Проблема споживання людством благ цивілізації

Проблема споживання людством благ цивілізації

Неможливість рівноправності в споживанні людьми благ цивілізації

У будь-якому суспільстві праця більшості людей оцінюється низько, роблячи недоступними для них багато благ цивілізації або доступними не повною мірою. Однак, завжди існують верстви населення або класи, представники яких мають законну можливість необмеженого збагачення. Незалежно від джерела їхнього збагачення в конкретному суспільстві (торгівля, використання праці інших людей та інше.), права цих класів захищені законом набагато краще, ніж права більшості людей. Ці класи є правлячими, на них опирається державна влада, у них у руках зосереджені виробництво й розподіл благ.

Для того, щоб задовольнити потреби всіх повною мірою, необхідно, щоб трудомісткість, а отже, собівартість усього комплексу благ відповідала середньорічній зарплаті людей. Доходи родини або окремої людини за інтервал часу в 1−2 року повинні відповідати їхній потребам у товарах і послугах за той же проміжок часу. Тільки в цьому випадку людина зможе задовольнити крім повсякденних побутових потреб ще й потреби в дорогих товарах і послугах, зібравши для цього засобу. (Проміжок часу в 1−2 року обраний тому, що більше тривале нагромадження засобів недоцільно. Розвиток науки, техніки й технології сприяє швидкій якісній зміні товарів і послуг, у результаті чого бажана річ або послуга морально застаріє, у той час як якісно нова річ або послуга буде коштувати дорожче застарілої й вимагати нових нагромаджень).

Вартість необхідних товарів і послуг (їжа, одяг, комунальні послуги, проїзд до місця роботи й ін.) повинна бути менше середньої заробітної плати. У цьому випадку в людини з’явиться можливість накопичувати засоби для інших благ, що не є необхідними, але дозволяє людині почувати себе комфортно й одержувати можливі задоволення. Однак деякі більше дорогі товари й послуги недоступні для середньо забезпеченої людини. Можливість такої людини в споживанні благ безпосередньо залежать від собівартості товарів і послуг. Блага, засновані на останніх досягненнях науки, техніки й культури, будуть недоступні більшості доти, поки їхня трудомісткість і собівартість не стануть відповідати купівельній спроможності середньої людини. Така відповідність можливо у випадку рівномірного розвитку всіх видів людської діяльності, коли доходи людей практично не залежать від роду їхньої діяльності. Або в тому випадку, коли собівартість товарів і послуг значно знижується завдяки застосуванню нових технологій у масовому виробництві, при цьому купівельна спроможність людей буде зростати не за рахунок збільшення їхньої заробітної плати, а за рахунок зменшення вартості благ. Однак, деякі блага, що мають більшу трудомісткість виготовлення й високі енерговитрати незначно змінять свою собівартість, тому не будуть доступні більшості людей. Об'єднання процесів зниження собівартості благ і ріст заробітної плати спостерігається в розвинених країнах, разом з тим, деякі блага не доступні широким верствам населення. Це відбувається тому, що який-небудь трудомісткий у виготовленні вид товару застаріває раніше, ніж стає масово доступним. Його місце займає товар, що виконує практично тієї ж функції й має подібні якості, але завдяки застосуванню нових матеріалів, технологій і принципів, що є більше високої якості. При цьому різниця у вартості морально застарілого товару й товару, виконаного на якісно новому технічному й споживчому рівні, незначна. Продовження випуску й доведення до масового виробництва морально застарілих товарів економічно невиправдано. Тому багато товарів і послуги залишаться недоступними для більшості людей через їхню високу собівартість і тому обмеженості випуску.

Держава, у принципі, може встановити ціну якому-небудь товару нижче його собівартості, тим самим створюючи видимість його доступності для широких верств населення. Товар стає дефіцитним і не доступним для покупця по встановленої державою ціні. Такий метод ціноутворення приведе до спекуляції й нетрудових доходів. Однак, незважаючи на свої недоліки, він знайшов широке застосування в країнах соціалізму.

На жаль, ні економічні, ні технічні, ні волюнтаристичні методи не вирішують проблему нерівності в споживанні людьми благ цивілізації. Завжди будуть існувати блага, доступні повною мірою лише певним групам і класам, що перебувають у меншостях.

