Рослини – рятівники від радіації

Рослини — рятівники від радіації

Вступ

Вплив рослин на організм людини Все живе на нашій планеті взаємно впливає один на одного. Тому вплив рослин на людський організм давно доведено. Серед судинних (вищих) рослин природної флори України й такі, введення яких в організм перед або під час дії іонізуючих випромінювань підвищує радіостимуляцію, це рослини, яких умовно можна назвати «радіопротектор» — захисник у харчовому раціоні житлів, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. У раціоні повинні переважати рослини з багатим вмістом вітамінів, пектинів, клітковини, фарбувальних ті інших біологічно активних речовин (БАР). Саме ці рослини здатні підтримувати імунну систему, яка стає досить ослабленою під впливом радіацї, а також захищати мембрани клітин від випромінення, зв’язувати радіонукліди і виводити їх з організму.

Особливо велике значення для захисту організму людини від радіації мають такі рослини, як перстач прямостоячий (в народі його називають калган), буквениця лікарська (хвощ польовий), буркун лікарський, гірчак звичайний (спориш). Антирадіаційні та антисептичні властивості має листя чорниці, буяхів, медунки, звіробою, материнки звичайної та чебрецю повзучого. Також досить сильні антирадіаційни властивості мають плоди і ягоди, зокрема багатьох дикоростучих рослин: бузини чорної, горобини, груші звичайної (дички), журавлини болотної, калини, шипшини, ожини, смородини чорної, чорниці.

Приблизно 200 років тому з коренеплоду топінамбуру (земляної груші) було отримано пектин. Пектинові речовини — пектин, пектинові кислоти (від грец. «pektos» — такі, що згортаються) — це природні полісахариди, які входять до складу кліткової тканини усіх земних рослин. Такі рослини є потужними природними ентеросорбентами, здатними зв’язувати у шлунково-кишковому тракті радіонукліди і виводити іх з організму. До пектиновмісних відносять також цитрусові, яблука, буряк та інші овочі. В Україні розроблено оригінальну технологію його отримання завдяки зусиллям українських вчених, які об'єднались в асоціацію «Пектин».

Крім пектину, радіозахисну дію мають й інші полісахариди типу декстрину і містяться у листі винограду та чаю. Найбільш корисниму з традиційних страв у цьому сенсі є українській борщ, печені яблука, натуральні фруктово-овочеві соки, тощо.

Сприяють виведенню з організму радіонуклідів продукти, що містять кальцій. Також надійним радіопротектором виступають флавоноїдовмісні речовини: мандарини, обліпиха та безсмертник — сприяють виведенню з організму стронцію-90 і цезію-137.

Але є речовини, у яких практично відсутні радіонукліди: крохмаль, цукор, соєві продукти, рослинна олія. Найменш насичена радіонуклідами морська капуста та морепродукти.

Слід зазначити, що рослини є важливою складовою у підтримці здоров’я. Саме вони є потужним джерелом вітамінів, мінералів та речовин, необхідних для повноцінного функціонування організму людини, таких як: пектин, полісахариди, флаваноїди, тощо.

За останні роки значно зріс загальний фон радіоактивності навколишнього середовища. Це пов’язано з розвитком ядерної енергетики, проведенням ядерних випробувань тощо.

Найбільш сильний вплив на радіоактивний фон мала аварія на Чорнобильській АЕС, наслідком якої було забруднення радіоактивними викидами населених територій України, деяких країн СНД, а також ряду держав європейського континенту. Аварійний викид зумовив забруднення навколишнього середовища складною сумішшю радіонуклідів. Так, в перші тижні після вибуху радіаційну обстановку визначали в основному радіаційний йод та 10 -12 радіонуклідів з коротким терміном життя, потім основними дозоутворюючими радіонуклідами стали і залишаються радіоізотопи цезію та стронцію, головна небезпека яких полягає в тому, що вони, мають довший термін напіврозпаду.

При тривалому проживанні на забруднених територіях доза опромінення організму людини формується за рахунок зовнішнього опромінення радіонуклідами, які випали на поверхню ґрунту, а також внутрішнього — через пероральне надходження радіонуклідів до організму з продуктами харчування і водою. В наслідок останнього в сумарне дозове навантаження сьогодні вельми суттєвий і досягає 30 — 50% і більше.

