Оцінка якості скляних побутових товарів

Оцінка якості скляних побутових товарів

ЗМІСТ ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Споживчі властивості скляних побутових виробів

1.1 Властивості скла як основа споживчих властивостей скляних виробів

1.2 Характеристика споживчих властивостей скляних виробів

1.3 Вплив сировинних матеріалів на споживчі властивості скляних побутових товарів РОЗДІЛ 2. Класифікація й асортимент скляних побутових товарів

2.1 Класифікація скляних побутових товарів

2.2 Характеристика асортименту скляних побутових товарів

2.3 Основні напрямки розвитку асортименту скляних побутових товарів РОЗДІЛ 3. Оцінка якості скляних побутових товарів

3.1 Характеристика дефектів скляних виробів

3.2 Вимоги нормативно-технічної документації до якості скляних побутових товарів

3.3 Оцінка якості скляних побутових товарів

3.4 Маркування, пакування, транспортування і зберігання побутових скляних виробів ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ якість скляний товар споживчий

ВСТУП Актуальність роботи. Товари господарського призначення — це товари складного асортименту, які є досить різноманітними за своїми матеріалами та способами виробництва і включають велику кількість видів та різновидів.

З метою підвищення конкурентоспроможності на ринку асортимент господарських товарів постійно оновлюється за рахунок впровадження новітніх технологій та використання нових матеріалів і сировини, що сприяє покращенню їх споживних властивостей.

Історія скла та виготовлення виробів з нього сягає глибокої давнини. Так, отримання емалей на кам’яному намисті, виробів із скла було відомо майже 12 тис. років до н.е.

В Древньому Єгипті майже 4 тис. років до н.е. було налагоджено скляне виробництво, а в І-IV століттях н.е. воно розповсюдилось на всі країни Західної Європи та Ближнього Сходу. Падіння Римської імперії в V столітті н.е. призвело до занепаду мистецтва і ремесла, в тому числі і скляного виробництва. Відродження виробництва виробів із скла у Венеції відбувається в період між XII і XV століттями.

Наприкінці XVII ст. скляне виробництво у Венеції приходить до занепаду, а лідером в цій галузі стає Чехословаччина. Особливу славу здобуває богемський кришталь, який і нині заслужено користується великою популярністю в світі.

На території Київської Русі скловиробництво зароджується в І ст. н.е., а вже в X—XI ст. тут виготовлялось скляне намисто, браслети, кубки, мозаїчна смальта. В Західній Європі були широко; відомі скловироби стародавніх майстрів Київської Русі, про яких говорили як про достойних конкурентів візантійським.

Майже до середини XIX ст. вироби зі скла в усіх країнах виготовлялись вручну і були доступні лише певним верствам суспільства. З другої половини XIX ст. скляні заводи починають виробляти також і набагато дешевші вироби, замінюючи їх індивідуальне виробництво на масове. Розпочалось використання машин в скловиробництві, що призвело до його механізації, а в подальшому — і автоматизації.

Визначну роль в розвитку наукових основ скловиробництва в Росії відіграли такі відомі вчені: М. В. Ломоносов, К. Г. Лаксман, О. К. Чугунов, Д.І Менделєєв, І.В. Гребенщиков, В. Е. Тищенко, І.І.Китайгородський, О. Н. Бережний та ін.

Сучасна скляна промисловість України освоїла технології виробництва оптичного, світлотехнічного, радіаційностійкого, зміцненого, тугоплавкого, хімічно стійкого, люмінесцентного, волокнистого, тарного, ситалового, посудного скла, яке використовується в різних галузях народного господарства. Значний розвиток одержало промислове виробництво нових конструкційних, оздоблювальних та облицювальних будівельних матеріалів у всьому світі.

Однією з основних матеріальних потреб людини є потреба в їжі. Саме скляний посуд опосередковано призначений для задоволення цієї потреби, оскільки він використовується для прийняття і короткочасного зберігання їжі, або для її приготування та тривалого (або нетривалого) зберігання. Крім утилітарного призначення, скляний посуд має на людину і емоційний вплив, задовольняючи його естетичні потреби. Скляні художньо-декоративні вироби відіграють, як правило, чисто естетичну роль (наприклад, різноманітні скляні прикраси).

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Товарознавча характеристика скляних побутових товарів».

Об'єкт дослідження — сучасне товарознавство.

Предмет дослідження — скляні побутові товари.

Мета дослідження — дати товарознавчу характеристику скляним побутовим товарам.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) охарактеризувати вихідну сировину як чинник споживчих властивостей та якості скляних виробів;

2) дослідити формування споживчих властивостей скляних побутових товарів;

3) розглянути класифікацію та асортимент скляних побутових товарів;

4) вивчити вимоги нормативно-технічної документації до якості скляних побутових товарів.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

РОЗДІЛ 1. Споживні властивості скляних побутових виробів

1.1 Властивості скла як основа споживних властивостей скляних виробів Для задоволення потреб побутові скляні вироби повинні мати комплекс функціональних, ергономічних, естетичних властивостей, бути надійними в експлуатації, нешкідливими для людини.

Основу цих споживних властивостей становлять властивості скла, які обумовлені його природою, складом та будовою.

Склом називають всі речовини амфорно-кристалітної структури, одержані шляхом переохолодження розплаву, який складається з різноманітних оксидів, і незалежно від їх хімічного складу і температурної зони затвердіння мають при підвищенні в’язкості механічні властивості твердих тіл.

Хімічний склад скла різноманітний в залежності від вимог, що пред’являються до властивостей скловиробів, та від умов їх експлуатації, а також способу виробки. Склад скла може бути виражений загальною формулою трисилікату: К2О * КО * 6SіO2.

З одновалентних оксидів до складу скла входять Ма2O, К2O, Lі2О та ін.; з двовалентних — СаО, МgО, ZnО, РbО, ВаО та ін.; а також такі оксиди: Аl2O3, ВаO3, В2O3.

В скловарінні на даний час використовується близько 80 елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва, в т. ч. і рідкоземельні, які широко використовуються як барвники. Силікатне скло, яке використовують для виготовлення посуду і художньо-декоративних виробів, може бути безсвинцевим (звичайним) і свинцевим (кришталевим). До складу свинцевого скла входить 18−24% або більше РВО. Окремі підприємства виробляють безсвинцевий кришталь (замість РВО містить 2пО) і баритовий кришталь (містить ВаО). Скло є складною системою, яка складається не менше ніж із 5 оксидів. Основними із них є SiO2 — 72−75%, СаО — 8,5−9,5%, N2O — 13−15%, а також оксиди свинцю, бору, алюмінію та ін.

