Учет коштів і расчетов

1. Господарські зв’язку й розрахункові отношения.

підприємств. 2.

2. Облік операцій із розрахунковому рахунку. 3.

3. Облік операцій із валютному рахунку. 5.

4. Облік касових операцій та цінних паперів. 7.

5. Облік розрахунків із підзвітними особами. 9.

6. Загальні засади врахування розрахунків. 10.

7. Облік розрахунків із різними дебіторами і кредиторами. 13.

8. Застосування ЕОМ у створенні обліку грошових средств.

і обгрунтованість розрахунків. 14.

Список використаної літератури: 16.

Облік коштів і расчетов.

1. Господарські зв’язку й розрахункові відносини предприятий.

Господарські зв’язку — необхідна умова підприємств, так як вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва та своєчасність відвантаження та її реалізації продукції. Оформляються і закріплюються господарські зв’язку договорами, за якими одне підприємство виступає постачальником товарно-матеріальних цінностей, робіт чи послуг, а інше — їх покупцем, споживачем, отже, і плательщиком.

Чітка організація розрахунків між постачальниками і покупцями надає безпосередній вплив прискорення оборотності обігових коштів та своєчасне надходження грошових средств.

Підприємство виникають стосунки з персоналом, виконуючим виробниче завдання, що також тягне у себе розрахунки з працівниками підприємства, з органами соціального забезпечення та інші організаціями та особами. Всі ці розрахунки здійснюються у грошової форме.

Між підприємствами, установами i організаціями розрахунки виконуються безготівково. Безготівкові розрахунки ведуться шляхом перерахування (перекладу) коштів із рахунку платника з цього приводу одержувача з допомогою різних банківських операцій (кредитних і розрахункових), заміщуючих готівкові гроші у обороті. У цьому посередником під час розрахунків між підприємствами і організаціями виступають відповідні установи банків (державні і коммерческие).

Стосунки між банками і клієнтами носять договірний характер. Клієнти самостійно вибирають банки для кредитно-расчетного обслуговування і може виготовляти всі види банківських операцій на одному (по розрахунковим операціям) чи навіть кількох банках (по кредитним операциям).

Кредитні відносини банків з підприємствами оформляються кредитними договорами.

Крім розрахункових рахунків, у трилітрові банки відкриваються поточні і спеціальні рахунку зберігання коштів суворо цільового призначення (Приватизаційний фонд, акредитиви, і чекові книжки).

Основними завданнями обліку коштів і обгрунтованість розрахунків є: вчасна й правильне документування операцій із руху коштів і обгрунтованість розрахунків; оперативний, повсякденний контролю над збереженням готівкових грошових засобів і цінних паперів до каси підприємства; контролю над використанням коштів виключно за цільовому призначенню; контролю над правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом, банками, персоналом; контролю над дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з покупцями і постачальниками; своєчасна вивірка розрахунків із дебіторами і кредиторами для винятку простроченої задолженности.

2. Облік операцій із розрахунковому счету.

Розрахункові рахунки відкриваються підприємствам, що є юридичними особами та у яких самостійний баланс і др.

Порядок відкриття розрахункового рахунки регламентований інструкцією, в відповідність до якої кожного підприємства може бути відкритий лише одне розрахунковий рахунок у одному з банків з його выбору.

На розрахунковий рахунок зосереджуються вільні кошти й надходження за реалізовану продукцію, виконані роботи й послуги, короткострокові і довготермінові позички, отримані від банку, й інші зачисления.

З розрахункового рахунки виробляються майже всі платежі підприємства: оплата постачальникам за матеріали, погашення заборгованості бюджету, соцстраху, отримання грошей до касу для видачі зарплати, матеріальної допомоги, премій тощо. Видача грошей, і навіть безготівкові перерахування від цього рахунки банком здійснюються, зазвичай, виходячи з наказу підприємства — власника розрахункового рахунку підприємства чи з його згодою (акцепта).

У окремих випадках банк примусово списує кошти з розрахункового рахунку за документам інші організації. Наприклад, по наказам фінансових органів перераховуються суми прострочених податків і зборів, по виконавчим листам, наказам Держарбітражу — суми задоволених позовів тощо. Банк, ще, може списувати кошти з розрахункового рахунки підприємства без його наказу, з власної ініціативи (наприклад, відсотки користування ссудами, суми за простроченими позичкам, за виконані ним услуги).

При розрахунках між підприємствами, банками й державою застосовується календарна система розрахунків, тобто платежі з розрахункового рахунки, включаючи відрахувань до бюджету і виплату зарплати, виробляються в порядку календарної звітності (гаразд їхнє надходження в банк).

