Немовленнєві розлади. 
Ринолалія, її форми. 
Методи обстеження, лікувальної та корекційної роботи

Анатомічний дефект викликае розлади дихання, харчування, фонації, мовдення і слуху.

У немовлят і в грудному віці на перший план виступають розлади з боку харчування і дихання. Неможливість герметизації порожнини рота, необхідної для ссання, порушує останнє вже в першій його стадії - аспірації; крім того, при проковтуванні частина молока виливається через носові ходи. При недостатньо уважному чи недотепному відході весь процес вигодовування дитини відразу порушується, дуже часто їх відразу переводять на штучне харчування з усіма наслідками. Якщо ж продовжуються спроби прикладання дитини до грудей чи вигодовування продовжується без достатнього контролю за кількісною стороною і без боротьби з розладом ковтання, дитина починає страждати від недоїдання. Розлади харчування — одна з основних причин високої летальності дітей з ущелинами піднебіння в цьому період.

Поряд з цим спостерігаються розлади з боку дихальної системи. Неможливість роз'єднання ротової і носової порожнин приведе до змішаного ротового і носового дихання, Звідси — частота захворювань дихальних шляхів, що грають також немаловажну роль у підвищеній летальності носіїв розщелин.

При розщелинах нерідко спостерігаються хронічні запальні захворювання глотки і мигдаликів: слизова глотки в стані застійної гіперемії, лімфатичні фолікули в товщі слизової оболонки збільшені, що виражається в її зернистості, мигдалики гіпертрофовані. Неможливість роз'єднання носового і ротового повітряних струменів обумовлює утруднення подиху; при тривалій розмові, голосному читанні хворим «не вистачає повітря» .

Порушення діяльності м’якого піднебіння при розщелинах викликають зміни й у діяльності слухової (євстахієвої) труби. У нормі м’яз, що розтягує м’яке піднебіння, при скороченні розширює просвіт труби, а м’яз, що піднімає м’яке піднебіння, розширює просвіт в області перешийки труби і звужує її глотковий отвір. Порушення функції цих м’язів і наявність хронічних запальних процесів у носоглотці сприяє виникненню — євстахиїту, що порушує вентиляцію барабанної порожнини, це призводить до зниження атмосферного тиску і втягуванню барабанної перетинки. Хворі скаржаться на закладання вух, шум у вухах.

Безсумнівно, що в хворих з розщелинами піднебіння, поряд з порушенням харчування і дихання, мають місце особливості щиросердечних переживань, пов’язані з положенням таких дітей у колективі.

Мовлення в носіїв розщелин іноді супроводжується компенсаторними гримасами, рухами мімічних м’язів обличчя, особливо крил носа. Хворі ніби прагнуть рухом крил носа затримати проходження повітряного струменя.

Поряд з рухом крил носа, у деяких хворих при розмові скорочуються лобові м’язи, м’язи, що зморщують брови Усе це створює враження, що серед носіїв розщелин багато розумово відсталих, на що вказують деякі закордонні і вітчизняні автори Труднощі, що виникають у спілкуванні з однолітками у великому дитячому колективі, не можуть, мабуть, не викликати важких переживань.

Важливим симптомом розщелин піднебіння є розлад мовлення, що виявляється в порушенні тембру голосу — відкритої гугнявості і порушенні утворення окремих звуків — артикуляції.

Гугнявість, тобто носовий відтінок мови, пов’язана з наявністю широкого сполучення між ротовою і носовою порожнинами і недостатнім замиканням носоглоткового проходу через укорочення м’якого піднебіння, унаслідок чого голосовидихальний струмінь майже цілком проходить через ніс. Цьому сприяє роз'єднання комплексу піднебінно-глоткового сфінктера і знижена рухливість м’язів глотки.

Розлад звукоутворення залежить як від порушення діяльності м’язового апарата м’якого піднебіння, глотки і язика, так і від деформації твердого піднебіння, альвеолярного відростка, неправильного розташування зубів, при наявності розщелини губи від недостатньої рухливості після хейлопластикиї, іноді, ще від порушення форми крила носа (ніздрі).

М’язовий апарат, мабуть уже дуже рано пристосовується до своєрідних умовам ковтання в носіїв розщслин; до цього, з розвитком мови, приєднуються зусилля при розмові. Виникає гіпертрофія язика в задніх відділах, рухливість же кінчика його, навпаки, знижена.

Стан периферичного апарата мовлення обумовлює характер порушень.

Таким чином, при наявності розщелини піднебіння можлива затримка в розвитку мовлення, перекручене виховання слуху, і тому хворі не чують своєї гугнявості Це призводить до труднощів у засвоєнні мови, правопису.