Теоретико-методологічні основи обліку і аудиту розрахунків з постачальниками
В умовах ринкових відносин діюча система розрахунків з постачальниками і покупцями не відповідає вимогам прискорення грошового обігу і зміцнення фінансового стану підприємств, що призводить до нестабільності у постачанні необхідних товарно-матеріальних ресурсів. Криза платежів, яка є наслідком низького рівня договірної, розрахунково-платіжної, касової дисципліни на підприємствах, ще раз переконує… Читати ще >
Теоретико-методологічні основи обліку і аудиту розрахунків з постачальниками (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Криза платежів, яка є наслідком низького рівня договірної, розрахунково-платіжної, касової дисципліни на підприємствах, ще раз переконує в актуальності питань удосконалення системи взаємовідносин і організації обліку розрахунків з постачальниками.
В умовах ринкових відносин діюча система розрахунків з постачальниками і покупцями не відповідає вимогам прискорення грошового обігу і зміцнення фінансового стану підприємств, що призводить до нестабільності у постачанні необхідних товарно-матеріальних ресурсів.
Облік розрахунків з покупцями та постачальниками є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств. Розрахунки — одне з найбільших масових явищ в господарському житті будь-якого підприємства. Здійснюючи безперебійний процес виробництва, кожне підприємство, з одного боку, купує сировину, матеріали, паливо, тару, товари, а з іншого — реалізує готову продукцію.
Також одним з недоліків організації розрахунків в аграрних підприємствах є те, що в них не формується резерв сумнівних боргів, хоча в П (С)БО 10, Дебіторська заборгованість" передбачено, що дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, яка розраховується як різниця первісної вартості дебіторської заборгованості та суми резерву сумнівних боргів. Відповідно до П (С)БО 10 сума резерву сумнівних боргів визначається за трьома варіантами:
- 1. виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;
- 2. виходячи із питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати;
- 3. на основі класифікації дебіторської заборгованості.
Вважаємо, що найдоцільнішим є метод створення резерву сумнівних боргів, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів. Він передбачає аналіз платоспроможності за попередні періоди кожного з дебіторів підприємства. За таким методом сума резерву сумнівних боргів визначається з урахуванням відсотка безнадійної заборгованості щодо оплати дебіторської заборгованості кожним дебітором за періоди та суми дебіторської заборгованості за звітний період.
Впровадження запропонованих нами пропозицій дасть змогу уникнути помилок, скоротити затрати часу, сприяти обґрунтованому відображенню дебіторської і кредиторської заборгованості у фінансовій звітності.