Хімічний склад скла, приведений в табл. 1.1, поданий для виробів різного призначення.

Таблиця 1.1.

Хімічний склад скла для виробів різного призначення

Назва скла залежить від вмісту тих чи інших оксидів: натрій-кальцій — силікатні, фосфатні, свинцеві (кришталеві), барієвий кришталь та ін.

Властивості скла можна згрупувати в такі підгрупи, як фізичні та хімічні. До фізичних властивостей скла, які мають найважливіше значення для споживних властивостей скляних виробів, належать густина, міцність, крихкість, термічні (теплопровідність, теплове розширення, термостійкість), оптичні та електричні властивості скла.

Густина скла залежить від складу скла та термічної обробки і знаходиться в межах 2,2 — 6,0 г/см3. Наприклад, густина кварцового скла дорівнює 2,2 г/см3, натрій-вапнякового — 2,5, кришталевого — 2,5−2,9 г/см3 і більше. Найбільшу густину має скло, яке містить оксиди важких металів — РbО, ВаО, ZNО. Крім того, на густину впливає стан кварцу і якщо кварц знаходиться у кристалічному стані, то густина скла дорівнює 2,65 г/см3, а якщо в склоподібному — 2,2 г/см3.

На густину скла також помітно впливає і температурна обробка виробів, яка підвищує цей показник на 0,5% у відпаленого скла, порівняно з загартованим склом.

Міцність — це властивість скла, яка визначає можливості використання скляних виробів. Розрізняють міцність при розтягуванні, стискуванні, згинанні, ударі тощо.

Скло неоднаково поводить себе при різних видах навантаження. Так, воно має порівняно високу міцність при стискуванні (50−200 МПа), яка в 15−20 разів більше міцності при розтягуванні (3,5−9 МПа). Міцність скла при розтягуванні підвищується при наявності в склі СаО, ВаО, РbО і Аl2O3. Крім того, наявність на поверхні найдрібніших тріщин і подряпин різко знижують міцність при розтягуванні. Руйнівна напруга при стискуванні збільшується при наявності в склі оксидів алюмінію, магнію та кремнезему. Міцність скла може бути підвищена шляхом термічної обробкизагартування, вогнеполірування, травлення іонним обміном та іншими способами. Так, міцність загартованого скла в 3—4 рази вище, ніж відпаленого. При загартуванні в поверхневому шарі створюються більші, але рівномірно розподілені напруги, котрі послаблюють розклинюючу дію тріщин і подряпин. Мікротріщини та інші дефекти поверхні скла ліквідуються хімічною обробкою (травлення) скла плавиковою кислотою та вогневим поліруванням (оплавлення) поверхні. Крім того, на міцність скла впливають й інші чинники, в тому числі хімічний склад, ступінь однорідності, температура оточуючого середовища.

Крихкість є важливим показником, який характеризує довговічність виробів. Крихкість скла оцінюють його ударною міцністю, під якою розуміють сумарну роботу серії ударів, що викликають руйнування зразка.

Крихкість скла залежить від форми і розмірів зразка, а також від термічної обробки. Введення в скло оксидів — В2О3, Аl2O, МgО — знижує його крихкість. Міцність до удару загартованого скла підвищується в 5−7 разів, що і використовується при виробництві спеціального скла для автотранспорту та інших виробів. В цілому ж скло належить до типових крихких матеріалів, які практично не мають пластичної деформації і руйнуються відразу при досягненні межі пружності.

Твердість — це здатність скла чинити опір вкоріненню в нього іншого тіла під певним навантаженням. Вона визначає придатність скла до різних умов обробки і експлуатації (шліфування, різання, свердлення, дряпання, стирання). Найтвердішим склом є кварцове, високоглиноземне (18−30% Ад2O3) та боросилікатне (до 12% В2O3), а найм’якшим — кришталеве. Чим твердіше скло, тим менше подряпин і пошкоджень утворюється на поверхні виробів, довше зберігається блиск і висока механічна міцність. Твердість скла визначають різними методами: вдавлюванням і дряпанням, шліфуванням тощо. Згідно з мінералогічною шкалою Мооса, твердість скла знаходиться між 5−7.

Термічні властивості скла мають визначальне значення для оцінки якості жаростійкого посуду та інших виробів, які піддаються впливу перепаду температур. Вони включають в себе теплоємність, теплопровідність, термічне розширення, термостійкість.

Теплоємність скла залежить від хімічного складу і природи молекулярних зв’язків. Теплоємність збільшується з введенням в скло ZnO, Lі2O і В2O3 і зменшується при введенні РbО і ВаО. Величина теплоємності скла знаходиться в межах 0,3−1,05 КДж.

Теплопровідність скла становить 0,7−1,34 Вт, що в 400 разів менше цього показника для міді. Вона залежить від хімічного складу скла. Найнижчу теплопровідність має скло свинцеве, а найвищу — кварцове і боросилікатне скло. З підвищенням температури теплопровідність скла збільшується, вона прямо пропорційна теплоємності. Теплопровідність скла позитивно впливає на його термічну стійкість, яка з підвищенням теплопровідності зростає. При різких перепадах температури виникає велике напруження скла, яке має малу теплопровідність.

Термічне розширення твердого скла характеризується коефіцієнтами його лінійного (а), об'ємного (b) розширення, які показують зміну довжини чи об'єму зразка скла при нагріванні на 1 °C. Термічне розширення визначає термічну стійкість скла і враховується при його декоруванні склотканинами, склонитками, емалюванні, одержанні кольорових 2—3-шарових виробів, електроламп, спіканні скла з керамікою, металами та ін.

Термічна стійкість — це здатність скловиробів витримувати різкі коливання температури і при цьому не руйнуватись. Побутовий посуд та технічні вироби зі скла в процесі експлуатації постійно відчувають різкі перепади температури, тому ця властивість скла в значній мірі визначає довговічність виробів з нього. Термостійкість залежить від багатьох факторів та властивостей скла: теплопровідності, температурного коефіцієнта розширення, міцності скла при розтягуванні, модуля пружності, теплоємності, товщини та форм виробів, ступеня однорідності скла тощо. Тому термостійкість виробів визначають при перепадах температур, відповідних реальним умовам їх експлуатації, а характеризують їх кількістю теплозмін, що витримує виріб і при цьому не руйнується.