Здатності людини не визначають рівня її доходів благо цивілізація товар послуга Людей, зайнятих у виробництві, можна умовно розділити на дві категорії: на ті, хто безпосередньо бере участь у створенні товарів і послуг і тих, хто в цьому бере участь опосередковано. До першої категорії ставляться робітники, дрібні службовці й інтелігенція. До другої категорії ставляться великі керівники й власники капіталу. Доходи перших обмежені заробітною платою. Великі керівники мають обмежені доходи, однак, їхня зарплата перевищує зарплату робітників, дрібних службовців, інтелігенції в багато разів. Можливості в споживанні товарів і послуг у власників капіталу незрівнянно вище, ніж у тих, хто безпосередньо бере участь у їхньому створенні. Великі керівники по можливостях споживання благ перебувають між творцями товарів і послуг і власників капіталу.

Таким чином, приналежність людини до класу виробника благ або до класу власників капіталу визначає її споживчі можливості. Індивідуальні якості й здатності, властивій людині, практично не впливають на його добробут. Так двоє робітників, що мають різну кваліфікацію, мають незначну різницю в зарплаті. У той же час, двоє власників капіталу, що володіють різними здатностями в бізнесі, можуть мати значну різницю в доходах. Однак, обоє вони мають доходи, сильно перевищуючі доходи робітників, службовців і інтелігенції. Зосередивши у своїх руках засобу виробництва й фінанси, власники капіталу є опорою держави й закону, що закріплює, гарантуючого й захищає їхні права.

Проголошуючи існування рівних прав у суспільстві, капіталісти захищають свої інтереси. Людині, що належить до класу виробників благ, неможливо, не порушивши закону, стати власником капіталу. Власники капіталу іноді надають можливість розбагатіти окремим представникам іншого класу, переслідуючи при цьому свої мети. (Наприклад, з метою заробити більші гроші, заплатити людині незначну частину заробленого, але ця частина може перевищувати в багато разів дохід середньої людини). Так люди «з вулиці «, що володіють певними якостями, можуть по випадковості зробити кар'єру в шоубізнесі, бути запрошені зніматися в кіно, рекламі. При вдалому збігу обставин вони можуть увійти до числа власників капіталу. Сподіваючись на щасливу випадковість, люди слабко усвідомлюють свою приреченість на приналежність до класу з обмеженими споживчими можливостями, і тому не вживають зусиль, щоб змінити свою долю. Таким чином, нерівність людей у можливостях споживання благ криється не в розходженні людських здатностей і якостей, а в самому суспільстві як системі створення благ і задоволення потреб людини в цих благах.

Суспільство характеризують можливості виробництва товарів і послуг, які визначаються рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин складним образом впливає на приріст населення, що є одним з найважливіших стимулів розвитку суспільства — він спричиняє необхідність підвищення продуктивності праці. Ріст продуктивності праці приводить до підвищення добробуту суспільства і як наслідок, до зменшення нерівності людей у споживанні благ, що, у свою чергу, приводить до росту чисельності населення, визначаючи тим самим необхідність надалі підвищенні продуктивності праці. Ріст чисельності населення Землі визначається, з одного боку, станом виробництва товарів і послуг країн миру, тобто життєвим рівнем громадян цих країн. З іншого боку — запасами й вартістю видобутку й використання природних ресурсів.

Проблема перенаселеності

Завжди перед людством стояла проблема перенаселеності. Вона полягає в перевищенні чисельності населення над можливостями суспільства в створенні товарів і послуг, необхідних для задоволення потреб населення. Стан продуктивних сил і виробничих відносин визначає добробут суспільства, що у різні історичні періоди визначало приріст населення, завжди пропорційний росту добробуту цього суспільства.

Зародження капіталістичних відносин сприяло значному підвищенню рівня життя населення в порівнянні з рівнем життя при феодалізмі, що привело до бурхливого росту населення в країнах капіталізму, що зароджується. Вступ деяких країн капіталізму в стадію державного й світового імперіалізму внесло свої корективи в ріст населення цих країн. Капіталізм у країнах світового імперіалізму створив настільки високий рівень статку, при якому стали можливими й необхідними для подальшого розвитку суспільства рівні права й рівні можливості людей, економічна незалежність жінки. Рівні права й рівні можливості, відсутність расової дискримінації, рівноправність жінки й чоловіки, економічна незалежність дітей від батьків дозволяють максимально використовувати потенціал кожного члена суспільства через розвиток його здатностей і навичок завдяки рівним правам в одержанні утворення, у виборі роду діяльності. Дозволивши людині самостійно забезпечувати себе благами, суспільство тим самим, з одного боку, сприяє розвитку індивідуальності людини, з іншого боку — скасовує стійкі зв’язки між членами суспільства, робить людей більше керованими. Робота людини за контрактом дозволяє максимально використовувати його здатності в тій мері, наскільки це необхідно роботодавцеві. Одержуючи плату за виконання певної роботи, людина байдужна до проблем роботодавця й підприємства. Він не прив’язаний до якої-небудь спільності людей, до колективу, завжди вибираючи таку роботу, де більше платять, у межах своєї спеціальності.

