Робота соціального педагога з сім"ями, які опинилися в складних життєвих обставинах

Робота соціального педагога з сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З СІМ'ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

1.1 Характеристика сімей у складних життєвих обставинах як об'єкта соціальної діяльності

1.2 Види та зміст соціальної роботи з сім'ями у складних життєвих обставинах

1.3 Технології та методи роботи з сім'єю у складних життєвих обставинах

1.4 Аналіз стану роботи з родинами у складних життєвих обставинах в Україні

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

2.1 Аналіз та інтерпретація результатів діагностичного обстеження сімей у складних життєвих обставинах

2.2 Корекційно-розвивальна програма та методичні рекомендації щодо діяльності з сім'ями у складних життєвих обставинах

2.3 Аналіз та інтерпретація результатів повторного дослідження

2.4 Методичні рекомендацій соціальним працівникам щодо діяльності з родиною у складних життєвих обставинах та батькам

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність. Сьогодні тривожним сигналом для українського суспільства є те, що значна частина сімей потребує соціально-психологічної допомоги через проблеми які виникають між членами сім'ї, так і між сім'єю та її зовнішнім оточенням. Сучасний стан сім'ї в Україні можна охарактеризувати як кризовий. Впала народжуваність, відбувається девальвація змісту сімейного життя, його орієнтування на виховання дітей. Батьки не володіючи у достатній мірі знаннями про вікові і індивідуальні особливості дитини її розвитку нерідко здійснюють виховання всліпу інтуїтивно.

Зростання кількості сімей у складних життєвих обставинах обумовлено збільшенням числа малозабезпечених сімей, міграцією утому числі за межі держави, погіршення стану здоров’я населення, зміною традиційних ролей в сім'ї, особливо жінок, зростанням кількості розлучень, неповних сімей, насилля в сім'ї тощо. Оскільки сім'ю визнано у міжнародному співтоваристві найкращою умовою виживання, захисту і розвитку дітей, основним осередком суспільства, природним середовищем для людини, то саме від неї залежить, яким буде наше майбутнє.

Актуальність обраної теми полягає в тому що за цих обставин, коли у суспільстві спостерігається тенденція збільшення сімей у складних життєвих обставинах (з різними видами неблагополуччя), від спеціалістів соціальних служб вимагається досконале володіння технологіями соціально-педагогічної роботи з цією категорією клієнтів, уміння врегульовувати негативні процеси у сім'ї специфічними методами і засобами впливу, адекватними індивідуальним особливостям випадків, з якими доводиться працювати.

Підгрунттям для такої роботи є програма «Соціальний супровід сім'ї у складних життєвих обставинах «.Оскільки головне зберегти цілісність сім'ї, її родинні почуття, зв’язки, то повинна здійснюватись тривала соціально-педагогічна робота, у тому числі і соціально-інформаційна, яка спрямована на підвищення педагогічної культури батьків. Оскільки в будь-якій сім'ї з низькою культурою, особливо міжособистісних відносин, формування особистості дитини не може відбуватись благополучно.

На даний час цією проблемою займались такі вітчизняні дослідники як Іванцова А.О., Трубавіна І.М., Плоткін М.М., Целуйко В. М., Клемантович І.М., Буянов МЛ., а також закордонні дослідники Ейдеміллер Е.Г., Юстіцкис В., Дж. і М. Пауль та ін.

Сім'я у складних життєвих обставинах — це сім'я, яка в силу об'єктивних або суб'єктивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини. [8;89]

Виховання, зокрема сімейне, повинно спрямовуватись не на зовнішній прояв тих чи інших характеристик, а на внутрішню усвідомленість дитиною норм, правил та цінностей. З цього випливає, що дитина визнається суб'єктом діяльності, а отже, і суб'єктом процесу власного виховання. Складниками батьківської діяльності повинні бути:[10;18]

— врахування індивідуальних особливостей дитини; її морально-етичних потреб;

— транслювання інформації про зміст цінностей на які треба орієнтуватись;

— створення умов, які б забезпечували спілкування дитини з предметом, що є виразником відповідних цінностей;

— спрямування на розвиток певних якостей і ставлень;

— стимулювання належного типу поведінки.

Практична реалізація наведених положень може розглядатись, як втілення складових соціально-педагогічних технологій. По-перше, це стосується внутрішньо сімейного виховання, адже батьки не спілкуючись вербально чи не вербально не зможуть здійснити виховний вплив на дитину. Для того, щоб виховання проходило успішно батьки повинні володіти високою педагогічною культурою. Сім'я у складних життєвих обставинах потребує соціально-педагогічної роботи спрямованої на її педагогізацію. На сучасному етапі реалізуються такі шляхи розв’язання проблеми підтримки сімей у складних життєвих обставинах на державному рівні як (Закон: «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», програми «Соціальна підтримка сім'ї», «Соціальний супровід сім'ї у складних життєвих обставинах та ін.): [34;6]

виявлення працівниками соціальних служб випадків порушення прав людини та здійснення соціального інспектування;

профілактика девіантнної поведінки в сім'ї та суспільстві;

організація предметного спілкування член сімей у складних життєвих обставинах між собою, з іншими сім'ями для подолання причин неблагополуччя;

матеріальна допомога сім'ї;

соціальний супровід сімей працівниками соціальних служб.

Але поряд з цим існують певні прогалини, на які не можна не звернути увагу:

1. Недостатньо враховується значення тренувальних та ігрових методів при доборі форм організації просвітництва батьків щодо виховання дітей.

2. Зосередження при індивідуальній роботі з сім'єю у складних життєвих обставинах на подоланні зовнішніх проявів неблагополуччя (надання гуманітарної допомоги, допомога з оформленням документів), а не на усуненні причин, які призвели до неблагополуччя.

3. Недостатня увага з боку соціальних працівників, які працюють з сім'ями у складних життєвих обставинах, до налагодження довірливих, емпатійних стосунків між батьками і дітьми.

