Ефективність застосування лікувального масажу при фізичній реабілітації хворих на гіпертонію

Зміст Вступ Розділ I. Етіологія і патогенез при гіпертонічній хворобі

1.1 Етіологія

1.2 Патогенез

1.3 Ступені гіпертонії

1.4 Дієта при гіпертонії

Розділ II. Застосування масажу при гіпертонічній хворобі

2.1 Точковий масаж

2.2 Інші види масажу

2.3 Сегментарно-рефлекторний масаж Розділ III. Аналіз наукової публікації «Ефективність точкового масажу при медикаментозному лікуванні артеріальної гіпертонії в поєднанні з ішемічною хворобою серця у хворих похилого та старечого віку»

Висновки Список використаних джерел Додатки

Вступ Актуальність теми: Серед причин погіршення стану здоров’я людей виділяють, у першу чергу, невпинне забруднення навколишнього середовища, недосконалість існуючої системи охорони здоров’я, гіподинамію, економічну та соціальну кризи .

Основна мета курсової роботи: Складається у докладному вивченні впливу масажу на організм.

Мета дослідження: Докладне вивчення впливу масажу на серцево-судинну систему та обґрунтування ефективності методики застосування масажу при гіпертонічній хворобі.

Мета дослідження обумовила постановку і рішення таких завдань:

1) визначити вплив масажу на організм;

2) визначити етіологію та патогенез при гіпертонічній хворобі;

3) відобразити застосування масажу при гіпертонічній хворобі.

Об'єкт дослідження: Процес фізичної реабілітації хворих на гіпертонію.

Предмет дослідження: Ефективність застосування лікувального масажу при фізичній реабілітації хворих на гіпертонію.

Методи дослідження: Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел та аналіз статистичних матеріалів.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження і містить у собі вступ, три розділи, висновки, додатки і список використаних джерел.

Масаж — це сукупність прийомів механічного дозованого впливу на тіло людини за допомогою різних прийомів і маніпуляцій, проведених руками чи за допомогою спеціальних апаратів з лікувальною чи профілактичною метою. Органи і системи організму не залишаються байдужними до цього впливу, вони реагують на нього різними функціональними змінами. Однак тут доречно згадати, що людський організм — одне із ідеальних і складних створінь природи. От чому, вивчаючи масаж і основні його прийоми, треба настільки ж ясно засвоїти, який вплив робить той чи інший масажний вплив на наш організм, його органи і системи. Саме тому масаж є актуальним напрямком. Сукупність зазначених факторів і обумовила вибір теми дослідження.

У спеціальній літературі розгляд проблем масажу в роботах таких дослідників як Асатрян Ж. Х. та Бірюков А.А.

Згідно загальноприйнятим у нашій країні і широко розповсюдженим за кордоном поглядам, основною причиною гіпертонічної хвороби є гостра чи тривала емоційна перенапруга, що веде до розвитку неврозу. На користь цієї гіпотези свідчить велика поширеність гіпертонічної хвороби серед населення великих міст із властивим їм прискореним темпом життя і достатком психічних подразників, чим серед жителів відповідних територіальних, географічних і етнічних груп, що проживають у сільській місцевості.

На сьогодні не всім хворим на гіпертонічну хворобу доступне повноцінне медикаментозне та курортно-санаторне лікування, тому застосування масажу в комплексному лікуванні гіпертонії і зумовило тему дослідження.

Саме тому масаж є актуальним напрямком. Сукупність зазначених факторів і обумовила вибір теми дослідження.

Розділ І. Етіологія і патогенез при гіпертонічній хворобі

1.1 Етіологія Як вказував А.Л. М’ясніков, гіпертонічна хвороба частіше зустрічається в осіб зайнятих працею, що вимагає тривалої і сильної психо-емоційної напруги. У відношенні артеріальної гіпертензії, що гостро розвивається під впливом надзвичайної емоційної напруги, немає повної єдності думок про правомірність віднесення її до гіпертонічної хвороби.

Поки неясно, чому невроз, викликаний подібними подразниками, в одних випадках приводить до розвитку гіпертонічної хвороби, а в інших протікає з нормальним чи навіть зниженим артеріальним тиском. Ця неясність рівною мірою відноситься і до будь-якої іншої форми «соматизації» неврозів.

Можна припустити, що не існує специфічного «гіпертензивного» неврозу, а реалізації неспецифічного неврозу у формі гіпертонічної хвороби (чи іншого «соматичного» захворювання) сприяють придбані й уроджені особливості організму (у т.ч. і особливості особистості), а також деякі впливи зовнішнього середовища.

Хоча частота гіпертонічної хвороби чітко збільшується з віком, її не можна вважати хворобою старіння. Навіть у глибоких старих артеріальний тиск у більшості випадків нормальний, а нерідко і знижений. Частішання гіпертонічної хвороби з віком зв’язують із інших причин. У першу чергу має значення тривалість впливу емоційних напружень. Не виключено, що відому роль у частішанні гіпертонічної хвороби з віком грає розвиток атеросклерозу артерій.

Не виключено, що до розвитку гіпертонічної хвороби в осіб старших вікових груп приводить зниження ниркового кровотоку, що являється закономірним в людей старше 40 років. Привертати до розвитку гіпертонічної хвороби може і ряд гормональних порушень.

Особливо демонстративно частий розвиток артеріальної гіпертензії в період клімаксу в жінок, у яких часто розвиваються невротичні стани, причому «гіпертензивна» спрямованість неврозу підсилює зниженням естрогенної функції яєчників і компенсаторним підвищенням функції кори наднирників. Часто в хворих дифузійним токсичним зобом виникає симптоматична систолічна гіпертензія, іноді в них розвивається і систолодіастолічна гіпертензія, що не зникає після радикального лікування основного захворювання. Це створює передумови для припущень, що ендокринні розлади при клімаксі і тиреотоксикозі в ряді випадків сприяють розвитку щирої гіпертонічної хвороби.

Широко поширена думка, що до розвитку гіпертонічної хвороби приз-водить й ожиріння. Дані спеціальних досліджень, присвячених цьому питанню, суперечливі. Шах знайшов кореляцію між ожирінням і артеріальною гіпертензією. Гейгер і Скотч прийшли до висновку, що частота артеріальної гіпертензії в гладких людей не вище, ніж серед населення в цілому. Навіть якщо зв’язок артеріальної гіпертензії з ожирінням підтвердиться, залишається неясним, чи варто відносити цю форму гіпертензії до гіпертонічної хвороби. Суперечливі і дані про можливу роль паління, а також зловживання алкоголем у розвитку гіпертонічної хвороби.

1.2 Патогенез Згідно неврогенної теорії гіпертонічної хвороби, запропонованої Г. Ф. Лангом, ведуча ланка в патогенезі цього захворювання — порушення верхнього нормального тиску, що спочатку виникає під впливом подразників і надалі приводить до стійкого порушення вегетативних пресорних центрів, що і викликає підвищення артеріального тиску. Вже в початковому періоді гіпертонічної хвороби в патогенез включаються зміни з боку гуморальних пресорних і депресорних систем. Припускають, що активізація гуморальних механізмів у цей період хвороби має компенсаторний характер і виникає як реакція на перенапругу і порушення трофіки нервових кліток головного мозку.

У початковому періоді гіпертонічної хвороби формується гіперкінетичний тип кровообігу, що характеризується підвищенням серцевого викиду при мало зміненому загальному периферичному опорі судин. У той же час вже в початкових стадіях гіпертонічної хвороби іноді підвищується судинний опір у нирках. У цей період, коли розтяжність і еластичність аорти ще збережені, відбувається перенастроювання барорецепторів сінокаротидної зони і дуги аорти, що виражається в збереженні нерва при підвищенні артеріального тиску (у фізіологічних умовах підвищення артеріального тиску викликає активацію аортального нерва, що веде до нормалізації тиску).

На думку П.К. Анохіна, це «перенастроювання» барорецепторів при гіпертонічній хворобі забезпечують задачі регуляції кровообігу, зрушуючи його параметри на оптимальний для нових умов рівень. Стовщення стінок аорти і сонних артерій, зменшення їхньої еластичності в пізніх стадіях гіпертонічної хвороби приводять до зниження чутливості барорецепторів, що визначає зменшення депресорних реакцій на підвищення артеріального тиску.

Незважаючи на деяке звуження ниркових артеріол, що виявляється в багатьох хворих у початкових стадіях гіпертонічної хвороби, нирковий кровоток у зв’язку з підвищенням серцевого викиду в частини хворих навіть збільшується.

Збільшення ниркового кровотоку веде до зростання сечовиділення і екскреції іонів натрію. Втрата натрію стимулює секрецію наднирками альдостерону — гормону, що сприяє затримці натрію в тканинах, у т.ч. у стінках артеріол, що робить їх особливо чуттєвими до пресорних впливів, зокрема до впливу медіаторів симпатичної нервової системи.

