Система соціального страхування

План

• 1. Система соціального захисту від професійних ризиків
• 2. Організаційна модель соціального страхуванння
• 3. Категорії осіб, захищені системою соціального страхування
• 4. Послуги Фонду
• 5. Фінансування Фонду
• Список літератури

1. Система соціального захисту від професійних ризиків

Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в Україні в 5−8 разів вищий, ніж у розвинених країнах світу. Щорічно у нас на підприємствах травмується близько 130 тисяч чоловік, з них 2,5 тисячі гинуть, близько 15 тисяч стають інвалідами, понад 12 тисяч одержують професійні захворювання. При цьому потерпілий втрачає працездатність, позбавляється можливості заробляти кошти на життя для самого себе і своєї сім'ї. Тому держава впроваджує належний захист працівників шляхом обов’язкового соціального страхування — особливої галузі соціальної політики, спрямованої на забезпечення стабільності життєвого рівня людини.

Розвиток системи обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві має більш як столітню історію. Спершу ця система страхування була створена в 90-і роки минулого століття у Німеччині під керівництвом канцлера Бісмарка. Сьогодні майже в усіх країнах світу соціальне страхування від нещасних випадків визнано першочерговим соціальним і гуманітарним завданням, для чого розроблено спеціальне законодавство, створені відповідні виконавчі органи.

Роботодавець, як відомо, є центральною фігурою в охороні праці. Він відповідає за безпеку і здоров’я працівника, гарантує йому компенсацію за шкоду, заподіяну його здоров’ю. Враховуючи, що така відповідальність для багатьох підприємств загрожує значними, а для середніх і малих — непосильними матеріальними витратами, роботодавці в країнах з ринковою економікою охоче перекладають цю відповідальність на спеціалізовані страхові організації, фінансова база яких завдяки солідаризованим коштам внесків здатна витримати практично будь-які навантаження.

Нині згідно з Програмою діяльності уряду Держнаглядохоронпраці з участю інших міністерств та відомств завершує розробку проекту Закону «Про соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань». Одночасно розробляються необхідні нормативні акти, здійснюються інші підготовчі заходи з тим, щоб, як це й передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1995 р. № 632-р, створити до 1 липня ц. р. механізм реалізації соціального страхування від нещасних випадків — нового виду соціального захисту працюючих в Україні.

Надаючи особливого значення вирішенню цього завдання, парламент країни ЗО жовтня 1995 р. прийняв постанову про проведення найближчим часом у Верховній Раді парламентських слухань щодо законодавчого забезпечення наступного реформування системи соціального страхування.

Створення самостійної системи обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків передбачалося нашим Комітетом ще в концепції вдосконалення управління охороною праці, схваленій Радою Міністрів України в 1990 році. При цьому ми виходили з того, що автономне страхування у відчутній і наочній формі націлює роботодавців на вжиття заходів щодо поліпшення умов і безпеки праці, не допускає прихованого перерозподілу коштів, як це може мати місце при одночасному страхуванні ризиків (у зв’язку із старістю, від захворювання, у разі безробіття). Але, найголовніше, окрема система страхування від нещасних випадків передбачає вищий ступінь соціального захисту працюючих.

Такий підхід базується на громадській думці у більшості країн світу, згідно з яким жертви війни або виробництва мають право на особливі переваги при соціальному захисті. І не випадково понад сто держав світу мають єдиний фонд страхування від нещасних випадків.

Треба прямо сказати, що сьогодні наше суспільство не відчуває повною мірою гостроти проблеми професійних ризиків тому, що вони все ще залишаються «розчиненими» в єдиній державній системі соціального забезпечення та суспільних фондах споживання.

Тим часом перехід до ринкової економіки перетворює проблему професійних ризиків у одне з най сильніших вогнищ соціальної напруженості. Адже у нас до цього часу не вирішені питання право наступництва відповідальності роботодавців за відшкодування шкоди внаслідок втрати працездатності при банкрутстві та закритті підприємств, при їх фінансовій незабезпеченості; немає надійних механізмів, які б забезпечували оплату послуг за лікування, медичну, професійну та соціальну реабілітацію потерпілих на виробництві. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику: вугільної, гірничорудної, хімічної, металургійної промисловості.

Верховна Рада України у прийнятому в жовтні 1992 року Законі «Про охорону праці» (стаття 8) підтвердила необхідність створення самостійного Фонду соціального страхування від нещасних випадків (надалі - Фонд).

Систему соціального страхування передбачається побудувати на таких основних принципах.

2. Організаційна модель соціального страхуванння

Фонд — юридична особа, не перебуває у безпосередньому віданні держави і є самокерованою публічно-правовою організацією, що діє згідно з Статутом, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Держава в особі законодавче уповноважених державних органів здійснює державний нагляд за діяльністю Фонду.

Управління Фондом здійснює Рада Фонду, яка обирається на шість років на паритетних засадах з представників працівників, роботодавців, а також центральних органів державної виконавчої влади, які призначаються цими органами. Як бачимо, платячи внески, роботодавці отримують право на участь в управлінні Фондом. Члени Ради Фонду виконують свої обов’язки на громадських засадах.

