Модальні дієслова у перекладі

[Введите текст]

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Кафедра загального та прикладного мовознавства

Курсова робота з теми:

Модальні дієслова у перекладі

Харків — 2011

Вступ

Тема цієї роботи порушує питання перекладу англійських модальних дієслів. Приклади подаються, опираючись на російську та українську мови.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю всебічного теоретичного розгляду категорії модальності, засобів її вираження, систематизації модальних слів та, особливо, їх перекладу.

Мета дослідження полягає у виявленні сутності, в описі й комплексному аналізі модальних слів, у розгляді модальних дієслів як одного зі способів реалізації модальності та висвітлення основних варіантів перекладу кожного представленого у цій роботі модального дієслова.

Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:

визначити сутність, специфіку й основні ознаки категорії модальності;

охарактеризувати основні модальні дієслова та подати їх переклад в основному, імовірнісному та інших значеннях;

виявити синтаксичні функції модальних слів;

виявити синонімічні за значенням модальні дієслова, описати їх семантичну відмінність.

Об'єктом дослідження є модальні дієслова англійської мови.

Предмет — переклад модальних дієслів на російську та українську мови та його особливості.

Методи дослідження: описовий, зіставний і метод кількісного аналізу.

Теоретичною й методологічною основою роботи є підручники, науково-дослідні праці як російських, так і закордонних лінгвістів у галузях граматики, перекладу, синтаксису, тощо.

Ця робота може стати початком для більш серйозної наукової розробки граматичних аспектів, таких як модальність в цілому, так зокрема і засоби вираження різних відтінків значень англійських модальних дієслів у перекладі.

1. Категорія модальності

1.1 Загальна лінгвістична характеристика модальності

Модальність є явищем багатоаспектним, і тому в лінгвістичній літературі висловлюються різні думки із приводу сутності даного феномена.

Модальність — це понятійна категорія, що виражає відношення мовця до змісту висловлення, цільову настанову мовлення, відношення змісту висловлення до дійсності. Вона може мати значення твердження, наказу, побажання, припущення, вірогідності, ірреальності та інших, виражається різними граматичними й лексичними засобами: спеціальними формами способу; модальними дієсловами та словами; інтонаційними засобами. Різні мови граматично по-різному виражають значення модальності.

Отже модальність — функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлюваного до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації повідомлюваного. Модальність є мовною універсалією, вона належить до основних категорій природної мови, «у різних формах різних систем, що виявляються в мовах…, у мовах європейської системи вона охоплює всю тканину мовлення» (за Віноградовим).

Модальність виражається граматичними й лексичними засобами [8]:

спеціальними формами способів дієслів: Imperative і Subjunctive Mood;

модальними словами (вставними словами та конструкціями і прислівниками);

модальними дієсловами;

інтонацією.

Г. Ф. Мусаєва поділяє модальність на два типи: об'єктивну й суб'єктивну.

Модальність об'єктивна — обов’язкова ознака будь-якого висловлювання, одна з категорій, що формує предикативну одиницю — речення. Вона виражає відношення повідомлюваного до дійсності (реальність або нереальність, можливість або неможливість, необхідність або ймовірність і т.і.).

Мовними засобами вираження об'єктивної модальності є категорії способу, часу (диференційована за ознакою часової визначенності/невизначеності), різні типи інтонації (інтонація повідомлення, інтонація питання) та інші. Об'єктивно-модальні значення складають систему протиставлень, що розкривається в граматичній парадигмі речення.

Модальність суб'єктивна — вираження відношення мовця до повідомлюваного (упевненість або непевність, згода або незгода, експресивна оцінка), на відміну від об'єктивної модальності, є факультативною ознакою висловлювання.

Мовними засобами вираження суб'єктивної модальності є порядок слів, інтонація (інтонація вигуку, інтонація, що виражає радість, жаль, сумнів, подив, упевненість, непевність, іронію і т. д.), лексичні повтори, модальні слова й словосполучення, вставні речення.

Перерахований набір язикових засобів вираження суб'єктивної модальної оцінки однаково використовується як при створенні художніх, так і науково-технічних текстів. Вибір тих або інших засобів, їх комбінація й частотність уживання в текстах визначається комунікативними завданнями відправника й пов’язаний з темою повідомлення, особистими якостями автора, його емоційним настроєм.

Оскільки модальність є одним з обов’язкових компонентів висловлення, то переклад не може вважатися адекватним, якщо в ньому не збережена модальність тексту джерела. При цьому слід мати на увазі, що між російськими та українськими й англійськими модальними дієсловами немає прямої відповідності, і перекладачеві слід вибирати відповідне слово, яке відповідає контексту. Так, наприклад, модальне дієслово should у реченні You should go and check it може бути передано у різних ситуаціях, як:

«ви повинні, вам необхідно, вам слід, вам варто було б», «вы должны, вам необходимо, вам следует, вам следовало бы».

1.2 Модальні дієслова

До групи модальних дієслів входить невелике число дієслів, що виділяються серед усіх дієслів цілим рядом характерних особливостей стосовно їх значення, уживання й граматичних форм.

Модальні дієслова — це клас допоміжних дієслів, що об'єднується з інфінітивом основного дієслова, щоб висловити ставлення того, хто говорить, до висловленої думки. Вони здатні створювати фрази із великою кількістю відтінків значення, показуючи ймовірність, вагання, можливість і необхідність повідомлюванного.

Основні модальні дієслова: can (could), may (might), must, should, ought, shall, will, would, need до них також відносять модальні вирази to be + Infinitive та to have + Infinitive.

Модальні дієслова в стверджувальній формі як правило вимовляються зі слабким наголосом.

1.2.1 Особливості вживання та входження модальних дієслів до англійської мови

МД мають деякі особливості входження у речення [5; 11; 12]:

ніколи не виражають дію, а тільки підкреслюють думку, яка виражається головним дієсловом, тобто модальне відношення до дії;

МД мають тільки одну форму, тобто не приймає флексіюs у третій особі однини;

не мають форми дієприкметника, герундію та інфінітиву;

після модального дієслова використовується інфінітив без частки to (окрім ought to, to have to, to be to та у поодиноких випадках need);

деякі не вживаються в минулому часі, для цього існують особливі форми, але не завжди вони відповідають один одному за відтінками значень і, хоча could, would, might і should є формами минулого часу для can, will, may і shall, потрібно зауважити, що зручніше розглядати переклад кожного в окремих підрозділах;

усі МД (окрім need у деяких випадках) питальну та заперечну форми складають без допоміжної частки do;

в ехо конструкціях вживаються тільки МД, замінюючи цілий присудок, часто вживаються в роздільних питаннях:

e.g. Can they speak English as well as you? Yes, they can.

