Шляхи розвитку складського господарства підприємства (за матеріалами ТОВ «Комплекс»)

Міністерство освіти і науки України Київський національно торговельно-економічний університет Чернівецький торговельно-економічний інститут Кафедра товарознавства та маркетингу КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Організація торгівлі»

на тему: «Шляхи розвитку складського господарства підприємства» (за матеріалами ТОВ «Комплекс»)

Студента 3 курсу 334 групи Денної форми навчання Факультету торговельного підприємництва та міжнародної економіки Щербаня Дмитра Науковий керівник К.е.н., старший викладач Вдовічена О.Г.

Чернівці 2013

ЗМІСТ ВСТУП

1. СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ

2. ЗАВДАННЯ РОЗВИТКУ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ

3. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «КОМПЛЕКС»

4. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «КОМПЛЕКС»

5. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «КОМПЛЕКС»

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП В умовах глобалізації міжнародної економіки конкуренція посилюється практично в усьому світі. З розвитком ринкових відносин в Україні вітчизняним підприємствам доводиться витримувати жорстку конкуренцію як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Умовою безперервного перебігу виробничих процесів на будь-якому підприємстві є створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів, а також міжцехових і внутрішньоцехових запасів напівфабрикатів власного виготовлення. Усі ці запаси зберігаються на різних складах підприємства.

Управління й організація діяльністю підприємств у сучасних умовах не можуть відбуватися без використання логістичного підходу. У цьому контексті визначення місця логістичних систем в управлінні вітчизняних підприємств з метою ефективної й раціональної організації матеріальних та інформаційних потоків є вельми актуальним. У сучасних умовах дуже важливим є вивчення ринку постачання ресурсів, контроль матеріалів і готових виробів, удосконалення систем матеріально-технічного й інформаційного забезпечення підприємств на основі логістичного підходу. Незважаючи на велику кількість досліджень і публікацій щодо формування і використання логістичних систем в управлінні підприємством, питання їх використання все ще залишаються дискусійними. Ця проблема знайшла висвітлення у працях таких науковців, як Г. А. Семенов, М. Г. Гиря [3], С. А. Баркалов, В. Н. Бурков, П. Н. Курочка, Н. Н. Образцов [1], В.О. Шипуліна, Т. П. Прошина [5], А. М. Гаджинський [2], Д. Уотерс та ін.

Мета написання курсової роботи дослідити шляхи розвитку складського господарства на підприємстві.

Відповідно до мети необхідно вирішити наступні завдання:

— розглянути специфіку організації складського господарства в ринкових умовах;

— виявити завдання розвитку складського господарства;

— провести аналіз господарської діяльності ТОВ «Комплекс»;

— оцінити ефективність управління складського господарства на підприємстві;

— описати напрямки удосконалення складського господарства ТОВ «Комплекс».

Об'єкт дослідження — складське господарство.

Предмет дослідження економічні процеси, що виникають при керуванні складським господарством ТОВ «Комплекс».

Курсова робота складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків .

1. СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ Складське господарство — система складів, обладнання, технологічних транспортних мереж та засобів, людських та інших ресурсів, які задіяні в процесі переробки та зберігання запасів.

Складське господарство торгівлі складає частину матеріально-технічної бази суспільства, де склади мають велике народногосподарське значення і відіграють важливу роль у розв’язанні проблеми раціоналізації товаропросування.

Сучасний склад — це складна технічна споруда, яка складається з численних взаємопов'язаних елементів, має визначну структуру та виконує ряд функцій щодо перетворення матеріальних потоків, а також накопичення, переробку і розподіл вантажів між споживачами [21,c. 128].

Впровадження на складах збірних стелажів і різнотипної вантажної техніки на початку 90-х років стало подією для початку розвитку у нашій країні внутрішньої логістики складування. Ріст вимог до ефективності складських операцій та економічна криза 1998 року вимагала системного підходу до вирішення проблем складу.

Можна стверджувати, що склад є складною системою та одночасно елементом логістичного ланцюга, який формує основні вимоги до неї, встановлює мету і критерії її оптимального функціонування.

Однак, використання складу у логістиці необхідне лише тоді коли є можливість покращити загальні показники логістичного процесу, тобто створення умов для оптимізації матеріального потоку.

Головними логістичними задачами складської системи на думку авторів Григорьєва М.Н., Дольова А. П., Уварові С.А. є наступні:

— раціональне планування складу;

— ефективне використання складської площі при розстановці обладнання;

— використання універсального обладнання;

— мінімізація маршрутів внутрішнього перевезення товарів;

— використання централізованої доставки;

— максимальне використання можливостей інформаційних систем [11. с. 216].

Погодившись з думкою авторів та виходячи з вищезазначеного, головним призначенням складу необхідно вважати — концентрацію запасів, їх зберігання та забезпечення безперебійного і ритмічного виконання замовлень споживачів.

Поряд з призначенням складу можна розглянути основні його функції:

1. Перетворення виробничого асортименту у торговельний мережі згідно попиту споживачів.

2. Забезпечення відповідної інтенсивності матеріальних потоків.

3. Забезпечення концентрації товарних запасів і їх зберігання.

4. Досягнення синхронності технологічного процесу.

5. Формування партій товарів.

6. Надання комплексу послуг: підготовка товарів до продажу, перевірка кількості і якості, транспортно-експедиційні операції.