У свою чергу, саме підвищення секреції альдостерону може бути викликано симпатоадреналовими впливами. Встановлено, що стимулятором секреції альдостерону може бути й ангіотензин. У період становлення гіпертонічної хвороби описані зміни в системі ренінангіотензин — альдостерон зустрічаються мінливо, носять функціональний характер і найбільше чітко виявляються в умовах стресу.

Маються дані про існування різних варіантів взаємодії гуморальних факторів у патогенезі, що протікає з підвищенням активності реніну в плазмі крові, характеризується вираженою похилістю до спазмів артеріол (вазоконстрикторна гіпертензія).

Якщо активність реніну низька, відзначається збільшення маси циркулюючої крові, що і служить, можливо, основним патогенетичним механізмом підвищення артеріального тиску (гіперволемічна гіпертензія). Припущення про те, що гіперволемічна гіпертензія зв’язана з якимось змінами секреції альдостерону, знаходить підтвердження в частини хворих з низькою активністю реніну, у яких при введенні надлишкової кількості солей натрію секреція альдостерону не підвищується.

На ранніх стадіях гіпертонічної хвороби в хворих з високою активністю реніну в плазмі крові спостерігається підвищення серцевого викиду й ударного обсягу крові в сполученні з іншими клінічними ознаками гіперсимпатикотонії і підвищенням екскреції дофаміна.

У хворих з нормальною чи зниженою активністю реніну відзначається збільшення маси циркулюючої крові і підвищення загального периферичного судинного опору. Лікувальний ефект блокаторів бета-адренергічних рецепторів у хворих першої групи виражений значно більш чітко, чим у хворих другої групи.

Стабільність і виразність артеріальної гіпертензії при гіпертонічній хворобі визначаються не тільки активністю пресорних систем організму, але і станом ряду депресорних систем, у тому числі кінінової системи нирок і крові, активністю ангіотензинази (ферменту, що активує ангіотензин) і ниркових простагландинів.

1.3 Ступені гіпертонії

Гіпертонія — це захворювання, головними симптомами якої є високий артеріальний тиск, причинами якого вважається нервово-функціональне порушення тонусу судин. Найчастіше дане захворювання зустрічається у людей, яким за 40, але останнім часом гіпертонія помітно помолодшала, і зустрічається у людей різного віку. Гіпертонією однаково страждають як чоловіки, так і жінки. Гіпертонія вважається однією з головних причин інвалідності, а також і смертності, у людей із захворюваннями серцево-судинною системою.

Причиною гіпертонії є часті, тривалі нервово-психічні навантаження, тривалі стресові ситуації. Часто причиною для виникнення гіпертонії буває робота, при виконанні якої людина перебуває в постійному емоційному напруженні. Також велика ймовірність гіпертонії у людей, які перенесли струс мозку, спадкова схильність може бути однією з причин виникнення гіпертонії. Якщо в роду хтось страждав таким захворюванням, то ймовірність розвитку гіпертонії зростає в кілька разів.

Однією з головних причин гіпертонічної хвороби може бути гіподинамія. З віком, коли літні люди починають набувати атеросклероз, і починають відбуватися вікові зміни судин, поява гіпертонії може посилити атеросклероз, змусивши його прогресувати. Це досить небезпечне явище, оскільки при сильному спазмі судин, доступ крові до мозку, серця і нирок стає критично маленьким. Якщо на стінках кровоносних судин присутні бляшки, то при сильному спазмі судин, кров може зовсім перестати поступати до життєво важливих органів і циркулювати по артеріях. У цьому випадку настає інфаркт міокарда або інсульт.

У жінок причиною гіпертонії може стати період перебудови організму, тобто при клімаксі. Кухонна сіль, а якщо бути точніше натрій, що міститься в ній, а також куріння, зловживання алкоголем і надмірна вага сприяють підвищенню навантаження на серцево-судинну систему, що не є добре.

Головним симптомом гіпертонії є головний біль, це відбувається унаслідок звуження, спазму судин головного мозку. Також часті симптоми гіпертонії, шум у вухах, літання «мушок» перед очима, пелена перед очима, загальна слабкість, порушення сну, запаморочення, відчуття тяжкості в голові, сильне серцебиття. Такі симптоми бувають на ранній стадії гіпертонічної хвороби, і носять невротичний характер. При більш пізній стадії гіпертонії, може виникнути серцева недостатність, унаслідок постійної перевтоми серцевого м’яза та високого тиску.

Від прогресування хворобливого процесу можливе зниження гостроти зору, можливе ураження судин в головному мозку від високого артеріального тиску, це може призвести в деяких випадках до паралічу, зниження чутливості кінцівок — це відбувається з причини спазму судин, крововиливів або тромбозу.

Цим захворюванням, в основі якого — підвищення артеріального тиску і порушення тонусу судин, зараз страждають дуже багато людей.

Гіпертонічні кризи — це один з різновидів гіпертонії. Коли різко підвищується артеріальний тиск, трапляються всі вище перераховані симптоми, але ще додається нудота, блювання, підвищена пітливість, зниження зору. Такі кризи можуть тривати по часу від декількох хвилин до декількох годин. В такому стані хворі скаржаться на сильне серцебиття, вони збуджені і плаксиві.

При гіпертонічному кризі відзначається сильно прискорений пульс, на щоках хворого можуть з’являтися червоні плями, іноді протягом такого нападу може бути досить рясне сечовипускання. Виникають такі кризи, найчастіше після сильного емоційного перенапруження, у жінок в період клімаксу, у другій половині дня або вночі.

Є ще один вид гіпертонічного кризу, який має більш важкий перебіг, його розвиток поступовий, і за часом досить тривалий, може сягати від 4 до 5 год. Такий вид кризу найчастіше виникає на більш пізніх стадіях розвитку гіпертонічної хвороби, і, як правило, це відбувається на тлі надмірного артеріального тиску. Такий вид кризу дуже часто супроводжується мозковими симптомами, наприклад: може статися порушення мови, збій в чутливості кінцівок, також такий криз супроводжується сильним сердечним болем.

Визначено 3 ступеня гіпертонії:

1- ступінь — це артеріальний тиск 140- 159/90- 99 мм рт. ст. Тиск може повертатися час від часу до нормальних показників, після чого знову підніматися.

2- ступінь — це артеріальний тиск, який коливається в межах 160- 179/100- 109 мм рт. ст. Тиск рідко повертається до нормальних показників.

3- ступінь — це коли тиск піднімається до 180 і вище / 110 мм рт. ст. Тиск тримається майже постійно високим, а його зниження може бути ознакою збою в роботі серця.

Гіпертонічну хворобу треба починати лікувати ще на 1-й стадії, так як після того як вона переросте в 2 і 3 стадію, лікування буде набагато складніше.

1.4 Дієта при гіпертонії

Дієта при гіпертонії полягає в тому, що з раціону харчування виключають в першу чергу все смажене, продукти багаті холестерином, вживання якомога менше солодкого, свіжий хліб заміняють сухарями або по можливості рисом.

Корисно вживати ті продукти, які сприятимуть затриманню розвитку атеросклерозу. Наприклад, різні фрукти, молочні продукти в особливості кисляк, сироватку й сир. Також до корисних продуктів відносяться: білок яєчний, яловичина варена і горох. Продуктів з вмістом вітаміну «С» має бути як можна більше, до таких продуктів відносяться: цибуля зелена, смородина чорна, лимони і редис.

Така дієта при гіпертонії допоможе знизити рівень токсинів накопичених в організмі. Вживання солі має бути мінімальне, тобто не перевищувати 3 грам, або половину 1 чайної ложки в день, а краще, якщо взагалі відмовитися від солі.

гіпертонія хвороба масаж ішемічний

Розділ II. Застосування масажу при гіпертонічній хворобі

Масаж — це наполеглива і кропітка робота, спрямована на відновлення порушеної гармонії людського організму, а також творчий процес, який нагадує роботу скульптора і відрізняється від неї лише тим, що масаж переборює біль і страх людини. Це глибинне і невидиме мистецтво вмикає природні механізми, які здійснюють роботу непомітно, поступово і зберігають при цьому свої таємниці.

Масаж — це реальна альтернатива багатьом видам і способам медикаментозного лікування. І якщо ми нині говоримо про екологічно чисті виробництва, екологічно чисті продукти, то настав час також подумати про екологічно чисті методи лікування з точки зору природи людського організму.

