Розділ 1. Теоретичні засади управління доходами банку

Сутність, види та порядок формування доходів банку

Одна з основних цілей банків — одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку тощо.

Формування прибутку банку визначається специфікою діяльності даної установи, спектром операцій, а також діючою системою обліку. Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є одержання чистого прибутку, який являє собою залишок доходу після покриття всіх загально банківських витрат, сплати податків, відрахувань у фонди [1].

Значення прибутку для банку очевидне. Отримання достатнього розміру прибутку необхідно банкам для залучення нового капіталу, який дозволяє збільшити обсяг та підвищити якість наданих послуг. Прибуток стимулює діяльність керівництва банку по розширенню та покращенню операцій, зниженню витрат та розвитку банківських технологій. Тому можна зробити висновок: якщо в банківському бізнесі отриманий доход на інвестований капітал буде нижчим, ніж в інших галузях, то капітал буде спрямований в більш прибуткові сфери діяльності.

Отже, прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності банку.

Найважливішим фактором, що впливає на суму всіх видів прибутків банку, є розмір доходів, який отримується в процесі діяльності [2].

Доходи банку є базою для розвитку його діяльності, яка забезпечує вирішення таких завдань:

• а) Основна частина доходів банку є джерелом покриття витрат, пов’язаних зі здійсненням банківської діяльності. Реалізація цього завдання забезпечує самоокупність операцій банку.
• б) Частина доходів банку є джерелом формування чистого прибутку, за рахунок якого банк формує фонди та резерви для подальшого його розвитку та зниження ризиків. За допомогою реалізації цього завдання банк розвивається в довгостроковому періоді та забезпечує самофінансування розвитку на розширеній основі в майбутньому періоді.

Сутність та види доходів необхідно розглядати з економічної та бухгалтерської точок зору.

Відповідно до економічного підходу доходи — це кошти, які надійшли у розпорядження банку у результаті його діяльності [3].

В «Енциклопедії банківської справи» доходи банку визначаються як «сукупний дохід від усієї активної діяльності банківської установи» [4].

«Сучасний економічний словник» визначає доходи, як «будь-який приплив грошових коштів або отримання матеріальних цінностей, що мають грошову вартість» [5].

О.Я. Стойко визначає доходи банку наступним чином «…загальна сума коштів, отриманих банком від здійснення активних операцій. До них відносяться: отримані відсотки, доходи і комісія від надання послуг, доходи від операцій з цінними паперами, валютою, золотом, а інші доходи» [6].

Біржовий словник визначає дохід як «грошові або матеріальні засоби, які отримано в результаті підприємницької чи іншої діяльності, без зростання заборгованості» [7].

Юридичний словник трактує поняття «дохід» наступним чином: «грошові та матеріальні ресурси, які надходять юридичним та фізичним особам, після закінчення виробничого циклу. В більш широкому значенні - це виручка та інші грошові засоби, які надходять на підприємство.

У міжнародній практиці під доходом розуміють валові надходження грошових коштів та інших засобів, які у процесі звичайної господарської діяльності підприємства виникають від реалізації продукції, надання послуг та від використання іншими підприємствами ресурсів даного підприємства (проценти, дивіденди тощо) [7].

Згідно з Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу, за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів [8].

Аналогічно доходи визначені і в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: «доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)» [9].

При розрахунку оподаткованого прибутку банку та в податкового обліку оперують терміном «валовий дохід».

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід — це «загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами» [10].

Отже, доходи банку — це сума грошових та інших коштів, які банк отримав внаслідок здійснення банківських операцій та використання іншими підприємствами його ресурсів.

Важливим питанням у сфері управління доходами є їх класифікація. Необхідно зазначити, що класифікаційних ознак і видів доходів банку може бути значна кількість. Класифікація окремих видів доходів банку наведена у таблиці 1.1.

Доходи, які визнані банком, від здійснення банківських операцій згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р., та від інших операцій, що здійснюються відповідно до законодавства України, з метою відображення їх у фінансовій звітності слід розглядати як доходи, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку [16].

Таблиця 1.1. Класифікація окремих видів доходів банку

За джерелом доходи банку поділяються на процентні та непроцентні [11]. Процентний дохід являє собою плату за використання грошових коштів або їх еквівалентів за певний період часу та складається з [12]:

• — процентів за кредитами, депозитами та іншими фінансовими інструментами, у тому числі за боргові цінні папери з фіксованим доходом, який так чи інакше можна розрахувати;
• — доходів у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами;
• — комісійних доходів, які за своїм характером належать до процентного, тобто доходи, які можуть бути розраховані, виходячи із суми заборгованості за певний проміжок часу.