Перстач прямостоячий

Біномінальна назва: Potentilla erecta. Місцеві назви — калган, п’ятипал, дерев’янка, зав’язник тощо.

Біологічна класифікація:

Домен: ядерні (Eukaryota)

Царство: зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

· судинні (Tracheophyta)

· насінні (Spermatophyta)

· покритонасінні (Magnoliophyta)

· еудікоти (Eudicots)

Підклас: розиди (Rosids)

Порядок: розоцвіті (Rosales)

Родина: розові (Rosaceae)

Рід: перстач (Potentilla)

Вид: перстач прямостоячий

Біологічний опис: Багаторічна трав’яниста рослина 15−50 см заввишки з товстим, коротким бульбисто потовщеним дерев’янистим кореневищем. Квітконосні стебла виходять з пазух прикореневих, збірних у пучок листків. Стебла висхідні або прямостоячі, у верхній частині вилчасторозгалужені, короткоопушені, листорозміщення чергове. Стеблові листки зелені, трійчасті з великими парними прилистками, сидячі, з клиноподібно-видовженими надрізано-пилчастими догори листочками. Прикореневі листки 3−5 -пальчасті, черешкові. Квітки на довгих квітконіжках, поодинокі (10−13 мм у діаметрі), правильні, з подвійною вільнопелюстковою оцвітиною. Чашечка з чотирма вузькими частками і підчашею, волосиста. Пелюсток чотири. Вони блідо-жовті, оберненояйцеподібні, виїмчасті, трохи довші від чашечки. Тичинок 15−20, маточок багато, зав’язь верхня. Плід складається з багатьох горішкоподібних сім'янок. Перстач прямостоячий росте в соснових і мішаних лісах, на лісових полянах і суходільних луках, на окраїнах боліт. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні — вересні. Поширений по всій Україні. Заготовляють у Волинській, Рівненській, Житомирській, Чернігівській, Київській, Сумській, Закарпатській і Львівській областях. Запаси сировини значні, але у зв’язку з осушенням боліт вони помітно зменшуються.

Фармакологічні властивості і використання.

Перстач прямостоячий використовують як в’яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб. В експерименті in vitro водні витяжки рослини виявляють цитотоксичну дію, згубно діють на вірус герпесу. Застосування перстачу показане при різних запальних захворюваннях травного каналу (ентерит, ентероколіт, диспепсія); при лікуванні проносів дизентерійного характеру і проносів при туберкульозі; при шлункових і кишкових кровотечах, гіперменореї, маткових кровотечах, пов’язаних з запальними захворюваннями жіночих статевих органів. У народній медицині, крім зазначених вище захворювань, відвар кореневищ перстачу дають усередину при ахілії шлунка, гастриті, виразці шлунка, при захворюваннях печінки, жовтяниці різного походження, ревматизмі та подагрі. Використовують перстач і як зовнішній засіб. Відвар кореневищ використовують для лікування кровоточивих ран, виразок і забитих місць, опіків, різних висипів на тілі, мокнучих екзем, геморою, кольпіту і вульвовагініту різної етіології та для лікування справжньої ерозії шийки матки, а також для полоскання ротової порожнини і горла при афтозі, стоматиті, гінгівіті та ангіні. Порошком з розтертого кореневища присипають обпечені місця. Мазь застосовують від тріщин на шкірі ніг, рук і на губах.

Кореневища перстачу прямостоячого мають в’яжучу, тонізуючу, протизапальну, протимікробну та кровоспинну дію, завдяки чому існує широкий діапазон їх застосування. В-основному їх використовують при гастроентероколітах, проносах, шлунково-кишкових та гемороїдальних кровотечах, зовнішньо — при стоматитах, гінгівітіх, ангінах, захворюваннях шкіри. Відомі такі лікарські засоби на основі кореневищ перстачу, як відвар, настоянка, порошок, еліксир Демідовського, гербатормент, діаррель, гастритол, рефа-ос.