Прийом і видача грошей, або безготівкові перерахування виробляються банком виходячи з документів спеціальної форми, затвердженої ним. У тому числі найпоширенішими є: оголошення на внесок готівкою, чек (грошовий), платіжного доручення, розрахунковий чек, платіжне вимога — поручение.

Підприємство періодично (щодня чи інші встановлені банком терміни) одержує вигоду від банку витяг з розрахункового рахунки, тобто. перелік вироблених їм за звітний період операцій. До виписці банку додаються документи, одержані від інших підприємств і закупівельних організацій, виходячи з яких зараховано чи списані кошти, і навіть документи, виписані предприятием.

Виписка з розрахункового рахунки є другим примірником особового рахунку підприємства, відкритого йому банком. Зберігаючи кошти підприємств, банк вважає себе боржником підприємства (його кредиторської заборгованості), тому залишки засобів і надходження на розрахунковий рахунок записує по кредиту розрахункового рахунки, а зменшення свого боргу (списання, видача готівкою) — по дебету. Обробляючи виписки, бухгалтер повинен пам’ятати про цієї особливості і записувати зараховані суми і залишок по дебету розрахункового рахунки, а списання — за кредитами. Виписка з розрахункового рахунки має певні показники, частина яких кодується банком, й інші ж коди використовуються предприятием.

Виписка банку заміняє собою регістр аналітичного обліку по розрахунковому великому рахунку й водночас служить основою бухгалтерських записів. Усі докладені до виписці документи гасяться штампом «погашено». Помилково зараховані чи списані з розрахункового рахунки суми приймаються з цього приводу 63 «Розрахунки за претензіями», а банку негайно повідомляється про такі суми для внесення виправлень. У наступних виписках банк вносить виправлення, а бухгалтерський облік підприємства заборгованість списывается.

На полях перевіреної виписки проти сум операцій та в документах проставляються коди рахунків, корреспондирующих з рахунком 51 «Розрахунковий рахунок», але в документах вказується що й порядковий номер її запис в виписці. Ці дані необхідні контролю над рухом коштів, автоматизації дисконтних робіт, довідок, перевірок і подальшого зберігання документів. Перевірка та обробка виписок мають здійснюватися щодня їх поступления.

Отримана зі Світового банку виписка перевіряється і обробляється: підбираються все виправдувальні документи, проставляються кореспондуючі рахунки (коди), а, по видатках утримання і експлуатацію машин і устаткування, общепроизводственным і общехозяйственным недоліків звернення, розрахунків з бюджетом та інших, ще, проставляються і коди статей. Це необхідно оскільки аналітичного обліку за багатьма рахунках організується у межах статей. Угруповання сум за статтями ввозяться листах-расшифровках, що відкриваються щомісяця у межах рахунків, цехів і заповнюються по даним документів до відповідним журналам-ордерам.

Синтетичний облік операцій із розрахунковому рахунку бухгалтерія підприємства веде на рахунку 51 «Розрахунковий рахунок». Це активний рахунок, по дебету якого записуються залишок вільних коштів підприємства початку місяці, надходження готівки з каси підприємства, кошти, зараховані від покупців продукції, замовників, дебіторів, отримані позички. За кредитом цього рахунки відбиваються кошти у погашення заборгованості підприємства постачальникам тих матеріальних цінностей (послуг), підрядчикам за виконані роботи, бюджету, банку за отримані позички, органам соціального страхування та інших кредиторам, і навіть суми, видані підприємству готівкою в кассу.

Для відображення оборотів за кредитами рахунку 51 служить журнал-ордер № 2. Обороти по дебету цього рахунки записуються у різних журналах-ордерах і, ще, контролюються декларації № 2. Підставою заповнення цих регістрів є перевірені і оброблені виписки із розрахункового счета.

Суми з кореспондуючими рахунками кожної виписки розвиваються й записуються в журнал-ордер й у відомість итогами.

Обов’язкове умова заповнення регістрів — використання однієї рядки кожної виписки незалежно від цього, який період вона складена. Кількість зайнятих рядків журналу-ордера № 2 відомості № 2 за щомісяця має бути однаковим і дорівнювала кількості отриманих цей період виписок із банку. Як у журналі ордері № 2, і у відомості № 2 суми записуються у межах корреспондирующих рахунків, із дебетом і кредитом рахунки 51. Наявність цих показників кожний звітний що і місяць дозволяє рахунковим працівникам аналізувати джерела надходження грошових коштів у розрахунковий рахунок підприємства, контролювати цільове використання коштів, виконання зобов’язань до бюджету та ін господарськими органами відповідно до затвердженого календарному графіку фінансових платежей.

3. Облік операцій із валютному счету.