Логістичні функції складів реалізуються у процесі здійснення окремих логістичних операцій.

Російські вчені Федько В. П., Бондаренко В. А. логістичний процес складу пропонують ділити на три частини:

— операції, які спрямовані на координацію служби закупівлі;

— операції, що безпосередньо пов’язані з переробкою вантажів і оформленням відповідної документації;

— операції, що спрямовані на координацію служби продаж.

Якщо логістичний процес складу дійсно представити у вигляді трьох частин, то основними його завданнями будуть наступні: забезпечення запасами, контроль за постачанням, розвантаження і приймання вантажів, внутрішнє транспортування, складування і зберігання, комплектація замовлень і відвантаження, транспортування і експедиція замовлень, збір і доставка порожньої транспортної тари, інформаційне забезпечення складу, контроль за виконанням замовлень, забезпечення обслуговування клієнтів і надання після продажних і передпродажних послуг.

У цілому, технологічний процес складу залежить від спеціалізації самого складу, його функціонального призначення, технічної оснащеності і наявності зовнішніх транспортних зв’язків. Однак, послідовність його виконання практично однакова (рис1.1.).

складський господарство управління логістичний Рис. 1.1. Схема послідовного виконання складських операцій

Найбільш тісного зв’язку з учасниками логістичного процесу потребує склад при здійсненні операцій з вхідними і вихідними потоками, тобто при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.

Суттєвою операцією є приймання вантажів за кількістю і якістю, перевірка відповідності фактичних даних про вантаж з даними супроводжувальних документів.

Подальше переміщення вантажу у зону зберігання, його зберігання, відбір товарів, підготовка до відпуску та відправлення забезпечить своєчасну доставку споживачам.

Необхідно відмітити, що функції складів значно змінюються у порівнянні з традиційною системою і у повному обсязі приймають на себе роль повноцінного елемента цілісної логістичної системи, яка перетворює матеріальний потік.

Таким чином, можна зробити висновок, що складське господарство є важливою складовою частиною інфраструктури торгівлі, однак стан його розвитку в Україні не відповідає сучасним вимогам. Серйозної уваги потребує реконструкція і технічне переозброєння існуючих складів.

2. ЗАВДАННЯ РОЗВИТКУ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ

Розрахунки потреби в окремих видах та елементах основних фондів торговельного підприємства узагальнюються в спеціально розробленому плані розвитку матеріально-технічної бази. Основними розділами цього плану є:

— план розвитку торгової площі;

— план розвитку складського господарства;

— план технічного оснащення торговельного підприємства.

В плані розвитку торгової площі визначається потреба в розширенні торгової площі, її спеціалізація та розміщення (в квадратних метрах).

Основними методами розробки цього плану є:

1. Нормативний метод, заснований на нормативах товарообороту на 1 м² торговельної площі або нормативах торговельної площі на 1000 жителів (при плануванні на регіональному рівні).

2. Факторно-аналітичний метод, в основі якого лежить вивчення потреби в торговій площі з врахуванням обсягу товарообороту та якості (стандарту) торговельного обслуговування.

План розвитку складського господарства визначає потребу підприємства в розширенні ємкості (в м3) загально товарних та спеціалізованих складів.

Потреба підприємства в розвитку складів визначається за нормативами або на основі проведення техніко-економічних розрахунків (виходячи з встановлених нормативів товарних запасів, які мають зберігатися на складах підприємства; розрахункових коефіцієнтів складського об'єму, необхідного для зберігання одиниці товарних запасів відповідного товарного асортименту; коефіцієнта корисного використання складського об'єму).

План технічного оснащення торговельного підприємства визначає потребу в дооснащенні активної частини основних фондів підприємства.

Потреба у введенні в експлуатацію окремих видів обладнання визначається так:

1. Оцінюється фактична потужність системи обладнання підприємства.

2. На основі планів товарообороту визначається потреба в збільшенні потужності системи обладнання.

3. Виявляються види обладнання, що перешкоджають збільшенню потужності системи.

4. Визначається необхідне збільшення потужності за окремими видами обладнання.

5. Розраховується кількість одиниць обладнання кожного виду, які необхідно ввести в експлуатацію (шляхом ділення необхідного приросту потужності на потужність одиниці обладнання).

Потреба в збільшенні пасивної частини основних фондів (торговельних, складських приміщень) оцінюється експертно на основі аналізу їх фактичного використання.

Потреба в прирості основних засобів підприємства може бути задоволена різними шляхами:

— придбання необхідних основних засобів у власність (нових або таких, що були у використанні);

— будівництва основних фондів (підрядним або господарським способом);

— оренди (лізингу) необхідного обладнання та площі (оперативний або фінансовий лізинг) тощо;

Підвищення ефективності використання основних фондів підприємства на стадії їх експлуатації досягається за рахунок:

— здійснення раціонального розміщення основних фондів, підвищення коефіцієнта змінності (тривалості корисного використання) роботи обладнання;

— покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та технічне обслуговування обладнання;

— удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють експлуатацію та технічне обслуговування обладнання;

— впровадження систем матеріального стимулювання робітників за безаварійну роботу обладнання, подовження ремонтного циклу та періоду експлуатації тощо [17, c. 147].

Збереження споживчої вартості основних фондів та подовження можливого терміну їх корисної експлуатації визначається ефективністю ремонтної політики підприємства.