Кожний, хто приступає до виконання масажу, крім обов’язкового дотримання правил гігієни, показань та протипоказань, повинен знати, що всяка принесена в організм дія викликає протидію. Не знаючи анатомічної будови людського організму, законів циркуляції крові та лімфи, іннервації органів і тканин, братися за лікування масажем небезпечно. А якщо хворий має похилий вік і кілька хвороб, то дія, спричинена масажем, може негайно викликати таку протидію, яка може стати причиною виникнення у нього кризового стану.

Застосовуючи масаж, ми ставимо певні конкретні і послідовні завдання і сподіваємося на хороші результати. Якщо його роблять здоровій людині, то відповідна реакція не примусить довго чекати і, як правило, відповідатиме очікуваній, або буде вищою за якісними показниками стосовно прогнозу, який передбачався.

При виконанні масажних маніпуляцій особам, які мають окремі зміни в органах і тканинах, передбачити відповідну реакцію хворого значно складніше. Вибираючи тактику, глибину і тривалість масажу, слід бути дуже обережним. Необхідно так побудувати процес лікування, щоб викликана «дія «рівнялася одержаній «протидії «.

Відповідь організму на виконання масажних процедур може бути неадекватною, надто сильною або слабкою, запізнілою, розсіяною серед змінених органів та тканин. Змінюється також і загальний поріг відчуття болю. Це слід обов’язково враховувати, адже з цієї причини у хворого може виникнути негативний емоційний фон. Він може мати місце протягом перших сеансів і якщо цього не перебороти, а навіть поглибити грубими болючими маніпуляціями або різким словом, роздратованою поведінкою або жестами, у людини виникне стійке негативне сприйняття будь-яких маніпуляцій, що виконуються руками. Недовіра, страх і сумніви оволодівають нею. Це призводить до того, що хворий стає рабом своєї хвороби. Тому елементи психогігієни, почуття милосердя і співчуття до хворої людини мають велике значення при виконанні масажних маніпуляцій.

Як би не тяжко було хворій людині, вона завжди сподівається на одужання і вірить в нього. Тому і звертається за допомогою до лікаря, який має цінувати таке довір'я понад усе. Під впливом хвороби у людини виникають почуття страху, скритності, образи. Тому необхідно словом і дією підбадьорити, допомогти позбутися поганих передчуттів, невпевненості і т.п. Якщо ж масажист, переборюючи опір м’язів, викликаний «спазмом страху», буде наполегливо їх масажувати, то результат буде протилежний очікуваному.

Навіть якщо масаж виконує і не лікар, то дотримання заповіді «Не шкодь!» є обов’язковим. Від того, як будуть виконані масажні маніпуляції, залежить тривалість процесу одужання хворого.

Отже, як наука мануальна терапія існує відносно недавно, з середини ХІХ століття. Цей термін означає «лікування руками «. Стародавні лікарі вміли добре вправляти вивихи і зіставляти зламані кістки. Старовинні індійські, персидські, китайські фрески переконують нас у тому, що прийоми мануальної терапії були відомі давно, але в ті часи вона вважалася різновидом масажу. Нині мануальна терапія визнана лікувальною дисципліною. Нею займаються професійно підготовлені лікарі по техніці виконання маніпуляцій руками, яка вимагає від них підготовки, швидкої реакції, високої точності та швидкості рухів. Це, на жаль, вдається далеко не всім. Виражений синдром болю не дозволяє хворому розслабитися.

Одна з основних причин виникнення гіпертонічної хвороби — нервова перенапруга, і масаж, що позитивно впливає на функціональний стан нервової системи, може тут виявитися дуже корисним. Однак варто пам’ятати, що він показаний на I і II стадіях гіпертонічної хвороби, тільки при відсутності судинних кризів і виражених явищ склерозу судин головного мозку, серця і нирок. Показання: функціональні (нейрогені) розлади серцево-судинної системи (неврози серця); дистрофія міокарда з явищами недостатності кровообігу І-ІІ ступеня; ревматичні пороки клапанів серця без декомпенсації; кардіосклероз міокардичний і атеросклеротичний з явищами недостатності кровообігу І-ІІ ступеня; стенокардія в міжприступний період у сполученні з остеохондрозом шийно-грудного відділів хребетного стовпа, зі спондилезом, гіпертонічною хворобою, церебросклерозом, травматичної церебропатією; хронічна ішемічна хвороба серця постінфарктного кардіосклерозу; церебральний атеросклероз (дисциркуляторна енцефалопатія) при хронічній недостатності мозкового кровообігу в І компенсованій і в ІІ субкомпенсованій стадіях; гіпертонічна хвороба; захворювання вен нижніх кінцівок і інше.

Протипоказання: гострі запальні захворювання міокарда та оболонок серця; ревматизм в активній фазі, комбіновані мітральні пороки серця з перевагою стенозу лівого венозного отвору з похилістю до кровохаркання і миготливої аритмії; пороки клапанів серця в стадії декомпенсації й аортальні пороки з перевагою стенозу аорти; недостатність кровообігу ІІ Б і ІІІ ступеня; коронарна недостатність, що супроводжується частими приступами стенокардії чи явищами лівошлункової недостатності, серцевою астмою; аритмії - миготлива, пароксизмальна тахікардія, атриовентрикулярна блокада і блокада ніжок предсердно-шлункового пучка; тромбооблітуючі захворювання периферичних артерій; тромбоемболічна хвороба, аневризми аорти, серця і великих судин; гіпертонічна хвороба ІІІ стадії; пізні стадії атеросклерозу судин головного мозку з явищами хронічної недостатності мозкового кровообігу ІІІ стадії; ендартериїт, ускладнений трофічними порушеннями, гангреною; ангіїти; тромбоз, гостре запалення, значне варикозне розширення вен із трофічними порушеннями; атеросклероз периферичних судин, тромбангіїт у сполученні з атеросклерозом мозкових судин, що супроводжуються церебральними кризами; запалення лімфатичних судин і вузлів — збільшені, хворобливі лімфатичні вузли, спаяні зі шкірою і з підлягаючими тканинами; системні алергійні ангіїти, що протікають з геморрагічними й іншими висипаннями і крововиливами в шкіру; хвороби крові; гостра сердечно судинна недостатність. Починають сеанс масажу з верхньої частини спини (в області лопаток) і грудей. Основоположник російської фізіотерапії А. Е. Щербак додавав масажу цієї області тіла (він називав її «комірцева зона», — за формою вона нагадує широкий відкидний комір) велике значення — як впливу, що нормалізує найважливіші функції органів і систем людського організму.

При масажі спини хворий лежить на животі, під ногами — подушка (згорнута ковдра тощо), гомілки повинні бути підняті під кутом 45−90 градусів; голова лежить довільно, руки опущені уздовж тіла, злегка зігнуті в ліктьових суглобах і повернені долонями нагору.

Таке вихідне положення сприяє розслабленню всіх груп м’язів і суглобів.

Перший прийом як завжди — поглажування (додаток 1) (двома руками по всій спині від тазу нагору до голови; 5−7 разів). Потім вижимання (4−6 разів), а за ним розминання — підставою долоні на довгих м’язах спини, подвійне кільцеве на найширших м’язах (по 4- рази) і знову на довгих м’язах, але цього разу щипцевидним прийомом (3−4 рази) (додаток 2)

Починають масаж з верхньої частини спини. Комбіноване поглажування виконується від нижнього краю лопатки і шиї (5−7 разів) з однієї, потім з іншої сторони. Вижимання ребром чи підставою долоні (по 3−5 разів з кожної сторони). (Додаток 3)

Розминання подушечками чотирьох пальців уздовж хребта (4−6 разів). Вижимання і поглажування (по 3−4 рази).

Весь комплекс прийомів повторити два-чотири рази.

Після цього пацієнт лягає на спину, під головою подушка. Масажні рухивід підребер'я; усі прийоми проводяться то з однієї, то з іншої сторони.

На груди виконують зиґзаґоподібне поглажування (4−6 разів), вижимання підставою долоні і бугром великого пальця чи ребром долонівід грудини до пахвової западини по трьох-чотирьох лініях (5−7 разів), поглажування (2−3 рази), розминання ординарне (3−5 разів) і розминання фалангами пальців (по 2−3 рази).

Весь комплекс повторити не менш двох разів, після чого пацієнт знову лягає на живіт.

Розминання на трапецієподібних м’язах проводять подушечками чотирьох пальців (4−5 разів). Потім, виконавши вижимання і поглажування (по 2−3 рази), повторюють розминання (3−4 рази) і переходять до масажу волосистої частини голови.

Тут спочатку роблять поглажування від верхівки вниз до шиї: долоні розташовуються на тімені (ліва — праворуч, права — ліворуч) і, одночасно просуваючи вниз, погладжують передню і задню частини голови (3−4 рази).

Після цього руки переносять на бічні частини голови пальцями убік потилиці; поглажування вниз до вух по черзі то правою, то лівою долонею і від верхівки вниз по шиї до спини (усі по 3−4 рази).