Найбільшою термостійкістю характеризується кварцове скло з малим термічним розширенням, яке витримує значні перепади температури (20−900°С); в той же час термостійкість звичайного посудного скла знаходиться в межах 20−150°С.

Високу термостійкість мають вироби з малим вмістом оксидів бору, оксидів титану та ін. На термостійкість скловиробів впливає також стан їх поверхні: при наявності подряпин, тріщин та інших дефектів вона знижується. Для усунення дефектів і, як результат, підвищення термостійкості, вироби піддають термічній обробці з подальшим травленням плавиковою кислотою. Вироби з потовщеними стінками та дном, з гострими гранями і виступами мають меншу термостійкість, ніж тонкостінні та округлі, овальні скловироби. Скло значно краще чинить опір швидкому нагріванню, ніж різкому охолодженню. Це пояснюється тим, що в зовнішніх шарах виникає напруга розтягування, яка не може протистояти більш високій напрузі при стискуванні у внутрішніх шарах, і скло руйнується. Чим більше перепад температур при охолодженні, тим вище ці напруги. І, навпаки, при швидкому нагріванні в поверхневих шарах скла виникає напруга стискування, а у внутрішніх — напруга розтягування. В цьому випадку напруга стискування легко протистоїть малій напрузі розтягування внутрішніх шарів, тому скловироби не руйнуються. Таким чином, термостійкість скла при швидкому нагріванні вища, ніж при швидкому охолодженні.

Оптичні властивості скла — це заломлення, поглинання, відбиття і світлопропускання світлового потоку, який падає на скло.

Показник заломлення залежить від середовища, довжини хвилі світла і температури; з підвищенням останньої він зростає. Цей показник значно залежить від хімічного складу скла. Так, для натрій-кальцій-силікатного скла він знаходиться в межах 1,48−1,52, а для кришталевого 1,57−1,75. Гра світла кришталевого скла пояснюється саме високим показником заломлення. З цією метою вироби роблять більш товстостінними і прикрашають глибоким алмазним грануванням.

Поглинання світла склом є суттєвим його недоліком. Віконне скло, яке пропускає менше 84% падаючого світлового потоку, неможливо використовувати для заскління житлових приміщень. Віконне скло поглинає до 2% світлового потоку, який проходить через нього, і перш за все — його ультрафіолетову частину. Найкраще пропускають світло, в тому числі ультрафіолетові промені, кварцове скло та увіолеве скло.

Відбиття світла скла залежить від його природи, характеру поверхні. Великий світловий потік відбивається від рівної блискучої поверхні і менший — від матової.

Хімічні властивості скла. Здатність скла протистояти руйнівній дії різних хімічних реагентів характеризує його хімічну стійкість.

Механізм процесу, який протікає при хімічній взаємодії скла з різними хімічними реагентами (атмосферна волога, розчини солей), був вивчений акад. І.В. Гребенщиковим. Суть цього процесу у гідролітичних та іонообмінних реакціях агресивних середовищ зі склом. Продуктами цієї взаємодії є вільні їдкі луги і плівка з гелю кремнієвої кислоти. Луговий розчин з поверхні скла в подальшому вимивається і видаляється, плівка ж геля кремнієвої кислоти з часом зміцнюється, і незважаючи на мізерну товщину (1−7 мкм), захищає скло від подальшого руйнування.

За такою схемою проходить взаємодія скла з такими реагентами, як вода, волога атмосфера, розчини солей, кислот (крім плавильної, фосфорної). Інший вплив на скло мають луги, фосфорна та плавильна кислоти. Вони діють не лише на силікати, але й на вільний кремнезем, який утворює каркас скла. Захисна плівка в цьому випадку не утворюється, і скло руйнується з постійною та помітною швидкістю. Процес руйнування скла проявляється в утворенні на його поверхні іризуючої плівки, а при більш глибокому руйнуванні — в порушенні гладкої поверхні, втратах міцності, появі сіруватих незмиваних напилів. Ці властивості скла мають величезне значення в процесі експлуатації, транспортування та зберігання скляних виробів.

Хімічна стійкість залежить також від складу скла, температури, стану поверхні та інших факторів. Так, скло кришталеве менш хімічно стійке порівняно із звичайним; підвищення температури скла чи діючих на нього реагентів, а також при наявності подряпин, мікроскопічних тріщин, дефектів поверхні, знижують хімічну стійкість. Лужно-вапнякове скло за хімічною стійкістю ділять на 3 групи: з вищою хімічною стійкістю, середньою та низькою.

Скло з високою хімічною стійкістю, як правило, має високі механічні і електроізоляційні властивості. Хімічна стійкість скла збільшується в декілька десятків разів у результаті теплової обробки (400—500°С) його поверхні, при цьому проходить ущільнення кремнеземної плівки. Крім того, хімічна стійкість виробів підвищується в декілька тисяч разів за рахунок отримання на їх поверхні захисних покриттів, які є гідрофобними (оксиди амонію чи цинку, кислотно-парафінові та ін.). Позитивний вплив на підвищення хімічної стійкості скла має відпалювання виробів в середовищі газів (SO2, SO3, СO2). При цьому проходить нейтралізація лужних оксидів і, перш за все, натрію і калію, якими збагачується поверхня скла при нагріванні.

1.2 Характеристика споживних властивостей скляних виробів В процесі використання скляних виробів завдяки споживним властивостям задовольняються певні потреби людини. Корисність виробів із скла для споживача визначається насамперед комплексом його функціональних, ергономічних, естетичних властивостей та надійністю.

Аналізуючи функціональні властивості скляного посуду, необхідно зазначити, що кожний виріб, незалежно від призначення, виконує дві основні функції: вміщує і зберігає їжу, напої. З цього посуду можна брати їжу, напої повністю чи частково по мірі необхідності. Якщо використання першої функції залежить в основному від властивостей скла, то другої — від конструкції виробу. Неорганічна природа силікатного скла, його висока щільність, хімічна та корозійна стійкість, стійкість до температурних та механічних навантажень забезпечують скляному посудові здатність зберігати властивості їжі та напоїв, що в ній знаходяться.