Підприємство може використовувати різні підходи до проведення ремонтів основних засобів:

— запобіжна ремонтна політика, що передбачає проведення планово-попереджувальних ремонтів;

— аварійна ремонтна політика, при якій ремонтні роботи проводяться лише під час виходу основних засобів з експлуатації (аварійний ремонт);

— комбінований.

Для вибору оптимальної стратегії ремонтів слід виходити з того, що підприємство зацікавлене, щоб витрати через виробничі паузи (ВП) та витрати на утримання засобів виробництва в задовільному стані (ремонтні роботи) (РР) були мінімальні (формула 2.1.).

Формула вибору оптимальної стратегії ремонтів [1, с. 121]

ВП+РР > min

Більш доцільною є запобіжна ремонтна політика, оскільки вона забезпечує ритмічність роботи підприємства та стабільність його виробничих можливостей завдяки планомірному утримуванню основних фондів у задовільному стані. Для неї характерні и більш низькі витрати на профілактичні ремонтні заходи порівняно з аварійними роботами.

Залежно від мети та завдань виділяють поточний та капітальний ремонти основних фондів.

Метою поточного ремонту основних фондів є збереження засобів праці у стані, придатному для подальшого продуктивного використання шляхом проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій, спрямованих на усунення дрібних неполадок та попередження прогресуючого фізичного спрацювання. Витрати на проведення поточного ремонту є постійними, здійснюються відносно рівномірно протягом усього періоду експлуатації, відносяться на витрати обігу підприємства після їх здійснення.

Капітальний ремонт основних фондів проводиться з метою відшкодування фізичного спрацювання конструктивних елементів засобів праці та максимального відновлення їх первісних техніко-експлуатаційних параметрів. Капітальний ремонт проводиться з певною періодичністю (один раз на рік або — на два роки) і потребує значних одночасних витрат.

При проведенні капітального ремонту витрати підприємства складаються з:

— витрат на капітальний ремонт;

— підвищення експлуатаційних витрат на капітально відремонтовані основні фонди порівняно з аналогічними новими.

Під час придбання нових основних фондів до складу витрат та збитків підприємства включають:

— витрати на придбання основних фондів;

— збитки від недоамортизованих діючих основних фондів.

Витрати на придбання основних фондів включають до розрахунку з поправкою на відмінності у продуктивності і тривалості ремонтного циклу нових та старих основних фондів.

Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт (формула 2.2).

Формула оптимізації джерела коштів для відновлення основних фондів [4, с. 73]

ДВОФ=НАМ — СВРЕМ > мах ДВОФ — джерела коштів для відновлення основних фондів;

НАМ — нагромаджені обсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів протягом періоду їх експлуатації;

СВРЕМ — сукупні витрати підприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатації основних фондів.

Визначений у такий спосіб оптимальний термін експлуатації окремих груп та видів основних фондів підприємства дозволяє визначити щорічний обсяг заміщення основних фондів для забезпечення їх простого відтворення.

Інтенсивне використання основних фондів підвищується через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва и управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників. Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей — швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п’ять-шість і більше років. Разом з тим технічно и економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

3. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ"КОМПЛЕКС"

Досліджуване підприємство ТОВ"Комплекс" розташоване за адресою м. Чернівці, вул. Чкалова, 24.

ТОВ «Комплекс» засноване у 1996 році. Підприємство займається роздрібною торгівлею медикаментів.

Господарська діяльність суб'єктів підприємництва здійснюється через відносини купівлі-продажу з постачальниками ресурсів (іншими суб'єктами господарювання, працівниками, власниками та державою) і покупцями товарів (іншими суб'єктами господарювання, працівниками, власниками та державою). Суб'єкт господарювання є одночасно покупцем і продавцем.

Грошовий оборот кожного суб'єкта господарювання пов’язаний з наступними фактами підприємницької діяльності:

— забезпечення процесу підприємницької діяльності (закупівля товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, виплата заробітної плати тощо);

— реалізація товарів, продукції, робіт, послуг, тобто відшкодування витрат і формування доходів;

— сплата податків, обов’язкових відрахувань і зборів;

— отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Оборотні активи — це складова частина економічних ресурсів підприємства, сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. За рахунок оборотного капіталу на підприємстві формується велика кількість елементів активів, що потребують індивідуалізації управління.

Стан обігових коштів відображається в показниках забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами та маневрування власних коштів.

Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами — це співвідношення власних оборотних коштів та матеріальних запасів, тобто показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами та не потребують залучення позикових.

Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів визначається співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу (формула 3.1.).

Формула визначення коефіцієнту маневрування [8, с. 33]

Коефіцієнт маневрування = Власні оборотні кошти / Власний капітал За допомогою формули 3.1. визначемо коефіцієнт маневрування підприємства, а отримані дані зобразимо в таблиці.

Таблиця 3.1

Коефіцієнт маневрування (тис. грн.)*

*Примітка. Розроблено автором на основі балансу за 2010;2012 рр.

Коефіцієнт маневрування показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан.

Рівень коефіцієнту маневрування залежить від характеру діяльності підприємства: в фондомістких виробництвах його нормальний рівень повинен бути нижче, ніж в матеріаломістких (оскільки в фондомістких значна частина власних коштів є джерелом покриття основних виробничих фондів). З фінансової точки зору чим вище коефіцієнт маневрування, тим кращий фінансовий стан.