We can’t park here, can we? They won’t arrive today, will they?

The children must wait outside, mustn’t they?

майже усі МД мають скорочену та повну форми в запереченні, наприклад:

cannot — can’t [k??nt]

shall not — shan’t [???nt]

will not — won’t [w?unt]

should not — shouldn’t

must not — mustn’t

need not — needn’t

Відмінність модальних дієслів від інших модальних слів

Вперше модальні слова були виділені в російській лінгвістиці, раніше вони зараховувалися до прислівників. Даний тип був відзначений у закордонній лінгвістиці, але не був виділений в особливий ряд. Наприклад, Г. Суіт виділяв прислівники, що відносяться до всього речення й передають відношення мовця до факту, що викладається. Дотепер ряд учених зараховує модальні слова до прислівників, інші лінгвісти визначають їх в окрему групу слів.

Модальні слова можуть бути простими (sure, perhaps), похідними (surely, naturally, really) і складені (maybe, to be sure). До найбільш уживаних модальних слів відносяться:

модальні слова, що виражають сумнів і припущення, непевність у вірогідності повідомлюваного: maybe, perhaps, probably;

модальні слова, що виражають схвалення або несхвалення: fortunately, unfortunately, luckily, unluckily, happily, unhappily;

модальні слова, що виражають посилення: really;

модальні слова, що виражають упевненість, вірогідність повідомлюваного: course, sure, surely, to be sure, sure enough, evidently, obviously, no doubt, naturally, really.

Вчені вважають, що модальні дієслова виражають об'єктивну реальність, у той час як вставні слова — суб'єктивну. Можна припустити, що дієслова can і may спеціалізуються на передачі можливих, передбачуваних дій, а дієслова must, should, might, крім значення повинності, передають і передбачувані, імовірні дії. МД тісно пов’язані, таким чином, зі значенням вставних слів, таких як perhaps, possibly, probably, certainly. Коли модальні слова й вставні слова можуть вживатися в одних і тих же значеннях (чи дуже близьких), або заміняти відсутні для модальних дієслів форми, то у таких випадках ми маємо справу із синонімічними конструкціями.

Модальні слова не є членами речення, тому що даючи оцінку всієї ситуації, викладеної в реченні, вони виявляються поза реченням.

e.g. Perhaps, she saw the picture of a man walking up a road.

Модальне слово perhaps не є членом речення; однак, якщо вилучити це модальне слово, увесь зміст висловлення зміниться.

У сучасній англійській мові існує граматичні й лексичні засоби вираження модальності. До граматичних засобів відносять модальні дієслова, до лексичних — модальні слова, такі як як perhaps, maybe, probably, possibly та інші. Їх синтаксична функція — функція вставного члена речення.

У закордонній лінгвістиці даний тип був відзначений, але не був виділений в особливий розряд. Виникає питання, як розглядати ці одиниці, синтаксична позиція яких не дає інформації щодо їхньої морфологічної природи. Тут можливі два розв’язки: або вони є особливими модальними словами, або це прислівники, здатні функціонувати поряд з модальними словами. Деякі закордонні й російські лінгвісти вважають, що дані слова є прислівниками, утягненими в поле модальних слів, не перестаючи бути прислівниками. Інші ж лінгвісти твердо переконані в тому, що такі слова як perhaps, maybe, probably, possibly слід відносити до групі модальних.

Професор Л. С. Бархударов відмічає, що в реченні модальні слова завжди відіграють роль вставних членів речення. Він також дає визначення модальним словам, як словам, що мають значення характеристики всього повідомлюваного факту з погляду його імовірності, можливості, зв’язки з іншими фактами, подіями і т.д.

Крім того, професор Бархударов відзначає, що не всяке слово, що виступає в ролі вставного члена речення, відноситься до класу модальних слів. Модальні слова — особлива частина мови, а в ролі вставних членів можуть виступати й інші частини мови й комбінації слів: прислівники, прийменникові звороти, інфінітивні конструкції і т.д. До модальних слів як частини мови відносяться тільки слова, які завжди, у всіх випадках уживаються в ролі вставного члена речення. Ці слова характеризуються своєю незмінюваністю й обмеженою сполучуваністю з іншими словами.

2. Переклад модальних дієслів англійської мови

2.1 Can, could, to be able + Infinitive

Основне значення дієслова can передає уміння, здатність або об'єктивну можливість виконати дію, є найпоширенішим з модальних дієслів.

Використовується:

Для вираження фізичної або розумової здатності, можливості виконати дію, виражену інфінітивом і перекладається «могти, уміти», «мочь, быть в состоянии» у відповідній особовій та часовій формі.

Дієслово can уживається в теперішньому часі й може відноситися до теперішнього й майбутнього; could використовується в минулому часі, а дієслово to be able to може вживатися у всіх часах. Еквіваленти не можуть виражати імовірнісні поняття (припущення, сумнів, недовіра й т.п.). Can уживається набагато частіше, а їх деяка значеннєва відмінність полягає в тому, що дієслово can означає можливість здійснення дії взагалі, звичайно, постійно; а дієслово to be able (to) означає можливість здійснення конкретної, одиничної дії в конкретний момент:

e.g. I can swim across this river. — «Я могу переплыть эту реку». (взагалі)

I am able to swim across this river. — «Я в состоянии переплыть эту реку». (зараз, коли це треба) Для вираження прохання, заброни, дозволу, у питаннях (в офіційному стилі вживається may, у ввічливій формі - could, у звичайному розмовному, повсякденному стилі - can):

e.g. Can I take your order? — Могу я принять ваш заказ?

Can I try it on? — Можно мне примерить это?

Can (Could) I use your telephone? — Могу я воспользоваться вашим телефоном?

I’m sorry you can’t park here. — Перепрошую, але тут неможна паркуватися.

You can (may) come in. — Можете ввійти.

Для вираження дозволу в майбутньому використовується can (may у майбутньому не використовується, але можна використовувати його еквіваленти shall (will) allowed):

e.g. You can (will allowed) come at 6 o’clock. — Можете прийти у 6.

