Аналіз використання абревіатур у мові преси

Вступ Скорочування виразів і їх поєднань таке ж давнє, як і письмо, оскільки люди завжди враховували принцип економії мовних засобів. Звичай скорочувати вирази і назви почав поширюватися в Європі на початку ХХ століття, особливо під час Першої світової війни — під впливом преси й воєнних комюніке. Подальше поширення скорочень і абревіатур зареєстровано в цілому світі після 1945 року. Серед різних причин такого стану справ можна назвати господарські, суспільні та політичні зміни, розбудову державного адміністративного апарату, політичних партій і різних організацій, потік наукових і технічних термінів, інтенсивний розвиток засобів масової інформації.

Скорочення й абревіатури полегшують запам’ятовування довгих назв й одночасно сприяють функціонуванню в українській мові чужих назв без потреби їх розгортання й пояснення. Головною ж передумовою творення складноскорочених слів було і є прагнення мовців стисло виражати складні найменування нових предметів і понять.

Певною мірою тенденція абревіювання активізувалася і в сучасних умовах після проголошення незалежності України, коли знову виникла соціолінгвістична ситуація оновлення номінацій міждержавних, світових, громадських, державних та адміністративно-управлінських утворень. Процес творення нових слів шляхом абревіації триває й нині. Вони виникають як у писемному, так і в усному мовленні, відображаючи розвиток міжнародних відносин, науки, культури, техніки тощо.

В сучасних умовах складноскорочені слова (абревіатури) стали органічним елементом більшості стилів — публіцистичного, наукового, розмовного, офіційно-ділового, художнього. Частота вживання абревіатур надзвичайно висока. Тому очевидним є інтерес, що стосується значення, походження, творення, вживання, прочитання, вимови та наголошування абревіатур. Вивчення абревіатур ускладнюється тим, що у тлумачних, орфографічних та орфоепічних словниках цим мовним одиницям не відведено належної уваги.

Проблематику класифікації абревіатур, їх морфологічної характеристики, словотвору відабревіатурних похідних частково розглянено як у загальних наукових працях, зокрема, в «Енциклопедії української мови», у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» та «Українському правописі», так і в окремих спеціальних дослідженнях абревіатур мовознавців К. Л. Троня, М. Г. Сердюк, Л. М. Бойченка та Н. Ф. Клименко.

Сьогодні існує низка проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові. Проблемним у мовному середовищі є орфографічно правильне написання абревіатур. Ще одна проблема полягає в запозиченні абревіатур з інших мов, зокрема з англійської. Поки ще не вирішено, яким чином запозичати такі абревіатури: транслітерацією, транскрипцією чи в оригінальному написанні (латинським алфавітом). Також проблемною є узгоджуваність абревіатур з іншими частинами мови в текстах. Це пов’язано з визначенням роду абревіатури. Усе це свідчить про недостатність вивчення теми, відсутність наукових джерел, де б однозначно та повністю подавались вищезазначені проблеми, що стосуються утворення, написання, перекладу та функціонування абревіатур в сучасній українській мові. Це й зумовлює актуальність теми курсової роботи.

Мета курсової роботи — окреслити найважливіші характерні ознаки та граматичні категорії абревіатур й дослідити особливості використання абревіатур у мові преси. Завдання теоретичної частини роботи — розкрити поняття абревіації як способу творення слів, охарактеризувати структурно-граматичні ознаки складноскорочених слів, диференціювати семантичні групи абревіатур та типізувати лексикографічні засоби їх відтворення. Завдання практичної частини — проаналізувати використання складноскорочених слів на сторінках сучасних періодичних друкованих видань, зокрема на прикладі газети «Експрес».

Розділ 1. Абревіація як спосіб творення слів абревіатура складноскорочений слово друкований

1.1 Зміст поняття абревіації

Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність — абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних умовах, він поширився на початку ХХ ст. і відповідав суспільній потребі мови, а саме — тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспільно-політичними чинниками, — а відтак соціолінгвістичною ситуацією — появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністративно-управлінських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень.

Абревіатура (італ. abbreviatura від лат. abbrevio — скорочую) — скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових звуків, початкових літер чи початкових частин слів. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та — як результат її - лексикалізація графічних скорочень, які з часом стають загальновживаними, наприклад: Кабмін (Кабінет міністрів), ЖЕК (житлово-експлуатаційний комплекс), ООН (Організація Об'єднаних Націй), НАТО (Організація Північноатлантичного договору) тощо. Основні умови їхнього функціонування — доцільність, зрозумілість, стандартність. Їх ще деколи називають «лексичними скороченнями» [10, с. 158].

У наш час пошук максимально стислої і виразної форми у передачі інформації має принципово важливе значення. Причому в сучасній практиці особливо інтенсивно утворюються ініціальні абревіатури. Основна сфера їх виникнення — професійне мовлення, наприклад: ІХС — ішемічна хвороба серця, ЕШЛ — електрошлакове злиття, ЗОТ — засоби обчислювальної техніки, ШАЗ — широка атмосферна злива. Абревіатурного вигляду набирають назви об'єднань, установ. Особливо поширені утворення з такими опорними словами, як товариство, організація, асоціація, федерація, зокрема: УТТ — Українське театральне товариство, ООН — Організація Об'єднаних Націй, МОЖ — Міжнародна організація журналістів, МАЛК — Міжнародна асоціація літературних критиків, МФА — Міжнародна федерація астронавтики. Скорочені слова допомагають лаконічно назвати те, що добре відомо широкому загалу або професіоналам. Тим самим досягається економія часу і зусиль при передачі інформації. Скорочені слова — жива потреба спілкування [21, с. 57].

Основна суть абревіації як мовного явища та абревіатур як результатів його продукування зосереджується в семі «скорочення». До абревіатури може входити і ціле слово. Основним чинником лексикалізації графічних скорочень є наявність семантичної єдності групи як цілого. Іноді абревіатури виникають у «робочому порядку» на потребу якогось певного моменту, в процесі вирішення конкретної справи, наприклад — конфлікт на Балканах і пов’язана з ним діяльність міжнародних організацій: МООНБІ - Місія ООН у Боснії та Герцоговині, МСОООННПП — Місія спостерігачів ООН на Превлакському півострові, ТАООНСС — Тимчасова адміністрація ООН у Східній Славонії та ін. Іноді після того, як питання вирішується, перестає бути актуальним, такі абревіатури зникають.

