Ринок пластмасових виробів

Вступ

Серед сучасних матеріалів, які використовуються при виробництві різноманітних товарів народного споживання, важливе місце займають пластичні маси. Це новий самостійний клас матеріалів, які виготовляють головним чином з продуктів переробки нафти та природних газів. Вони мають характерний комплекс цінних властивостей, завдяки чому широко застосовуються при виготовленні товарів широкого вжитку.

Тема даної курсової роботи є дуже актуальною на сьогоднішній день, оскільки серед сучасних матеріалів, які мають велике значення для подальшого технічного прогресу і розширення виробництва товарів народного споживання, найважливіше місце посідають пластичні маси. Розмаїтість властивостей різноманітних полімерів, зручність їхньої переробки у вироби і наявність необхідної сировини обумовили широке застосування синтетичних полімерних матеріалів у всіх галузях народного господарства, у тому числі для виготовлення посуду. Виготовлення з пластмас посудо-господарчих виробів стало традиційним.

Безупинне розширення галузей застосування пластичних мас обумовлено їхніми перевагами, порівняно з багатьма іншими матеріалами, і високою економічною ефективністю використання у всіх галузях народного господарства: скорочуються капіталовкладення в промисловість і витрати на матеріали, знижується вартість виробів і в багатьох випадках збільшується їхня довговічність. Одна тонна пластмас, як правило, замінює декілька тонн металу. У той же час знижуються енергетичні витрати. Пластичні маси дозволяють у широких межах легко видозмінювати в процесі переробки форму і колір виробів і в цьому відношенні є неперевершеними матеріалами, які забезпечують створення найбільш раціональної конструкції виробів із максимально корисним обсягом при мінімальних загальних витратах.

Коефіцієнт використання матеріалу при переробці пластмас у вироби досягає 0,95−0,98, тоді як у матеріалів при механічній обробці - 0,2−0,6, а при литті 0,6−0,8. Трудомісткість виготовлення найскладніших деталей із пластмас механічною обробкою дуже мала, порівняно з трудомісткістю виготовлення виробів з інших матеріалів. Так, для виготовлення круглого тазу з металу (з емалюванням) необхідно більше 3 годин, а з поліетилену — лише 3,5 хв, причому собівартість у першому випадку приблизно в 5 разів більше, ніж у другому. Все це надає можливість широко використовувати пластмаси у виробництві та створенні різноманітного асортименту посуду.

Об'єкт дослідження: пластмасовий посуд.

Предмет дослідження: стан ринку полімерного посуду, фактори, що впливають на формування споживних властивостей та якості посуду; дослідження асортименту пластмасового посуду.

Мета: провести товарознавчу характеристику пластмасового посуду.

Задачі:

1. Дослідити стан ринку посуду з пластмас.

2. Описати асортимент виробів з пластмас.

3. Охарактеризувати споживчі властивості посуду з пластмас.

4. Провести товарознавчу характеристику цибулевих овочів.

5. Охарактеризувати вимоги до якостi посуду

6. Проаналізувати асортименту посуду з пластмас, що реалізовуються в магазині «Квартал»

7. Описати методи перевірки якості виробів з пластмас.

1. Аналіз ринку посуду з пластмас

Сьогодні посуд із пластичних мас користується попитом серед споживачів. Він має багато переваг — легкий, яскравий, зручний у використанні. Такий посуд буває декількох видів: для холодних продуктів, для гарячих продуктів, одноразовий і для використання в мікрохвильовій печі. Головне — кожен вид треба використовувати тільки за призначенням.

Пластиковий посуд — красивий і не дорогий, тому й привабливий для покупців. Надлегкі тарілки, вироблені в Китаї й Туреччині, користуються підвищеним попитом. Утім, дослідження українських експертів виявило загрозливий вплив такого посуду на організм людини. При контакті з гарячою їжею малюнки виділяють свинець, кадмій та інші шкідливі компоненти. Тому оздоблений пластик краще використовувати як тару для цукерок, фруктів або печива.

Більшість пластикового посуду імпортуються з країн Азії. Пластиковий посуд в Україні у більшості випадків виробляється з полістиролу (+700С; PS), або з поліпропілену (1000С; РР). Альтернатива склу — посуд з полікарбонату (РС). Вироби мають чудовий зовнішній вигляд, нешкідливі для здоров’я. Сучасний поліетилен високої щільності позначається як HDPE і цифрою 2. Посуд з поліетилену надійний і безпечний для здоров’я людини.

Ринок «Посуд кухонний та столовий, пластмасовий, предмети домашнього вжитку» є достатньо конкурентний: виробничу активність виявляють більш ніж 50% підприємств. Виробництво продукції асортиментного ряду «Посуд кухонний та столовий, пластмасовий, предмети домашнього вжитку» в Україні в 2011 р. складало суму понад 230 млн. 900 тис. грн.

Сектор «Посуд кухонний та столовий, пластмасовий, предмети домашнього вжитку» в цілому є імпортозалежним. Така ситуація зберігається зокрема на протязі останніх півроку.

Експорт продукції асортиментного ряду «Посуд кухонний та столовий, пластмасовий, предмети домашнього вжитку» з України в 1 кв. 2013 р. складав суму дещо більше ніж 687 тис. USD, що на 18% менше у порівнянні з попереднім кварталом. Конкурентоздатність вітчизняної продукціі даного сектору на зовнішньому ринку падає. Імпорт продукції асортиментного ряду «Посуд кухонний та столовий, пластмасовий, предмети домашнього вжитку» в Україну в 1 кв. 2013 р. складав суму більше 3 млн. USD, що на 28% менше у порівнянні з попереднім кварталом. Українська продукція сектора конкурентноздатна на внутрішньому ринку.

Вітчизняних виробників поліпропілену та полістиролу дуже мало, вони сконцентровані на сході України. Найкрупнішим виробником поліпропілену — АТ «Линос» (м. Лісічанськ Луганської обл.). Полістирол у промислових обсягах виробляє тільки ВАТ «Концерн «Стирол» (м. Горлівка Донецької обл.).

Ринок полімерного посуду в Україні знаходиться в стані розвитку. Найкрупніші вітчизняні виробники і постачальники посуду з пластичних мас є: ЗАТ «Стирол ПАК»; компанія «Екстрапласт Україна»; ТОВ «Діфлон»; ТОВ «Харьковський завод пластмас» (Харпластмас) і т.д.