Дієслово could, вжите у контексті теперішнього або майбутнього часу є формою умовного способу (Subjunctive II) і перекладається «міг би, могли б,…», вживається для вираження більш ввічливого прохання (питальне речення) або для вираження більшого ступеня сумніву:

e.g. Could you sing? — «Чи не могли б ви заспівати?»

I could finish my work by May. — «Я міг би закінчити роботу до травня».

Примітка: у комбінації з дієсловами почуття й сприйняття: to see — бачити, to hear — чути, to feel — відчувати та ін. дієслово can звичайно не перекладається:

e.g. Can you see him? — «Ты видишь его?»

Can you hear the music? — «Чуєте музику?»

Для вираження значення припущення, сумніву, подиву, недовіри дієслово can (could) вживається головним чином у негативних реченнях та зрідка в питальних або ж в таких стверджувальних за формою реченнях, у яких лексично вказується на відсутність дії або на її обмеженість (за допомогою слів few, little, only, hardly, scarcely і т.п.).

Різниці у використанні can та could в цьому заченні майже немає, крім того, що негативність речення з could не настільки категорична. Також could використовується для узгодження складних речень у минулому часі.

e.g. Не said that he could finish his work in time. — «Он сказал, что может закончить работу вовремя».

Якщо дія у теперішньому часі, то вживається Continuous чи Indefinite Infinitive, а з дієсловами, що не вживаються у формах Continuous — завжди простий Indefinite Infinitive. Якщо дія відноситься до минулого часу, то вживається Perfect Infinitive.

Отже дієслово can (could) з емфатичними відтінками:

дієслово can із запереченням має емфатичний відтінок, дієслово несе на собі наголос і перекладається «не може бути», «не может быть, невероятно, едва ли»:

e.g. You can’t really love me, or you wouldn’t hesitate. — «Не може бути, щоб ти любив мене…»

She cannot be waiting for us. — «Не может быть, чтоб она на ждала. Неужели она на ждет?»

комбінація негативної форми модального дієслова can з Perfect Infinitive означає зроблене тільки-но припущення, що дія в минулому не відбулась:

e.g. You can’t have tried. — «Не може бути, щоб ти намагався».

She can’t (couldn't) have said this. — «Не может быть, чтобы она сказала это».

They could have done it more carefully. — «Вони б могли зробити це обережніше (але не зробили)».

У питальних реченнях:

відтінок значення неймовірності, подиву модальне дієслово can зберігає й у питальних реченнях, перекладається частіше «неужели», «хіба», «невже»:

e.g. What on earth can he be doing? — «Що ще він може робити?»

Can he be still working? — «Неужели он еще работает?»

Can it be true? — «Неужели это правда?»

Can you dislike the book? — «Невже тобі не подобається ця книга?»

Could he have been reading this book for 2 hours? — «Неужели он уже читает эту книгу в течении 2 часов?»

He came at 12 yesterday. Could he have been reading this book for 2 hours? — «Он приехал вчера в 12. Неужели он уже прочитал эту книгу в течении 2 часов?»

Два заперечення (див. у додатках) Сталі вирази перекладаються:

e.g. I can’t help laughing. — «Я не могу не смеяться (я не могу удержаться, не замеяться)».

I couldn’t but agree with you. — «Мне ничего не оставалось, как согласиться с тобой».

I can’t possibly answer your question. — «Я просто не могу ответить на твой вопрос».

2.2 May, might

Дієслово may має форму минулого часу might і вживається з інфінітивом значеннєвого дієслова без частки to.

Дієслово might у контексті минулого часу перекладається відповідною формою дієслова «могти», «мочь». А вжитий у контексті теперішнього або майбутнього часу є формою умовного способу (Subjunctive II) і вживається для вираження більш увічливого прохання або для вираження більшого ступеня сумніву.

Дієслово may має модальний еквівалент to be allowed який уживається з інфінітивом із часткою to.

Дієслово may (might) уживається:

1. Для вираження об'єктивної можливості зробити дію, яка виражена інфінітивом, перекладається «можу, можна», «могу, можно». У цьому значенні may уживається тільки в стверджувальних реченнях, відносячись до теперішнього й майбутнього (а can не має яких-небудь обмежень):

e.g. I may (can) go there today. — «Я можу піти туди сьогодні».

You may order a taxi by telephone. — «Ты можешь заказать такси по телефону».

He may find this book in the library. — «Ты можешь найти эту книгу в библиотеке».

У цьому ж значенні може вживатися й might, тут — як форма умовного способу, роблячи передбачувану можливість менш реальною:

e.g. You might find him in between eleven and twelve. — «Вы могли бы застать его дома между одиннадцатью и двенадцатью часами».

She might have done it easily. — «Она могла сделать это легко».

Різниця між can і may (див. у додатках)

2. Дієслово may (might) у питаннях, проханнях, заборонах і дозволах. У цих випадках можуть уживатися як may так і can. Дієслово may стилістично більш офіційний, а can частіше вживається в розмовнім мовленні. Уживається:

у питальному реченні: питання про дозвіл на дію або прохання. У значенні попросити дозволу що-небудь зробити самому (або іншим особам):

e.g. May I help you? — «Дозволите вам допомогти?»

May/Might I use your phone? — «Можно воспользоваться вашим телефоном? (з might — ще більш ввічливо)»

May I come in? Yes, you may.; No, you may not.; No, you mustn’t. — «Можно войти? Да, можно.; Нет, нельзя.; Нет, нельзя. (категорична заборона) У розмовному мовленні дозвіл можна виразити інакше: замість may — to do:

e.g. May I open the window? Please, do. — «Можно открыть окно? Пожалуйста».

у негативному реченні: заборона робити дію, виражену інфінітивом:

e.g. You may not enter the room until I say so. — «Не смей входить в комнату пока я не скажу».

You may not smoke in here. — «Здесь нельзя курить».

May досить рідко вживається в негативних відповідях на запитання про дозвіл. Частіше у відповідях зустрічається can’t або більш категоричне mustn’t:

e.g. May I smoke here? No, you can’t. No, you mustn’t. — «Можно (мне) закурить здесь? Нет, нельзя. Нет, нельзя. (категорична заборона)»

у стверджувальному реченні: дозвіл зробити дію, виражену інфінітивом. Частіше в офіційному усному і письмовмому мовленні; у розмовній мові - can.

Терішній час.

e.g. You may go. — «Можешь идти».

He may come in. — «Он может войти».

