Ромео і Джульєтта (Romeo and Ju-liet)

Ромео и Джульетта (Romeo and Juliet).

Трагедия (1595).

Уильям Шекспір (Williame Shakespeare) 1564−1616.

Английская література.

В. А. Сагалова.

Автор подав своєї знаменитої трагедії пролог, у якому виклав використаний їм бродячий сюжет епохи італійського Ренесансу: «Дві одно шановних сім'ї / У Вероні, де зустрічають нас событья, / Ведуть міжусобні бої / Не хочуть вгамувати кровопролитья. / Друг друга люблять діти ватажків, / Але вони доля підбудовує підступи, / І загибель їх в гробових дверей / Кладе кінець непримиренної ворожнечі…».

Действие трагедії охоплює п’ять днів одного тижня, протягом яких фатальна низка подій.

Первый акт починається з бійки слуг, які належать до двох ворогуючим сім'ям — Монтеккі і Капулетті. Неясно, що стало причиною ворожнечі, очевидно лише, що вона давня і непримиренна, втягивающая у вир пристрастей і молодих, і старих. До слугам швидко приєднуються знатні представники двох будинків, а потім і більше самі їх глави. На залитій липневим сонцем площі закипає справжній бій. Городянам, що від ворожнечі, ніяк не вдається розняти забіяк. Нарешті прибуває верховний правитель Верони — князь, який наказує припинити зіткнення під страхом смерті, і сердито видаляється.

На площі з’являється Ромео, син Монтеккі. Вона знає про недавньої звалищі, але думки його спрямовані на одне. Як і у його віці, він закоханий і потерпає. Предмет його нерозділеним пристрасті — якась неприступна красуня Розалина. У розмові з приятелем Бенволіо він ділиться своїми переживаннями. Бенволіо добродушно радить звернути погляд інших дівчат і посміюється над запереченнями друга.

В цей час Капулетті завдає візит родич князя граф Паріс, який просить руки єдиною дочки господарів. Джульєтті ще виповнилося ще й чотирнадцяти, але батько погоджується попри пропозицію. Паріс знатний, багатий, гарний, і кращому нареченого не можна мріяти. Капулетті запрошує Париса на щорічний бал, що вони дають цього вечора. Господиня вирушає до покої дочки, щоб запобігти Джульєтту про сватовстве. Втрьох — Джульєтта, матір та годувальниця, вырастившая дівчинку, — вони жваво обговорюють новина. Джульєтта поки безтурботна і слухняна батьківської волі.

На пишний бал-карнавал у домі Капулетті під масками проникають кілька молоді з ворожого табору — зокрема Бенволіо, Меркуціо і Ромео. Усі вони гарячі, гострі мовою і посилено шукають пригод. Особливо глузливий і красномовний Меркуціо — найближчого друга Ромео. Сам Ромео охоплено одразу на порозі вдома Капулетті дивній тривогою. «Добра не чекаю. Невідоме щось, / Що приховується поки що у темряві, / Але зародиться із нинішнього балу, / Передчасно вкоротить мене / Виною якихось дивних обставин. / Але той, хто спрямовує мій корабель, / Вже підняв вітрило…».

В товкотнечі балу, серед випадкових фраз, якими обмінюються господарі, гості, і слуги, погляди Ромео і Джульєтти вперше перетинаються, і, подібно сліпучої блискавки, їх вражає любов.

Мир обох моментально перетворюється. Для Ромео від цього мгновенья немає минулих уподобань: «Любив я одного разу до цього часу? / Про немає, це були хибні богині. / Я істинної вроди не знав відтепер…» Коли він мовить це слово, його за голосу дізнається двоюрiдний брат Джульєтти Тибальт, негайно хватающийся за шпагу. Господарі вмовляють їх здіймати галасу на святі. Вони помічають, що Ромео відомий шляхетністю немає і біди, навіть коли він побував на балу. Ображений Тибальт затаює образу.

