Риси ідеальної книги для дитини

Інституту педагогіки і психології.

Реферат за темою: Риси ідеальної книги для дитини.

Підготувала студентка першого курсу Спеціальності «Початкова освіта».

Іванченкова Ганна.

План.

1. Проблеми сучасної дитячої літератури.

2. «Перлини» сучасної літератури для дітей.

3. Роль ілюстрації в дитячих книжках.

4. Риси ідеальної книги для дітей Висновки Список використаної літератури.

1. Проблеми сучасної дитячої літератури.

Усі розуміють, що читання виконує не лише пізнавальну та естетичну функцію, а й виховну. Тому з малого віку дітям починають прививати любов до читання. Але не всі книжки можна читати дітям, навіть якщо вони дитячі. При виборі книги для дитини необхідно враховувати індивідуальні риси дитини, її вік, психологічні особливості, інтереси тощо.

Різноманіття книжок для дітей у бібліотеках та магазинах дивує, та не завжди приємно. Чимало батьків, вибираючи книгу звертають увагу на її яскраву обкладинку та ілюстративний матеріал, при цьому забуваючи, що найголовніше у книзі - зміст. Книга — це вихователь людських душ. Саме у віці 5−6 років дитині найбільш цікаве читання. У цей момент необхідно підказати дитині саме ту книгу, але ні в якому разі не можна нав’язувати її. 1].

Якщо розглядати проблеми читання у дітей шкільного віку, то можемо побачити, що основні вимоги, які ставляться перед видавництвами це те, що література не повинна бути нудною, не викликала надмірного жалісливого співчуття, текст повинен бути написаним короткими рядками. Натомість ми бачимо, що до дитячої уваги впроваджується повна без емоційність, несмак, дурна мова. Сучасні книги для дітей виходять з жахливою, позбавленою смаку редактурою. Проблеми дитячого книго читання окреслені дуже умовно, адже за кожним з ключових питань стоїть ще з десяток. Вирішити їх можна тільки спільними зусиллями, запровадження на державному рівні ефективних проектів та програм підтримки розвитку дитячого читання, книговидання, забезпечення бібліотек новою якісною, актуальною сучасною літературою.

2. «Перлини» сучасної літератури для дітей.

Низький рівень читацької культури загалом зумовлено байдужим, негативним відношенням до самого процесу читання як самих учнів, так і їх батьків; недостатнім рівнем знань, умінь і навичок, які дають учням можливість із найменшою затратою сил та часу читати.

Ганна Романова, ведуча на радіо «Сі» у своїй рубриці «Гаряча десятка» зазначала, що сучасні діти майже припинили читати. Згідно з останніми дослідженнями лише 2% дітей приділяють читанню стільки ж часу, скільки і їх батьки, коли були у такому ж віці. Проте можливо це на краще, адже якщо подивитися на деякі сучасні книжки світової дитячої літератури дитину взагалі не хочеться підпускати до книги. Читаючи рейтинг Г. Романової «найдивніших книжок» можна зрозуміти чому таке явище існує.

10 місце: Книжка під назвою «Папа п'є, тому що ти плачеш». Даний витвір американських психіатрів має непоганий успіх на ринку, так само як і книжки «Чому не можуть дружити вилка і електрична розетка?» і «Незграбний Джордж і високовольтна лінія». Дві останні книги покликані пояснити нерозумним дітям, що не можна грати з електричним струмом.

9 місце: Твір французьких авторів, який називається «Яйця, туалетний папір і твоя школа». Це книжка про хороші манери.

8 місце: Книжка, яку рекламують як посібник для батьків — як заспокоїти дитину, якщо вона погано спить вночі. Називається ця праця «Твої нічні кошмари — не що інше як реальність». До речі, часто продавці рекомендують купити в комплекті книжку під назвою «Людина на Місяці насправді - сатана». Основна думка книжки: те «обличчя», яке ми іноді бачимо на Місяці - це особа Сатани, який тільки й чекає, що ви зробите поганий вчинок, і тоді Диявол забере вас в пекло.

7 місце: Важко сказати, який саме виховний ефект має справити даний твір. Книга називається «Речі, які є у дітей багатих батьків і які ти ніколи не отримаєш» .

6 місце: Дві книги: «Істерика як вірний засіб одержати те, що ти хочеш» і «Популярна анатомія». «Анатомія», правда, трошки переганяє: її розкуповують охочіше.

5 місце : Книги про любов до тварин. «Деякі кошенята вміють літати «і «Всі кішки потраплять в пекло». Остання книга витримала не одне видання і є однією з найбільш популярних в Америці.

4 місце: Німецьке видання «Як правильно подорожувати автостопом: посібник для дітей» .