Рада Фонду обирає голову Ради Фонду, затверджує Положення про виконавчу дирекцію Фонду, генерального виконавчого директора Фонду та його заступників, річні програми робіт та бюджет Фонду, документи нормативного характеру, які регламентують діяльність Фонду.

Для виконання покладених на Фонд функцій виконавча дирекція утворює республіканське в Автономній Республіці Крим, а також обласні управління, які в свою чергу створюють у районах та великих містах відділення Фонду.

Для вирішення спірних питань при виконавчій дирекції та регіональних управліннях Фонду створюються технічні комісії, до складу яких на паритетних засадах входять представники працівників, роботодавців та місцевих органів державної виконавчої влади.

3. Категорії осіб, захищені системою соціального страхування

Всі працівники, у тому числі практиканти та учні, зайняті на будь-якому підприємстві, у будь-якій організації чи в будь-якій установі на постійній, тимчасовій, сезонній або випадковій роботі, незалежно від віку, статі, національності, розміру доходів і від того, працюють вони за повну чи часткову винагороду або без винагороди, підлягають соціальному страхуванню.

Для оформлення страхування не потрібна згода або заява працівника. Сам факт вступу на роботу або навчання людини свідчить про те, що вона застрахована.

Роботодавцям та працівникам, які зайняті індивідуальною працею і не наймають робочої сили, надається право добровільного страхування.

4. Послуги Фонду

Беручи участь у реалізації державної політики" в галузі охорони праці, Фонд:

повністю відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, виплачує йому або членам його сім'ї одноразову допомогу, втрачений заробіток за лікарняним листком у разі тимчасової або початкової непрацездатності, пенсію при частковій втраті працездатності, пенсію у разі смерті потерпілого, організує похорон померлого, оплачуючи всі пов’язані з цим витрати;

сприяє створенню умов для своєчасної та кваліфікованої долікарської допомоги потерпілому при нещасному випадку, швидкої у разі необхідності його госпіталізації, ранньої діагностики професійних захворювань;

проводить лікування потерпілих у власних спеціалізованих лікувальних установах або на договірних засадах — в інших лікувальних установах з особливо кваліфікованим персоналом;

забезпечує за приписами лікарів повну медичну допомогу потерпілим, яка повинна бути раціонально організованою і скоординованою з загальними службами охорони здоров’я, для чого створюється спеціалізована медична служба соціального страхування;

здійснює перекваліфікацію потерпілих з постійно зниженою працездатністю у власних навчальних закладах або на договірній основі - в інших службах перенавчання інвалідів; працевлаштовує осіб з відновленою працездатністю;

створює самостійно або разом з державою чи з іншими зацікавленими суб'єктами господарської діяльності спеціалізовані майстерні для роботи інвалідів. При цьому витрати виробництва, які не покриваються збутом виготовлюваної такими майстернями продукції, компенсуються Фондом;

виплачує потерпілому компенсацію за часткову непрацездатність пропорційно зниженню його здатності заробляти, якщо інвалід праці, докладаючи в процесі роботи звичайні зусилля, заробляє менше від тієї суми, яку він заробляв до травми;

у разі неможливості працевлаштування інваліда виплачує йому допомогу у повному розмірі втраченого заробітку;

надає допомогу інвалідам у вирішенні соціально-побутових питань;

організує їх участь у громадському житті.

Всі види соціального забезпечення надаються застрахованому та його утриманцям незалежно від характеру, обставин та причин страхового випадку.

Виконуючи організаційно-методичну функцію в управлінні охороною праці в державі, Фонд здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров’ю працюючих, зумовленої умовами праці, у тому числі:

разом з центральними та місцевими органами державної виконавчої влади розробляє Національну програму поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, організовує її виконання;

проводить навчання, підвищення рівня знань працівників і населення з питань охорони праці;

здійснює наукові дослідження в галузі охорони праці;

організовує розробку та виробництво засобів індивідуального захисту працівників;

силами своїх технічних експертів перевіряє стан охорони праці на підприємствах і в організаціях; бере участь у розслідуванні професійних захворювань, групових нещасних випадків, нещасних випадків із смертельним наслідком і з можливою інвалідністю;

надає сприяння центральним і місцевим органам державної виконавчої влади, підприємствам та організаціям у створенні й реалізації ефективної системи управління охороною праці;

веде пропаганду нешкідливих і безпечних умов виробництва;

бере участь у розробці законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Технічні експерти Фонду мають право:

безперешкодно відвідувати підприємства для перевірки виконання законодавства про охорону праці;

проводити незалежну експертизу умов та безпеки праці на підприємствах;

одержувати пояснення та інформацію, у тому числі в письмовому вигляді, від роботодавців про стан охорони праці, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання;

брати участь у роботі комісій з випробування та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю як незалежні експерти;

видавати роботодавцям обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативних актів про охорону праці;

брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;

обмежувати, призупиняти або забороняти експлуатацію устаткування, дільниць, цехів та підприємств у разі порушення правил і норм охорони праці;

накладати штрафи на роботодавців та посадових осіб підприємств, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Всі види соціальної допомоги потерпілим та їх утриманцям, вся профілактична та організаційно-методична робота щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві здійснюється Фондом за рахунок коштів Фонду.