Однак, значне підвищення рівня добробуту суспільства не спричинило значного росту населення розвинених капіталістичних країн. Навпаки, у деяких з найбільш розвинених країн Європи спостерігається зниження чисельності населення. Це пов’язане з рядом об'єктивних причин, які можна розділити на економічні, соціальні й природні. Економічними причинами є: можливість людини самостійно забезпечити себе благами і як наслідок, матеріальна незалежність жінки, рано наступаюча часткова або повна матеріальна незалежність дітей від батьків, а також незалежність старих від своїх дітей. Економічні причини викликають соціальні причини зниження росту населення при росту добробуту суспільства.

Жінка в домонополістичний період розвитку капіталізму не мала рівних прав із чоловіком, була змушена рано одружуватися й заводити родину. Однак, у цей час у розвинених країнах спостерігається тенденція до росту числа пізніх шлюбів з розрахунку, а також збільшення кількості людей обох підлог, що не бажають обтяжувати себе родиною й дітьми, росте число бездітних родин. Стали можливі одностатеві шлюби. Більша дружна родина, діти як помічники по господарству й бізнесу й продовжувачі справ своїх батьків у будь-який історичний період були основою для виживання. У цей час вони втратили цю функцію. Внаслідок матеріальної незалежності кожної людини відпала необхідність у родині й дітях. Родина й діти стають тягарем, що заважає розвитку індивідуальності людини, що обтяжує непотрібними для його розвитку довгостроковими зв’язками. Дружні й родинні зв’язки відмирають у капіталістичному суспільстві, оскільки обмежують волю й незалежність людини, заважають його розвитку й самореалізації. Діти, рано одержують матеріальну незалежність від батьків втрачають необхідність в останні. Батьки стають не потрібні для подальшого життя й розвитку своїх дітей. Діти йдуть від батьків і влаштовують своє життя самостійно. Батьки, у свою чергу, не маючи життєвої необхідності в проживанні зі своїми дітьми, не тільки не перешкоджають відходу дітей з родини, але й усіляко цьому сприяють. Може бути, іноді вони будуть ради бачити рядом своїх дітей, але тільки не щодня.

Одержавши можливість бути матеріально незалежним, самостійно забезпечувати себе всіма необхідними для нього благами, людина втратив необхідність в утворенні стійких зв’язків з іншими людьми, тим самим, звівши своє «Я» у вищу цінність. Це дозволило йому зосередити свої зусилля на розвитку своїх здатностей і потреб, зробивши метою свого життя споживання благ і одержання задоволень. Такі досягнення цивілізації, як протизаплідні засоби, аборти дозволили людині одержувати сексуальні задоволення в необмеженій кількості без ризику одержати «незручності» як вагітність і дітей. Сексуальна воля не обмежує людину на одному партнері, дозволяючи йому розмаїтість і розвиток сексуальних задоволень. Це також з’явилося однієї із причин руйнування родини. Капіталістичне суспільство звело любов і секс із головного задоволення в одне з багатьох не менш сильних задоволень таких, як влада, зручності, комфорт, пищачи, спиртне, наркотики. Розвиток техніки дозволило замінити сексуального партнера як джерело сексуального задоволення технічними засобами. Росте число жінок, що бажають виховувати дитину без чоловіка, оскільки це стало для них економічно можливим і не суперечить суспільній моралі.

Відсутність стійких зв’язків між людьми, що є наслідком їхньої матеріальної незалежності, а також орієнтації на споживання благ і задоволень, привело до зменшення чисельності населення розвинених країн.