3 місце: Книжка під назвою «Хлопчик, який помер, тому що все з'їв «. Книжка про ненажеру і боротьбу із зайвою вагою є самою популярною дитячою книжкою в м’якій обкладинці. Забудьте Вінні-Пухів і Карлсонів — зараз це абсолютно не актуально.

2 місце: Творіння американських літераторів, з якого діти можуть дізнатися про єгипетські піраміди, грецькі мавзолеї і татарські кургани. Як стверджується в рецензії, книга написана доступною і захоплюючою мовою і рекомендується дітям з 5 років. Єдине, що бентежить — це назва книжки. Вона називається «Де б ти хотів бути похований? «.

1 місце: Приголомшлива за художньою силою книжка «Нова татова дружина, яку звуть Роберт «. Твір покликане звести до мінімуму можливі психічні травми дітей, якщо хтось із їхніх батьків вступив в одностатевий шлюб. 2].

Іноді фантазія дорослих не знає меж. На просторах Інтернету чимало казок які перевертають усі уявлення про традиційну дитячу літературу. Андрус Ківіряхк написав дитячу книжку «Какашка і весна», головною дійовою особою в якій є романтична Какашка. Серед інших персонажів можна зустріти Сосиску, Чорта з горщика, Куртку — дуру і Яйценесучі шкарпетки. Какашчині розповіді Ківіряхка публікувалися в естонському дитячому журналі Tдheke («Зірочка») і викликали захват дітей і обурення батьків, повідомляє програма Ringvaade каналу ETV. Головним редактором Tдheke є дружина Андруса Ківіряхка Ілона Матсон. Ківіряхк і раніше дивував несподіваними персонажами своїх дитячих книг. Так, років десять тому побачила світ його книжка «Жираф», головною героїнею якої була дівчинка Кай, а її другом був глист Тиніс. «Минулого року книжку перевели і на російську мову, і російські люди були в шоці» , — сказала Матсон. Новий твір письменника, «Какашка і весна», оповідає про народження Какашки, її самотність у пошуках одного. Зрештою Какашка одружується на Кульбабі - і всі щасливі. Проілюстрував безсмертний витвір Хейкі Ернітс. 3].

У передмові до літературного альманаху «У кімнаті за сценою» Олександр Торопцев пише такі слова: «Для дітей і про дітей писати добре набагато складніше, а писати погано грішно».

Якість сучасної дитячої літератури, літератури XXI століття, в основній своїй масі залишає бажати кращого. Не дивно, що сучасні видавництва прагнуть перевидавати твори «минулих років». У подібному поверненні до класики проявляється ще одна проблема сьогоденної дитячої літератури: проблема написання сучасної дитячої книги, гідної читання дитиною. Тієї, яку писати «набагато складніше «і не «грішно «(А. Торопцев). У перевиданні класики, безсумнівно, багато плюсів: до людей треба повертати кращі твори минулого, імена талановитих письменників, які з тих чи інших причин були призабуті, тих, чиї твори давно або взагалі не перевидавалися — цього вимагає літературний смак сучасного читача, більше того — цього вимагає справедливість.

3. Роль ілюстрації в дитячих книжках.

Школа української книжкової ілюстрації надзвичайно занепала протягом 60−80-років і не варто зараз говорити про об'єктивні чи суб'єктивні причини цього явища, а краще виразно окреслити завдання видавців та ілюстраторів щодо надання привабливого вигляду нашим книжкам, особливо дитячим. Коли «дитячі» ілюстратори говорять про те, що малюють як діти (стиль наїв), бо ж діти так малюють, то це або лукавство або глупство. Дитина так малює не тому, що так хоче, а тому, що ще не вміє краще. А художник так малює тому, що так швидше. І видавець приймає - ба навіть просить такі ілюстрації з тієї ж причини часу та швидкої оборотності наявних коштів. Хороша дитяча книга готується довго, або дуже талановитими людьми, які можуть це робити швидше. Так само і у питанні стилізації дитячих ілюстрацій — якщо вони надто віддалені від реалістичних, але все одно симпатичні - це рідкісний талант художника. У випадку того, що ми зазвичай бачимо довкола — це заробітчанство. Дитяча книжка не може виглядати гірше за пачку чаю, а тим більше за сучасно оформлений пакет з молоком чи майонезом. Прикро, проте кращі художні сили трудяться сьогодні у сфері реклами та упаковки продуктових товарів. Хочемо, щоб діти не відверталися від книги — повертаймося обличчям до них. 5].