Отже:

Об'єкт дослідження: соціально-педагогічна робота з сім'єю у складних життєвих обставинах.

Предмет дослідження: особливості соціального супроводу сімей у складних життєвих обставинах.

Мета дослідження: вивчити та теоретично обґрунтувати особливості, види, зміст та методи соціально-педагогічної роботи з сім'єю у складних життєвих обставинах, та надати рекомендації щодо її покращення.

Завдання дослідження:

здійснити теоретичний аналіз дослідження проблеми сім'ї у складних життєвих обставинах у науковій психолого-педагогічній літературі, та виявити характерні ознаки, типи, риси, особливості сімейного неблагополуччя;

розкрити соціальні, психологічні, економічні причини неблагополуччя в сім'ї;

проаналізувати роботу з сім'ями у складних життєвих обставинах в Україні за останні роки;

провести діагностичне обстеження взаємостосунків батьків та дітей у сім'ях у складних життєвих обставинах та проаналізувати отримані результати;

розробити комплексну корекційно-розвивальну програму щодо покращення взаємостосунків батьків і дітей та рекомендації для соціальних педагогів і батьків.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що проведення просвітницької роботи серед сімей у складних життєвих обставинах, організація їх соціального навчання, враховуючи особливості соціально-педагогічної роботи з цими сім'ями сприятиме відновленню їх виховного потенціалу.

У першому розділі дипломної роботи проаналізовані прояви сімейного неблагополуччя, причини, які призводять до нього, а також існуючий на сьогоднішній день досвід роботи з сім'ями у складних життєвих обставинах. Розглянуті, існуючі на сьогоднішній день види соціально-педагогічної діяльності, а також, соціально-педагогічні технології роботи з сім'єю у складних життєвих обставинах які класифіковані: за типом сім'ї, етапами розвитку і життєдіяльності сім'ї, за проблемами сім'ї, за рівнем роботи за ступенем участі сім'ї. Зроблений короткий аналіз роботи з сім'ями у складних життєвих обставинах в Україні за останні роки.

Другий розділ включає експериментальне дослідження взаємостосунків батьків та дітей у таких сім'ях за допомогою основних методик та допоміжних методів:

Основні методики:

1) діагностичні методики для батьків:

2) методика діагностики батьківського ставлення А. Я. Варга і В.В.Століна;

3) анкета «Чи знаєте ви свою дитину?».

4) діагностичні методики для дітей:

5) методика діагностики міжособистісних відносин дитини Рене Жиля;

6) тест «Намалюй людину»;

7) тест «Малюнок сім'ї»;

Допоміжні методики: бесіди з батьками та дітьми з сімей у складних життєвих обставинах, спостереження за умовами проживання дітей.

Вивчаючи особливості роботи з сім'ями у складних життєвих обставинах, була систематизована типологія сімей у складних життєвих обставинах, зроблений аналіз діяльності з такими сім'ями за останні роки, розроблені комплексна корекційно-розвивальна програма щодо покращення взаємостосунків батьків і дітей та практичні рекомендації соціальним педагогам та батькам.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що експериментальною базою дослідження став Старокостянтинівський міський кризовий центр та Хмельницький обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. У дослідженні брало участь 10 сімей, які стоять за межею благополуччя: 12 дітей вік яких становить від 5 до 12 років та їх батьки. Основні положення дипломної роботи обговорювались на нараді Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та отримали позитивний відгук.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З СІМ'ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

1.1 Характеристика сімей у складних життєвих обставинах як об'єкта соціальної діяльності

Сучасна сім'я, на сьогоднішній день, опинилась у важких умовах. Суспільство повинно непокоїти, до яких наслідків призведе її кризовий стан, як він впливатиме на сімейні відносини, особливо, в різних типах сімей у складних життєвих обставинах, а саме на виховання в них дітей.

Деформація особистості під впливом сім'ї, її психологічна неврівноваженість починається з раннього дитинства. Саме на цій стадії під впливом несприятливих, іноді випадкових, інколи здається незначних факторів, виникають шкідливі для подальшого розвитку ціннісні переконання. На відміну від суспільного, сімейне виховання засноване на почуттях любові, взаємної поваги. Саме вони визначають моральну атмосферу сім'ї, взаємовідносини її членів, супроводжуючи людину з народження і до дорослості. Якщо ж в сім'ї немає гармонії почуттів, якщо не створена моральна атмосфера, якщо дорослим властиві «низькі «людські пристрасті, то розвиток особистості утруднюється, сімейне виховання з беззаперечно позитивного стає негативним фактором формування особистості.

Родина у складних життєвих обставинах в психолого-педагогічній літературі розглядається насамперед з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Родина у складних життєвих обставинах найчастіше є причиною появи соціально запущених дітей і підлітків з девіантною поведінкою І хоча в таких родинах також виростають достатньо соціалізовані діти, але це скоріше виняток, ніж поширене явище. Слід мати на увазі, що родину у складних життєвих обставинах не можна ототожнювати з родиною асоціальною. Поняття неблагополуччя розглядається саме з погляду завдань виховання дитини. Якщо асоціальна сім'я (де існує алкоголізм, наркоманія, злочинність тощо) завжди є неблагополучною для дитини, то соціалізована сім'я може бути як благополучною, так і неблагополучною з точки зору соціальних і біологічних інтересів дитини. Тобто, з погляду виконання інших соціальних функцій, окрім виховної стосовно дитини, інколи родина може бути достатньо соціалізованою. (Хоча це й нечасте явище, — скоріше, там, де є неблагополуччя стосовно виховання дитини, порушені й інші сімейні функції). Але ця зовні благополучна, за формальними ознаками достатньо соціалізована сім'я може бути для дитини неблагополучною, якщо стає причиною психічного напруження, навіть захворювання. Протест дитини може втілитись у не бажанні дії, ненормативну поведінку (бродяжництво, вибір поганих друзів, виникнення різних видів залежностей, протиправні вчинки).

