Організація міжнародної діяльності підприємства

Суть, методи і принципи зовнішньоекономічної діяльності

зовнішньоекономічний управління менеджмент Зовнішньоекономічна діяльність підприємств — це сфера господарської діяльності, що зв’язана з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.

Відповідно до законів України «Про зовнішньоекономічну діяльності» і «Про підприємство» суб'єкти господарювання мають право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

Зовнішньоекономічну діяльність вправі здійснювати об'єднання, підприємства й організації промисловості, сільського господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, транспорту, зв’язку, будівництва, навчальні установи, туристично-екскурсійні організації, комерційні структури, торгово-посередницькі організації і т.д.

Для здійснення зовнішньоекономічних зв’язків необхідно наступне:

• § державна реєстрація підприємства за місцем перебування підприємства;
• § стати на облік у податковій інспекції по місцю реєстрації;
• § одержати у встановленому порядку печатку, штамп;
• § зареєструватися в державному реєстрі підприємств і організацій України;
• § відкрити гривневий і валютний рахунки в будь-якому акціонерному комерційному банку України.

Визначення економічної доцільності намічуваної комерційної справи припускає дотримання наступних основних положень:

• § експортно-імпортна операція ґрунтується на принципі повної самоокупності (у тому числі валютної), самофінансування, тобто основних принципів повного госпрозрахунку;
• § обсяг передбачуваної угоди установлюється виходячи з наявних у розпорядженні підприємства ресурсів: матеріальних, валютних, інтелектуальних;
• § комерційні справи повинні передувати ретельний маркетинг, техніко-економічне обґрунтування, повинні бути перелічені і розглянуті багато численні варіанти можливих комерційних справ;
• § організація комерційної справи повинна вестися з дотриманням нормативно-правових актів (міжнародних; законів, указів, постанов відповідних органів державної влади України; двосторонніх державних угод);
• § обов’язковою умовою будь-якої угоди повинне бути повне знання системи оподатковування, системи конвертації валюти, рівня світових і внутрішніх цін, а також наявність визначеного досвіду здійснення зовнішньоекономічних операцій;
• § особа, що безпосередньо здійснюють комерційні справи з іноземними партнерами, повинні володіти іноземною мовою (бажано англійською), знати загальноприйняті правила проведення переговорів.

Існують різні класифікації сфер зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку ЗЕД (імпорт і експорт), а також з позицій предмета (товари, послуги) чи ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) способу розрахунків (бартерні операції) і ін. У число основних сфер ЗЕД можна включити наступне:

• § міжнародна торгівля;
• § міжнародний лізинг;
• § використання активів з-за кордону;
• § контрактні форми ЗЕД;
• § міжнародні інвестиції.

При проведенні міжнародного бізнесу компанії повинні вибирати одну з різних сфер діяльності. Роблячи вибір, їм варто уважно розглянути власні цілі й оцінити ресурси, а також умови здійснення своєї діяльності.

Міжнародна торгівля. Серед наведених сфер зовнішньоекономічної діяльності історично першою і переважаючою є міжнародна торгівля, що представляє собою міжнародний обмін продуктами і послугами — результатами національного праці.

Міжнародний лізинг. Міжнародний лізинг являє собою здачу в довгострокову оренду (на термін понад 12 місяців) виробничого устаткування, транспортних засобів, комп’ютерної техніки, складських приміщень. Тим самим орендар, що не володіє валютними засобами для придбання відповідного об'єкта в повну власність, одержує можливість його експлуатації. Відповідно до правил Міжнародного валютного фонду зобов’язання, що випливають з лізингу, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави. Тому він знаходить підтримку держави. Крім того, орендні платежі відносяться до операційних витрат і тому не обкладаються податками.

Корисний досвід міжнародного лізингу накопичений авіаційними компаніями України. Зокрема українсько-ірландське спільне підприємство «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) завдяки лізингу трьох «Боїнгів» здійснює рейси в 9 країн по 13 маршрутам. Сам лізинг став можливий завдяки високому авторитету партнера — ірландської компанії «Gіnnes Peat Avіatіon», що є світовим лідером в області послуг по лізингу літаків і володіє 12% пакета акцій.