Операції з іноземною валютою можуть здійснювати будь-які підприємства. З цією метою необхідно відкрити у банку, що має дозвіл (ліцензію) від за Центральний банк Росії скоєння операцій на іноземній валюті, поточна валютна рахунок. Банки, отримали ліцензію, називаються уповноваженими банками.

Працюючи по договорам-контрактам, ув’язненим російськими, підприємствами — учасниками зовнішньоекономічної діяльності, оплата яких виробляється в іноземній валюті, підприємства зобов’язані 50% виручки продавати на валютному ринку, через уповноважені банки, протягом 14 днів із дня її зарахування. Ця особливість вимагає початкового відображення всього комплексу що надійшла виручки в іноземній валюті на так званий транзитний рахунок. Банк повідомляє клієнту про зарахованих сум із метою своєчасного отримання від нього документа щодо продажу і зарахування інвалютних коштів у рахунок. Якщо розпорядження від підприємства щодо продажу інвалюти ніхто не почув, то банк може проводити її самостоятельно.

До дорученням на обов’язкову продаж валюти додається платіжне доручення для відшкодування рублевого еквівалента проданої валюти, і її зарахування на розрахунковий рахунок підприємства. Отже, вся виручка в іноземній валюті ділиться на частини: 50% як інвалюти зараховується на поточна валютна рахунок, інші 50% у рублях еквіваленті (за курсом, встановленому ЦБ РФ) — на розрахунковий счет.

Для обліку руху засобів у іноземній валюті у плані рахунків передбачено рахунок 52 «Валютний рахунок». Відповідно до вказівкам щодо заповнення квартального бухгалтерської звітності підприємства у 1993 р. (п.11) рекомендовано відкривати до цього рахунку такі субрахунка: 1 «Транзитні валютні рахунки», 2 «Поточні валютні рахунки», 3 «Валютні рахунки там». Найменування субрахунків дано у множині оскільки аналітичний і синтетичний облік у межах субрахунків організується по кодам валют. Підприємства заслуговують як на обов’язкову, а й у самостійну продаж інвалюти через уповноважені банки. Продаж інвалюти віддзеркалюється в рахунку 48 «Реалізація інших активів». Обов’язкова продаж оформляється наступним образом:

1. Д-т сч.57 «Переклади їсти дорогою» Списання инвалюты.

К-т сч.52−1 «Транзитні валютні рахунки». з транзитного счета.

2. Д-т сч.48 «Реалізація інших активів» Продана інвалюта в.

К-т сч.57 «Переклади їсти дорогою». рублевому еквіваленті на день списания.

3. Д-т сч.51 «Розрахунковий рахунок» Оприходована выручка.

К-т сч.48 «Реалізація інших активів». на день зачисления.

4. Д-т сч.48 «Реалізація інших активів» Списання положительной.

К-т сч.80 «Прибули і збитки». курсової різниці (прибыль).

5. Д-т сч.80 «Прибули і збитки» Списання отрицательной.

К-т сч.48 «Реалізація інших активів». курсової різниці (убыток).

При реалізації, продажу зайвої інвалюти записи на рахунках ідентичні, крім відсутності рахунки 57 «Переклади в пути»:

1. Д-т сч.48 «Реалізація інших активів» Списання проданої валюты.

К-т сч.52 «Валютний рахунок». за курсом останньої переоцінки (балансовою) стоимости.

2. Д-т сч.51 «Розрахунковий рахунок» Зарахування виручки от.

К-т сч.48 «Реалізація інших активів». продажу валюти за курсом на день продажи.

3. Д-т сч.48 «Реалізація інших активів» Списання положительной.

К-т сч.80 «Прибули і збитки». курсової різниці (прибыль).

4. Д-т сч.80 «Прибули і збитки» Списання отрицательной.

К-т сч.48 «Реалізація інших активів». курсової різниці (убыток).

Відповідно до Закону про валютне регулювання підприємство проти неї купувати іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку РФ гаразд і можна на мети, певні ЦБ РФ, через уповноважені банки. Такими цільовими напрямами може бути: відрядження, операції з виконання зобов’язань по договорам-контрактам і др.

У бухгалтерський облік ці операції знаходять таке відбиток на счетах:

1. Д-т сч.76 «Розрахунки з різними дебіторами Перерахування грошових і кредиторами» коштів банку чи не;

К-т сч.51 «Розрахунковий рахунок». посередньо валютної бирже.

2. Д-т сч.52 «Валютний рахунок» Зарахування інвалюти на.

К-т сч.76 «Розрахунки з різними дебіторами поточна валютна рахунок і кредиторами».

3. Д-т сч.26 «Загальногосподарські витрати» Сума комиссионного.