Абревіація спрямована на створення коротших порівняно з вихідними структурами і синонімічних до них номінацій. Про абревіацію як нове словотвірне явище Л. А. Булаховський писав як про суспільну потребу мови, як про елемент «телеграфної мови»: «В епоху, коли людям треба поспішати, щоб багато робити, в тій або іншій мірі прискорюється й темп мови. Тенденція зберігати силу, щоб потратити її якнайдоцільніше, стає життєвою засадою; їй підлягає і мова. За одну з характерних форм збереження мовної енергії править „телеграфна мова“. Її елементи в досить великій мірі поширено за часів європейської війни, та справжнього громадянства вони набули, утворюючи почасти нові принципи словотворення, лише за часів революції» [23, с. 33].

Абревіація — це наймолодший спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних умовах, який спрямований на все більшу регламентацію та упорядкованість. Очевидно, тому поки що цим визначенням охоплюються досить різнотипні утворення, що мають одну спільну ознаку — «скорочуваність» — і кілька відмінних, які периферійно належать до поняття «абревіація».

Кодифікація абревіатур — складний процес, на який постійно впливає мовна політика і свідоме втручання суспільства. Вживання абревіатур в українській мові підлягає певним нормам як у загальнолітературній мові, так і в окремих термінологічних системах. Словотвір складноскорочених слів, буквених, буквено-звукових і звукових абревіатур також має свої закономірності, про які йтиметься у п. 1.2.

Більшість скорочених основ стандартизувалися в мові: своєю стійкістю, смисловим наповненням, зрозумілістю, і функціями вони не відрізняються від звичайних продуктивних морфем української мови. Особливістю абревіатур є те, що вони виникають услід за повним найменуванням. Усі абревіатури творяться усіченням основ і цим відрізняються від власне скорочених слів.

У сучасній українській мові існують два види скорочень: 1) графічні (графеми); 2) лексичні (скорочені слова).

Графічні скорочення по суті не є мовним (словотворчим) явищем. Ці скорочення виконують роль умовних символів чи знаків відповідних їм повних слів або словосполучень, не мають основних ознак слів (насамперед власного фонетичного звучання) і вживаються тільки в писемній формі з метою економії місця і часу. Наприклад: ст. — станція, ім. — імені, і т. д. — і так далі, і т. ін. — і таке інше.

Графічні скорочення — явище дуже давнє і зустрічається в писемних пам’ятках ще стародавніх народів — євреїв, греків, римлян. Такі скорочення знаходимо і в старослов’янській мові, а також у давньоруській та староукраїнській мовах.

На відміну від графічних скорочень, скорочені слова мають основні ознаки слів (власне фонетичне звучання, лексичне значення, граматичне оформлення), самостійно функціонують в усній і писемній мові та входять до словникового складу мови. Наприклад, спец — спеціаліст, зав — завідувач, обком — обласний комітет [25, с. 26].

Абревіатури — слова моносемічні. Вони, як правило, належать до нейтральної лексики і не вживаються у переносному значенні. У цьому абревіатури подібні до термінів. Та бувають випадки, коли вони з різних стилістичних причин переосмислюються, набувають іншого значення, емоційно забарвлюються. Таке явище здебільшого спостерігається в художній літературі (особливо яскраво емоційне забарвлення проявляється у відабревіатурних словах) [29, с. 28].

Загальновизнано, що лексика є найбільшим динамічним компонентом мовної системи. У словнику будь-якої мови знаходять своє безпосереднє відображення будь-які зміни, що відбуваються в багатогранному житті суспільства. Інколи назви такі багатослівні, що без скорочення ними користуватися було б дуже незручно. Внаслідок абревіації утворюються слова, яким властиві специфічні фонетичні, акцентологічні, граматичні та стилістичні особливості [29, с. 24].

Абревіатури як порівняно новий структурний тип слів активно вживаються в різних стилях мови. Абревіатурний спосіб словотвору є нормативним для офіційних, наукових, популярних, інформаційних, виробничих (технічних) довідкових повідомлень та, частково, публіцистичних (письмових) і навчальних повідомлень. У повідомленнях радіо й телебачення абревіатури, крім часто вживаних, абревіатури слід подавати лише в розгорнутому вигляді.

До локальних скорочень належать постійні та тимчасові абревіатури, а також скорочені прикметники. Постійні абревіатури використовують у певному виданні (особливо це типово, наприклад, для періодичних видань — газет) і які тому нема потреби пояснювати у кожному окремому повідомленні (наприклад: УНІАН — Українське національне інформаційне агентство). Тимчасові абревіатури утворюють і використовують лише в одному конкретному повідомленні. Такі локальні скорочення дозволені лише у певних видах літератури (діловому, науковому, інформаційному, виробничому, довідковому, з певними обмеженнями — в навчальному й популярному), читачі яких мають відповідний кваліфікаційний рівень.

Як абревіатури слід подавати лише ті слова та словосполучення, які мають високу частоту вживання в тексті. Слова і словосполучення, частота яких дорівнює одиниці, не скорочують; слова і словосполучення, частота яких дорівнює двом чи трьом, скорочують лише у деяких видах літератури, для яких потрібен високий ступінь компресованості видання (наприклад, інформаційна та довідкова література — реферативний журнал, енциклопедії тощо) [11, с. 218].

Отже, вивчення мовних явищ у їх системних зв’язках не може бути повним без опрацювання абревіатур, тим більше, що спосіб творення абревіатур порівняно новий. Абревіатури, або складноскорочені слова, синтезують інформацію в найбільш стислій формі. Відповідаючи одній з основних тенденцій розвитку мови — принципу економії, цей спосіб словотворення продовжує розвиватися.

1.2 Класифікація абревіатур За характером будови абревіатури поділяються на прості та складені. Проста абревіатура є еквівалентом одного словосполучення (простого або складного): ВРУ — Верховна Рада України, ДСТУ — Державний стандарт України, ЗМІ - засоби масової інформації. Складена — еквівалент кількох словосполучень і тому поділяється на прості абревіатури, які функціонують самостійно: ТК СНТТ — Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, УВКБ ООН — Управління Верховного комісара з питань біженців ООН [20, с. 25].