Конструкційне рішення форми та розмірів скловиробів безпосередньо залежить від їх призначення. Так, для зберігання значних кількостей рідини, що виливається невеликими порціями, розроблена форма графинів з вузьким горлом. Ці ж фактори обумовлюють форми та розміри посуду для вина.

Для виявлення специфічного аромату коньяку функціонально придатні порівняно невеликі (75—100 см3) кулькоподібні фужери, які звужуються доверху, з тонкими стінками, які заповнюються лише на 1/3 і швидко сприймають тепло руки, що підсилює аромат напою.

Навпаки, для насичених вин функціонально придатні високі вузькі бокали або низькі широкі фужери. їх об'ємно-просторове вирішення перешкоджає виливанню вина внаслідок швидкого утворення піни, в першому випадку — завдяки висоті, в другому — діаметрові посуду. Ці приклади показують, що при дослідженні функціональних властивостей посуду необхідно враховувати властивості їжі і напоїв, для яких цей посуд призначений, особливості і традиції їх вживання та інші фактори.

Ергономічні властивості характеризують, перш за все, зручність в користуванні скляними виробами і комфортність та їх гігієнічні властивості (рис. 1.1).

Комфортність побутового посуду визначається зручністю його зберігання, транспортування, миття тощо. Для комфортності посуду велике значення має форма виробу і його розмір, наявність, розташування та форма ручки, її розмір. Розміри ручок в усіх випадках повинні відповідати розмірам руки людини.

Для комфортності та гігієнічності посуду також велике значення має діаметр верхнього отвору. Гладка рівна поверхня скляного посуду є кращою, ніж нерівна, яка має шорсткість, гострі, ріжучі і дряпаючі місця. Наявність кутів, виступів і заглиблень також підвищує забрудненість виробів та ускладнює підтримку їх в чистоті. Перевозити, зберігати зручніше вироби, які при цьому займають меншу площу і т.п.

Рис 1.1. Схема групування ергономічних властивостей скляних виробів Гігієнічні властивості обумовлені також природою і властивостями скла, яке є нешкідливим для організму людини і має високу хімічну стійкість. Оцінюючи гігієнічні властивості скляних виробів, враховують також простоту та легкість очищення і підтримку в чистоті цих виробів.

Естетичні властивості скляних побутових товарів — це така група споживних властивостей, яка виявляє в чуттєво-сприйнятливих ознаках форми виробу суспільну цінність та соціально-культурну значущість і задовольняє естетичні потреби людини. Основними показниками естетичних властивостей скляних товарів є їх інформаційна виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання та товарного вигляду (рис. 1.2).

Інформаційна виразність (інформаційність) форми — здатність виробу через особливості форми відображати соціально-естетичні уявлення, які склалися в суспільстві. Одиничними показниками інформативності є художньо-образна виразність, оригінальність форми, відповідність стилю і моді.

Раціональність форми полягає в єдності форми і змісту, виявленні її відповідності умовам виробництва і експлуатації, правдивості відображення функціонально-конструкторської суті виробів. Саме дизайн товарів, обумовлений їх художнім конструюванням, передбачає раціональне поєднання показників зовнішнього вигляду з функціональними і ергономічними.

Рис. 1.2. Структура естетичних властивостей і показників скляних товарів Цілісність композиції характеризує, гармонійну єдність частин і цілого, органічний взаємозв'язок елементів форми виробу, його узгодженість з іншими виробами, а також ефективність використання професійно-художніх засобів для створення композиційного вирішення. Комплексний показник композиційної цілісності характеризується такими одиничними показниками як гармонійність об'ємно-просторової структури, архітектонічність, пластичність, колорит, художньо-графічна виразність. Гармонійність об'ємно-просторової структури забезпечує взаємодію всіх елементів форми виробу між собою та з простором. Всі елементи форми повинні бути органічно поєднані один з одним, підпорядковані і мати єдиний характер завдяки належному використанню засобів композиції — пропорцій, масштабності, ритму, симетрії.

Досконалість виробничого виконання та товарного вигляду характеризує чистоту виконання контурів, округлень і з'єднань окремих елементів виробу, ретельність нанесення декоративних і захисних покрить, інформаційних знаків, раціональність і рекламну виразність, пакування тощо. Пакування повинно не лише захищати товар в процесі зберігання і транспортування, а й бути естетично привабливим і постійно представляти (рекламувати) товар. Досконалість виробничого виконання виробу оцінюється певною кількістю одиничних і комплексних показників, що характеризують якість виконання технологічних операцій. Серед естетичних показників виділяється також товарний вигляд, під яким розуміють зовнішній вигляд, внутрішню обробку, виразність форми знаків, стійкість до пошкоджень та стабільність у експлуатації. Естетичне значення має не лише зміст інформації про товар, а й вибір кольору, шрифту для рекламних написів. Таким чином, залежність товарного вигляду виробу від конкретних умов виробництва та специфіки експлуатації виробу за призначенням і є досконалістю виробничого виконання та товарного вигляду. Згідно з діючою нормативною документацією, для скляних побутових товарів це точність, відтворення зразка (еталона); показники досконалості форми, декору; показники композиційної цілісності, виразності стильового рішення; досконалості виробничого виконання; кут гранування; показники заломлення, світлопроникність.

1.3 Вплив сировинних матеріалів на споживні властивості скляних побутових товарів Сировинні матеріали скловиробництва поділяють на основні та допоміжні. До основних матеріалів належать речовини, необхідні для введення в скломасу кислотних, лужних та лужноземельних оксидів, які забезпечують отримання виробів з необхідними фізичними і хімічними властивостями. Допоміжні матеріали вводять для зміни властивостей скла: одержання різного кольору скла, забезпечення необхідних умов для одержання високоякісних виробів, а також прискорення процесів варіння і просвітлювання скломаси.

До основних матеріалів належать кварцовий пісок, борна кислота чи бура, польовий шпат, каолін, сода і сульфат натрію, поташ, вапняки і крейда, доломіт, сурик, оксиди цинку, алюмінію, кальцію, магнію і барію, нефелін, скляний бій та ін.

Допоміжні матеріали згідно з призначенням — це барвники, глушники, знебарвники, освітлювачі, окисники, відновники і прискорювачі варіння скла.

