Формування молодіжної політики в Донецькому регіоні

Формування молодіжної політики в Донецькому регіоні

Агєєва О.Л.

Сучасна державна молодіжна політика представляє собою, перш за все, діяльність органів влади зі створення умов самореалізації молодої людини, соціально-позитивної діяльності молодіжних об'єднань та молодіжних ініціатив, діяльність зі створення законодавчих гарантій для молоді у правовій, економічній та інших сферах діяльності. Проте, треба розуміти, що загальні засади цієї політики мають окреме моделювання на регіональному та місцевому рівнях. Регіони України мають свою, більше чи менше, виражену специфіку, яку, безумовно, потрібно враховувати при реалізації молодіжної політики на місцях. Практика і позитивний досвід формування державної молодіжної політики в одному регіоні в певних аспектах можуть бути неприйнятними для іншого. Тому вивчення специфічних умов розробки та впровадження молодіжної політики в регіонах є актуальним питанням для сучасного формування державної молодіжної політики.

Важливість дослідження обумовлена також тим, що проблема регіонального впровадження державної молодіжної політики не знайшла достатньо глибокого відображення у літературі. За наявності значної кількості досліджень державної молодіжної політики, регіональний її аспект поки що залишається малодослідженим. Так, у колективних виданнях та працях Є. Бородіна, М. Перепелиці, М. Головатого, О. Старинця, В. Головенько та інших загалом вивчалась державна молодіжна політика, а саме законодавча база, механізми реалізації та розробка державних програм та проектів для молоді. Проте вивчення регіональних аспектів й особливо факторів, на які спирається вироблення цього напрямку молодіжної політики, з урахуванням особливостей конкретної області (в даному випадку Донецької), практично не велося.

В основу дослідження окремих аспектів статті лягли роботи: М. Головатого «Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення» [1] та М. Перепелиці «Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект)» [4]; які дають характеристику загальній державній молодіжній політиці в Україні та її регіональному втіленню; М. Пістуна, К. Мезенцева, В. Тьорло «Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект» [5], в якій розглядається методологія характеристики окремих регіонів України. Джерелознавчу основу дослідження склали статистичні матеріали представлені в дослідженнях Є. Бородіна, М. Василенко, В. Головенько «Молодь України на ринку праці» [3] та С. Горобчишиної «Регіональний портрет України» [2], яка присвячена демографічним, соціально-політичним та економічним особливостям Донецької області та ін.

Метою статті є вивчення природно-географічних, політичних, соціальних, економічних та культурних факторів, які впливають на впровадження молодіжної політики у Донецькій області. Ставляться завдання проаналізувати специфічні умови розвитку для молодої людини у зазначеному регіоні та дати відповідні рекомендації щодо дій державних та місцевих органів влади відповідно до цих умов.

Особливості регіону, на які спирається Донецька обласна адміністрації при вироблені головних механізмів реалізації молодіжної політики, розглянемо за запропонованою класифікацією М. Пістуна. Регіональні можливості та відповідно регіональні інтереси молоді значною мірою визначаються особливостями території, впив якої залежить від системи взаємодіючих зовнішніх і внутрішніх чинників. До найважливіших внутрішніх чинників, що впливають на стратегію формування молодіжної політики в Донецькому регіоні, відносяться:

• — соціально-демографічні та природно-екологічні чинники (чисельність та структура населення, рівень соціального розвитку молодого населення Донецького регіону);
• — економічні, які розкривають просторову організацію виробничого потенціалу (вигідність економіко-географічного положення, потреби регіону, рівень спеціалізації людської діяльності, зайнятість трудових ресурсів, їх кваліфікація, рівень розвитку виробничої та підприємницької інфраструктури, забезпеченість виробництва професійними кадрами тощо);
• — культурно-освітні чинники (якість та можливість отримання освіти, необхідність у морально-етичному та патріотичному вихованні, підтримка молодіжної ініціативи тощо);
• — законодавчі та інформаційні характеристики регіону, які визначають ефективність управлінських рішень [5,29−55].

Значимою передумовою розробки регіональної політики є регіональні відмінності у соціальному потенціалі та рівні соціального розвитку, важливим індикатором якого є демографічна ситуація в регіоні. Якщо аналізувати демографічну ситуацію в Донецькій області, то тут вона найнесприятливіша. Так, на 2008 рік кількість молоді віком до 35 років склала близько 1500,0 тис. осіб, дітей та підлітків до 18 років — близько 1000,0 тис. Така віково-полова структура населення регіону відображає демографічну кризу, яка склалась переважно у 1990;х роках, утримується чітка тенденція спаду народжуваності, а відтак все більш відчутним є старіння населення. Через те в області немає навіть елементарного відтворення населення, а спостерігається навпаки негативний приріст. Проте, останнім часом, через поступове підвищення народжуваності з’явилась тенденція зниження цього показника: — 9,9 у 2004;2005 роках і - 9,0 в 2006 році. Насправді серйозні демографічні проблеми в першу чергу викликає стан здоров’я дітей та молоді. Протягом 2002 — 2006 років захворюваність дітей віком до 14 років зросла на 2,4%, поширеність хвороб — на 7,3%. Кожна шоста дівчина до 14 років та кожна третя у віці 15−17 років має патологію репродуктивної системи [6,2−4].

