Склади базових розчинів для електрохімічного полірування корозійностійких сталей

Виконані дослідження [21, 22] показали, що в найбільшій мірі таким вимогам відповідають розчини, приготовані на основі ортофосфорної та сірчаної кислот з добавками інгібіторів корозії, комплексоутворювачів та поверхнево активних сполук. Як інгібітори корозії рекомендовано використовувати суміші продуктів конденсації з наступною полімеризацією аніліну та уротропіну (до 30 об. %) з триетаноламіном або трибензилтригідротриазином, як комплексоутворюючі добавки пропонуються сегнетова сіль (до 50 г/л), ацетанілід (до 30 г/л), бензтриазол (до 20 г/л), щавлева або лимонна кислота (до 25 г/л). Зазначені сполуки сприяють формуванню в’язкого приповерхневого шару розчину, який захищає металічну поверхню від травлення, та сприяє створенню режиму нестійкої пасивності, що є необхідною умовою для рівномірного розчинення поверхневого шару та електрохімічного полірування. Рекомендовані області складів потрійної базової системи H2SO4—H3PO4—H2O, придатні для приготування розчинів фінішної обробки висококорозійних сплавів як постійним, так і змінним струмом промислової частоти, наведені на рис. 1.

Деякі склади розчинів для електрохімічного полірування корозійностійких марок сталей, що найчастіше використовують для виготовлення імплантатів остеосинтезу, та режими поляризації постійним струмом в присутності інгібіторів корозії та комплексоутворювачів наведені в табл. 1, а склади найбільш ефективних інгібіторних та комплексоутворюючих композицій — в табл. 2.