Культура харчування

РЕФЕРАТ на тему:

" Культура харчування" .

Для забезпечення нормальної діяльності організм повинен одержувати не тільки необхідну кількість поживних ре­човин, але і найбільш оптимальне їхнє співвідношення. Встанов­лено, що людині необхідно близько 70 найбільш важливих еле­ментів (інгредієнтів) харчування, кожний з який виконує специ­фічну функцію в обміні речовин.

Для здоров’я надзвичайно важливе значення має своєчасне і систематичне харчування, його повноцінність, тобто наявність у ньому всіх необхідних поживних речовин, мінеральних солей, води й вітамінів.

Кількість споживаної їжі повинна відповідати енергетичним витратам людини. Тому одним з важливих принципів раціональ­ного харчування є підтримка енергетичного балансу організму, тобто та кількість енергії, що надходить з їжею в організм, по­винна відповідати енергетичним витратам організму. Якщо енер­гетичні витрати менші за кількість споживаної їжі та витраченої енергії, то збільшується маса тіла в основному за рахунок жиро­вої тканини.

Під неправильним харчуванням розуміється тривале недо­одержання організмом достатньої кількості їжі (недоїдання), чи, навпаки, одержання в надлишковій кількості одного або декількох харчових продуктів, багатих енергією (переїдання). У західних країнах, останнім часом і в країнах СНД, найбільш поширене переїдання, що викликає ожиріння, порушення коро­нарного кровообігу і зменшення тривалості життя. Неправиль­не харчування буває при погано розробленій дієті, коли організм недоодержує необхідні білки. Дослідження показали, що витрати енергії тим більші, чим більше діяльність людини пов’язана з фізичною працею. Знаю­чи, скільки енергії за добу витрачають люди тієї чи іншої про­фесії, встановлюють для них норми харчування. На цій підставі професії поділяються на чотири групи:

* не пов’язані з фізичною працею;

* пов’язані з невеликою працею;

* пов’язані з працею середньої важкості;

* пов’язані з важкою фізичною працею.

Для складання норм харчування необхідно ще знати, який запас енергії міститься в поживних речовинах, тобто яка їхня енергетична цінність.

Потреба людини в поживних речовинах визначається за її масою, віком і рівнем рухової активності. Наприклад, чим мен­ший вік, тим більше білку (будівельного матеріалу) необхідно на 1 кг маси тіла: у перший рік життя — 5 г, у 1−3 роки-4 г, у 4- Уроків — 3,5 г, у 8−12 років — 2,5 г, у 13−17 років- 1,5 г. Для дорослих-1−1,2 г.

Фізична праця, заняття спортом вимагають збільшення по­треб у білках на 20% від установлених норм.

Недостатнє харчування, як і надмірне (переїдання), призво­дить до розвитку хвороб окремих органів і фізіологічної систе­ми організму.

Валеологічне харчування сприяє оздоровленню людини, по­переджає і знижує захворюваність, підвищує-працездатність, збільшує тривалість життя.

Для харчування досить-таки важливий той психо­логічний і енергетичний настрій, у якому відбувається прийом їжі. Сприятливий для гарного засвоєння їжі настрій створюють їжа в просторій кімнаті, чистий стіл, гарні столові прибори, при­ємна бесіда.

Дуже важливо і дотримання правил етикету, що регламен­тують поведінку за столом. Існує одна закономірність — чим вища культура харчування, тим краще перетравлюється їжа. Дотримання численних правил поведінки за столом призво­дить до того, що швидкість поглинання їжі виявляється неви­сокою і таким чином поліпшується пережовування їжі. Крім того, правила поведінки за столом передбачають емоційну стри­маність під час їжі, що позитивно позначається на процесі травлення.

Основні правила харчування, які кожен повинен не тільки зна­ти, а й виконувати:

Ніколи Не їжте, якщо вам справді не хочеться. (Відмовка «поспішаю на вулицю» не приймається. Спочатку пообідайте, а потім все інше).