Отже, неблагополучними (інколи їх називають проблемними) щодо становища дітей прийнято вважати сім'ї, які в силу різних причин повністю або частково втратили свої виховні можливості, у результаті чого в них складаються несприятливі умови для виховання дитини. 31;46]

Стисле, але достатньо вичерпне значення сім'ї у складних життєвих обставинах дається у «Словнику-довіднику для соціальних працівників та соціальних педагогів «, розробленому в центрі соціальних служб для молоді. Сім'я неблагополучна — сім'я, яка в силу об'єктивних або суб'єктивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини. [8;88]

У визначенні закладені принципові позиції: існують численні причини неблагополуччя, які призводять до негативних наслідків та виникнення несприятливих умов для розвитку дитини.

«До неблагополучних належать сім'ї: де батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають в конфлікт з морально-правовими нормами суспільства; сім'ї зі стійкими конфліктами між батьками і дітьми; неповні сім'ї; зовні благополучні сім'ї, які систематично припускаються серйозних помилок, прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім'ї, де взаємостосунки з дітьми носять формальний характер; де відсутня єдність вимог до дитини, має місце бездоглядність, надмірна батьківська любов, надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань, сім'ї „нових українців“ та ін.)».

Професор Н. А. Галагузова зазначає, що сім'ї у складних життєвих обставинах мають низький соціальний статус в якій-небудь із сфер життєдіяльності чи в декількох одночасно, вони не справляються з покладеними на них функціями, їх адаптивні здібності суттєво знижені, процес сімейного виховання дитини здійснюється повільно, не результативно.

Тому неблагополучну сім'ю можна охарактеризувати (включаючи різні типи таких сімей) за такими ознаками:

— Низька самооцінка;

— Нецілеспрямовані, переплутані, неясні комунікації;

— Ригідні, інертні, стереотипні, негуманні, не спрямовані на допомогу іншим і такі, що надмірно обмежують життя, правила поведінки;

— Соціальні зв’язки, наповненні страхом і загрозою.

Також, В. Метюз і К. Мізанович виявили десять відмінностей між щасливими і нещасливими сім'ями. [2;24]

Ознаки нещасливої сім'ї:

1. Не мають єдиної думки з багатьох питань і проблем.

2. Погано розуміють почуття один одного.

3. Говорять слова, що дратують іншого.

4. Часто почуваються нелюбимими.

5. Не звертають уваги один на одного.

6. Відчувають потребу, яка незадоволена, у довірі.

7. Відчувають потребу у людині, якій можна довіритись.

8. Рідко роблять компліменти один одному.

9. Часто змушені поступатись один одному.

10. Бажають, щоб їх любили сильніше.

Оскільки межа «благополуччя «є досить хиткою, то важко однозначно сформулювати поняття, котре б охарактеризувало б усі такі сім'ї. Опис таких сімей можна знайти під термінами «кризова сім'я », «проблемна сім'я «, «аморальна сім'я «, сім'я алкоголіків і наркоманів та багато інших термінів. Тому спробуємо розглянути існуючі класифікації сімей у складних життєвих обставинах.

Нижче перераховані сім'ї, класифіковані за поділом по ступеню їх виховного впливу на дітей і стоять за межею більш-менш сприятливих типів сімей. [13;34]

Несприятливими для формування особистості дитини є сім'ї, де духовні потреби другорядні і їм на заміну ставляться інші: накопичення, жадоба до збагачення, що призводить до шкоди у розвитку дитини. В таких сім'ях найчастіше 1−2 дитини.

Нерідко один з батьків веде аморальний спосіб життя. Для сім'ї є характерним рівень освіти і культури. Такі батьки часто відвідують школу, вислуховують вчителів, однак все одно не вміють впливати педагогічними виховними засобами, що призводить до авторитарного стилю спілкування, взаємному нерозумінню. Звідси невміння розумно організувати життєдіяльність сім'ї, небажання разом проводити дозвілля через відсутність культурних запитів з боку батьків і занадто різних інтересів дітей і батьків. Матеріальний стан полярний Ї іноді висока заможність батьків, а іноді злидні.

Виокремлюють і нейтральний тип сім'ї, де у сімейних відносинах переважає «відносно вільне виховання «, так як діти частіше всього полишені самі на себе. Батьки зайняті лише тим, що заробляють гроші. Нерідко це матері-одиночки, що народили дітей в дуже молодому віці чи розведені жінки, яким соціальні умови не дозволяють у повній мірі займатися вихованням дітей. До цього типу можна віднести і багатодітні сім'ї з послабленими соціально-моральними нормами, з низьким культурним рівнем. Матеріальний стан в таких сім'ях частіше нижче середнього.

До несприятливого типу відносять також, сім'ї з аморальним мікрокліматом і негативним впливом на розвиток дитини. Для них характерні послаблена морально-трудова атмосфера, постійна конфліктність, антипедагогічне відношення до дітей, нервозність у відносинах між іншими членами сім'ї, відсутність загальної культури і духовних запитів. Освіта батьків, як правило, нижче середньої. Ці сім'ї нерідко багатодітні. Матеріальний стан важкий.

Ніякого піклування про дітей, корисної організації їх життя і діяльності в подібних сім'ях немає. Діти намагаються компенсувати відсутність піклування і любові батьків на вулиці шляхом самоствердження в дворових компаніях.

Останнім часом все частіше доводиться виокремлювати криміногенний тип сім'ї. Сімейні відносини у середині таких сімей будуються таким чином, що вони завдають значну шкоду духовному і фізичному розвитку дитини. Освіта батьків нижча середньої. В сім'ї систематичне пияцтво, часто спільне батька і матері, розпусний спосіб життя батьків, іноді з залученням в нього дітей, їх побиття. В сім'ї нерідко декілька дітей. Умови виховання дітей в таких сім'ях повністю відсутні.