За видами оборотних активів виділяються:

а) запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які характеризують обсяг вхідних матеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства;

б) запаси готової продукції, які характеризують обсяг вихідних матеріальних потоків у формі запасів виготовленої продукції, призначеної для реалізації. На практиці до цього виду оборотних активів відносять також обсяг незавершеного виробництва;

в) дебіторська заборгованість характеризує суму заборгованості на користь підприємства, яка представлена фінансовими зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси тощо;

г) до грошових активів відносять залишки коштів у національній та іноземній валюті та суму короткострокових фінансових вкладень, що розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошових активів;

д) інші види оборотних активів, до яких належать оборотні активи, не включені до складу вищерозглянутих видів, наприклад, витрати майбутніх періодів тощо.

За характером участі в операційному процесі оборотні активи класифікуються наступним чином:

а) оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства: запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції;

б) оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства, характеризують дебіторську заборгованість.

За періодом функціонування оборотні активи поділяються наступним чином:

а) постійна частина оборотних активів представляє собою незнижувальний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності;

б) змінна частина оборотних активів, що пов’язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізацією продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного збереження, дострокового завезення та цільового призначення. У складі даного виду оборотних активів виділяють максимальну і середню їх частини (таблиця 3.2.).

Таблиця 3.2

Управління оборотним капіталом на ТОВ «Комплекс» (тис. грн.)*

*Примітка. Розроблено автором на основі балансу за 2010;2012 рр.

Аналізуючи оборотні активи і поточні зобов’язання, можна дійти висновку, що оборотні активи і поточні зобов’язання зросли на 28% і 37% відповідно, причому ріст поточних зобов’язань випереджає ріст оборотних активів на 32%

Аналіз необоротних активів торгового підприємства зв’язаний в основному з виробничо-технологічними аспектами діяльності. На підприємствах торгівлі основу необоротних активів у даний час складають основні засоби. Довгострокові фінансові вкладення, нематеріальні активи і незавершені капітальні вкладення займають поки ще незначну частку необоротних активів торгових підприємств, а на більшості з них узагалі відсутні. Аналіз основних засобів на підприємствах торгівлі проводиться з метою вивчення динаміки загального їхнього обсягу і складу, а також ефективності їхнього використання.

На першому етапі аналізу вивчається динаміка загальної суми основних засобів, виявляються темпи цієї динаміки в зіставленні з темпами зміни обсягу товарообігу і загальної суми активів, визначаються зміни питомої ваги основних засобів у загальній сумі необоротних і сукупних активів підприємства.

На другому етапі вивчається склад основних засобів і динаміка окремих їхніх видів. У процесі цього аналізу основні засоби підрозділяються на активні і пасивні їхні види. До активних видів відносять машини, механізми, устаткування й інвентар, використовувані в торгово-технологічному процесі. До пасивних видів відносять торгові будинки, приміщення, спорудження найважливішим показником оцінки складу основних засобів є питома вага активної частини в їхній загальній сумі.

На третьому етапі визначають ступінь зношеності основних засобів, що характеризують їхній «вік». У цих цілях розраховується коефіцієнт зносу і коефіцієнт придатності основних засобів:

Потреба в приросту основних засобів може бути задоволена за рахунок:

а) придбання нових видів у власність підприємства;

б) шляхом оренди (лізингу).

Визначення розміру потреби в приросту основних засобів здійснюється на просте відтворення (нагромадження амортизаційних відрахувань) і розширене відтворення, що представляє запровадження в дію нових їхніх видів не тільки за рахунок амортизації, але й інших фінансових засобів.

Таблиця 3.3.

Характеристика стану та використання основних засобів (тис. грн.)*

*Примітка. Розроблено автором на основі балансу за 2010;2012 рр.

Як бачимо, основні фонди підприємства підчас досліджуваного періоду інтенсивно зношувались. Такий коефіцієнт вибуття пов’язаний з тим, що підприємство загружено роботою.

Таблиця 3.4

Деякі фінансові результати (тис. грн.)*

*Примітка. Розроблено автором на основі звіту про фінансові результати за 2010;2012 рр.

Отже, проаналізувавши дані таблиці 3.4, можна дійти висновку, що, незважаючи на приріст виручки і собівартість реалізованої продукції на 23%, прибуток зменшився на 13%, тому удосконалення складського підприємства буде досить доречним для аптеки.

4. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «КОМПЛЕКС»

Завдання мінімізації транспортно-складських витрат на ТОВ «Комплекс» так чи інакше встають перед кожним господарником. Як показує практика, для її вирішення існують досить більші, часто невикористовувані резерви.