Антирадіаційні властивості.

Ефективним заходом радіаційної профілактики, що реалізується через аліментарний фактор, вважається введення до раціону функціональних продуктів харчування, які містять компоненти з радіозахисними властивостями. антирадіаційний перстач материнка фармакологічний Для захисту організму людини від радіації перстач прямостоячий має велике значення. Антирадіаційні та антисептичні властивості перстачу прямостоячого застосовують в комплексі з іншими травами для отримання більш позитивного результату одужання. Так, перстач прямостоячий у вигляді водного настою коріння ефективно запобігає і усуває ранні зміни, що спостерігаються в організмі у разі довгого впливу низьких доз гама-випромінювання, а подорожник великий — гальмує радіаційний канцерогенез, тобто кінцеві стадії радіаційного ураження.

Техніка вирощування

Деякі відомості про розмноження перстач прямостоячий зустрічаються в літературі (Левіна, 1981; Зайцева, 1983; Николаева, Разумнова, Гладкова, 1985). Однак аналіз відновлення перстач прямостоячий в природних умовах не проводився. При значній кількості насіння, яке створюють рослини щорічно, кількість проростів у природних умовах порівняно незначна і рідко перевищує 5−10% від складу популяції. Ми встановили, що відновлення перстач прямостоячий не залежить від складу угруповання, екотопу, присутності або відсутності деревного намету. У насичених популяціях перстач прямостоячий на відкритих площах кількість проростків насінного походження в окремих лише куртинах досягає 23−47 шт./кв.м, тоді як під наметом дерев — не більше 2−6 шт./кв.м. Однак у більшості випадків ці показники на порядок нижчі. Існує розбіжність між високою насінною продуктивністю перстач прямостоячий і незначним відновленням природних популяцій. Насіння перстач прямостоячий належить до мезобіотичного типу, а значить зберігає схожість до 15 років, можливо і більше (Буйко, Фокіна, 1987). Для проростання насіння потребує тривалого періоду спокою з пониженими температурами, без чого зародок не розвивається. Грунтова схожість насіння у лабораторних умовах порівняно висока (68−93%). Розбіжність між потенційною здатністю насіння до проростання та показниками природного відновлення виду підтверджує існування алелопатичного пресу і значний відпад проростків у перші дні життя. Визначено методику оптимального пророщування насіння P.erecta. Доведено активніше проростання насіння при осінньому посіві по поверхні грунту (936.9%) або після стратифікації пониженими температурами протягом 90−120 днів (808.6%). Вегетативне розмноження перстач прямостоячий в літературі не було описане і нами у природних умовах не відзначене. Однак вегетативне розмноження є перспективним для потреб культури. Нами встановлено, що приживлення перстач прямостоячий пересадкою підземних метамерів становить 92−97%. Розроблено оригінальну методику живцювання перстач прямостоячий. Живці нарізали з розгалужених верхівок підземних метамерів, взятих від статевозрілих рослин 5−12-річного віку. Кількість метамерів можна збільшити пінцируванням верхівок. Так один підземний метамер здатний утворити до 5 дочірніх метамерів. У всіх випадках приживлення метамерів P. erecta було достатньо високим, понад 90%. Вже на другий рік особини вегетативного походження наздоганяють за показниками росту і розвитку повноцінні статевозрілі рослини природної флори. Ця обставина свідчить про перспективність вегетативного способу розмноження перстач прямостоячий в умовах культури.

Рекомендації щодо вживання:

Калган, перед­усім, застосовується як в’яжучий засіб, але вважають, що він тамує біль, діє відхаркувально. При поносах, в тому числі і дизентерійних, п’ють чай — настій з його кореневищ: повну чайну ложку подрібненого корене­вища на 1 склянку кип’ятку. Добова доза — до 3-х скля­нок.

Як знезаражуюче (бактерицидне), кровоспинне, в’я­жуче — вживають відвар подрібненого кореневища: 2 чайні ложки на 1 склянку води. Кип’ятять на слаб­кому вогні хвилин 15, дають дещо прохолонути і відразу проціджують. Дають пити по і—2 столові ложки відвару при загальних процесах у шлунково-кишковому тракті, різних внутрішніх кровотечах (шлункових, кишкових, маткових), при поносах, в тому числі колітних, та при деяких захворюваннях жовчних шляхів та печінки.