К-т сч.76 «Розрахунки з різними дебіторами винагороди отноі кредиторами». сится на витрати передприятия.

У найрізноманітніших випадках, облік інвалюти відбивається у двох оцінках: у валюті іноземної держави та у валюті РФ (национальной).

Купуючи іноземної валюти вона зараховується, минаючи транзитний рахунок, сучасний валютний рахунок (52−2). Перевищення курсу купівлі над курсом ЦБ РФ записується по дебету рахунки 81 «Використання прибутку» і кредиту рахунки 51 «Розрахунковий счет».

Відділення банку повідомляє підприємство про рух інвалюти з його лицьовому рахунку випискою що з транзитного, що з поточних рахунків. На підставі виписок із поточних валютних рахунків ведеться журнал-ордер № 2/1 для оборотів за кредитами і відомість № 2/1 — по дебету. По валютному рахунку слід також вести картки аналітичного обліку по найменувань валют.

4. Облік касових операцій та цінних бумаг.

Порядок ведення касових операцій регламентується інструкцією банку Росії від 04.10.93 р. № 18 Про Порядку ведення касових операцій на РФ.

Розмір сум готівки до каси підприємства обмежений лімітом, які встановлюються за кредитним установою за узгодженням із підприємством. Більше встановлених доз готівка можуть зберігатися до каси лише у дні виплати зарплати, пенсій, посібників, стипендій протягом трьох днів, включаючи день для отримання грошей у кредитному учреждении.

Для обліку наявності і рух коштів у касі підприємства використовується активний рахунок 50 «Каса». Сальдо рахунки свідчить про наявність суми вільних грошей до касі підприємства початку місяці; оборот по дебету — суми, що надійшли готівкою до каси, а, по кредиту — суми, видані готівкою. Касові операції записуються за кредитами рахунки 50 і позначаються на журналі-ордері № 1. Обороти по дебету цього рахунки записуються у різних журналах-ордерах та, крім того, контролюються декларації № 1.

Підставою заповнення журналу-ордера № 1 й у відомості № 1 служать звіти касира. Кожному звіту в регістрі відводиться один рядок незалежно від періоду, протягом якого складено касовий звіт. Кількість зайнятих рядків журналі-ордері й у відомості має відповідати кількості зданих касиром отчетов.

У касі підприємства, можуть зберігатися, крім коштів, цінні папери, і бланки суворої звітності. До цінних паперів ставляться путівки в будинки відпочинку і санаторії, придбані рахунок коштів фонду спеціального призначення, поштові марки, марки держмита, єдині і проїзні квитки. Цінні папери враховуються на рахунку 56 «Грошові документи» в журналі-ордері № 3. Надходження і видача цінних паперів здійснюються за приходным і видатковими касовим ордерам з наступним упорядкуванням касиром звіту рухом цінних паперів. Бланки суворої звітності (трудові книжки і вкладні листи до ним, квитанції шляхових листів автотранспорту тощо.) враховуються на забалансовом рахунку 006 «Бланки суворої отчетности».

Касир несе повну матеріальну відповідальність за схоронність всіх прийнятих ним цінностей і поза всякий заподіяний у зв’язку з неправильним їх зберіганням збитки предприятию.

Інвентаризація (ревізія) наявності коштів у касі виробляється згідно з Положенням про бухгалтерський облік і звітності упродовж як мінімум разу на місяць. Ревізія каси проводиться раптово комісією, призначеної наказом керівника підприємства, у присутності касира. У цьому полистно перевіряються готівка, грошові документи, цінні папери бланки суворої отчетности.

Розписки на видані суми готівкою, неоформлені видатковими касовими ордерами, в залишок по касі не включаються. Результати інвентаризації оформляються актом (ф. № инв. 15).

На зворотному боці акта матеріально відповідальну особу пише пояснення про причини надлишків чи нестач, встановлених інвентаризацією, а керівник підприємства — рішення за результатами інвентаризації. Виявлені надлишки готівки приходуются з наступним перерахуванням в дохід бюджету (на держпідприємствах) чи перераховуються у дохід предприятия:

Д-т сч.50 «Касса».

К-т сч.68 «Розрахунки з бюджетом», 80 «Прибули і убытки».

У випадку виявлення нестач їх суми підлягають стягненню з матеріально відповідального особи (касира) і оформляються записью:

1. Д-т сч.84 «Нестачі і причини ценностей».

К-т сч.50 «Касса».

2. Д-т сч.73 «Розрахунки з персоналом по іншим операциям».

К-т сч.84 «Нестачі і причини ценностей».