Після цього робиться вижимання ребром долоні - повільно і зі значним тиском (3−4 рази). Наступний прийом — розтирання. Воно виконується на потиличній частині голови, ближче до шиї. Розтирання проводиться подушечками чотирьох пальців (пальці зігнуті) одночасно обома руками; рух — від вухів уздовж потиличної кістки в напрямку до хребетного стовпа (4−5 разів). Потім робиться подвійне кільцеве розминання по м’язах шиї і надплеччя — від волосистої частини голови вниз до плечового суглоба (3−5 разів). Далі масажують верхню частину спини і груди (коміркову зону): поглажування і вижимання (по 3−4 рази), розминання (2−3 рази), поглажування. І повертаються до волосистої частини голови.

Починають масаж з поглажування — долонями від верхівки вниз то по передній та задній сторонам, то з боків (3−4 рази) і подушечками розведених пальців обох рук зверху вниз (2−3 рази). Розтирання також проводиться подушечками пальців (обох рук), що проникають крізь волосся. Спочатку руки по колу рухають від чола до верхівки, а потім — від верхівки за вухами до шиї (по 3−4 рази). Потім роблять поглажування від верхівки вниз (2−3 рази).

Тепер пацієнт повинний опустити голову і пригорнути підборіддя до грудей — піде масаж за вухами. Після поглажування тут кінчиками вказівного і середнього пальців роблять легке вижимання зверху вниз (3−4 рази) і розтирання (пальці проникають якнайглибше, але тиск не повинний викликати болю) дрібними обертальними рухами (4−5 разів). Слідом за цим проводиться розминання в області верхівки — пальцями, розведеними нарізно, роблять кругові рухи, що давлять; розминається шкірний покрив з лежачими під ним тканинами, пальці зміщаються разом зі шкірою (2−3 рази).

Потім пальці обох рук розташовують на лобовій частині, і розминання робиться знизу нагору до верхівки. На бічних частинах голови пальці обох рук розминають шкіру над вушними раковинами (обертаючи убік мізинця і просуваючи до верхівки). Нарешті, при розминанні потилиці пальці переміщаються в границі волосяного покриву і просуваються нагору. На кожній ділянці розминання проводять по 2−3 рази. Після розминання роблять поглажування від верхівки вниз по всій голові.

Тепер можна перейти до поглажування чола — дуже ніжному, без зсуву і розтягування шкіри. Прийом здійснюється пальцями обох рук (кожна у свою сторону, від середини лоба до скронь; 3−4 рази). Наступне поглажування виконується від надбрів'я до волосся (3−4 рази). У цих же напрямках роблять кругове розтирання (2−3 рази), а слідом за ним — розминання подушечками пальців; їх розташовують перпендикулярно і, придавлюючи шкіру, зміщають її.

Масаж скроневих областей: кінчиками середніх (чи середніх і безіменних) пальців обох рук обережно надавлюють на шкіру і роблять кругове розтирання (3−4 рази).

На закінчення сеансу повторюють загальне поглажування голови зверху вниз до плечового суглоба (4−5 разів) і на груди (4−6 разів). Гарний ефект дає і самомасаж у виді розтирання твердим рушником: уздовж і поперек спини (по 5−6 разів), уздовж і поперек задньої частини шиї (по 3−4 рази). Спочатку розтирання роблять вологим рушником, а потім сухим. Наприкінці добре зробити легкі обертання головою, нахили вперед і в сторони.

2.1 Точковий масаж Точковий масаж (Додаток 4) при гіпертонії набуває все більшого поширення. Дане захворювання часто супроводжується болем в області голови та іншими симптомами. Такий вид масажу дозволяє попередити головний біль і стабілізувати рівень артеріального тиску. Але його важливо проводити систематично, незалежно від самопочуття.

Розглянемо деякі прийоми. Перед цим важливо зауважити, що масаж виконується в розслабленому стані. Дихати необхідно носом і рівно.Знаходимо потрібну точку, до неї можна приставити вказівний палець, закрити очі і почати сам процес. При цьому точки, розташовані симетрично, потрібно масажувати одночасно, а несиметричні по-іншому, тобто просто вказівним пальцем. Початок і кінець масажу супроводжуються круговими легкими рухами, в середині процесу тиск посилюється, а потім знову послаблюється.

Перша симетрична точка розташована біля краю колінного суглоба, розташованого нижче і всередині. Тривалість процесу — п’ять хвилин. Ця симетрична точка розташовується в просторі між двома першими плесновими кістками. Тривалість — п’ять хвилин.

Четверта точка розташовується також в просторі між плесновими кістками, але беруться вже друга і третя кістки. Час — п’ять хвилин.

П’ята симетрична точка знаходиться вище краю внутрішньої кісточки, розташованого вгорі. Від цього місця також потрібно відкласти чотири пальці.

Шоста точка знаходиться там, де грудино-ключично-соскоподібного м’яза прикріплюється до потиличного горба.

Сьома точка вже несиметрична і масажується три хвилини. Так вона відрізняється від попередніх точок. Місцем її розташування є перетин лінії, що перебуває в тім'яній ямці. Вона з'єднує середні лінії голови і вушні раковини.

Восьма точка, знову ж таки, симетрична, але масажується також три хвилини. Розташовується вона біля кута нижньої щелепи, в ямці, що знаходиться за вухом.

Людині важливо знати рівень артеріального тиску, що допоможе вчасно і правильно відреагувати на його зміни. Це допоможе також стежити за тим, який вплив робить масаж на здоров’я. Перед тим, як виконувати ці та інші вправи, потрібно обов’язково порадитися зі своїм лікарем. (додаток 5)

2.2 Інші види самомасажу Самомасаж при гіпертонії може включати в себе і багато інших прийомів. Розглянемо, як можна поліпшити свій стан при гіпертонії за допомогою масажу спини. (додаток 6)

Добре допомагає масаж спини. Для цього потрібно лягти на живіт, а під ноги покласти подушку або щось ще, наприклад, згорнуту ковдру. Гомілки слід підняти так, щоб вони знаходилися під кутом від 45 до 100 градусів. Положення голови — довільне, руки слід розташувати уздовж тулуба, але повернути вгору долонями і трохи зігнути в ліктях. Таким чином, всі суглоби і групи м’язів добре розслабляться.

При гіпертонії важливо доповнювати масаж фізичними вправами, що посилить його ефект. Також рекомендується здійснювати прогулянки і займатися ходьбою, плаванням і спортивними іграми, такими як теніс, волейбол і так далі. Ходити пішки слід щодня. Спочатку темп повинен бути звичним, потім швидкість краще знизити, а відстань збільшити. Після цього можна підвищити і сам темп. Якщо лікар дозволяє, після ходьби можна бігати підтюпцем, багато залежить від стану здоров’я.

А якщо все це доповнити правильним харчуванням, ефект буде ще більш явним. Здоровий спосіб життя заснований на такій якості, як регулярність. Саме сталість допоможе домогтися гарного результату, який, можливо, не доводиться очікувати від лікарських препаратів.

2.3 Сегментарно-рефлекторний масаж

Сегментарна будова тіла. В організмі все взаємопов'язано. Будь-яка хвороба зачіпає не тільки один конкретний орган, а й позначається на організмі в цілому.

Вченими встановлено, що рефлекторні зміни в результаті захворювання виникають в різних тканинах (сполучній, м’язовій, кістковій), які знаходяться під впливом відповідного сегмента спинного мозку. Це означає, що при захворюваннях внутрішніх органів підвищується чутливість певних ділянок шкіри і відчувається хворобливість при дотику, біль при натисненні або втрата больової чутливості. Завдання масажиста при сегментарному масажі - усунути подібні рефлекторні зміни, відновити нормальний стан організму.

Дуже часто больові та інші зміни тканин спостерігаються в сегментах, розташованих далеко від ураженого органу.

У процесі внутрішньоутробного розвитку організм складається з ряду однакових сегментів, кожний з яких надалі забезпечується своїм спинно-мозковим нервом.

Спинний мозок візуально поділяється на сегменти. Кожен нерв забезпечує ділянку шкіри відповідного сегмента (дерматома), який у вигляді смуг або пояса охоплює тіло від середньої лінії ззаду до середньої лінії спереду.

Зв’язок сегмент — спинно-мозковий нерв — дермате встановлюється рано і не змінюється протягом усього життя. Зони позначають по тим спинномозковим сегментам, які їх іннервують. Сегменти спинного мозку: 8 шийних (С1 — С8), 12рудних (D1 — D12), 5 поперекових (L1 — L5), 5 крижових (S1 — S5) (додаток 7)

Сенс сегментації полягає в тому, що організм здатний відповідати на зовнішні роздратування поверхні тіла реакцією його окремих частин.