Не відволікайтеся від їжі розмовами, читанням, грою.

Не жуйте на ходу.

Не чекайте заохочень за з'їдене, а також не викликайте не­вдоволення батьків, не змушуйте їх нервувати, відмовляючись від їжі. А якщо батько і мати цілком цивілізовані люди, то вони завжди зрозуміють ваш стан і не будуть вам погрожувати й ка­рати за не з'їдене.

Не розвивайте жадібність: не їжте зайвого, навіть якщо це дуже смачно і вам здається, що ви могли б здолати ще тарі­лочку.

Завжди У тарілку кладіть рівно стільки, скільки можете з'їсти. З'їдайте все, що поклали в тарілку. їжте повільно, ретельно пережовуючи їжу. Поївши, подякуйте.

Не треба Водити руками по столу.

Розсовувати тарілки, гратися посудом.

Пробувати третю страву (солодке), поки не з'їдені перша і друга страви.

Виходячи з-за столу, брати із собою їжу.

Вставати з-за столу, не закінчивши їсти і без дозволу до­рослих.

Треба Перед їжею ретельно мити руки. Жувати їжу із закритим ротом, їсти тільки за столом.

Правильно користуватися ложкою, виделкою і ножем. Встаючи з-за столу, оглянути своє місце, чи не розлито, чи не накришено.

Закінчивши прийом їжі, засунути стілець і подякувати.

Пам’ятайте Не можна їсти із спільної тарілки. Користуватися спільною чашкою і ложкою, їжу, яка впала на підлогу, вживати не можна, тому що вона забруднена.

Перш ніж їсти фрукти, ягоди, треба обов’язково їх вимити. Відразу після бігу, гри у футбол пити не дозволяється. Не можна пити воду з крана. Спільну склянку потрібно за собою вимити.

Про дієти Джерела сучасної дієтотерапії знаходяться в да­лекому минулому. Наприклад, у Китаї перші лікарі-дієтологи з’явилися вже за часи династії Чжоу (близько II ст. до н. е.).

Вони давали свої рекомендації для лікування і профілактики різних захворювань.

Так худим дітям рекомендували густий рисовий відвар, яєчні жовтки, квасолю, рибу, тобто продукти, багаті на повноцінні білки, а також овочі та фрукти, багаті на вітаміни та мінеральні солі. При набряках рекомендували їсти кашу з чорної квасолі, при кашлі - з мигдалю. При дизентерії - рибну кашу. Людям похилого віку пропонувалося їсти часто і потроху.

Давні дієтологи стверджували, що в харчуванні необхідно враховувати індивідуальні особливості людини. Організм має потребу в усіх продуктах, але їхнє співвідношення і кількість по­винні змінюватися залежно від віку, конституції, звичок, клімату.

Так, наприклад, у зимовий час віддавали перевагу їжі, яка «зігріває» організм. Це-яйця, страви, приготовлені з зернових продуктів: пшениці, ячменю, вівсугостру їжу-цибулю, молоду редьку, перецьжирні сорти риби і м’яса. Взимку обмін речовин активізується, тому можна їсти більше гострої і жирної їжі.

Влітку, навпаки, організм має потребу в охолодженні, і в ра­ціоні повинні переважати продукти, які «охолоджують»: рис, кар­топля, морква, капуста, редис, фрукти, ягоди, телятина, качати­на, риба (нежирна) і т. д.

Лікувальні дієти застосовувалися практично всіма великими лікарями: Авіценною, Парацельсом, Гіппократом, які говорили: «Ваша їжа повинна стати ліками, а ваші ліки повинні бути їжею».

В середини XVIII століття натуропатія, як окремий напря­мок, стала розвиватися в Німеччині. У XX столітті вона стала популярною у Швейцарії, Англії й Америці, де стали розроб­лятися наукові принципи, а також практичні рекомендації дієте­тики, тобто науки про раціональне харчування й оздоровлення організму за допомогою різних очисних дієт, у тому числі й лікувальним голодуванням.