Серед абревіатур в широкому значенні цього слова залежно від їхньої структури та вимови виділяють такі основні типи:

1. Ініціальні абревіатури. Це абревіатури, що утворені з ініціальних, тобто початкових, букв слів скорочуваних словосполучень, у тому числі скорочуваних частин складних слів:

а) буквені абревіатури — ті, що складаються з назв початкових літер слів, які входять у вихідне словосполучення: КДПІ - Київський державний педагогічний інститут, СНД — Співдружність незалежних держав, СБУ — Служба безпеки України, ТСН — Телевізійна служба новин, ТзОВ — Товариство з обмеженою відповідальністю, ВР — Верховна Рада, ЛНУ — Львівський національний університет, МЗС — Міністерство закордонних справ, ЄС — Європейський Союз. Тільки за назвою букв в алфавіті вимовляються ініціальні абревіатури, у складі яких немає букв на позначення голосних: ВВП — внутрішній валовий продукт, ФСБ — Федеральна служба безпеки, ЦВК — Центральна виборча комісія, БНСП — Блок національно-патріотичних сил України. За назвами букв вимовляються також абревіатури з двох букв: АО — автономна область, ВС — Верховний суд, СП — спільне підприємство, ТБ — телебачення, ЦО — цивільна оборона;

б) звукові абревіатури — ті, що складаються з початкових звуків слів вихідного словосполучення. Ці абревіатури читаються як одне звичайне слово: УНІАН — Українське національне інформаційне агентство новин, ЄШКО — Європейська школа кореспондентської освіти, ЗУНР — Західноукраїнська Народна Республіка, СНІД — синдром набутого імунного дефіциту, ЧАЕС — Чорнобильська атомна електрична станція [23, с. 34].

Звуковими частіше бувають ті ініціальні абревіатури, які зручно вимовляються. Така зручність виникає тоді, коли в слові-абревіатурі, крім букв на позначення приголосних звуків, є також букви на позначення голосних. Поєднуючись з голосним, приголосні утворюють склади, а із складів формується слово. Односкладові слова-абревіатури звичайно починаються одним, рідше двома приголосними: НАН — Національна академія наук, ВАТ — відкрите акціонерне товариство, США — Сполучені Штати Америки. Двоскладові (і більше) скорочені слова-звукові абревіатури можуть починатися і з голосного, і з приголосного: ВІА — вокально-інструментальний ансамбль, ДАІ - Державна автомобільна інспекція, АСУ — автоматизована система управління, ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я. Деякі такі абревіатури починаються двома голосними: ООН — Організація Об'єднаних Націй, АУМ — Атлас української мови, АЕС — атомна електростанція. Цим закономірностям вимови підпорядковуються й запозичені з інших мов ініціальні абревіатури: ЮНЕСКО (UNESCO) — Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, НАТО (NATO) — Організація Північноатлантичного договору (англ.) [21, с. 58];

в) буквено-звукові абревіатури — ті, що складаються як із назв початкових букв, так і з початкових звуків вихідного словосполучення: РЄАП — Рада євроатлантичного партнерства [23, с. 34];

г) буквено-цифрові або звукоцифрові абревіатури — це здебільшого назви різних марок і моделей механізмів, машин: ТУ-134, АН-10, ЛАЗ-695.

Ініціальні абревіатури найбільш складні для вимови та вжитку. Це тому, що вони вимовляються по-різному, хоча на письмі зображаються однаково. Ініціальний тип абревіатур продуктивний в його двох перших видах (буквений і звуковий), змішаний (буквено-звуковий) використовується рідко [21, с. 58].

2. Абревіатури складового типу. Це абревіатури, що утворилися шляхом усічення основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: держстрах — державне страхування, нардеп — народний депутат, Донбас — донецький басейн, Бенілюкс — об'єднувальна назва трьох європейських держав — Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, утворена з початкових складів їх назв, генсек — генеральний секретар, спецкор — спеціальний кореспондент.

3. Абревіатури змішаного типу. Абревіації, які складаються з початкової частини слова (слів) та цілого слова: держмито — державне мито, генконсул — генеральний консул, спецзамовлення — спеціальне замовлення, Нацбанк — Національний банк, медсестра — медична сестра, техогляд — технічний огляд, турбюро — туристичне бюро. Сюди ж належать абревіатури, які поєднують початкову частину слова з формою непрямого відмінка: завканцелярії - завідувач канцелярії, начштабу — начальник штабу, а також слова, в яких виступають слова іншомовного походження авіа-, авто-, фото-, аеро-, гідроі подібні плюс ціле слово: авіамодель, автотранспорт, фотоальбом, аеросани, гідростанція.

До змішаного типу можна віднести і такий його різновид, коли складноскорочені слова утворюються способом поєднання усіченої основи одного слова з початковими звуками наступних слів (може виступати на першому місці і ціле слово): райвно — районний відділ народної освіти, Дніпрогес — Дніпровська гідроелектростанція.

Складовий і змішаний типи абревіатур дуже продуктивні в сучасній українській мові. Складноскорочені слова, утворені в такий спосіб, широко використовуються для назв установ, підприємств, навчальних закладів, деяких посад тощо [23, с. 34].

4. Комбіновані абревіатури. Вони складаються з назв початкових частин слів і початкових звуків (або назв літер): ХарБТІ - Харківський будівельно-технічний інститут, АвтоЗаЗ — Автомобільний запорізький завод, КремГес — Кременчуцька гідроелектростанція, КамАЗ — Камський автомобільний завод.

Крім того, існують абревіатури, утворені як складноскорочені або частковоскорочені слова на ґрунті великих словосполучень-найменувань, частина слів яких при цьому опускається: Міннафтогазбуд — Міністерство будівництва підприємств нафтової і газової промисловості [10, с. 160].

Усі абревіатури, вживані в українській мові, за походженням можна класифікувати так:

а) абревіатури власне українські (ВУЛТ — Всеукраїнське лікарське товариство, АУМ — Атлас української мови);

б) абревіатури, запозичені з російської мови калькуванням або безпосередньо (ЗМОП — загін міліції особливого призначення (рос. ОМОН), НП — надзвичайна подія (рос. ЧП));

в) абревіатури, що проникли в українську мову з різних мов світу (НАТО, СЕНТО, СЕАТО — англ., ФАІ, ФІДЕ — франц., ДЕФА — нім.);

г) скорочення, що становлять комбінацію різномовних елементів (студбат — студ лат. і бат франц.; філфак — філ гр. і фак — лат.; головбух — голов спільнослов. і бух нім.);

ґ) абревіатури, що витворилися з однорідних іншомовних елементів (спортклуб, трампарк — англ., біофізика, фізмат — гр.) [29, с. 24].

Таким чином, абревіатури в українській мові класифікують, як правило, за трьома ознаками: за характером будови, залежно від їхньої структури та вимови і за походженням. Серед складноскорочених слів питома вага належить ініціальним, зокрема буквеним, абревіатурам.

Як бачимо, абревіація відносно новий спосіб словотворення, який виник на вимогу часу та сприяв економії висловлювання. Складноскорочені слова мають основні ознаки слів, функціями вони не відрізняються від продуктивних морфем української мови, а їх вживання підпорядковується загальнолітературним нормам.

