Лікувальна фізична культура у спеціальних медичних групах

РЕФЕРАТ з дисципліни: Лікувальна фізична культура тема:

Лікувальна фізична культура у спеціальних медичних групах

Донецьк 2011

Зміст Вступ. Загальні положення про медичні групи

1. Фізична культура у системі освіти та виховання учнівської молоді

2. Актуальність проблеми фізичного розвитку в СМГ

3. Деяка складність в процесі навчання фізичним вправам учнів з ослабленим здоров’ям

4. Особливості використання засобів фізичного виховання в СМГ Список літератури

Вступ. Загальні положення про медичні групи Згідно з Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи всі учні проходять обов’язковий щорічний медичний огляд, внаслідок якого їх розподіляють на три медичні групи: основну, підготовчу, спеціальну.

До основної медичної групи належать діти без відхилень у стані здоров’я або з незначними відхиленнями, але з достатньою фізичною підготовленістю. Учні основної групи займаються за програмами з фізичної культури в повному обсязі, можуть бути членами спортивних секцій, фізкультурних гуртків, брати участь у змаганнях.

Підготовчу медичну групу складають учні, які мають незначні відхилення у фізичному розвитку і стані здоров’я та недостатньо фізично підготовлені. Вони навчаються разом із дітьми основної групи за загальною програмою з фізкультури. Для дітей підготовчої групи застосовують певні обмеження навантажень і більш поступове засвоєння нових рухових умінь і навичок, особливо пов’язаних з високими фізичними навантаженнями. У зв’язку з цим школярі підготовчої групи потребують додаткових занять для підвищення рівня фізичної підготовленості. З цією метою їх слід залучати до секцій загальної фізичної підготовки.

До спеціальної медичної групи належать діти зі значними відхиленнями в стані здоров’я, яким протипоказані значні фізичні навантаження. Ці відхилення можуть бути постійного або тимчасового характеру (наприклад, після перенесення захворювання). З учнями спеціальної групи проводять заняття за спеціальною програмою. Цим дітям необхідні заняття лікувальною фізкультурою.

Переведення учнів з однієї групи до іншої доводиться до відома учителя класу і учителя фізичної культури, які в своїй практичній роботі використовують індивідуальний підхід до дітей з урахуванням їхнього стану здоров’я.

У тих випадках, коли учень починає відвідувати школу після перенесеного захворювання, він обов’язково проходить додаткове лікарське обстеження.

Для учнів спеціальної медичної групи проводять уроки фізичної культури в позаурочний час двічі на тиждень по 45 хв. за окремою програмою. Крім того, вони обов’язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної культури, беруть участь у підготовчій і заключній частинах уроку, а під час проведення основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у спеціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.

1. Фізична культура у системі освіти та виховання учнівської молоді

Фізична культура є важливим засобом у системі освіти та виховання учнівської молоді. Формування у них основ здорового способу життя, організації активного відпочинку, розвитку та відношення фізичних та духовних сил, реабілітації та корекції здоров’я, розвитку позитивних моральних і вольових якостей.

Здоров’я є інтегральною якісною характеристикою особистості та суспільства, яка поєднує соціальний, духовний, психічний, фізичний компоненти і дає людині відчуття внутрішньої гармонії, благополуччя і загального задоволення життям. Тому найважливіше завдання педагога — це турбота про здоров’я студентів, адже воно є запорукою життєрадісності, бадьорості, повноцінного розумового та фізичного розвитку.

Однак потрібно реально і без перебільшень оцінювати дійсний стан справ. Фізична культура і спорт у плані збереження і відновлення здоров’я, повинні займати значно вище місце, ніж вони займають нині. Тому кожному працівнику охорони здоров’я і галузі фізичної культури потрібно знайти своє місце у вирішені завдань по впровадженню нових технологій щодо покращення та відновлення здоров’я студентів.

Практика показує, що робота в ВНЗ занадто відстає від потреб часу. Багато викладачів фізичного виховання не володіють в достатній мірі необхідним рівнем знань про особливості організації та методики роботи спеціальних медичних груп., виявляють пасивність та інертність в цій важливій роботі, помилково рахуючи її лише додатковим навантаженням.

Процес фізичного виховання ослаблених хворобою студентів дуже складний. Лише при глибокому осмисленні цього процесу можна ефективно і правильно використовувати ті можливості, які є в навчальних закладах для успішної роботи з такими студентами. В наш час особливо необхідне поновлення форм і методів цієї роботи.

Проаналізуємо ситуацію зі станом здоров’я. Різко зросла захворюваність, у тому числі на гіпертонію у три рази, стенокардію у 2,4 рази, інфаркт міокарду на 30%. Середня тривалість життя зараз на Україні становить у чоловіків: 55 років, у жінок 63 роки. Тому і віковий ценз захворювань набагато помолодшав. В своїй основній масі це вік студентської молоді. Ось чому зараз так гостро стоїть питання про правильну організацію роботи спеціальних медичних груп в навчальних закладах.

