Церква Христова

Еклезіологія Реферат на тему:

«Церква Христова»

Церква Христова

1. Визначення слова «церква»

Грецький термін «екклесія» складається із приставки «ек», що означає «зовні» та дієслова «калео», що означає «прикликати». Таким чином слово «екклесія» означає групу людей, покликаних і зібраних для виконання конкретної цілі.

а) В давній Греції.

Цей термін використовувався ще в 4 столітті до нар. Христа, особливо в Афінах при скликанні конституційних зборів. Це підтверджено також в Діях Ап. 19,32.41; (розсерджений натовп).

б) В Старому Заповіті.

В Септуагінті слово «екклесія» використовується більше, як 100 разів для перекладу таких слів, як «зібрання», «натовп», «зборище», «синагога».

в) В Новому Заповіті.

В Новому Заповіті слово «екклесія» використано біля 100 разів (в оригіналі слово звучало як і синагога). До кінця 1-го сторіччя термін набув значення примінимо до церкви Христової. Використовується термін в Євангелії (Мт.16,18; 18,16), а в пастирських та соборних посланнях — відсутній.

г) Англійська, німецька і шотландська назви церкви походять від грецького слова «куріакос», що означає «приналежність Господу». Термін використовується в 1 Кор.11,20; Об. 1,10.

д) В теперішній час різними людьми слово «церква» використовується в різних значіннях:

Будови, Деномінації,

Місцевого зібрання людей.

Вселенська Церква, — об'єднання християн всіх часів та народів.

2. Групи людей, до яких застосовується слово «церква»

а) Вселенська Церква складається із людей викуплених Кров’ю Христовою, Божих дітей, народжених від Бога з усіх народів і племен, які тепер живуть на землі і вже спочилих у Господі, — Євр. 12,22−23; Ів. 10,16; Об. 5,9.

Ісус говорив про це розуміння слова «церква» (в однині).

Павло сумував, що гнав Церкву, — 1 Кор.15,9; Гал.1,13; 1 Тим.1,13.

Це невидима церква із-за часу та масштабності.

б) Місцева церква.

Місцеву церкву складають члени Вселенської Церкви, що об'єднані спільною вірою, та територією проживання, — 1 Кор. 1,2; Єф. 1,1; Рим. 1,12.

а) Домашня церква.

Домашня церква складається із членів сім'ї та всіх віруючих, спільно проживаючих в одному домі, — Рим. 16,3−4;

Вираз ніколи не використовувався до будівлі.

3. Початок Церкви Христової

а) Серед богословів є різні думки, що до початку Церкви Христової.

З вірних Богові, починаючи від Адама.

З початку заповітних відносин між Богом і патріархами, (Авраамом).

З часів Нового Заповіту. Думки також роздвоєні:

… з початку служіння Христа і поклику учнів,

… з початку місіонерських праць ап. Павла, (крайні диспенсаціоналісти).

… з дня П’ятидесятниці.

б) Є вагомі основи вважати, що:

Церква Христова має свій початок з часів Нового Заповіту, оскільки:

… Христос сказав про Свою церкву, що Він Її збудує в майбутньому часі, — Мт. 16,18.

… Церква збудована на основі апостолів і пророків, а Христос є Її наріжним каменем, — 1 Кор. 3,11.

— Оскільки поява Церкви повністю залежить від завершеної роботи Ісуса Христа: Його смерті, воскресіння, вознесіння, послання Святого Духа, є підстави вважати, що Церква мала свій початок від дня П’ятидесятниці.

Є. Лука ніколи не використовував слово «екклесія» в Євангелії, але він використав його 24 рази в книзі Дій Святих Апостолів.

4. Церковна організація а) Можна почути думку, що організація — ворог пробудженню і духовності взагалі. Можливо це так, я коли в організації робиться надмірний контроль за всяким видом діяльності.

б) Організація в першо-апостольській церкві.

Вівся рахунок членству, — Дії 2,41; 4,4.

Церква мала певний зразок служінь:

… Поклоніння і молитва, — Дії 2,42.47.

… Був адміністративний актив, — Дії 2,45; 4,32−37.

… Практика священодій, — Дії 2,42.46.