Цей факт встановили в кінці XIX століття Захар'їн і англієць Гед, а виявлені ними рефлекторні сегменти (ділянки) отримали назву зон Захар'їна — Геда. Вчені встановили, що, крім підвищеної хворобливості, на шкірі з’являються розтягнення, спостерігається пітливість або підвищена температура на певній ділянці та ін.

Автори з’ясували, що при запальних процесах в хребті поблизу нього на шкірі з’являються смуги розтягування; смуги розтягування і випадання волосся спостерігаються в певних сегментах при туберкульозі; одностороння пітливість і підвищення температури на одній стороні при пневмонії.

При захворюваннях внутрішніх органів порушується кровопостачання відповідного сегмента, спостерігаються набряки підшкірної клітковини. Під впливом деяких патологічних процесів в певних сегментах змінюється тонус м’язів.

Слідуючи тому ж механізму, пошкодження шкіри, м’язів і кісток можуть викликати хворобливі відчуття у внутрішніх органах.

Масаж певних сегментів сприяє поліпшенню стану пов’язаних з ними органів. Наприклад, болі в серці зникають при масажі області між внутрішнім краєм лівої лопатки і хребтом, В6 — D4.

Зони Захар'їна — Геда розташовуються на передній і задній поверхні тіла. У деяких випадках вони збігаються, наприклад при захворюваннях серця і легенів, дванадцятипалої кишки, печінки та ін. В інших випадках можуть розташовуватися далеко один від одного. Деяким органам відповідає одна зона, а іншим — дві і більше.

Крім того, сегментарно-рефлекторні зміни відбуваються і в тій частині тіла, в якій знаходиться хворий орган, у зв’язку з чим при вторинних ускладненнях та розповсюдженні патологічного процесу на інші органи правило сегментації порушується.

Дозування масажу Вироблені деякі загальні рекомендації, проте в практичній роботі в першу чергу необхідно враховувати реакцію організму.

1. Масажні прийоми грудним дітям роблять зі слабкою силою, особам від 15 до 30 років — з великою силою, від 31 року до 50 років — із середньою, особам старшого віку — з невеликою силою.

2. Худорлявим пацієнтам високого зросту (астенікам) потрібно сильний натиск і триваліший масаж. Особам середнього зросту (атлетам) не слід перевищувати поріг больового відчуття. Низькорослі пацієнти мають дуже низький поріг больової чутливості, тому його можна переходити при масажі.

3. Особи, які займаються фізичною працею, вимагають більш інтенсивного впливу, ніж працівники розумової праці.

Сегментарний масаж вважають різновидом класичного, в ньому використовуються злегка видозмінені основні прийоми.

Техніка масажу впливає на силу роздратування. Гіпертонус певних м’язів можна усунути, зробивши легку ручну вібрацію або вібрацію апаратом. Розминання викликають тривалі болі. При слабкому тонусі м’язів показані жорсткі вібрації.

Лікувальний ефект залежить від кількості процедур масажу і проміжків між ними.

Проводити сегментарний масаж необхідно при дотриманні ряду умов:

1) тривалість одного сеансу — близько 20 хв., При захворюваннях серця, печінки, жовчного міхура — довше;

2) силу тиску спочатку збільшують від поверхні в глибину, а потім зменшують;

3) у середньому проводять 2 — 3 сеанси на тиждень. При хорошому самопочутті хворого можна здійснювати процедури кожен день;

4) загальна кількість процедур визначається виробленим ефектом і коливається від 6 до 12.

Техніка масажу Сегментарний масаж вважається різновидом класичного. У ньому застосовуються ті ж прийоми, але кілька модифіковані: погладжування, розтирання, розминка, вібрація. (додаток 8)

Площинне сегментарне поглажування обома руками починають з сегмента, розташованого нижче зони зі змінами. При проведенні прийому руки рухаються паралельно один одному у напрямку до шийного хребця спочатку з одного боку, а потім з іншого, виробляють посилений тиск на відповідні сегменти.

Прийом «пила». Великі і вказівні пальці масажиста розведені і розташовані по обидві сторони від хребта. Руки виробляють пилящі рухи в протилежних напрямках. Між ними перекочується валик зі шкіри. Масаж проводиться знизу вгору. Руки повинні не ковзати по шкірі, а рухатися разом з нею.

Якщо масажист стоїть зліва від хворого, то права рука використовується для обтяження лівої і навпаки.

Прийом «виделка». (додаток 9) Виконується з обтяженням або без нього. Вказівний і середній пальці поміщають ліворуч і праворуч від хребта і подушечками обох пальців прямолінійно ковзають знизу вгору, від крижів до VII шийного хребця.

Штрихування «виделкою» являє собою різновид прийому «виделка» і проводиться подушечками вказівного і середнього пальців, розташованих так само. Пальці рухаються вгору і вниз, зміщуючи шкіру, часто з обтяженням.

" Виделкою" можна виробляти колоподібні руху, зазвичай з обтяженням. Подушечками вказівного і середнього пальців, розташованих ліворуч і праворуч від хребта, поперемінно виконуються колоподібні руху в напрямку знизу вгору. (Додаток 10.)

Вплив на проміжок між остистими відростками хребців. Кінцеві фаланги вказівного і середнього пальців розташовують на хребетному стовпі таким чином, щоб остистий відросток хребця знаходився між двома пальцями. Потім подушечками роблять кругові рухи в протилежних напрямках спочатку нижче, а потім вище відростків. Кожен відросток масажується приблизно 4 — 5 сек. У деяких випадках на проміжки між остистими відростками впливають великими і вказівними пальцями обох рук.

Прийом свердління являє собою натиснення в глиб тканин подушечками великих пальців, які виробляють кругові або гвинтоподібні рухи у напрямку до хребетного стовпа, масажуючи знизу вгору всі сегменти. Сила натискання до кінця прийому зменшується. Кисть розташовується уздовж хребетного стовпа. Натискання можна проводити з обтяженням, однією рукою або обома. Іноді натиснення здійснюють кулаком.

Вплив на близько — лопаточу область (додаток 11). Праву лопатку розтирають всіма пальцями, крім великого, виконуючи дрібні рухи від місця прикріплення найширшого м’яза спини у бік зовнішнього нижнього краю лопатки тім великим пальцем впливають на м’язи вздовж внутрішнього краю лопатки до плечового рівня, після чого приступають до розтирання і розминання верхнього краю трапецієподібного м’яза до потилиці. Розтирання лівої лопатки починають великим пальцем від місця прикріплення найширшого м’яза спини у напрямку до зовнішнього краю і нижньому кутку лопатки, після чого усіма іншими пальцями колоподібними рухами масажують внутрішній край лопатки до потилиці. При настанні розслаблення в області лопаток лівою кистю масажують тканини, які розташовані під лопаткою, а також над і під її остю. Для цього праву руку кладуть під плечовим суглобом, а ліву — на область, розташовану поруч з нижнім краєм лопатки. Правою рукою зрушують лопатку на пальці лівої руки, якою розминають підлопаточну область.

Розтягування грудної клітки Прийом стимулює дихання. Масажист стискає грудну клітку пацієнта в фазі глибокого видиху хворого, потім по команді «Вдих «прибирає свої руки.

Сегментарно-рефлекторний масаж при гіпертонії

Показанням до масажу служить гіпертонічна хвороба тільки I і II стадії. При гіпертонії III стадії масаж робити не можна.

Методика проведення масажу. Пацієнт сидить у кріслі з підголовником або з опорою на подушку. Всі рухи спрямовані зверху вниз. Спочатку впливають на сегменти D7 — D2 в міжлопаткової області по 1-й і 2-й лініях спини. Виконують прийом площинного погладжування (3 — 4 пасу), розтирання пальцями прямолінійне, круг, спіралеподібний (3−4 рухи), розминка, натискання, зрушення, непреривиста легка вібрація.

Розділ ІІІ. Аналіз наукової публікації «Ефективність точкового масажу при медикаментозному лікуванні артеріальної гіпертонії в поєднанні з ішемічною хворобою серця у хворих похилого та старечого віку»

Анотація. У статті розглядається ефективність використання точкового масажу при медикаментозному лікуванні хворих похилого та старечого віку, що страждають артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою. Метод рефлексотерапії доцільно застосовувати в медикаментозному лікуванні артеріальної гіпертонії у поєднанні з ішемічною хворобою серця. Для досягнення оптимального ефекту комплексного лікування рекомендується призначати крапковий масаж. Лікування проводити у відповідність до запропонованої схеми.

Ключові слова: масаж, гіпертонія, реабілітація.

Введення.