А.Іванцова, кандидат педагогічних наук, спираючись на свій досвід соціального педагога, орієнтовно виокремила три групи проблемних сімей. [11; 6]

1. Сім'я з безвідповідальним відношенням до виховання дітей, де стан ускладнюється аморальною поведінкою і способом життя батьків.

2. Сім'я з низькою педагогічною культурою батьків, які допускають помилки у підборі засобів, методів і форм роботи з дітьми, батьки не можуть встановити вірний стиль і тон взаємовідносин з дітьми.

3. Сім'я, в котрій діти без нагляду по різним причинам: розлучення, розлад в сім'ї, зайнятість батьків.

Сім'ї у складних життєвих обставинах мають в спеціальній літературі додаткові характеристики. Ось деякі з них. [7;3]

Зовні «спокійна сім'я «. Події в такій сім'ї протікають ніби рівно, проте при ближчому знайомстві помітне відчуження між подружжям, їх почуття незадоволеності. За «благополучним фасадом «сховані їх тривалі і з важкістю стримувані негативні почуття один до одного. Нерідко постають тривалі напади туги, депресії. Подружжя мало розмовляють один з одним. В таких сім'ях «неочікувано» для навколишніх виростають «важкі» діти.

Вулканічна сім'я Ї в ній відносини мінливі і відкриті. Подружжя постійно з’ясовує стосунки, часто розходяться і сходяться, скандалять, а незабаром знов освідчуються в коханні до самої смерті. Емоційність переважає над почуттям відповідальності. В таких сім'ях дитина стає безпорадною, зазнає значних емоційних навантажень, знаходячись між протилежними полюсами взаємовідносин батьків.

Сім'я-санаторій Ї характерний приклад сімейної дисгармонії, коли один з членів сім'ї чи дитина примушують близьких все більше і більше оточувати його увагою. сім'я лише зовні здається солідарною. Якщо сім'я перетворюється в «санаторій» для батька чи матері, то діти роками живуть в ситуації фізичного і нервового перенавантаження, стають надміру тривожними і емоційно незалежними. Якщо «санаторним» становленням оточені діти, то взаємовідносини відрізняються дріб'язковою опікою, жорстким контролем і захистом від реальних і удаваних небезпек.

Сім'я-театр Ї в ній створюється атмосфера специфічного театралізованого способу життя. Зберігається видимість благополуччя і близькості. У спілкуванні з дітьми заборони і заохочення декларуються, труднощі у вихованні прикриваються удаваними достоїнствами і досягненнями. Сім'я Ї «третій зайвий» Ї батьківство в ній сприймається як перешкода подружньому щастю. Вихованням батьки займаються від випадку до випадку, у дітей виховується невпевненість у собі, розвивається комплекс неповноцінності.

«Сім'я з кумиром» Ї у ній дитина єдине, що утримує подружні відносини. Піклування про дитину є єдиною силою, що здатна втримати подружжя від розриву відносин. Батьки намагаються зробити все для дитини, переносячи на неї усі свої нереалізовані почуття. Бажання вберегти дитину від життєвих труднощів призводе до обмеження її самостійності.

«Сім'я-маскарад» відрізняється неузгодженістю життєвих цілей і планів подружжя, вимог і оцінок. Мерехтіння і маячіння «масок» підвищує почуття тривожності, породжує внутрішній конфлікт і нервове перенапруження. Дитина намагається під лаштуватися під кожного із батьків і ще більше втрачає життєві орієнтири.

Спеціалісти, що займаються проблемою сімейних суперечок, поділяють всі відносно сім'ї у складних життєвих обставинах, в залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів на такі типи.

Класифікація за В. Торохтієм: [29;47]

Кризова сім'я. Протиставлення інтересів та потреб подружжя має гострий характер, і охоплює важливі сфери життєдіяльності сім'ї. Подружжя займає непримиримі і навіть ворожі позиції по відношенню один до одного, не погоджуючись на жодні поступки. До кризових шлюбів можна віднести усі ті, які або розпадаються, або ж знаходяться на межі цього.

Конфліктна сім'я. Між подружжям є постійні наявні сфери, де їх інтереси стикаються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак, шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також поступкам і компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна сім'я. Для неї характерним є тривале існування труднощів, що здатні нанести відчутний удар сталості шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба когось з подружжя, відсутність засобів для існування сім'ї, засудження на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. В таких сім'ях вірогідне загострення взаємовідносин, поява психічних розладів у одного чи в обох членів подружжя.

Невротична сім'я. Тут головну роль відіграють не спадкові порушення у психіці, а накопичення впливу психологічних труднощів, з якими стикається сім'яна своєму життєвому шляху. У подружжя спостерігається підвищена тривожність, розлади сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність та ін.

Наступна класифікація перегукується з попередніми. Це типологія за якістю відносин і атмосферою в сім'ї: соціально-неблагополучні, проблемні, конфліктні, нестабільні, дезорганізовані сім'ї. [30;45]

Соціально-сім'ї у складних життєвих обставинах Ї сім'ї з низьким культурним рівнем і вживанням алкоголю одним чи обома членами подружжя. Атмосфера цих сімей породжує «важких дітей». Негативний вплив більше всього відбивається не хлопчиках. Діти в 90% випадків мають відхилення поведінки від норми.

Проблемні сім'ї Ї головна їх риса Ї відсутність взаємності у подружжя і невміння співпрацювати. Для є характерним більш високі очікування від партнера в порівнянню з реальністю. Обидва вважають, що атмосфера в сім'ї перешкоджає вияву їх найкращих якостей, породжуючи незадоволеність.

Конфліктні сім'ї. Виокремлюються наявністю психологічної несумісності. Приводом до конфлікту може стати будь-що. Конфлікти сильно відображаються на дітях, у них в 90% випадків виявляються розлади емоцій і поведінки. Подружжя мало розмовляє, тематика обмежена. Нерідко, конфліктна обстановка стає стилем життя і набуває хронічного характеру.