Здавалося б, всі гранично просто: сировина разом з допоміжними й пакувальними матеріалами надходить на підприємство, розвантажується, ураховується й складується тим або іншим способом, виходячи з характеру вантажу й специфіки його подальшого використання. Потім сировина й матеріали передаються у виробництво, де вони, переміщаючись із однієї ділянки технологічного ланцюжка на іншій, з належною обробкою. Часто в ході цього процесу продукція надходить на центральні склади або в тимчасові сховища. Готові вироби утримуються там відповідно до певних інструкцій, а потім відвантажуються залежно від їхньої затребуваності ринком (великим або дрібним оптом, відповідно до тієї або іншої швидкості реагування на запит споживача або номенклатури продукції й т.д.). При цьому для самого виробника важливо організувати матеріальні потоки таким чином, щоб шлях між ділянками приймання сировини й відвантаження готової продукції:

— вантажі проходили якнайшвидше ;

— не створювалися затори на шляху їхнього проходження;

— рівень складських запасів не був надмірним і відповідав тільки необхідним вимогам, — тобто враховував ризик затримки поставок, вартість оптових партій, вартість використання складських приміщень (оренду або амортизацію) і ін. фактори;

— на вході тої або іншої ділянки не створювалося такого дефіциту сировини або напівфабрикатів, що може викликати зупинку виробництва, — що, у свою чергу, найчастіше грозить більшими непередбаченими витратами.

Однак на практиці все може виглядати трохи інакше. Не так уже рідко зустрічаються ситуації, коли на підприємстві знижується продуктивність, сировина й товари псуються, а дефіцит сировини й напівфабрикатів приводить до порушення виробничого ритму, — через що в споживачів виникає невдоволення тривалим очікуванням відвантаження, обмеженим номенклатурою продукції або незручним розміром партії товару й т.п. Приведемо лише кілька причин, що приводять до цих негативних явищ:

— відсутність або погана якість вантажно-розвантажувальних рамп;

— нерівні підлоги;

— погане освітлення місць навантаження-розвантаження, а також зон сортування й комплектації;

— неоперативні й нераціонально налагоджені системи обліку;

— невдалий вибір способів зберігання й переміщення вантажів — відсутність стелажів, конвеєрів і т.п.

Ситуація, що складається на ринку в цей час, змушує компанії активно шукати шляхи скорочення витрат. Легко помітити, що, наприклад, перераховані вище причини збоїв у роботі складу пов’язані з тим, що технологія вантажопереробки, як правило, погано продумується вже споконвічно — на етапі її проектування. Знайти оптимальне рішення поставлених питань покликана прикладна наука — логістика. Як і у всіх інших галузях знання, тут існує безліч методик, технологічних прийомів і нюансів, використання яких позитивно впливає на процеси вантажопереробки й виробництва, знижує витрати й підвищує ефективність праці [6, c. 26].

Фахівцям в області складської логістики відомо, що при правильному використанні складської організації витрати на техніку й енергоносії можуть бути зменшені в кілька разів. Це можливо завдяки застосуванню сучасного економічного, високоефективного й надійного вантажопідйомного встаткування на складах й у цехах з інтенсивним вантажообігом у сполученні із засобами малої механізації й штабелерами на мало завантажених ділянках технологічного циклу.

Підготовка до приймання та приймання: розвантаження товару, що надходить, перевантаження на навантажувальні засоби, перевезення із зони надходження на склад зберігання, або на склад комісіонування, якщо необхідна його обробка.

Після приймання вантажу Замовником проводиться процедура оприбуткування матеріалу.

Розміщення їх на зберігання, організація зберігання: використовується стелажне обладнання, стелажі палетні і глибинні.

При зберіганні з товаром не виконується ніяких операцій, отже, основна задача — оптимальне використання простору складу. Обмеження виникає при вирішенні завдання вільного доступу до кожного виду товару і при врахуванні принципу ФІФО («першим надійшов — першим пішов»).

Підготовка до відпустки і відпустку товарів: отримання товару із зони упаковки, проміжне зберігання до тих пір, поки товар не буде переданий замовникові, розміщення транспортних засобів, призначених для завантаження товару, навантаження на транспортний засіб.

Основними напрямками розвитку і вдосконалення транспортно-складського господарства на сучасному етапі являються:

— централізація і спеціалізація;

— комплексна механізація навантажувально-розвантажувальних робіт;

— організація контейнерних перевозок;

— використання універсальної тари;

— впровадження нових форм внутрішньо-виробничого госпрозрахунку в усі ланки цього господарства. [8, c. 225].

Основним шляхом раціоналізації транспортно-складського господарства має стати комплексність розвитку всіх його складових:

— транспортних засобів, навантажувально-розвантажувальних пристроїв;

— складських комплексів;

— багатообробної виробничої тари;

— внутрішніх транспортних шляхів;

— зв'язку;

— виробничо-технічної бази для технічного обслуговування і поточного ремонту транспорту і навантажувально-розвантажувальних пристроїв [1,c. 34].

Таким чином, можна зробити висновок, що складське господарство є важливою складовою частиною інфраструктури торгівлі, однак стан його розвитку в Україні не відповідає сучасним вимогам. Серйозної уваги потребує реконструкція і технічне переозброєння існуючих складів. Тому проектування складів необхідно здійснювати з урахуванням наступних факторів:

1. Застосування найбільш сучасних технологій обробки матеріальних потоків.

2. Використання вантажно-розвантажувальної техніки нового покоління.

3. Широке використання нових видів універсальних і спеціальних стелажів.

4. Впровадження сучасних автоматизованих систем управління зі сканерами штрихових кодів.

5. Розвиток систем автоматизації складських операцій.

6. Розрахунок економічних показників і визначення періоду окупності.

Отже, на сучасних етапах розвитку економіки транспортно-складські господарства переходять сучасний принцип діяльності, що забезпечує стійку систему поточного і оперативно-виробничого планування, наявністю необхідної нормативної бази, обліку, аналізу, самостійністю трудового колективу і розподілом госпрозрахункового доходу.

5. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «КОМПЛЕКС»

Складське господарство являє собою складну систему з багатьох елементів (навантажувально-розвантажувальна техніка, яка повинна володіти рухомістю, маневреністю, економічністю; стелажне обладнання; перевантажувальні тамбури; секційні ворота; талі; включаючи комп’ютерні програми, які дозволяють управляти та контролювати технологічні процеси на складі). Організація складського господарства передбачає побудову єдиної злагодженої системи з цих елементів.

Зростання конкуренції в будь-якій сфері бізнесу, підвищення вартості робочої сили та складських площ потребують зміни існуючих підходів до технологій зберігання та обробки вантажів.

В даний час складське господарство багатьох підприємств (фірм) формується багато в чому стихійно і, як правило, не відповідає логістичним вимогам до організації та управління руху товарів. Вітчизняні підприємства, використовують на багатьох складах бухгалтерські програми, які дозволяють здійснювати облік товарно-матеріальних цінностей та реєструвати рух товару в межах складу, проте не дозволяють ефективно управляти товарними потоками, що проходять через склад.

Розширення діяльності великих вітчизняних підприємств веде до ускладнення процесів управління потоковими процесами та підвищення вимог щодо стійкості і ритмічності логістичних ланцюгів організацій.

Зростання кількості філій або регіональних представництв призводить до підвищення товарообігу через центральні склади підприємств і, як наслідок, до переходу на концепцію регіональних розподільчих центрів, на яких, крім операцій складування, вирішуються й інші (наприклад, переупаковка й додаткова обробка вантажів).

Оптимальна робота складу пов’язується з логістичними вигодами і витратами, ринковою вартістю товару і рентабельністю всього логістичного ланцюга [1, 2], однак при цьому мало уваги приділяється рентабельності самого складу. Сучасними авторами наголошується про зростаючу роль логістичного проектування складського господарства. Це пов’язано з тим, що в сучасних умовах при організації складського господарства ставиться за мету створити не абстрактні палато-місця, а робочу систему з певними характеристиками, яка дозволяє обробити необхідний обсяг товару. А це можливо, якщо частиною комплексу послуг по створенню складу є логістичний консалтинг, який включає розрахунок товарних запасів і місць зберігання, маршрутизацію операцій, визначення потреб в обладнанні, техніці, персоналі й автоматизації.

Тому вимоги логістики, які враховуються на етапі проектування організації чи реорганізації складського господарства, дозволяють обрати технологічну систему з оптимальними характеристиками та ефективним управлінням потоковими процесами .

Умовами оптимальної роботи складу і складського транспорту, зокрема, на сучасному підприємстві є постійний моніторинг роботи складу, модернізація і мобільність складського устаткування, а також заходів щодо збільшення оптимального завантаження складу. Виконання таких умов і є проблемою для роботи сучасного складу. Цій проблемі приділяється недостатньо уваги, і тому вона вимагає подальшого вивчення.

Існує п’ять основних типів автоматизованих систем управління, представлених на ринку [3]:

1. Системи управління класу MRPI та MRPII, які виконують різноманітні функції щодо планування потреби в сировині та матеріалах, а також функції прогнозування та контролю.

2. Системи управління класу ERP. В рамках таких систем існують модулі, які виконують функції управління складом. Враховуючи універсальність таких рішень, функціональність цих систем обмежена. Їх доцільно використовувати на підприємствах, для яких характерні стандартні, без зміни тривалості часу бізнес-процеси.

3. Інтегровані системи по типу SCM («Управління ланцюгами постачання»). Ця система забезпечує планування та управління усіма потоками інформації, матеріалів та послуг від постачальника до кінцевого споживача.

4. Вітчизняні автоматизовані системи управління складами, розроблені на замовлення (наприклад, 1С Склад, «Парус-Склад» та ін.). Широке використання даних систем на українських підприємствах пояснюється їх простою структурою, невисокою вартістю та відсутністю необхідності на додаткове навчання фахівців;

5. Спеціалізовані Warehouse Management System (WMS). Вони є найбільш повним за функціональним змістом варіантом розв’язання проблеми автоматизованого управління складом. Саме в них закладено найбільш оптимальні правила поведінки системи в різноманітних ситуаціях.

Задача впровадження системи зводиться до адекватної конфігурації цих правил відповідно до бізнес-процесу певного підприємства (складу).

Найбільш ефективною з них можна вважати систему SCM, що пояснюється використанням системного підходу до управління усіма потоками на підприємстві. Проте відсутність єдиних стандартів ведення транспортно-експедиторсько документації та наявність недоброякісної конкуренції між постачальникам сировини та матеріалів, великих транспортних компаній, робить неможливим використання даної системи у повній мірі на українському ринку.

На наш погляд, Warehous Management System (WMS) в процесі функціонування складського господарства в будь-якій ситуації дозволяють вирішувати завдання миттєвого прийняття рішень. Перевагами даної системи є управління товаром та схемами його пакування; складськими операціями (приймання, прибуткування розміщення, інвентаризація, внутрішнє переміщення, підбір та комплектація відвантаження скомплектованих замовлень тощо); співробітниками складу (ефективне розподілення трудовими ресурсів); закупівлями (замовленням на постачання); продажами (замовленнями на відвантаження та доставку).