В ранній церкві існували церковні посади:

… Єпископи, — Фил.1,1.

… Пресвітер, — Дії 14,23.

… Диякон, — Дії 6,1−7.

Та служіння:

… Апостоли, пророки, євангелісти, пастори, вчителі, — Єф.4,11; 1 Кор.12,28.

До служителів висовувались вимоги, — 1 Тим.3; Тит 1,5−9.

Існували назначені зібрання, — Дії 20,7; 1 Кор.16,2.

… Заохочувалось не залишати зібрань, — Євр.10,25.

… Закликалось до порядку і дисципліни, — 1 Кор.14,40; Кол.2,5.

Між церквами існувала практика вірчих листів, — 2 Кор.3,1.

Була над-церковна надбудова, — Дії 15,2.

Організовувались збори коштів для потреб інших церков, — Рим.15,26; 2 Кор.8,6; 9,5; 1 Кор.16,1−2.

В церквах існувало членство, — Дії 2,41; 6,1.

5.Призначення Церкви Христової

а) Церква Іс. Хр. явл. «…стовпом і підвалиною правди», — 1 Тим. 3,15.

Її функції вкорінювати та утримувати Божу правду.

б) Служити Господові, — Дії 13,2; Ів.12,26.

в) Прославляти Бога, — Рим. 15,6−9.

г) Бути послами Божими на землі, — 2 Кор. 5,20.

д) Проповідувати Євангелію, — Мр. 16,15.

е) Утверджувати віруючих у вірі, святості і любові, — 2 Сол. 1,3.

є) Творити діла милосердя, — Дії 10,38; Гал. 6,9−10.

6.Лад, існуючий в церкві Христовій А. Церква — народ Царства Божого.

1.Земні царства зіпсуті безнадійно і вони всі приречені, — Дан.

Христос прийшов, щоб із царства світу створити Своє, Боже Царство, — Мт. 3,2; Мр.1,15; Об’явл.

Чому у Бога Царство?

Біблію звинувачують у реакційності тому, що вона проповідує суспільний лад, який людство відкинуло, — царство (монархію).

Попробуємо порівняти деякі устрої зі зразком Біблійного Божого Царства.

а) Демократія, — управління народу. (Хоча такий устрій важко на землі знайти, та все ж деякі так себе називають.

народ створює закони, (чи можуть недосконалі люди створити досконалі закони?)

Народ обирає керівників (представників).

На цьому вичерпується його участь в управлінні.

Переходить в бюрократію.

б) Бюрократія, — керують бюро.

Вони також недосконалі люди.

Часто приймають закони вигідні для себе.

в) Аристократія, — править еліта суспільства (князі, графи, лорди).

г) Анархія, — («а» — частка заперечення; «ана» — частка, що означає «так само»). Або немає старшого, або всі однаково старші.

лад був би непоганий, якби люди не були зіпсуті.

(Біблія радить подивитись на сім'ю мурахів, бджіл…)

були періоди, коли кожен робив, що йому казалось справедливим. Це приводило до беззаконня.

д) Монархія, — правління одного.

Християнська етика визнає Боже управління, як Царя всесвіту.

Він — Творець всього, Він — Єдиний Законодавець, Він — Єдиний Управитель, Він настановляє керівників та служителів.

Перед Ним всі рівні, незалежно від служінь, посад та обов’язків Ним доручених тому, що Христос, як Цар Духом Святим живе у всіх віруючих.

Він — Єдиний Суддя живих і мертвих.

— В лиці Христа явився Цар Небесного Царства, — Ів.12,13. Він:

тихий, покірливий, — Зах.9,9; Мт.11,28;

справедливий, — Іс.11,15.

люблячий, — Ів.13.

служить підлеглим, ;

піддані Царства, — Його друзі, ;

став Царем ціною власного життя, а не життя своїх ворогів, чи підлеглих, ;

1. Суть Царства Божого «не їжа та пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі», — Рим. 14,17.

а) Царство Боже не являється якоюсь суспільною формацією на землі, а здійснюватись може в серці людини, ;

2. Заповіді Царства Божого.

Заповіді Царства Божого виголошені в Євангелії, а найбільше Ісусом Христом в Нагорній проповіді і вони регулюють взаємовідносини між людиною та Богом, взаємовідносини між людьми, стан самої людини.