Нажаль сьогодні полімерний посуд іноземного виробництва відіграє велику роль на ринку, тому, що держава не відстоює інтереси вітчизняного виробника.

Порівнюючи властивості виробів вітчизняного та закордонного виробництва, можна сказати, що за функціональністю, довговічністю та раціональністю форми вони не відрізняються, бо виготовляють посуд з одних й тих самих матеріалів, за однаковою технологією. Лише за досконалістю виробничого виконання відрізняються. Це характеризується наявністю дефектів на виробі.

Нажаль, основна частка продукції, не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, припадає на меблі (17,7%), будівельні та оздоблювальні матеріали (12,5%), а також матеріали, що контактують з питною водою (5,7%) і харчовими продуктами (1,7%), товари дитячого асортименту (1,7%). Фахівці відзначають подальше зростання частки негативних результатів за матеріалами, що контактують з харчовими продуктами (13%).

Цей факт свідчить про те, що комітетам з питань захисту справ споживачів слід звернути особливу увагу на контроль за виробництвом та обігом на ринку продукції даного виду. Зокрема, необхідно посилити контроль за безпечність матеріалів, що використовуються для виробництва пластикового посуду.

Рисунок 1.1-Посуд з пластмаси

2. Характеристика асортименту виробів з пластмас

Асортимент господарських товарів із пластичних мас (ТГП) за функціональним призначенням поділяють на чотири групи:

? посудогосподарські;

? для ванної кімнати і туалету;

? для саду і городу;

? побутові меблі і предмети для інтер'єру житлових приміщень та догляду за ними.

За способом виробництва:

? виливання під тиском;

? екструзія;

? пневматичне формування;

? гаряче пресування;

? штампування;

? каландрування.

За видами полімерів:

? поліетилен;

? полістирол;

? полівінілхлорид;

? оргскло.

За конструкцією:

? розбірні/нерозбірні;

? з кришкою і без неї;

? з ручкою і без неї;

? на ніжці;

? на піддоні.

За фасоном:

? конічна, фігурна, циліндрична, овальна форма;

? обробка краю, обробка борту.

За розмірами:

? ємність в л, см3.;

? діаметр;

? ширина;

? висота.

За комплектністю:

? поштучний;

? комплектний;

? набори;

? прибори.

За типами обробок:

? безбарвна, кольорова обробка;

? гладка обробка (одноі багатобарвна);

? гравіювання;

? деколь;

? шовкографія;

? фотодрук;

? металізація;

? трафаретна печатка;

? наколір;

? ажур;

? живопис.

Вироби посудогосподарські. Група посудогосподарських виробів із пластичних мас займає основне місце в виробництві і споживанні ТГП як за номенклатурою, так і за валовим випуском. Вироби групи, що аналізується, відрізняються різноманітним внутрішньовидовим асортиментом, в структурі якого виділяють підвиди по конструкції і фасонам. Посудогосподарські вироби випускають різних розмірів і обробляють вищеназваними типами обробок. Виробляють посудогосподарські вироби із пластичних мас, дозволених для контакту з харчовими середовищами.

Посудогосподарські вироби за призначенням (з урахуванням властивостей речовин, що контактують) ділять на дві підгрупи:

— вироби, що контактують з харчовими продуктами;

— вироби, що не контактують з харчовими продуктами.

Вироби, що контактують з харчовими продуктами.

Асортимент цієї підгрупи по більш вузькому призначенню підрозділяють на три розряди:

— вироби для сипких харчових продуктів;

— вироби для холодних харчових продуктів;

— вироби для гарячих харчових продуктів.

Вироби для сипких харчових продуктів об'єднують штучний посуд для зберігання і дозування крупи, муки, солі, спецій, вермішелі і інших продуктів: банки господарські, цукорниці, кухлі і стакани мірні, перечниці, сільниці, чайниці, а також вази і кошики для цукерок і печива, хлібниці, місткості для овочів, лотки для сервіровки. Комплектами випускають лише банки господарські і прилади для спецій. Їх виготовляють переважно із полімерів нескладних форм і обробок.

Вироби для холодних харчових продуктів об'єднують штучний і комплектний посуд для зберігання і подачі до столу продуктів рідкої і твердої консистенції, а також кухонне обладнання. Асортимент виробів для холодних харчових продуктів відрізняється різноманітністю видів (більше 60 найменувань) і обробок. Близько 70% всіх видів відносяться до штучного посуду. До них належать: для рідких продуктів (бідони, пляшки для туристів, глеки, компотниці, молочники, соусники, фляги, ковші, чарки, сифони,); для продуктів нерідкої консистенції (бутербродниці, блюда для торта, тарілки десертні, контейнери для хліба і яєць, корзини і коробки для продуктів, сирниці, оселедниці, салатники, лотки для маргарину); місткостями для холодильників; судинами для засолки, зберігання м’яса, овочів і фруктів; сумками-холодильниками і т.д. До комплектного посуду відносять набори для салату, варива, ягід, сметани і соків. Асортимент кухонного обладнання включає вироби для обробки продуктів: дошки обробні, кремозбивалки, овочерізки, качалки, соковижималки, тертки, фруктомийки і ін.

Вироби для гарячих харчових продуктів об'єднують посуд, ножі і вилки, виготовлені із термостійких полімерів. Для гарячої їжі випускають: блюда, бульонки, друшляки, кавники, кухлі, миски, супниці, сита зливні, ложки.

Вироби, що не контактують з харчовими продуктами. Стандартне найменування цієї підгрупи — інші вироби господарського побуту. В асортимент підгрупи включена невелика кількість предметів для кухні: губки і щітки для миття посуду, корзини для паперів, совки для сміття, сушарки, підставки для чайника, ящики для кімнатних рослин.

Вироби для ванної кімнати і туалету. В групі за призначенням виділяють дві підгрупи:

— санітарно-технічне устаткування для санвузлів (ванн і туалетів);

— обладнання для санвузлів.

По кількості видів і валовому випуску ця група значно поступається першій групі.

Вироби для саду і городу. Асортимент виробів для саду і городу порівняно вузький. Промисловість випускає бачки для технічних рідин, дощовальники, місткості для вирощування, лійки, зрошувачі садові, насадки для шлангів, плодозйомники, ящики для інструментів.

