Основи цитології

ТАГАНРОЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ РАДІОТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

Реферат по.

Концепціям сучасного естествознания.

на задану тему :

Основи цитологии.

Група М-48.

Таганрог 1999 г.

ЦИТОЛОГІЯ (від ціто… і …логия), наука про клітині. Ц. вивчає клітини багатоклітинних тварин, рослин, ядерно-цитоплазматич. комплекси, не расчленённые на клітини (симпласты, синцитии і плазмодии), одноклітинні тварини вирощує, організми, і навіть бактерії. Ц. займає центральне становище у ряду биологич. дисциплін, т. до. клітинні структури лежать у основі будівлі, функціонування та індивідуального розвитку всіх живих істот, та, крім того, вона є складовою гістології тварин, анатомії рослин, протистологии і бактериологии.

Розвиток цитології на початок 20 в. Прогрес Ц. пов’язаний із розвитком методів дослідження клітин. Клітинне будова було вперше виявлено анг. ученим Р. Гуком у низці вирощує, тканин в 1665 завдяки використанню мікроскопа. До кін. 17 в. з’явилися роботи микропистов М. Мальпиш (Італія), Грю (Великобританія), А. Левенгука (Нідерланди) та інших., показали, що тканини мн. вирощує, об'єктів побудовано з осередків, чи клітин. Левепгук, ще, вперше описав еритроцити (1674), одноклітинні організми (1675, 1681), сперматозоїди хребетних тварин (1677), бактерії (1683). Дослідники 17 в., які поклали край початок микроскопич. вивченню організмів, у клітині бачили лише оболонку, заключающую у собі полость.

О 18-й в. конструкція мікроскопа була на кілька поліпшено, гол. обр. за рахунок вдосконалення механич. частин 17-ї та освітить, пристосувань. Техніка дослідження залишалася примітивною; вивчалися переважно сухі препараты.

У перші десятиліття 19 в. уявлення про роль клітин на будову організмів значним чином розширилися. Завдяки трудам ньому. вчених Р. Линка, Я. Мольдсйхавера, Ф. Мейена, X. Моля, франц. вчених П. Мирбеля, П. Тюрпена та інших. в ботаніки утвердився погляд на клітини як у структурні одиниці. Було виявлено перетворення клітин на проводять елементи рослин. Стали відомі нижчі одноклітинні рослини. На клітини почали дивитися як у індивідууми, які мають життєвими властивостями. У 1835 Міль вперше спостерігав розподіл вирощує, клітин. Дослідження франц. вчених А. Мильн-Эдвардса, А. Дютроше, Ф. Распая, чеш. ученого Я. Пуркине та інших. до сірий. 30-х рр. дали великий матеріал по микроскопич. структурам тварин тканин. Мн. дослідники спостерігали клітинне будова різних органів тварин, а нек-рые проводили аналогію між елементарними структурами тварин і звинувачують вирощує. організмів, підготовляючи цим грунт створення общебиологич. клітинної теорії. У 1831—33 анг. ботанік Р. Броун описав ядро як складової частини клітини. Це відкриття привернула увагу дослідників до вмісту клітини, і дало критерій для зіставлення тварин і звинувачують вирощує, клітин, що зробив, зокрема, Я. Пуркине (1837). ньому. учений Т. Шванн, спираючись на теорію розвитку клітин ньому. ботаніка М. Шлейдена, де особливе значення надавалося ядру, сформулював загальну клітинну теорію будівлі та розвитку тварин і звинувачують рослин (1838—39). Невдовзі клітинна теорія була поширена і найпростіших (ньому. учений До. Зибольд, 1845—48). Створення клітинної теорії стало найсильнішим стимулом до вивчення клітини як всього живого. Важливе значення мало введення у мікроскопію иммерсионных об'єктивів (водна иммерсия, 1850. олійна. 1878), конденсора Еге. Аббе (1873) і апохроматов (1886). У сірий. 19 в. почали застосовувати різні методи фіксації і забарвлення тканин. Для виготовлення зрізів розробили /методи заливання шматочків тканини. Спочатку зрізи виготовлялися з допомогою ручний бритви, а 70-х рр. бралося письмове приладдя особливі прилади — микротомы. У результаті розвитку клітинної теорії поступово з’ясувалася провідна роль вмісту клітини, а чи не її оболонки. Уявлення про спільність вмісту різних клітин знайшло своє вираження у поширенні применённого щодо нього Молем (1844, 1846) терміна «протоплазма», введённого Пуркине (1839). Всупереч поглядам Шлейдена і Шванна виникнення клітин з бесструктурного неклеточного речовини— цитобластемы, з 40-х рр. 19 в. починає зміцнюватися переконання, що збільшення кількості клітин відбувається шляхом їх розподілу (ньому. вчені До. Негелн, Р. Келлп-кер і Р. Ремак). Подальшим поштовхом до розвитку Ц. послужило вчення ньому. патолога Р. Вирхова про «целлюлярной патології» (1858). Вирхов розглядав тваринний організм як сукупність клітин, кожна гілка к-рых має усіма властивостями життя; він висунув принцип «omnis cellula e cellula» [кожна клітина (відбувається лише) з клітки]. Виступаючи проти гуморальной теорії патології, до-раю зводила хвороби організмів до псування организменных соків (крові й тканинної рідини), Вирхов доводив, що у основі будь-якого захворювання лежить порушення життєдіяльності тих чи інших клітин організму. Вчення Вирхова змусило патологів узятися до вивчення клітин. До сірий. 19 а. «оболочечный» період вивченні клітини закінчується, й у 1861 роботою ньому. ученого М. Шульце стверджується погляд на клітину як у.