2. Актуальність проблеми фізичного розвитку в СМГ Проблема фізичного розвитку студентів з відхиленням у стані здоров’я має велике державне, наукове і практичне значення. Фізична культура в цьому випадку є не тільки засобом виховання і поліпшення фізичної підготовки юнаків і дівчат, а нерідко основним фактором відновлення та зміцнення здоров’я в період становлення і кінцевого формування організму, засобом ліквідації недоліків у фізичному розвитку, могутнім джерелом підвищення загальної і розумової працездатності.

Знайомство з літературою про особливості рухового режиму хворих і послаблених студентів дозволяє відмітити, що до теперішнього часу є дуже мало науково обґрунтованих рекомендацій з фізичного виховання студентів із захворюваннями різних органів і систем організму.

Нині багато студентів, які направляються у спеціальні медичні і підготовчі групи, мають ті чи інші відхилення у діяльності різних органів і систем.

Порушення функції різних органів і систем впливає на стан ЦНС (центральної нервової системи), обмін речовин, серцево-судинну і ендокринну системи, сприяє погіршенню загального стану здоров’я, зниженню працездатності і творчих можливостей студентів.

З кожним днем осіб з ослабленим здоров’ям стає все більше і більше. За даними Міністерства охорони здоров’я України майже 90% дітей, учнів і студентів мають відхилення у стані здоров’я, понад 50% - незадовільну фізичну підготовленість. Тільки протягом останніх п’яти років на 41% збільшилася кількість учнів і студентської молоді, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи.

Останнім часом ситуація, що склалася у сфері фізичної культури і спорту ще більш ускладнилась у зв’язку з трагічними випадками на заняттях з фізичної культури. У зв’язку з чим, остання постанова КМ «Про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України» втратила чинність на підставі Постанови КМ № 992 від 05.11.2008. Поштовхом цього стало 5 дитячих смертей на заняттях із фізичного виховання упродовж місяця у 2008 році. Взагалі ж, за останні 6 років в Україні на уроках фізкультури сталося 13 смертельних випадків і тільки один з них пов’язаний із травмою, а решта — наслідки серцево-судинних захворювань дітей.

Нині вчителі фізкультури більшості українських шкіл уже давно не притримуються нормативів під час оцінювання своїх підопічних. Основними показниками, за якими учень оцінюється вчителем фізкультури, є активність дитини на уроці та здобуті вміння і навички. І лише в останню чергу вчителі зважають на контрольні нормативи.

Необхідно відмітити, що в останні роки здоров’я учнів різко погіршилось. Зросла кількість серцево-судинних, нервових та кишкових захворювань, випадків сколіозу. Рухлива активність дітей помітно зменшилась, бо нинішні учні проводять дозвілля переважно за комп’ютерами, гральним автоматами та телевізорами, за пивом, цигарками чи навіть горілкою, добираються до школи транспортними засобами, на спортивні секції не ходять, в гуртки за інтересами теж, піонерські збори скасовані, походів нема, літні табори розпродано, басейни є недоступними через ціну або їх взагалі нема, футбол більше дивляться за телевізором, батькам на дачах не дуже допомагають, на велосипедах їздять мало, оскільки рухатися на них в наших містах просто небезпечно через відсутність велосипедних доріжок та низьку культуру водіїв автівок і так далі. Тому діти зараз дуже слабкі і для того, щоб вони такими не були, фізкультурою треба займатись з дитячого садка.

Наукові дослідження і досвід показали, що дозоване фізична навантаження чинить потужну протидію ряду розвиваючим функціональним порушенням різних органів і систем.

Все це свідчить про необхідність застосування оздоровчої і кувальної фізичної культури з метою:

1. Загального видужування і зміцнення організму студентів.

2. Нормалізації функціонального стану ЦНС і підпорядкованих їй вегетативних функцій.

3. Зміцнення м’язів і активізації кровообігу.

Крім цього, вирішуються такі приватні завдання фізичного виховання студентів:

1. Поліпшення фізичного розвитку і фізичної підготовки студентів, удосконалення їх рухових навичок.

2. Виховання в студентів прагнень до систематичних занять фізичною культурою.

3. Професійно-прикладної фізичної підготовки.

4. Морально-вольової і естетичної підготовки студентів.