Використання активів з-за кордону. Роялті (royaltіes) являють собою виплати за використання активів, що знаходяться за рубежем, наприклад фірмових знаків, патентів авторських прав чи інших видів експертних документів, відповідно до підписаних контрактів, що звуться ліцензійними угодами. За допомогою роялті оплачується також франчайзінг, тобто такий спосіб ведення бізнесу, при якому одна сторона — франшизер, продає іншій незалежній стороні - франшизі, право на користування своїм фірмовим знаком, що є істотним активом для франшизи. У доповнення до цьому франшизер на тривалій основі допомагає партнеру в здійсненні господарських операцій, поставляючи напівфабрикати і комплектуючі вироби, надаючи управлінські послуги і надаючи технології.

Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності. Ця форма ЗЕД є протилежною попередній, оскільки означає здійснення діяльності за кордоном. Комісійні являють собою оплату за здійснення визначеної діяльності за рубежем, а саме: проведення банківських операцій, страхування, оренду чи прокат (наприклад, фільму «Зоряні війни»), проектно-конструкторські роботи й управлінські послуги. Проектно-конструкторські роботи, як правило. проводяться в рамках операцій «під ключ», що припускають спорудження на контрактній основі виробничих потужностей, переданих в експлуатацію замовнику після забезпечення їхньої повної готовності до початку експлуатації. Комісійні виплати за управлінські послуги звичайно є результатом попередньо підписаних контрактів чи на керування досягнутих домовленостей, згідно яким одна фірма надає іншій фірмі управлінський персонал для загального керівництва чи спеціалізованих управлінських функцій.

Міжнародні інвестиції. Розрізняють два види міжнародних інвестицій: прямі і портфельні. Прямі інвестиції є різновид іноземних інвестицій, що супроводжуються контролем за діяльністю компанії навіть у випадку придбання невеликої частки її акцій (на рівні 10%). Володіння контрольним пакетом акцій закордонного підприємства є найвищим типом зобов’язань стосовно зовнішньоекономічних операцій. Воно не тільки припускає право власності на доход з капіталу, але звичайно має на увазі і більш інтенсивний обмін кваліфікованими фахівцями і новими технологіями між країнами, чим у випадку відсутності контрольного пакета акцій у закордонному виробництві. Унаслідок високого рівня зобов’язань прямі інвестиції найчастіше (але не завжди) стають можливі після того, як фірма придбала досвід у здійсненні експортно-імпортних операцій. Операції по прямих капіталовкладеннях можуть бути початі з метою знаходження доступу до визначених ресурсів чи ринку реалізації продукції фірми. Наприклад, фірма «Кока-Кола» використовує свої прямі інвестиції в Україні для виробництва безалкогольних напоїв, оскільки це дозволяє забезпечити доступ до ресурсів і дешевої робочої сили. Ця фірма має також прямі капіталовкладення в Європі, Азії, Південній Америці, Австралії, Африці, що був зроблений як засіб придбання ринків тих країн, у яких це виробництво організоване.

До «портфельних» інвестицій можуть бути віднесені як боргові зобов’язання, так і акції фірми. Фактором, що дозволяє відрізнити даний тип інвестицій від прямих, є відсутність контролю за діяльністю фірми, яка приймає інвестиції. Іноземні «портфельні» інвестиції важливі майже для усіх фірм, що ведуть міжнародні операції. До них прибігають в основному з метою вирішення фінансових задач. Фінансові відділи корпорацій за звичай переводять кошти з однієї країни в іншу для одержання більш високого прибутку за рахунок короткострокових капіталовкладень. Вони також прибігають до позик у різних країнах.

Згідно Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

• — виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;
• — обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва що полягає у:

• — праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;
• — праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
• — обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
• — виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

• — рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
• — забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
• — неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

• — регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
• — забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

• — забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;
• — здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;
• — здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.