1.3 Рід, число та відмінок складноскорочених слів Абревіатури виникають внаслідок синтаксичного згортання складної назви, вираженої словосполученням. Досить прозоро процес утворення абревіатур із синтаксичних словосполучень засвідчують паралельні утворення, що співіснують одночасно як рівноправні можливі способи найменування: обком — обласний комітет, райком — районний комітет, спецкор — спеціальний кореспондент.

Відношення між абревіатурами і вихідними словосполученнями різноманітні: в одних випадках — синонімічні (райком і районний комітет), в інших між ними існують метонімічні зв’язки (ТУ-104 і Туполєв) або лише генетичні, бо повне найменування, що лягло в основу творення абревіатури, уже не вживається в тому значенні.

Абревіатури мають своєрідну словотворчу будову. В абревіатурах, складених з початкової частини першого слова і цілого другого слова, структурні морфеми виступають досить чітко: педінститут (педагогічний інститут), техогляд (технічний огляд). Лише в поодиноких абревіатурах цього типу прозорість словотворчої будови порушена: зарплата (від кореня першої частини зберігається лише р).

В абревіатурах, утворених поєднанням початкових частин двох (кількох) слів, структурні морфеми виявляються також досить чітко: педфак (педагогічний факультет), юннат (юний натураліст).

Абревіатури типу РТС (ремонтна телефонна станція), СКА (Спортивний клуб армії) відрізняються від звичайних слів тим, що не мають коренів, внутрішньої форми, тобто тих морфологічних властивостей, які б символізували зв’язок цих звукових комплексів із значеннями, що ними виражаються. Проте у контексті художнього твору й ініціально-літерні абревіатури починають набувати рис, властивих певним лексико-граматичним розрядам, особливо тоді, коли вони утворюють прикметникові форми.

Абревіатури, як й іменники, мають категорію роду, числа та відмінка, але кожна з цих граматичних категорій виражена в абревіатурі своєрідно.

Чимало абревіатур, які закінчуються на приголосний, належать до чоловічого роду, хоч опорне слово вихідного словосполучення має й інший рід (держстрах — державне страхування, лісгосп — лісове господарство). Абревіатури ООН (Організація Об'єднаних Націй), ПАР (Південно-Африканська Республіка) та інші на основі опорних слів стійко засвоїли категорію жіночого роду. Окремі абревіатури, що закінчуються на приголосний, в одному якомусь роді вживаються непослідовно. Такі абревіатури ще не мають остаточного формального вираження власної категорії роду, що й породжує хитання при узгодженні.

Рід іншомовних (транслітерованих) абревіатур визначається за синтаксичними зв’язками. Зауважимо, що деякі з них теж вживаються то в одному, то в іншому роді, наприклад, НАТО повідомило — середній рід (набуто за зовнішньою подібністю до іменників середнього роду), незважаючи на те, що рід опорного слова, який входить до складноскороченого слова у називному відмінку однини і за яким визначається рід абревіатури, жіночого роду (NATO — North Atlantic Treay Organisation — з англ. Північноатлантична договірна організація). Не буде помилкою вживання цієї абревіатури і в жіночому роді. Подібно до цього набувають рід і такі абревіатури як ЮНЕСКО, ЄЕС.

Абревіатури райвно, облвно вживаються в чоловічому роді. Проте в усному мовленні можна нерідко почути і «райвно розпорядилось», «облвно повідомило».

Не мають категорії роду ті абревіатури, що виступають в множині: США, педкадри, Кукринікси [29, с. 25].

В ініціальних абревіатурах, подібно до іменників, рід визначається за опорним словом співвідносного розгорнутого словосполучення і нерідко поширюються узгодженими з цим словом означеннями, наприклад: Чорнобильська АЕС, потужний ХТЗ. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого словосполучення, наприклад: НТР (ж.р.) — науково-технічна революція. В інших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною частиною скорочення, наприклад: Донбас — чоловічого роду, бо закінчується на приголосний [22, с. 81].

Усім абревіатурам властива категорія числа. Одні з них мають як однину, так і множину (лісгосп — лісгоспи), інші - тільки множину (США, педкадри) або ж однину (сільгоспінвентар). Число абревіатур типу МТС, РТС визначається лише в контексті.

При розгляді абревіатур у словозмінному плані варто виділити такі їх групи: а) абревіатури, що відмінюються послідовно; б) невідмінювані абревіатури; в) абревіатури, що вживаються з окремими відмінковими закінченнями, але не послідовно [29, с. 27].

Здатність до відмінювання швидше розвивається у так званих звукових абревіатурах, тобто таких, що висловлюється по звуках, типу СУМ (Словник української мови), НОП (Наукова організація праці). Порівняно з буквеними скороченнями, які фонетично оформляються за назвами букв алфавіту (ВВС — відділ внутрішніх справ, ДМК — Державний митний комітет), звукові абревіатури більш зручні для вимови і тому сприймаються як ціліснооформлені слова.

Повній лексикалізації, а отже й відмінюваності, абревіатур сприяють такі чинники: широка вживаність в усному та писемному стилях, кінцевий приголосний скорочення, належність опорного слова до чоловічого роду.

Властивість змінюватися за відмінками може розвинутися не лише в абревіатурах з опорним словом чоловічого роду типу ЦУМ (центральний універсальний магазин), ТЮГ (Театр юного глядача), але й у тих, що набули ознак роду у процесі функціонування, іншими словами, переосмислились як самостійні слова без посилання на ініціальні букви словосполучень.

Початковим етапом переходу абревіатури у розряд відмінюваних слів нерідко стає форма множини. Проте не завжди тенденція перетворення абревіатури у відмінюване слово розвивається до кінця. Так сталося, зокрема, зі словом ГЕС. З’явившись у 20-ті роки, воно дуже швидко ввійшло у мовний обіг і почало відмінюватися. Проте пізніше, з появою нових видів електростанцій (атомних — АЕС, атомних водоелектричних — АВЕС, припливних — ПЕС тощо), абревіатурні назви яких не втратили зв’язку із відповідними словосполученнями, слово ГЕС почало використовуватися вже як незмінне. Тепер відмінкові закінчення у ньому доречні лише у невимушеному розмовному стилі [22, с. 81].

Відмінюються абревіатури:

1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника, наприклад: педінститут, педінституту, педінститутом; медсестра, медсестрі, медсестрою — відмінюються за зразком самостійних іменників, що входять до його складу;

2) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, наприклад: нардеп, нардепа, нардепом — відмінюються за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи [3, с. 10].