Аналіз процентних доходів дає змогу визначити, за рахунок яких факторів вони загалом отримані: зміни ціни кредитів, що надаються; використання ресурсів, що знаходяться на поточних рахунках клієнтів, чи обох факторів одночасно. Зростання зазначених показників позитивно впливає на зростання доходів банку, за умови, що виконуються вимоги щодо ліквідності банківських активів.

До непроцентних доходів відносяться всі інші доходи, окрім процентних (комісійні, доходи у вигляді дивідендів, доходи від операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями, інші доходи тощо).

Для управління доходами важливе значення має їх класифікація за такими ознаками [14]:

• а) за місцем виникнення: доходи групуються за підрозділами, відділеннями, філіями або центрами фінансової відповідальності;
• б) за приналежністю: доходи групуються за клієнтами, видами операцій, продуктами, інструментами і портфелями.

За місцем виникнення доходи групуються з метою планування, контролю та визначення загального фінансового результату підрозділу або аналізу ефективності роботи підрозділів [14].

Аналіз доходів за приналежністю, зокрема до клієнтів або окремих операцій банку, дає можливість визначити шляхи і способи їх оптимізації, що сприяє економії затрат ресурсів банку ті більш ефективному їх використанню.

Незважаючи на важливість приросту кількісних показників, для управління доходами банку велике значення мають час напрацювання пріоритетів управлінських рішень щодо прибутковості банку. З погляду їх якості доходи поділяють на [13]:

• а) Адекватні - найвищі за якістю, що їх отримують від основних видів банківської діяльності (процентні та непроцентні, комісійно-посередницькі та торговельні; ресурсота інтелектуально-місткі тощо);
• б) Випадкові - нижчі за якістю, з-поміж яких вирізняють надзвичайні доходи (повернення списаних боргів), спекулятивні доходи від валютного арбітражу і короткострокових операцій з цінними паперами, нараховані штрафи, пені та інші фінансові санкції, реалізація майна;
• в) Авантюрні - низькі за якістю або практично неякісні доходи, отримані банком у випадку порушення договірних паритетів, неадекватної системи оплати комісійних витрат (у відсотках від суми платежу).

Банківські доходи також можуть бути класифіковані за такими ознаками [13]:

• — за джерелами отримання (підприємницькі структури, населення, біржі);
• — за частотою отримання (стандартні, невизначені);
• — за гарантією отримання (готівка, рахунки, цінні папери, матеріальні об'єкти);
• — за строками отримання (інвестиційний часовий ефект).

Усі банківські доходи також можна умовно поділити на постійні та змінні [14].

Постійні доходи — доходи за певний період, обсяг яких не залежить від зміни обсягу розміщених коштів.

До постійних доходів банку можна віднести: доходи від розрахунково-касового обслуговування, доходи траст-відділів, комісійні збори, штрафи та пеня отримані, інші нарахування за надані послуги, інші операційні доходи.

Загальна сума постійних доходів не змінюється у разі зміни обсягу розміщених коштів, але сума постійних доходів на одиницю розміщених коштів відповідно зменшується при збільшенні їх обсягу і зростає при зниженні обсягу розміщених коштів[12].

Змінні доходи — доходи, сума яких змінюється прямо пропорційно зміні обсягу розміщених коштів.

До змінних доходів банку відносять: проценти та збори за кредитами, наданими банком, проценти за вкладами в інших банках, проценти за облігаціями підприємств, проценти за зобов’язаннями держави, проценти за іншими цінними паперами, проценти за векселями та дивіденди за акціями.

З урахуванням зазначеного вище, функція доходів у спрощеному вигляді має таку форму (формула 1.1):

R^' = d + k * y, (1.1).

Де R' - обсяг загальних доходів;

d — обсяг постійних доходів;

k — середня процентна ставка за розміщеними коштами; y — обсяг розміщених коштів.

Розглядаючи питання сутності доходів банку, значну увагу слід приділяти вивченню факторів, які здійснюють вплив на їх формування.

Фактори — це процеси і явища, що мають місце в банківській діяльності, під впливом яких виникають і перебувають у русі резерви зростання фінансових результатів діяльності банку [18].

Різноманіття факторів, що впливають на дохід банків, визначає необхідність їхнього розгляду як багатофункціональної та багатоцільової економічної системи.

До внутрішніх відносяться фактори, які залежать від діяльності банку і характеризують різні сторони його роботи. Серед них можна виділити такі:

• а) Якість управління персоналом — підвищення кваліфікації персоналу, поліпшення умов праці тощо;
• б) Якість маркетингової політики банку — організаційно-технічний рівень управління виробництвом і збутом банківських продуктів, конкурентоспроможність банківських продуктів, ефективність цінової політики банку, удосконалення банківських технологій;
• в) Якість ризик-менеджменту в банку, у тому числі ефективність систем оцінки та мінімізації ризиків банку, зниження ризиків банківської діяльності шляхом збільшення обсягу і набору безризикових комісійних операцій;
• г) Якість управління формуванням та використанням ресурсів банку, у тому числі таке формування пасивів та розподіл активів, які б забезпечували достатній ступінь стійкості, ліквідності, рентабельності.