Побутові меблі і предмети для інтер'єру житлових приміщень та догляду за ними. Частка цієї продукції в загальному випуску товарів із пластичних мас невелика. Залежно від виконуваної функції виділяють дві підгрупи:

— побутові меблі;

— предмети для інтер'єру (вази і кашпо для квітів, бордюри, карнізи і ін.).

3. Характеристика споживчих властивостей посуду з пластмас

Споживні властивості і якість готових виробів із пластмас обумовлені рядом чинників: якістю вихідних матеріалів і слушністю добору співвідношення складових частин пластичної маси, вибором конструкції і відповідністю її призначення виробу, дотриманням технологічних режимів переробки пластмас, а також умовами транспортування і збереження. Відповідно до цього до якості виробів із пластичних мас пред’являють загальні вимоги (ергономічні, гігієнічні, естетичні та надійності) щодо виду та складу пластмаси, конструкції виробу, його зовнішнього вигляду, якості оздоби. До окремих видів виробів пред’являють спеціальні вимоги.

На формування споживних властивостей та якість посуду впливають:

— вихідний матеріал (вид полімеру);

— технологія виробництва;

— транспортування та зберігання;

— конструкція виробу;

— форма;

— наявність та кількість дефектів.

Розглянемо кожний з факторів окремо.

1. Вихідний матеріал (вид полімеру).

Вид і склад пластмаси обумовлюють основні споживні властивості виробів: функціональні, деформаційно-міцністні, естетичні, гігієнічні. Тому при оцінці якості виробів дуже важливо знати вид (природу) пластмас, використаних для їх виготовлення. Встановивши вид пластмаси і знаючи її властивості, можна дати достатньо докладну характеристику властивості виробу, а також умов і можливостей його використання.

Перше уявлення про природу пластмаси можна одержати при огляді виробів. Для багатьох пластмас характерний певний колір, прозорість або не прозорість, велика твердість і пружність або м’якість, гнучкість та еластичність, блиск поверхні, звук при ударі й ін.

Найточніше точно природу і властивості пластичних мас визначають методами хімічного та фізико-хімічного аналізів у лабораторних умовах. Ці методи в більшості випадків відрізняються складністю і тривалістю виконання, тому вони не застосовуються при товарознавчій оцінці якості виробів із пластмас.

Найпростішим і швидким способом встановлення природи пластмас є визначення характеру горіння матеріалу. Результати такого визначення разом із даними зовнішнього огляду виробу в більшості випадків дозволяють товарознавцю досить точно встановити природу пластмаси. При розпізнанні матеріалу виробу відзначають колір випробуваного зразка, прозорість, гнучкість, запах, характер зламу, спроможність до розм’якшення при нагріванні й інші особливості.

Пластмаси з термореактивних смол при нагріванні до 70−80°С зберігають свою звичайну твердість, тоді як надтверді термопласти — розм’якшуються. Прозорими звичайно бувають вироби з поліметилметакрилату (органічного скла), полістиролу, поліпропілену, полікарбонатів, целулоїду. Проте, як відзначалося раніше, із цих же пластмас виробляють напівпрозорі і непрозорі вироби.

Якість вихідних сировинних матеріалів і слушність складу пластичної маси регламентуються і гарантуються заводам постачальниками. Останні зобов’язані підтверджувати якість і основні характеристики пластмаси у відповідних сертифікатах, зокрема при постачанні нових видів виробів і особливо харчового посуду і тари.

Полімерний посуд виготовляють з таких матеріалів:

— поліетилен;

— поліпропілен;

— полістирол і сополімери стиролу;

— поліформальдегід;

— аміноформальдегідні смоли і пластмаси;

— · полікарбонати.

Поліетилен. Одержують поліетилен полімеризацією газоподібного ненасиченого вуглеводню — етилену, що виділяється переважно з продуктів термічного розпаду (крекингу) нафти. За способом отримання розрізняють два основних види поліетилену: високого та низького тиску (ВТ і НТ), що різняться за структурою і властивостями. Більш теплостійким є поліетилен НТ. По тривкості на розірвання при розтязі поліетилен ВТ дещо поступається, а по стійкості до багатократних деформацій значно перевищує поліетилен НТ. Поліетилен НТ має більш високу жорсткість, тому готові вироби з нього менш еластичні, а хімічна стійкість менша ніж у поліетилену ВТ.

Рисунок 3.1-Сировини з яких виготовляють посуд ринок пластмаса посуд асортимент Зовнішній вигляд і багато інших властивостей обох поліетиленів мало різняться. Випускаються вони у вигляді гранул або порошків і після сплавки являють собою тверді рогоподібні продукти білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, непрозорі. За кольором та характером поверхні, та деякими іншими ознаками (наприклад, за характером горіння, запахом продуктів горіння) поліетилен нагадує парафін, оскільки хімічний склад їх однаковий і різняться вони лише за розміром молекул (ланцюгів).

При кімнатній температурі поліетилен не розчиняється в органічних розчинниках і стійкий до дії кислот і лугів. При дуже тривалому перебуванні поліетилену в середовищі жирів відбувається поступове їхнє поглинання, що викликає зміну властивостей поліетилену.

Істотним недоліком поліетилену є його старіння під дією атмосферних впливів (кисню повітря, ультрафіолетових променів, тепла). При цьому відбувається поступове погіршення його властивостей (наприклад, підвищується жорсткість, погіршується зовнішній вигляд). Процеси окислювання поліетилену особливо інтенсивно відбувається при підвищеній температурі, зокрема в процесі його переробки у вироби. Цей процес прискорюється також під впливом сонячних променів (йде фото окиснення). Щоб запобігти або різко уповільнити процеси старіння, у поліетилен додають спеціальні антиоксиданти (різноманітні аміни) і інгібітори фотостаріння (сажу — до 3%, окис цинку), які поглинають ультрафіолетові промені. Вироби із стабілізованого поліетилену більш довговічні, ніж із нестабілізованого. Вони бувають непофарбованимі та пофарбовані (у масі). Колір або відтінок поліетилену часто залежить від застосованого стабілізатора.

Випускають посуд з поліетилену лише відкритої конструкції, щоб не зберігався запах окисленого поліетилену.

Основним методом переробки поліетилену є лиття під тиском, яке застосовують для виготовлення господарських (у тому числі і посуду), галантерейних та інших побутових виробів.

