Вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на стан здоров'я населення України

Чорнобильська трагедія заподіяла багато лиха Україні, сюди можна віднести й виведені з сільськогосподарського обігу родючі колись українські землі, і покинуті міста та села, і величезні кошти, витрачені на спорудження «Саркофага» і багато чого іншого. Але найдошкульнішого удару аварія завдала по здоров’ю українців, що не можна оцінити в грошовому еквіваленті, це стосується не тільки наших сучасників, але й багатьох (може й багатьох десятків) прийдешніх поколінь.

Медичні проблеми післячорнобильського періоду не мають аналогів і відрізняються від інших відомих у світі випадків масового опромінення людей (Японія, США, Росія) кількістю постраждалих контингентів, складністю джерел опромінення і наявністю комплексу негативних супутніх аварії факторів нерадіаційного походження.

Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі і в аварійних роботах на атомній електростанції. За інформаційними матеріалами 1986 р., 238 осіб захворіло гострою променевою хворобою, з них 29 померло в перші місяці після аварії, близько 2000 осіб зазнало місцевих променевих уражень, змушені були евакуюватися близько 91 000 осіб із міст Прип’ять, Чорнобиль і сільських населених пунктів 30-км зони. Ще більше 50 000 осіб було відселене із забруднених територій протягом більш віддаленого післяаварійного періоду Бугайов В. М., Лагутін А. Ю., Рогожин О. Г., Казак С. С. Зміни здоров’я населення України внаслідок Чорнобильської катастрофи. — К., 1996. — С. 49. .

Відповідно до сучасної концепції України до категорій, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться: особи, які брали участь у ліквідації аварії на проммайданчику і в 30-км зоні (близько 350 000 осіб, в т. ч. 230 000 «ліквідаторів» 1986;1987 рр.), евакуйоване і відселене населення (близько 150 000 осіб), населення, яке проживає на забрудненій території (близько 2,4 млн. осіб) Бакуменко В. Д., Проскура М. І., Холоша В. І. Сучасні підходи до вирішення проблем Чорнобильської Зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення. — К., 2000. — С. 29. .

Починаючи з перших днів аварії і до цього часу, здійснюється моніторинг стану здоров’я різних груп, постраждалих внаслідок аварії, і в першу чергу, досліджувалась функція щитовидної залози у дітей. Одержані дані свідчать, що на даний момент такі можливі прояви пострадіаційного впливу на щитовидну залозу, як збільшення захворюваності гіпотиреозом, аутоімунним тиреоідитом поки що себе не проявили, їх частота не виходить за межі відповідних показників в загальній популяції.

Аналіз випадків раку щитовидної залози у дітей і підлітків України, прооперованих у віці не старше 18 років, показав, що за 5 років до аварії в цій віковій групі зафіксовано 59 випадків раку щитовидної залози, а за період 1986;1994 рр. — 339 таких випадків. Загальна кількість захворілих, які були дітьми та підлітками на момент аварії, становить 542 Бугайов В. М., Лагутін А. Ю., Рогожин О. Г., Казак С. С. Зміни здоров’я населення України внаслідок Чорнобильської катастрофи. — К., 1996. — С. 53.

Темп зростання захворюваності є найбільш високим у дітей у віці до 15 років: за період 1981;1985 рр. у дітей України нараховувалось 25 випадків раку, а з 1986 по 1994 рр. їх число склало 211. Найбільш виражене зростання відмічене, починаючи з 1990 р. В перерахунку на 100 тис. дитячого населення кількість випадків раку щитовидної залози у дітей України протягом 1981;1985 рр. коливалась в межах 0,04−0,06. В 1990;1994 рр. цей показник збільшився до 0,23−0,43 і перевищив «дочорнобильський» рівень в 6,5−10 разів Там само. — С. 54. .

Отже, з ефектів, які сьогодні можна вважати реалізованими — це збільшення частоти захворювань на рак щитовидної залози і, перш за все, у дітей. Що стосується реалізації інших очікуваних ефектів (збільшення частоти онкопатології системи кровотворення, загальне зростання частоти захворювань онкологічного профілю), то сьогодні наука України не має достовірних даних, які могли б підтвердити їх.

Разом з тим, вивчення медичних наслідків аварії на ЧАЕС показало, що виявлено ряд негативних змін в стані здоров’я різних груп опромінених людей, які не були передбачені.