Барвники скла, в залежності від того, чи в процесі варіння скла вони розчиняються і утворюють з кремнеземом забарвлені силікати, чи зберігаються у вигляді колоїдно-дисперсних частинок, мають відповідно назву молекулярні та колоїдно-дисперсні. Молекулярні барвники — це оксиди металів, які надають склу певний колір без додаткової теплової обробки. Колір скла залежить від виду і кількості барвника, хімічного складу скломаси, середовища та умов варіння. Так, оксид кобальту при невеликій кількості (0,1−0,5%) надає склу синій колір, при великій — фіолетово-синій з червоним відтінком. Сумісне введення сполук кобальту і пероксиду марганцю надають скловиробам пурпурового, фіолетового і чорного кольорів. Калієве скло при цьому забарвлюється інтенсивніше, ніж натрієве. Перекис марганцю забарвлює звичайне скло (натрій — кальцій силікатне) в червоно-фіолетовий колір; оксид нікелю це скло теж забарвлює в фіолетовий колір з коричневим відтінком, а калієве — в червоно-фіолетовий. Оксид міді надає склу блакитного (при вмісті 1−2%) чи зеленого кольору, а оксид хрому — зеленого. Жовтий колір одержуємо при введенні в скломасу сульфід кадмію, сульфіду заліза, оксиду урану. Крім того, широко застосовуються комбіновані барвники для збільшення кольорової гами скла. Білий колір надає поєднання двоксиду олова і кріоліту, чорний — оксиду марганцю (12−13%) і сульфіду заліза. Оксид заліза забарвлює скло в синьо-зелений колір, оксид заліза — в жовтий, а в комбінації вони дають скло зеленого кольору; змішуючи жовті і червоні барвники, отримують скло коричневого кольору тощо. В якості молекулярних барвників в останні десятиліття широко використовують оксиди рідкоземельних елементів: діоксид церію, оксид неодиму і празеодиму, оксид ербію, комбінацію оксидів неодиму та празеодиму (дидим). Ці барвники надають склу такі споживні властивості: високий показник світлозаломлення, світло-проникнення, стійке і рівномірне забарвлення. Так, скло, яке містить діоксид церію в присутності оксиду титану, має лимонно-жовтий колір з незначним червоним відтінком, а оксид неодиму надає склу фіолетово-бузкового кольору. Красивий колір скла — фіолетово-червоний — одержуємо при введенні оксиду празеодиму. Дидим забарвлює скло в синьо-блакитний колір, а оксид ербію — в рожевий.

Колоїдно-дисперсні барвники надають склу певного кольору після теплової обробки (наводка), в результаті якої мікрочастинки барвника збільшуються до необхідного розміру (10—55 мкм). До таких барвників належать золото, срібло, мідь, селен, сурма, а також сульфіди свинцю, заліза, міді, кадмію, селену тощо. Так, для одержання скла рубінового кольору використовують 0,02% хлорного золота і діоксиду олова. В результаті реакції золото відновлюється до металевого і при наводці кристали його збільшуються, надаючи склу червоний (розмір кристалів золота 10−13мкм), рожевий (5−10 мкм) або коричневий (більше 13 мкм) колір. Таким методом наводиться мідний і селеновий рубіни, авантюрин та сульфідне скло, що містить сполуки сірки, які здатні утворювати широку гаму кольорів — від світло-жовтого до чорного. Особливе місце серед кольорового скла належить сульфідно-цинковому, в якому роль барвника виконує сульфід цинку, що утворюється при взаємодії оксиду цинку і сірки, які спеціально вводять в шихту.

Глушники додаються для одержання молочно-білого непрозорого, напівпрозорого (опалового) чи ледь заглушеного скла, в якості яких використовують фосфорнокислі солі (солі амонію і кальцію), сполуки фтору (кріоліт, кремнефтористий натрій) оксид олова, тальк та ін.

Знебарвники застосовуються для усунення небажаних зеленуватих чи жовтуватих відтінків, причиною яких є домішки оксидів заліза в скломасі. Існує два основних методи знебарвлення скломаси: фізичний і хімічний.

При фізичному знебарвленні в скло вводять речовини, які забарвлюють його в колір, додатковий до зеленого (селен, оксид нікелю, оксид неодиму й ін.), що створює ефект безбарвного скла.

Ступінь застосування хімічних знебарвників (селітра, триоксид миш’яку, триоксид сурми й ін.) зводиться до того, що ці речовини при розпаданні виділяють велику кількість атомарного кисню, який сприяє переходу закису заліза в оксид. При цьому інтенсивність забарвлення скла знижується в десятки разів і зеленуватий колір переходить в жовтуватий.

Освітлювачі сприяють видаленню із скломаси видимих різних газових та повітряних включень, які понижують якість готових виробів. Це триоксид миш’яку і селітра, амонійні солі, іноді сира деревина та інші пароі газоутворюючі речовини, які через товщу скломаси рухаються наверх у вигляді великих бульбашок. При цьому скломаса активно переміщується (кипить) і дрібні бульбашки газу збираються в більш круглі, які легше видаляються з скломаси.

Прискорювачі варіння скломаси, окисники, відновники вводять в склад для одержання відповідного ефекту. Так, прискорювачі (фтористоамонійні й інші сполуки) інтенсифікують процес скловаріння; окисники, наприклад селітра, миш’яковий ангідрид тощо, необхідні для варіння кольорового скла, забарвленого молекулярними барвниками, і для обезбарвлення скла. Відновники (тирса, вугілля, сполуки олова й ін.) необхідні при варінні скла, колір якого одержаний завдяки колоїдним барвникам.

РОЗДІЛ 2. Класифікація й асортимент скляних побутових товарів

2.1 Класифікація скляних побутових товарів Скляні побутові товари — це товари складного асортименту, які об'єднують велику кількість різноманітних товарів, що відрізняються певними ознаками. Скляні побутові товари класифікують за такими ознаками: призначення, функціональне використання, хімічний склад, колір скла, спосіб формування, вид і складність декорування, форма, розмір, комплектність та вид виробу (додаток 1.).

За призначенням скляні побутові товари діляться на побутовий посуд, художньо-декоративні вироби та лампові вироби (лампові резервуари, лампове скло і столові лампи).

Побутовий посуд за функціональним використанням ділиться на столовий, чайний, закусочний, для напоїв, господарський, кухонний.