За наявності в підприємства валютного рахунки і засобів у валюті інших держав може виникнути потреба у використанні готівкової інвалюти. Окремого рахунку цього не передбачено, у складі рахунки 50 «Каса» відкривається субрахунок, наприклад субрахунок 50−2 «Каса в іноземній валюті». Облік операцій організується за видами валют. Банк видає підприємству готівкову інвалюту лише з певні цілі: відрядження і придбання суворо обмежене коло. При отриманні в банке:

Д-т сч.50−2 «Каса в іноземної валюте».

К-т сч.52−2 «Поточний валютний счет».

При видачі під отчет:

Д-т сч.71−2 «Витрати з підзвітними особами по загранкомандировкам».

К-т сч.50−2 «Каса в іноземної валюте».

У кожному разі, як і і з рахунку 52 «Валютний рахунок», облік руху готівкової інвалюти виробляється у двох оцінках: за видами валют й у рублях. Синтетичний облік ведеться лише у рублях. Використовуються облікові регістри: журнал-ордер № 1/1 і відомість № 1/1.

Залишки касової готівки інвалюті піддаються переоцінці при зміні курсу рубля стосовно наявною в підприємства іноземної валюті. Результат переоцінки відбивається у кореспонденції субрахунка 50−2 зі рахунком 80 «Прибули і убытки».

5. Облік розрахунків із підзвітними лицами.

Підзвітними особами є працівники підприємства, отримали авансом готівкові суми коштів майбутні адміністративногосподарські та відрядження. Список осіб, котрі мають отримувати до каси готівка під звіт на господарські потреби, стверджується керівником підприємства. Розмір витрат на пальне обмежений, видача готівкових коштів на господарські потреби передбачена кошторисом підприємства. Сума видачі на витрати, пов’язані з службовими відрядженнями, залежить від терміну відрядження і його місця призначення. Відрядженому працівникові видається грошовий аванс не більше сум, належних на оплату проїзду (в обидва кінці), добових і витрат за найму житлового помещения.

Зазначені суми на відрядження називаються нормированными і входять у собівартість робіт, послуг, продукції. Що стосується перевищення фактичних витрат над нормою дозволяється їх оплата з допомогою прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства з одночасним підсумовуванням виплаченого перевищення з сумою нарахованої командируемому заробітної плати визначення прибуткового налога.

Доцільність вироблених витрат підтверджується начальниками цехів, відділів чи служб залежно від цільового призначення відрядження. Після перевірки бухгалтером авансового звіту він утверджується керівником підприємства міста і приймається до врахування. Залишок невикористаних сум здається підзвітним обличчям до каси по приходному касовому ордеру, а перевитрата видається з каси по видаткового касовому ордеру щодня здачі авансового отчета.

На кожному цукрозаводі ведеться спеціальний журнал реєстрації прибулих і вибулих у відрядження обличчям, призначеним наказом керівника предприятия.

Облік за розрахунками з підзвітними особами ведеться на рахунку 71 «Розрахунки з підзвітними особами». Це — активно-пасивний рахунок, сальдо якого відбиває суму заборгованості підзвітних осіб підприємству чи суму неповерненого перевитрати. По дебету рахунки записуються суми відшкодованого перевитрати і знову видані під звіт виходячи з видаткових касових ордерів, за кредитами — суми, використані відповідно до авансовим звітам і здані по приходным касовим ордерам (неиспользованные).

Регистром для обліку операцій із руху підзвітних сум і розрахунків із підзвітними особами служить журнал-ордер № 7 — комбінований регістр, який поєднає аналітичний і синтетичний облік з лінійної формою записи. Кожній виданої під звіт сумі відводиться в журналі-ордері один рядок (лінійка) і в міру уявлення авансового звіту, здачі до каси невикористаних сум одержання грошей до погашення перевитрати записи сум за цими операціям зроблять в цій самій строке.

Підставою заповнення журналу-ордера № 7 є видаткові касові ордера на суми, видані під звіт, авансові звіти — на витрачені суми; нові прибуткові чи видаткові касові ордера — на розбіжність у сумах отриманих та витрачених. До обліку приймаються авансові звіти, перевірені арифметично, сутнісно (щодо доцільності і необхідності витрат, відповідності їх призначенню авансу) і затверджені керівником підприємства. Бухгалтер обробляє авансовий звіт, проставляючи на документах і звіті кореспондуючі рахунки, відповідальні напрямку расхода.

За наявності зовнішньоекономічних зв’язків в бухгалтерії може виникнути необхідність урахувати витрат за загранкомандировкам. Їх оплату виконують за нормативами, встановленим Міністерство фінансів РФ. Залежно від мети відрядження витрати включаються чи собівартість робіт, послуг, продукції (дебет сч.20), чи вартість купованого імпортного устаткування (дебет сч.07−2), нематеріальних активів (дебет сч.04), матеріалів (дебет сч.10) або товарів (дебет сч.41) кредиту рахунки 71−2 «Витрати з підзвітними особами по загранкомандировкам». Записи на рахунках виробляються як у видам валют, і у рублевому еквіваленті. Залишки валют в підзвіті підлягають переоцінці з зарахуванням результату з цього приводу 80 «Прибули і убытки».