а) Взаємовідносини між людиною та Богом.

любити Бога, ;

славити Бога, ;

служити Богу, ;

жити згідно волі Божої, ;

б) Взаємовідносини між людьми.

— любити ближнього, як Христос нас полюбив, ;

не підноситись над ближнім, ;

не кривдити ближнього жодним способом, ;

не спокушувати ближнього, ;

благословляти, ;

допомагати, ;

шукати вигоди ближнього, ;

все це повинно витікати не з лицемірного, а щирого ставлення до ближніх, Христос відніс до категорії наших ближніх всіх людей, ;

в) Стан святості самої людини.

бути непорочною духом душею і тілом, ;

3. Поширення Царства Божого.

а) На землі Царство Боже в теперішній час обмежується людьми, які прийняли його в своє серце і слухняні його заповідям.

б) Скоро весь світ стане Царством Господа, — Відкр.11,15.

4. Христос закликає всіх людей найперше шукати:

Царства Божого, ;

Його правди, ;

Його сили, ;

7. Метафоричні уподібнення Церкви Христової в науці Ісуса Христа і апостолів Метафора, це літературний засіб, при якому властивості одного предмету образно переносяться на інший, що має з першим спільні характеристики. Метафори використовуються, щоб на відомих прикладах розкрити суть речей невідомих.

а) Церква, як народ Божого Царства, — 2 Кор. 6,16.

Це говорить про те, що:

Бог вибрав Собі якихось людей і створив народ, — Ів. 15,16.

… Народ створений із народу Ізраїльського та язичницького, — Дії 15,16−17.

… Зробив їх царями і священиками, — 1 Пет. 2,9.

Концепція народу Божого зі сторони народу визначає:

… Даний народ належить тільки Йому,

… Збереження вірності Його народом,

… Послух Божого народу Його керівництву,

— Концепція народу Божого зі сторони Бога визначає:

… Бог веде Свій народ, — Вих. 15,13.

… Бог піклується про Свій народ, — Мт. 6,31−32.

… Бог оберігає Свій народ, — Повт. 32,10; Мт. 10,29−31.

… Бог являється єдиним повноправним володарем Свого народу, — Ос. 1,9−10.

б) Церква, як тіло Христове, — 1 Кор. 12,27.

В Нього погрузив (хрестив) нас Дух Святий, — Єф. 2,21−22.

Дана концепція говорить про наступне:

Церква в даний час являється місцем перебування Христа, яким раніше було Його тіло, — Кол. 1,18. Хоча не слід вважати, що Церква є міфічним тілом Христа, оскільки це веде до єресі пантеїзму.

Будучи Головою, Христос керує тілом, — Рим. 8,14.

Взаємозв'язок між віруючими людьми подібний як взаємозв'язок між окремими членами тіла людини, — Кол. 2,19.

Взаємодопомога, — Фил. 2,4.

Рівність; немає в тілі важливіших від інших, — 1 Кор. 12,21.

Немає в тілі малоцінних, — 1 Кор. 12,22.

Співчуття, — 1 Кор. 12,26.

— Немає життя в органі відсіченому від тіла, — 1 Ів. 1,7; Мт. 18,20.

Все тіло повинне піклуватись про здоров’я кожного органу, — Гал, 6,1.

Мертвих відсікати, — 1 Кор. 5,13.

Всупереч законам природи, померлий та відсічений орган може знову видужати та прирости до тіла, — 2 Кор. 2,7.

в) Церква, як Храм Святого Духа, — 1 Кор. 3,16−17.

— Дух Святий, який зійшов на першо-апостольську церкву, приніс Свою силу, та дари, — Дії 1,8.

— Він живе в кожній щиро віруючій людині, — 1 Кор. 12,13.

Він робить віруючого одним духом з Богом, — 1 Кор. 6,17.

(можливо в суті, а більше в цілях).

Сприяє вирощуванню плодів духа, — Гал. 5,22−23.

Дає силу свідкувати про Ісуса, — Дії 1,8; Ів.16,8.

Настановляє служителів, — Єф. 4,11.

Розподіляє дари, — 1 Кор. 12,11.