За хімічним складом і кольором скла вироби бувають із натрій-кальцій-силікатного скла (силікатне), калієво-свинцевого скла (кришталеве) і калій-барієвого скла (барієвий кришталь) як безкольорового, так і кольорового та з нацвітом.

За способом формування скляний посуд поділяється на видувний і пресований, пресовидувний, а також гутної виробки, центробіжного формування та комбінованого способу формування, витягнуті тощо.

За видом і складністю декорування скляний посуд, особливо видувний, досить різноманітний. Це вироби з прикрашенням, що наносились в процесі формування, вироби, на які декор наносився в готовому вигляді механічним методом, хімічним та живописом. В обсязі випуску скловиробів побутового призначення найбільшу частку займають вироби, які декоровані алмазним грануванням, силікатними фарбами, золотом та люстрами. Незалежно від виду декорування всі малюнки об'єднані у відповідні групи, за кожною з яких закріплений певний номер. Так, наприклад, малюнки, що наносяться на вироби із звичайного (силікатного) скла, діляться на VII груп — з І по VII. Малюнки, що наносяться на кришталеві вироби, діляться теж на VII груп, але починаючи з IV по X групи. Кожна група містить сто різноманітних, але однакових за складністю рисунків. Рисунком, які за складністю перевершують вказані групи, присвоюють вищі номери, наприклад 1310, 1417, 2101. Група складності малюнка визначається в залежності від трудомісткості нанесення малюнка та його характеру, а також від площі поверхні, зайнятої малюнком. Складність декорування має великий вплив на художньо-декоративні особливості виробу, а також на його ціну.

За формою скловироби розрізняють порожнисті і плоскі.

Фасон посуду визначається його конфігурацією (куля, конус, циліндр тощо), конструкцією (на ніжці, на піддоні, з ручкою і т.д.), особливостями обробки краю дна, ніжки. Досить різноманітні за фасоном такі види скловиробів: склянки, рюмки, фужери, вази, графини тощо. Форма і фасон скляного посуду повинні органічно поєднуватись з його функціональними, естетичними та ергономічними властивостями, надійністю виробів.

За розмірами побутовий посуд може бути дрібним, середнім, крупним. До дрібних виробів належать такі, які мають висоту і діаметр менше 100 мм, а місткість — менше 100 см³. Крупні вироби плоскі мають діаметр більше 150 мм, висоту понад 250 мм, а місткість порожнистих — понад 500 см³. Проміжне положення займають середні за розміром вироби. Розмір плоских виробів визначається за найбільшим діаметром в мм, порожнистих — за об'ємом в см3, високих виробів — за висотою в мм. Розподіл за розмірами на дрібні, середні, крупні вироби проводиться за найбільшим параметром.

Кришталеві вироби, крім того, випускаються особливо крупних розмірів: висота — понад 350 мм, діаметр чи довжина — понад 250 мм, а місткість — понад 1500 см³.

За комплектністю скляний побутовий посуд може бути поштучний і комплектний. Вироби, що входять в комплект (набір для вина, води, крюшону, молока, салату, ягід, набір келихів чи фужерів), повинні бути виготовленні в єдиному архітектурно-композиційному стилі, з скломаси, яка за складом, кольором, декором однакова, або ж якщо різна, та гармонійно поєднана.

Види скляного побутового посуду різноманітні і налічують понад 60 одиниць. Це — блюда, блюдця, склянки, бокали, вази, графини, салатники тощо.

2.2 Характеристика асортименту скляних побутових товарів Скляний побутовий посуд включає в себе вироби зі скла, які використовуються в побуті та сфері масового харчування для приготування та зберігання їжі і напоїв та сервірування столу.

Побутовий посуд підрозділяють на столовий, кухонний і господарський.

Столовий посуд в обсязі виробництва та споживання значно переважає інші групи скляного посуду. Він характеризується найбільшою різноманітністю за призначенням, видами, формою, розмірами, видами скла та видами декорування, способом вироблення тощо. Асортимент столового посуду за функціональним призначенням включає вироби для подачі їжі і напоїв на стіл, для приймання їжі і напоїв, для нетривалого зберігання їжі та іншого призначення.

Основними видами виробів для подачі їжі і напоїв на стіл та їх нетривалого зберігання є блюда, вази, глечики, графини і кошики, кувшини, крюшонниці, корзинки десертні, маслянки, молочники, підноси, цукорниці, оселедниці, салатники, солонки, сухарниці, штофи, чайниці, ковпаки для сиру та ін.

Для приймання їжі і напоїв використовують блюдця, бокали, фужери, креманки, чарки, склянки, кварти, кухлі, салатники, розетки для варення, тарілки, чашки, підставки для яєць тощо.

До посуду іншого призначення належать лимоновижималки, попільниці та ін.

Столовий посуд виробляють із скломаси звичайної та кришталевої як безкольорової, так і кольорової. За способом вироблення столовий посуд розрізняють видувний, пресовидувний, відцентрового формування, гутний тощо.

Видувний посуд має понад 50 найменувань, сотні артикулів та фасонів. Він характеризується як досить складною формою з великою кількістю приставних деталей та елементів, так і простою формою, а також виробами з невеликою товщиною стінок, та товстостінними. На цих видувних виробах відсутні сліди від прес-форми. Видувний посуд виробляють переважно з калієво-силікатного скла безкольорового і кольорового з різними видами декорування. Різнокольорові вироби мають підвищену прозорість завдяки вмісту оксиду калію. Фасони видувних виробів досить різноманітні. Так, наприклад, вази для фруктів бувають звичайні, на високій ніжці, на рівній ніжці і фасонній, край ваз буває гладкий, вирізний чи зубчиками. Графини для вина таких фасонів: без ручки і з ручкою, без піддону і на піддоні, на ніжці; а форма — куля, овал, подвійний конус, сплюснута куля, ромб, конус тощо.

Пресований посуд, порівняно з видувним, має більшу товщину стінок, більш просту, розширену до верху форму. В ньому відсутні різноманітні види декорування, крім тих, які відбились в процесі формування (виступи, заглибини, як імітація під алмазне гранування), на їх поверхні часто є слід від роз'ємної прес-форми. Видовий асортимент пресованого посуду дещо звужений порівняно з видувним. Це такі вироби: склянки, чарки, салатники, дошки для сиру, маслянки, цукорниці, підноси, оселедниці, сухарниці, тарілки, виделки, ложки, лимоновижималки, вази, рюмки для яєць, серветниці, хрінниці, солонки, соусники, попільниці, чайниці та ін.