Частково ця проблема вирішується організацією оздоровлення дітей, проте для її повноцінного анулювання необхідні заходи, які виходять за межі компетенції молодіжної політики, а саме вирішення катастрофічної екологічної ситуації в промисловому регіоні, яким є Донецька область. Необхідно враховувати, що екологічне становище в регіоні накладає суттєвий вплив на усі сторони життєдіяльності населення у результаті дуже активного виробничого природокористування. Отже, враховуючи незадовільну демографічну ситуацію в регіоні особливе значення в сфері формування регіональної молодіжної політики має охорона здоров’я матері й дитини, стимулювання репродуктивної функції сім'ї.

Окрім проблеми поліпшення стану здоров’я серед молоді, яка є безпосередньою причиною тяжкої демографічної ситуації, існує кілька побічних чинників, які є характерними для Донецької області та мають безпосередній вплив на демоситуацію в регіоні. Одним з факторів, що негативно вливають на становлення молодих сімей та народження дітей й можуть бути вирішенні безпосередньо заходами регіональної молодіжної політики, є незабезпеченість молоді житлом. За даними обласного управління статистики на квартирному обліку на 2008 р. перебувало 98,5 тис. сімей та одиноких громадян. При цьому на обліку в Донецькому регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перебувало 13,8 тис. молодих сімей та одиноких молодих громадян [6,2]. В існуючий ситуації молодь на ринку житла є мало функціональною. Головна причина цього відсутність коштів у такому розмірі, щоб бути повноцінним учасником товарно-грошових відносин на цьому ринку. А розвиток існуючої державної програми кредитування молоді гальмує значне збільшення власних внесків позичальника та значна сума перевищення, яку повинен внести позичальник за рахунок власних коштів. Таким чином, відсутність власного житла є перепоною для створення молодої сім'ї та зупиняє родину при прийнятті рішення про народження дитини.

Безпосередньо до соціальних проблем регіону, які необхідно враховувати при вироблені молодіжної політки, відноситься безпосередньо добробут молодого населення соціально-незахищених груп регіону. В області майже 7% дітей потребують державної соціальної допомоги, серед них: сироти, позбавлені батьківської опіки, дітей-інвалідів, малозабезпечені та ті, що проживають у неблагонадійних сім'ях. До того ж, в регіоні нараховується 14 тис. дітей інвалідів, яким необхідний не тільки соціальний захист, а й соціальна реабілітація, а в подальшому й самореалізація, в першу чергу професійна [6,4].

Крім того, перед більшістю молодих людей Донецької області у віці від 15 до 35 років постає проблема працевлаштування. До 2002 року рівень безробіття в регіоні був загрозливий — 224,7 тис. і це при загальній кількості населення області 4841,1 тис осіб, що склало 4,6% безробітних, молоді люди віком до 35 років склали біля 50% від цієї цифри [2,93]. Проте, після 2002 року спостерігається поліпшення ситуації, знов таки завдяки високій концентрації промисловості в регіоні, яка дає робочі місця для молодих спеціалістів. Так, на сьогодні питання працевлаштування серед молоді регіону має трошки іншу характеристику, ніж в 90-і роки — це тепер не проблема безробіття, а проблема отримання місця роботи за обраною спеціальністю.

Отже, аналіз соціально-демографічних та екологічних чинників, які впливають на формування молодіжної політики в регіоні показав, що в першу чергу необхідно звернути увагу на покращення демографічної ситуації в регіоні, яка складається з двох проблем: фізичної (екологія та залежний від неї стан здоров’я молодих людей) та матеріальної (житлові проблеми, матеріальний добробут, професійна самореалізація).

Наступна група чинників, які мають вплив на формування регіональної політики стосовно молоді - це економічні показники. Хоча, треба зауважити, що ця група безпосередньо пов’язана з попередньою соціально-демографічною, бо такі вже означені характеристики як соціальний добробут, безробіття, фінансова незалежність молодих людей — є прямим наслідком економічного розвитку регіону.