Поліпропілен. За будовою і властивостями він подібний до поліетилену і також до полімерних парафінових вуглеводнів. Вихідна сировина для поліпропілену — газ пропілен.

Практичне значення як пластмаса має ізотаксичний поліпропілен, який одержують з використанням так званих стереоспецифічних каталізаторів, що складаються з твердої і рідкої частини (розчину металоорганічного з'єднання). Такі каталізатори виконують роль своєрідного укладальника, що розташовує приєднуємі ланки мономера у визначеному порядку (орієнтовано). Пропілен пропускають через розчин металоорганічного каталізатора у нафтових вуглеводнях, тобто одержують подібно поліетилену низького тиску.

Поліпропілен подібний до поліетилену за зовнішнім виглядом і багатьма іншими властивостями (хімічними, діелектричними), відрізняється від нього здебільшого підвищеною жорсткістю, більшою механічною тривкістю і більш високою теплостійкістю. Температура плавлення в залежності від розміру молекулярної маси знаходиться в межах 160−170 0С. Ступінь кристалічності в нього дуже високий: пропілен, який випускається промисловістю, має змішану структуру, він містить як ізотактичні (стереорегулярні - 95−98%), так і атактичні (2−5%) ділянки ланцюгів. Поліпропілен випускають звичайно у вигляді білого порошку або пофарбованих (у масі) і непофарбованих гранул, що переробляються у вироби литтям під тиском, екструзією, пресуванням, видуванням, вакуум-формуванням та іншими засобами. Усадка його в литтєвих формах значно нижча, ніж поліетилену, що сприяє кращій якості виробів.

Вироби з поліпропілену відрізняються блискучою поверхнею та фізіологічно нешкідливі. Сировинні можливості і гарні властивості поліпропілену обумовлюють перспективність його застосування. З нього виготовляють посудо-господарчі вироби, що відрізняються високою прозорістю і які можна стерилізувати в киплячій воді без будь-яких ознак деформації.

Полістирол і сополімери стиролу. В даний час випускається цілий ряд полістирольних пластиків: полістирол загального призначення, пінополістирол, ударотривкий полістирол і декілька сополімерів. Вихідною сировиною для полістиролу служить стирол (вінілбензол), який являє собою безбарвну прозору легкорухому рідину з температурою кипіння близько 1460С і характерним запахом, який з’являється при термічній деструкції (при сильному нагріванні і горінні) полімеру внаслідок його часткової де полімеризації. Стирол токсичний, тому важливо, щоб у процесі полімеризації він цілком переходив у полімер — полістирол, що уже не токсичний, якщо не піддавати його впливу високої температури.

Полімеризацію стиролу здійснюють за блоковим суспензійним (бісерний) та емульсійним (латексний) засобами. Відповідно до цього полістирол випускається за назвою блоковий, суспензійний і емульсійний.

Полістирол являє собою тверде і пружне тіло з аморфною структурою. При температурі 80−85 0С він починає розм’якшуватися і при подальшому нагріванні до 150 0С переходить у високоеластичний стан, легко витягуючись у нитки (при охолодженні стають крихкими). Використовувати вироби з полістиролу можна лише при температурах нижче 80 0С. Він є горючим матеріалом і горить полум’ям, яке коптить, що обумовлено високим вмістом у ньому вуглецю.

Полістирол блоковий і суспензійний являє собою склоподібну масу з винятково високою вологостійкістю, достатньо високою хімічною стійкістю і високими діелектричними властивостями. Він не розчиняється в спиртах, насичених вуглеводнях і рослинних оліях. Кислоти і луги на нього не діють. Лише концентрована азотна і оцтова кислоти викликають деяке набрякання і зміну зовнішнього вигляду виробів.

Основними методами переробки полістиролу є лиття під тиском і екструзія. Його застосовують як без наповнювачів (для пофарбованих прозорих виробів), так і з наповнювачами (для непрозорих виробів).

При використанні полістиролу для виготовлення виробів харчового призначення враховують наявність у ньому залишкового мономера (стиролу). Вироби харчового призначення з нього рекомендується переважно для сухих продуктів (із вологістю не більше 15%). Проте при короткочасному користуванні ці вироби придатні і для рідких (але не гарячих) продуктів. Для цього здебільшого використовується суспензійний полістирол, який містить найменшу кількість вільного мономера (0,5%).

Для виробництва товарів народного споживання дуже важливі сополімери стиролу з акрилонітрилом, із метилметакрилатом і особливо трикомпонентний сополімер акрилонітрилу, бутадієну і стиролу. Всі полімери мають лінійну будову і термопластичні. Верхня межа їхніх робочих температур знаходиться між 60 і 80 0С. Вони достатньо хімічно стійкі до агресивних середовищ. Найважливіша їхня відмінність від полістиролу полягає в більш високих механічних властивостях. Вони менш схильні до розтріскування.

Поліформальдегід. Поліформальдегід (поліоксиметилен) за хімічною природою належить до простих поліефірів. Поліформальдегід є термопластичним полімером із високим ступенем кристалічності. Його макромолекули містять до тисячі і більш ланок вихідного мономера. На кінцях цих ланцюгів утворюються гідроксильні групи, що обумовлюють нестабільність полі формальдегіду: при нагріванні вже до 90−100 0С починається його термічна деструкція з виділенням мономера — формальдегіду. Тому технологічний процес виробництва поліформальдегіду обов’язково включає стадію його стабілізації, що зводиться до блокування (етерифікації) кінцевих гідроксильних груп і введення антиоксидантів, що запобігають термоокислювальну деструкцію, а також речовин, які поглинають маломірний формальдегід.

Стабілізований поліформальдегід без розкладання витримує нагрівання (до 250 0С) при його переробці у вироби (литтям під тиском, екструзією та ін.). Робоча температура експлуатації виробів із нього допускається до 1200С. При температурі близько 150 0С він починає розм’якшуватися, а при 175−180 0С — плавиться.

Його випускають у вигляді білого порошку, при плавленні якого одержують непрозорий матеріал кольору слонової кістки з високою термостійкістю, гарними механічними властивостями, малим коефіцієнтом тертя, великою ударною тривкістю і зносостійкістю.

Поліформальдегід стійкий до аліфатичних, аромат вуглеводнів, що містять галоген, спиртів і ефірів і перевершує в цьому відношенні поліетилен. Він має відносно високу хімічну стійкість і руйнується при дії лише сильних кислот і лугів. Його вважають дуже перспективним конструкційним матеріалом для виготовлення небиткого посуду та тари.