Пресовидувний посуд має найбільш обмежений видовий асортимент — це графини, вази, маслянки, судки столові, штофи, кухлі для пива та ін. Для цих виробів характерні прості форми і прикраси у вигляді випуклого малюнка та сліди від прес-форми, що споріднює їх з пресованими виробами. Відрізняються ж ці вироби від пресованих наявністю звуження їх форми знизу до верху.

Господарський посуд включає в свій асортимент вироби, які використовуються як тара для зберігання різних харчових продуктів — соління, варення, квасу, води та ін. Це банки для варення, банки для соління та молока, пляшки для квасу, бочечки тощо. Всі вони різної місткості в межах 1 — 12 л; цей посуд виготовляється (переважно гладкої поверхні) видувним способом із звичайного (натрій-кальцій-силікатного) скла.

Кухонний посуд — це вироби, які використовують для приготування їжі на газових та електричних печах. Асортимент їх включає такі види виробів: каструлі з кришкою і двома ручками, сковороди, жаровні овальні з двома ручками і плоскою кришкою, посуд для запікання без ручок і з двома ручками, круглої, овальної та прямокутної форми тощо. Виготовляють ці вироби із жаростійкого боросилікатного скла, яке піддається подальшому загартуванню з метою підвищення механічної міцності та термостійкості. Цей посуд повинен витримувати перепад температури від 20 до 600 °C. Крім того, для виробництва кухонного посуду використовують ситали, які мають високі споживні властивості, які необхідні для жаростійкого посуду.

Ситаловий посуд нагадує зовні фарфоровий, але переважає його та посуд з боросилікатного скла за такими показниками: термічна стійкість та ударна міцність. Ситаловий посуд має високу хімічну стійкість та красивий зовнішній вигляд, який зумовлений білим кольором та блиском і нанесеним декором у вигляді деколі, живопису й ін. Кухонний посуд характеризується високими гігієнічними, термічними та естетичними показниками.

Художньо-декоративні вироби. Скляні художньо-декоративні вироби — це предмети прикладного мистецтва та декоративно-утилітарні вироби, які призначені для задоволення естетичних потреб споживача. Для їх виробництва характерним є використання звичайного скла як прозорого, так і напівзаглушеного, безкольорового і кольорового, а також кришталевого скла. Формуються художньо-декоративні вироби ручними і в меншій мірі — механізованими методами. Декоративні вироби — настільна скульптура і сувеніри у вигляді зображення риб, звірів, домашніх тварин, а також фігурки людей, міфологічних істот, крім того декоративні блюда та вази — за технікою виконання можуть бути ливарними, видувними. Видувні вироби одержують переважно в гутній техніці (з в’язкого розплаву скла) чи із склодроту. Особливу художню виразність мають вироби, виконані гутною технікою, оскільки кожний із них є індивідуальним за формою і кольором та прикрасою.

Декоративно-утилітарні вироби, крім декоративного призначення, виконують і утилітарні функції. Це такі вироби: вази для квітів, фруктів, цукерок, сухарниці, попільниці, різні посудини для напоїв (графини, склянки, бокали, фужери) та ін. Ці вироби можуть бути в комплектах — набори для вина, десерту, набори для води, крюшону і т.д.

Виробництво художніх виробів з кольорового скла — це ручна виробка, гутна техніка з різними видами декоративного оформлення. Переважно використовується поверхнева декоративна обробка: матування, нанесення золота, люстрів, силікатних фарб (ручний розпис, трафаретна печать, деколі). Цікавий напрямок — дрібна сувенірна пластика із кольорового дроту.

У широкій гамі кольорового скла велике місце займає сульфідно-цинкове скло, яке дозволяє відтворити структуру і колір каменів-самоцвітів — агату, яшми, авантюрину, опалу та ін. Особливо вдалим для цього скла є застосування гутної виробки, яке передбачає використання різних рифлених форм та металевих фігурних штампів. Декорують ці вироби переважно в процесі їх формування — скляними пузирями, нитками, шнурами, прилепами, кольоровими печатками та ін. Для кришталевих художньо-декоративних виробів характерними прикрасами є алмазне гранування і гравірування високої групи складності малюнка, літерна грань. Художньо-декоративні вироби відрізняються складністю форми і різноманітністю декорування.

Кришталеві вироби. Посуд та художньо-декоративні вироби, які вироблені з кришталевого скла, свинцевого та високосвинцевого кришталю ручним (видуванням та гутним методом), а також механізованим способом (видуванням, пресовидуванням і пресуванням), належать до кришталевих виробів.

Вироби з кришталевого скла містять не менше 10% РbО і 14−16% К2O. Вироби, які містять 18−24% РbО, належать до малосвинцевого кришталю, 24−30% — до свинцевого кришталю, а 30% і більше — до високосвинцевого кришталю. Для кришталевих виробів характерні високі естетичні властивості, які визначаються такими показниками: висока ступінь прозорості, гарний блиск, високий коефіцієнт світлозаломлення та світлорозсіювання, а також підвищена густина, красивий мелодійний дзвін при легкому ударі чи стиканні двох кришталевих виробів.

Високі показники заломлення та розсіювання світла і певний підбір кутів, утворених гранями, забезпечують багаторазове відбиття променів світла від внутрішньої поверхні граней і викликають характерну для кришталю багатокольорову гру світла. Тому основними видами декорування кришталевих виробів є алмазне гранування, літерна грань, гравірування. Значна частина кришталевих виробів випускається масивними, з товстими стінками (від 8 мм і більше з глибиною граней 4 мм), завдяки чому досягається найбільше відбиття світла. Згідно з стандартом, коефіцієнт світлозаломлення свинцевого і високосвинцевого кришталю повинен бути не менше 1,545, а густина — 2,9 г/см3.

В асортимент кришталевих виробів входять вази (для напоїв, фруктів, печива, цукерок, торта), блюда, графини, кувшини, фужери, чарки, бокали, стопки, салатники, склянки, попільниці та ін. Комплектні вироби з кришталю — це набори для вина, води, туалетні набори, весільні тощо.

2.3 Основні напрямки розвитку асортименту скляних побутових товарів З розвитком ринкових відносин в Україні створюються умови для повного задоволення потреб населення товарами високої якості різноманітного асортименту при мінімальних витратах підприємств на їх виробництво. Це безпосередньо стосується формування споживчого ринку скляних побутових товарів, який забезпечується як вітчизняними, так і зарубіжними виробниками.