Майбутній час. Для вираження дозволу, що відноситься до майбутнього вживається словосполучення to be allowed (to):

e.g. I think they will be allowed to go with us. — «Я думаю, им разрешат поехать с нами».

We shall be allowed to use dictionaries. — «Нам дозволять користуватися словниками».

Минулий час. Форма минулого часу might у цьому значенні зустрічається тільки в підрядних реченнях (в основному в непрямому мовленні), коли дієслово в головній частині в формі минулого часу:

e.g. He said you might take the books. — «Він сказав, що ви можете взяти книги».

I asked if they might return home soon. — «Я спросил, могут ли они скоро возвратиться домой».

У простих реченнях використовується еквівалент to be allowed (to):

e.g. He was allowed to stay here. — «Ему разрешили остаться здесь».

3. Для вираження несхвалення, докору, осуду, перекладається «міг би (але не зробив), «мог бы (но не сделал)». У цьому випадку вживається тільки форма might у стверджувальному реченні.

might + Simple Infinitive — відноситься до теперішнього або майбутнього часу. Має подвійний сенс: по-перше — докір, що щось не зроблене, не робиться; по-друге — відвертий натяк, що пора б це зробити:

e.g. You might come to see me. — «Ви могли б прийти відвідати мене».

You might go and help him. — «Ты мог бы пойти и помочь ему».

б) might + Perfect Infinitive — відноситься до минулого. Висловлює співчуття й роздратування з приводу того, що якась дія виявилася невиконаною у потрібний момент (як і з could):

e.g. He might have phoned the same day. — «Він міг би подзвонити в той же день. (але не подзвонив)»

She might have helped you to do your homework. — «Она могла бы помочь тебе сделать домашнее задание. (але не допомогла)»

4. Імовірнісне значення. Дієслово may (might) найчастіше виражає припущення з відтінком сумніву, непевності. У цьому значенні воно уживається тільки в стверджувальних і негативних реченнях з будь-якою формою інфінітива (у питальних імовірнісних реченнях використовується can). Перекладається «можливо, може бути», «возможно, может быть». Might виражає більший ступінь сумніву (менший ступінь упевненості).

may/might (not) + Indefinite/Continuous Infinitive виражає дію, що ставиться до сьогодення або майбутнього часу:

Відносно теперішнього часу із простим інфінітивом (Indefinite) від дієслів, що виражають стан або із інфінітивом Continuous від дієслів, що виражають дію (передбачається, що дія відбувається в момент мовлення):

e.g. He may not be there now. — «Можливо, його немає там зараз».

He may be sleeping. — «Возможно, он спит».

He may by waiting for us. — «Может, он ждет нас».

Відносно майбутнього вживається із простим інфінітивом:

e.g. He may come tomorrow. — «Можливо, він прийде завтра».

He may write to us. — «Он, возможно, напишет нам».

They may return soon. — «Они, возможно (может быть), скоро возвратятся».

У будь-якому реченні тут may можна замінити на might, що буде означати ще менший ступінь упевненості мовця в припущенні. У російській мові немає подібного засобу й переклад буде звучати однаково (якщо не прибігати до додаткових хитрувань).

e.g. We might return on Monday. — «Мы, возможно (может быть), вернемся в понедельник».

may/might (not)+ Perfect Infinitive виражає дію, що ставиться до минулого:

e.g. He may have missed the train. — «Может быть, он опоздал на поезд».

2.3 Must

Має тільки одну форму — теперішнього часу. У реченні ставиться до дії, яку виконали в теперішньому або до майбутнього часу.

Виражає:

необхідність здійснення дії в силу особистого переконання, обумовлена обставинами, моральними принципами й т.п., перекладається «должен, нужно, надо», «потрібно, необхідно»;

припущення, що граничить із упевненістю, перекладається «мабуть, імовірно», «должно быть, вероятно».

У стверджувальних і питальних реченнях, що відносяться до теперішнього або майбутнього, тільки із простим інфінітивом, must виражає необхідність виконати дію.

e.g. He must be at school now. — «Він повинен бути зараз в школі».

I must do it tomorrow. — «Я повинен зробити це завтра».

You must phone home at once. — «Ты должен позвонить домой немедленно».

You must be back at 2 o’clock. — «В два ты должна вернуться».

Must I write it down? — «Должен я это записать?»

У питальному реченні, must та need (див. у додатках) У негативних реченнях, також із простим інфінітивом, він набуває значення категоричної заборони, перекладається «не можна, не повинен, забороняється», «нельзя, не должен, запрещается».

e.g. You mustn’t miss your lectures. — «Ты не должен пропускать лекции».

You mustn’t tell anyone about that. — «Ти не повиннен розповідати про це нікому».

Примітка: Для передачі відсутності необхідності використовується модальне дієслово need (needn't):

e.g. Must I do it? Yes, you must. No, you must not. No, you need not. — «Должен (ли) я сделать это. Да, должен. Нет, не должен. (категорична заборона) Нет, не нужно. (нема необхідності)»

Це дієслово найкатегоричніше з дієслів, тому при вираженні настійної ради або запрошення його можна перекладати російською мовою: «обязательно должен, непременно нужно».

e.g. You must read this article. — «Вы непременно должны прочесть эту статью».

Примітка 1: Для вираження необхідності здійснення дії щодо минулого часу вживається модальна сполука to have (to) у формі минулого часу had (to):

e.g. They had to buy this book yesterday. — «Вони повинні були купити цю книгу вчора».

Примітка 2: Дієслово must відносно минулого часу може вживатися лише в непрямому мовленні в підрядному реченні, якщо дієслово-присудок головного речення у формі минулого часу:

e.g. He told that she must consult a doctor. — «Він сказав, що вона повинна порадитися з лікарем».

Імовірнісне значення. Для вираження припущення, що граничить із упевненістю, перекладається «должно быть, вероятно, скорее всего», «мабуть, імовірно, швидше за все» й т.п. У цьому значенні must може вживатися з усіма формами інфінітива й лише в стверджувальних реченнях.

У значенні припущення вживається й дієслово may, однак вони не взаємозамінні. Якщо may виражає лише припущення можливості, то дієслово must виражає високий ступінь імовірності.

must + Indefinite/Continuous Infinitive виражає припущення, що відноситься до теперішнього часу. Звичайно з Continuous, виражаючи припущення, що дія відбувається в момент мовлення або протягом теперішнього періоду часу. А якщо дієслово не вживається у формах Continuous, то з Indefinite.

e.g. I must be getting old. — «Вероятно, я старею».