Готує Церкву до зустрічі з Ісусом, — Єф. 4,12−13.

г) Церква, як оливкове дерево, — Рим. 11,17.

Воно визначає:

Довговічність, — деяким 2000 років.

Вічність, — вічнозелені.

Невибагливість до умов життя.

Цінність і постійність плодів.

Олива, — символ Святого Духа.

Розростається, — поширення Євангелії.

д) Церква, як наречена Ісуса Христа, — Об.19,7−8.

Це визначає:

— Природу церкви, — 2 Пет. 1,4.

— Близість спілкування святих із Христом, — Іс.

Надію церкви на зустріч з Христом, ;

Ревність церкви про свою готовність зустріти Христа, — Об.19,8

Майбутній шлюб Христа із Церквою, — Єф. 5,25−32.

е) Церква, як отара Доброго Пастиря, — Дії 20,28.

є) Церква, як Божа будова, Божа нива, — 1 Кор. 3,9.

ж) Церква, як стовп і підвалини правди, — 1 Тим. 3,15.

з) Церква, як царське священство, — 1 Пет.2,9.

і) Церква, як Божа сім'я, ;

Та інші.

8.Членство в Христовій Церкві

а) Умовою вступу до місцевої церкви є:

Покаяння та увірування, — Мр.1,15.

Духовне народження від Бога, — Ів. 3,3.

Водне хрещення, — Дії 2,38.41.

б) Члени церкви мають право:

брати участь у членських зібраннях та бесідах, брати участь при розв’язанні різних питань церкви, подавати пропозиції,

обирати та бути обраними на різні духовні служіння згідно своїх дарувань та здібностей, — Дії 6,3.

в) Кожен член церкви покликаний Господом:

брати щиру участь в служінні і житті церкви, — Євр. 10,25.

Жити в святості, згідно заповідей Господніх, — Ів. 14,15.

Зберігати мир і єдинство церкви, — Єф. 4,3.

Гідно брати участь у Господній Вечері, — 1 Кор. 11,23−30.

Брати посильну участь у матеріальному служінні церкви через десятину від своїх прибутків та через інші добровільні пожертвування, — 1 Кор.16,1−2; 2 Кор.9,6; Мал.3,8−10.

Коритися служителям церкви, — Євр. 13,17; 1 Пет. 5,5.

9.Міри дотримання церковної благочинності

До членів церкви, які ведуть не християнське життя, або піддались якійсь неправді, спокусі, фальшивому вченню, з ціллю їх навернення церква вживає певних заходів, — Гал. 6,1.

Заходи, згідно Слова Божого, бувають наступні:

а) Молитва, — 1 Ів. 5,16.

б) Умовляння, — Рим. 12,1.

в) Наказ, — 1 Тим. 1,5.

г) Докір, який в свою чергу має три етапи:

докір один на один, докір при одному, чи двох свідках, докір при церкві, — Мт. 18,15−17.

д) Заборона, — 2 Тим. 4,2.

е) Зауваження (замітка), — 2 Сол. 3,14.

є) Вилучення з членства, — 1 Кор. 5,2; Мт.18,17; Тит 3,10.

Термін любого із заходів не може бути встановлений, а в кожному окремому випадку визначається індивідуально, дивлячись:

а) Щоб він був достатній для досягнення результату покаяння.

б) Щоб при безпідставному затягуванні людина не була пожерта великим смутком.

Всі ці заходи не носять характеру помсти, або ненависті, а мають лише один мотив, — 1 Тим. 1,5. Та переслідують цілі:

а) Зберегти від падіння та загибелі, — Ів. 17,12.

б) Знайти та спасти те, що загинуло, — Лк. 19,10.

в) Зберегти церкву від поширення в ній гріха, — Євр. 12,15.

При щиросердечному каятті та залишенні гріха міра церковної дії знімається і брат або сестра відновлюється в членах церкви, — 2 Кор. 2,6−7.

10.Служителі церкви Універсальність служіння.

а) Всі члени церкви являються частиною царственого священства, — 1 Пет.2,9; Об.1,6.

б) Християни маю тільки одного Начальника (Мт.23,8−10)

тому немає різниці між священством і мирянами, це поділ являється гріхом середньовіччя.