Від характеристики економічної діяльності регіону, залежить й проблема зайнятості трудових ресурсів відповідно до їх кваліфікації. Незважаючи на промисловий потенціал Донецької області, який забезпечує достатню кількість робочих місць, на ринку труда в регіоні спостерігається професійно-кваліфікаційний дисбаланс попиту та пропозиції. З одного боку, на робітничі спеціальності приходиться близько 70% загального числа вакансій, які потребують фізичної праці та являються цілком «чоловічими», а з іншого більшість молоді, яка ще не реалізувала ще свій трудовий потенціал — жінки. До того ж більше 60% безробітних — це люди з вищою освітою, а ринок праці здебільшого не потребує необхідності у дипломованих спеціалістах [3,121−123]. Ця проблема в Донецькій області потребує корекційного втручання держави, й особливо це стосується молодіжної політики, бо саме молодь складає фундамент для забезпечення економіки регіону трудовими ресурсами й одночасно, саме молоді люди потребують державної допомоги у професійній самореалізації.

Важливу групу факторів, які є визначальними при формуванні молодіжної політики є культурно-освітні чинники, серед яких характеристика якості та можливості отримання освіти, морально-етичному та патріотичному вихованні, підтримка соціальної активності молоді тощо.

Економічний добробут молоді базується на якості отриманої освіти. На 2008 рік у 18 державних вузах ІІІ-ІУ рівнів акредитації в Донецькій області навчалось 130 тис. студентів, активно функціонують 70 державних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, де навчається близько 60 тисяч студентів, сектор недержавних вузів нараховує 11 вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації, де навчається 20 тисяч студентів. Загалом кількість молодих людей, які відносяться до категорії студентської молоді та в майбутньому стануть дипломованими спеціалістами налічує 210 тисяч і ця цифра є відносно стабільною в останні 5 років [6,3]. Якщо враховувати, що кількість молоді віком від 18 до 35 років на 2008 рік склала 1569 тисяч осіб, тобто якраз вікова категорія, на яку приходиться період отримання освіти, то відсоткове відношення складає 13,4%, тобто досить високий показник.

Однак, система освіти в Донецькій області має низку проблем, на які необхідно звернути увагу при вироблені пріоритетів формування молодіжної політики. Одразу треба зауважити, що всі вони здебільшого не мають регіонального обарвлення та є характерними для всіх областей України. Нині в Україні відбувається етап відпрацювання в умовах переходу до єдиної європейської Болонської системи освіти та нового прийому до вищих навчальних закладів на основі зовнішнього тестування, що викликає низку труднощів, з якими стикається будь-яке докорінне реформування. Крім того, незатребуваність інтелекту з боку суспільства впливає на ставлення учнів до навчання. Відсутність мотивації відповідно знижує якість знань. Формування суспільної потреби в людях з високим рівнем освіти і забезпечення соціальних умов для їх самореалізації в державі повинно бути одним з невідкладних заходів [8].

Необхідно зауважити ще й на тому, що в області проживає досить політично-, соціальнота культурно-активна молодь. Показником є розвиток молодіжних громадських організацій, яких на 2005 р. було вже більше 350 [7,10] та електоральна активність молоді, яка яскраво спостерігається починаючи з 2004 року. В таких умовах, готовності співпрацювати в руслі держава-молодь, молодь-держава, для вироблення пріоритетів регіональної молодіжної політики підтримка та розвиток молодіжного руху та молодіжних ініціатив є надзвичайно актуальним як в плані соціального становлення та розвитку молоді, захисту її професійних інтересів, так і в плані реалізації громадянського і творчого потенціалу.