Нестабільні сім'ї Ї характеризуються високою незадоволеністю сімейного життя, шлюб дав їм менше ніж вони очікували. Подружжя незадоволене своєю роллю і положенням в сім'ї, низько оцінюють партнера. Чоловік і дружина не цінують почуття власної гідності один одного. Нерідко, «виховують» і звинувачують один одного. Діти в таких сім'ях в 90% випадків мають відхилення поведінки від норми. Дезорганізовані сім'ї. В цих сім'ях проявляється виразне відставлення сімейних відносин від загального рівня розвитку суспільства (пияцтво, архаїчні відносини грубого диктату). Часто в них панує атмосфера страху, культ сили, розвинений алкоголізм. В такій сім'ї кожен «сам по собі», всіх об'єднує лише дах.

І нарешті, остання класифікація, яка наводиться у даній роботі запропонована М.М. Плоткіним, який ділить сім'ї у складних життєвих обставинах на чотири категорії: конфліктна, аморальна, педагогічно невлаштована і асоціальна сім'я. [27;16]

Перелік причин, які призводять до розвитку функціонування сім'ї, дуже широкий. На думку клієнтів ЦССМ та спеціалістів різних установ, які надають конкретну допомогу сім'ям у складних життєвих обставинах, проблеми, що найчастіше виникають у сім'ях, провокуються передусім такими причинами: [8;89]

Економічні - складне матеріальне становище, безробіття, непрацездатність одного або кількох членів сім'ї;

Психологічні - подружня невірність, конфлікти між дорослими членами родини, складнощі у спілкуванні батьків і дітей, втручання родичів у особисті проблеми подружжя, психічні захворювання одного із членів родини;

Соціальні - складні житлово-побутові умови, алкоголізм, пияцтво, наркотична залежність одного із членів родини, насильство, проблеми із здоров’ям, інвалідність.

Педагогічні - низький рівень педагогічної культури батьків, необізнаність щодо форм та методів виховання, спілкування, налагодження контактів.

Розподіл причин з якими найчастіше пов’язані проблеми, що виникають у родинах. (Додаток А) Важливо зазначити, що сімейне неблагополуччя (нестабільність шлюбу, розлучення порушення морально-етичних принципів і форм спілкування сім'ї тощо), на сьогоднішній день, великою мірою зумовлене викривленням в системі ціннісних орієнтацій подружжя. Насамперед це невисока цінність для них самоактуалізації особистості, низька цінність пізнання нового, деформовані пізнавальні інтереси, байдуже або негативне ставлення до праці. За таких умов відбувається дезактуалізація нормативної соціальної поведінки, спостерігається прийняття маргінальних її форм. Педагогічна діяльність таких сімей регулюється не прагненням досягти значущих цілей у вихованні дітей, а намагання уникнути відповідальності за сам процес виховання дитини, можливих негативних наслідків свої дій або своєї бездіяльності. Такі ціннісні установки батьків передаються і дітям. Встановлено, що несприятливі сімейні стосунки через дисгармонію батьківсько-дитячих взаємин порушують психічний розвиток дитини; неадекватні моделі поведінки дорослих призводять до того, що в сім'ях виростають «важкі» діти, з’являються дедалі більше дітей, які «випадають» із сім'ї. Через це близько 54,1% батьків формально ставляться до виховання, зосереджуючи увагу в основному на таких проблемах як навчання в школі, слухняність, одяг, харчування тощо. З-поміж форм і методів виховного впливу, які характерні для більшості сімей України, превалюють так звані методи авторитарного спрямування, що передбачають безумовне підкорення дитини волі батьків, хоча (і це підтверджує досвід) доволі часто погляди і дії дорослих помилкові. За результатами опитування «Молодь за здоровий спосіб життя» оцінюючи причини, через які у дітей виникають сварки з батьками, 19% респондентів віком від 10 до чотирнадцяти років вказують на розуміння з боку дорослих (діти зазначають, що конфлікти з цієї причини виникають часто або дуже часто). [22;35]

Судження опитаних учнів про соціально-психологічний клімат у їхніх сім'ях наведені у таблиці. (Додаток Б).

Та головне, що відрізняє сім'ї - це та атмосфера, яка панує у родині й відбиває розуміння батьками своїх подружніх ролей, а також ролей вихователів власних дітей. Саме спосіб сімейного виховання зумовлює зміст сімейних взаємин, а отже, справляє домінуючий вплив на формування особистості дитини.

Проте, дослідження показують, що батьки дуже рідко проводять вільний час разом з дітьми. І справа не в тому, що в дорослих бракує вільного часу (хоча цей показник досить високий Ї 46,5%), а в його організації: майже 69,4% батьків надають перевагу перегляду телевізійних передач, спілкуванню з іншими людьми, зводячи контакти з власними дітьми до мінімуму.

У рамках опитування «Молодь за здоровий спосіб життя» дітям та молодим людям ставились запитання, як часто у них виникають проблеми у сімейному спілкуванні. Найчастіше такі проблеми виникають із братами та сестрами 23% опитаних вказали, що проблеми у спілкуванні з ними виникають часто або дуже часто у 14% респондентів, у спілкуванні з батьком зростає від 10 до 17 років і залишається високою до 20-річного віку, після чого спостерігається певний спад. Оцінка респондентами проблем у взаєминах з матір'ю зростає з10 до 18−19 років після чого також дещо знижується. [22;37]

Отже, варто зазначити, що реалізація виховної функції, яка традиційно за будь-яких часів зумовлювалася багатьма різноманітними чинниками (зокрема готовністю батьків до виховання, рівнем їхньої загальної і педагогічної культури, наявними матеріальними та побутовими умовами, наявністю і характером використання вільного часу, звичною субкультурою сім'ї, характером взаємостосунків і ступенем взаємоузгодженості батьків у питаннях виховання, їхніми індивідуальними особливостями — темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров’я, віком, досвідом виховання, ціннісними орієнтаціями, їх ієрархією, моральною атмосферою, що панує в сім'ї, загалом стилем внутрішньо сімейного життя тощо), у наш час додатково ускладнюється низкою факторів.