Основна риса практично всіх «модних дієт» це те, що вони в більшості випадків не допомагають. І, у першу чергу, через те, що вони побудовані на насильницькому обмеженні себе в яких-небудь продуктах. Лише в рідкісних випадках людям з незви­чайною волею вдається «переробити» себе за допомогою дієти. В основному ж муки, на які йде людина, застосовуючи ту чи іншу дієту, бувають безрезультатні. Крім того, треба розуміти, що якщо дієта підійшла вашій сусідці по парті та навіть допомогла їй, то це зовсім не означає, що вам вона також підійде, а тим більше допоможе. «Модні дієти», як правило, не враховують інди­відуальних особливостей людини.

Що ж, залишається тільки покладатися на медицину? Зовсім ні. Розбираючись в основних принципах раціонального харчу­вання, знаючи склад поживних речовин і той вплив, який вони здійснюють на організм, з огляду на індивідуальні особливості, можна чудово самому для себе скласти дієту. Потрібно знати, що дієта не повинна бути насильством над собою, а повинна приносити задоволення. Перебудова харчування повинна відбу­ватися в три етапи.

Перший етап Він полягає в заміні продуктів, які ми їмо і любимо (але через якісь причини вони нам шкідливі), на близькі до них, але більш корисні. Щоб домогтися успіху, вкрай небажано змінювати все різко і докорінно. Дуже важливо не квапитися. Необхідно зм’як­шувати будь-яку заміну продукту. Наприклад, якщо ви звикли до незбираного молока, не переходьте відразу на знежирене. Спочатку перейдіть з 3% вого на 2,2% ве, і тільки звикнувши до нього, почніть купувати 1,5% ве. Жирний бекон поступово поміняйте на шинку, а потім — на пісну шинку і т. д. У такий спосіб потрібно продовжувати, поки не вдасться замінити стільки продуктів, скільки можливо без насильства над собою.

Психологи давно помітили: різке скорочення споживаних з їжею калорій-те, що пропонують багато дієт, — не дає резуль­тату саме тому, що наш організм хитріший, ніж ми це собі уяв­ляємо. Одержуючи менше калорій, він починає сповільнювати процес обміну речовин. Це відбувається непомітно для людини, але наслідки цього помітні: припиняється зниження ваги, з’яв­ляються озноб, слабкість, почуття втоми — організму не виста­чає енергії. Тому зовсім не обов’язково знижувати об'єм їжі, слід лише замінити її на більш корисну. Наприклад, шкідливі для здоров’я жири можна замінити на вуглеводи. Об'єм харчування при цьому не змінюється, міняється лише його склад.

Другий етап Він полягає в зміні шкідливих звичок харчування на корисні. І теж-ніякого «ламання через коліно», ніяких клятв типу «з поне­ділка не їм солодкого» та ін. Основний принцип тут — посту­повість. Наприклад, ви звикли перекушувати між сніданком і обідом. Поступово зрушуйте час цього «перекусу» на 10−15 хви­лин пізніше доти, поки він не наблизиться впритул до обіду і сам «перекус» стане безглуздим.

Третій етап Він полягає в заохоченні… їжею. Ніхто не повинен ставати собі суддею і катом, відмовившись від улюблених ласощів до кінця життя. Якщо, наприклад, вам вдалося цілий тиждень до­держуватися нових принципів харчування, то не буде нічого поганого в тому, щоб розважитися в неділю своєю улюбленою стравою.

Ожиріння Спочатку визначимося, яку ж вагу можна назвати нормальною. У наш час близьким до ідеального вважається та­кий стан, коли маса тіла, що встановилася в здорової людини до 20−25 років, зберігається все життя. Для визначення нор­мальної маси тіла застосовується така формула:

Нормальна маса тіла (у кг) = 50 + 0.75(Т-150)+(А-20).