Природними причинами, що впливають на зменшення чисельності населення розвинених країн, є: скорочення запасів природних ресурсів (нафти, газу, вугілля), зменшення родючості ґрунтів, зміна клімату, вичерпання рибного басейну. Оскільки людство йде по шляху створення й споживання благ, те економічні, соціальні й природні фактори, що роблять вплив на зниження чисельності населення, приведуть до підвищення життєвого рівня людей при зниженні їхньої чисельності. Відбудеться це тому, що подальше збільшення кількості товарів і послуг при росту їхньої якості буде обмежено запасами природних ресурсів і вартістю їхнього видобутку. Тому якість товарів і послуг буде рости при зменшенні їхньої кількості. Ріст добробуту людей у цих умовах буде можливий тільки у випадку зменшення чисельності населення, що відбудеться поступово й закономірно за розглянутими вище причинами.

Людство не має сил протистояти зменшенню чисельності населення в майбутньому, оскільки людина, втративши довгострокові, стійкі зв’язки з іншими людьми, залишився без батьківщини, родини й дітей, друзів, став слухняним рабом суспільства як системи задоволення його потреб. У контексті розвитку природи зменшення чисельності населення розглядається як перехід кількості в якість. Новою якістю є наближення здатностей і якостей людини до машини, а також створення штучного інтелекту й автономної від людини техніки, керованої штучним інтелектом.

Жити у світі з миром Законодавство й суспільний устрій відбивають у собі стан продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві. Країни з більше високим рівнем розвиток продуктивних сил і виробничих відносин, як відзначалося вище, мають більше високий життєвий рівень, менша нерівність прав і можливостей громадян у порівнянні з іншими країнами. Державні рішення, не підкріплені економічними умовами до їхнього здійснення, будуть або не виконані, або принесуть шкоду. Тому кожне політичне, економічне або юридичне рішення повинне задовго до свого народження мати економічні передумови й необхідність своєї появи. Суспільство як система задоволення потреб не в змозі задовольнити потреби людей рівною мірою й не ставить перед собою таких цілей. Благами, створюваними суспільством, повною мірою користуються лише представники правлячих меншостей, що для збереження такого положення справ у суспільстві опирається на державу як особливу публічну владу.

Суспільство припускає для кожної людини роль елемента-функції в системі задоволення потреб людей. Число таких елементів-функцій обмежене й формується з урахуванням потреби в них системи. Отже, права й можливості людини визначені станом продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві. Місце людини в суспільстві визначено його роллю елемента — функції в системі задоволення потреб. Спроба людини відшукати собі власну роль, не сумісну з жодною з ролей у системі задоволення потреб, загрожує йому небезпекою бути виключеним із системи задоволення потреб і втратитися можливості споживання її благ. Спроба людини, групи людей, класу, що не ставляться до правлячих меншостей, законним шляхом розширити свої права й можливості без удосконалення продуктивних сил і виробничих відносин приречена на поразку. Тому відношення людини до свого місця в суспільстві, до суспільного устрою й законодавства повинне бути як д саме себе що розуміє й закономірному. Людина повинен підтримувати ті політичні рухи й організації, які у своїх діях, спрямованих на перебудову суспільства, ґрунтуються на економічних факторах, а не на політичних, націоналістичних, волюнтаристичних.

Розуміння людиною суспільного устрою, закономірної неможливості рівності в правах, можливостях, що є наслідком біологічної й соціальної природи людини, дозволить йому розумно використовувати у своїх особистих цілях і інтересах суспільство як систему задоволення потреб, а також свої права, законодавство, не втрачаючи сил на марну боротьбу за права й можливості, не забезпечені економічними можливостям суспільства. Громадяни малорозвинених країн можуть поміняти місце проживання на країну з більше високим життєвим рівнем, тим самим розширивши свої права й можливості до рівня розвитий країни, певного розвитком її продуктивних сил і виробничих відносин. У громадян розвинених країн такої можливості немає. Для них єдиною можливістю поліпшити своє життя є шлях науково-технічного прогресу, що, однак, не позбавить людей від нерівності в споживанні благ цивілізації.