в) Всі метафоричні уподібнення виключають ієрархічну структуру.

г) Модель служіння подана в 1 Пет.5,1−3.

Природа служіння.

а) Служіння, це віддача себе в служінні, — Мр.10,45.

б) Служіння, це значить уподоблятись Ісусу, — 1 Пет.2,21−25.

в) Служитель подібний до раба, — Рим.1,1; Як.1,1; Юда 1,1; 1 Пет. 2,16;

Об.1,1; 2 Кор.4,5.

г) Про служіння говориться, як про літургію — «Leitourgos», — служіння, служба, приношення, жертва, — Рим.15,27; 2 Кор.9,12; Дії 13,2.

д) Самий популярний термін для визначення поняття — diakonia, — служити, допомагати, підтримувати, — Дії 6,2.

Для приготування Церкви Бог настановив в ній ряд служителів:

«П'ятигранне служіння»

а) Апостоли, — Єф. 4,11−12. (посланець, посланий з ціллю).

Докази апостольства наступні:

Має персональне посланництво від Бога на служіння, — Дії 13,2.

Відкриття нових церков, де раніше не проповідувалося, ;

1 Кор. 9,2.

Супровід Божої сили, чудес та знамен, — 2 Кор. 12,12.

Всякі терпіння, — 2 Кор. 12,12.

Чи є апостоли в наш час, чи були тільки в євангельські часи, невідомо.

б) Пророки, — Єф. 4,11.

«Той, хто промовляє натхненні слова».

Стоять в основі будови церкви на ряду з апостолами, — 1 Кор.12,28.

Дональд Джі робить різницю між даром пророцтва і служінням пророка на прикладах — Дії 21,9 — доньки Пилипа пророкуючі, до цього служіння відноситься текст 1 Кор.14,3.

Дії 11,27−28 — Служіння пророка Агава.

Служіння пророка двох-гранне:

… Провіщати, — відкривати волю Божу на теперішнє.

… Передвіщати, — Відкривати волю Божу на майбутнє.

«Священики ведуть людей до Бога, пророки приносять Бога людям».

в) Благовісники, — Єф. 4,11. (Євангелісти).

Служіння проповідника, сповіщаючого про Божу любов, про спасіння.

Євангелістами Писання називає Пилипа, — Дії 4,8; 8,26−40; 21,8. Тимофія, — 2 Тим.4,5.

До деякої міри це служіння притаманне всім іншим видам служіння.

г) Пастори, — Єф. 4,11.

«Poimen» — пастух, той, хто годує.

В нашому розумінні служіння ідентифікується з служіннями єпископа, пресвітера (старшого).

Дональд Джі вчив, що вчителі та пророки — теж пастори тому, що апостол Павло упустив служіння пастора в 1 Кор.12,28, про які писав в Єф. 4,11.

Служіння, що пов’язане із посадовими служіннями єпископа та пресвітера (старійшини).

Першочергові обов’язки посадових служителів.

Не бути наймитом, — Ів.10,12−13.

Керуватись Божим словом, — Дії 20,27; Ів.21,15−17.

Кормити Боже стадо духовною їжею, — 1 Пет.5,2.

Оберігати стадо від гріха та лженаук, — Дії, 20,17.

Правильно керувати церквою, — 1 Сол.5,12; Євр.13,7.17.24; 1 Тим.3; Тит 1.

Повчати, потішати та підбодрювати народ Божий.

Вимоги, — 1 Тим.3,1−7; Тит 1,5−9.

Термін перебування в служінні - все життя.

Кількість служителів — по потребах церкви. (Практика підказує в середньому на 50 членів церкви — 1 рукопокладений служитель).

У виборі служителів домінуюче значення належить місцевій церкві. Вибори церкви скріпляється згодою пастирського середовища через їх рукопокладення.

д) Вчителі, — Єф. 4,11.

— Проповідник, що розкриває глибини Євангельського вчення.

Аполос, хороший приклад, — Дії 18,24−28; 1 Кор.1,12; 3,4−6; 4,6.

До пресвітера, пастора, єпископа ставиться вимога володіння цим даром, — 1 Тим. 3,2.

е) Єпископи, — 1 Тим. 3,1. (опікун, наглядач).

