Поразка Німеччини у Першій світовій війні

Реферат на тему

Поразка Німеччини у Першій світовій війні

ПЛАН

1. ВОЄННІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ 1918 р. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ

2. БРЕСТСЬКИЙ МИР 1918 р.

3. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ В НІМЕЧЧИНІ

4. ПОРАЗКА НІМЕЧЧИНИ ТА її СОЮЗНИКІВ

5. МАСШТАБИ ВТРАТ І ЗРУЙНУВАНЬ ВНАСЛІДОК ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

6. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. ВОЄННІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ 1918 р. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ

Наприкінці 1917 р. розпочалися мирні переговори між радянським урядом Росії та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією, що після тривалих дискусій і ультиматумів завершилися 3 березня 1918 р. підписанням Брестського миру. Німецькі війська захопили важливі території Прибалтики, Білорусі, Польщі. На користь Туреччини на Кавказі відходили Каре, Ардаган, Батумі. Ще раніше, 9 лютого, Українська Центральна Рада підписала договір з Центральними державами, згідно з якими німецькі й австрійські війська вступали на територію України.

У травні 1918 р. в Бухаресті між Румунією і Четверним союзом було підписано мирний договір та економічну угоду, що закріпляли права німецьких монополій на експлуатацію природних багатств Румунії.

Внаслідок цього кількість німецьких військ на Західному фронті значно зросла порівняно з чисельністю союзних армій. Проте становище країн німецького блоку було безнадійним: населення голодувало, продуктивність праці впала, бракувало важливих видів сировини. Обтяжені війною маси виступали проти продовження війни.

Економічне становище Англії, Франції та Італії також було не легким, але не критичним. Зі США та колоній вони одержували зброю, сировину та продовольство. Вони значно перевершували країни німецького блоку військовою технікою.

Поспішаючи розгромити англо-французькі війська до введення в дію значних американських сил, німецьке командування протягом березня — червня 1918 р. здійснило чотири наступи, зокрема досягло р. Марни. Проте вони не досягли головної мети — розгрому військ Антанти. Під час наступів танули останні людські резерви німецького командування, було підірвано фізичний і моральний стан німецьких солдат.

У липні—вересні 1918 р. французькі війська здійснили проти німців ряд контрнаступів, звільнили значну територію, яку ті загарбали. Наприкінці вересня союзні війська розгорнули загальний наступ на всьому фронті, полонили чимало німецьких солдатів і офіцерів, захопили 2 тис. гармат і 13 тис. кулеметів. Це прискорило революціонізування німецьких солдат.

Після вересневих поразок німецьких військ Австро-Угорщина офіційно повідомила про намір терміново укласти мир. Антанта намагалася остаточно розгромити своїх противників і продиктувати їм власні умови миру.

15 вересня союзні армії розпочали наступ в Македонії і розгромили болгарську армію. Болгарія капітулювала, прийнявши всі умови Антанти: демобілізацію армії, термінову евакуацію з усіх захоплених територій — Сербії, Греції, Румунії та ін. Розгром Болгарії був першим серйозним провалом у коаліції Центральних держав. Постала загроза вторгнення військ Антанти в Австро-Угорщину, а потім завдання удару і Німеччині. Союзні війська прорвали німецький фронт і у Фландрії.

Наприкінці вересня 1918 р. у Німеччині було сформовано новий уряд на чолі з принцом Максом Баденським. На думку німецької верхівки, новий уряд повинен був стримати революцію в країні, зберегти монархію і досягти вигідних умов майбутнього перемир’я.

У жовтні новий уряд відправив американському президенту Вудро Вільсо-ну ноту з проханням укласти перемир’я і заявив про згоду Німеччини на мирні умови Антанти. Аналогічне звернення до Вільсона надійшли від Австро-Угорщини. Вільсон вимагав повернення Франції Ельзасу і Лотарингії, звільнення всіх окупованих німцями територій у Франції, Бельгії, Росії і на Балканах, передачі Італії австро-угорських територій — Трієста і Трентіно, розчлену­вання Австро-Угорщини, припинення підводної війни, зречення Вільгельма II.

У жовтні країни Антанти завдали поразки Туреччині, розгромивши її війська в Сирії і Палестині. Туреччина підписала перемир’я на умовах цілковитої капітуляції, які їй продиктувала Англія: піти з Аравії, Месопотамії, Сирії, відкрити для військових кораблів вільний доступ у Чорне море, демобілізувати армію, віддати союзникам військово-морський флот та ін. Після наступу італійських військ на австрійському фронті 28 жовтня командування австро-угорської армії запросило перемир’я, а 3 листопада підписало угоду про капітуляцію. Після капітуляції всіх союзників становище Німеччини стало цілком безнадійним, хоча німецький уряд усіляко намагався уникнути остаточного розгрому і розпаду армії. У жовтні 1918 р. воєнні дії на фронтах Першої світової війни були завершені. Проте ще довго будуть продовжуватися воєнні дії, пов’язані з втручанням іноземних держав у громадянську війну в Росії.