Нарешті, фактором, який характеризує ефективність та якість формування молодіжної політики є законодавча та інформаційна основа впровадження управлінських рішень. Щодо нормативно-законодавчої бази, то ця галузь є цілком сформованою й має цілеспрямоване поетапне формування. В Донецькій області відправним пунктом нової моделі молодіжної роботи вважається прийняття Донецькою обласною радою народних депутатів у березні 1991 року концепції «Про загальні засади молодіжної політики в області та першочергові заходи щодо її реалізації» [1,96]. Прийняття цієї концепції дало змогу визначити основні напрями діяльності щодо вирішення проблем молоді та розпочати створення організаційно-управлінських структур з молодіжної роботи в органах виконавчої влади. Починаючи з 1993 року, на місцях приймалися нормативні документи, які визначали конкретний порядок створення мережі центрів соціальних служб для молоді, матеріально-технічне, фінансове та кадрове їх забезпечення, всі ці документи відповідали загальнодержавному курсу та їх вироблення стало другим етапом у формуванні законодавчої основи молодіжної політики. Нарешті, починаючи з 2000;х років вже повністю оформлена ювенальна система почала нарощуватись додатковими законами та законодавчими актами, державними та місцевими програмами, які забезпечували законодавчу базу для окремих напрямків молодіжної політики, таким чинної її конкретизуючи. На сьогодні можна з впевненістю говорити про стовідсоткове забезпечення нормативно-правової бази для реалізації регіональної молодіжної політики, яка з часом буде лише уточнюватись та доповнюватись в залежності від викликів часу. Проблемою залишається лише джерела фінансування цих проектів, бо фінансова підтримка здебільшого покладається на місцевий бюджет, й розраховується за остаточним принципом. влада молодь самореалізація законодавчий Щодо інформаційного рівня забезпечення молодіжної політики Донецького регіону, то тут існує низка труднощів. Джерелами інформації для молоді області є засоби масової інформації, Інтернет та такі безпосередні шляхи отримання інформації як школа, ВУЗ, місце праці тощо. Якщо аналізувати першу групу, то вона є достатньою, проте суб'єктивною, в області виходить понад 500 обласних, районних та міських газет та журналів, більше 10 телеканалів та радіостудій [2,94]. Проблема постає в тому, що власниками всіх цих об'єктів є або приватні особи, або підприємства та організації, зрозуміло, що об'єктивність інформації з цих джерел викликає певні сумніви. Хоча, недостачу в галузі отримання інформації покриває наявність супутникового телебачення та Інтернету, де можна ознайомитись з інформацією різних джерел. Друга проблема це нерівномірність доступності інформації для різних вікових та соціальних груп молоді, здебільшого вона доступна для тих молодих людей, які є школярами чи студентами, а це менш 50% всієї молоді Донецької області.

Таким чином, бачимо, що прийнята державна молодіжна політика висуває до здійснення молодіжної політики на регіональному рівні певні вимоги, слугуючи для кожного регіону своєрідним стимулятором у вирішенні молодіжних проблем у рамках загального розвитку суспільства, вона повинна передбачати можливість прийняття на місцях таких рішень, які враховували б регіональні особливості молодіжних проблем. Результати дослідження особливостей Донецького регіону показали, що молодіжна політика в даному випадку має формуватися і здійснюватися з урахуванням перш за все соціально-економічних особливостей даного краю, менталітету, культури, традицій та демографічної ситуації. Необхідно звертати увагу більш за все на соціальні особливості умов формування молодіжної політики. Деякі з них не різняться з проблемами всеукраїнського масштабу, такими як демографічна ситуація та допомога соціально-незахищеним групам населення. Проте, деякі аспекти у формуванні політики стосовно молоді в Донецькій області є унікальними та потребують конкретних дій, це трудове питання — через велике відсоткове відношення молоді в регіоні, а з цим невід'ємно пов’язані й житлові проблеми. Крім того, існує ще велика кількість невирішених питань, серед яких перше — це фінансування, яке останнім часом хоча й і займає достатню долю державного бюджету, але потребує збільшення для повного забезпечення потреб молоді на сучасному етапі. Також, необхідне збільшення прав самоврядування для ширшої реалізації ініціативи молодих людей, яка, на щастя росте і має при вірному підході великі перспективи.

Поруч з тим, незважаючи на всі регіональні відмінності Донецької обл., політика стосовно молоді, має бути адекватною державній молодіжній політиці. Лише в цьому випадку вона буде дієвою і відіграватиме спрямовуючу роль у соціальному становленні та розвитку молоді. Й навпаки, державна молодіжна політика, яка визначає спільну основу для регіональної політики стосовно молоді на місцях, має враховувати ті відмінності, за якими розвивається конкретний регіон та надавати можливість місцевим органам влади вносити зміни до запропонованого курсу для оптимізації регіональних і державних програм на державному рівні.

Література

• 1. Головатий М. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. — К.: Наукова думка, 1993. — 238 с.
• 2. Горобчишина С. Регіональний портрет України: Український незалежний центр політичних досліджень. — К.: УНЦПО, 2003. — 335 с.
• 3. Молодь України на ринку праці: щоріч. доп. Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді (за підсумками 2006 р.)/ Є. Бородін, М. Василенко, В. Головенько та ін. — К.: Крамар, 2005 — 200 с.
• 4. Перепелиця М. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект): Дисертація канд. політ. наук: 23.00.02/ Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. — К., 2001. — 203 с.
• 5. Пістун М., Мезенцев К., Тьорло В. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект: Монографія. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 130 с.
• 6. Регіональна комплексна програма «Діти. Молодь. Сім'я» на 2008;2012рр. — Донецьк, 2008. — 50 с.
• 7. Розвиток молодіжного робітничого руху. ІІ Відкрита конференція. — Маріуполь, 08−10 липня 2005.
• 8. Щудло С. Якість освіти та рівний доступ до неї як пріоритети молодіжної політики// Молодіжна політика: проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (Дрогобич, 10−11 березня 2006 року). — Дрогобич: ДДпУ, 2006. — С.184−189.