— Служіння пов’язане з посадою.

Більше текстів Писання говорять про служіння єпископа, старійшини-пресвітера, як про одне служіння, — Дії 20,7; Тит.1,5−7.

В сучасній практиці більшості п’ятидесятницьких союзів, єпископ, це служитель, що здійснює опіку над рядом церков.

Слово єпископ говорить про відповідальність, владу, авторитет.

є) Пресвітер, — 1 Тим. 5,17. (старший).

— Слово «старійшина» говорить про зрілість, досвід, розум.

— Служитель, що старшинує в церкві.

ж) Диякон, — 1 Тим. 3,8. (Diakonos — служачий).

Термін означає, — Слуга взагалі, — Ів.2,5;

Особлива посада, — Дії 6,1−6.; Фил. 1,1.

Служитель, що займається матеріальним служінням. Хоча в наш час це служіння виражається, як помічника пресвітера.

Цей термін був використаний для визначення служіння Христа, — Мр.10,45.

На різні види служіння Бог наділяє людей дарами та здібностями, церква розпізнає дари в людях та обирає їх на служіння, яке стверджують старші служителі через рукопокладення.

Кандидати в служителі повинні відповідати вимогам Слова Божого.

Служителі, які впали в гріх, або схибили у вченні, позбавляються служіння вищими служителями за згодою місцевої церкви.

Міра покарання служителів така сама, як і членів церкви.

11.Служіння дарами Святого Духа церква христовий заповіт апостол а) Для успішного зростання церкви, Господь наділив її дарами Святого Духа, — Єф.4,7−15.

б) Дари Святого Духа розрізняються на: (1 Кор.12,7−3)

Дари відкриття:

… Дар слово знання,

… Дар слово мудрості,

… Дар розпізнання духів.

Дари мови:

… Дар інших мов,

… Дар вияснення мов,

… Дар пророцтва.

Дари сили:

… Дар віри,

… Дар оздоровлення,

… Дар чудотворення.

Дари допомоги, Дари управління, — 1 Кор.12,28.

Більше про дари Святого Духа вчать предмети Пневматологія, та Дари Святого Духа.

12.Заповіді Ісуса Христа для церкви Поняття про «таїни».

Таїна — таїнство, означає «святе», або «освячене». Дія, при якій здійснюється таємний духовний процес.

РКЦ вірить в існування 7 таїн.

… Хрещення,

… Сповідь,

… Причастя,

… Конформація (оливонамащення),

… Шлюб,

… Священство (посвячення),

… Миропомазання.

Протестанти говорять про хрещення та спомин, як про таїни.

а) Святе водне хрещення.

Деякі вважають, що воно було започатковане в юдейській практиці.

Використовувалось Іваном Хрестителем, — Мр.1,4.

Покаяння та хрещення були підготовкою до приходу Месії та Його Царства.

Христос повелів увірувавши хрестити, — Мт. 28,19.

Апостоли виконували це повеління, — Дії 2,38; 8,12.38; 9,18; 10,47;

16,14−15; 16,33; 18,8; 19,5.

Хрещення звершувались «в Ім'я Ісуса».

Хрещення слідувало відразу після покаяння.

Доктрина хрещення немовлят не підтверджується жодним текстом Письма, а витікає із того, що писання про це мовчить, — Дії 16,32−33; 18,8;

Слово «хрестились» означає активну дію людини, а для цього потрібна свідомість і бажання.

Проводяться паралелі з старозаповітнім обрізанням, але немає жодного доказу, що обрізання замінилось хрещенням.

Воно являє собою:

— Прилюдне сповідання віри, — Рим. 10,10.

Виконання заповіді Ісуса Христа, — Мт. 28,19; Мр. 16,16.

Виконання правди Божої, — Мт. 3,13−16.

Обіцянка Богові, — 1 Пет. 3,21.

Подобу смерті та воскресіння, — Рим. 6,2−5.

Має відношення до прощення гріхів, — Дії 2,38; 22,16.

Умова входження в члени церкви, — Дії 2,41.

Звершується:

В Ім'я Отця і Сина і Святого Духа, — Мт. 28,19.

Через повне занурення у воду, — Дії 8,38; Ів. 3,23.