Системи класу WMS доцільно впроваджувати у компаніях, для, яких кількість номенклатурних позицій перебільшує 300 одиниць, площ зберігання більш ніж 2000 кв. м, а швидкість оберту товару на складі перевищу 30 днів.

При цьому слід зазначити про достатність лише двох із цих факторі для прийняття обґрунтованого рішення про необхідність WMS.

Аналіз ситуації на сучасному ринку інформаційного забезпечення складських операцій та закордонний досвід показав, що рано чи пізно підприємство, яке прагне зайняти лідируючі позиції на ринку, приходить до необхідності придбання спеціалізованої системи управління складом. Можна стверджувати, що найбільш ефективною є система WMS.

Саме ця система дає можливості зменшити кількість помилок персоналу та забезпечити оптимізацію його роботи. Економічний ефект від впровадження таких систем досягається за рахунок підвищення оборотності складу, зниження втрат, підвищення ефективності роботи персоналу, зростання точності та швидкості збору замовлень, покращення якості обслуговування клієнтів.

Іншою проблемою сучасного складу, розглянутою нами, є неефективне використання площі (невелика кількість одиниць збереження на одному квадратному метрі складу, і в той же час захаращення декількома ярусами вантажів усього вільного простору і навіть проходів [1]). Це створює некомфортні умови роботи комірників і складського транспорту, що приводить до зниження швидкості виконання функцій складського господарства. Також збільшується час простою автотранспорту під навантаженням і розвантаженням. Як наслідок — неефективна робота логістичного ланцюга підприємства.

В той же час з’являються проблеми з обліком, розміщенням і ідентифікацією товару. Виявляється, що такий склад абсолютно не дозволяє працювати по системі just-in-time.

Отже, робота складу прямо залежить від налагодженої й оптимізованої роботи складського транспорту. Тому подальше дослідження буде направленно на вивчення показників роботи СТ.

Взаємодія складського транспорту із зовнішнім середовищем пов’язана з інтенсивністю товарообігу і вантажопотоку, зовнішнім транспортом і транспортною тарою [1], проведенням вантажно-розвантажувальних робіт, своєчасним наданням товарів і послуг споживачам, документообігом.

Таким чином, складський транспорт здійснює взаємодію з логістичною системою, і показники його роботи будуть впливати на параметри роботи зовнішнього транспорту, на тип виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а як, наслідок, і на швидкість надходження і відправлення вантажів зі складу. У свою чергу швидкість виконання цих операцій буде впливати на характеристики вантажопотоку та своєчасність надання послуг споживачеві.

Роль складського транспорту безпосередньо на складському об'єкті (внутрішнє середовище) полягає в перетворенні параметрів матеріального потоку. Під параметрами слід розуміти напруженість, потужність, ритмічність, структуру матеріальних потоків, а також тип і спосіб упакування продукції, час прибуття і відправлення транспортних партій.

Відповідно до системи організації складу (зона розвантаження, приймання, збереження і переробки, комплектації замовлень і навантаження [2]) можна скласти схему роботи складського транспорту з перетворення матеріальних потоків.

Можна зробити висновок, що для ефективної організації роботи складського транспорту необхідно розробляти певні методики з визначенню типу і кількості технічних засобів в залежності від умов виконання робіт на окремій ділянці руху матеріального потоку на складі.

ВИСНОВКИ Складське господарство є найважливішою частиною будь-якого підприємства, оскільки безпосередньо впливає на хід виробничих процесів. Більшість матеріальних цінностей підприємств проходить через склади, тому вони займають значну частину заводської території.

Як правило, на складах виконується великий обсяг вантажно-розвантажувальних робіт і робіт з переміщення матеріальних цінностей. Тому основним напрямом у розвитку складського господарства є комплексна механізація й автоматизація робіт, поліпшення використання складських приміщень, а також організація матеріально-технічного постачання на основі оптової торгівлі, упровадження систем матеріально-технічного постачання типу «точно вчасно», що значно зменшують обсяг складських запасів. Складське господарство підприємства складається з різних складів і комор, які можна класифікувати за такими ознаками.

За призначенням і підпорядкованістю:

— матеріальні підпорядковуються відділові матеріально-технічного постачання; приймають і зберігають використовувані у виробництві матеріали і видають їх у виробництво;

— збутові належать відділові збуту; приймають, зберігають і відпускають готову продукцію заводу для її реалізації;

— виробничі перебувають під керівництвом виробничо-диспетчерського відділу; це різного роду цехові комори і загальнозаводські склади, що забезпечують виробничий процес предметами і засобами праці;

— склади запасних частин підпорядковуються відділові головного механіка, приймають, зберігають і відпускають деталі й інші матеріальні цінності для проведення всіх видів ремонтів устаткування й інших видів виробничих фондів;

— інструментальні склади належать інструментальному відділові; приймають, зберігають і відпускають цехам усі види інструментів та пристосувань;

— склади відділу головного енергетика, відділу автоматизації та механізації, відділу головного метролога, відходів і утилю.

Оскільки, за масштабами роботи розрізняють центральні, загальнозаводські, прицехові та цехові, то центральні і загальнозаводські склади обслуговують весь завод і займають, як правило, окрему площу на території заводу (невиробничу). Прицехові склади функціонують при цехах, служать для збереження матеріальних цінностей групи цехів (спецодягу, мила, господарчих товарів та інших цінностей). Цехові склади є цеховими підрозділами, обслуговують визначений цех і займають його виробничу площу. Вони поділяються на склади матеріалів, заготівель, напівфабрикатів, інструменту та ін.