1,4.

де Тріст у см, А-віку роках.

Здорова людина може визначити нормальну для себе масу тіла зовсім простим способом — відняти 100 см від свого росту. Наприклад, ріст 160 см, виходить, оптимальна вага-60 кг.

Сучасні вчені вважають, що, якщо маса тіла перевищує нор­мальну на 10%, це тільки початкове чи в першій стадії ожиріння. Перевищення нормальної маси тіла на 20%-ожиріння другого ступеня, а понад 50%-ожиріння третього ступеня.

Ожиріння — це надлишкове відкладення жиру в організмі.

Існує досить багато причин, що викликають ожиріння. Вважаєть­ся, що дві з них найбільш небезпечні: порушення жирового об­міну і надлишкове надходження в організм жиротвірних продуктів. Якщо одну з цих причин виключити, зайве утворення жиру при­пиняється.

При ожирінні ушкоджуються всі органи і системи організму людини. У першу чергу, при ожирінні страждає серцево-су­динна система. Кожна повна людина — потенційний пацієнт кардіолога.

Навіть у спокої серце хворих на ожиріння робить значно більшу роботу, ніж серце худорлявих людей. А це, звичайно, викликає постійне перевантаження інших органів. Крім того, жир відкладається між листками перикарда, стає ніби футля­ром, а жир, що утворюється між м’язовими волокнами серця, викликає їх дистрофію.

Тому товсті люди і належать до групи ризику з розвитку та­кого грізного і нещадного захворювання, як інфаркт міокарда. Доведено, що кожен четвертий хворий ожирінням страждає й іншою тяжкою недугою-гіпертонією. Крім того, ожиріння впли­ває на функціональний стан такого життєво важливого органа, як легені. Тривалість життя повних людей значно скорочується.

Життєва ємність легень знижується через те, що жир, що відклався в черевній порожнині, призводить до підвищення внут­рішньочеревного тиску і стискуванню діафрагми.

Легені повних людей у порівнянні з легенями людей з нормаль­ною вагою тіла роблять у два рази більшу роботу. Тому рятування від зайвої ваги значною мірою поліпшує функціональний стан ле­гень і таким чином сприяє лікуванню таких захворювань дихаль­ної системи, як хронічний бронхіт, бронхіальна астма.

Ожиріння часто супроводжується хронічним гастритом, хро­нічним холециститом, діабетом (за статистикою 80% хворих діа­бетом страждають ожирінням), ураженням нирок. Ожиріння не­гативно позначається і на нервовій системі людини, виявляєть­ся воно в порушенні сну, підвищенні апетиту, спразі, вегетатив­них розладах. У чоловіків часто порушується потенція, у жінокменструальний цикл. При ожирінні часто порушується робота ендокринної системи, погіршується водно-сольовий обмін.

Усе перелічене вище лише короткий перелік хвороб, що суп­роводжують ожиріння.

З чого починається ожиріння? Як не дивно, з переїдання. Сьогодні захотілося з'їсти ще тістечка, завтра попросити на ве­черю добавку, післязавтра перекусити між основним прийомом їжі тощо. Організм звикає до посиленої роботи, шлунок і кишеч­ник «звільняють» місце для додаткової їжі, що стає нормою. По­ступово той, хто їсть, набирає вагу, розростається жирова тка­нина, порушується баланс в організмі, і звідси починаються про­блеми зі здоров’ям.