Ромео тим часом вдається обмінятися з Джульєттою кількома репліками. Він костюмі ченця, і поза каптуром вона бачить обличчя. Коли дівчина вислизає з залу на поклик матері, Ромео від годувальниці дізнається, що вона — дочка господарів. Через кілька хвилин Джульєтта робить таке ж відкриття — через таку ж годувальницю вона з’ясовує, що Ромео — син їх заклятого ворога! «Я воплощенье ненависної сили / Не до речі по незнанью покохала».

Бенволио і Меркуціо йдуть із балу, недочекавшись друга. Ромео тим часом нечутно перелазить через стіну і ховається в густому саду Калулетти. Чуття наводить його до балкону Джульєтти, і він, завмираючи, чує, як вимовляє його ім'я. Не витримавши, юнак відгукується. Розмова двох закоханих починається з боязких вигуків і питань, а закінчується клятвою у коханні й рішенням негайно з'єднати свої долі. «Мені немає підвладне те що я володію. / Моя любов без дна, а доброта — як широчінь морська. / Чим більше витрачаю, тим стаю безбрежней й багатше» — так каже Джульєтта про які вразили її почутті. «Свята ніч, святая ніч… / Так непомірно щастя…» — вторить їй Ромео. З цієї моменту Ромео і Джульєтта діють із надзвичайною твердістю, відвагою й разом про те обережністю, повністю підпорядковуючись що поглинула їхнього кохання. З їхніх вчинків мимоволі йде дитячість, вони раптом перетворюються на навчених вищим досвідом людей.

Их повіреними стають чернець брат Лоренцо, духівник Ромео, і годувальниця, повірниця Джульєтти. Лоренцо погоджується таємно обвінчати їх — він сподівається, що сполучник юних Монтеккі і Капулетті послужить світу між двома сім'ями. У келії брата Лоренцо відбувається обряд одруження. Закохані переповнені щастям.

Но в Вероні як і спекотне літо, і «в жилах закипає кров від спеки». Особливо в тих, хто й так запальний як порох і шукає приводу показати свою хоробрість. Меркуціо коротає час площею і сперечається з Бенволіо, хто них більшою любить сварки. Коли з’являється задирака Тибальт з приятелями, можна зрозуміти, що сутички замало. Обмін їдкими образливими словами перерваний приходом Ромео. «Відчепіться! Ось мені потрібний людина, — заявляє Тибальт і продовжує: — Ромео, сутність почуттів моїх до вся выразима в слові: ти мерзотник». Проте гордец Ромео не хапається у відповідь за шпагу, лише каже Тибальту, що той помиляється. Адже після венчанья з Джульєттою вважає Тібальта своїм родичем, майже братом! Але цього ще знає. А Тибальт продовжує знущання, поки не втручається розлютований Меркуціо: «Боягузлива, знехтувана покірність! / Я кров’ю повинен змити є її ганьбою!» Вони б’ються на шпаги. Ромео кричать у розпачі від того що відбувається впадає з-поміж них, й у цієї проясненої хвилини Тибальт з-під його руки спритно завдає неабиякого удару Меркуціо, та був швидко приховується відносини із своїми спільниками. Меркуціо вмирає на руках Ромео. Останнє слово, що він шепоче: «Чума візьми сімейства ваші обидва!».

Ромео вражений. Він втратив друга. Понад те, вона розуміє, що той загинув через нього, що Меркуціо був відданий їм, Ромео, коли захищав його честь… «Завдяки тобі, Джульєтта, стаю вельми м’який…» — бурмоче Ромео у пориві раскаянья, гіркоти і люті. У цілому цей мить площею знову з’являється Тибальт. Оголивши шпагу, Ромео налітає нею в «огненнооком гніві». Вони б’ються мовчки і несамовито. За кілька секунд Тибальт падає мертвим. Бенволіо страхові велить Ромео терміново бігти. Він розповідає, що смерть Тібальта на поєдинку розцінюватиметься як убивство дружин і Ромео загрожує страту. Ромео йде, подавлений всім цим, а площа заповнюють обурені городяни. Після пояснень Бенволіо князь виносить вирок: відтепер Ромео засуджений на изгнанье — інакше на нього чекає смерть.