Варто нагадати перш за все, що найкращий ілюстратор для художнього твору є дитяча уява і що питання про доцільність ілюстрацій є спірним, що, у всякім разі, ілюстрування вимагає всебічного знання цієї справи, що неохайне, невідповідне ілюстрування вносить у дитячу художню уяву грубий, часом варварський дисонанс, який з художнього твору може зробити в дитячій голові «кашу» і назавжди одбитись у потворній формі. Перше й елементарне правило ілюстрування повинне бути те, щоб ілюстрації не розходились ні зі змістом, ні з настроєм книжки, щоб художник був хоч елементарно обізнаний з тим, що він малює, цього ніхто так не одчує і не помітить у малюнку, як автор. Тому, здавалося б, автора треба було б всіма заходами заохочувати до цієї справи, коли взагалі має тут місце справжнє зацікавлення книжкою. 6].

Пейзаж, портрет, натюрморт, численні інші відділи живопису в дитячій книзі повинні мати своє місце, але в особливому вираженні. Безнадійно було б рекомендувати для дитячого читання портрети Буніна або Чехова. Витонченість письма завжди відповідає витонченості сюжету. Пейзаж завжди відбиває простоту або гурманську подачу героя. В простому сюжеті дитячої книги недоречні будь-які нюансування пейзажу і неможливий будь-який, навіть найслабший імпресіонізм. «Скельце розбитої пляшки» в дитячій книзі не зробить місячної ночі. Має бути названий місяць, і має бути сказано, що він освітлює. Це зовсім не значить, що в дитячій книзі не повинно бути опису красивого краєвиду, але в такому разі хто-небудь обов’язково повинен цим краєвидом милуватись. В портреті необхідні тільки такі риси, які дозволяють уявити собі зовнішність людини і які прямо викликають до неї симпатію чи апатію. 7 ст.11−12].

4. Риси ідеальної книги для дітей.

дитячий література ілюстрація книга.

Стиль дитячої літератури.

Коли ми говоримо про літературу для дітей ми водночас бачимо два визначення: по-перше, ми твердимо, що ця література теж має бути художньою, по-друге, ми твердимо, що вона має якісь особливості, які роблять її саме літературою для дітей.

Що це за особливості, які є в художній літературі для дітей, і чи полягають ці особливості в зміненні самого поняття «художній»?

Це питання стає особливо гострим, коли ми згадуємо, що слова «дитяча література» об'єднують цілий ряд вікових критеріїв: одна річ література для дітей 8 років, інша річ — для дітей 16 років.

З першого погляду може здатися, що і віковий поділ у самій дитячій літературі,і відмінність художньої дитячої літератури від літератури для дорослих полягають переважно в тематиці, в номенклатурі ідей, у змісті. Проте важко уявити собі таку тему, яку не можна було б запропонувати дітям…

Сюжет і фабула.

Щодо сюжету і фабули вважаємо за можливе запропонувати таку формулу: сюжет повинен по можливості прагнути до простоти, фабула — до складності. Сюжет — це схема розвитку ідей і відношень. У дитячому віці досвід ідейного життя і досвід людських взаємин ще дуже незначний, майже не знає синтезу і узагальнення, не знайомий з винятками і викривленнями. Сюжети «Злочину і покарання» або «Анни Кареніної» занадто складні для молодого досвіду. Ці сюжети припускають велике знання у читача необхідні прості, цілком доступні розумінню і уяві схеми духовної боротьби. Будь-якого «психологічного» розцвічування сюжету не повинно бути в дитячій книзі. Діти повинні мати перед собою цілком виразні і цілком здорові картини взаємин. Навіть тематика внутрішніх конфліктів, вагань, спокус, те, що в літературі для дорослих може стати основою для дуже складних драматичних сюжетів, у дитячій книзі має виражатися у вигляді простих і коротких моментів. Тим більше недоречні для молодого читача складні і хитромудрі сюжетні ходи по лініях духовного розладу, духовного страждання або насолоди.

Фабула, тобто схема подій, зовнішніх сутичок і боротьби, навпаки, може бути як завгодно складна і дійова. Дитина любить рух, любить події, вона палкими очима шукає в житті змін і пригод, її воля вимагає руху і зміни місць, і тому в дитячій книзі не слід боятися найскладнішої фабули, найхимернішої сітки подій. Якщо сюжет простий, книга не боїться в такому разі ніяких фабульних ходів, ніякої таємничості, перерваних рухів, таємничих зупинок. Треба з жалем констатувати, що в нашій літературі мало майстрів фабули, і тому досі залишаються у нас такі автори, як Марк Твен, Жюль Верн, Вальтер Скотт, які приваблюють читачів напруженою і різноманітною дією.

Дитяча вимога до складності фабули дуже настійлива: це не тільки любов до сильних рухів, це й любов до різноманітності осіб, місць, часів, обставин, напружень. Саме тому діти більше люблять «Дітей капітана Гранта», ніж «Таємничий острів». Робінзон, який залишається на одному місці, незважаючи на свою давню славу, насправді не користується особливою любов’ю дітей. Робінзон належить до тих книг, відносно яких дорослі самостійно вирішили, що вони обов’язково мають подобатись дітям. Так само діти не дуже люблять читати «Дон-Кіхота», особливо в повному виданні. Сюжет цієї книги, та справжня поезія людського духу, яка так приваблює дорослих, дітьми майже не сприймається, фабула ж цієї книги, при всій її дійовості дуже одноманітна.

Характер.

Закони зображення характеру в дитячій книзі випливають з міркувань, висловлених вище. Простий сюжет і складна фабула можливі тільки при дуже економічній подачі характеру. Психологічний аналіз обов’язково ускладнить сюжет і спинить рух дії. Тому слід вимагати, щоб у дитячій книзі діяли прямі, які визначилися, люди. Описувати будь-яке становлення образу, його поступове формування досить безнадійно в книзі для дітей. Айртон Жюля Верна проходить шлях від пірата і розбійника до загалом хорошої людини в дуже прихованих формах, діти готові прийняти на віру, що в душі він щось, можливо, і тривало переживав.

Таке розміщення духовних сил людини має і своє педагогічне виправдання. Наші діти повинні виростати цільними людьми, не слід дуже рано займати їх з невиразністю і непевністю людського типу. Герої дитячої книги мають бути цільними людьми, і між ними має відбуватися така ж цільна і напружена боротьба. Симпатії читача мають без будь-яких вагань ставати на бік позитивного героя.

Все це зовсім не значить, що всі люди в дитячій книзі не повинні мати характерних особливостей чи характерної мови. Читач повинен розрізняти героїв і пізнавати їх з першого погляду. Ці герої повинні викликати позитивне чи негативне почуття, але обов’язково з різними відтінками. Одні повинні викликати схиляння, другі - пошану, треті - замилування, четверті - радісну усмішку, п’яті - турботу і ніжність тощо. Але всі ці характерні звивинами і ніколи не індивідуалістичними. Тільки дуже кваліфікований читач здатний тішитися рідкісними індивідуальними особливостями, що ускладнюють картину особистості і роблять її неповторною. Діти ще не здатні на таку естетичну насолоду. Особа героя для них важлива не сама по собі, не в своїй особистій неповторності, виключно як носій, як учасник боротьби. Хоч би якою цікавою здавалася та чи інша постать у книзі, дитина сприймає її лише по вимірювачах дії. Всі персональні особливості для неї пропадають і перешкоджають читанню, якщо вони статичні, якщо вони не відбиваються в дії. Молодий читач з радістю сприймає гумор, насмішку, іронію, сарказм, якщо всі ці вираження стосуються дії, а не призначені тільки живописати красу особистості.

Для автора в цьому питанні дуже багато і важкого, і цікавого. Він повинен організувати в книзі велику складну дію, для цього необхідно якнайбільше дійових осіб, активних осіб. Вони повинні різко відрізнятися одна від одної, їх обличчя мають бути різноманітними. І в той же час ці відмінності не повинні закривати дії, не повинні існувати самі для себе, і тому вони повинні бути по можливості виразними і дійовими. 7, ст.9−11].

Висновок.

Навіть наукові відкриття, найскладніші деталі техніки, найглибші проблеми моралі можуть бути запропоновані дитячій увазі. І цю увагу завжди зустріне письменник, якщо він розкаже про все це не в простому сюжетом і складному дією творі, якщо у нього будуть діяти яскраві і ясні герої, які приваблюють любов читача і прагнення йти за собою.

Список використаної літератури.

1. Соколова Л. Дитяча література \ [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.librero.ru.

2. Романова Г. Дурнуваті дитячі книжки \ [Електронний ресурс] Режим доступу: http://smoking-room.ru/data/hot_ten/19.html.

3. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://elantra.in.ua.

4. В комнате за сценой. Литературный альманах.? М., 2003. — 224 с. — С.4.

5. Качак Т. Дитина і книго читання в сучасному світі знань. Актуальні проблеми \ [Електронний ресурс] Режим доступу: http://urccyl.com.ua.

6. Васильченко С. Твори: у 3 т. — К., 1974. — Т.З. — С. 328.

7. Українська дитяча література. Хрестоматія: У 2ч.: упоряд., вступ. Ст. та біогр. нариси: І.А.Луценко, А. М. Подоланий, Б. Й. Чайковський. — К.: Вища шк., 1992. — Ч.2 — 286 с.