Ви можете поставити запитання: а що робити, якщо хочеть­ся їсти? Тоді поговоримо про апетит. Апетит буває здоровим і нездоровим, гарним, слабким і помірним. Поганий апетит про­тягом тривалого часу вказує на хворобу, фізичну чи моральну. Занадто гарний апетит — це також нездоров’я, виходить, організм людини постійно недоодержує чи не засвоює якихось речовин, тому доводиться поглинати тонни продуктів, щоб якось позбутися голоду. Помірний апетит — от те, до чого потрібно прагнути. А як прагнути? Дуже просто: поєднати фізичне і розу­мове навантаження, не боятися (незалежно від віку) десь прой­тися пішки, а десь пробігтися. Не варто об'їдатися, якщо їжа була калорійною, а в шлунку відчувається порожнеча. Калорійна їжа часто займає менший об'єм, ніж низькокалорійна. Не будь­те залежними від своїх звичок, відмовтеся від «зайвого» шмат­ка, почекайте півгодини, поки вся їжа опуститься стравоходом, і ви зрозумієте, що ви ситі.

Шкідливі продукти Лікарі-дієтологи виділили зі списку продуктів ті, які шкідливі для організму. От основні з них:

* сіль;

* цукор;

* маргарин, кулінарні жири, сало та інші штучні жири;

* консерви;

* кава, какао;

* міцний чорний чай;

* «Фанта», «Пепсі-кола», «Кока-кола» і подібні до них безал­когольні напої;

* міцні алкогольні напої;

* усі ковбаси, копчена риба, шинка;

* м’ясні бульйони;

* усі смажені продукти;

* оцет, перець, томатні соуси, гірчиця, лимонна кислота й інші гострі чи кислі приправи;

* рафінована олія;

* зів'ялі, несвіжі овочі, зелень;

* майонез;

* вироби з білого борошна;

* шліфований рис.

Тепер поговоримо про деякі продукти з цього списку.

Цукор Цукор збільшує ризик руйнування зубів і ожиріння. Калорії цукру — пусті, «порожні» калорії. Крім калорій, у цукрі немає ніякої поживної цінності, а ми часто заміняємо їм їжу, що при рівній калорійності могла б принести більше користі.

Переїдання цукру є одним з факторів ризику серцево-судин­них захворювань. Дослідження кардіологів показали, що рафі­нований цукор сприяє підвищенню вмісту сечової кислоти в крові, а це в кінцевому рахунку призводить до атеросклерозу, ішемічній хворобі серця, гіпертонії, подагри та ін.

Сіль

Людині в день необхідно одержувати від 1 до 6 г натрію, що міститься в кухонній солі. Але чи так необхідно для одержання цієї кількості натрію ще і підсолювати їжу? Прихиль­ники натурального харчування стверджують, що людині цілком достатньо тієї кількості солі, що міститься у всій натуральній їжі, а штучне підсолювання їжі - тільки шкідлива звичка, що має багатотисячну історію.

З іншого боку, є теорії, зокрема, відома теорія Бориса Бо­лотова, що безпосередньо пов’язує омолодження організму з прийомом неабияких доз солі (для стимулювання виділення пепсину).

Але й тут, як і скрізь, необхідно шукати «золоту середину». А нею в цьому випадку буде дуже і дуже помірне вживання солі. Тим же, хто звик сильно підсолювати їжу, бажано поступово змен­шувати кількість вживаної кухонної солі або ж заміняти її на сіль морську, яка співвідноситься з кухонною як мед із цукром. Гарна заміна солі - висушена морська капуста, що має солонуватий присмак.

Кава Дія кави на організм подібна до дії алкоголю, тю­тюну, м’ясного бульйону тощо.

Центральна нервова система дуже чутлива до кави (особли­во відділи, що відповідають за психічні функції): підсилюється реакція на зовнішні подразники, загострюється сприйняття дійсності, послабляються процеси гальмування в клітинах кори півкуль головного мозку.

При непомірному споживанні кави загострюються майже всі хронічні захворювання, а при всіх захворюваннях судин, атеросклерозі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки — вжи­вання кави протипоказане.