Не відмінюються такі абревіатури:

1) другим елементом яких є іменник у формі непрямого відмінка: завкафедри, комроти, начштабу;

2) які утворюються з початкового звукосполучення одного слова і початкових звуків (або літер) інших слів: облвно (обласний відділ народної освіти), ДемПУ (Демократична партія України), а також ініціально-буквені та ініціально-звукові абревіатури, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни: ЗАТ (закрите акціонерне товариство), УРП (Українська республіканська партія), ПТУ (професійно-технічне училище), США (Сполучені Штати Америки).

3) скорочені слова, або «лексикоморфеми», іншомовного походження (фото, кіно, метро, авто, радіо);

4) абревіатури іншомовного походження (калькулюється їх буквене оформлення): ЮНКТАД — Конференція ООН по торгівлі і розвитку, МЕН — телеграфне агентство АРЄ, ЮНЕП — Програма ООН по навколишньому середовищу, а також іншомовні ініціальні абревіатури із закінченням на голосний: НАТО, СЕАНТО, СЕНТО;

5) абревіатури на кінцеву голосну букву типу АСУ (автоматизована система управління), МОУ (Міжнародна організація університетів), АВО (акціонерне виробниче об'єднання), в тому числі іншомовні: ЮПІ - інформаційне агентство США, ФІТА — Міжнародна федерація стрільби з лука, ФАІ - Міжнародна авіаційна федерація;

6) буквені абревіатури, останній приголосний яких вимовляється з кінцевою голосною: НТТ (ентете) — науково-технічне товариство, КБ (кабе) — конструкторське бюро, ТЦ (теце) — телевізійний центр;

7) назви різних марок машин, приладів з цифровими позначками: БМ-6, ППН-40, ЮМЗ-6;

8) скорочені власні назви держав, партій: УРП — Українська республіканська партія, УХДП — Українська християнсько-демократична партія, КУН — Конгрес українських націоналістів;

9) консонантні абревіатури незалежно від їх походження (СРСР — Союз Радянських Соціалістичних Республік), а також абревіатури типу ОАР;

10) східнослов'янські скорочення із кінцевим голосним (сільпо, РСЧА, ЦСУ) [22, с. 83].

Правопис відмінкових закінчень в абревіатурах

1. Якщо кінцевим компонентом абревіатури є повне слово у називному відмінку, то вона відмінюється як іменник відповідної відміни: Дніпроруда (Державний інститут по проектуванню підприємств залізної руди) — Дніпроруди, Дніпроруду, Дніпрорудою (перша відміна).

2. Якщо ініціальні абревіатури за будовою нагадують повнозначне слово, то вони відмінюються як іменники відповідної відміни: БРІЗ (бюро з раціоналізації і винаходів) — БРІЗу, БРІЗом (друга відміна).

3. Якщо ініціальні абревіатури закінчуються на літеру, що позначає твердий приголосний звук, читаються за звуками, як звичайні слова, і мають чоловічий рід, то вони відмінюються як іменники другої відміни: ЛАЗ — ЛАЗу, ЛАЗом, ЦУМ — ЦУМу, ЦУМом.

У тих випадках, коли опорне слово має жіночий рід, а сама абревіатура має форму чоловічого роду, ініціальні складноскорочені слова, як правило, не відмінюються: ГЕС (опорне слово станція — жіночого роду, а абревіатура має форму чоловічого роду, як усі іменники на літери, що означають твердий приголосний звук). Проте при тривалому вживанні такі абревіатури відмінюються відповідно до своєї форми за аналогією до іменників чоловічого роду на літери, що означають твердий приголосний: ЖЕК — ЖЕКу, ДРЕС — ДРЕСу, НОП — НОПу.

4. Якщо складові абревіатури мають чоловічий рід і закінчуються на літеру, що означає твердий приголосний, то вони відмінюються, як іменники другої відміни: біофак — біофаку, біофаком; завуч — завуча, завучем.

5. Якщо в комбінованих постійно вживаних складноскорочених словах кінцевим компонентом є ініціальна абревіатура, яка закінчується на літеру, що означає твердий приголосний звук, то такі абревіатури також відмінюються, як іменники другої відміни: Дніпрогес — Дніпрогесу, Дніпрогесом; автотрек — автотреку, автотреком.

6. Не відмінюються в літературній мові:

1) літерні абревіатури, які закінчуються на букву, що означає голосний звук: ДДУ (де-де-у) — Дніпропетровський державний університет, НДІ (ен-де-і) — науково-дослідний інститут, ЛСУ (ел-ес-у) — Лікувально-санаторне управління, ЗМІ - засоби масової інформації;

2) звукові абревіатури, які закінчуються літерами, що означають голосні звуки: АПО — апарат повітряного охолодження, ІНТІ - Інститут наукової і технічної інформації, КрАО — Кримська астрофізична обсерваторія, МАГАТЕ — Міжнародне агентство по атомній енергії, УТО — універсальне торгове об'єднання;

3) літерні абревіатури, які закінчуються буквами Б, В, Г, Д, Ж, К, П, Т, Х, Ц, Ч, Ш, тобто такими, які при читанні в усній мові мають голосний звук (бе, ве, ге, де, же, зе, ка, пе, те, ха, це, че, ша): БМВ (бе-ем-ве) — бюро міжнародних виставок, АПК (а-пе-ка) — аграрно-промисловий комплекс, ТЦ (те-це) — телевізійний центр;

4) літерні абревіатури на Л, М, Н, Р, С, Ф: АПН (а-пе-ен) — Академія педагогічних наук, АТС (а-тн-ес) — автоматична телефонна станція.

Частина абревіатур цього типу в усній формі мови відмінюється, але такі словоформи набувають розмовного характеру: РТС — літературне працювати в РТС, розмовне працювати в ертеесі, МТС — літературне прибути до МТС, розмовне прибути до емтеесу;

5) складові або комбіновані абревіатури, в яких кінцевий компонент має форму непрямого відмінка: завкафедри, Мінзв'язку, завкадрами [20, с. 27].

Таким чином, більшість абревіатур чітко засвоїли категорію роду, лише зрідка трапляється подвійна родова належність. На властивість складноскорочених слів змінюватися за відмінками впливають певні чинники, які диференціюють абревіатури на відмінювані та невідмінювані.