Аміно формальдегідні смоли та пластмаси. Найбільш відомі аміноформальдегідні смоли одержують у процесі поліконденсації сечовини і меламіну з формальдегідом. Пластмаси на їхній основі називають амінопластами.

Сечовина (карбамід) — за хімічною природою є амідом вугільної кислоти і одержується у вигляді безкольорових кристалів при взаємодії аміаку з вуглекислотою; сечовиноформальдегідні смоли і пластмаси часто називають карбамідними.

Меламін — триамід ціанурової кислоти є сильною основою і являє собою кристалічний порошок білого кольору.

При нагріванні при спеціальних каталізаторах (щавелева кислота й ін.) і при кімнатній температурі сечовиноі меламіноформальдегідні смоли поступово набувають привимірної структури, після чого стають неплавкими і нерозчинними продуктами, подібними резину. Вони мають значну твердість, високу теплостійкість і гарну вологостійкість.

На основі сечовиноі меламіноформальдегідних смол виготовляють пресовочні порошки, шаруваті матеріали, пінопласти, клеї і лаки. Наповнювачами пресованих порошків звичайно служать сульфітна целюлоза, бавовняні вичіси, деревна мука, азбест.

Прес-порошки на основі сечовиноі меламіноформальдегідних смол застосовують для виготовлення різних виробів народного вжитку (посудо-господарських, галантерейних, культтоварів та ін.). Всі вони звичайно світлих та яскравих тонів. Цьому сприяє безбарвність і прозорість сечовиноі меламіноформальдегідних смол. У залежності від утримання барвників, пігментів і наповнювачів утворюються дещо просвічувані (при малій товщині стінок) або зовсім непрозорі вироби. Білі вироби, які не просвічуються, з амінопластів виробляють із застосуванням білих мінеральних пігментів (літопону, сірчанокислого барію). У прес-порошки для виробів яскравих кольорів, крім літ опону, додають відповідні органічні барвники.

Вироби з амінопластів мають велику твердість, досить високу теплостійкість і механічну тривкість. Вони стійки до дії води, слабких кислот і лугів, нафтопродуктів і розчинників (спирту, ацетону, бензолу та ін.). Вони стійки до дії цвілевих грибів, оскільки формальдегід є фунгіцидом. Менш стійки до дії сильних кислот і лугів, що викликають їхню руйнацію.

Істотна відмінність амінопластів від фенопластів (з яких не виготовляють посуд) складається в безбарвності і світлостійкості, а також відсутності запаху і меншого виділення при дії води шкідливих речовин. Ці властивості обумовлюють можливість застосування мелаліту й у тих випадках, у яких фенопласти не можуть бути застосовані (для харчового посуду, але не для гарячої їжі).

Полікарбонати. Полікарбонати — лінійні поліефіри, полімерні ланцюги яких побудовані переважно із залишків ароматичних з'єднань арилів, тому їх зараховують до класу полімерів, які називаються поліакрилами.

Полікарбонати мають переважно аморфну структуру. Ступінь їхньої кристалічності невеликий. Після плавлення й охолодження вони перетворюються в безбарвні прозорі тверді речовини з високою теплостійкістю і винятково великою ударною міцністю. І хоча вони термопластичні, але розм’якшуються лише при температурі вище 150 0С, а деякі види полікарбонатів — тільки при 300 0С. Вони стійки до дії води, розведених кислот і лугів, окислювачів, аліфатичних вуглеводнів, жирів і мінеральних масел, стійкі до старіння й атмосферних впливів.

Під дією сильних лугів полікарбонати руйнуються. Полікарбонати мають гарні механічні і діелектричні властивості і високу стійкість до старіння не тільки в звичайних умовах, але і при підвищеній температурі, а також у киплячій воді. Полікарбонати починають горіти лише при високих температурах і можуть само гаситися.

Полікарбонати не мають запаху і смаку, нечутливі до ударів, а тому дуже зручні при виготовленні тари для перевезення харчових продуктів. З них виготовляють також посуд для гарячої їжі, оскільки вони не виділяють шкідливих речовин.

4. Товарознавча характеристика посуду з пластмас

Посуд — це порожнисті чи плоскі вироби, що застосовуються для приготування і приймання їжі, зберігання харчових і нехарчових продуктів, а також для різних господарських, декоративних, санітарно-гігієнічних і спеціальних потреб.

За призначенням і характером використання розрізняють посуд з пластмас для сипучих харчових продуктів, для холодних харчових продуктів і для гарячих харчових продуктів.

В асортимент посуду для сипучих харчових продуктів входять вироби для зберігання і дозування крупи, борошна, солі, спецій та інших продуктів: банки господарчі, чайниці, стакани мірні, сахарниці, солонки, вази для цукерок та печива, перечниці та ін. Виробляють цей посуд головним чином з амінопластів, полістирола, поліметилметаккрилата.

Посуд для холодних харчових продуктів — це штучний і комплектний посуд для зберігання і подачі до столу холодної їжі. Асортимент цього посуду включає глечики, молочники, соусники, масленки, алатниці, сирниці, компотниці, бутербродниці, тарілки для оселедців, рюмки, чашки з блюдцями, розетки для варені, ковші, тарілки десертні, сифони, фляги і т.д. випускають комплектну посуду в вигляді наборів для салату, варення, ягід та ін.

Асортимент посуду для гарячих харчових продуктів поки що обмежений і представлений мисками, бульйонницями, блюдами і супницями. Виготовляють їх з полікарбоната і рідше з металіта.

5. Вимоги до якості посуду

Хімічний склад та фізико-механічні властивості усіх пластмас повинні відповідати вимогам чинних стандартів (ДСТУ і ТУ). Виконання їх гарантується заводами-постачальниками, тому необхідна періодична перевірка товарознавцями. Особливо ретельній і всебічній перевірці повинні піддаватися вироби з нових пластичних мас і нової конструкції. При цьому в першу чергу встановлюють, наскільки правильно зроблений вибір виду і складу пластмаси для даного виробу і наскільки раціональна його конструкція. Вироби повинні бути виготовлені тільки з тих пластмас і таких фарбувань, які передбачені технічними умовами, а показники хімічних і фізико-механічних властивостей виробів повинні відповідати передбаченим нормам ДСТУ і технічних умов.