До того ж сама по собі кава не містить ніяких поживних речо­вин, а танини, що входять до її складу, утруднюють засвоєння білків і «крадуть» з організму цінні матеріали та вітаміни (у пер­шу чергу — залізо, кальцій, вітаміни групи В). Але найгірше це тре, що кава також, як і чорний чай, «витягає» енергію з так зва­ного «стратегічного запасу» організму (необхідного для підтримки енергетичної рівноваги у випадку впливу різного роду неспри­ятливих факторів).

У давності на Сході говорили про те, що шкідливий вплив кави на серце можна пом’якшити, якщо при варінні кинути до неї кілька тичинок шафрану: він «приносить і відраду, і бадьо­рість, в органи вливає він силу і печінку в нас відновляє».

Втім, помірне споживання кави (не щодня), як видно, при­пустиме. Але й у цьому випадку бажано, по-перше, не пити каву натщесерце, а попередньо щось з'їсти (на Сході це нази­валося «підстилкою для кави») — по-друге, небажано пити каву після доброї їжі.

Гострі приправи, оцтова кислота

Гострі приправи й оцтова кислота обпікають ніжну оболонку шлунка. Навіть мізерні дози кислоти здатні зупинити дію птіаліну слини. При цьому розщеплення крохмалів припи­няється, що призводить до додаткової напруженої роботи всіх органів травлення. Не меншу шкоду наносять неорганічні кис­лоти й засвоєнню білку. Введені в шлунок, вони затримують виділення шлункового соку.

М’ясні бульйони

Дивно те, що вкорінилася думка, ніби людині, яка одужує, корисно пити курячий бульйон. Насправді ж про ко­ристь отут говорити не доводиться. Адже в бульйон, як пра­вило, потрапляють з м’яса найбільш шкідливі хімічні речовини, такі як креатин, креатинин та інші. Якщо враховувати, що ос­таннім часом нерідкі випадки, коли в м’ясі містяться різні хімічні препарати (використовувані для збільшення ваги), то можна з упевненістю говорити, що і ці хімічні сполуки, що наносять шкоду здоров’ю людини, при варінні м’яса переходять у бульйон. Так, наприклад, є дані, як виварюється антибіотик тетрациклін з курячої тушки. Після тридцятихвилинного варіння він у м’я­зах бройлера зберігався у вигляді слідів, а ще через 30 хви­лин повністю переходив у бульйон. Коментарі тут, як бачите, зайві.

Рекомендації з харчування

1. Найголовніше-максимальна розмаїтість їжі, що забезпечує надходження в організм усіх необхідних поживних речовин.

2. Не робіть з їжі культу, але і не ставтеся до неї зневажливо.

3. Слід обрати, залежно від індивідуальних особливостей, найбільш придатний для себе раціон. Є гарна приказка: «Те, що ліки для одного, для іншого — отрута». Так само і з продуктами: дієта, що прекрасно підходить вашій мамі, для вас може вияви­тися зовсім невідповідною.

4. Прагніть до того, щоб відчувати інтуїтивно, які продукти потрібні вашому організму в певний момент. Тут важливо відрізня­ти те, що для вас дійсно необхідно, від того, що вам хочеться з тієї причини, що ви ці продукти дуже любите.

5. Фахівці з натурального харчування не рекомендують їсти до повного насичення. Завжди краще недоїсти, ніж переїсти. Встати з-за столу потрібно з відчуттям, що ви ще могли б щось з'їсти.

6. Необхідно підбирати раціон залежно від кліматичних і се­зонних умов. Улітку краще орієнтуватися на холодну їжу (кімнат­ної температури), взимку-на гарячу (але не занадто). Навесні та влітку в раціоні слід збільшувати кількість рослинних продуктів, восени й узимку додати їжу, багату на білки та жири.

7. Якщо вам через якісь причини довелося з'їсти що-не-будь, що ви вважаєте для себе шкідливим, поставтеся до цього спокійніше, не лайте себе. У цьому випадку критика самого себе може нанести організму навіть більшу шкоду, ніж те, що ви з'їли.