За даними Українського державного інституту скла, в Україні сьогодні нараховується 37 підприємств, що виробляють скло або ж мають до скловаріння безпосереднє відношення. Серед них більше 20 склозаводів, які займаються виробництвом скляних побутових товарів: Київський завод художнього скла, Львівське виробниче об'єднання «Райдуга», яке включає 5 заводів (Львівський, Жовківський, Самбірський, Пісочанський, Нестерівський), Романівський, Бережанський, Стрийський, Артемівський, Лисичанський, Херсонський, Керченський, Константинівський та інші. Значну долю скловиробів на ринку України становить продукція закордонних виробників: Чехія, Словакія, Німеччина, Франція, Італія, Росія тощо, яка є досить конкурентоспроможною переважно завдяки високим естетичним властивостям скляних виробів. Проблема технічного переобладнання підприємств скляної промисловості є найважливішою передумовою виробництва високоякісних та конкурентоспроможних товарів вітчизняного виробництва. Вирішення технічного переоснащення і реконструкції скляних заводів на основі світових досягнень науково-технічного прогресу розпочала Українська державна корпорація «Укрбудматеріали», куди входять підприємства, які виробляють скляні побутові товари.

Виробництво скляних товарів в Україні, порівняно з закордонними виробниками, є надто енергомістким. Введення нових сучасних технологій, нового устаткування на склозаводах дозволить зменшити кількість відходів та дасть можливість різко зекономити паливо і енергоресурси, а отже знизити собівартість продукції.

З метою вдосконалення структури асортименту скляних виробів вітчизняного виробництва на споживчому ринку України необхідно розширити номенклатуру (видовий асортимент) виробів з урахуванням їх призначення, розробити принципово нові сучасні форми виробів, розширити методи і прийоми їх декорування, передбачивши випуск скляних виробів з національними особливостями. Перспективними методами обробки скляних виробів є використання лазерного декорування, впровадження автоматичного гранування та кислотного полірування, які широко застосовуються при виробництві скловиробів у Англії, Німеччині, Бельгії та ін.

Враховуючи попит споживача, сьогодні необхідно збільшити випуск комплектного посуду (сервізи чайні та кавові, подарункові набори тощо) та виробів-новинок з кольорового скла та кришталю, декорованих живописом золотом, сріблом, платиною, люстровими і силікатними фарбами.

Це дасть можливість вітчизняним скляним виробам стати конкурентоспроможними і зайняти достойне місце як на вітчизняному, так і на зовнішньому ринку.

РОЗДІЛ 3. Оцінка якості скляних побутових товарів

3.1 Характеристика дефектів скляних виробів Споживні властивості скляних побутових товарів формуються в процесі одержання скломаси та виготовлення з неї готових виробів. При порушенні технологічних процесів в скляних виробах можуть виникати дефекти, які поділять на три групи: дефекти скломаси, дефекти виробки і дефекти обробки.

Дефекти скломаси. Основними дефектами скломаси є повітряні і газові включення у вигляді «мошки» (діаметр до 0,8 мм) і пузирів (більше 0,8 мм). Пузирі можуть бути прозорі і непрозорі. Ці дефекти понижують естетичну цінність виробів, а також міцність і термостійкість, вони утворюються в результаті недостатнього просвітлювання скломаси. Крім того, в цю групу входять кристалічні включення у вигляді нерозчинних піщинок (шихтний камінь), закристалізованих новоутворень («рух»), викришених кусочків вогнетривів (шамотний камінь).

Кристалічні включення — це кристали або сукупність кристалів різних сполук, форми і розмірів, які порушують однорідність скломаси. Ці включення непрозорі і псують зовнішній вигляд, різко знижують термостійкість, механічну міцність, створюють внутрішню напругу в склі, що може бути причиною биття в процесі експлуатації і при транспортуванні скляних виробів.

Скловидні включення у вигляді ниткоподібних хвилястих ліній або смуг іншого складу, ніж скломаса (свіль), чи прозорих або ж з відтінками згустків скла у вигляді бугорків чи крапель (шлір). Свіль і шлір псують зовнішній вигляд виробів, знижують термостійкість, механічну міцність та оптичну однорідність скла.

Недостатнє знебарвлення скломаси призводить до появи зеленуватих, голубуватих або інших відтінків у скляних виробах, що впливає негативно на прозорість скла та погіршує зовнішній вигляд виробу. Недопустимими у виробах дефектами цієї групи є замутнення, продавлювання пузирі і «рух» .

До дефектів виробки належать різноманітні відхилення від нормативів, що виникають при формуванні виробів. Це деформація виробу чи його частини (деталі), нерівномірна товщина стінок і дна виробу, несиметричність ручок, викривлення ручок і ніжок, зазор між корпусом і кришкою, скривлення виробу та ін. Специфічними дефектами пресованих виробів є кованість (нерівності у вигляді дрібної хвилястої поверхні), облой і залишки (виступи скла з роз'ємних прес-форм). Кованість утворюється у зв’язку з використанням при формуванні виробу зношених прес-форм, що є недопустимим дефектом. Зморшки, складки на поверхні скловиробів виникають тоді, коли скло прилипає до дуже гарячих форм. Подряпини, риски на поверхні псують зовнішній вигляд виробів, але ледь помітні допускаються. Дефекти, які різко знижують довговічність та естетичні якості скляних виробів, не допускаються. До них належать овальність корпусу і дна виробів більше 2% зовнішнього діаметра, прилепи скла, тонкі тріщини на стінках виробу, продутість стінок, недопресування та ін.

Дефекти обробки виникають на виробах на завершальному етапі виробництва. Такі дефекти як переплавлений край, риски від абразивного матеріалу, сліди кислотної поліровки (хвилястість, залишок «солей»), шви на ніжках виробів допускаються в посуді, якщо не псують товарний вигляд. Дефекти, які погіршують не лише зовнішній вигляд, але й довговічність виробів, їх ергономічні властивості та безпеку, недопустимі. До них належать такі дефекти: осипання краю, незаплавлені щербини і сколення похитування виробів на горизонтальній площині, недополірування поверхні виробу, неоплавлені (гострі, ріжучі) краї верху і дна виробу.