Джульетта дізнається про страшної новини від годувальниці. Серце її стискається від смертної туги. Уболіваючи про загибель брата, вона тим щонайменше непохитна в виправданні Ромео. «Дружина ль засуджувати мені? / Бідний чоловік, де добре тобі почути слово, / Коли їх скаже і жінка третьому годині шлюбу…».

Ромео у цей мить похмуро вислуховує поради брата Лоренцо. Той переконує юнака сховатися, піддавшись закону, поки їй нічого очікувати даровано прощення. Він обіцяє регулярно посилати Ромео листи. Ромео у відчай, изгнанье йому — той самий смерть. Він знемагає від суму за Джульєтті. Лише кілька годин вдається провести їм разом, коли вночі він таємно пробирається у її кімнату. Трелі жайворонка на світанку сповіщають закоханих, що він час розлучатися. Вони не можуть відірватися один від друга, бліді, терзаемые майбутньої розлукою і тривожними передчуттями. Нарешті Джульєтта сама умовляє Ромео піти, лякаючись над його життя.

Вошедшая в спальню дочки леді Калулетти захоплює Джульєтту в сльозах, і пояснює це горем через смерть Тібальта. Звістка, яке надає мати, змушує Джульєтту похолонути: граф Паріс квапить з весіллям, і її батько вже прийняв постанову по венчанье наступного дня. Дівчина молить батьків почекати, а ті непохитні. Або негайна весілля з Парисом — чи «тобі тоді вже большє нє батько». Годувальниця після виходу батьків умовляє Джульєтту не переживати: «Твій новий шлюб затьмарить своїми вигодами перший…» «Амінь!» — помічає у відповідь Джульєтта. З цієї хвилини в годувальниці вона не друга, а ворога. Залишається єдина людина, кому може довіряти, — брат Лоренцо. «І якщо допоможе мені чернець, / Є засіб померти в моїх руках».

«Всему кінець! Надії більше немає!» — безжизненно каже Джульєтта, коли залишається віч-на-віч із ченцем. На відміну від годувальниці Аоренцо не втішає її — вона розуміє безвихідне становище дівчини. Усім серцем співчуваючи їй і Ромео, він пропонує єдиний шлях до порятунку. Їй треба вдавати покірної волі батька, готуватися весілля, а ввечері прийняти чудодійний розчин. Після цього вона повинна переважно поринути у стан, нагадує смерть, яке триватиме рівно сорок дві години. За цей термін Джульєтту погребуть в фамільному склепі. Лоренцо ж дасть знати про все Ромео, той прибуде на момент її пробудження, і вони можуть зникнути до кращої пори… «Ось вихід, і коли ти не оробеешь / Або не сплутаєш чогось», — укладає чернець, не приховуючи небезпеки цього таємного плану. «Дай склянку мені! Не кажи страх», — обриває його Джульєтта. Окрилена нової надією, вона йде з флаконом розчину.

В домі Капулетті готуються весілля. Батьки щасливі, що большє нє стоїть на своєму. Годувальниця й мати ніжно прощаються із нею перед сном. Джульєтта залишається одна. Перед вирішальним вчинком її охоплює страх. Що, якщо чернець обдурив її? Або еліксир не подіє? Або дію напевно буде іншою, що вона обіцяв? Що, якщо вона прокинеться завчасно? Або ще гірше — залишиться жива, але втратить розум зі страху? Та все ж, без вагань, вона вишиває флакон до дна.