2. БРЕСТСЬКИЙ МИР 1918 р.

З березня 1918 р. між РСФРР, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною у Брест-Литовському було підписано угоду, що означала завершення для Росії Першої світової війни. 15 березня угода була ратифікована Москвою, а 26 березня — німецьким імператором. Це була ганебна для Росії угода: Росія втратила майже 1 млн. квадратних кілометрів території, на якій проживали десятки мільйонів людей. Крім того, Росія зобов’язувалася сплатити величезну контрибуцію у розмірі 6 млрд марок.

Радянська Росія була змушена визнати анексію Литви, Польщі, значної частини Білорусі та Латвії, зобов’язувалася негайно вивести свої збройні сили з України, Естонії, Латвії, Фінляндії, Ардагана, Батума, Карса, демобілізувати армію та флот, визнати чинність Брест-Литовських угод УНР з Четверним союзом, укласти мирний договір, чітко визначити кордони між Росією та Україною, надавати Німеччині, Австро-Угорщині та Туреччині значні торговельно-економічні пільги.

Четверний союз, окрім зазначених контрибуцій, одержав у своє повне хазяйнування Україну, Фінляндію, Естонію, Латвію, майже всю Ризьку затоку, Моонзундські та Аландські острови та ін.

Та все ж, користуючись таким принизливим миром, більшовики дістали змогу сконцентрувати сили для боротьби з внутрішньою опозицією, розгромити її та утримати владу. Щодо мирних переговорів з УНР, то на відповідну пропозицію Української Центральної Ради від 3 березня 1918 р. РНК РСФРР через 4 дні погодилася, але зволікала зі скликанням мирної конференції аж до приходу до влади Павла Скоропадського. Нищівна поразка Німеччини та її союзників у війні з Антантою дала змогу радянському уряду восени 1918 р. анулювати договір з Туреччиною і Брестський мир у цілому. Німеччина відмовилася від нього у листопаді 1918 р.

3. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ В НІМЕЧЧИНІ

Перша світова війна супроводжувалася не лише перемогами і поразками на фронтах, колосальними людськими жертвами і матеріальними втратами, а й загостренням соціальних суперечностей у воюючих країнах. Це було характерно і для Німеччини.

Тяжке економічне становище, утома населення країни від війни, падіння життєвого рівня поступово поглиблювали антивоєнні та революційні настрої. За період війни податки зросли в 5 разів, робочий день тривав 12— 14 годин. Погіршувалося становище не тільки робітників і селян. Дрібна буржуазія була обурена масовим закриттям малих підприємств і майстерень, системою державного регулювання економіки, монопольним контролем за розподілом військових замовлень.

Дві революції в Росії справили безпосередній вплив на німецький народ. Посилення революційних настроїв, усвідомлення антинародного характеру війни, братання на російсько-німецькому фронті спонукали німецьких солдат і матросів виступати проти війни і тих сил, які її розв’язали.

Під впливом революційних подій посилилась криза в Соціал-демокра-тичній партії Німеччини (СДПН). Ще в 1917 р. центристи покинули партію і створили окрему Незалежну соціал-демократичну партію Німеччини (НСДПН) на чолі з Карлом Каутським.

Правлячі кола країни напередодні поразки провели деяку урядову реорганізацію. До складу нового уряду були введені соціал-демократи. З в’язниць були звільнені лідер лівих соціал-демократів Карл Лібкнехт та інші політичні в’язні. З допомогою реформ уряд намагався запобігти революційному вибуху.

Незважаючи на це, ліві соціал-демократи закликали до повалення уряду і розриву з центристами в соціал-демократичному русі. У жовтні 1918 р. конференція лівих соціал-демократів (група «Спартак») висунула програму з вимогами повалення монархії, припинення війни, проголошення демократичних прав і свобод, створення умов переходу до соціалістичної революції.

Тим часом військове командування 28 жовтня віддало наказ воєнним морякам вступити в бій з англійським флотом і прорвати блокаду німецьких портів. У відповідь на це рішення в м. Кіль повстали воєнні моряки. Одночасно з ними робітники міста проголосили загальний страйк. Створена повсталими моряками і робітниками Рада робітничих і матроських депутатів стала органом влади в місті. Революційний рух охопив Гамбург, Бремен, Мюнхен та інші міста країни.

