Психічні особливості спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями

Вступ

Актуальність теми: полягає у важливості вивчення спілкування дітей середнього шкільного віку із соматичними захворюваннями. Останнє десятиліття залучає до себе підвищена увага дослідників в області клінічної та педагогічної психології. Даною проблемою займалися Є Г. Ейдемиллер, О. І. Захаров, В. П. Козлов.

Як показує аналіз сучасного психодіагностичного дослідження, вплив соматичних захворювань негативно впливає на сприятливе спілкування дитини середнього шкільного віку та дуже часто не одержує свого задоволення.

Ця обставина веде до формування підвищеної тривожності, розвитку почуття непевності в собі, пов’язаного з неадекватною й нестійкою самооцінкою, зі складностями в особистісному розвитку, установленням міжособистісних контактів, заважає навчанню в школі, а потім професійному самовизначенню. Але це ще не всі висновки по даній проблемі, тому що проблема мало ще вивчена.

Обєктом дослідження виступили діти середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями.

Предметом дослідження є психологічні особливості спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями.

Мета дослідження містить у собі досконале вивчення психологічних особливостей спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями з метою їхнього обліку в роботі практичних психологів, педагогів, медичного персоналу тощо.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати особливості дітей середнього шкільного віку.

2. Ознайомитись з особливостями спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями.

3. Ознайомитись з методами дослідження та провести студії вивчення, щодо спілкування дітей з соматичними захворюваннями та ймовірними шляхами його оптимізації.

Теоретико-методологічною базою дослідження виступили: концептуальні положення, розвинені в сучасній психологічній науці: комплексний підхід до вивчення людини (Б. Г. Ананьев, Л. І. Божович, В. С. Мерлин); біопсихосоціальна модель хвороби й психосоматичний підхід у сучасній медицині й психології;культурно-історична концепція Л. С. Виготського, концепція «десоматизації й ресоматизації» М. Шура, теорія акцентуацій особистості К. Леонгарда та О. Е. Личко, теорія рекапітуляції С. Хола, роботи В. В. Давидова, Д. И. Фельдштеїна, Т. В. Драгунової, Ш. Блера, Ж. Піаже, Д. Б. Ельконіна.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, аналіз статистичних даних, психодіагностичних методик: особистісний опитувальник Бехтеревського інституту (ЛОБІ), методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, проективний рисунок «Моя сімя», нагляд.

Теоретичне значення дослідження полягає в проведенні теоретичного аналізу особливостей спілкування дітей середнього шкільного віку з соматичними захворюваннями.

Практичне значення дослідження полягає в отриманні результатів емпіричного дослідження та можливості їх використання в навчальних заставах, дитячих кошах, лікарнях.

Розділ 1. Особливості спілкування дітей середнього шкільного віку

1.1. Значення спілкування для дітей середнього шкільного віку

Відношення дитини середнього шкільного віку з товаришами, однолітками, однокласниками складніше, багатообразне й змістовне, чим у молодшого школяра. У підлітковому періоді відбувається становлення різних по ступені близькості відносин, які підлітками чітко розрізняються: можуть бути просто товариші, близькі товариші, особистий друг. Спілкування з ними усе більше виходить за межі навчальної діяльності й школи, захоплює нові інтереси, заняття, відносини й виділяється в самостійну й дуже важливу для підлітка сферу життя.

Спілкування з товаришами здобуває для підлітка дуже більшу цінність, причому нерідко настільки високу, що відсуває на другий план навчання, значно зменшує привабливість спілкування з рідними.

Для підлітка відношенні з однолітками виділяються в сферу його власних, особистих відносин, у яких він діє самостійно. Він уважає, що має право на це, захищає своє право, і саме тому нетактовне втручання дорослих викликає образу, протест.

У підлітка дуже яскраво проявляється, з одного боку, прагнення до спілкування й спільної діяльності з однолітками, бажання жити колективним життям, мати близьких товаришів, друга, з іншого боку — не менш сильне бажання бути прийнятими, визнаними, шановними товаришами. Це стає найважливішою потребою [3, 84]. Неблагополуччя у відносинах з однокласниками, відсутність близьких товаришів, друга або руйнування дружби породжують важкі переживання, розцінюються як особиста драма. Сама неприємна для підлітка ситуація — щіро осуд колективу, товаришів, небажання спілкуватися, а найважче покарання — відкритий або негласний бойкот. Переживання самітності важко й нестерпно для підлітка. Неблагополуччя у відносинах з однокласниками штовхає його на пошук товаришів і друзів за межами школи. Як правило, він їх знаходить, але вони не завжди бувають гарними. Такі факти досить відомі по їхніх сумних наслідках. Прагнення підлітка залучити до себе увага товаришів, зацікавити їх і викликати симпатію може проявлятися по-різному: це можуть бути демонстрації власних якостей як прямим способом, так і шляхом порушення вимог дорослих, а також блазнювання, різні розважальні дії, розповіді про всілякий байках і небилицях.

Молодший підліток — громадський працівник по складу особистості. Хлопцям імпонує колективний спосіб життя й діяльності, вони тягнуться до суспільної роботи, люблять її. Вона створить змістовну основу для спілкування підлітків, дозволяє виявити ініціативу, активність, самостійність. У будь-якому заході вони воліють бути діячами, а не споглядальниками.

Взаємини підлітків, як особисті, так і міжгрупові, часто складаються незалежно від відносин з дорослими й навіть всупереч їхньому бажанню й впливу. Ці взаємини мають свій зміст і логіку розвитку.

