Дослідження тенденції розвитку та вирішення проблем кредитного ринку
Концентрація уваги на розвитку банківського кредитування як провідного сектору кредитного ринку; зниження рівня фаховості в управлінні спеціалізованими сегментами кредитного ринку; зниження рівня довіри іноземних кредиторів через непрозорість регулювання та неефективність;ризик бюрократизації та негнучкого реагування на зміни на суміжних фінансових ринках, що не забезпечить зниження ризику… Читати ще >
Дослідження тенденції розвитку та вирішення проблем кредитного ринку (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Дослідження тенденцій розвитку та проблем кредитного ринку України засвідчує потребу більш ефективного розвитку та забезпечення нормалізації банківської системи та вдосконалення законодавчої бази кредитного ринку. Цього можна досягти, встановивши досконалі механізми регулювання кредитного ринку, а саме: 1. Національному банку України в найближчій перспективі доцільно ініціювати прийняття Верховною Радою Закону України «Про кредит і кредитні відносини», який би законодавчо врегулював усі кредитні взаємовідносини між кредиторами та боржниками; 2. Розробити механізми, які б не давали змоги банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх доходи, що б позитивно вплинуло на якість кредитних портфелів комерційних банків. Таким заходом, наприклад, міг бути нормативний акт, який би впровадив суттєве підвищення норми відрахувань у резерви за такими кредитами. 3. Запровадити публікацію в доступних широкому колу суб'єктів ринку засобах масової інформації даних про рейтингові оцінки банків, які встановлені за результатами інспектувань Національного банку України, що забезпечить більш зважений підхід банків до допустимого рівня ризиків та дозволить більш зважено обирати позичальникам банка-партнери; 4. Здійснити масові перевірки банківських установ щодо дотримання ними вимог «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які впроваджені Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168; 5. Національному банку України необхідно запровадити кваліфікаційні вимоги до працівників, які безпосередньо працюють на точках продажу кредитів (так званих «віддалених робочих місць»), які беруть участь у виборі кола позичальників банку, що повинно зменшити обсяг проблемних кредитів; 6. З цілю забезпечення доступності житла для всіх категорій громадян необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму: для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових сертифікатів). Об'єднати можливість придбання житлових сертифікатів на частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину; надання банками середньострокових кредитів (1−1, 5 року) на будівництво житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або переоформленням у довгостроковий (10−25 років) іпотечний кредит (у випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник); надання банками довгострокових кредитів (10−25 років) на придбання індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і прилягаючих земельних ділянок. Використовуваний кредитний інструмент — кредит із відстрочкою платежу. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25−30 відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім'ї); заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам.
За допомогою SWOT-аналізу оцінимо вплив мегарегулятора (створеного на самостійній основі) на кредитний ринок України (табл.4). Вважаємо, що створення єдиного наглядово-регулюючого органу позитивно відобразиться на функціонуванні всіх сегментів кредитного ринку, підвищить ефективність кредитної діяльності його суб'єктів завдяки удосконаленню макропруденційного нагляду, стандартизації інструментів роботи з неефективними суб'єктами ринку, стимулювання розвитку інструментів кредитного ринку, удосконаленню механізму захисту прав кредиторів та позичальників, удосконаленню порядку розкриття звітності тощо.
У травні 2015 р. НБУ на вимогу МВФ задекларував створення центрального кредитного реєстру позичальників — Кредитного реєстру Національного банку України. Ним має бути державний законодавчо регламентований орган фінансового ринку, створений під егідою НБУ та підзвітний йому.
Сьогодні вже розроблено та зареєстровано у ВРУ законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України» № 3111 від 16 вересня 2015 р., який визначає, що «кредитний реєстр Національного банку України — це інформаційна система, яка забезпечує збір, накопичення, обробку та зберігання інформації про кредитні операції юридичних та фізичних осіб, здійснені банком, та про стан виконання зобов’язань за ними» .
Даний реєстр НБУ створюється як важливий інструмент банківського нагляду для моніторингу концентрації кредитного ризику, покращення його оцінки банками та зниження у середньостроковій перспективі частки проблемних кредитів.
Таблиця 4
SWOT-аналіз впливу діяльності мегарегулятора на кредитний ринок Україні.
ПЕРЕВАГИ. | МОЖЛИВОСТІ. | |
управління ринком стане більш гнучким, оперативним і таким, що відповідає інтересам суб'єктів ринку; усунення дублювання певних функцій, об'єднання інформаційних технологій та систем, створення єдиних баз даних і реєстрів; ефективне забезпечення захисту прав усіх суб'єктів кредитного ринку; забезпечення консолідації управління фінансовою сферою, що вкрай необхідно для досягнення фінансового розвитку; здійснення консолідованого нагляду за всіма сегментами кредитного ринку, що забезпечить швидшу та адекватнішу реакцію на зміни зовнішнього середовища; концентрація інформації і повноважень по регулюванню ринком в одному регуляторі дозволить застосовувати адресний нагляд, що враховує специфіку слаборозвинених сегментів; економія витрат на утримання регулюючих органів. | посилення інвестиційного впливу кредитного ринку на економічну систему й економічний розвиток країни; підвищення прозорості та розширення інструментарію мегарегулятора для впливу на структурні проблеми кредитування;? вдосконалення системи гарантування вкладів через її розширення на небанківські сегменти кредитного ринку;сприяння розвитку слаборозвинутих сегментів кредитного ринку (сегмент кредитування НБФУ, державного кредитування); підвищення фінансової грамотності населення;можливість здійснення нагляду за фінансовими конгломератами на консолідованій основі;можливість вироблення уніфікованого підходу до різних типів фінансових інститутів, що дозволяє знизити можливості регулятивного арбітражу; | |
НЕДОЛІКИ. | ЗАГРОЗИ. | |
знизиться ефективність нагляду через специфіку окремих сегментів ринку; ускладниться процес прийняття рішення через розгалуженість структури мегарегулятора; ускладнення процесу подання звітності (і НБУ, і мегарегулятору); уніфікація регулювання / нагляду на основі стандартів, які не відповідають передовому досвіду. наявність ризиків непередбачуваності діяльності мегарегулятора та її наслідків, для суб'єктів кредитного ринку; єдиний наглядовий орган може виявитися не в змозі забезпечити однакову ступінь стійкості різних типів фінансових інститутов (в першу чергу небанківських). | концентрація уваги на розвитку банківського кредитування як провідного сектору кредитного ринку; зниження рівня фаховості в управлінні спеціалізованими сегментами кредитного ринку; зниження рівня довіри іноземних кредиторів через непрозорість регулювання та неефективність;ризик бюрократизації та негнучкого реагування на зміни на суміжних фінансових ринках, що не забезпечить зниження ризику діяльності кредиторів;зниження гнучкості нагляду за небанківськими кредиторами та його адекватності цілям фінансового регулювання; підвищення «ризику зловживань» у всій фінансовій системі;небезпека виникнення негативних ефектів, пов’язаних зі збільшенням масштабів діяльності мегарегулятора як єдиного наглядового органу. | |