Артеріальна гіпертонія є, в даний час, одним з найпоширеніших захворювань в розвинених країнах світу. За матеріалами Всесвітньої Асамблеї ООН з проблем старіння (1982), у 80−86% осіб старших вікових груп є хронічні захворювання, значно знижують їх активність і якість життя. Провідне місце належить артеріальної гіпертонії та ішемічній хворобі серця. Є велика кількість медикаментозних засобів, які необхідні для лікування артеріальної гіпертонії, що поєднується з ішемічною хворобою серця. Але для хворих старших вікових груп важко підібрати адекватну лікарську терапію для прийому протягом тривалого часу у зв’язку з побічними діями і протипоказаннями цих медикаментів, що є недоліком медикаментозного лікування. Застосування точкового масажу дозволить зменшити кількість використовуваних лікарських засобів та їх дозування.

До теперішнього часу накопичений певний досвід лікування артеріальної гіпертонії за допомогою голкорефлексотерапії та точкового масажу. Однак слід підкреслити, що на сьогодні не розроблені принципи поєднання точок акупунктури і точкового масажу в медикаментозній терапії артеріальної гіпертонії у поєднанні з ішемічною хворобою серця у хворих похилого віку та старечого віку. Необхідність створення таких принципів поєднання і методів особливо актуальна для країн з великим відсотком населення похилого та старечого віку, до яких належить Україна. У нашій країні це також може частково вирішити питання економіки коштів на закупівлю медикаментів у зв’язку з недостатнім фінансуванням соціальної сфери, включаючи охорону здоров’я та пенсійне забезпечення.

Робота виконувалася в рамках програми: Педагогічні та медико-біологічні аспекти життєдіяльності людини в реальних умовах зовнішнього середовища та можливості корекції психосоматичного здоров’я. ГРН № 0102і7 830.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження — вивчити вплив точкового масажу при медикаментозному лікуванні на систолічний та діастолічний артеріальний тиск у хворих старших вікових груп, які страждають м’якою і помірною артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою серця.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилися на базі кардіологічного відділення міської лікарні № 2 м. Мелітополя. Було досліджено 102 хворих, у тому числі 24 чоловіки (23,53%) і 78 жінок (76,47%). Середній вік склав 73,6 ± 2,1 років. М’якою артеріальною гіпертонією страждав 51 хворий, помірної артеріальною гіпертонією — 51 хворий. Тривалість захворювання хворих на артеріальну гіпертонію склала 21,9 ± 1,7 років; з них страждають даним захворюванням до 5 років не виявлено, від 5 до 10 років — у 15 хворих, більше 10 років — у 87 хворих.

Результати досліджень.

Тривалість захворювання хворих на ішемічну хворобу серця склала 18,7 ± 1,2 років; з них страждають цим захворюванням до 5 років — у 3 хворих, від 5 до 10 років — у 13 хворих, більше 10 років — у 86 хворих. Хворі з перенесеним інфарктом міокарда та порушенням мозкового кровообігу в анамнезі склали відповідно 36,8% і 17,5%.

Недостатність кровообігу визначалася за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (№УНА). Цей діагноз підтверджувався на підставі анамнестичних даних про раніше перенесеному інфаркті міокарда, підтвердженим методом електрокардіографії, порушеннями серцевого ритму, а також скаргами хворих на виникнення болю за грудиною в спокої або при фізичному навантаженні, прогресуючою задишки.

Стенокардія напруги II функціонального класу визначалася у 67,6% хворих, III функціонального класу — у 32,4% хворих. При об'єктивному обстеженні у 19 хворих відзначалося набухання шийних вен, ціаноз губ — у 18, задишка при звичайній ходьбі - у 39, у 7 хворих у спокої. У 31 хворого зареєстрована тахікардія спокою більше 80 ударів за хвилину. Збільшена печінка, пальпована на 2 см і більше нижче краю реберної дуги, відзначалася у 14 хворих. Пастозність або набряки гомілок, з’являються переважно до вечора, зустрічалися у 45 хворих. Набряки стоп були у 3, стоп і гомілок — у 32 хворих. Знаходилися на інвалідності з приводу ішемічної хвороби серця: I група — 5,6%, II група — 54,9%, III група — 4,4% хворих.

Із супутніх захворювань найбільш часто зустрічалися інсулінонезалежний цукровий діабет у стадії компенсації - у 14 хворих, виразкова хвороба шлунка в ремісії - у 6 хворих; хронічний гастрит поза загостренням — у 4 хворих; пневмосклероз-у 23 хворих. Дисциркуляторна атеросклеротична енцефалопатія діагностована у 49 хворих, в тому числі II стадії у 16, III стадії у 33.

Фактори ризику ішемічної хвороби серця виявляли у 85 хворих, в тому числі курінняу 67, ожиріння — у 11, гіперхолстерінемія — у 23, цукровий діабет — у 3 хворих.

Хворі були розподілені відповідно до класифікації рівнів артеріального тиску, рекомендованої ВООЗ і Міжнародним товариством (1999). У першу групу було віднесено 51 хворий з м’якою артеріальною гіпертонією, у яких систолічний артеріальний тиск становив 140−159 мм рт. ст., а діастолічний артеріальний тиск 90−99 мм рт. ст. У другій групі у 51 хворого з помірною артеріальною гіпертонією систолічний тиск відповідало 160−179 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск -100−109 мм рт. ст.

Відбір хворих для обстеження проводили на підставі повного клінічного обстеження з урахуванням скарг, анамнезу, об'єктивного, лабораторного та інструментального методів дослідження, включаючи електрокардіографію, ехокардіографію, добове АДта ЕКГ-моніторування. При зборі анамнезу враховувалися тривалість перебігу артеріальної гіпертонії та ішемічної хвороби серця, перенесені і супутні захворювання, наявність факторів ризику. Проводилися разові вимірювання артеріального тиску і частоти серцевих скорочень до і після сеансу протягом усього курсу лікування, відзначалися скарги хворого, включаючи головний біль, біль або відчуття печіння за грудиною, його суб'єктивний стан, клінічна ефективність видів терапії. У розробці отриманих даних брали до уваги вік і стать.

Щодня хворим проводилося клінічне обстеження, включаючи контроль артеріального тиску і підрахунок частоти серцевих скорочень до і після сеансу. Клінічне дослідження крові, загальний аналіз сечі. При надходженні хворого в стаціонар обсяг проведеного обстеження включав анамнез, фізикальне обстеження, реєстрація електрокардіограми.

Хворі були розподілені на 2 групи. У першій групіотримували крапковий масаж і стандартизоване медикаментозне лікування (ТМ + МЛ); в другій — отримали тільки стандартизоване медикаментозне лікування (МЛ).

Кожна з груп була підрозділена на підгрупу, А і підгрупу Б. Підгрупу, А склали хворі м’якою артеріальною гіпертонією. Підгрупу Б — хворі помірною артеріальною гіпертонією.

Вплив на точки акупунктури здійснювалося щодня, о 8.00 годині, до прийому хворим ліків, за запропонованою методикою. Критеріями адекватного лікування вважали:

* відмінне — зниження рівня АТ не менше, ніж на 10% від початкового та / або / скорочення числа нападів стенокардії на 50% або більше у всіх хворих.

* хороше — зниження рівня АТ не менше, ніж на 5 мм рт. ст .; від вихідного та / або / скорочення числа нападів стенокардії на 25% або більше у всіх хворих;

* задовільний — зниження АТ менше, ніж на 5 мм рт. ст. від вихідного та / або / скорочення числа нападів стенокардії менш, ніж на 25% у всіх хворих.

Перед початком стаціонарного лікування (0 день) і через 12 тижнів хворим проводили:

* добове АТ — моніторування.

Враховуючи гіпотензивні ефекти точкового масажу, критерієм адекватного (при вихідному систолічному артеріальному тиску понад 140 мм рт. ст.) часу впливу на точку акупунктури вважали 20 хвилин зі зниженням рівня систолічного артеріального тиску не менше, ніж на 10 мм рт. ст .;

* добове ЕКГ — моніторування — з підрахунком сумарної добової тривалості ішемії, числа епізодів ішемії міокарда на добу і максимальної депресії сегмента ST; контроль частоти серцевих скорочень;

* ехокардіографічне дослідження з урахуванням наступних показників гемодинаміки: товщина задньої стінки лівого шлуночка, товщина міжшлуночкової перегородки, маса міокарда лівого шлуночка, кінцевий систолічний об'єм, кінцевий діастолічний об'єм, фракція вибору, серцевий індекс, ударний індекс, загальний периферичний судинний опір.

Накопичення та обробка даних проводилася з використанням програми MS Excel (Ver. 6.0). Обчислювалися середні значення і помилки середніх. Порівняння груп проводилося за допомогою t-критерію Стьюдента та критерію x2.