Також серед внутрішніх факторів можна виділити групи екстенсивних та інтенсивних факторів [11].

До екстенсивних належать фактори, які відображають обсяг ресурсів, наприклад, зміни обсягів ресурсної бази, кількості регіональних підрозділів або чисельності працівників, їх використання в часі (прискорення оборотності одиниці ресурсів, зміна тривалості робочого дня), а також неефективне використання ресурсів (втрати через ризики, значні відволікання коштів у фонди та резерви)[18].

До інтенсивних відносяться фактори, що відображають ефективність використання ресурсів або сприяють цьому, наприклад, підвищенням кваліфікації працівників, впровадженням прогресивних технологій тощо.

Систематизувавши всі внутрішні фактори, пропонуємо поділити їх на три підгрупи: організаційні, соціальні та економічні.

До соціальних належать компетенція менеджерів банку, підвищення кваліфікаційного рівня його працівників, поліпшення умов їх праці та життя.

Все це забезпечує більш ефективну роботу персоналу, а відтак — підвищення якості обслуговування клієнтів, що, в свою чергу, впливає на фінансовий результат банку[19].

На нашу думку, найбільшої уваги потребують економічні внутрішні фактори, що безпосередньо впливають на результативність діяльності банку.

Так, важливим фактором зростання доходу банку є раціональна політика управління активами та пасивами. Резервом підвищення доходу банків є оптимальний склад та структура активів, а також правильний вибір стратегії управління ними. Раціональне управління активами дозволить збільшити доходи, що отримує банк [6].

До зовнішніх факторів відносяться фактори, які не залежать від діяльності самого банку, хоча деякі з них можуть суттєво впливати на темпи зростання прибутку і рентабельності. Зовнішні фактори можна розділити на ринкові та адміністративні. До ринкових факторів відносяться фаза економічного розвитку країни, рівень конкуренції на ринку, попит і пропозиція на кредит, ціна на кредитні ресурси, рівень довіри населення до банківської системи та рівень їх доходів, структура ринку та інші.

До адміністративних факторів належить державне регулювання, податкова система, фінансова та грошово-кредитна політика НБУ [21].

Отже, доходи банку — це сума грошових та інших коштів, які банк отримав внаслідок здійснення банківських операцій та використання іншими підприємствами його ресурсів.

Сутність та види доходів необхідно розглядати з економічної та бухгалтерської точок зору.

Відповідно до економічного підходу доходи — це кошти, які надійшли у розпорядження банку у результаті його діяльності[23].

З облікової точки зору доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу, за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів.

При розрахунку оподаткованого прибутку банку та здійсненні податкового обліку оперують терміном «валовий дохід».

Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами[23].

Базовими ознаками класифікації доходів банку є [22]:

• — Відображення доходів у фінансовій звітності, відповідно до якої доходи банку поділяються на доходи від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності;
• — Джерело доходів — процентні та непроцентні.
• — Місце виникнення — за підрозділами, за філіями, за центрами фінансової відповідальності;
• — Приналежність доходів — за клієнтами, за видами операцій, за продуктами, за інструментами, за портфелями;
• — Якість доходів — адекватні, випадкові, авантюрні;
• — Частота отримання — стандартні, невизначені;
• — Гарантія отримання — готівка, рахунки, ціні папери, матеріальні об'єкти.

На формування доходів банку впливає значна кількість факторів, які можна розділити на зовнішні та внутрішні.

Основними внутрішніми факторами, які залежать від діяльності банку і характеризують різні сторони його роботи, є соціальні, економічні та організаційні фактори.

Основними зовнішніми факторами, які не залежать від діяльності самого банку, є ринкові та адміністративні [20].

Тож, доходи банку — це загальна сума грошових коштів, що надходять до банку в результаті здійснення активних операцій та надання інших банківських послуг. Він являється фактором, що на суму всіх видів прибутків банку в процесі його діяльності. Також він є базою для розвитку його діяльності, вирішує завдання покриття витрат банку, та формування чистого прибутку банку. Дозволяє розвиватися банку в довгостроковому періоді та забезпечує самофінансування розвитку.

Також він є базою для розвитку його діяльності, яка забезпечує вирішення таких завдань:

Тож дохід відіграє одну з найважливіших ролей в діяльності банківської установи.