They must be waiting for you at the station. — «Они, должно быть, ждут вас на станции».

Her husband must be still at work. — «Ее муж, должно быть, все еще на работе».

It must be Mr Smith. — «Це, мабуть, містер Сміт».

They must know his address. — «Вони, мабуть, знають його адресу».

must + Perfect (Continuous) Infinitive виражає припущення, що відноситься до минулого.

e.g. He must have come. Phone him. — «Він, мабуть, уже прийшов. Подзвони йому».

She must have caught cold. — «Она, вероятно, простудилась».

Jack must have already finished school. — «Джек уже, должно быть, закончил школу».

They must have forgotten my address. — «Они, должно быть, забыли мой адрес».

А з Continuous виражає припущення, щодо дії, яка почалася в минулому і триває дотепер:

e.g. They must have been discussing the question for two hours now. — «Должно быть, они обсуждают эту проблему уже два часа».

Примітка 1: Для припущення щодо майбутніх дій must не вживається. Замість нього вживаються прислівники: probably, evidently (імовірно, очевидно та ін.), а дієслово стоїть у формі майбутнього часу:

e.g. He will probably come tomorrow. — «Він, напевно, приїде завтра».

Примітка 2: Дієслово must в імовірнісних значеннях припущення не вживається в негативній формі. (продовження див. у додатках)

2.4 To have + Infinitive, to be + Infinitive

To have (to)

Модальна сполука to have (to) / to have got (to) у модальному значенні виражає необхідність здійснення дії, викликану обставинами, перекладається «повинен, прийдеться, змушений», «должен, придется, вынужден». За змістом близький МД must (обов'язок або необхідність із погляду мовця).

У цьому значенні він може вживатися у всіх формах і часах, у реченнях будь-яких типів у комбінації із простим, неперфектним інфінітивом (Indefinite Infinitive) із часткою to.

Питальна й негативна форма модальної сполуки to have в Present і Past Indefinite утворюються завжди за допомогою допоміжного дієслова do.

to have got (to) — розмовний варіант, питальна й негативна форми утворюються без допоміжного дієслова do.

1. В стверджувальних реченнях:

e.g. I have to go there. — «Я должен идти туда (мне приходится, я вынужден)».

I have to get up the next morning at seven. — «Завтра вранці я повинен встати о сьомій годині».

I had to study last night. — «Мені довелося займатися вчора ввечері».

I’ll have to pay him something. — «Мені доведеться щось заплатити йому».

2. В питальних реченнях. Питальна й негативна форми дієслова have (to), уживаного в модальнім значенні, завжди утворюються за допомогою допоміжного do. А його розмовний варіант have got (to) утворює форми без do:

e.g. Do I have to help them? — «Я повинен допомагати їм?»

Did he have to go there? Yes, he did. No, he did not. — «Йому довелося поїхати туди? Так (довелося). Ні (не довелося)».

How many exams will you have to take? — «Сколько экзаменов тебе придется сдавать?»

3. В негативних реченнях. Негативна форма виражає відсутність обов’язку або необхідності й перекладається словами: «не потрібно, не обов’язково, немає необхідності», «не нужно, не обязательно, нет необходимости».

e.g. I don’t have to go there. — «Мені не потрібно йти туди».

They didn’t have to help him. — «Їм не довелося допомагати йому».

You won’t (will not) have to wait. — «Тебе не нужно ждать».

4. Розмовний варіант to have got (to) уживається практично завжди тільки в теперішньому часі. У питальній і негативної формах допоміжне дієслово do не потрібно.

e.g. Have you got to get up early? — «Тобі потрібно встати рано?»

I haven’t got to get up early. — «Мені не потрібно вставати рано».

(He's) He has got to go right now. — «Ему нужно идти прямо сейчас».

You’ve got to be there by ten. — «Ты должен быть там к десяти часам».

Різниця між немодальною і модальною констр. (див. у додатках)

To be (to)

Дієслово to be (to) у модальному значенні виражає необхідність здійснення дії, обумовлену планом, розкладом; наказом, інструкцією, попередньою домовленістю, перекладається «повинен, потрібно», «должен, нужно».

Ознака наявності модального to be: якщо присудок складається з дієслова to be (будь-яка форма) і інфінітива, а підмет може бути носієм дії, вираженого інфінітивом, то дієслово to be є модальним.

1. В теперішньому: am / is / are + Indefinite Infinitive:

e.g. I am to meet him in the evening. — «Я повинен зустріти його ввечері. (так вирішили)»

They are to come at 5 o’clock. — «Они должны прийти в пять».

Модальне дієслово to be (to) уживається в наказах, розпорядженнях і інструкціях:

e.g. They are to begin this work at once. — «Вони повинні почати роботу негайно».

You are to take your things and leave immediately. — «Ти повинен зібрати свої речі й негайно виїхати».

Питання й заперечення:

e.g. Am I to do it? Yes, you are. No, you are not. — «Я повинна/(зобов'язана) робити це? Так (зобов'язана). Ні, не зобов’язана».

Who is to arrange the meeting? — «Кто должен организовать встречу?»

2. В минулому:

was (were) + Indefinite Infinitive, ця форма не показує чи відбулося намічена (запланована) дія:

e.g. I was to see the doctor at 2 o’clock. — «Я повинен був піти до лікаря о другій годині».

He was to meet her. — «Він повинен був зустріти її».

was / were + Perfect Infinitive, ця форма показує, що намічена (запланована) дія не відбулася:

e.g. He was to have arrived yesterday. — «Він повинен був приїхати вчора. (але не приїхав)»

He was to have met her. — «Он должен был встретить ее. (але не зустрів)»

Синонімія МД (див. у додатках)

2.5 Shall & Should & ought + Infinitive

Shall

Дієслово shall виражає необхідність здійснення дії, вираженої у формі наказу або твердої обіцянки переклад «обов'язково повинен», «обязательно должен». Не треба плутати з немодальним shall.

У якості модального дієслова shall уживається з неперфектним інфінітивом, вимовляється в повній формі з логічним наголосом і окремо не перекладається.

Уживається:

1. В стверджувальних і негативних реченнях уживається для того, щоб виразити:

наказ, попередження, застереження або погрозу, спрямовані до 2-ої або 3-ої особи:

e.g. You shall do this work at once. — «Ви повинні зробити цю роботу негайно».