6. Загальні засади врахування расчетов.

Залежно від змісту операцій розрахунки виконуються з приводу товарних операціям, якщо підприємство виступає постачальником своєї готової продукції чи що заготовляють товарно-матеріальні цінності, і з нетоварним операціям, пов’язаним тільки з рухом коштів, тобто. з погашенням заборгованостей бюджету, банку, органам соціального страхування і забезпечення, працівникам і т.д.

Підприємства, постачальники та покупці залежно від місцезнаходження виробляють іногородні і одногородние розрахунки. Форми безготівкових розрахунків встановлює Центральний банк РФ.

Нині підприємства використовують такі форми і знаходять способи розрахунків: платіжними требованиями-поручениями, у вигляді акредитивів і особливих рахунків, гаразд планових платежів, платіжними дорученнями, перекладами через підприємства міністерства зв’язку, чеками з чекових книжок і др.

Вибір найбільш раціональної форми розрахунків дозволить скоротити розрив між часом отримання покупцями товарно-матеріальних цінностей і скоєнням платежу, ліквідувати освіту необгрунтованої кредиторської заборгованості і зростання залишків товарно-матеріальних цінностей на пути.

Розрахунки платіжними требованиями-поручениями зводяться до того що, що постачальник, отгрузив продукцію, виписує платіжне вимога на покупателя-плательщика, відсилає або йому доставляє кур'єром. Отримавши платіжне вимога, платник зобов’язаний заповнити другу частину — платіжне доручення, доручивши банку списати із його розрахункового рахунки цю суму, оскільки обов’язки (умови договору) постачальником виконані. Підприємствоплатник здає цей документ ще на свій банк на оплату. Банк після списання коштів пересилає документи до банку постачальника для зарахування платежа.

У бухгалтерський облік розглянута форма розрахунків оформляється такими записами на рахунках: у постачальника: 1) в останній момент відвантаження — дебет рахунків 45 «Товари відвантажені», 46 «Реалізація продукції», 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», кредит рахунки 40 «Готова продукція» (в журналі-ордері № 11) чи рахунки 20 «Основне виробництво» (в журналі-ордері № 10/1);

2) в останній момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок — дебет рахунки 51 «Розрахунковий рахунок», кредит рахунки 46 «Реалізація продукції (робіт, послуг)» чи рахунки 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» (в журналі-ордері № 11); у покупця: 1) в останній момент акцепту платіжних документів, на час вступу матеріалів — дебет матеріальних рахунків (10, 12), кредит рахунки 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (в журналі-ордері № 6);

2) в останній момент списання коштів із розрахункового рахунки — дебет рахунки 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», кредит рахунки 51 «Розрахунковий рахунок» (в журналах-ордерах № 2 і 6).

Розрахунки по акредитивам полягають у тому, що банк покупця дає доручення (акредитив) иногороднему банку постачальника виробляти оплату рахунків постачальника за відвантажене товар чи надані послуги за умов, передбачених у аккредитивном заяві покупця. Кошти в сумі акредитива перераховуються з розрахункового рахунки покупця з цього приводу акредитивів чи покупцю видається ссуда.

Розрахунки за особливими рахунках — форма іногородніх розрахунків покупця з однією або кількома постійними постачальниками, які у одному місті, коли він оплата товарів чи послуг здійснюються у банку по місцеві перебування постачальника з допомогою депонованих коштів покупця. Оплата вимог відбувається за наявності акцепту представника покупця. З особливого рахунки допускається виплата представнику покупця готівки на оплату витрат за приймання і відвантаженні товаров.

Розрахунки гаразд планових платежів здійснюються між підприємствами за постійних, рівномірних поставках товарно-матеріальних цінностей чи наданні услуг.

Договором між споживачем і постачальником встановлюється стала, планова сума вартості продукції або послуг, підлягаючий оплаті щодня. Оплата оформляється чи платіжними дорученнями, чи платіжними вимогами. У узгоджені терміни розрахунки регулюються, тобто. сопоставляются виплачені суми з фактичним обсягом (вартістю) отриманої продукції або послуг. Зайве сплачені суми можуть зараховуватися у наступних платежах чи повертатися покупцю, а відсутні - доплачиваться. Дані розрахунки ведуться у постачальника на рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», субрахунок 2 «Розрахунки по плановим платежах». Дебитуется рахунок на суми виконаних зобов’язань, а кредитується на суми які поступили платежів. Аналітичний облік організується в відомості № 7 у межах кожного дебітора, а синтетичний — в журналі-ордері № 11 (обертів по кредиту).