1.4 Семантичні групи абревіатур У науковій літературі найчастіше розглядають класифікацію за структурними ознаками. Проте в мовній практиці нерідко бувають труднощі в передачі на письмі певних утворень, бо не кожен замислюється над тим, який зв’язок існує між їхнім значенням і структурою. Тому доцільним є усвідомити певні закономірності зв’язку між змістом і формою в абревіатурах. Абревіатури можна поділити на такі семантичні групи:

1. Абревіатури на позначення назв адміністративно-політичного поділу:

а) назви держав, наприклад: КНР, США. Серед ініціальних абревіатур є ініціально-літерні (КНР) (ка-ен-ер) — Корейська Народна Республіка та ініціально-звукові (ОАР) (оар) — Об'єднана Арабська Республіка. Абревіатурами користуються і для позначення назв цілого ряду країн, наприклад, Бенілюкс — поскладова абревіатура (Бельгія, Нідерланди, Люксембург);

б) назви автономних республік, наприклад, АРК — автономна республіка Крим. Абревіатури на позначення назв нижчого адміністративного поділу (країв, областей, районів) у літературній мові не усталені тому, що ним користувалася б невелика кількість людей.

2. Абревіатури на позначення назв різноманітних політичних партій і об'єднань. Тут є утворення різних структурних типів:

а) ініціальні, серед яких виділяємо ініціально-літерні (КПУ — Комуністична партія України, УРП — Українська республіканська партія, НРУ — народний рух України) та ініціально-звукові (БЮТ — Блок Юлії Тимошенко, КУН — Конгрес українських націоналістів, СелПУ — Селянська партія України);

б) поскладові (профком, нарком);

в) частково-поскладові (профспілка, профзбори).

3. Абревіатури на позначення назв міжнародних організацій, об'єднань; сигналів, позначок, запозичених з інших мов, у межах яких виділяємо:

а) транслітеровані літерно-звукові абревіатури, запозичені з інших мов, що записуємо шляхом заміни латинських літер оригіналу українськими, як НАТО — Північно-Атлантичний пакт, ЮНЕСКО — Організація Об'єднаних Націй у питаннях освіти, науки й культури;

б) широковідомі і частовживані ініціальні абревіатури, запозичені з інших мов у перекладі, наприклад, ООН — Організація Об'єднаних Націй, МОК — Міжнародний олімпійський комітет.

Як ініціально-літерні, так й ініціально-звукові абревіатури цього підтипу творяться відчисленням першої літери або звука, що входить до складу словосполучення, з якого утворена абревіатура;

в) транслітеровані абревіатури на позначення міжнародних спортивних організацій та їхніх органів, наприклад, ФІДЕ — Міжнародна шахматна федерація, ФІФА — Міжнародна федерація футболу;

г) транслітеровані абревіатури на позначення назв концернів і промислових об'єднань, наприклад: ФІАТ (концерн в Італії), МАВАГ (завод в Угорщині).

ґ) нетранслітеровані абревіатури, що записуються латинськими літерами, як SOS — save our souls — врятуйте наші душі (міжнародний сигнал — прохання про допомогу під час стихійного лиха); NB — nota bene — зауваж добре — позначка, яка служить для того, щоб звернути увагу на певну частину тексту [32, с. 84].

4. Абревіатури на позначення установ, органів тощо поскладові (виконком, обком) та частково-поскладові (ощадкаса, стінгазета) щодо розуміння їх значення та правопису ніяких труднощів не становлять. Варто зауважити, що в абревіатурах типу житловідділ, житлофонд голосний звук о скороченого компонента — не сполучний голосний, а є останнім звуком, на який закінчується частина скороченої абревіатури [29, с. 25].

5. Абревіатури на позначення назв марок загальновживаних промислових виробів. Значна частина цих абревіатур вживається з цифровим коефіцієнтом. Основне лексичне значення зберігає абревіатура, а цифровий коефіцієнт виконує додаткову функцію, вказуючи на рік, номер моделі і т. ін.

У межах цих абревіатур виділяємо:

5.1. Назви тракторів, автомашин, мотоциклів, моторолерів, велосипедів, наприклад: тракторів — ХТЗ-7; МТЗ-50 (характерно, що ці абревіатури без цифрового коефіцієнта означають і назву заводів, на яких виробляють трактори); С-80 — трактор Челябінського заводу потужністю 80 кінських сил; автомобілів — ЗАЗ-965 (модель Запорізького автомобільного заводу), ЛАЗ-697 (модель автобусів Львівського автобусного заводу).

Якщо при утворенні звукових абревіатур ЗАЗ і ЛАЗ труднощів не виникає (від кожного компонента словосполучення береться перший звук), то в ряді інших випадків (наприклад, КрАЗ, БілАЗ) правильно визначити абревіатуру на позначення заводів і марок автомобілів часом буває важко.

При утворенні ініціально-звукової абревіатури від словосполучення Кременчуцький автомобільний завод між першим і другим скороченими компонентами виступає взятий з географічної назви приголосний р (КрАЗ), який не є повнозначним компонентом абревіатури і тому не відмежовується від інших, тобто графічно передаємо його малою літерою.

Абревіатура БілАЗ означає і назву заводу, і марку автомобілів. При її творенні від першого компонента відійшов не лише перший склад, а й приголосний л від другого складу, який зробив його закритим. Наступний компонент (автомобільний) розпочинається голосним. Таким чином утворилася комбінована ініціально-звукова абревіатура, легка для вимови. Адже при творенні абревіатур і на шляху до їх усталення враховують не лише структурну модель, а й милозвучність.

5.2. Менше вживається абревіатур на позначення назв мотоциклів, велосипедів, моторолерів, де частіше виступає один іменник, наприклад, мотоцикл «Ковровець», велосипед «Ластівка», моторолер «Вятка».

5.3. Дуже поширені абревіатури на позначення різних моделей та марок літаків. Такі абревіатури завжди використовуються з цифровим коефіцієнтом, де ініціальна частина вказує на прізвище конструктора, а цифровий коефіцієнт — на номер моделі, тобто вказує на диференціацію споріднених предметів, наприклад: АН-10, АН-24, ТУ-104, ТУ-124, ЯК-15, ЯК-40, де номінативну функцію виконує сама абревіатура. Існує два варіанти запису ініціальної частини абревіатур, наприклад: АН і Ан, ТУ і Ту.

6. Абревіатури, що стосуються назв військових реалій. Тут є утворення всіх структурних типів, наприклад, прості абревіатури пом, зам виступають компонентами поскладових абревіатур (замполіт), поскладові (військком, медсанбат), частково-поскладові (хімоборона), ініціально-літерні (ПТР — протитанкова рушниця), ініціально-звукові (дзот — дерево-земляна огнева точка, КВО — Київський військовий округ), ініціально-цифрові (РГД — ручна граната Дегтярьова, ПНШ-3 — третій помічник начальника штабу), літерно-звукові типу СКА (спортивний клуб армії), комбіновані типу військкомат (військовий комісаріат).