Замість настою (відвару) дехто практикує приймання порошку з кореневища двічі на день по чверті чайної ложки. Висипають на язик та запивають теплою пере­вареною водою.

Зовнішньо. Водяний відвар кореневищ — біля 20 г на 1 літр — є засобом для полоскання рота при цинготних захворюваннях, запаленнях ясен, а при ангіні — для полоскання горла. Таким же відваром обмивають рани, пролежні, опіки, відмороження та екзематозні уражен­ня; роблять примочки (останнє не при всіх формах екзем). Крім того, розводять цей відвар (1:1) теплою перевареною водою і використовують для спринцювання при білях, обмивають анальний отвір при геморої, навіть роблять малі клізми (коли немає запорів).

Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах (особливо від вітру) у дітей та дорослих змазують маззю з порошка кореневищ калгану: 5 г заварюють (5 хвилин на слабому вогні) на склянку вершкового масла. Теплим проціджу­ють у банку. Цією маззю змазують і гемороїдальні гулі.

Стала популярною в народі і настоянка калгану на горілці: 3 столові ложки подрібненого кореневища на півлітри. Приймають по чайній ложці 4—5 разів на день. Вона покращує апетит і травлення їжі, діє дещо тоні­зуюче, але те, що вона поліпшує статеву потенцію, на мій погляд, сумнівно.

Порізані і висушені кореневища зберігають у щільно закритих коробках. Строк зберігання — до 4-х років.

Материнка звичайна

Біномінальна назва - Origanum vulgare. Інші назви: орегано, душинка, лебідка, зіновка. Origanum vulgare в перекладі означає «прикраса гір», від слів «oros» — «гора», «ganos» — «прикраса» (по-грецьки); «вульгарний» (vulgare) по-латині - «повсюдна» або «звичайна».

Біологічна класифікація:

Домен: ядерні (Eukaryota)

Царство: зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

· судинні (Tracheophyta)

· насінні (Spermatophyta)

· покритонасінні (Magnoliophyta)

· еудікоти (Eudicots)

Підклас: айстериди (Asterids)

Порядок:губоцвіті (Lamiales)

Родина: глухокропивові (Lamiaceae)

Підродина: Nepetoideae

Рід: Материнка або Орегано (Origanum)

Вид: Материнка звичайна, Душиця

Біологічний опис: багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих з коротким кореневищем. Стебло (30−60 см заввишки) пряме, при основі часто гіллясте, чотиригранне, у нижній частині циліндричне. Листки супротивні, черешкові, довгаста-яйцеподібні (14 см завдовжки), зверху темно-зелені, зісподу світліші, віддалено дрібнозубчасті. Квітки з приквітками, дрібні, неправильні, зрослопелюсткові, у щиткоподібно-волотистих суцвіттях. Чашечка дзвоникувата, п’ятизубчаста, з 13 жилками; віночок невиразно двогубий (5−7 мм завдовжки), рожевий або темно-рожевий, рідше білуватий; верхня губа його виїмчаста, нижня з трьома різними лопатями. Тичинок чотири, маточка одна, стовпчик один, зав’язь верхня, чотирилопатева. Плід — розпадний горішок, горішки овальні, гладенькі. Росте у мішаних і листяних лісах, серед чагарників, на галявинах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні — серпні. Поширена по всій Україні. Райони заготівель: Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська, північна частина Кіровоградської області. Запаси сировини значні.

Фармакологічні властивості і використання.

Зелена маса містить до 1,5% ефірної олії, флавоноїди, дубильні речовини (до 20%), аскорбінову кислоту (в листках 0,57%), гіркі речовини, пігменти. До складу ефірної олії входять тимол і карвакрол (до 44%), біі трициклічні сесквітерпени — до 12%, вільні спирти — до 15%, геранілацетат — до 5%. У плодах міститься до 30% висихаючої жирної олії.