5. Фінансування Фонду

Фонд має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Вся діяльність Фонду здійснюється виключно за рахунок внесків роботодавців. Гроші Державного і місцевих бюджетів, а також гроші працівників не витрачаються на ці цілі. Підприємства роблять внески один раз на рік (з 15 березня по 15 травня), відшкодовуючи вже зроблені Фондом протягом минулого фінансового року витрати.

Така модель фінансування соціального страхування від нещасних випадків уже кілька десятиліть використовується в Німеччині і дуже добре зарекомендувала себе навіть у роки величезної інфляції після першої та другої світових воєн, а також після об'єднання Німеччини, коли від багатьох підприємств колишньої НДР неможливо було отримати потрібний розмір внесків. Цей приклад показує, що всередині цієї системи фінансування можна дуже швидко реагувати на зміни економічної ситуації не тільки на окремих підприємствах, але і в цілих регіонах, галузях.

Тарифи внесків переглядаються через кожні 3−5 років і диференціюються двічі: спочатку на галузевому рівні - залежно від групи техногенного ризику підприємств (таких груп передбачається 6), потім — по підприємствах — залежно від рівня травматизму і стану охорони праці, тобто по кожному підприємству визначається знижка з галузевого тарифу (при низькому рівні травматизму і доброму стані охорони праці) або надбавка до галузевого тарифу (при високому рівні травматизму і поганому стані охорони праці).

Тарифи для дрібних підприємств (з числом працюючих до 20 чоловік) простіше й зручніше встановлювати без другої диференціації, тобто тільки залежно від групи техногенного ризику.

Межі диференціації страхових тарифів за групами ризику можуть коливатися від 0,6 до 20% від річного обсягу виплачуваної заробітної плати. В Іспанії, наприклад, вони становлять 0,9−18%, в ФРН — 0,6−16%, в Японії - 1,0−15%, в Фінляндії - 0,3−11%.

Передбачається й ще один важіль економічного стимулювання та спонукання роботодавців до підвищення рівня безпеки та гігієни праці: якщо нещасний випадок стався внаслідок грубого порушення роботодавцем законодавства про охорону праці, то Фонд соціального страхування може зажадати від нього компенсації всієї суми збитку, крім сплати встановленого щорічного тарифу. Залишки сум від можливого перевищення доходів над видатками Фонду за результатами фінансового року не переводяться до державного бюджету, а використовуються для коригування розміру внесків. На ці ж цілі використовується прибуток, одержуваний Фондом від утримання своїх коштів на депозитних рахунках.

Таким чином, пропонована система соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є ефективним економічним механізмом, що забезпечує, з одного боку, високий рівень соціального захисту працюючих в галузі охорони праці, а з іншого, — спонукає роботодавців вкладати необхідні кошти в техніку безпеки, поліпшення гігієни праці, зниження шкідливості і небезпечності виробничих факторів.

Важливо відзначити, що обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків не виключає і не замінює укладення приватних договорів страхування від нещасних випадків, виплата внесків за якими може здійснюватися як самим працівником, так і (за домовленістю сторін) роботодавцем.

Вся система обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків функціонуватиме виключно на підставі і в рамках Закону про страхування і знаходитиметься під захистом держави. Така у найбільш узагальненому вигляді пропонована нами з урахуванням світової практики модель взаємовідносин між роботодавцями та потерпілими на виробництві, яка, як нам здається, містить у собі збалансовану систему державних і ринкових регуляторів у галузі охорони праці. Реалізація її, безумовно, позитивно позначиться і загалом на суспільстві, і на умовах виробництва, бо ринок змушує роботодавців дбати тільки про те, що має ціну.

соціальний страхування фінансування

Список літератури

1. Внукова Н.М. Соціальне страхування: навч. посіб. / Н. М. Внукова, Н. В. Кузьминчук. — К.: Кондор, 2006. — 352 с.

2. Волощук Г. О. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні: навч. посіб./ Г. О. Волощук, Ю.В. Пасічник, Н. В Прямухіна. — К: Центр навчальної літератури, 2004. — 184 с.

3. Збори на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій у 2009 році // Все про бухоблік та податки. — 2009. — № 3. — С. 26−27

4. Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: навч. посіб./ Ю.С. Конопліна. — Суми.: «Університетська книга», — 2008. 224 с.

5. Обставини, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання // Охорона праці. — 2009. — № 4. — С. 13−14.

6. Юрій С.І. Соціальне страхування: підруч./ С.І. Юрій, М. П. Шварина, Н. В Шаманська. — К.: Кондор. — 2006. 464 с.