Утром будинок оголошує відчайдушне волання годувальниці: «Джульєтта померла! Вона померла!» Будинок охоплює сум’яття і навіть жах. Сумнівів не може — Джульєтта мертва. Вона лежать у ліжку у весільному наряді, поклякла, без кровинки від імені. Паріс, як інші, придушений страшної звісткою. Музиканти, запрошені на весіллі, ще ніяково тупцюють, очікуючи наказів, але нещаслива сім'я вже поринає у безутішний траур. Прийшовши Лоренцо вимовляє слова співчуття близьким і нагадує, що небіжчицю час нести цвинтарі.

…"Я бачив сон: до мене дружина стала. / Я був мертвий і, мертвий, спостерігав. / І раптом від спекотних губ її ожив…" — Ромео, який таїться в Мантуе, ще підозрює, яким пророчим виявиться це бачення. Доки його щось відаючи цьому в Вероні, а лише, спалюваний нетерпінням, чекає звісток від ченця. Замість посильного з’являється слуга Ромео Балтазар. Юнак кидається до нього зі розпитуваннями і — про горі! — дізнається їм погану звістку про «смерть Джульєтти. Мазепа докладає команду запрягати коней і незабаром обіцяє: «Джульєтта, ми сьогодні будемо разом». У місцевого аптекаря він потребує найстрашнішого і швидкого отрути і поза п’ятдесят дукатів отримує порошок — «на будь-яку рідина засипте, / І якщо в вас сили за двадцатерых, / Один ковток укладе вас миттєво».

В ця сама час брат Лоренцо переживає не менший жах. До нього повертається чернець, якого Лоренцо посилав в Мантую з таємним листом. Виявляється, фатальна випадковість не дозволила виконати доручення: чернець був замкнений у домі із нагоди чумного карантину, оскільки його товариш до того залицявся хворих.

Последняя сцена відбувається у гробниці сім'ї Калулетти. Тут, поруч із Тибальтом, хіба що поклали в усипальниці мертву Джульєтту. Задержавшийся у труни нареченої Паріс закидає Джульєтту квітами. Почувши шерех, він ховається. З’являється Ромео зі слугою. Мазепа докладає Балтазару лист до батька й відсилає його, а сам ломом відкриває склеп. Саме тоді Паріс виступає з укриття. Він перегороджує Ромео шлях, загрожує йому арештом і стратою. Ромео просить його піти про добре та «не спокушати божевільного». Паріс наполягає на арешт. Починається поєдинок. Паж Париса в страху впадає по медичну допомогу. Паріс гинув від шпаги Ромео і для смертю просить внести їх у склеп до Джульєтті. Ромео нарешті залишається один перед труною Джульєтти, Він вражений, що у труні вона здається як жива і такий самий прекрасна. Проклинаючи злі сили, які забрали це совершеннейшее з земних створінь, він цілує Джульєтту востаннє і з словами «П'ю за тебе, любов!» випиває отрута.

Лоренцо спізнюється певний мить, але ще нездатна оживити юнака. Він встигає саме до пробудженню Джульєтти. Побачивши ченця, вона негайно запитує, де її чоловік, і завіряє, що це відмінно пам’ятає і почувається бадьорій і здорової. Лоренцо, боючись сказати їй страшну правду, квапить її залишити склеп. Джульєтта не чує його слів. Побачивши мертвого Ромео, вона думає лише у тому, як скоріш померти самої. Вона нарікає, що Ромео один випив всю отруту. Зате поруч із ним лежить кинджал. Час. Тим більше що зовні вже можна почути голоси сторожів. І дівчина утикає собі у груди кинджал.

Вошедшие в усипальницю знайшли мертвих Париса і Ромео, а поруч ще теплу Джульєтту. Дав волю сльозам Лоренцо повідав трагічну історію закоханих. Монтеккі і Капулетті, забувши старі чварах, простягнули руки друг Другові, безутішно оплакуючи мертвих дітей. Вирішили поставити з їхньої могилах по золотий статуї.

Но, як вірно зауважив князь, однаково повість про Ромео і Джульєтті залишиться печальнейшей на світлі…

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.