Керівництво рухливими іграми в молодшому дошкільному віці як один із методів фізичного розвитку дітей

Рухливі ігри створюють сприятливі умови для розгортання активної рухової діяльності. Хоча певний зміст і правила найчастіше обумовлюють вид рухів грають, тим не менш є простір для самостійного, творчого вибору конкретних способів дій, їх поєднання, чергування, зміни характеру і інтенсивності в залежності від несподівано виникаючих нових ігрових ситуацій. Це дозволяє кожній дитині діяти в міру своїх можливостей у відповідності з індивідуальними особливостями фізичного та психічного розвитку.

Виконання дій в рухомий грі пов’язані зі сприйняттям навколишнього середовища, з орієнтуванням у ній, а так само з яскравими емоційними переживаннями в колективі однолітків. Висока педагогічна ефективність гри у великій мірі обумовлена?? наступним: формування позитивних взаємин у дітей, засвоєння ними норм і правил поведінки, розвиток мислення, моторики та інших функцій носять активний, діяльнісний характер. Саме цим визначається багатоплановість впливу рухомий гри, доцільність її використання для оптимізації повсякденного рухового режиму дитини, як в домашніх умовах, так і в дошкільних закладах серед однолітків.

Рухливі ігри є найбільш доступним та сприятливим засобом зростання фізичних сил. Участь у різноманітних рухливих іграх сприяє активізації розумової діяльності, розвитку творчої активності, вихованню спритності та швидкості рухів, самостійності та наполегливості, кмітливості та ініціативи.

Радісний, піднесений настрій є важливою умовою підвищення зацікавленості дітей у виконанні різних рухових завдань. Емоційні переживання в грі мобілізують всі сили при досягненні поставленої мети. Це веде до значного посилення діяльності організму, підвищенню його функціональних можливостей, поліпшенню обміну речовин.

Рухлива гра, як будь-яка дидактична, спрямована на досягнення певних цілей виховання і навчання.

У молодшому дошкільному віці діти тільки знайомляться з рухами і вчаться виконувати їх у загальних рисах. На даному етапі гра виступає як важливий засіб навчання: активна участь в ній вихователя стимулює невимушене, природне виконання дитиною рухових дій. Однак навіть у молодшому дошкільному віці сприятливі умови, що складаються в грі, не можуть забезпечити розвитку одночасно всіх видів основних рухів. Найбільш успішно відбувається формування навичок у бігу та стрибках. Лазіння, метання, кидання та ловля слабо представлені у змісті ігор молодших дошкільників і тому не можуть бути досить добре освоєні. Тому необхідно поєднувати пряме (фізичні вправи) і опосередковане (гра) навчання рухам. [13].

Для дітей молодших груп підбирають ігри з нескладним змістом. Правил у цих іграх небагато — одне, два. Невелика й кількість ролей (усі діти «миші», а вихователь «кіт»; усі діти «горобчики», а вихователь «автомобіль»). Ігри добираються з обов’язковим чергуванням руху й відпочинку.

Спочатку ведучим має бути вихователь. Він регулює рухи дітей, щоб вони занадто не збуджувалися і не втомлювалися. Цікаво проведена вихователем роль ведучого створює бадьору, емоційну атмосферу, сприяє залученню всіх вихованців до гри, активізує їхні дії. Поступово, коли діти другої молодшої групи засвоять правила гри та звикнуть до організованих дій, їх можна залучити й до виконання ролі ведучого. [14].

Молодші дошкільнята в колективних іграх виконують одні й ті самі рухи (ходять, бігають, стрибають тощо). У них ще немає зацікавленості в результатах гри, їх приваблює сам процес руху: бігати, наздоганяти, лазити, кидати предмети в ціль та на дальність тощо. Цю особливість вихователь і повинен враховувати, плануючи роботу з дітьми.

У своїй науково обґрунтованій методиці проведення рухливих ігор педагог А.І. Бикова пропонує умовно виділити три періоди в плануванні та організації рухливих ігор з дітьми молодшого дошкільного віку.