You shall not run away before you answer. — «Ви не втечете, доки не відповісте мені. (погроза)»

тверду, категоричну обіцянку, завірення, упевненість від імені мовця:

e.g. You shall have whatever you want. — «У тебе буде все, що ти прагнеш».

They shall have this picture. — «У них буде ця картина. (я їм обіцяю)»

We shall win! — «Ми виграємо! (вираження сильної рішучості)»

2. В питальних реченнях означає вказівки, що задаються з метою одержання, розпорядження, ради або проопозиії. У цьому значенні shall уживається з 1-ою і 3-ою особою.

e.g. Shall I call for you this evening? — «Мені за вами зайти сьогодні ввечері?»

Shall I help him? — «Допомогти йому?»

Should

У ролі МД дуже близький за значенням до дієслова ought (to).

Виражає:

1. Необхідність здійснення дії в силу будь-чиєї суб'єктивної, індивідуальної думки: «следует».

2. Припущення, з відтінком упевненості, перекладається «мабуть, напевно, імовірно», «должно быть, наверное, вероятно».

у комбінації з неперфектним інфінітивом вираження ради, бажаності, рекомендації відносно теперішнього або майбутнього часу:

e.g. You should see her. — «Тебе следует (ты должен) повидать ее».

You should not do it. — «Тобі не слід цього робити».

What should I do? — «Що я повинен робити?»

should + Perfect Infinitive вираження жалю, докір, осудження із приводу того, що дія була не виконана (якщо речення стверджувальне) або небажана дія відбулася (у негативних реченнях). Перекладається: «треба було (би), повинен був (би)», «следовало (бы), надо было (бы), должен был (бы)»:

e.g. You should have done this work. — «Вам треба було зробити цю роботу. (але ви її не зробили)».

He should have driven more carefully. — «Йому варто було б (потрібно було) їхати більш обережно. (але він не зробив цього)»

You should have told me the truth. — «Тебе следовало сказать мне правду».

Примітка: Крім перерахованих випадків дієслово should може вживатися в питаннях, звичайно після питальних слів, для вираження здивування, сильного подиву, обурення, перекладається «навіщо», «зачем, с какой стати» и т. д.:

e.g. Why should I do it? — «А навіщо мені це робити?»

Why should I help him? — «С какой стати я должен ему помогать?»

How should I know? — «Откуда мне знать? Почем я знаю?»

Імовірнісне значення. Для вираження припущень із відтінком упевненості, перекладається «напевно», «наверно, должно быть» й т.п. У цьому значенні should уживається з неперфектним інфінітивом (зустрічається рідше, ніж must):

e.g. You should be hungry by now. — «Ты, наверное, уже проголодалась».

He should be here any minute. — «Он должен быть здесь с минуты на минуту».

Ought (to)

Дієслово ought має тільки одну форму. За ним іде інфінітив значеннєвого дієслова із часткою to. Дуже близький за значенням до дієслова should.

Виражає:

1. Необхідність здійснення дії в силу чиєїсь думки, що відображає загальноприйняті судження, моральні принципи, зобов’язання й т.п. перекладається «повинен», «должен, следует» (м'якіше, ніж must).

2. Припущення, з відтінком впевненності, переклдається «мабуть, напевно, імовірно», «должно быть, наверное, вероятно».

у комбінації з неперфектним інфінітивом вираження поради, рекомендації відносно теперішнього або майбутнього:

e.g. You ought to see a doctor. — «Вам слід звернутися до лікаря».

You ought not to go alone. — «Вам не следует идти одному».

Ought I to warn him of her arrival? — «Мені слід попередити його, що вона приїзджає?»

ought (to) + Perfect Infinitive висловлює співчуття, докір, осудження із приводу того, що:

а) що дія була не виконана (якщо речення стверджувальне). У перекладі «потрібно (б), треба було (б), повинен був (би)», «следовало (бы), надо было (бы), должен был (бы)»:

e.g. You ought to have helped them. — «Вам следовало бы (вы должны были) помочь им. (а ви не зробили цього)»

He ought to have phoned earlier. — «Ему следовало позвонить раньше».

He ought to have waited for you. — «Він повинен був зачекати на вас».

б) що небажана дія відбулася (у негативних реченнях):

e.g. I’m sorry. I ought not to have said it. — «Вибач. Мені не потрібно цього говорити. (але я сказав)»

You ought not to have visited Mr Brown. — «Не следовало тебе идти к м-ру Брауну».

Імовірнісне значення. Для вираження припущення з відтінком упевненості перекладається «напевно, повинно бути», «наверно, должно быть». У цьому значенні ought (to) уживається з неперфектним інфінітивом (зустрічається рідше, ніж з must):

e.g. This dress ought to be cheaper. — «Це плаття, мабуть, дешевше».

He ought to (should) be at home now. — «Он, должно быть, сейчас дома».

2.6 Will & would

Дієслово would більш розповсюджене у розмовному мовленні, а крім того має й додаткові значення. Не треба плутати з немодальним.

1. У стверджувальній формі використовується для вираження твердої рішучості, бажання, наміру, а також для вираження наказу, рекомендації (частіше вживається в школах або військових установах). Може не перекладатися, а якщо перекладаєть, то словами «прагнути, неодмінно», «хотеть, непременно»:

e.g. I will come whether you like it or not. — «Я все равно приду, хочешь ты или нет».

I will get the main part in that play. — «Я неодмінно одержу головну роль у тій п'єсі».

I would do it, I swear! — «Я б зробив це, клянуся!»

You will do as you are told. — «Ти зробиш так, як тобі сказали».

Дієслово would використовується в конструкціях would ('d) rather «мабуть, переважніше», «пожалуй, предпочтительнее», would ('d) better «краще», «лучше», would ('d) sooner «скоріше», «лучше»:

e.g. «I'd rather do it myself», said Mother. — «» Я, мабуть, зроблю це сама", сказала мати".

I would (I'd) better shoot her once instead of shooting her lovers every week. — «Я бы лучше один раз пристрелил ее, чем стрелять каждую неделю ее любовников».

2. В негативній формі в комбінації із простим інфінітивом уживається (у теперішньому — will, у минулому — would):

для вираження завзятого небажання або відмови виконувати дію:

e.g. I won’t do it again. — «Я нізащо не буду робити це знову».

He won’t go to the director and talk with him. — «Он не хочет идти к директору и говорить с ним».