Розглядаючи людство як етап розвитку природи, а окрему людину як представник людства, що вносить свій внесок у розвиток природи, можна зробити висновок про безглуздість усякої якісної оцінки однієї людини іншим. Кожна людина, незалежно від його ролі в суспільстві, його розумових здатностей і інших якостей, рівною мірою важливий для розвитку природи. Споживаючи блага цивілізації, він тим самим сприяє розвитку людства через розвиток потреб і їхнє задоволення. Емоційна оцінка людини людиною, оцінка його фізичних, інтелектуальних, моральних, моральних якостей з позиції розвитку природи безглузда, вона відволікає людину від реальної дійсності, у якій якості людей повинні оцінюватися тверезо, без емоцій. Така оцінка повинна бути спрямована на з’ясування можливостей ділового конструктивного спілкування й взаємодії з метою одержання як особистої, так і взаємної вигоди. Участь емоцій у цій оцінці заважає досягненню позитивних результатів, установлює між людьми уявлювані, ефемерні перешкоди, не дозволяючи їм установлювати й зберігати відносини один з одним з метою задоволення своїх потреб. Емоційна оцінка віднімає в людини масу енергії, яку можна використовувати з користю. Невідповідність подань людини про якості іншої людини приводить до розчарування, стражданню, ненависті, робить людини нещасним, у випадку, якщо ця невідповідність сприймається емоційно. Якщо в оцінці людини людиною були відсутні почуття, оцінка проходила конструктивно, то замість негативних емоцій, що виникають від невідповідності людини ідеалам іншої людини, виникають логічні висновки про можливість або неможливість подальших взаємовигідних відносин, про їхнє обмеження або розширення.

Уникання емоційної оцінки людини, порівняння своїх подань і ідеалів, норм моралі й моральності з його ідеалами, поданнями й нормами, пошук точок дотику дозволяє в будь-якій людині на тлі його недоліків побачити ті достоїнства, які були б непомітні й не значимі при емоційній оцінці. При такому підході люди стають більше терпимі до недоліків інших людей. Навпаки, вони можуть знайти в іншій людині ті якості, які вони цінують, які їм вигідні. Це сприяє руйнуванню умовних границь між людьми, їхньому зближенню на основі точок дотику, більше сильна й тісному чим емоційна близькість, а також установленню стійких взаємовигідних зв’язків, простоті зближення й спілкування, об'єднанню в ім'я загальних цілей.

Виключення емоцій при оцінці людиною подій, що відбуваються в навколишньому його світі, дозволяє людині почувати себе спокійніше, уникати стресів. Виключені з повсякденних ділових відносинах негативні емоції в цьому випадку трансформуються в позитивні емоції, дозволяючи людині одержувати більше задоволення від життя й частіше випробовувати стан щастя. Для того, щоб виключити емоції при оцінці людей і подій, необхідно розвивати мислення. Розвиток мислення дозволяє конструктивно, розумно оцінювати людей і події, сприяє встановленню відносин і зв’язків за допомогою розуму, а не почуттів.

Логічна побудова, модель, що передбачає спосіб задоволення потреби людиною, що складається з логічно зв’язаних дій і відчуттів, виконання яких залежить безпосередньо від людини, дозволяє виконати задумане в точності за планом, випробувавши при цьому щасті. Якщо замість логічно зв’язаних дій і відчуттів людина представляє задоволення якої-небудь зі своїх потреб у формі емоцій, то таке подання потреби складно реалізовано на практиці, що знижує шанси випробувати щастя людині з емоційно-почуттєвою оцінкою навколишнього світу. У випадку підсвідомої потреби людини в чому-небудь логічна побудова, що передбачає задоволення потреби, відсутній. Тому людина випробовує відчуття щастя, уникаючи зіставлення бажаного з дійсним.

Розвиваючи розум, людина одержує контроль над своїми негативними емоціями. Це дає можливість йому, використовуючи існуюче законодавство й суспільний устрій, зайняти своє місце в суспільстві. Розум дозволяє людині знайти підходящу для себе роль, використовувати суспільство у своїх особистих цілях, вступати з людьми в розумні, вигідні відносини з метою задоволення своїх потреб. Дозволяє формувати свої потреби у вигляді, легко здійсненному для їхнього задоволення на практиці. Людина почуває себе вільно й комфортно в суспільстві, одержує від життя задоволення й випробовує щастя, нікого й ніщо, ні в чому не винячи й не чекаючи кращих часів. Розуміючи щирі мету й сенс життя й маючи відповідне їм світогляд, людина може ставити перед собою реальні завдання, що дозволяє йому жити реальним життям у реальному світі, правильно будувати взаємини з людьми, бути щасливим тут і зараз.

Література

1. Бубер М. Проблеми людини. — К., 1999

2. Парсонс Т. Про структуру соціальної дії. — К., 2000

3. Фромм Е. Анатомія людської деструктивності. — К., 2004

4. Шадриков В. Д. Походження особистості. — К., 1999

5. Фролов І. Про людину й гуманізм: роботи різних років. — К., 1989