Умови водного хрещення:

Увірування, — Мр. 16,16.

Покаяння, — Дії 2,38.

Приймається в дорослому віці, — Дії 8,12; 1 Пет 3,21.

б) Спомин смерті Ісуса Христа.

Для назви дії в Писанні використовуються різні назви:

Спільнота крові та тіла Господнього, — 1 Кор.1,16.

Господня трапеза, — 1 Кор.10,21.

Вечеря Господня, — 1 Кор. 11,21.

Ломлення хліба, — Дії 2,42.

Установлений Христом.

Єдине обрядове служіння, де Ісус Христос дав конкретні настанови, — Мт.26; Мр.14; Лк.22.

Викуплення Ізраїль з рабства було прообразом Христового вилуплення.

Що являє собою вечеря Господня?

Це є виконання заповіді Ісуса Христа, — Лк. 22,19.

— Нагадує та сповіщає про смерть Ісуса Христа, — 1 Кор.11,25−26.

Являє собою спільноту християн з Богом і один з одним, — 1 Кор. 10,16−17.

Являє собою погляд віри на Весільну Вечерю Ягняти.

Хліб та вино чи виноградний сік символізують тіло та кров Ісуса Христа, — Мт. 26,26−28; 1 Кор. 11,24,25.

Учасниками Вечері Господньої можуть бути члени церкви, які зберігають мир і святість, — 1 Кор. 11,28−30; Дії 2,42.

В Святому Писанні не подано, хто має надавати це служіння, але є сталий погляд більшості богословів різних конфесій, що це справа служителів.

… Приклад Христа тому підтвердження.

За згодою місцевої церкви Вечеря Господня може звершуватись з омиттям ніг, або без нього, — Ів. 13,1−15; Рим. 14,5.

Різні погляди на спомин.

Римо-католицька доктрина, офіційно прийнята на четвертому Латеранському Соборі в 1215 році і підтверджена на Трентійському Соборі в 1551 році відома як «транссубстанція». Вона говорить, що коли священик благословляє хліб і вино, воно буквально обертається в Тіло і Кров Ісуса Христа. Тут використовується термін «метафізично» тому, що вони твердять, що склад і смак залишаються незмінними, а змінюється лише внутрішня метафізична суть святих дарів.

Проблеми в такому розумінні:

… На тайній вечері були присутні два тіла Христа, якщо одне, то де воно було?

… Христос тоді ще не віддав Свого Тіла.

… Якщо потрібно розуміти буквально це, то буквально треба розуміти і вислови: «Я — виноградина», «Я — дворі», «Я — дорога», «Я — світло» і т. д.

… Ідея канібалізму огидна Богу і людям.

… Використати буквальне розуміння для художньої мови — означає перекрутити зміст.

…Лютеранська позиція полягає в тому, що Тіло і Кров Ісуса Христа є присутні в хлібі і вині, знаходячись разом, в і під ними.

Ця позиція стала називатись доктриною «консубстанції».

Цей погляд близький до католицького. Вони також розуміють буквально, хоча не вважають це жертвою, як католики.

— Наступний погляд на спомин — кальвіністський (реформаторський) полягає в тому, що Ісус Христос духовно присутній в Святій Вечері із життєдайним впливом на учасників.

… Це витікає з всюди присутності Христа.

… Присутності серед зібраних в Ім'я Його.

… Вечеря Господня більша, ніж прийняття символів.

… Звершувати зі страхом і благоговінням.

— Думка, висунута Ульріхом Цвінглі полягає в тому, що хліб і вино лише нагадують про страждання Ісуса Христа, і являються символами.

… Присутній Христос в них є тільки дякуючи нашій вірі, і

Його обіцянці бути там, де двоє чи троє зібрані в Його Ім'я.

… Символи являються лиш зовнішніми знаками внутрішньої благодаті.

… Символи служать лиш нагадуванню про смерть Ісуса Христа.

… Більшість протестантських в тому числі п’ятидесятницьких церков дотримуються цього погляду.

Проблеми погляду:

… Слово «спільнота» — більше ніж символізм.

… Ап. Павло застерігає від негідної участі, як грі проти крові та тіла Христа.