Розрахунки по акредитивам та особливим рахунках враховуються на рахунку 55 «Спеціальні рахунки банках», субрахунок 1 «Акредитиви». Аналітичний і синтетичний облік цих розрахунків організується в журналі-ордері № 3 на підставі виписок банка.

Однією форму розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями (перекладами). Платіжне доручення — наказ банку про переведення з розрахункового рахунки суми коштів іншому підприємству, організації чи учреждению.

При розрахунок із підприємствами міністерства зв’язку за переклади, які скоювалися поштою, за пересилку поштових посилок, при разових розрахунках із транспортними організаціями застосовуються акцептовані доручення. Акцептуют доручення банки, якби рахунку платника достатній залишок вільних грошових средств.

Враховуються ці розрахунки на рахунках 68 «Розрахунки з бюджетом», 73 «Розрахунки з персоналом по іншим операціям», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», 69 «Розрахунки із соціального страхуванню і обеспечению».

Розрахунки можуть осуществяться чеками. Розрахунковий чек — письмове доручення банку перерахувати із рахунку чекодавця зазначену в чеку суму. Чекові книжки підприємства одержують у своєму банке.

Облік видачі чеків ведеться на рахунку 55 «Спеціальні рахунки банках», субрахунок 2 «Чекові книжки», в журналі-ордері № 3.

Для узагальнення інформації про всі види розрахунків підприємства з різними юридичними і фізичними особами, і навіть внутрішньогосподарських розрахунків застосовується цілу групу спеціальних рахунків, зокрема: рахунок 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»; рахунок 61 «Розрахунки по авансам виданими»; рахунок 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками»; рахунок 63 «Розрахунки за претензіями»; рахунок 64 «Розрахунки по авансам отриманим»; рахунок 65 «Розрахунки по майновому і особовому страхуванню»; рахунок 67 «Розрахунки по позабюджетним платежах»; рахунок 68 «Розрахунки з бюджетом»; рахунок 69 «Розрахунки із соціального страхуванню і забезпечення»; рахунок 70 «Розрахунки з персоналом з праці»; рахунок 71 «Розрахунки з підзвітними особами»; рахунок 73 «Розрахунки з персоналом по іншим операціям»; рахунок 75 «Розрахунки з засновниками»; рахунок 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»; рахунок 78 «Розрахунки з дочірні підприємства»; рахунок 79 «Внутрішньогосподарські расчеты».

7. Облік розрахунків із різними дебіторами і кредиторами.

Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами виникають сумніви з різним причин. Підприємство зобов’язується бути посередником між робітниками та представниками і третіми особами, організаціями, установами (по виконавчим листам, за товари, продані кредит), воно зберігає своєчасно не отриману робітниками та представниками зарплатню, веде розрахунки з претензіям, по відшкодуванню матеріальних збитків і т.п.

Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами враховуються на рахунках 63, 73, 76 і др.

Аналітичний облік за рахунками 61, 64, 65, 75, 78, 79, 62 ведеться в відомості № 7, а, по рахунку 76 така відомість відкривається кожному за субсчета.

Наприкінці місяці за відомістю аналітичного обліку підраховують підсумки оберту і виводять сальдо наступного року месяц.

Кредитові обертів у межах корреспондирующих рахунків з відомостей № 7 записують їх у журнал-ордер № 8 за кредитами рахунків 61, 62, 63, 68, 73, 76, 78, 79 та інших. Записи за рахунками 61, 63, 73 роблять у журналі-ордері однієї рядком протягом місяця, а, по рахунку 76 — результатами протягом місяця по субсчетам. По рахунках 68, 78, 79 синтетичний облік в журналі-ордері № 8 поєднується з аналитическим.

Сучасні умови розвитку використовувати таку форму співробітництва підприємств, як співпраця. Вона не передбачає утворення юридичної обличчя і складає основі договору між учасниками. Ведення загальних справ учасників доручається одному їх — довіреній особі, який проводить облік спільної прикладної діяльності на окремому балансі. Результати спільної прикладної діяльності розподіляються в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до листа Мінфіну РФ № 480 від 01.02.1994 р. вклади учасників в спільну діяльність враховуються ними на рахунках 06 «Довгострокові фінансові вкладення», чи 58 «Короткострокові фінансові вкладення», на відповідних субрахунки «По спільної прикладної діяльності», розрахунки між учасниками виробляються на рахунку 77 «Розрахунки за спільною діяльності». Довірена особа вклади учасників враховує на рахунку 96, субрахунок «Загальна долевая власність зі спільної діяльності», а розрахунки між учасниками — на рахунку 77 «Розрахунки за спільною деятельности».