8. Дуже важливо їсти свіжоприготовлену їжу. Рекомендуєть­ся готувати тільки на один раз, тому що якщо їжа постоїть кілька годин, у ній починаються процеси гниття і бродіння.

9. На думку фахівців, перехід на малобілкову та низькокало­рійну дієту може істотно поліпшити здоров’я і, відповідно, збільшити тривалість життя. Слід зауважити, що цей перехід повинен бути поступовим. · .

10. Намагайтеся підчас прийому їжі, з одного боку, не відволікатися від їжі (на газети, книги, телевізор), з іншого боку, не зациклюватися на їжі, не ставати її рабом.

11. Позитивний емоційний фон під час їжі дуже корисний. У той же час дуже погано впливають на процес травлення нега­тивні емоції, різні переживання і з’ясування стосунків.

12. Намагайтеся ретельно пережовувати їжу.

13. Бажано їсти тільки тоді, коли є почуття голоду. Це твердження може видатися дивним. Насправді ж дуже часто ми їмо тільки тому, що наш шлунок «звик» до наповненого стану і навіть тоді, коли ми не голодні, він подає сигнал: «Хочу їсти!». Як критерій справжнього почуття голоду пропонується такий: бажання з'їсти шматочок черствого чорного хліба (його можна думкою уявити).

14. Приказка «Сніданок з'їж сам, обід розділи із сусідом, а вечерю віддай ворогу», швидше за есе, далека від істини. У Західній Європі в середні віки була поширена приказка: «Вста­вати о 6-тій годині, обідати о 10-тій, вечеряти о 6-тій і лягати спати о 10-тій-значить, подовжити життя десять разів на де­сять». Відпочивши уві сні, наш організм не потребує відразу ж після пробудження великої кількості їжі. Тому зранку найкраще обмежитися легким сніданком.

15. Бажано дотримуватися правил сполучуваності продуктів.

16. По можливості намагайтеся підтримувати лужне середо­вище в організмі, а для цього прагніть до того, щоб на одну частину кислої їжі припадали дві частини лужної.

17. Намагайтеся обмежити вживання продуктів, багатих на холестерин.

18. Найкраще вживати ті овочі й фрукти, що ростуть у вашо­му регіоні, тому що вони перебувають в біологічній рівновазі з вашим організмом.

19. Пийте води не менше 1,5−2,5 літрів на день.

20. Вечеряти рекомендується не пізніше, ніж за дві години до сну. В ідеалі до моменту засинання шлункове травлення повинне закінчитися і їжа в основному повинна перейти в кишечник.

21. Бажано виключити (чи обмежити) вживання десертів. Солодке після основної їжі викликає процес бродіння в шлунко­во-кишковому тракті.

22. У процесі теплової обробки продуктів, як правило, бага­то втрачається, але проте чистого сироїдіння варто уникати. Іде­альна пропорція між сирою їжею і вареною-70% і ЗО %.

23. Після їжі небажано відразу братися за роботу, тим більше важку. Краще буде 20−30 хвилин відпочити, але, зви­чайно ж, не спати.

24. Якщо ви вживаєте м’ясну їжу, то намагайтеся подавати до м’яса якнайбільше зелені й овочів.

Не рекомендується

1. Переїдати. Згадуйте частіше російське народне прислів'я: «Від помірної їжі - сила, від великої - могила».

2. Багато пити безпосередньо перед, під час і після прийо­му їжі.

3. Вживати коров’яче молоко (молоко підходить дітям і лю­дям похилого віку). У дорослої людини в організмі немає фер­ментів, здатних розщеплювати молоко, і тому воно не перетрав­люється. Крім того, молоко дає багато слизу, через що люди, які часто вживають молоко, страждають простудними і легене­вими захворюваннями.

4. Їсти в стані втоми, перед роботою, коли ви змерзли чи перегрілися, стурбовані, схвильовані, повні страху чи гніву, при лихоманці, болях.

5. Пити соки між прийомами їжі. Сік-це їжа.