Щорічно зменшується число осіб, визнаних здоровими, серед всіх груп первинного обліку. Серед учасників ліквідації аварії здоровими в 1999 р. визнано 19,8%, серед евакуйованих — 21,05%, серед осіб, які проживають на забруднених територіях — 24,4%, серед дітей, які народилися від батьків перших трьох груп обліку — 32,4% проти 78,2%, 58,7%, 51,7% і 80,9% в 1987 році відповідно Бакуменко В. Д., Проскура М. І., Холоша В. І. Сучасні підходи до вирішення проблем Чорнобильської Зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення. — К., 2000. — С. 31.

Дітей у віці до 15 років, евакуйованих із забруднених радіонуклідами територій (ЗРТ), в 1999 році здоровими визнано 23,7%; тих, хто проживає на забруднених територіях — 24,64%. Характеризуючи загальний стан здоров’я всієї постраждалої частини дітей, слід відмітити, що внаслідок Чорнобильської катастрофи їх захворюваність в післяаварійний період зросла і продовжує зростати порівняно із захворюваністю решти дітей України.

В структурі захворюваності провідне місце займають хвороби органів дихання, травлення, нервової системи, хвороби крові і системи кровообігу, вроджені аномалії, злоякісні новоутворення. При цьому слід відмітити, що захворюваність злоякісними новоутвореннями, вродженими аномаліями, хворобами крові і системи кровообігу перевищує відповідні показники в цілому по Україні.

В зміні стану здоров’я постраждалих відмічаються 3 післяаварійних етапи:

Зокрема, в перший рік в період найбільшого радіаційного впливу на організм характерними клінічними проявами були: респіраторний синдром, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, функціональні розлади серцево-судинної та вегетативної нервової системи, комплексні та якісні зміни складу периферичної крові.

В другому післяаварійному етапі 1987;1989 рр. відмічались функціональні розлади різних органів і систем на фоні гормонального і імунного дисбалансу та істотних метаболічних порушень. Вже на цьому етапі кількість осіб з різними проявами гематоімунної та соматичної патології була достатньо високою порівняно з неопроміненою частиною. В останні роки (третій етап) у більшості осіб, які мали передхворобливі відхилення в стані здоров’я, реалізовувались різні хронічні патологічні процеси з певними особливостями клінічних проявів і не завжди достовірно ефективною відповідною реакцією на лікування, що проводилося Барановська Н. П. Соціальні та економічні наслідки Чорнобильської катастрофи. — К., 2001. — С. 11. .

Найбільшу стурбованість викликає стан здоров’я дітей, які народилися від постраждалих батьків, і особливо від осіб, які брали участь у ліквідації аварії.

Чисельність цього контингенту постійно зростає. Так, з 1991 по 1993 вона збільшилась з 86 573 до 252 134 осіб Бугайов В. М., Лагутін А. Ю., Рогожин О. Г., Казак С. С. Зміни здоров’я населення України внаслідок Чорнобильської катастрофи. — К., 1996. — С. 55.

До Національного реєстру України внесені дані на 20 503 дитини із сімей ліквідаторів.

За даними Національного реєстру, показники захворюваності дітей цієї групи за 1991;1993 рр. коливались в межах 11 869,3−14 912,5 на 10 тис. дітей, що вище аналогічних показників у дітей України. Її структура протягом трьох років не зазнавала істотних змін. Лідируюче положення займають:

• 1 місце — хвороби органів дихання — 7778,7−9280,3 на 10 тис. дітей, що становить 52,2%-78,2%;
• 2 місце — хвороби органів травлення — 1037,4−1075,1 на 10 тис., що становить 6,9%-9,1%;
• 3 місце — хвороби ендокринної системи і порушення обміну речовин — 684,7−1083,8 на 10 тис., що становить 5,8−7,3%.

Злоякісні новоутворення склали 26,2−14,2 на 10 тис. дітей (0,18−0,12%), а вроджені вади розвитку — 203,9−227,8 на 10 тис. дітей (1,37−1,60%) Авраменко А. І., Антипкін Ю. Г., Апасов Г. Ф., Бабич О. А., Бариляк І. Р. Десять років після аварії на Чорнобильській АЕС. — К., 1996. — С. 33. .

Серед аномалій розвитку на першому місці за частотою знаходяться вади кістково-м'язової, а потім серцево-судинної, статевої, нервової і системи травлення.