Реклама за радянських часів

Після бурхливих подій 1917;1919 pp. зміст і завдання реклами змінилися. Публікація реклами була оголошена винятковим правом радянського уряду і місцевих рад. У 1918 р. Рада Народних комісарів своїм декретом передбачила організацію при поштово-телеграфних установах централізованого прийому рекламних оголошень для розміщення їх у друкованих виданнях. У 1919 р. в Києві почало працювати «Бюро украинской печати» (БУП), яке в 1920 р. було перейменоване на УКРОСТА, а в 1921 р. — на РАТАУ. Головною метою РАТАУ було збирати інформацію про всі сторони життя України і поширювати її через засоби масової інформації і пропаганди.

За радянських часів у зв’язку з планово-директивним характером економічних відносин реклама втратила своє основне призначення — бути інструментом конкурентної боротьби і просування товарів на ринок. Вона була тільки засобом інформування споживачів. Велика увага в ті часи приділялася таким напрямам реклами, як рекламне оформлення вітрин, виставок, ярмарків, магазинів і пакування товарів.

У рекламі працювало багато талановитих людей — художників і дизайнерів, які створювали рекламну продукцію відповідно до тогочасних вимог на досить високому художньому рівні (наприклад, створене українськими художниками рекламне оформлення пакування шоколадних цукерок Київської кондитерської фабрики завойовувало призові місця на міжнародних торгових виставках у Токіо і Парижі).

Але в рекламі не було основного — рекламної ідеї, яка перемагає конкурента і завойовує ринок.

У 1927 р. в Україні було започатковано централізоване радіомовлення. Згодом радіо стало наймасовішим засобом політичної пропаганди, а з 1989 р. — і засобом реклами.

У 1935 р. в Києві вийшов перший номер рекламно-інформаційного часопису «Торгово-информационный бюлетень».

У 1951 р. у видавництві «Росторгиздат» вийшла книга В. Васильєва «Советская торговая реклама» — перше ґрунтовне видання з реклами за радянських часів. Рекламу як дисципліну було включено до навчальних програм торговельних інститутів і технікумів, для забезпечення навчального процесу було видано підручники: Шерешевский М. Г. «Реклама во внешней торгове», Беклешов Д. В., Воронов К. Г. «Реклама в торговле» (Международные отношения, 1968), «Справочник по торговой рекламе» (Экономика, 1972), Глазунова В. В. «Торговая реклама» (Экономика, 1976 р.), Усов В. В. «Торговая реклама» (Знание, 1976) та ін. Статті з питань рекламного забезпечення торгівлі регулярно друкувалися на сторінках часописів «Реклама» і «Советская торговля».

У 60−70-х роках в Україні були створені спеціалізовані рекламні організації: «Торг реклама» та «Українське рекламне агентство» при Міністерстві торгівлі, при Міністерстві побутового обслуговування — «Побутреклама», в Укоопспілці - «Коопреклама».

У травні 1964 р. в Україні при Державному комітеті з преси були створені видавництво «Реклама» і фабрика друкованої реклами, при Міністерстві зовнішньої торгівлі - виробниче об'єднання «Зовніш-торгреклама». Тоді ж у Києві і практично в усіх регіонах були створені виробничі рекламні підприємства.

У Києві та обласних центрах виходила велика кількість суспільно-політичних газет і часописів, але тривалий час поява реклами на їхніх сторінках була великою рідкістю. Лише з 1973 р. реклама в газетах почала друкуватися регулярно і були створені спеціалізовані рекламні газетні видання «Київ-рекламний», «Харківська реклама», «Одесская реклама» та ін.

Існував також ідеологічний підхід до реклами, який ґрунтувався на тому, що в капіталістичному суспільстві реклама є засобом обдурювання народних мас і пропаганди капіталістичного способу життя. Вважалося, що капіталістична реклама надто дорога і витрати на рекламу сприяють зубожінню населення.

Це пояснює низький професійний рівень текстів радянської реклами: рекламні звернення були примітивними і сірими: «Пийте томатний сік», «Літайте літаками Аерофлоту» тощо [Маркетинг и реклама 2000: 27].

З переходом до нових умов господарювання і ринкових економічних відносин ставлення до реклами та рекламної діяльності докорінно змінилося.