Гештальтпсихологія

Гештальтпсихология.

Гештальтпсихология (гештальттерапия) це одне з форм феноменолого-экзистенциальной терапії, заснованої Фредеріком (Фріцем) З. Перлзом і Лаурой П. Перлз. Перші розробки у цьому напрямі з’явилися торік у в 40-ві роки сучасності. Широкій популярності дане напрям досягло наприкінці 60-х сучасності. Власне Інститут Гуманістичної психології в Біг — Сур (Каліфорнія) став так широковідомий оскільки Ф. Перлз працював там в останні роки свого життя. Згодом цей напрям розвивали багато дослідників. Зараз гештальттерапия — цей напрям, практикується у всім мире.

Фундамент гештальттерапии — це феноменологія і діалог, з тим, щоб сознавание і зробити безпосереднє переживання більш ясним. Пояснення і інтерпретації покладаються менш надійними, ніж те, що можна побачити та сприймається безпосередньо. Гештальттерапия з повагою належить безпосереднє переживання і терапевта, і клієнта. Відмінність сприйнятті і переживаннях учасників стають матеріалом для експериментів і діалогу. Мета клієнтів — дійти сознаванию того, ЩО роблять, ЯК вони роблять, й те водночас навчитися ухвалювати й адекватно оцінювати себя.

Гештальттерапия більше зосереджена на процесі (у тому, що відбувається), ніж змісті (у тому, що обговорюється). Процес належить до наблюдаемому розвитку поведінки, цих подій під час години терапії. Акцент у тому, що є, а чи не у тому, було, міг стати, можливо було б, мала б статися. Увага приділяється процесам: процесу пацієнта, процесу терапевта і процесу взаємодії між ними.

Гештальттерапевтический підхід дає змогу успішно справлятися з вадами комунікативного характеру. На підставі усього цього підходу то, можливо успішно побудована практика психотерапевтичної групи, що, зокрема, психоаналіз передбачає. Гештальттерапия і з успіхом можна використовувати при короткострокових терапиях, як-от роботу з шоковими травмами, або за роботах спрямованих на ці зміни поведінці. Так само вона може застосовуватися у працювати з сім'єю. Прогнозується також роботу з екзистенційними проблемами людини: самотність, свобода, смерть, сенс. Питання, пов’язані з тими проблемами, неминуче виникають практично у будь-якій психотерапії, й у гештальт підході міститься можливість роботи з тими темами.

Гештальтерапия розглядає людини, як єдине ціле істота, як єдність поведінки, почуттів та мислення, що у процесі взаємодії навколишнім світом. Тобто розглядається не людина і світ окремо, та їх взаємодія, безпосереднє сознавание якого дозволяє глибше і насичено сприймати світ.

Существует також практикум по гештальттерапии, що дозволяє, після невеличкий підготовки, вести самостійну роботу, що у інших психотерапевтичних напрямах не предусматривается.

Большое місце у гештальттерапии займає експеримент, як збільшення рівня сознавания і, як випробувати нові моделей поведінки у проблемних ситуаціях, як актуалізації нових ресурсів немає і можливостей людської целостности.

Литература

Школа Психологічного Мастерства.