Склади оснащуються різними стелажами й уніфікованою тарою, мостовими кранами, кран-балками, монорейками і тельферами, конвеєрами, штабелерами, автоі електрокарами, робоелектрокарами. У гнучких виробничих системах використовуються спеціальні стелажі, призначені для розміщення плоских і ящикових піддонів. Такі стелажі є системою осередків по вертикалі і горизонталі, що дає змогу застосовувати кодову шифровку і засоби автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт. Склади з цими стелажами є невід'ємною частиною автоматизовано-транспортної системи гнучкого автоматизованого виробництва.

Склади також повинні бути оснащені вимірювальним устаткуванням: вагами, кружками, мірниками, лічильниками, лінійними мірами для виміру довжини, висоти і діаметрів (метрами, рулетками, штангенциркулями та ін.).

Технічне оснащення складів залежить від виду, форми і кількості збережених матеріалів, типу, характеру і розташування складських приміщень, а також від існуючої системи позаскладського транспортування матеріалів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алькема, В. Г. Процедура обоснования варианта формирования инфраструктуры для диверсификации логистического сервиса [Текст] / В. Г. Алькема // Логистика: проблемы и решения. — 2008. — № 5. — С. 56−62.

2. Беседін В.Ф. Логіка стратегічного планування: сутність, реформування, напрями вдосконалення / В.Ф. Беседін, О. Г. Пенькова // Економіка & держава. — 2010. — № 10. — С.9−14.

3. Божкова В. В. Механізм стратегічного планування маркетингових комунікацій інноваційної продукції промислових підприємств / В. В. Божкова // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 6. — С.48−53.

4. Волгин, В. В. Склад. Организация и управление [Текст] / В. В. Волгин. — М.: Дашков и К0, 2002. — 254 с.

5. Голубков Е. П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. — М., 2010. — С. 30−33.

6. Гонтарева І.В. Об'єктивізація цілей при прогнозуванні ефективного розвитку підприємства [Текст] / І.В. Гонтарева // Економіка і прогнозування. — 2011. — № 1. — С.143−155.

7. Гончар Л. А. Роль товарных складов и распределительных центров в логистической системе/ Л. А. Гончаров, В. М. Мазур // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу -2010» Том 6. — 2010. — с. 5−7.

8. Горяинов А. Н. Условия оптимизации работы склада и складського транспорта. // Вісті автомобільно-дорожнього інституту.-2008.-№ 1(6).-С.100−105.

9. Грачев С. Склад свой или арендованный. // Логистика. — № 1 — 2. — 2009. — С. 24 — 25.

10. Грачев С. Эффективное складирование // Логистика. — № 11. — 2008. — С. 18.

11. Григорьев М. Н. Логистика: учеб. Пособие для студентов вузов / М. Н. Григорьев, А. П. Долгов, С. А. Уваров. — М.: Гардарики, 2011. — 463 с.

12. Гусев В. Как обеспечить максимально компактное хранение // Логистика. — № 12. — 2008. — С. 26.

13. Дыбская, В. В. Логистика складирования для практиков [Текст] / В. В. Дыбская. — М.: Альфа-Прес, 2010. — 208 с.

14. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Г. О. Швиданенко, С. Ф. Покропивний, С. М. Клименко та ін. — К: КНЕУ, 2000. — 248с.

15. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підручник / О.С. Іванілов. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 728 с.

16. Крикавський, В.Є. Логістичне управління [Текст]: підручник / В. Є. Крикавський. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. — 684 с.

17. Манжосов Г. П. Сучасний склад. Організація і технологія. — М., 2003.

18. Маркетинг: Учебник / А. М. Романов, Ю. Ю. Корлюгов, С. А. Красильников и др.; Под ред. А. Н. Романова. — М., 2011. — С. 200−227.

19. Пелихов, Е. Ф. Оценка экономической эффективности логистических решений [Текст] / Е. Ф. Пелихов // Логистика: проблемы и решения. — 2010 — № 1. — С. 90−97.

20. Система складирования как основа рентабельности работы склада [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.iteam.ru/ publications/logistics/section₇₅/article_2481/.

21. Склады [Текст]: Справочное пособие / В. А. Савин. — М.: Дело и Сервис, 2001. — 544 с.

22. Сковронек, Ч. Логистика на предприятии [Текст]: учеб.- метод. пособие / Чеслав Сковронек, Здзислав Сариуш-Вольський; пер. с польск. — М.: Финанси и статистика, 2004. — 400 с.

23. Уотерс, Д. Логистика. Управление цепью поставок [Текст] / Дональд Уотерс; пер. с англ. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 2003. — 503 с.

24. Федько В. П. Коммерческая логистика: Учебное пособие / В. П. Федько, В. А. Бондаренко. — Москва: ИКЦ «МарТ», Россов нД: издательский центр «МарТ», 2011. — 304 с.

25. Чуприна О.О.Інформаційні логістичні системи в забезпеченні ефективного управління складськими операціями / О. О. Чуприна, О. О. Казанська //Університетські наукові записки. — 2007. № 1(21).-С. 289−293.

26. Яценко В. Холод наступает // Логистика. — № 10. — 2008. — С. 24 — 25.