9 листопада розпочався загальний страйк солдатів і робітників у Берліні, що переріс у повстання. Повсталі захопили важливі стратегічні пункти столиці. Кайзер Вільгельм II втік, монархія була повалена. Праві лідери соціал-демократії і центристи, які мали перевагу у керівництві більшості рад, проголосили «вільну німецьку республіку» і сформували уряд. Ліві соціал-демократи на чолі з Лібкнехтом вимагали проголосити країну соціалістичною республікою, передати владу в руки Рад і виключити зі складу уряду представників буржуазії. Проте «спартаківці» не мали значного впливу серед мас.

У результаті революції розпочався процес реорганізації і перебудови політичних партій: виникли Німецька національна народна партія, Демократична партія, Християнсько-демократична народна партія та ін. Профспілки добилися підписання угоди з підприємцями, згідно з якою узаконювалися профспілки, створювалися фабзавкоми, запроваджувався 8-годинний робочий день. Загальнонімецький з'їзд Рад у грудні 1918 р. прийняв рішення про проведення виборів до Національних зборів. Після передачі їм верховної влади в країні повинна була призупинитись діяльність рад.

Проти такого розвитку подій рішуче виступили ліві радикальні сили соціал-демократії, які реорганізували свою групу «Спартак» у «Союз Спартак» і розпочали підготовку до створення комуністичної партії. Відбувся Установчий з'їзд Комуністичної партії Німеччини (КПН). Програма КПН проголошувала завдання здійснення соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату. Молода компартія виступила за бойкот виборів до Національних зборів, відмовилася від роботи у профспілках, вважаючи їх реформістськими. Тим часом у країні спалахнула гостра боротьба радикальних, центристських і реакційних сил. Були придушені революційні виступи робітників у ряді міст, заарештовані та убиті вожді компартії Карл Лібкнехт і Роза Люксембург. Компартія перейшла на нелегальне становище.

Вибори до Національних зборів не дали переваги жодній політичній партії. На цьому революція практично завершилася. Проте революційний рух тривав. У квітні 1919 р. праві та незалежні соціал-демократи проголосили в Баварії соціалістичну республіку. Новий уряд, очолюваний комуністами, розпочав націоналізацію банків, встановив систему розподілу продовольства, створив Червону армію. Разом з тим уряд не конфісковував землі поміщиків, залишив фабрично-заводські комітети, обрані ще до революції. Радикальні дії радянської влади в Баварії викликали протидію з боку центральної влади, і 1 травня радянську республіку в Баварії було повалено.

У липні 1919 р. Національні збори Німеччини схвалили Веймарську конституцію, згідно з якою країна проголошувалася парламентською республікою. Законодавча влада належала рейхстагу і ландтагам 18 земель. Вибори в рейхстаг проходили раз в чотири роки на основі загального виборчого права, яке надавалося чоловікам і жінкам з 20 років. Конституція гарантувала недоторканність приватної власності, проголошувала громадянські свободи. Нова конституція була значним кроком вперед порівняно з довоєнною конституцією Німеччини. Президент — голова СДПН Фрідріх Еберт — одержав широкі права. Він призначав уряд, представляв країну на міжнародній арені, був верховним командувачем збройними силами, мав право на розпуск парламенту.

4. ПОРАЗКА НІМЕЧЧИНИ ТА її СОЮЗНИКІВ

Навесні 1918 р. здавалося, що перевага на боці Німеччини та її союзників. У березні Антанта мала на Західному фронті 181 дивізію, а Німеччина — 193. Приблизно рівним було технічне оснащення армій воюючих сторін. Проте це не відображало дійсного становища. Ще до Брестського миру відбувалося братання німецьких і російських солдат. В армії і на флоті Центральних держав почалися відкриті виступи проти війни. На кораблях і у військових частинах обирались революційні комітети.

Позиції Німеччини і її союзників постійно послаблювалися. Із вступом у війну США її величезні ресурси використовувались для потреб армії Антанти. Якщо на січень 1917 р. англійська армія нараховувала 1,5 млн. чоловік, то на кінець року — до 5 млн. Разом з тим США постійно збільшували свій контингент військ у Європі.

У 1918 р. армії1 союзників, посилені американськими військами-і значною кількістю бойової техніки, перейшли в наступ. Розпалася коаліція центральноєвропейських держав. Австрія звертається до союзників з пропозицією про мир. Нищівний удар коаліції центральних держав було завдано на Балканах. Турецька армія остаточно була розгромлена в Сирії та Палестині. Туреччина підписала перемир’я на умовах капітуляції. Доля Туреччини спіткала й іншого союзника Німеччини — Австро-Угорщину. Італія розпочала наступ проти австро-угорської армії. Угорські, чеські, південнослов'янські, українські і румунські солдати відмовилися виступати на передові позиції. У листопаді було підписано угоду про капітуляцію.

Капітуляція союзників зробила становище союзників Німеччини абсолютно безнадійним. Разом з тим у таборі Антанти виявилися серйозні суперечності з питання умов перемир’я з Німеччиною. Франція добивалася знищення військової і економічної могутності Німеччини. Англія і США не хотіли посилення Франції в Європі та були заінтересовані в Німеччині як противазі Франції та оплоті боротьби проти більшовицької Росії. Суперечності між союзниками доходили до того, що США погрожували підписанням сепаратного миру.

Врешті-решт союзники дійшли згоди і 5 листопада передали Німеччині умови перемир’я, за якими остання повинна була очистити всі території, захоплені нею у Франції, Бельгії, Люксембурзі, вивести свої війська із Австро-Угорщини, Румунії, Туреччини і з африканських володінь. Німеччина повинна була передати союзникам значну частину зброї, військової техніки.

11 листопада 1918 р. у Компьєнському лісі (Франція) між Німеччиною, з одного боку, і США, Англією, Францією та іншими державами — з іншого, було підписано перемир’я. В 11 годин пролунав перший залп артилерійського салюту в 101 постріл, який сповіщав про закінчення Першої світової війни.

Завершилася Перша світова війна, що на той час здавалася людству найстрашнішою. Проте вона не поклала кінець всім війнам.

5. МАСШТАБИ ВТРАТ І ЗРУЙНУВАНЬ ВНАСЛІДОК ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

У Першій світовій війні брали участь 36 країн світу з населенням до 2 млрд чоловік. В армії воюючих країн було мобілізовано 73 млн. чоловік.

Перша світова війна мала виключний руйнівний характер, особливо на європейському театрі дій. Вона перевершила всі попередні війни за чисельністю людських жертв і матеріальних витрат. Якщо за все XVII ст. кількість загиблих у європейських війнах становила 950 тис., за XVIII ст. — 1563 тис., у період наполеонівських війн (1801 —1815 рр.) — 687 тис., а з 1815 до 1914 р. — 630 тис. чоловік, то в Першій світовій війні — понад 10млн. чоловік. Тобто за роки війни загинуло у два рази більше людей, ніж за всі попередні війни протягом 300 років.

У роки, війни німецькі війська вперше застосували хімічну зброю проти супротивника: хлор і гірчичний газ (іприт). За роки війни Росія втратила загиблими і померлими від ран 2025 тис., Німеччина — 2027 тис., Франція — 1596 тис., Австро-Угорщина — 1100 тис., Англія — 940 тис. Значних людських втрат зазнали Сербія та Чорногорія, Італія, Румунія, Туреччина, Болгарія. Під час війни знизилася народжуваність і зросла смертність, що спричинено також наслідками війни, падінням рівня життя.

Війна спустошила багато країн Європи: було знищено чимало матеріальних і культурних цінностей, що створювалися людством протягом століть. Тисячі фабрик і заводів, шахт, копалень, міст і сіл перетворені в руїни. Промислове і сільськогосподарське виробництво в окремих країнах Європи скоротилося на 20—50%, що призвело до масового недоїдання, голоду.

Проте для деяких країн війна мала протилежні наслідки. Президент США Вудро Вільсон уже влітку 1916 р. заявив, що США стали настільки багатою країною (за рахунок військових постачань), що можуть «фінансувати значною мірою весь світ». США не лише ліквідували свій борг, а й одержали на 10 млрд доларів боргових зобов’язань Антанти.

Загальний наслідок війни був не в збагаченні США, а в неймовірних жертвах, і матеріальних втратах, масових голодуваннях, радикалі-зації крайніх, поглядів і масових виступах трудящих. Війна призвела до ряду революційних, катастроф.

Література

1. Архипов Дмитрий Борисович. Краткая всемирная история. Наукометрический анализ / РАН; Институт аналитического приборостроения. — С.Пб.: Наука, 1999. — 189с.

2. Баландин Рудольф Константинович. Всемирная история: 500 биогр.: Знаменитые правители, полководцы, нар. герои, мыслители и естествоиспытатели, политики и предприниматели, изобретатели и путешественники, писатели, композиторы и художники всех времен и народов / Р. К. Баландин. — М.: Современник, 1998. — 315

3. Всемирная история: Учебник для студ. вузов / Георгий Борисович Поляк (ред.), Анна Николаевна Маркова (ред.). — М.: Культура и спорт, 1997. — 496с.