… Ранні віруючі рідко розуміли це як просто символи.

Погляд анабаптистів полягає в тому, що Вечеря Господня просте спілкування.

в) Інші священнодії:

Молитва за дітей.

Молитва за новонароджених дітей звершується після видужання матері, а за старших дітей — у зручний для церкви та родини час, — Лк. 2,22−24.

Звершується принесенням дитини перед Богом на руках священнослужителя або з покладанням рук, — Лк.2,28; Мр. 10,16.

Батькам дається настанова про виховання дітей в Слові Божому. Єф. 6,4.

Молитва за недужих з оливопомазанням або без такого.

Порядок молитви такий:

Сповідь недужого, — Як. 5,16.

Наставляння в вірі, — Як. 5,15.

Молитва з оливо помазанням, або без, — Як. 5,14.

Звершує священнослужитель, помазуючи чоло недужого.

Молитва з покладанням рук, — Мр. 16,17−18.

— Шлюб.

Звершується між віруючими людьми, — 1 Кор.7,39.

При дотриманні чистоти, — Євр. 13,4.

Рукопокладення.

Рукопокладення на служіння звершується старшими служителями при:

Наявності дарування на дане служіння, Відповідності вимогам Божого Слова, Згоді церкви.

13.Види церковного служіння В церквах ХВЄ зібрання проходять з такими видами служінь:

а) Молитва.

Молитва, це звертання до Бога з усіма потребами, бажаннями та подяками, — Фил.4,6.

Молитва буває:

загальна, молиться одночасно вся церква, — Дії 2,24.

одиночна, моляться в слух кілька людей один за одним, молитва розумом, — людина думає над словами молитви, молитва духом, — молитва на незрозумілій мові,

молитва Духом Святим, — молитва може бути на зрозумілій або не зрозумілій мові, але слова натхненні Духом Святим.

Молитва може звершуватись в любому місці і положенні, залежно від обставин. В зібранні вона звершується на колінах або стоячи, — Лк. 22,41.

Апостоли молилися в тюрмі, — Дії 16,24−25.

Йона молився з черева риби, — Йона 2,2.

Ісус Христос молився на хресті, — Мр.15,34.

Молитва чиниться до Бога в Ім'я Ісуса Христа, — Ів.16,23.

Молитися в думках потрібно постійно, — Ів.4,22−24.

Молитва «Отче наш» звершується хором на початку, або в кінці зібрання.

б) Піст.

— Піст є виявом смиренності перед Богом, що супроводжується утриманням від поживи та подружніх стосунків, — Лк. 4,2; 1 Кор.7,5.

Постові передує щиросердечне приготування, — Іс.58,3−7.

Піст супроводжується читанням Божого Слова, молитвою, та ділами милосердя, — Дії 10,30; Йоіль 1,14; Єр. 36,9−10.

Піст повинен виражати конкретну потребу, — Йоіль 2,15−17.

Постити можна індивідуально, окремими групами, всією церквою, або цілим об'єднанням, — Лк. 2,37; Дії 13,1−2.

Піст не повинен носити демонстративного характеру, — Мт.6,16−18.

в) Проповідь.

Проповідь, це Слово Боже, що передається вустами людини.

Проповідь, це закінчена промова, логічно послідовна, що опирається на Боже слово, відповідає правилам гомілетики і має конкретну ціль.

В церквах благовістити можуть всі, а навчати — брати, що мають відповідні здібності, — 1 Тим. 2,12.

г) Служіння дарами Святого Духа.

Див. розділ «Дари Святого Духа».

д) Спів.

Це Євангельський вид служіння, — Єф. 5,19.

Спів буває розумом та духом, — 1 Кор.14,15.

Спів буває загальний, хоровий, груповий та сольний.

В піснях слід звертати увагу на відповідність змісту та ритмів.

е) Музика.

Музика може мати місце в Євангельських зібраннях, та слів вважати на те, щоб вона була духовною, благоговійною, чужа світському року, репу і тому подібним.

є) Мають добру збудовуючу дію вірші, декламації, інсценівки.

Потрібно звертати увагу на відповідність їх змісту.

Можуть мати місце і інші види служінь, що не суперечать принципам євангельської чистоти та благoчинності.