Передача вкладів складає підставі авізо чи іншого первинного документа. Підприємства-учасники відбивають свої вклади в спільну деятельность:

Д-т рахунків 58, 06, К-т рахунків 47, 48 — на узгоджену між учасниками суму вклада;

Д-т рахунків 47, 48, К-т рахунків 01, 04; Д-т рахунків 02, 05, Дот рахунків 47, 48 — під час передачі имущества;

Д-т рахунків 06, 58, К-т сч.48; Д-т сч.48, К-т сч.20 — під час передачі незавершеного производства;

Д-т сч.06, К-т рахунків 51, 52, 60, 62, 76 — під час передачі грошових коштів, дебіторської задолженности.

Якщо сума вкладу поціновано вище балансову вартість майнових цінностей, то різниця належить з цього приводу 85 «Додатковий капітал»: Д-т рахунків 47, 48, К-т сч.85; якщо сума нижче — Д-т рахунків 81, 88, К-т рахунків 47, 48.

Сума нарахованої прибуток від спільної прикладної діяльності відбивається: Д-т сч.77, К-т сч. 80; збитків — Д-т рахунків 81, 88, 85, К-т сч.77.

Довірена особа відбиває вклади учасників на окремому балансі в наступному порядку: Д-т рахунків 01, 04, 10, 12, 20, 40, 41, 50, 51, 52, 60 і ін., К-т сч.96.

Облік спільної господарську діяльність ввозяться общеустановленном порядке.

Нарахування прибутку учасникам відбивається: Д-т сч.81, К-т сч.77; збитків Д-т сч.77, К-т сч.87.

При припинення спільної прикладної діяльності решта майно і грошові кошти розподіляються відповідно до умовами договори та використовуються учасниками насамперед для закриття рахунки 06 чи 58. Якщо сума отриманих коштів перевищує суму вкладу, то різниця належить з цього приводу 88, субрахунок «Безоплатно отримані кошти», менше суми вкладу, то списується рахунок власних коштів — Д-т рахунків 81, 88.

Довірена особа на окремому балансі робить такі записи: Д-т сч.96, К-т рахунків 50, 51, 52 та інших. — при повернення коштів і дебіторську заборгованість; при повернення майна України та інших ценностей:

Д-т сч.96, К-т рахунків 47, 48, 46;

Д-т рахунків 02, 05, 13, К-т рахунків 46, 47, 48;

Д-т рахунків 46, 47, 48, К-т рахунків 01, 04, 10, 12, 40, 20;

Д-т рахунків 46, 47, 48, К-т сч.80.

Аналітичний облік вкладів і обгрунтованість розрахунків зі спільної діяльності ведеться у межах договорів із кожного учасника в відомості № 7, синтетичний — в журналі-ордері № 8.

8. Застосування ЕОМ у створенні обліку коштів и.

расчетов.

Великі і якісних змін до організації бухгалтерського обліку, і управління вносить використання сучасних ЕОМ і створюваних з їхньої основі автоматизованих системам управління виробництвом. Застосування ЕОМ дозволяє значно підвищити контрольні функції, достовірність і оперативність бухгалтерського обліку, використання даних керувати виробництвом, відкриває широкі змогу комплексної механізації і автоматизації всіх планово-економічних расчетов.

У разі використання ЕОМ необхідна інформацію про русі грошових засобів і стан розрахунків забезпечується шляхом складання машинограммы — контрольної відомості оборотів по синтетичним рахунках у межах корреспондирующих рахунку також субрахунків. З іншого боку, видаються машинограммы аналітичного обліку за рахунками коштів і обгрунтованість розрахунків, які заміняють відповідні облікові регістри. Машинограммы застосовуються для контролю та вивірення розрахунків із постачальниками, покупцями, різними дебіторами і кредиторами та інших. За даними машинограмм заповнюються окремі статті балансу предприятия.

Список використаної литературы:

1. Козлова Е. П., Парашутин Н. В., Бабченко Т.ЗВ., Галанина О. Н. Бухгалтерський облік. — М.: Фінанси і статистика, 1994.

2. Бухгалтерський облік :Підручник/ В. П. Новиченко, Т.ЗВ. Шеина, Ф. П. Василя та інших.; Під. ред. В. П. Новиченко — 2-ге вид., перераб. і доп. — М.: Фінанси і статистика, 1990.

3. Волков Н. Г. Бухгалтерський облік і звітність для підприємства. — М.: Річ навіть і право, 1992.