Зібрану у період цвітіння материнку використовують у свіжому або висушеному вигляді як прянощі, а також як сировину для добування ефірної олії. Материнку та її ефірну олію використовують у миловарній, лікеро-горілчаній, рибній, парфумерній, лакофарбу-вальній промисловості. Материнку широко використовують у медицині. Препарати діють як заспокійливий засіб, підсилюють секрецію травних і бронхіальних залоз, перистальтику кишок, траву використовують для підвищення апетиту, при запаленні дихальних шляхів. У вигляді зборів, чаїв або комплексних препаратів її рекомендують як антисклеротичний, гіпотезивний, болезаспокійливий, протизапальний і дезодоруючий засіб. Трава входить до складу сечогінного і вітрогінного чаїв.

У народній медицині материнку широко використовують при жіночих хворобах, геморої, мігрені, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, бронхіті, ревматизмі, при нервових розладах і безсонні, метеоризмі, ентероколіті, холециститі, дискрезії жовчовивідних шляхів, як кровоспинний і протиглистний засіб, для підсилення лактації. Зовнішньо — при алергії й рахіті в дітей, фурункульозі, нагноєннях, для зміцнювальних ванн, при деяких шкірних захворюваннях, запаленні лімфатичних вузлів. Ефірну олію вживають для зняття зубного болю. Материнка — народний засіб проти молі й паразитичних комах у вуликах. Рослина декоративна, чудовий медонос.

Антирадіаційні властивості: Як і казалося раніше, рослини відіграють чималу роль и житті людини, зокрема, такому віжливому факторі, як захист та очищення організму. Материнка звичайна не є виключенням і є гарним захисником людського оргаізму. Таким чином, зелена маса материнки звичайної містить до 1,5% ефірної олії, флавоноїди, дубильні речовини (до 20%), аскорбінову кислоту (в листках 0,57%), гіркі речовини, пігменти. До складу ефірної олії входять тимол і карвакрол (до 44%), біі трициклічні сесквітерпени — до 12%, вільні спирти — до 15%, геранілацетат — до 5%. У плодах міститься до 30% висихаючої жирної олії. Материнку звичайну можна використовувати у комплексі з іншими травами.

Техніка вирощування:

Материнку доцільно вирощувати на добре освітлених південних та південно-східних схилах поза сівозміною в зв’язку з тривалим (6−7 років) періодом використання.

Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні та наступній оранці на глибину 27−30 см. На дуже забур’янених ділянках під материнку застосовують пошаровий обробіток — багаторазові безполицеві й полицеві розпушування на різну глибину. Щоб знищити багаторічні кореневищні бур’яни поле дискують уздовж і впоперек на глибину 10−12 см для подрібнення кореневищ. Після проростання кореневищ бур’яни загортають глибоко у ґрунт плугом з передплужником. При наявності коренепаросткових бур’янів поле перший раз дискують на глибину 6−8 см, друге лущать полицевими лущильниками на глибину 10−12 см.

Враховуючи довголіття культури під основний обробіток ґрунту вносять 40−50 т/га гною або повне мінеральне добриво N₁₀₀Р₂₀₀К₂₀₀. Весною, як тільки зійде сніг, поле боронують в один-два сліди, щоб закрити вологу, а згодом, через декілька днів, культивують на глибину 5−6 см, вирівнюють і проводять передпосівне коткування.

Розмножують материнку насінням або розсадою. Для отримання розсади на 1 га плантації необхідно висіяти 100−120 г насіння.

Кращими строками посіву насінням є ранньовесняний і підзимній. Сіють овочевими сівалками, широкорядним способом з міжряддями 60−70 см, поверхнево. Норма висіву 2,5−3,0 кг/га, оптимальна густота 4−5 рослин на метрі погонному. Сходи з’являються через 12−20 днів.

У після посівний період проводять роботи, пов’язані з розпушуванням верхнього шару ґрунту, захистом посівів від бур’янів, шкідників та хвороб, підживленням добривами (при висоті рослин 8−10 см N₂₀₋₃₀Р₂₀₋₃₀).