Дієслово would у цьому значенні використовується як у теперішньому, так і в минулому часі «ніяк, нізащо не бажаю, не хочу», «не хочу, не желаю»:

e.g. I wouldn’t lend him money to buy a car. — «Я не хочу одалживать ему деньги на покупку машины».

We invited him several times, but he wouldn’t come. — «Ми запрошували його кілька раз, але він не захотів прийти».

з неістотними іменниками виражає протидію, опір, відмову функціонувати належним чином. Перекладається «ніяк не», «никак не».

e.g. The lock will not open. — «Замок ніяк не відкривається».

The pen won’t write. — «Ручка не пишет».

3. В питальній формі в 2-ій особі для вираження ввічливого прохання, пропозиції, запрошення. Уживаються will і would, причому вираз з would менш формальний, більш ввічливий й розмовний. Перекладається не дослівно, а різними словами, що виражають увічливе прохання. Вираз would you mind перекладається «будьте ласкаві, будьте люб’язні», «будьте добры, будьте любезны»:

e.g. Will you give him this letter? — «Вы не отдадите ему это письмо? (Дайте ему это письмо, пожалуйста.)»

Will you have some more tea? — «Хотите еще чаю?»

Would you help me? — «(Не) могли бы вы помочь мне?»

Would you show me that suit? — «Будьте ласкаві, покажіть мені той костюм».

Would you mind closing the window? — «Вы не против закрыть окно?»

Вираз would you like «чи (не) бажаєте», «(не) желаете ли» дуже часто зустрічається:

e.g. Would you like to see the room? — «Бажаєте подивитися номер? (у готелі)».

4. Звичайні або часто повторювані дії в теперішньому will або в минулому would:

e.g. When we were children, we would all get up early. — «Когда мы были детьми, мы бывало все вставали рано».

Імовірнісне значення. Вираження припущення, перекладається «імовірно, повинно бути», «вероятно, должно быть»:

e.g. We heard the sound of the bell, and Carmella moving to answer the door. «That would be brother Random,» I said, knowing I was right. — «Мы услышали звук звонка, и Кармелла отправилась открывать дверь. „Это, должно быть, брат Рэндом“, я сказал, чувствуя, что я прав».

2.7 Need

У якості МД, need має тільки одну форму, уживається тільки в питальних і негативних реченнях з інфінітивом без частки to. Означає необхідність здійснення дії «потрібно, треба» або відсутність такої (у негативних реченнях).

Із простим інфінітивом уживається в питальних і негативних реченнях стосовно теперішнього або майбутнього часу, виражаючи необхідність. Утворює питальну й негативну форми без допоміжного do.

у негативних реченнях need виражає відсутність такої необхідності «не потрібно, нема чого, немає необхідності», «ненужно, незачем»:

e.g. You needn’t hurry. — «Тобі не потрібно квапитися».

You needn’t tell me about it. — «Тобі не потрібно говорити мені про це».

She needn’t go there. — «Ей незачем идти туда».

Примітка:

You must not come here. — «Тебе нельзя (запрещено) приходить сюда».

You needn’t come here. — «Тебе не нужно (нет необходимости) приходить сюда».

у питальних — сумнів у доцільності дії, при цьому найчастіше передбачається негативна відповідь, перекаладається «потрібно, треба, повинен», «нужно (ли), надо (ли), должен (ли)»:

e.g. Need I repeat it? — «Надо ли мне повторять это?»

Need I write to him? — «Чи потрібно мені написати йому?»

У непрямому мовленні need, подібно must, не змінює свою форму:

e.g. The teacher said that we needn’t come. — «Учитель сказал, что нам не надо приходить».

При відповіді на питання:

e.g. Need I buy any bread and sugar? No, you needn’t. Yes, you must. — «Надо мне купить хлеб и сахар? Нет, не нужно. Да, надо».

Зі складним інфінитивом Perfect Infinitive (відноситься до минулого).

у питальних — той самий сумнів у доцільності, але віднесений до минулого «разве», «чи була необхідність» та ін.:

e.g. Need he have come here? — «Чи була необхідність йому сюди приходити?»

Need you have paid so much? — «Разве тебе обязательно было платить так много?»

у негативних — означає, що дія була зроблена в минулому, але в цьому не було необхідності (марна витрата часу й зусиль) «зря, незачем было, не нужно было», «даремно, не потрібно було» і т.п.:

e.g. You needn’t have come. — «Тебе не нужно было приходить (зря ты это сделал)».

You needn’t have hurried. — «Не потрібно було вам поспішати (даремно ви поспішили)».

You needn’t have worried. — «Не нужно было беспокоиться».

Примітка: Модальне дієслово need не треба плутати зі значеннєвим дієсловом need. (продовження див. у додатках)

Висновки

модальний дієслово переклад еквівалент Розгляд модальних слів як частини мови представляє одну з найцікавіших проблем сучасної лінгвістичної науки. Уперше модальні слова були виділені в російській лінгвістиці; раніше вони звичайно зараховувалися до прислівників.

У роботах закордонних лінгвістів питання про модальні слова раніше ніколи не ставилося. Щодо модальних слів як частин мов не всі лінгвісти дотримуються однієї думки. Ряд учених зараховує модальні слова до прислівників, інші лінгвісти визначають їх в окрему групу слів.

Також ще досі питання щодо виділення модальних дієслів та їх розподілення по групах за особливостями викликає дуже багато спорів у лінгвістів.

Деякі з модальних дієслів у певних значеннях синонімічні, тобто відрізняються тільки відтінками свого значення.

Дієслова-еквіваленти також мають між собою спільності,

Також вони можуть перекладатися на російську та українську мови однаковими словами та виразами, потребуючи додаткового уточнення свого значення, що викликає деякі проблеми при перекладі.

При цьому слід мати на увазі, що між російськими та українськими й англійськими модальними дієсловами немає прямої відповідності, і перекладачеві слід вибирати відповідне слово, яке відповідає контексту. Так, наприклад, модальне дієслово should у реченні You should go and check it може бути передано у різних ситуаціях, як:

«ви повинні, вам необхідно, вам слід, вам варто було б», «вы должны, вам необходимо, вам следует, вам следовало бы».

До групи модальних дієслів входить невелике число дієслів, що виділяються серед усіх дієслів цілим рядом характерних особливостей стосовно їх значення, уживання й граматичних форм.

Коли модальні слова й вставні слова можуть вживатися в одних і тих же значеннях (чи дуже близьких), або заміняти відсутні для модальних дієслів форми, то у таких випадках ми маємо справу із синонімічними конструкціями.