Завдання першого періоду (вересень-жовтень) — привчати малят гратися разом (невеликими групками), використовуючи різноманітні іграшки, м’ячі, обручі. Водночас можна починати проводити й колективні рухливі ігри, об'єднуючи 10−12 дітей. Діти виконують цікаві та нескладні завдання: підбігти до вихователя («Біжіть до мене»), наздогнати м’яч («Дожени м’яч»), знайти предмет («Знайди прапорець») тощо. У цих іграх кожна дитина діє в своєму темпі. її рухи ще не пов’язані з рухами інших дітей.

Другий період — з листопада по квітень. Завдання вихователя в цей період — підвищити активність дошкільнят, привчити їх пристосовуватися до сезонних явищ. Тому в цей час добирають ігри, в яких діти можуть рухатися без особливих труднощів, навіть у теплому одязі. Це ігри з бігом і ходьбою по всьому майданчику («Поїзд», «Знайди свій будинок»), з катанням м’ячів, кульок («Влучи у ворітця»), проводяться в приміщенні. Рухливі ігри, що їх організовує вихователь у цей період, поступово ускладнюють.

У літній період (травень-серпень). Завдання вихователя в цей період — збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички. Вводять нові ігри, а вивчені раніше проводять в ускладненому варіанті. Наприклад, у грі «Трамвай» діти проходять не по рівному майданчику, а між предметами (кубиками, кеглями), які поставлено на землі.

Тривалість гри для дітей молодшої групи становить у середньому 5−7 хв з повторенням кожної з них 3−4 рази. У дітей другої молодшої групи відповідно 6−8 хв, кількість повторень 3−5 разів. [13].

Рекомендуються ігри з простим і доступним сюжетом, в яких діючі особи добре відомі дитині з повсякденного життя (кіт, пташки) використовуючи картинку, іграшку, казку. Правила в цих трах дуже прості і тісно пов’язані з сюжетом.

Педагог викликає у дітей зацікавлене ставлення до гри або вправи й тим, що барвисто розповідає придуманий їм простий і короткий сюжет завдання, підкреслюючи інтонацією голосу і жестами найбільш складні рухи. [14].

Для того, щоб гра пройшла добре, керівник фізичного виховання або вихователь повинен ретельно підготуватися до неї; підібрати посібники та дрібні предмети, продумати, де будуть будиночки, гніздечка, кого з дітей залучити на провідну роль та інше; він повинен добре знати зміст гри, її хід, правила, супровідний текст. 15].

Маленькі діти досить повільно засвоюють всі тонкощі гри та оволодівають необхідними навичками. Тому вихователь і керівник фізичного виховання може часто проводити одну і ту ж гру, не побоюючись, що вона їм набридне. Поступове проникнення в задум гри, більш глибоке розуміння правил і в результаті зростаюча самостійність доставляє малюкам радість, підтримує інтерес до гри на тривалий час. Доцільно повторити гру 2−3 рази поспіль, далі запропонувати дітям нову або з числа розученого раніше, а потім знову повернутися до першої гри. У процесі гри важливо стежити за тим, щоб малюки не перевтомлювалися, не порушувалися. 16] Як і на заняттях, при поєднанні декількох рухливих ігор та вправ важливо передбачати поступове збільшення фізичного навантаження. Починати потрібно з нескладної гри або ігрового вправи, а потім залучати всіх дітей до активних дій. У міру накопичення дітьми рухового досвіду, засвоєння правил і змісту ігор та вправ ускладнюється.

Постійне словесне спілкування з дорослими доставляє малюкам радість і приносить велику користь в розвитку мови й уяви, збагачує уявлення. Діти завжди з великою увагою прислухаються до мови вихователя, навіть ті, хто не бере участі в грі.

Важливо активізувати і направляти спілкування дітей між собою. У другій молодшій групі рухливі ігри та ігрові вправи включаються в різні частини заняття: по вступну, в основну і заключну. Підбираючи ігри для занять, важливо передбачити умови, в яких воно буде проходити: у приміщенні або на відкритому майданчику. В останньому випадку слід орієнтуватися на пору року і стан погоди, наявність інвентарю та необхідного одягу. Від цього залежать зміст і методика рухливих ігор. 17].

В процесі рухливої гри вихователь стежить за виконанням правил, за взаємовідносинами дітей, за їх станом. Усе це дуже важливо, оскільки порушення правил, наприклад, з боку більшості дітей, або занадто збуджений їх стан є ознаками стомлення. В цьому випадку гру потрібно припинити, перемкнути дітей на спокійнішу діяльність. [18].