Для підлітків найбільш важливі достоїнства: якості товариша й друга, кмітливість і знання (а не тільки успішність), сміливість, уміння володіти собою [2, 42].

На першому місці - товариські якості. Щоб здобути не просто популярність, а справжня повага й визнання в підлітків, необхідно насамперед бути гарним товаришем. У зв’язку із цим на початку підліткового періоду нерідко відбуваються зміни в групі рапсі популярних хлопців: по-перше, зникають колишні авторитети й з’являються нові, по-друге, часто спостерігається розбіжність активу класу із групою найповажніший й авторитетних підлітків, тому що в багатьох учителів існує тенденція створювати актив з добре встигаючих і дисциплінованих учнів без обліку їхніх товариських якостей.

Абсолютно неприйнятно для підлітків, до відношення дорослих і товаришів пред’являється ними те саме основна вимога — повага особистості й людського достоїнства [14, 101].

Найважливіші норми кодексу товариства підлітків — повага достоїнства, рівність, вірність, допомога товаришеві, чесність. У середовищі підлітків учинки кожного стосовно товариша, групі, класу не залишаються непоміченими й оцінюються як відповідні або не відповідним цим нормам.

Дуже важливо, що ці норми й вимоги збігаються з найважливішими нормами відносин дорослих — товариських, дружніх, справжнього співробітництва. Завдяки збігу морально-етичного змісту кодексу товариства підлітків з нормами відповідних відносин дорослих спілкування з однолітками є особлива школа розвитку соціально-моральної дорослості підлітка. Це спілкування є практикою по оволодінню новими способами соціальної взаємодії в колективі, які засновані на нормах моралі дорослих. Саме в практиці відносин з товаришами ця мораль засвоюється насамперед [51, 26].

У підлітковому віці розвивається дуже важлива для спілкування особливість — уміння орієнтуватися на вимоги однолітків, ураховувати їх. Це необхідно для благополуччя у відносинах.

Причиною неблагополуччя у відносинах нерідко буває завищена самооцінка, що робить підлітка неприйнятливим до критики й вимог товаришів. Саме тому він стає для них неприйнятним. У непопулярних і знедолених класом підлітків самооцінка часто буває завищена. Благополуччю у відносинах адекватна або навіть небагато занижена самооцінка по цінними товаришами якостям. Характер самооцінки — важливий момент для відносин з ними [14, 81].

Шановні й визнані підлітками командири-однолітки проявляють у діловому спілкуванні подібні достоїнства: вони вміють підкорятися іншому командирові-одноліткові, уміють устати в ряд з товаришами, зразково виконують власні обов’язки, піклуються про загальний успіх, першими починають важку або непривабливу для інших роботу, ставляться до товаришів шанобливо, спокійно, без покрикування й настирливих повчань, допомагають якщо буде потреба. Уміння поважати товариша — необхідна якість для ділових відносин підлітків.

Підлітки прагнуть до спілкування й дружби з однокласниками, які користуються повагою, з, виділяються просуненням у чомусь.

Часто підлітка залучають хлопці дуже різні, із протилежними інтересами, і більше або менш тривалий час коло спілкування з буває широким, але нестійким: установлюються досить тісні, по тимчасові відносини — іде пошук близького товариша. У всіх випадках апробується привабливість спілкування й сумісність двоякого роду — по інтересах і ступеню задоволеності характером особистих відносин.

Для зближення хлопців велике значення має подібність в інтересах й улюблених заняттях, привабливість розмов. Підліток легко заражається інтересами симпатичного йому однолітка й сам намагається прилучити його до власних занять. Нерідке спілкування з товаришем буває настільки привабливо, що разом з ним підліток починає займатися справою, що раніше його не цікавило й зараз теж не з. Однак згодом він може зацікавитися їм власне кажучи. Тому спілкування з товаришами — джерело виникнення нових інтересів підлітка. Сімпатізуючі друг другові хлопці прагнуть до співробітництва в різних справах, доручення кожного часто виконують разом. Уміння гарне працювати разом підлітки дуже цінують.

Достоїнства однолітка, що сподобався, часто змушують підлітка побачити й усвідомити відсутність у себе тих якостей, які йому імпонують і цінуються товаришами. З’являється бажання бути таким же й навіть краще. Товариш стає зразком для підлітка. Він йому або просто наслідує, або починає розвивати в собі певні якості, наприклад фізичну силу й сміливість або вміння стримувати себе, завжди виконувати обіцяне й ін. [25, 27].

Велике місце в спілкуванні близьких товаришів займають розмови. Хлопці обмінюються їхньою інформацією, що цікавить, обговорюють події з життя класу, учинки однокласників, взаємини; розмовляють про сугубо особисті питання, які не підлягають розголошенню, — про плани, мрії і їхнє втілення в життя, про спільні задуми, про романтичні симпатії, причому «таємниці» підлітків стосуються саме цих питань, а також більше інтимних, пов’язаних з половим дозріванням.

Розширення й поглиблення змісту, усвідомлюваного як важливе й особисте, народжує гостру потребу в другу, з яким можна поділитися й порадитися, знайти в нього підтримку й допомогу. Тому виникають особливі вимоги до дружніх відносин — взаємної відвертості й розуміння, чуйності й чуйності, співпереживання й уміння зберігати таємницю. Спілкування, у якому кожний розкриває іншому найважливіший і таємне, свої внутрішній мир, збагачує обо