Преториус Міхаель
В своєму творчості Преториус був тісно пов’язані з новим стилем, формами і жанрами, що йдуть від італійської музики. Він перший запровадив німецької музики форму хорового концерти й першим серед німецьких композиторів став застосовувати техніку генерал-басу. Прихильник венеціанської хорової школи, він пропагував її досягнення як і активний музичний діяч — ініціатор і організатор свого роду… Читати ще >
Преториус Міхаель (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Преториус Міхаель
Praetorius Michael.
/M.Praetorius/ — німецький композитор, органіст і музичний теоретик. Його справжнє прізвище Шультхайс, Шульц, Schultheiß, Schulz, Schulze. За даними одних джерел воно народилося приблизно 1571 — 1572гг., в Крейцбурге — розум. в 1621 г. в Вольфенбюттеле, J. Powrozniak* наводить таку датування: 15.2.1571 Creuzberg — 15.2.1621 Wolfenbüttel. Міхаель Преториус виріс у сім'ї потомствених музикантів (батько його протестантський священик, був пов’язаний зі прибічниками М. Лютера.). Освіта він одержав у латинської школі, після закінчення якої вивчав філософію і теологію у Франкфуртському університеті. Вже роки розпочинається її активна діяльність. Згодом Міхаель Преториус служив придворним композитором і органістом в Брауншвейгу (де одночасно виконував обов’язки секретаря герцога), Дрездені, Магдебурзі, Вольфенбюттене (з 1604 г. Преториус на посаді придворного капельмейстера у герцога Вольфенбюттельского).
В своєму творчості Преториус був тісно пов’язані з новим стилем, формами і жанрами, що йдуть від італійської музики. Він перший запровадив німецької музики форму хорового концерти й першим серед німецьких композиторів став застосовувати техніку генерал-басу. Прихильник венеціанської хорової школи, він пропагував її досягнення як і активний музичний діяч — ініціатор і організатор свого роду музичних уявлень, як і педагог. Співпрацював із Х. Л. Хаслером, Г. Шютцем, З. Шейдтом.
Преториус — автор численних творів. У 1605−1610 рр. він опублікував дев’ять збірок духовних пісень під назвою «Сіонські музи» — «Musae Sionae «(Tl 1−9, Regensburg — [u.a.], 1605 — 10). У 1619 р. були опубліковані збірники «Полігімнія»,.
«Песни світу і радості». Його творчому доробку також церковні та світські твори в галузі хору, інструментальні п'єси, токати, канцонеты для інструментальних ансамблей.
Образованнейший музикант свого часу, Преториус створив енциклопедичний працю з історії та теорії музики «Sintagma Musicum» (1616−1620), що б універсальної широтою проблематики, 1-ї тому (на латів. з.) висвітлює загальні питання музичного мистецтва, 2-ї і 3-й (у ньому. з.) присвячені опису і класифікації музичних інструментів, розгляду сучасних композитору жанрів і форм, питанням теорії музики і виконання. По сьогодні численні таблиці Преториуса і зображення інструментів, вміщені у його доробку, служать незамінним джерелом знань про інструментарії минулої доби. Тритомний працю Преториуса — основний звід даних про музиці XVI—XVII ст. і водночас одна із перших значних робіт, котрі заклали підвалини справді наукової історії музыки.
Впервые почути перекладення для гітари творів Міхаеля Преториуса, мені вдалося, в виконанні іспанського гітариста Дієго Бланко. Він приїздив у кінці 1970;х років у СРСР, і запис його концерту я побачив у телепередачі минулих років. (Rustik68).
Список литературы
Музыкальный енциклопедичний словник. М., Радянська енциклопедія, 1990.
Булучевский Ю., Фомін У. Стародавня музика /словник-довідник. Л., Музика, 1974.
Josef Powrozniak «Gitarren-Lexikon ». Verlag Neue Musik, Berlin 1988.
Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.