У залежності від призначення виробів, які випускаються, пластмаси випробовують на стійкість до дії холодної і гарячої води, розчинників і нафтопродуктів, хімічних реагентів (розчинів солей, кислот і лугів), а також до впливу світла, тепла, вогню, морозу й інших атмосферних впливів. Іноді визначають мікробіологічну стійкість, оскільки не всі пластмаси стійкі до дії мікроорганізмів.

Багато пофарбованих пластмасових виробів випробовують на тривкість фарбування при терті (міграція барвників). Часто це здійснюється в процесі санітарно-хімічних випробувань, щоб не допустити до складу пластмас, призначених для виробів харчового призначення, фізіологічно шкідливих складових частин (залишків деяких мономерів, каталізатора пластифікаторів, барвників і стабілізаторів).

Визначення багатьох властивостей пластмасових виробів, які характеризують поводження їх при зіткненні з водою, нафтопродуктами, жирами, кислотами, при митті з милом, при терті, нагріванні, вигині, ударі й інших впливах, не потребує спеціального устаткування і легко може бути виконано у будь-яких умовах (у торговому підприємстві, домашніх умовах).

При оцінці якості виробів особливу увагу приділяють механічним випробовуванням із метою визначення твердості, еластичності, опору розриву, стиску, вигину й іншим впливам (стиранню, царапанню) відповідно запропонованих до виробів вимог.

Рисунок 5.1-Посуд з пластмаси Фізико-механічні і хімічні випробування проводять у промисловості на спеціально виготовлених зразках стандартної форми (бруски або диски) за стандартною методикою (за ДСТУ). При цьому визначають показники фізико-механічних властивостей, які мають дуже важливе значення при товарознавчій оцінці виробів із пластмас. Ці показники для окремих пластмас вказують у таблицях різноманітних довідкових матеріалів. Товарознавці повинні вміти користуватися цими довідковими даними.

До найважливіших показників фізико-механічних властивостей пластмас належать щільність, що руйнує напругу при розтягу, стиску і вигині, твердість, ударна в’язкість, теплостійкість, морозостійкість, водопоглинання, електричні характеристики тощо. За розміром цих показників визначають певні умови транспортування і збереження виробів, розробляють відповідні заходи по догляду за виробами, з’ясовують можливості їхнього використання в тих або інших умовах. Так, показник ударної в’язкості характеризує стійкість виробів до ударів (ступінь їхньої крихкості), показник теплостійкості (по Мартенсу або Віку) — температуру початку розм’якшення, тобто верхня температурна межа використання виробів із твердих пластмас, а показник морозостійкості характеризує нижня межа використання м’яких пластиків (по початку крихкості при вигині) і т.д.

Побутові вироби з пластмас випускають одним сортом. Сортними (з обмеженням дефектів) вважають ті вироби, які цілком відповідають вимогам галузевих стандартів і цілком придатні для використання за прямим призначенням. Вироби повинні мати блискучу, гладку, рівномірно пофарбовану поверхню без плям, вздуття, залишків облою, тріщин, розшарувань і раковин. Припускається матовість поверхні, якщо це обумовлено фасоном або малюнком. Форма і розміри виробу повинні відповідати затвердженим зразкам-еталонам і технічному опису.

На зовнішній поверхні виробів припустимі в обмеженій кількості лише крапкові вкраплення (діаметром до 0,3 мм) і легкі добре заполіровані подряпини, якщо вони не псують зовнішнього вигляду виробів. Місце зрізу литника повинно бути добре оброблено. Оскільки литник, як правило, знаходиться не на зовнішній стороні виробу, то припускається поглиблення в місці його зрізу до 0,5 мм.

Споживачам необхідно уважно ставитися до вибору посуду, зробленого з пластичних мас. Будь-яка партія пластикового посуду повинна мати сертифікат якості, результати гігієнічної оцінки, де вказано склад продукції, його відповідність нормативному документу і дозвіл до застосування. Однак, слід зазначити, що посуд з пластичних мас не підлягає обов’язковій сертифікації. Наявність цих документів може бути гарантією того, що товар не принесе шкоди здоров’ю покупців. Виконання їх гарантується заводами-постачальниками. Особливо ретельній і всебічній перевірці повинні піддаватися вироби з нових пластичних мас і нової конструкції.

Серед чинних в Україні нормативних документів, що використовують для визначення якості посуду із пластмас, можна відмітити ДСТУ 2406 — 94 Пластмаси, полімери і синтетичні смоли. Хімічні назви. Терміни та визначення; ДСТУ 2437 — 94 Вироби із пластмас. Дефекти. Терміни та визначення; ДСТУ 2887 — 94 Пакування та маркування. Терміни та визначення; ГОСТ 22 648– — 77 Пластмаси. Метод визначення гігієнічних показників.

6. Аналіз асортименту посуду з пластмас, що реалізується в магазині «Квартал»

Для проведення товарознавчої характеристики було обрано магазин «Квартал».

Асортимент виробів господарського призначення з пластичних мас, який пропонує «Квартал» широкий. Основні - це посуд (в т.ч. одноразового користування), вироби для приготування їжі, предмети благоустрою і обставлення квартири, а також вироби для зберігання білизни, гігіени побуту, предмети по догляду за квітами і інше.

Асортимент посуду з пластичних мас представлений в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1-Асортимент посуду з пластичних мас

Найбільшу частку займають вироби торговельних марок «POLARCUP» (Польща) та «PLASTEX» і «LORDOS» (Кіпр). Це обумовлено досить відомими торговельними марками на ринку виробів пластичних мас, високою якістю продукції і дуже широким її асортиментом, своєчасністю поставок, зручними умовами розрахунків, гнучкими системами знижок, а також ідеальним порядком у супровідних документах. І майже вся їхня продукція розрахована на середню і нижче середньої купівельну спроможність, тобто вона по цінах доступна практично всім прошаркам населення.

Найменшу долю займають торговельні марки EKA PLAST і ВІSK. Це пояснюється престижем цих торговельних марок на світовому ринку. Вироби цих фірм розраховані на заможних покупців, які згодні платити за елітність товару. Тобто, за рахунок дуже високих цін, продукція цих виробників користується дуже помірним попитом.