За цих обставин у суспільстві поширюється феномен сім'ї у складних життєвих обставинах (з різними видами неблагополуччя), що вимагає від спеціалістів соціальних служб досконалого володіння технологію соціальної роботи з цією категорією клієнтів, уміння врегульовувати негативні процеси у сім'ї специфічними методами і засобами впливу, адекватними індивідуальним особливостям, з якими проходиться працювати. Для того, щоб соціальний педагог міг надати кваліфіковану допомогу і запобігти дитячим психологічним травмам, він повинен враховувати тип сім'ї, знати чинники, які можуть привести до неблагополуччя, щоб попередити їх. Розглядаючи цю проблему, варто зауважити, що особистий приклад батьків, організація побуту в сім'ї особливості родинного спілкування зумовлюють вироблене у дитини на неусвідомленому рівні певних стереотипів поведінки, які в свою чергу визначають не тільки окремі звички, життєві установки, але й суттєво впливають на вироблення дитиною моделі свого майбутнього життя. Гармонізація стосунків батьків і дітей зміцнюється лише за умов зближення їхніх духовних інтересів і потреб, усвідомлення потреб і змісту життя, багатства й неповторності форм і способів його виявлення у життєдіяльності кожної особистості в сім'ї. Якщо сім'я не в змозі досягти цього власними силами то їй може прийти на допомогу соціальний працівник.

1.2 Види та зміст соціально-педагогічної роботи з сім'ями у складних життєвих обставинах

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступає сім'я у складних життєвих обставинах. У зв’язку з цим загальновизнаною системою допомоги сім'ї є організація соціально-педагогічної роботи в межах усієї держави і суспільства, здійснювана на фаховій основі, спеціально підготовленої людьми (соціальними працівниками), що належать до особливих структур (соціальних служб). [34;68]

Зміст соціальної роботи тут обумовлений тим, що сім'я, будучи всеосяжним соціальним інститутом, відбиває в собі практично всі соціальні проблеми: малозабезпеченість, насильство, дискримінацію та ін.

Соціальна робота з сім'єю у складних життєвих обставинах — це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Розрізняють такі види соціальної роботи: соціальне обслуговування, соціальна профілактика серед дітей та молоді, соціальна реабілітація та супровід дітей та молоді. Вимагає визначення соціально-педагогічна специфіка цих видів соціальної роботи. Оскільки така робота є складовою соціальної роботи, то в ній також виділяються обслуговування, профілактика, реабілітація і супровід.

Особливості сім'ї і мета та завдання соціальної педагогіки дозволяють розкрити специфіку цих видів та напрямів роботи.

Соціально-педагогічне обслуговування — напрямок соціальної роботи, який спрямований на задоволення потреб і розв’язання поточних проблем, протиріч сім'ї, які виникають у процесі її життєдіяльності через надання різноманітної допомоги сім'ям та її членам. Допомога означає надання сім'ям послуг у: сфері освіти, культури, охорони здоров’я, спеціального медичного обслуговування, оздоровлення, відпочинку, доборі роботи і працевлаштуванні, професійної підготовки, перепідготовки, освіти і професійної орієнтації; фізкультурно-оздоровчих послуг.

Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги молодій сім'ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім'ї, які з’являються внаслідок тяжких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім'ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.

Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім'ї індивідуально, так і з усією сім'єю та її родичами. Основна мета такої роботи — виведення членів сім'ї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сім'ї. Соціально-педагогічний супровід - це довготривала, різноманітна допомога різним типам сімей у складних життєвих обставинах, яка спрямована на створення умов для ліквідації причин неблагополуччя (чи їх можливої компенсації), форсування формування здатності сім'ї самотужки розв’язувати свої проблеми, долати труднощі, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний і виховний потенціал, права в суспільстві; корекцію і покращання внутрішньосімейних стосунків, стосунків сім'ї із мікроі макросередовищем.

Критеріями ефективності соціально-педагогічного супроводу сім'ї як системи є: [33;45]

1) відновлення і виконання нею своїх функцій (репродуктивної, соціалізації дітей, економічної і господарсько-побутової, рекреативної і психотерапевтичної, комунікативної, гедоністичної);

2) відновлення внутрішньо сімейних зв’язків і їх стабілізація (емоційна близькість, фізична близькість, спільне проживання із спільним веденням господарства і вихованням дітей; юридична фіксація шлюбу);

3) відновлення зв’язків сім'ї з мікросередовищем (ділові стосунки на роботі, в школі, доброзичливі із сусідами);

4) відновлення зв’язків із макросередовищем (контакти з колишньою батьківщиною, участь у житті діаспори, релігійної громади, відзначенні державних, національних, релігійних свят, адаптація до мовного середовища, організація роботи недільних шкіл).

Одним із засобів цього є соціальне інспектування сім'ї у складних життєвих обставинах, яке вперше введено в Україні у 2001 р. і дає право соціальному педагогу входити в сім'ю (за Законом «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»). Соціальне інспектування сім'ї - це складова соціального супроводу сім'ї у складних життєвих обставинах умова успішної соціальної роботи з такою сім'єю. Метою соціального інспектування є контроль соціальним працівником за реалізацією у сім'ї прав людини; виявлення випадків їх порушення та умов, які цьому сприяють. Соціальне інспектування сім'ї у складних життєвих обставинах — це перевірка, оцінка та облік порушень прав людини у сім'ї, умов життєдіяльності сім'ї, які цьому сприяють. Соціальне інспектування є початком соціального супроводу сім'ї і здійснюється протягом визначеного тривалого часу для перевірки ефективності соціальної роботи з сім'єю. Соціальне інспектування здійснюється соціальним працівником центру соціальних служб для молоді спільно з дільничними інспекторами міліції, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Соціальне інспектування сім'ї здійснює працівник центру соціальних служб для молоді, який має вищу педагогічну чи юридичну освіту.

Об'єкти соціального інспектування: [34;26]

— сім'ї, де дитина перебуває па обліку в службі у справах неповнолітніх, кримінальній міліції у справах неповнолітніх, скоїла правопорушення чи злочин; умовно засуджена, відбуває покарання у ВТК, знаходиться у школі соціальної реабілітації, професійно-технічному училищі соціальної реабілітації, повернулась з місць позбавлення волі, перебуває на обліку у наркологічному диспансері, не відвідує школу, повернена з притулку для неповнолітніх у сім'ю;

— сім'ї, де дорослі члени сім'ї знаходяться на обліку в міліції, наркологічному диспансері, умовно засуджені за порушення прав людини в сім'ї, перебувають на обліку в службі у справах неповнолітніх як сім'я, яка перебуває у кризовому стані.

У своїй діяльності соціальний працівник, який здійснює соціальне інспектування сім'ї, підпорядковується директору центра ССДМ і начальнику відділу реалізації соціальних програм, керується Положенням про ЦССДМ і діючим у сфері соціальної роботи законодавством.

Функції працівника ЦССДМ у соціальному інспектуванні сім'ї:

— діагностична (чи є порушення прав людини в сім'ї);

— оцінна (наскільки порушуються права людини в сім'ї);

— попереджувально-профілактична (щодо рецидивів порушення прав людини в сім'ї);

— інформаційна (на основі одержаних відомостей про порушення прав людини в сім'ї, умов, які цьому сприяють, передача цих даних в інші органи державної влади);

— наглядово-контрольна (облік і перевірка житлово-побутових умов життя сім'ї, виконання приписів соціального працівника, реалізація прав людини членами сім'ї у родині);

— охоронно-захисна (вжиття екстрених заходів щодо порушень прав людини в сім'ї: вилучення дитини з сім'ї разом з працівниками міліції, служб у справах неповнолітніх; направлення жертв сімейного насильства до притулку для жінок, для неповнолітніх);

— комунікативна (налагодження взаємодії соціального працівника з членами сім'ї, залучення і спонукання сім'ї до соціальної роботи з подолання причин і наслідків кризи);

— координаційна (залучення до роботи інших фахівців: медиків, психологів, юристів для розв’язання проблем у сім'ї).

Права соціального працівника у соціальному інспектуванні сім'ї: [35;23]

1. Право відвідувати сім'ю з метою контролю за додержанням прав людини в сім'ї, створення умов для цього. Відвідання сім'ї здійснюється разом з працівниками міліції або, у разі підпису сім'єю і соціальним працівником контракту про соціальну роботу, — за згодою членів сім'ї в межах, обумовлених контрактом.

2. Право спілкуватися з усіма членами сім'ї щодо мети соціального інспектування, з сусідами сім'ї з метою одержання відомостей про сім'ю.

3. Право звертатися до міліції, центрів зайнятості, служб у справах неповнолітніх, установ освіти, служби соціального захисту, судів з метою одержання даних про сім'ю, перевірки відомостей, наданих членами сім'ї, сприяння сім'ї у збереженні її цілісності, додержання прав у суспільстві її і членів сім'ї, створення умов для реалізації прав людини в сім'ї та суспільстві.

4. Право інформувати відповідні органи про порушення прав людини в сім'ї і прав сім'ї у суспільстві.

5. Право надавати соціальні послуги членам сім'ї вдома: інформаційні, консультативні, матеріальну допомогу.

6. Право контролю за ефективністю соціальної роботи з сім'єю у складних життєвих обставинах вдома і в установах, які здійснюють соціальну роботу з нею.

7. Право на подання обґрунтованих рекомендацій щодо соціальної роботи з сім'єю іншим суб'єктам соціальної роботи з метою координації дій щодо порушення питань про різноманітну допомогу членам сім ї у випадку необхідності.

8. Право на захист і охорону з боку міліції щодо виконання своїх обов’язків під час інспектування сім'ї.

Обов’язки соціального працівника у соціальному інспектуванні сім'ї у складних життєвих обставинах: [34;30]

1. Відвідувати сім'ю у складних життєвих обставинах двічі на місяць і вивчати житлово-побутові умови сім'ї, стосунки між членами сім'ї, дотримання прав людини в сім'ї; складати акт про обстеження житлово-побутових умов сім'ї, характеристику сім'ї.

2. Пропонувати і надавати сім'ї під час інспектування соціальні послуги, звітувати про їх надання у ЦССДМ.

3. Перевіряти інформацію про сім'ю у відповідних органах.

4. Повідомляти про порушення прав людини, виявлені під час інспектування, відповідні органи, а також повідомляти про ефективність соціальної роботи з сім'єю для пом’якшення санкцій до членів сім'ї, залишення батькам батьківських прав.

5. Сприяти за наслідками інспектування в одержанні сім'єю соціальної допомоги, пільг, субсидій, працевлаштуванні; організації лікування, відпочинку і дозвілля дітей, направленні членів сім'ї на лікування у центри медико-соціальної реабілітації (за виявленням алкоголізму і наркоманії), в притулки для неповнолітніх і для жінок (коли виявлено грубе чи систематичне порушення прав людини в сім'ї, що загрожує її життю, розвитку, здоров’ю).

6. Вести журнал соціального супроводу сім'ї.

7. Координувати свої дії з працівниками правоохоронних органів, служби у справах неповнолітніх, установами освіти, медичними закладами.

8. Виносити рішення спільно з іншими працівниками ЦССДМ, які працюють з сім'єю, про припинення соціального супроводу сім'ї, передачу матеріалів про ефективність соціальної роботи з сім'єю у службу у справах неповнолітніх, правоохоронні органи для вирішення подальшої долі сім'ї і неповнолітніх.

9. Дотримуватися фінансової дисципліни.

10. Здійснювати інспектування, дотримуватись Положення про інспектування сім'ї, чинного законодавства, етичних стандартів і норм соціального працівника.

11. Дотримуватись правил охорони праці.

Соціальна профілактика — це вид соціальної роботи, спрямований на локалізацію, обмеження, виявлення, попередження і запобігання соціальним відхиленням, негативним явищам, впливам та їх наслідкам на життя і здоров’я людей, усунення причин і умов виникнення асоціальної поведінки, то соціально-педагогічна профілактика негативних явищ і насильства в сім'ї - це система заходів, спрямованих на створення умов для попередження утиску прав сім'ї та її членів, негативних явищ і впливів, виявлення і подолання цих явищ, утиску прав, їх наслідків. Здійснюється в таких напрямках: підготовка молоді до сімейного життя, роз’яснення прав сім'ї та її членів у суспільстві самим сім'ям, формування відповідального та усвідомленого батьківства, попередження сімейних конфліктів, виявлення потенційно сімей у складних життєвих обставинах, попередження розлучень, дисгармоній, стресів, помилок у сімейному вихованні, пропагування сімейного способу життя, здорового способу життя.

Соціально-педагогічна профілактика у роботі з сім'ю передбачає створення умов для: [34;33]

1) забезпечення взаємовідповідності, сумісності членів подружжя;

2) збереження різними способами контактів між членами сім'ї;

3) розвитку як особистості кожного з членів сім'ї, відпочинку один від одного;

4) підтримки самобутності сім'ї за рахунок традицій та ритуалів.

Профілактика передбачає навчання людей нових навичок, які допомагають їм досягти поставленої мети, а також здійснення змін у соціальному середовищі, які б підтримували і стимулювали нормальну життєдіяльність особистості і сім'ї. Отже, профілактика передбачає формування і реалізацію такої державної сімейної політики, яка б розв’язувала проблеми сім'ї і розглядала її як суб'єкт, а не об'єкт соціально-педагогічної роботи. Профілактика спрямована на запобігання сімейним проблемам, умовам, які цьому сприяють; рішення проблем, які ще не виникли, але можуть виникнути під впливом різних об'єктивних і суб'єктивних факторів. Все це вимагає застосування таких форм роботи, які б передбачали чергування загально сімейних заходів і послуг, і тих, які стосуються батьків, окремо — дітей, окремо — чоловіка чи дружини та батька чи матері з дітьми (що означає реалізацію системного підходу до роботи з сім'єю). Соціальна профілактична робота з сім'єю полягає у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; у формуванні відповідального батьківства, збереженні репродуктивного здоров’я молоді; в організації роботи щодо запобігання помилок, розрахунків у системі сімейного виховання.

Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які з’явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний педагог та соціальний працівник виступають посередниками між сім'єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім'ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, роз’яснення про пільги, що надаються молодим сім'ям, жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з сімей у складних життєвих обставинах і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обов’язків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сім'ям — жертвам екологічних, технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сім'ї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду інформативних консультацій.

Соціальної допомоги потребують також сім'ї, які мають проблеми у вихованні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрішньосімейних взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації життєдіяльності сім'ї, а також сім'ї соціального ризику з несприятливими умовами існування. Такі сім'ї потребують різних видів допомоги: з питань планування сім'ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім'ї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім'ї тощо.

Соціальний патронаж — один з напрямів соціальної роботи, спрямований не постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціальне незахищених сімей (малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.). [26;210]

Отже, основна задача соціального педагога в роботі з сім'ями у складних життєвих обставинах Ї зміцнення взаємодії з ними, використання всього комплексу педагогічних засобів для зміни стилю спілкування між батьками і дітьми, розвиток відповідальності дорослих за виховання дітей, вплив на стан дитини, коректування поведінки.

Соціальний педагог допомагає батькам усвідомити позитивні і негативні події, що виникають у сім'ї, побачити реальну можливість зміни важкої ситуації, вчить долати перешкоди на шляху досягнення сімейного благополуччя. Він ставить за мету відновити виховний потенціал сім'ї.

1.3 Технології і методи соціально-педагогічної роботи з сім'єю у складних життєвих обставинах

Особливості соціальної діяльності стосуються і технологій роботи з сім'єю, які враховують суб'єктивні та об'єктивні фактори роботи з сім'єю, передбачають добровільність роботи, бажання сімей усвідомити свої проблеми і розв’язувати їх зі сторонньою допомогою.

Соціальні технології можна визначити як алгоритм, спосіб здійснення діяльності на основі її поділу на дії та операції, які є скоординованими, синхронізованими і передбачають вибір оптимальних засобів і методів їх виконання для досягнення мети і виконання завдань через такі етапи як: 1) теоретичне обґрунтування діяльності на основі аналізу інформації; 2) вибір критеріїв, методів, засобів діяльності; 3) безпосередні поетапні дії, які спрямовані на розв’язання проблеми; 4) контроль і корекція результатів (зворотний зв’язок). Особливостями соціально-педагогічних технологій є: випереджаючий характер і спрямованість на усунення проблем, динамічність, циклічність, дискретність. [34;109]

Соціально-педагогічні технології є формою узагальнених і систематизованих знань, досвіду, вмінь і практики роботи суб'єктів соціально педагогічної діяльності. Діяльність має мету і зміст, складається з дій, підпорядкованій загальній меті. Тому можна говорити про те, що технології визначаються метою, принципами і змістом діяльності, а розрізняються за суб'єктами, об'єктами, сферами застосування і рівнями. Зокрема, соціально-педагогічні технології роботи з сім'єю у складних життєвих обставинах можна класифікувати таким чином:

· за типом сім'ї: з функціонально неспроможними сім'ями, з сім'ями з порушеною структурою; з сім'ями, в яких порушені внутрішньо родинні зв’язки; зв’язки з мікроабо макросередовищем;