Етап активної антропогенізації приміської зони Вінниці (20-ті — 50-ті роки ХХ т..)

У першій половині ХХ т. площа приміської зони Вінниці та структура її ландшафтів суттєво не змінилися, проте значно посилився антропогенний вплив міста. Це було зумовлено відбудовою міста після першої і другої світових війн й, частково, розвитком самого міста у 20 — 30-х роках ХХ т. Протягом етапу збільшились (6 — 8%) площі сільськогосподарських (польових) й антропогенних (2 — 3%) лісових ландшафтів, значно зросли площі (7 — 9%) селитебних, зокрема приміських сільських ландшафтів. На цей час припадає активний розвиток гірничопромислових ландшафтів, особливо у найближчих до міста околицях (віддаль 3 — 5 км). Наприкінці 30-х років ХХ століття у приміській зоні Вінниці видобували граніти у 14 кар'єрах — 4, піски — 24, глини (леси й лесоподібні суглинки) — 27, торф — 9 кар'єрах.

Межа зовнішньої приміської зони визначалась сільськогосподарськими (території, з яких у місто привозили продукцію), лісовими (заготівля деревини й дров для міста) й гірничопромисловими (будівельні матеріали) ландшафтами. Зростала, але не так помітно, роль водних (будівництво ставків) антропогенних ландшафтів. Активна антропогенізація приміської зони Вінниці призвела до помітного (60 — 65%) переважання антропогенних ландшафтів й зменшення ролі натурально-антропогенних, трохи менше натуральних.