Точковий масаж проводився протягом 19 днів перебування хворих у стаціонарі, по 20 хвилин кожен сеанс, що починався о 8 годині ранку, до прийому ліків, в положенні хворого лежачи на спині. Після проведення сеансу хворі відпочивали протягом 30 хвилин. Використовувався II варіант гальмівного методу. Лікування починалося з рефлекторного впливу на змінену реактивність і функціональний стан нервової системи. Для цього білатерально використовували точки акупунктури «загального впливу», розташовані на дистальних ділянках кінцівок і точки «комірцевої зони»: ВП0, 11; ТЯ5; Е36; КР4,6; У60,11; Ув14; УБ21. Загальнозміцнюючий і нормалізує характер стимуляції даних точок акупунктури можна пояснити особливостями їх розташування і тісними зв’язками з вегетативною іннервацією. При цьому створюється осередок збудження в ретикулярній формації мозку, що сприяє посиленню її активуючого впливу, що супроводжується підвищенням тонусу центральної нервової системи, зняттям втоми, поліпшенням настрою. При досягненні стійкого зниження артеріального тиску нами здійснювалося вплив на «сегментарні» точки акупунктури розташовані на внутрішній поверхні плеча, передпліччя: С2,3; МС6,7 і в міжлопаточній області У14,15,16,17,43,44,46. Вплив на точки акупунктури, розташовані в зоні сегментарної іннервації серця, надавали найбільший терапевтичний ефект.

Це пов’язано з тим, що штучно викликані аферентні імпульси з «сегментарних» точок акупунктури надходять на ті ж нейрони, на яких закінчуються термінали чутливих нервів міокарда, що забезпечує точну «адресу» посилки штучно викликаних аферентних сигналів. Для купірування ангінозного нападу ми застосовували вплив на точки акупунктури МС6,7,3,2; ВМ, розташовані на руках у поєднанні з точками на ногах: У60; Е36; ІР4. Орієнтиром для вибору точок акупунктури впливу нам служив хід іррадіації больового відчуття при стенокардії. Ефект стимуляції точок акупунктури, розташованих по ходу іррадіації больового відчуття можна пояснити зворотним ходом штучно викликаних аферентних сигналів по «второваним» больовим подразненням шляху відповідно до закону реперкусіі. При ірадіації болю на ліву руку використовувалися точки акупунктури на лівій руці. При поширенні болю на праву руку впливали додатково на симетричні точки акупунктури на правій руці хворого.

Оптимізація терапії артеріальної гіпертонії [4,5,6] та ішемічної хвороби серця, як і раніше, є однією з актуальних проблем у лікуванні хворих похилого та старечого віку. До теперішнього часу в світі накопичений певний досвід лікування хворих артериальної гіпертонією не тільки гіпотензивними засобами, а й рефлексотерапевтіческого методами [11,7]. У багатьох роботах [8,9,10] показано гіпотензивну дію методів рефлексотерапії, що виявляється у впливі на точки акупунктури, що викликає відповідну рефлекторну реакцію вегетативної нервової системи.

Вивчення механізму дії рефлексотерапії дозволило дослідникам запропонувати і потім підтвердити, що гіпотензивний, антиангінальний і антиішемічний ефект досягається за рахунок щоденного впливу голкорефлексотерапією і точковим масажем II варіантом гальмівного методу протягом 20 хвилин, о 8.00 годині, до прийому ліків, в положенні лежачи на спині.

Голкорефлексотерапія і точковий масаж проводилися протягом 19 днів перебування хворих у стаціонарі. Лікування починалося з роздратування білатеральних точок «загального впливу», розташованих на дистальних ділянках кінцівок і точки «комірцевої зони»: вІЮ, 11; ТЯ5; Е36; ІР4,6; У60,11; Ув14; УВ 21. У наступних сеансах ми здійснювали вплив на «сегментарні» точки розташовані на внутрішній поверхні плеча, передпліччя: С2,3; МС6,7 і в міжлопаточній області У14,15,16,17., 43,44,46. Для купірування ангінозного нападу нами застосовувалося вплив на точки МС6,7,3,2; вІ4, розташовані на руках у поєднанні з точками на ногах: У60; Е36; ІР4. Орієнтиром для вибору точок впливу нам служив хід іррадіації больового відчуття при стенокардії. При іррадіації болю на ліву руку використовувалися точки на лівій руці. При поширенні болю на праву руку впливали додатково на симетричні точки на правій руці хворого.

Точковий масаж хворих м’якою артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою серця стійко знизив артеріальний тиск на 6 день. При цьому, систолічний тиск до лікування становило 164,3 ± 3,2 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск — 98,4 ± 2,5 мм рт. ст. На 6 день, відповідно систолічний артеріальний тиск мав параметри 140,5 ± 2,5 мм рт. ст., а діастолічний артеріальний тиск -90,5 ± 2,5 мм рт. ст.

У хворих помірною формою артеріальної гіпертонії стійке зниження артеріального тиску наступило на 8 день. При цьому, систолічний артеріальний тиск до лікування мало місце 182,2 ± 3,2 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск — 115,2 ± 2,9 мм рт. ст. На 6 день відповідно систолічний тиск становив 163,4 ± 2,8 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск — 105,5 ± 2,5 мм рт. ст.

Група порівняння отримала тільки медикаментозну терапію. При цьому хворі м’якою артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою серця отримували наступне медикаментозне лікування:

1. Гіпотензивні - бета-блокатор атенолол 50 мг / добу;

2. Нітрати — ізосорбид динитрат 30 мг / добу.

3. Діуретики — гідрохлортіазид 25 мг через день. У хворих м’якою артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою серця стійке зниження артеріального тиску наступило на 9 день. При цьому, систолічний тиск до лікування мало місце 156,7 ± 2,5 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск — 96,5 ± 2,5 мм рт. ст. На 9 день, відповідно, систолічний артеріальний тиск склало 150,3 ± 2,9 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск — 91,3 ± 2,1 мм рт. ст.

У хворих помірною формою артеріальної гіпертонії стійке зниження артеріального тиску настало на 11 день. При цьому, систолічний артеріальний тиск до лікування мало параметри 175,6 ± 3,2 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск становив 106,7 ± 2,6 мм рт. ст. На 11 день, відповідно, систолічний артеріальний тиск знизився до 164,2 ± 3,3 мм рт. ст., а діастолічний артеріальний тиск — до 102,1 ± 2,6 мм рт. ст.

Таким чином, точковий масаж виявився ефективним методом в медикаментозній терапії хворих м’якою і помірною артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою серця.

У групі порівняння, що одержувала тільки медикаментозну терапію, зазначено, що стійке зниження артеріального тиску у хворих м’якою артеріальною гіпертонією настало в 1,5 рази повільніше, ніж при медикаментозній терапії з використанням точкового масажу. Відповідно, стійке зниження артеріального тиску у хворих помірною артеріальною гіпертонією настало в 1,4 рази повільніше, ніж при медикаментозній терапії з використанням точкового масажу.

В цілому метод точкового масажу добре переносився пацієнтами. За час комплексного лікування у хворих не спостерігалися побічні ефекти, які вимагали б скасування точкового масажу або медикаментозного лікування.

Висновки:

1.Такий метод рефлексотерапії як точковий масаж доцільно застосовувати в медикаментозному лікуванні артеріальної гіпертонії у поєднанні з ішемічною хворобою серця у осіб похилого та старечого віку.

2. Для досягнення оптимального ефекту комплексного гіпотензивного, антиангінального і антиішемічного лікування рекомендується призначати точковий масаж, щодня о 8.00, протягом 20 хвилин, в положенні лежачи на спині. Лікування проводити у відповідність до запропонованої схеми. Рекомендовані наступні принципи поєднання точок: вплив починати з роздратування білатеральних точок «комірцевої зони» GI10, 11; TR5; E36; RP4,6; V60,11; VG14; VB21. При прояві стійкого зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску здійснюється вплив на «сегментарні» точки, розташовані на внутрішній поверхні плеча, передпліччя і в міжлопаточної області V14,15,16,17., 43,44,46.

Для купірування ангінозного нападу було застосовано вплив на точки МС6,7,3,2; GI4, розташовані на руках у поєднанні з точками на ногах: V60; E36; RP4. Орієнтиром для вибору точок акупунктури впливу нам служив хід іррадіації больового відчуття при стенокардії. При іррадіації болю на ліву руку використовувалися точки акупунктури на лівій руці. При поширенні болю на праву руку впливали додатково на симетричні точки акупунктури на правій руці хворого.

Перспективи подальших досліджень припускають розробку методики точкового масажу з метою поліпшення мозкового кровообігу у людей похилого віку та вивчення її ефективності.