Список використаних джерел

1. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка / М. Я. Блох. — М.: Учебник. Для студентов филол. фак. ун-тов и фак. англ. яз. педвузов: Высш. школа, 1983. — 383 с.

2. Большая Советская Энциклопедия (БСЭ) / [гл. ред. А.М. Прохоров]. — 3-е изд. — М.: Сов. энциклопедия, 1972.

3. Бондаренко В. Н. Виды модальных значений и их выражение в языке / В. Н. Бондаренко. — М.: Филологические науки, 1979.

4. Вагапова Л. Л., Вагапов А. С. Модальность в английских текстах и способы ее передачи в русском языке (на материале научно-популярных и технических текстов) / Л. Л. Вагапова, А. С. Вагапов. — Псков: ПГПИ, 2000.

5. Васильев Александр Английский: правила произношения и чтения, грамматика, разговорный язык [Електорний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу: http://www.alleng.ru/mybook/3gram/6verb₃₅.htm

6. Виноградов В. В. О категории модальности и модальных словах в русском языке / Виктор Владимирович Виноградов. — М.: Наука, 1975, -216 с.

7. Донскова О. А. Средства выражения категории модальности в драматургическом тексте / О. А. Донскова. — М.: Наука, 1982, — 113 с.

8. Зайнуллин М. В. Модальность как функционально-семантическая категория / М. В. Зайнуллин. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986.

9. Зражевская Т. А., Беляева Л. М. Трудности перевода с английского языка на русский (на материале газетных статей) / Т. А. Зражевская, Л. М. Беляева. — М.: Международные отношения, 1972, 140 с.

10. Ильиш Б. А. Строй современного английского языка / Б. А. Ильиш — Ленинград: Учебник по курсу теорет. грам. для студентов пед. инст.: Просвещение, 1971.

11. Качалова К. Н. Практическая грамматика английского языка с упражнениями и ключами: в 2 т. / К. Н. Качалова, Е. Е. Израилевич. — 8-е изд. — Киев: Методика, 2003, — 368, с.

12. Каушанская В. Л. Грамматика английского языка (на английском языке) / В. Л. Каушанская, [Р.Л. Ковнер, О. Н. Кожевникова и др.] - М.: Пособие для студентов пед. инст. и ун-тов: Старт, 2000. — 319 с.

13. Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В.Н. Ярцева]. — М.: Сов. энциклопедия, 1990.

14. Панфилов В. З. Категория модальности и ее роль в конструировании структуры предложения и суждения / В. З. Панфилов. — М., 1977, — 204 с.

15. Швейцер А. Д. Теория перевода. Статус. Проблемы. Аспекты / А. Д. Швейцер — М.: Наука, 1988, — 287с.

Додатки

Can, could

Якщо у реченні (російською чи українською мовою) використовується два заперечення, то у перекладі викристовується складнопідрядне речення, дієслово, слово чи вираз, які по своїй суті заперечні:

e.g. It can’t be hat he hasn’t read the book. He can’t have failed to read the book. — «Не может быть, что он не прочитал книгу».

It cannot be that he hasn’t understood me. He cannot have misunderstood me. He can’t have understand me in the wrong way. — «Не может быть, чтобы он меня не понял».

Для вираження прохання, заброни, дозволу, у питаннях (в офіційному стилі вживається may, у ввічливій формі - could, у звичайному розмовному, повсякденному стилі - can).

Дієслово may, як і can, може вживається для вираження об'єктивної можливості (можливості, що залежить від певних обставин). Деяка відмінність полягає в тому, що дієслово can має на увазі цілком реальну можливість, а вживання may означає передбачувану можливість.

Дієслово may (might) у питаннях, проханнях, заборонах і дозволах. У цих випадках можуть уживатися як may так і can. Дієслово may стилістично більш офіційний, а can частіше вживається в розмовнім мовленні.

Must

Для вираження негативної ймовірності вживаються: негативні префікси, негативні займенники, слова never, probably, obviously, evidently, perhaps, apparently та ін.

e.g. He must have misunderstood you. — «Вероятно, он не понял вас».

The letter must have never been answered. — «На письмо, очевидно, так и не ответили».

They must have had no chance to come. — «Їм, напевно, не вдалося приїхати».

Примітка: У питальному реченні must виражає сильнішу необхідність, ніж need.

e.g. Must I go there? — «Должен ли я пойти туда?»

Need I go there? — «Нужно ли мне пойти туда?»

To have (to)

Примітка: Не треба плутати з немодальною конструкцією:

e.g. I’ve got a car. — «У меня есть машина. (після конструкції стоїть іменник, немодальне значення)»

I’ve got to buy… — «Мені потрібно (змушений, доводиться, повинен) купити… (після конструкції стоїть інфінітив, має модальне значення)»

To be (to)

Синонімія в значенні «потрібність виконання дії»:

should і ought (to) є більш слабкими, менш категоричними формами, ніж дієслово must:

e.g. You must see a dentist. — «Ти повинен (негайно) піти до зубного лікаря».

You should see a dentist. — «Тобі слід піти до зубного лікаря».

You ought to see a dentist. — «Тобі варто було б сходити до зубного лікаря (проконсультуватися)».

два замінники must: to have (to) і to be (to) мають значення «повинен», «должен» з різними відтінками, наприклад:

e.g. I must go there. — «Я повинен (обов'язково, мені потрібно) поїхати туди».

I am to go there. — «Я зобов’язаний… (повинен за планом, за домовленістю)»

I have to go there. — «Я змушений… (повинен замість Н., який занедужав)»

Синонімія у значенні «можливість». МД to be (to) у комбінації з інфінітивом у пасивному стані, виражає можливість (як дієслово can):

e.g. Nothing is to be done. — «Нічого не можна зробити».

There was no taxi to be found at that late hour. — «В тот поздний час невозможно было найти такси».

Need

Модальне дієслово need не треба плутати зі значеннєвим дієсловом need. Значеннєве дієслово need уживається у всіх видах речень і в різних часових формах, які він утворює за допомогою допоміжних дієслів. Питальна й негативна форми в Present і Past Indefinite утворюються за допомогою допоміжного do. Після нього вживається додаток, виражений іменником, займенником або інфінітивом з to.

Модальне дієслово need має тільки одну форму, не вимагає допоміжних дієслів, уживається в питаннях і запереченнях. Після нього вживається тільки інфінітив без to: