Музична казка «Квіткове королівство»

Сценарій Музична казка «Квіткове королівство» .

(На східцях сцени з двох сторін по дві дівчинки-квіточки).

Дівчинка 1. Казка — це життя, це світ, тільки бачиш його ти непростим оком. На світ казки треба дивитися так, як ти його сприймаєш серцем. Якщо таке відчуття є, значить ти в казці.

Дівчинка 2. Пора відправлятися в далекі мандри. Наші маленькі друзі, сідайте разом із героями казки на золотий кораблик — і в дорогу, до великого Квіткового королівства.

Дівчинка 3.1 сонце в мандрівку нас закликає, про дорогу веселу оповідає. Ідіть, мої любі, під ноги дивіться, травам і квітам ніжно поклоніться.

Дівчинка 4. Несіть же їм ласку у кожній долонці. Разом з промінням веселого сонця. Хай же мандрівка казкою стане, Про неї розкажете татові й мамі.

(Звучить музика).

Казкар (сідає на килимок і розказує казку).

Було це так давно, що я вже ледве пам’ятаю. Дуже далеко, на вершині гори, розкинулось Квіткове королівство, яким правив сам король. Жив він з єдиною дочкою-принцесою, яка бавилась зі своїми друзями-квіточками й слухала поради доброї Феї.

(Звучить музика).

(Тихенько відкриваються штори: на сцені квіти в зимовій сплячці. У глибині сцени — трон, на якому спить король і принцеса. Почувши музику, вона прокидається).

Принцеса. І сонечко так високо, і пташки співають, а я ще й досі сплю. Подивлюсь на своїх друзів, чи не проснулись часом вони. Що ж, мої дорогі! Подрімайте ще. Скоро завітає до нас добра Фея та допоможе вам прокинутися від довгої сплячки. І знову ми будемо разом.

Ой, лишенько: татко ще спить. Татку, татусю, прокидайся! Це вже до нас весна завітала.

К о р о л ь. Ой як не хочеться вставати. Такі солодкі сни сняться.

(Звучить музика, виходить добра Фея).

Фея. Добрий день, любі малята! Ми зібралися сьогодні з вами, щоб познайомитися з квітками. У кожної з них є своя таємниця. І знати про це вам треба.

Скільки тут квітів! Тільки вони всі сплять. Ось троянда чайна, її сусідки— скромні нагідки, гладіолуси, матіоли. Усіх не злічите ніяк. Стільки їх довкола!

(Паличкою торкається до кожної квіточки, вони прокидаються. Король із принцесою йдуть на авансцену).

Принцеса. Яка це радість знову бути разом зі своїми друзями-квіточками. Правда, татусю?

Король. Звичайно, моє серденько.

Принцеса. Я хочу про щось тебе попросити. Тільки ти спочатку дай слово, що не відмовиш мені.

Король. Звичайно, моя крихітко! Невже ти думаєш, що я своїй єдиній донечці можу відмовити.

Принцеса. Я дуже хотіла б влаштувати великий квітковий бал і запросити багато гостей. Ти згоден?

Король. Так, але я ще й вирішив зробити тобі сюрприз: запросив до нас на бал чарівного принца з іншого королівства.

Принцеса. Невже? Я тебе сильно-сильно люблю. Ти в мене найкращий і найдобріший. Татку, а який той принц? Гарний? К о р о л ь. Не лише гарний, а й чарівний! (Зміна декорацій).

Казкар. Не за пущами густими, не за горами крутими, зовсім близько звідсіля, де барвінок в'ється, чарівна лежить земля — Королівством зветься. О 12 годині там почався великий королівський бал.

(Сцена відкривається. Звучить музика. Усі танцюють «Падеграс», а збоку підглядає зла Фея. Після танцю квіти і придворні виходять. Звучить музика, і на сцені появляється зла Фея, яка танцює).

Фея. Я є така, як є, я дикий витвір ночі.

Покликання моє - брехати людям в очі.

Я мати — брехунам, я — бабуся брехунятам.

Брешу я тут і там, невтомна і завзята!

Нема для мене меж, я купа зла і скверни.

Зі мною світ пройдеш, але назад не вернеш.

(Ховається за штору. Входять розбійники).

Розбійник 1.

Нас навіть сіяти не треба. Ми просто скрізь, ми, як і ви.

Лиш ви пнетеся до неба, а наш девіз — лютуй, дави!

Розбійник 2.

Пали! Кради! Бреши! Обманюй!

І намовляй, і обмовляй.

Знущайся! Скривджуй, переманюй, Ламай, мордуй, коли, стріляй!

Зла Фея. З’явились ви якраз на час. Тсс! Без гармидеру і крику.

Я посвятити хочу вас у таємницю превелику.

У Квітковому королівстві, де проходить бал, принцеса вихваляється своєю красою. Але ж справжня краса — це-я. Якомога скоріше викрадіть її, щоб не побачила вона чарівного принца, за якого я збираюсь вийти заміж.

Він буде мій! А її приведіть до мене, де вона навіки засне мертвим сном. А на вас чекає велика винагорода!

Розбійники. Ми готові, наша повелителько!

(Сцена закривається).

Казкар. А в королівстві продовжується бал. Веселяться всі, хто тут живе. Навіть сам король.

(Сцена відкривається. Звучить музика. Усі танцюють, принцеса вибігає на авансцену й виглядає, чи не їде принц. А тим часом розбійники, які були неподалік, схопили принцесу й тікають. На сцені появляється зла Фея, яка заморожує всіх).

Казкар. Усе було б добре, якби не клята чарівниця — зла Фея, яка довго мудрувала над тим, як викрасти принцесу. Дочекавшись слушного моменту, коли всі квіти проснулись від довгої сплячки і в честь цього принцеса Влаштувала квітковий бал, лиха Фея, змовившись із розбійниками, викрадає єдину королівську дочку, а всіх придворних з квіточками заморожує.

(Появляється добра Фея).

Добра Фея. Ой лишенько! Що ж це з нашим королівством, квіточками? А де ж принцеса?

Рожинка! Чує моє серце велику біду. Якось треба допомогти нашим бідолашним. Прокидайтеся, мої дорогенькі!

(Усі проснулися, дуже зажурені).

Король. Доню, донечко моя єдина! Куди ж понесли тебе ті злі лиходії? Як тепер мені без тебе жити?

Наказую сумну звістку рознести по всій країні.

Для зачитання царського указу запросити міністра королівства.

Придворний. Його величність міністр королівства — Порту-ла-мак.

Міністр. Хто розшукає та визволить мою Рожинку, той буде правити Квітковим королівством, за того видам свою дочку. Король Півоній.

(Завіса закривається. Зміна декорацій. На сцені хатка Вовчика, криниця й печера).

Казкар.І на квітковий край опустився сум і страх. Усе довкола, стало сіре, мов печаль! У країні — сум і жаль! Щойно барви вигравали, світу радість дарували. Де в країні чарівній радості хоч зерно? Хто красу поверне їй? Хто їй барви поверне?

(Входить принц).

Принц. Одержавши запрошення на бал, швидко зібравшись, я відправився в дорогу, але тут зустрів гінця, який розносив сумну звістку про викрадення чарівної принцеси. Не гаючи часу, я подався на розшук. А може з вас хтось підкаже, куди податися мені? До кого звернутися?

Із залу. Спитай у жабок!

П р й н ц. Я щиро вдячний за пораду. Ну що ж! Будьте здорові!

(Звучить музика. Принц зустрічає жабок, які співають).

Принц. Доброго здоров’я, жабки-квакушки! Може, ви бачили, куди понесли розбійники нашу Рожинку? — ,.

Ж, а б к и. Ні! Ми тільки те й знаєм, що в болоті бавит-ись!' Зате добре, що в дрімучому лісі живе старий вовк, який обов’язково тобі щось підкаже.

П р и н ц. Ну що ж! І на цьому спасибі.

(На сцені хатка вовка, криничка й печера. Принц піднімається на сцену й прямує до хатки).

Вовк. Здавна в тім гаю ночую.

Уперше людський голос чую.

Хто тут плаче? Хто тут є ;

вовкам спати не дає?

Ах, це ти, хлопчик нечемний, Лементуєш в лісі темнім, Шелестиш в гаю моі'м.

Ось я вмить тебе і з'їм, Руки, ноги зв’яжу, На вечерю згризу.

Принц. Вовчику-братику! Допоможи мені в біді великій. За це я тобі в пригоді стану. Може, ти бачив, куди понесли розбішїики чарівну принцесу?

Вовк. Мені цього не знати. Але ти не засмучуйся. Біля старої скелі є криниця, яка знає всі таємниці.

П р и н ц. Дякую тобі, вовчику-братику!

(Принц вирушає до криниці й зникає в лісі. Звучить музика. На сцену виходять розбійники, сідають).

Розбійник 1. Ох і намучились ми! Вередливе попалось 'дівчисько. Але нічого. Ось-ось повинна підійти наша повелителька, яка принесе нам велику винагороду. Ох і заживемо ми тоді.

Розбійник 2. Як їсти хочеться, аж скелі гриземо! Уже всіх кажанів подушили й насмажили!

(Із-за каменя Геркулес кинув яблуко. Вони всі кидаються на нього, а Геркулес в’яже їх шнурком).

Р о з б і й н й к 3. Ой юначе милостивий, відпусти всіх нас ти з миром. Більше не будем, щоб я вмер!

Геркулес. Ні, злочинна ти личина.

Претяжка твоя провина.

Не мине тобі дарма.

На ганьбу, на осуд люду Одведу всіх вас до суду, Жде давно всіх вас тюрма.

(Геркулес виводить розбійників. — Принц підходить до кринички. Заглядає всередину).

Криниця. Я тут лежу сто тисяч літ, Перетворилася на лід Вода моя.

Заглянь у люстро крижане, Що хочеш, запитай мейе:

Все знаю я…

Принц. Скажи мені, криниченько моя, де ділася принцесонька моя?

Криниця. Гай, гай! Знаю, добрий юначе, знаю. Але шлях твій буде нелегкий. І встигнути мусиш до заходу сонця, покиспить зла Фея.

У темних борах, у глибоких ярах все чорне — і квіти, і трави. Чорнющі берези, тополі, дуби, суниці, горіхи, гриби. З комах там живуть лиш одні таргани. Птахи не літають — хіба кажани. Там кублище чорне для себе звило лихе і потворне ненависне зло.

У тім гнізді є скриня. А в скрині - зло. Всередині знайдеш записку, як визволити принцесу.

Принц. Спасибі, добра криничко. Не знаю, чим і віддячити тобі. Але я ще повернуся.

Кр и н и ц я. Поспішай!

(Звучить тривожна музика. Принц підходить до печери, заходить туди, хапає скриню, відкриває та забирає зло.-Зла Фея кам’яніє, її чари закінчились. Принц читає записку).

Принц. Твій шлях пролягає на північ. За високими скелями, у долині, яру, є володіння злої Феї. Там і лежить твоя королівна. І тільки поцілунок принца зможе розбудити її зі сну.

К, а з к, а р. Не гаючи часу, наш принц вирушив у дорогу. Ще багато перешкод прийшлося подолати йому. Але він витримав усі труднощі й упевнено дійшов до своєї мети.

(На сцені ложе, на якому спить принцеса. Принц підходить ближче, приглядається, поправляє одяг, гладить по обличчю та боязко цілує принцесу. Вона просинається).

Принцеса. Ой, як я довго спала. А хто ти, — добрий юначе?

П р й н ц. Це не так важливо. Добре, що ми разом. Нам треба поспішати у твоє королівство, де на тебе чекають батько з твоїми друзями.

К, а з к, а р. І знайшовся добродар — царства вся надія. Що здолав він силу чар Феї-лиходії.

(Звучить музика. Жабки співають і танцюють. На сцені квіти та придворні стоять в зажурі. Тут появляються принц і принцеса).

Принцеса. Годі плакати! Я жива! А Настур-Канін — мій і ваш рятівник.

Король. Рожинко моя! Доню моя єдина! Я вже виплакав усі сльози і думав, що вже не побачу тебе. Спасибі, відважний лицарю! (Цілує принца).

Для виконання й зачитання королівського указу запросити міністра.

Придворний. Його величність міністр королівства — Порту-ла-мак.

Міністр. Королівський указ.

Відважного лицаря — принца Настур-Канна — я оголошую королем Квіткового королівства і віддаю за нього свою дочку. Цю радісну звістку розголосити по всій країні й людей нашого чудового краю запросити на весілля.

Король Півоній

Казкар. Знову країну казкову одягнено в обнову. Вона стала дуже, дуже гарна, різнобарвна, запашна. Недаремно чарівна.

(Усі танцюють «Вальс «, а король свою корону передає принцу).

Казкар. Таке весілля справляли, що весь мир скликали! І я там був, мед-вино пив, хоч у роті не було, а по бороді текло. Бувайте здорові! (На авансцену виходять квіточки).

Квітка 1. Ось і казочка скінчилась чарівна.

Кликала з собою нас вона, Повела в країну квіткових фарб,.

І відкрила перед вами цінний скарб.

Квітка 2. Скарб добра, краси, любові,.

до барвінку в чистім полі,.

до маленької пташини, до червоної калини.

Квітка 3. Хай ваша хата буде багата.

І хлібом, і сіллю, і великим добром,.

І добрим здоров’ям, і піснею, і злагодою,.

І сімейним теплом.