Не високі показники по вітчизняним виробникам пояснюються не великими потужностями виробництва, адже обладнання технологічних ліній великих підприємств застаріле, а нові лінії спроможні купити лише комерційні структури, але вони малотужні за рахунок своєї відносної дешевизни. Хоча треба відмітити, що аналогічні вироби вітчизняних виробників дешевші приблизно на 10−15%. Необхідно зауважити, що показники по вітчизняним виробникам сягають середнього рівня лише за рахунок постачання одноразового посуду. Асортимент інших виробів майже відсутній, його доля дорівнює приблизно 2%.

Треба зауважити, що одноразовий посуд ми виділили в окрему підгрупу, тому що по-перше, питома вага в закупівлі і реалізації цих виробів складає 51,96% всього асортименту, і по-друге, по зрівнянню з іншими групами виробів ця підгрупа не так сильно підпадає під вплив сезонних коливань. Для одноразового посуду цей показник становить приблизно 18% (зима-весна) і 26% (осінь-зима) Ступінь оновлення асортименту коливається від 0,01% до 5,82%. Взагалі нові вироби надходять майже з кожною поставкою при цьому приблизно 5% - це принципово нові вироби і 95% - це вироби з суттєво покращеними споживчими властивостями. Рівень реалізації дорівнює в середньому 52.97%. Це дуже гарний показник, враховуючи те, що споживачі ще мало знайомі з цими виробами (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 — Ступінь оновлення асортименту

Зважаючи на те, що питома вага одноразового посуду в обсязі закупівлі і реалізації виробів з пластичних мас господарського призначення дорівнює 42.32%, то розглянемо структуру асортимента цих виробів більш детально.

асортимент достатньо широкий, а коефіцієнт одноразового посуду характеризується і непоганою зіставленністю (гармонійністю), в основі якої лежить співвідношення між запропонованими асортиментними групами (виробами) з позиції спільності кінцевої реалізації. Так, тарілки і виделки характеризуються приблизно однаковими частками в реалізації (відповідно 18,6% і 16,5%). Теж саме можна сказати про чашки і ложки (відповідно 6,57% і 7,12%).

Найбільшу питому вагу в закупівлі та реалізації одноразового посуду мають такі види виробів як стакани, тарілки, виделки, чашки і ложки, тобто ті вироби, які застосовуються при обслуговуванні населення в місцях громадського харчування.

Попит на вироби для напоїв залежить від ємкості виробу, наприклад, стакану — це 200, 250, 500 мл. І це зрозуміло, адже традиційно склалось так, що майже всі напої в місцях громадського харчування відпускаються в об'ємі 200 мл (це найбільш оптимальна кількість рідини для разового споживання). Ми бачимо, що попит на стакани різко посилюється в другому та третьому кварталах. Це пояснюється тим, що влітку деякі види напоїв (квас, пиво) реалізуються саме в такій кількості. Стакани ємкістю 250 мл посідають друге місце по обсягам закупівлі та реалізації.

Розглянемо структуру асортименту посуду з пластичних мас за кольором. Найбільшим попитом користуються вироби білого, червоного, бежевого, коричневого кольорів і під мармур. Відповідно закупки виробів забарвлених в ці кольори найбільші. Але попит інколи буває непрогнозованим. Так, в другому кварталі попит на вироби червоного та бежевого кольорів зріс майже в два рази і задовольнити його вдалось лише за рахунок товарних запасів. В свою чергу відділ закупок, проаналізувавши становище, зробив певні висновки, і на початку третього кварталу виробів цих кольорів надійшло в 1,5 разів більше ніж в попередніх. Але в третьому кварталі попит на них різко знизився (майже в два рази по зрівнянню з другим кварталом і в три рази по зрівнянню в першим). Не зрозуміла ситуація склалася і з виробами синього кольору. Протягом всього року спостерігається невідповідність надходження і реалізації (надходження перевищувало реалізацію майже в два рази), в наслідок чого також відбулось затоварення виробами цього кольору.

Одже, проаналізувавши структуру асортименту посуду з пластичних мас у магазині «Квартал», можна зробити наступні висновки.

1. Асортимент цих виробів достатньо широкий, довгий і глибокий (велика кількість видів і різновидів виробів за конструкцією, формами, розмірами та кольором).

2. Ступінь оновлення асортименту задовільний і він лишається сталим протягом всього року.

3. Реалізація виробів у більшості випадків зростає в залежності від часу року і максимальне своє значення має в весняно-літній період, що свідчить про сезонність товару.

В зв’язку з сезонними коливаннями, кількість надходжень відповідно змінюється, зменшується або збільшується в залежності від пори року і мінімальне значення має в осінньо-зимовий період. Але коливання ні в широті, ні в довжині, ні в глибині асортименту не спостерігаються, тобто пропозиція всіх видів і різновидів виробів протягом року лишається однаковою, що свідчить, про сталість асортименту у магазині «Квартал».

7. Перевірка якості виробів з пластмас

Приймання і перевірка якості виробів із пластмас здійснюється відповідно до чинних стандартів (ДСТУ). У цих стандартах указується розмір вибірки при визначенні того або іншого показника. Перевірку якості виробів здійснюють за їхнім зовнішнім виглядом, кольором, формою і розмірами, тривкістю до удару при падінні, за станом декорованої поверхні, відзначають міграцію барвників, короблення й ін. Є ДСТУ на групи (господарські, галантерейні, канцелярські) і на окремі види виробу з пластмас.

Побутові товари з пластмас, що постійно знаходяться в контакті з людиною, особливо посуд, тара, іграшки і пакувальні матеріали, повинні піддаватися спеціальній гігієнічній оцінці, із принципами проведення якої повинні бути добре знайомі товарознавці.

Торгові організації зобов’язані вимагати від заводів-постачальників сертифікати, що засвідчують нешкідливість використання нових видів пластмасових виробів, особливо харчового призначення.

Санітарно-гігієнічні дослідження включають органолептичні і хіміко-гігієнічні випробування. Органолептичні дослідження дозволяють оцінити в санітарно-гігієнічному відношенні полімери і вироби з них, а також середовище, що контактує з ними (повітря, вода, продукти харчування й ін.), за допомогою органів чуття людини. При проведенні хіміко-гігієнічних досліджень встановлюють вид і кількість речовин, що виділилися з пластмас і виробів із них у навколишнє повітря й інше середовище.

Основні гігієнічні вимоги до харчового посуду, тари, пакувальних матеріалів із пластмас: вони повинні не змінювати органолептичних властивостей харчових продуктів (кольору, запаху, смаку) і не виділяли в харчові продукти складових частин, шкідливих для здоров’я людини.

При гігієнічній оцінці харчового посуду, тари і пакувальних матеріалів у першу чергу визначають їхній запах. При наявності стійкого запаху виріб без подальших досліджень вважають непригодним для використання за прямим призначенням. При відсутності запаху зразок виробу піддають подальшому дослідженню.

Тару і пакувальні матеріали, призначені для сухих продуктів (печиво, чай, сухі фрукти й ін.), випробовують за допомогою сорбційного методу. У тару (посуд) або пакувальні матеріал поміщають сорбент (наприклад, хліб, печиво, муку), закривають його кришкою або щільно упаковують і витримують протягом визначеного терміну (від 2 до 10 діб) у кімнатних умовах або термостаті. Для порівняння той же сорбент у тих же умовах витримують у закритій скляній тарі.

Якщо виявляють сторонній запах і зміни кольору і смаку сорбенту (продукту), то випробуваний зразок тари або пакувального матеріалу бракують.

Згідно НТД проводять такі методи дослідження виробів:

Стійкість цих виробів до гарячої води перевіряється шляхом поглинання вищезазначених виробів на 10 хвилин до води з температурою 70+5⁰ С. Потім вироби виймають, охолоджують і протирають насухо. Після чого вироби повинні залишитися без видимих змін по зрівнянню з зразком-еталоном. Перевіривши ці вироби на стійкість до гарячої води видно, що вони зберегли колір, залишилися без змін, не деформувалися та не потріскалися при температурі 70+5⁰ С. Можна зробити висновок, що вироби, які досліджувались по стійкості відповідають вимогам п. 4.4 стандарту.

Міграція фарбувача перевіряється п’ятикратною протиркою виробу білою тканиною-відходами х/б матеріалів ГОСТ 4644–75, змоченою водою, температура якої 30−40⁰ С. При цьому на тканини не повинно залишатися слідів фарбувачів. Перевіривши вироби на міграцію фарбувачів видно, що на тканині не було слідів фарбувачів. Міграція фарбувачів у виробах з пластичних мас не допускається.

Хімічна стійкість перевіряється шляхом поглинання виробу на 10 хвилин до нагрітого до температури 60+5⁰ С 1% розчину оцетової кислоти ГОСТ 61–75. При цьому колір виробу не повинен змінитися, а розчин повинен залишитися безкольоровим, прозорим, без осадку. Потім вироби промивають холодною водою, протирають насухо та занурюють на 20 хвилин у нагрітий до температури 60+5⁰ С 2% мильно-содовий розчин (сода кальцинірована ГОСТ 5100–73, мило туалетне ОСТ 18−326−78). Вироби повинні бути стійкими до розчинів кислот та дії мильних лужних розчинів. Перевіривши вироби на хімічну стійкість видно, що вони не набухли і не деформувалися по зрівнянню з зразком-еталоном, а розчин — не пофарбувався.

Перевірка короблення виробів проводиться щупом по ГОСТ 882–75. Вироби, які перевіряються кладуться на перевірочну плиту ГОСТ 10 905–75 стороною, яка немає декоративних елементів, випуклого маркування. До центру прикладають вантаж масою 2+0,1 кг. Щупом перевіряють зазор між виробом і плитою. Для виробів з реактропластів короблення допустиме до 0, 5%, а з термопластів — до 1%.

Міцність малюнку вакуумної чи хімічної металізації перевіряється по методу штахетного надрізу ГОСТ 15 140–78. Вироби рахуються витримавшими дослідження, якщо відслаювання покриття впродовж лінії надрізу не більш 35% поверхні з кожного штахету, тобто не нижче третього балу.

Покриття повинно бути рівним, без пропусків та відслаювань. Гравіровочний малюнок повинен бути виконаний рельєфно та мати чітке зображення, без зміщення. Якщо малюнок друку, тиснення і деколю повинен бути чітким без викривлення та пропусків.

Міцність малюнку, нанесеного будь-яким способом декорування, крім вакуумної та хімічної металізації, до тертя (сухому тертя) проводиться за допомогою прибору ІМР.

Прибор складається з повзуна з кривошипно-шатунним механізмом і пуансоном вагою 0,5 кг, встановленого у направляючому патроні вертикально до плоскості повзуна. У нижній частині повзуна вставляється чорнильна гумка, по якості, яка відповідає нормативно-технічний документації, затвердженій в установленому порядку.

Для перевірки береться виріб з малюнком, нанесеним будь-яким методом декорування, крім вакуумної і хімічної металізації. Закріплюється виріб на плоскості повзуна. Пуансон з чорнильною гумкою опускається на дослідний виріб і прибор включається до роботи.

Міцність відтисків до сухого тертя визначається по кількості циклів зворотньо-поступового руху повзуна потрібного до стертя малюнку до його основи. Кількість циклів, відповідних цьому моменту, являється показником міцності малюнку до тертя.

Перевіривши кружку на міцність малюнку можна зробити висновок, що малюнок нанесений на виріб міцний до тертя і витримує до 30 циклів. Міцність малюнку до миючих засобів перевіряється на тому ж приборі і зразку.

На пуансон вагою 0,5 кг надівається фланелева тканини, яка відповідає ГОСТ 7259–77 з прокладкою товщиною 3−5 мм з пенополіуретану по НТД, затвердженого в установленому порядку. Пенополиуретан та фланелева тканини рясно змочується 2% мильним розчином. Дослідний зразок закріплюють на плоскості повзуна. Пуансон з фланелевою тканиною, змоченою 2% мильним розчином, опускається на дослідний відтиск і прибор починає працювати.

Перевіривши малюнок на кружці на міцність до миючих засобів видно малюнок міцний до цих засобів і витримує до 50 циклів.

Стійкість до удару виробів з пластичних мас перевіряють згідно стандарту на приборі типа Динстат (ГОСТ 14 235−69). Зразок руйнується під дією удару маятнику, який падає з визначеної висоти. Дослідний зразок встановлених розмірів має вигляд бруска прямокутного перетину з надрізом і без нього. Зразок кладуть на опір копри так, щоб був на стороні, протилежній удару. Встановивши стрілку шкали в початкове положення, визволяють маятник. При падінні з висоти маятник розбиває зразок і підіймається на деяку висоту.