Серед величезної кількості абревіатурної лексики на позначення військових реалій виділяють:

а) абревіатури на позначення назв військових частин і підрозділів, наприклад: санбат, військсанупр; розвідгрупа, санрота, мінрота; РГК — резерв головного командування; ТАП — тренувальний авіаційний полк; військкомат;

б) абревіатури на позначення назв різних видів зброї та військової техніки. Більшість видів військової зброї та техніки названа скороченими ініціальними абревіатурами, у яких часто один з компонентів указує на прізвища конструктора, наприклад: ТТ — пістолет системи Тульський, Токарева; ПС — пістолет Стечкіна, САУ — самохідна артилерійська установка, РС — реактивний снаряд і машина реактивних снарядів (гвардійський міномет «Катюша»), ЯК — літак або вертоліт конструкції О. С. Яковлєва.

7. Абревіатури, що обслуговують сферу освіти, серед яких виділяємо:

а) абревіатури, що обслуговують сферу вищої школи: поскладові - істфак, філфак, фізмат, хімфак, педфак, біофак; частково-поскладові - академгодина, академсектор, спецкурс, спецсемінар; ініціально-буквені - ВНЗ, ВТНЗ; комбіновані - виш, педвиш;

б) абревіатури, що обслуговують сферу середньої школи: завпед, завуч, фізкабінет, хімкабінет, райвно, облвно.

8. Абревіатури у галузі фізкультури і спорту: СКА — спортивний клуб армії, фіззарядка, ДСШ — дитяча спортивна школа, НХЛ — Національна хокейна ліга, ЧЄ - чемпіонат Європи [32, с. 84].

Таким чином, чітка класифікація семантичних груп абревіатур сприяє впорядкованому виокремленню відповідних сфер, в яких вживаються складноскорочені слова, спрощуючи схему пошуку. Зміни у суспільному устрої впливають на їх диференціацію, тим самим додаючи або спрощуючи назви відповідно нових чи застарілих утворень.

РОЗДІЛ 2. Аналіз використання абревіатур у мові преси

2.1 Абревіатури різних словотвірних моделей на шпальтах газет «Високий замок» та «Експрес»

Завдання практичної частини — проаналізувати використання абревіатур у пресі, систематизувати їх за найхарактернішими ознаками, поданими у попередньому розділі. У процесі дослідження опрацьовано газети «Експрес» та «Високий Замок», зокрема, номери з січня 2011 року по листопад 2012 року. Ці газетні видання, спираючись на типологію газетних видань України, за місцем видання є обласними, за місцем розповсюдження — регіональні, за аудиторією — масові, за часом видання — денні, за політичним напрямом — загальнополітичні, за тематикою — суспільно-політичні. За періодичністю «Високий Замок» є щоденною газетою, тоді як «Експрес» виходить п’ять разів на тиждень. Щодо мови видання, то газета «Високий Замок» є двомовною (для аналізу, звичайно, обрано випуски українською мовою), а «Експрес» — україномовне видання.

У процесі дослідження укладено картотеку, яка складається із 196 прикладів з аналізованими елементами. Усі приклади поділено на групи відповідно до певних ознак. Подаючи приклади, у дужках вказуємо назву газети, дату випуску, а також сторінку, на якій розміщено речення.

Найбільше виявлено ініціальних, звукових та буквено-звукових абревіатур. Найменше — часткових (частковоскорочених) та комбінованих абревіавтур.

Як відомо, інтенсивне використання абревіатур пов’язане передусім зі здобуттям Україною незалежності, пожвавленням зв’язків зі світовою спільнотою, глобальними змінами в її розвитку та багатьма іншими причинами. Усе це сприяло динамічним соціально-політичним, економічним і культурним перетворенням, активізувало процеси номінації та комунікації. Унаслідок цього значно інтенсифікувалося творення як нових слів, так і номінативів у формі словосполучення. Поява великої кількості складних синтаксичних структур певною мірою перевантажує мову, робить її менш гнучкою, малопридатною в спілкуванні. До того ж окремі номінанти настільки громіздкі, що ними послуговуватися дуже важко. У зв’язку з цим у сучасній мові діють й інтралінгвальні чинники, найголовнішим з яких виступає закон економії мовної енергії, мовних засобів. Він тісно взаємодіє також із ще одним важливим екстралінгвальним чинником, що притаманний мові ЗМІ і має власне прагматичний характер, — ощадливим використанням газетної і журнальної площі й ефірного часу, які нині стають дуже дорогими. Крім того, істотне значення серед інтралінгвальних чинників мають великі потенційні можливості, закладені в українській мові.

Словотвірна система української мови не була перешкодою на шляху творення різноманітних за структурою лексичних скорочень, що трапляються переважно в писемній мові і значно рідше — в усному мовленні. За дериваційними ознаками серед досить великого масиву абревіатур, зафіксованих у мові сучасних ЗМІ, як і в літературній мові в цілому, можна виділити три основні групи: часткові, ініціальні, комбіновані.

Часткові, або частковоскорочені, абревіатури становлять найбільшу за обсягом групу лексем. Характерною особливістю цих одиниць є скорочення не всіх компонентів твірної синтаксичної структури (базового словосполучення), а лише одного чи кількох, але з обов’язковою наявністю одного повного слова. Пор.: політична структуризація — політструктуризація «процес чіткого оформлення політичних структур», державна партійна номенклатура — держпартноменклатура, міська державна адміністрація — міськдержадміністарція українська державна інстанція — укрдержінстанція, екологічна освіта — екоосвіта: «За попередніми даними, господар будинку працював в облгазі, його дружина — в Київській міськдержадміністрації» («Експрес», 31 травня — 7 червня 2012 року, с. 17 (Львівські новини)). Остання ознака сприяє більшій прозорості внутрішньої форми слів, полегшує їх розуміння та сприйняття слухачами і читачами, активізує процес входження цих одиниць до загальновживаної лексики з подальшою їх кодифікацією. До того ж, як слушно відзначають дослідники, структура частковоскорочених слів свідчить про їх проміжний характер між абревіацією і основоскладанням.

Серед частковоскорочених абревіатур-інновацій мови ЗМІ кінця ХХ — початку ХХІ століття активізувалися деякі дериваційні моделі.

