Постановка проблеми. 
Створення мистецько-освітнього середовища як важлива умова реалізації суб'єктно-особистісного підходу у підготовці майбутніх учителів початкової школи до музично-освітньої діяльності

Новітні тенденції в розвитку суспільства, прискорення темпів науково-технічного прогресу, зростання обсягу наукової інформації актуалізують проблему особистісного зростання студентів — майбутніх учителів початкової школи, що пов’язано з формуванням у них потреби в саморозвитку, активізацією прагнення до самовираження та самореалізації.

Майбутній учитель початкової школи має досягнути високого рівня розвитку таких особистісних характеристик, як інтелектуальні здібності, розвинена емоційна сфера, висока загальна культура, нахил до мистецтва, розвинені художні й музичні здібності. Від спрямованості особистісних характеристик учителя суттєво залежить можливість упровадження новітніх систем освіти, розроблення оптимального змісту навчання, сучасних його технологій.

Нові пріоритети освіти, трансформація її в напрямку гуманізації, впровадження особистісно-орієнтованого навчання та виховання, потреба суспільства у професійній підготовці компетентного вчителя початкової школи актуалізують проблему обрання теоретичним підґрунтям зазначеної підготовки суб'єктно-особистісний підхід, сутність якого полягає у визнанні провідним чинником досягнення результативності зазначеної підготовки спрямування педагогічних зусиль на формування особистісних якостей і професійної компетентності студента шляхом актуалізації його суб'єктності, вивчення умов, що впливають на розвиток особистості, пошуку засобів педагогічного стимулювання мотивації щодо здобуття необхідних знань, формування умінь і навичок професійної діяльності.

Особливого сенсу у зв’язку з обмеженими можливостями наявної системи музичної підготовки майбутнього вчителя початкової школи набуває реалізація гуманістичної парадигми в процесі професійного становлення, що пов’язано з включенням майбутнього вчителя у ціннісно-смисловий світ культури, зокрема, музичної, шляхом створення у вищому навчальному закладі мистецько-освітнього середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Учені надавали великого значення освітньому середовищу, в якому відбувається становлення особистості того, хто навчається. Освітнє середовище було предметом аналізу в роботах В. Сухомлинського [11], який підкреслював значущість спільної творчої діяльності педагогів і вихованців у різних формах позакласної роботи. У контексті розвитку дитини проблему створення суспільного середовища розглянуто в працях П. Блонського [1], С. Шацького [13]. Учені зазначали, що оточення опосередковано впливає на емоційний стан дитини, активізуючи внутрішні чинники становлення особистості. О. Леонтьєв [6] підкреслював, що освітнє середовище — це те, що створено людиною. Психологи (С. Рубінштейн [9], Г. Костюк [5]) зауважили, що середовище варто розглядати і як результат діяльності людини, і як показник її творчого саморозвитку. Ця позиція набуває особливого значення в підготовці майбутніх учителів, професійна діяльність яких зумовлює роль не тільки споживача наслідків участі, діяння в середовищі, а й учасника створення цього середовища. Л. Виготський [2] уважав, що оточення дитини є джерелом виникнення її особистісних якостей [2, с. 265].

Серед авторів, які досліджували проблеми взаємодії особистості з оточенням, можна назвати й таких, як В. Слободчиков, А. Хуторськой, В. Ясвін та інші. На думку В. Ясвіна, освітнє середовище визначає систему впливів й умов формування особистості, створення можливостей для її розвитку, які містяться як у соціальному, так і в просторово-освітньому оточенні [14, с. 14]. О. Реброва [8], досліджуючи проблеми формування національної ментальності майбутніх учителів музики, дійшла висновку, що культурно-освітнє середовище можна інтерпретувати як фрагмент культурно-освітнього просторупедагогічно інтегрованої реальності, яка створює умови для вирішення конкретної педагогічної мети відповідно до смислових вимог суспільства. О. Комаровська [3] підкреслила, що в мистецькому навчальному закладі освітній простір перетворюється на художньоосвітній, для якого є характерними специфічні ознаки, пов’язані з мистецькою діяльністю учнів. Л. Троєльнікова [12] визначила художньо-освітній простір як художню й освітню життєтворчість особистості в умовах конкретно визначеної культурної парадигми, як величезну мережу більш чи менш замкнених циклів обертання художніх і освітніх практик.

Незважаючи на здобуті результати, отримані в роботах учених, залишається малодослідженою проблема мистецько-освітнього середовища у підготовці майбутніх учителів початкової школи до музично-освітньої діяльності. Поза увагою науковців лишились питання, що визначають цілісність підходів до музичної підготовки студентів немузичних спеціальностей, зокрема не досліджено значення мистецько-освітнього середовища у підготовці майбутніх учителів початкової школи.

Мета статті - обґрунтувати доцільність створення мистецько-освітнього середовища як важливої умови реалізації суб'єктно-особистісного підходу у підготовці майбутніх учителів початкової школи до музично-освітньої діяльності, розкрити розвивальний потенціал мистецько-освітнього середовища та визначити показники його результативності.