Аналіз статті

Сердяєва Н.А. провела дослідження з метою — вивчити вплив точкового масажу при медикаментозному лікуванні на систолічний та діастолічний артеріальний тиск у хворих старших вікових груп, які страждають м’якою і помірною артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою серця.

В своєму дослідженні вона використала:

Дослідження проводилися на базі кардіологічного відділення міської лікарні. Було досліджено 102 хворих, у тому числі 24 чоловіки (23,53%) і 78 жінок (76,47%). Середній вік склав 73,6 ± 2,1 років. М’якою артеріальною гіпертонією страждав 51 хворий, помірної артеріальною гіпертонією — 51 хворий. Тривалість захворювання хворих на артеріальну гіпертонію склала 21,9 ± 1,7 років; з них страждають даним захворюванням до 5 років не виявлено, від 5 до 10 років — у 15 хворих, більше 10 років — у 87 хворих.

Хворі були розподілені на 2 групи. У першій групіотримували тогчковий масаж і стандартизоване медикаментозне лікування (ТМ + МЛ); в другійотримали тільки стандартизоване медикаментозне лікування (МЛ).

Кожна з груп була підрозділена на підгрупу, А і підгрупу Б. Підгрупу, А склали хворі м’якою артеріальною гіпертонією. Підгрупу Б — хворі помірною артеріальною гіпертонією.

Вивчення механізму дії рефлексотерапії дозволило дослідникам запропонувати і потім підтвердити, що гіпотензивний, антиангінальний і антиішемічний ефект досягається за рахунок щоденного впливу голкорефлексотерапією і точковим масажем протягом 20 хвилин, о 8.00 годині, до прийому ліків, в положенні лежачи на спині.

Лікування необхідно проводити у відповідність до запропонованої схеми. Вплив починати з роздратування білатеральних точок «комірцевої зоии» GI10, 11; TR5; E36; RP4,6; V60,11; VG14; VB21. При прояві стійкого зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску здійснюється вплив на «сегментарні» точки, розташовані на внутрішній поверхні плеча, передпліччя і в межлопаточній області V14,15,16,17., 43,44,46.

Ще однією із ознак ефективності зазначеного методу є те, що в цілому метод точкового масажу добре переносився пацієнтами. За час комплексного лікування у хворих не спостерігалися побічні ефекти, які вимагали б скасування точкового масажу або медикаментозного лікування.

Проаналізувавши цю статтю я зрозумів на скільки може бути ефективним точковий масаж при медикаментозному лікуванні артеріальної гіпертонії в поєднанні з ішемічною хворобою серця у хворих похилого та старечого віку. І я повністю підтримую цей метод лікування хвороби, бо він дуже ефективний і аналогів не має.

Висновки Гіпертонічна хвороба чи ессенціальна артеріальна гіпертензія — захворювання, при якому підвищення артеріального тиску не зв’язано з первинними поразками інших органів і систем. Вона може бути наслідком підвищення периферичного опору, обумовленого спазмом периферичних судин, збільшенням хвилинного обсягу серця внаслідок інтенсифікації його роботи чи зростання внутрішньосудинного обсягу рідини, обумовленого затримкою натрію в організмі.

Розрізняють три стадії захворювання. В І стадії артеріальний тиск іноді підвищується, порушень з боку внутрішніх органів немає. В ІІ стадії артеріальний тиск постійне підвищено, але рівень його коливається; виражені кризи, спазми, з’являється гіпертрофія лівого шлуночка серця, перевантаження лівого серця. В ІІІ стадії виражений процес склерозу артеріальної мережі і порушується робота судин мозку, нирок, серця.

У початкових стадіях гіпертонічної хвороби, коли артеріальний тиск знаходиться вище 160/95 мм рт.ст., пацієнти скаржаться на головний біль, вагу в потиличній області, запаморочення, шум у вухах.

Класичний масаж при гіпертонічній хворобі призначається в І стадії і в ІІ стадії у фазах, А і Б при відсутності судинних кризів і виражених явищ склерозу судин головного мозку, серця і нирок (Л.А. Кунічев, 1979р.). Запропоновано техніку класичного масажу (В.Н. Мошков, 1976 р.), що застосовна для всіх стадій гіпертонічної хвороби.

Масаж шіатсу для лікування гіпертонічної хвороби концентрує вплив на міжлопаточну область (зв'язану з органами подиху), на підлопаткову область (область нирок), на нижні і верхні кінцівки і живіт.

Точковий масаж дає гарний терапевтичний ефект при лікування гіпертонічної хвороби І-ІІ стадії.

Основною причиною виникнення гіпертонічної хвороби є перенапруга нервової системи. Саме масаж і тут може допомогти: як відомо, він позитивно впливає на функціональний стан центральної нервової системи, знімає збудливість нервово-м'язового апарата, судинних стінок і т.д.

Загальновизнано значення масажу при знятті стомлення і для підвищення фізичної чи розумової працездатності. Відомо, що масаж стомлених м’язів знімає утому, викликає почуття бадьорості, легкості.

В останні 10−15 років для зняття напруги, утоми і найшвидшого відновлення і підвищення працездатності на підприємствах найбільш розвитих країн застосовуються різні методи масажу. У Японії, наприклад, використовують апарати «масажні чоботи «, масажні костюми і т.п., а також самомасаж навіть під час коротких перерв між роботою.

Список використаних джерел

1. Асатрян Ж. Х. Енциклопедія сучасного масажу: Навчальне видання. — К.: КАТ «Книга», 1998. — 272 с.

2. Белая Н. А. Руководство по лечебному массажу. М.: Медицина, 1983. — 254 с.

3. Белая Н. А. Массаж для взрослых и детей. К.:Здоровья 1992. -384с.

4. Бирюков А. А. Лечебный массаж: Учебное пособие. — К.: Олимпийская литература, 1995. — 200 с.

5. Бирюков А. А. Массаж в борьбе с недугами. — М.: Советский спорт, 1991. 78 с. 6. Бирюков А. А. Массаж для всех. — М.: «Аркадия», 1997. — 432 с. 7. Бирюков А. А. Самомассаж для всей семьи: Альманах (выпуск 23). — М, 2002. -202с. 8. Бирюков А. А. Баня и массаж. — 2-е изд. — Мн.: Полымя, 1996. — 304 с. 9. Бирюков А. А. Лечебный массаж. «Советский спорт» М. 2000 г. -352 с.

10. Большая медицинская энциклопедия. главн. ред. Б. В. Петровский. Изд. 3-е (В 30-ти томах). М.: «Сов. энциклопедия», 1977. Т.5. — 568 с.

11. Васичкин В. И. Справочник по массажу. Спб, — 1991.-236 с.

12. Васичкин В. И. Сегментарный массаж Издательство Лань Санкт-Петербург 1997,134 с.

13 Василенко А. М., Осипова Н. Н., Шаткина Г. В. Лекции по рефлексотерапии. Учебное пособие. — М., Изд-во Су-джакакадемия, 2202.

14. Гаваа Лувсан Традиционные и современные аспекты восточной медицины. — М

15. Куничев Л. А. Лечебный массаж, Практическое руководство Издательское обьединение «Вища школа» 1983 г 5−10, 221 с

16. Лазебник Л. Г, Кузнецов О. О., Конев Ю. В. ИБС у пожилых. М.: «Медицина», 2003.

17. Популярна медична енциклопедія. / Под ред. В.І. Покровського, 4-е видання — Вул.: «Книжник», 1997, 688 с.

18. Танушри Поддер Массаж Полное руководство Издательство Клуб семейного досуга Харьков Белгород 2010.

19. Тыкочинская Э. Д. Основы иглорефлексотерапии. — М., Медицина, 1979, 297с

20. Фаизова Л. П., Никуличева В. И., Хусаинова Ф. С. и др. Влияние рефлексотерапии на показатели микроциркуляторного гемостаза в комплексном лечении больных гипертонической болезнью // Медицинская наука. Уфа, 2002. — С.224−24

Додаток 1

Техніка виконання прийому «поглажування» на спині

Додаток 2

Одна із технік масажу спини

Додаток 3

Фрагмент масажу спини

Додаток 4

Виконання точкового масажу

Додаток 5

Біологічно активні точки для зняття тиску

Додаток 6

Виконання самомасажу спини

Додаток 7

Схема розташування сегментів спинного мозку: C1 — C8 — 8 шийних; В1 — В12 — 12 грудних; L1 — L5 — 5 поперекових; S1 — S5 — 5 крижових

Додаток 8

Техніка виконання площинного сегментарного поглажування

Додаток 9

Техніка виконання прийому «пила «

Додаток 10

Техніка впливу на проміжки між остистими відростками хребців

Додаток 11

Техніка впливу на близько-лопаточу область-прийом сверління

Додаток 12

Техніка виконання розтягування грудної клітки