1. Надзвичайно продуктивними є універбати, утворені внаслідок усічення слова-означення і повного збереження означуваного. Початковими скороченими компонентами прикметникового походження є такі, переважно запозичені, лексемо-морфеми, як:

теле-: телемагазин, телебізнесмен, телеполітик, теледебати, телезвернення, телеін'єкція, теледуель: «Канал „1+1“ провалив задуманий проект: на захмарну суму (майже 800 тисяч гривень), яку „плюси“ виставили партіям і блокам за участь у теледуелі, погодилися лише три політичні сили» («Експрес», 16 — 23 березня 2012 року, с. 5);

євро-: євробанкір, євроремонт, євроспільнота, євростандарт: «Тому євроспільнота готова надати підтримку, за умови, що Україна перегляне деякі законопроекти в галузі екології та захисту навколишнього середовища» («Високий Замок», 29 грудня року — 2011 року, с. 3);

нарко-: наркобанда, наркобарон, наркодилер, наркобізнесмен, наркодолари, наркокур'єр: «Погодившись допомогти слідству, наркодилер розповів, що у своєму вінницькому помешканні зберігає решту товару» («Експрес», 18−25 травня 2012 року, с. 20);

політ-: політеліта, політлідер, політпапараці, політсила, політчлен: «Політеліта нинішньої каденції цією статтею користується досить активно» («Високий замок», 11−12 березня 2012 року, с. 5);

дем-: демблок, демкрило, демплатформа, демсили, демфракція: «Тільки чому в цій ситуації демсили не виявили бажання об'єднатися, незрозуміло» («Експрес», 23 лютого — 2 березня 2011 року, с. 9);

еко-: екобезпека, екополіс, екосистема, екотуризм, екорух: «Поширений у Західний Європі, в нас екотуризм тільки починає набирати обертів» («Високий Замок», 18 квітня 2012 року, с. 14);

спец-: спецпатент, спецформування, спецкомп’ютер: «Спецкомп'ютер виявляє закономірності в розташуванні так званих люмінесцентних червоних галактик» («Експрес», 18−25 травня 2012 року, с. 15);

іно-: іномарка, інопартнер, інопартієць, інофірма: «Коли стемніло, іномарка під'їхала до під'їзду будинку, після чого пролунало три постріли» («Високий Замок», 4 — 5 лютого 2012 року, с. 3);

парт-: партбос, партнамісник, партсписок, партчиновник: «Складений партсписок був затверджений на позачерговому скликанні: „за“ проголосували одноголосно» («Експрес», 2−9 березня 2012 року, с. 11);

фарм-: фарміндустрія, фармпрепарат, фармфабрика: «Фарміндустрія західного регіону потребує кращого фінансування з боку держави — кошти повинні бути закладені в Дербюджеті вже з наступного боку» («Високий Замок», 24 — 30 листопада 2012 року, с. 2).

Ці дериваційні моделі засвідчують зростання актуальності даних понять і реалій у житті української та світової спільноти, залучення компонентів іншомовного походження до словотвірної системи сучасної української мови. Такі інновації здебільшого не стають надбанням загальномовного словника, залишаються оказіональними утвореннями, що покликані яскраво відтворити образ, ситуацію, поняття, явище, а водночас пожвавити виклад і вплинути на читача або слухача.

Особливо актуальними і частими виявляються названі одиниці в заголовках, щоб привернути увагу, зацікавити споживача інформації: «Замість ЖЕКів — кондомініуми» («Експрес», 1−8 грудня 2011 року, с. 9 (Львівські новини)); «75 років до НАТО» («Високий Замок», 16 квітня 2012 року, с. 4); «СДВ — не СНД» («Експрес», 8−15 грудня 2011 року, с. 5); «VIP-персони» («Експрес», 9−16 лютого, с. 1 (Львівські новини)); «Соціологи: БЮТ має шанси наздогнати «Регіони» («Високий Замок», 10−16 березня 2011 року, с. 5); «ПРП завжди відстоювала інтереси львів'ян» («Експрес» 23 — 30 березня 2012 року, с. 11 (Львівські новини)); «Нацбанк підозрює» («Високий Замок», 25 січня 2012 року, с. 8); «БТР замовляли?» («Експрес», 23−30 листопада 2011 року, с. 15); «А СНІД не спить» («Експрес», 1−8 грудня 2011 року, с. 2 (Львівські новини)); «Україна в ЄС: міраж чи реальність?» («Високий Замок», 13−19 квітня 2012 року, с. 4); «Навіщо нам СНД?» («Експрес», 23 лютого — 2 березня 2012 року, с. 3); «По ДНК — на Марс» («Експрес», 11 — 18 травня 2012 року, с. 15); «США — добре, а Іран — краще» («Високий Замок», 16−22 березня 2012 року, с. 5); «ДАІ готова до техогляду» («Експрес», 4−11 травня 2012 року, с. 2 (Львівські новини)).

2. Меншою регулярністю відзначаються абревіатури з першим усіченим питомо українським компонентом, які також постали на основі прикметниково-іменникових словосполучень. У них лексемо-морфемами виступають:

держ-: держадміністрація, держаморальність, держскарбниця, держверхи, держгодівниця: «Нам вдалося встановити особу власника автомобіля, з якого стріляли в колишнього голову Львівської обласної держадміністрації» («Експрес», 8−15 грудня 2011 року, с. 3 (Львівські новини)).

укр-: Укравіалінії, укравіація, Укрзалізниця, Укртаємниця: «Торік на „Укрзалізниці“ було понад чотири тисячі випадків розкрадень деталей рухомого складу, обладнання сигналізації, систем енергетики і зв’язку, металевих фрагментів колії» («Експрес», 23−30 березня 2012 року, с. 1);

Останнім часом відзначено активізацію використання абревіатур, що утворилися з частин кількох перших і повного останнього складника розгорнутої номінації: Державний комітет з національної міграції - Держкомнацміграції, Державний комітет з інформаційної політики — Держкомінфорполітики, комуністична партійна більшість — компартбільшість, Українська аграрна і промислова біржа — Украгропромбіржа, Український соціальний банк — Укрсоцбанк, Український комерційний банк з іноземним капіталом — Укркомінбанк, Міністерство екологічної безпеки — Мінекобезпеки: «Добре це чи погано? — запитали ми в Олександра Сугоняка, президента Асоціації українських банків; Андрія Оністрата, керуючого Київською обласною дирекцією АКБ „Укрсоцбанк“; Пилипа Буждигана, члена парламентського економічного комітету, автора нового законопроекту про заборону створення банків з іноземним капіталом» («Експрес», 16−23 березня 20 112 року, с. 10).