Нині відомо, що важливим засобом профілактики та зниження тенденції до захворювань є заняття фізичною культурою та спортом. Особливе значення фізичне виховання відіграє для тієї групи молоді, для якої наявність хронічних хвороб або їх залишкові явища загрожують зниженням працездатності і навіть перспективами ранньої інвалідизації. Фізична культура для студентів, які мають певні відхилення у стані здоров’я, сприяє значному покращенню показників фізичного розвитку, фізичної підготовленості, загартованості, підвищенню опірності захворюванням, зміцненню здоров’я. Рухова активність у певній кількості, складі та інтенсивності ефективно впливає на їх психоемоційний стан, інтелектуальний розвиток, сприяє морально-вольовому та естетичному вихованню.

3. Деяка складність в процесі навчання фізичним вправам учнів з ослабленим здоров’ям Досконало організоване фізичне виховання в період навчання у вузі і в училищі зміцнює здоров’я, підвищує опірність організму до захворювань, сприяє запобіганню ряду захворювань, значно підвищує працездатність. Відмінною особливістю методики проведення занять у спецмедгрупі є ширше використання знань з фізіології, медицини, педагогіки, психології, ніж на заняттях із здоровими студентами.

Різноманітні функціональні розлади, ускладнення після перенесених захворювань у студентів спецмедгруп є фактором, що значно обмежує їх рухову діяльність, знижує працездатність, заважає активній участі у навчальному поцесі, виробничій та суспільній діяльності.

Складність процесу навчання фізичним вправам даного контингенту осіб міститься у наступному:

1. Під впливом хворобливих явищ, навіювань родичів та часто невиправданих обмежень лікарів студенти приходять до переконання, що більшість фізичних навантажень їм протипоказана, багато з них просто не розуміють оздоровчої ролі м’язової діяльності і не бажають займатися фізичною культурою.

2. Викладач повинен володіти високим рівнем всебічної і професійної підготовки. Він повинен добре знати основи фізіології, анатомії, методики лікарського контролю, лікувальної фізичної культури, психології людини. Він повинен мати високий ступінь спостережливості, уважності, до тих, хто займається, тактовності та стриманості, тому що навчання дорослих людей найпростішим вправам є доволі складним.

3. Поведінка студентів на заняттях неоднорідна. Частина з них, незважаючи на обмеження, дуже активна, емоційна, намагається підвищити рівень фізичних навантажень. Інші, навпаки, пригнічені й пасивні, займаються без бажання, часто під будь-яким приводом ухиляються від занять. Тому роль індивідуального підходу до даної групи особливо важлива.

4. Слабкий фізичний розвиток, недостатній рівень фізичної підготовки певної частини студентів свідчить про те, що питання фізичного виховання дошкільників і школярів ще не повністю відповідають завданням зміцнення їх здоров’я, загартування, формування та вдосконалення в них необхідних для життя рухових навичок та умінь, розвитку основних фізичних якостей.

З врахуванням вищесказаного, засоби і методи фізичної культури в спеціальному медичному відділенні використовуються перш за все, для зміцнення здоров’я, профілактики та нормалізації функцій після різноманітних захворювань.

4. Особливості використання засобів фізичного виховання в СМГ Результати занять у спеціальній медичній групі залежать від методу застосування засобів фізичної культури. Вибір методу занять фізичними вправами залежить від змісту запланованого матеріалу, функціональних і фізичних можливостей тих, хто займається, діагнозу. При вивченні фізичних вправ використовують словесні, наочні й практичні методи.

За допомогою слова пояснюють роль фізичних вправ (як засобу лікування) і спосіб їх виконання, дають завдання, керують діями тих, хто займається, оцінюють їх та виправляють помилки.

Наочні методи навчання включають, демонстрацію вправ і дій викладачем, виконання вправ, стоячи перед дзеркалом; демонстрація наочних засобів, які створюють образні уявлення про прийоми та дії, що вивчаються.

Уявлення про темп руху створюються за допомогою ритмічної музики.

Поза цими методами використовуються метод суворо регламентованої вправи та ігровий метод. Регламентований метод дозволяє точно дозувати місцеву та загальну дію на організм,^ навчати руховим умінням та навичкам і вдосконалювати їх. Цей метод можна використовувати в залежності від стану хворого при проведенні різноманітних форм. Метод суворо регламентованої вправи має багато варіантів:

а) метод повторної вправи;

б) метод інтервальної вправи (у дозованій ходьбі, коли проходження відрізків чергується з інтервалами відпочинку);

в) метод кругового тренування, коли кожен комплекс вправ виконується на спеціально обладнаному місці, а студенти переходять з місця на місце по колу.

Практичні методи навчання базуються на руховій діяльності студентів і включають: метод вправ і його варіанти, початкове розучування вправ у цілому й по частинах, метод змагань та ігровий метод.

Ігровий метод полягає в тому, що дії студентів організовані певними правилами і рухи не підлягають суворій регламентації,

У процесі проведення занять методи навчання необхідно урізноманітнювати й іноді використовувати їх комплексно, залежно від мети заняття, конкретних умов проведення, функціональних можливостей студентів.