На плантаціях другого і послідуючих років життя навесні проводять боронування впоперек рядків та підживлення азотними добривами в дозі N₄₅₋₆₀. Розпушування ґрунту в міжряддях проводять у міру необхідності і припиняють при змиканні рядків.

Збирання врожаю проводять в червні-липні в період масового цвітіння. Довжина квітуючих стебел — 20−30 см. У сприятливі роки можливий другий укіс у серпні-вересні. Сумарний збір сухої сировини за вегетацію становить 40−50 ц/га.

Рекомендації щодо вживання:

Препарати з материнки використовують від нервових стресів і збуджень, в якості заспокійливого засобу, а також вони корисні при атеросклерозі і радикулітах. Відвар материнки: 2 столові ложки подрібненої висушеної трави заливають 1 склянкою киплячої води, тримають на водяній бані 15 хв, охолоджують 45 хв, проціджують, віджимають і доводять обсяг кип’яченою водою до вихідного. Приймають в теплому вигляді по 1/3 склянки 2 рази на день за 15 хв. До прийому їжі. При хронічних циститах, крім прийому настою, рекомендуються сидячі ванни з настоєм, які приймають 1−2 рази на день тривалістю 10−15 хв. Курс лікування — 8−12 днів. Зовнішньо (для компресів, промивань, ванн) застосовують настій. При лікуванні ринітів рекомендується нюхати порошок з трави материнки.

Рекомендації щодо застосування перстачу прямостоячого та материнки звичайної

У багатьох будинках є комп’ютер, мобільні телефони та інша корисна техніка, яка випромінює радіацію або інші види опромінення в певних дозах, які впливають як на дітей, так і на дорослих. Такожз не є великим секретом те, що користувачі можуть перебувати за монітором комп’ютера цілодобово, що не може не відбитися на їхньому здоров'ї.

Звичайно, найкращим способом захисту від радіації є спосіб не перебувати у місцях, в яких дозиметри визначають підвищений радіаційний фон. Найбільш небезпечним місце є місто Прип’ять, та його околиці, де сильний вплив на радіоактивний фон мала аварія на Чорнобильській АЕС, наслідком якої було забруднення радіоактивними викидами населених територій України, деяких країн СНД, а також ряду держав європейського континенту. Аварійний викид зумовив забруднення навколишнього середовища складною сумішшю радіонуклідів.

І як знизити вплив радіації на людину, якщо в місцевості спостерігається радіоактивність? Це зробити цілком можливо за допомогою харчування та природних засобів, підтримання здорового способу життя. В зв’зку з погіршенням екологічної ситуації все більш поширенім стає застосування природних засобів очистки та оздоровлення організму.

У харчуванні варто орієнтуватися на вживання підвищенной кількості овочів і фруктів, що містять природні вітаміни, пектини, клітковину та інші важливі поживні біологічні речовини, полісахариди типу декстрину і містяться у листі винограду та чаю. Найбільш корисниму з традиційних страв у цьому сенсі є українській борщ, печені яблука, натуральні фруктово-овочеві соки, тощо. Доцільно трохи замінити раціон продуктів харчування, додавши в нього продукти, багаті вітамінами А, Е, С, Р, групи В.

Сприяють виведенню з організму радіонуклідів продукти, що містять кальцій. Також надійним радіопротектором виступають флавоноїдовмісні речовини: мандарини, обліпиха та безсмертник — сприяють виведенню з організму стронцію-90 і цезію-137.

Але є речовини, у яких практично відсутні радіонукліди: крохмаль, цукор, соєві продукти, рослинна олія. Найменш насичена радіонуклідами морська капуста та морепродукти.

Отож слід зазначити, що рослини є важливою складовою у підтримці здоров’я. Саме вони є потужним джерелом вітамінів, мінералів та речовин, необхідних для повноцінного функціонування організму людини, таких як: пектин, полісахариди, флаваноїди, тощо.

Список використаної літератури

1. В. І. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Довідник.

2. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів.

3. В. В. Жайворонок Знаки української етнокультури. Словник-довідник

4. Деякі інтернет-ресурси (Вікіпедія — вільна енциклопедія; http://biomedicina.com.ua; http://agroua.net)

5. Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета «Вільне життя»