На заняттях із недостатньо підготовленими студентами рекомендовано залучати метод показу і гри, а для більш здорових — метод тренування, Використання певних методів повинне базуватися на суворому облікові індивідуальної психофізичної підготовки студентів та перебігу їх хвороби.

Починати заняття у спеціальній медичній групі викладач повинен із ознайомлення з діагнозом і функціональними можливостями студента. Наприклад: викладачі Київського державного педагогічного інституту на першому занятті знайомляться з діагнозом студента, визначають рівень працездатності. Для цього студенти вимірюють частоту ударів пульсу у положенні сидячи, а потім — стоячи, за різницею ударів визначають підгрупи і пропонують відповідне фізичне навантаження.

Одним із основних питань методики застосування фізичних вправ є їх дозування, що враховує загальний обсяг та інтенсивність фізичного навантаження. Інтенсивність фізичних вправ може бути малою, помірною, великою і максимальною. До вправ малої інтенсивності належать рухи невеликих м’язових груп, що виконуються у повільному темпі.

До вправ помірної інтенсивності належать рухи, що виконуються середніми та великими м’язовими групами у повільному та середньому темпі. Ці вправи незначно підвищують частоту серцевих скорочень, помірно підвищують максимальний артеріальний тиск, підвищують легеневу вентиляцію. Відновлювальний період після їх виконання становить кілька хвилин.

Вправи великої інтенсивності характеризуються одночасним напруженням значної кількості м’язових груп, виконанням рухів У високому та середньому темпі. До таких вправ належать: вправи з набивними м’ячами, прискорена ходьба, біг, пересування на лижах та ін. Вправи високої інтенсивності ставлять підвищені вимоги до нервової, серцево-судинної та дихальної систем. ЧСС і артеріальний тиск (АТ) підвищуються, а відповідно — і обмін речовин. Відновлювальннй період становить кілька десятків хвилин. Вправи максимальної інтенсивності характеризуються залу ченцям до роботи більшої кількості м’язів і швидким виконанням рухів. До них належать біг на швидкість, гра у футбол, баскетбол. Під час виконання вправ та після їх завершення діяльність серцево-судинної та дихальної систем значно посилюється.

Для одужуючих студентів при тренуванні серцево-судинної, дихальної та інших систем раціонально використовувати великі дозування, але обов’язково адекватні стану здоров’я.

Як було вказано вище, доцільніше формувати групи із осіб з більш-менш однаковими захворюваннями і рівнем фізичної підготовки. За чисельністю групи не повинні перевищувати 12—15 чол.

Після розподілу студентів за підгрупами в осінній та весняний періоди заняття відбуваються на повітрі. До занять залучають елементи легкої атлетики. Під час одного заняття студент повинен пробігти в повільному темпі в чергуванні з ходьбою 1000— 2000 м (пульс — 120—15и уд/хв). До закінчення осіннього сезону йому належить подужати 20—24 км, весною — 28—30 км. Студенти займаються в інституті усіма видами спорту. В залі переважно займаються за круговою системою. Пауза між виконаними вправами не повинна перевищувати ЗО секунд. У, процесі занять залучають присідання, нахили і дихальні вправи. У зимовий період студенти визначають рівень працездатності за Гарвардським степ-тестом (3-хвилинне сходження), визначають працездатність із затримкою дихання, проводять вимірювання за силовими показниками, міцності статури, правильності постави, визначають висоту плечей, пропорційність статури, координацію рухів, швидкість реакції та ш. Вивчають також дихальні вправи та самомасаж.

З метою правильного дозування фізичних навантажень організму студентів спеціальної медичної групи періодично проводиться лікарський контроль.

медичний фізична культура лікування

Список літератури

1. Белая Н. А. Лечебная физкультура и массаж. Учебно-методическое пособие для медицинских работников. — М.: Советский спорт, 2001. — 272 с.

2. Булич Э. Г., Физическое воспитание в специальных медицинских группах: Учеб пособие для техникумов. -М.: Высш.шк., 1986. — 255с.

3. Дубогай О. Д., Завацький В.І, Короп Ю. О. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи: Навчальний посібник. — Луцьк: Надстир’я, 1995. — 220с.

4. Дубровский В. И. Спортивная медицина: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. — 2-е изд., доп. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. — 512 с.: ил.

5. В.М. Фізична реабілітація. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ: Олімпійська література, 2005. — 248 с.

6. Лікувальна фізична культура: Підручник / Соколовський В. С., Романова Н. О., Юшковська О. Г. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2005. — 234 с.

7. Спортивная медицина. Учебник / Макарова Г. А. — М.: Советский спорт, 2003. — 480 с.

8. Физическая реабилитация: Учебник для студентов высших учебных заведений / Под общей ред. С. Н. Попова. — Ростов-н/Дону: Феникс, 2004. — 608 с.