Ірландські саги. Їх міфологічна стихія

Зміст Вступ

1. Історичне тло середньовіччя

2. Розвиток культури в Ірландії

3. Саги героїчні

3.1 Хвороба уладів

3.2 Повість про кабана Мак-Дато

3.3 Народження Кухуліна

3.4 Сватання до Емер

3.5 З саги «Викрадення бика з Куалнге»

3.6 Хвороба Кухуліна

3.7 Смерть Кухуліна

4. Саги фантастичні

4.1 Зникнення Кондла Прекрасного, сина Конда Ста Битв

4.2 Плавання Брана, сина Фебала

4.3 Повість про Байла Доброї Слави

4.4 Любов до Етайн

4.5 Смерть Муйрхертаха, сина Ерк

4.6 Пригоди Кормака в Обітованої країні

4.7 Плавання Майл-Дуйля

4.8 Переслідування Діармайда і Грайне

Висновки Джерела

Вступ Актуальність: Кельти являються однією з тих груп племен, поетична творчість яких найменш знайома сучасному читачу, тому доцільним являється дослідження ірландських саг. Мета: Ознайомлення із кельтською народною творчістю та донесення коротких відомостей про неї учням перших курсів. У Новий час про Ірландію заговорили як про країну, де на душу населення припадає більше легенд і казок, ніж де б то не було ще в Західній Європі. Один з фольклористів зважився навіть стверджувати, що в будь-якому приході ірландського графства Голуей більше хороших казкарів, ніж на всьому континенті. Можливо, тут є і не чуже кельтському духу перебільшення, але не можна заперечувати, що цей маленький острів на крайньому заході Європи справді має багатющу фольклорну традицію, ще до недавнього часу живились патріархальним укладом життя багатьох ірландських графств. Не настільки очевидна для неспеціалістів, проте абсолютно безумовною є зв’язок унікальної ірландської традиції з різноманітним світом ірландських середньовічних саг, що потрапили на сторінки рукописів після затвердження в V столітті на острові християнства і дійшли до нас всупереч всім обставинам, які не раз погрожували самому існуванню кельтської культури країни.

Руйнівні набіги вікінгів, нашестя лицарів-норманів, важкі часи англійського панування в Ірландії стали причиною загибелі безлічі рукописів, та все ж література середньовічної Ірландії поступається в Європі за своїм багатством лише грецькій та латинській.

Культура цієї країни, відображена в рукописах, перебувала в постійному становленні, переживала складні і багато в чому несхожі на навколишнє процеси. Проте сама ця складність, сплетіння архаїчності і новацій, творчої активності і дотримання багатовікових канонів і роблять знайомство з ірландською традицією привабливим як для фахівців, так і для читачів. (7)

1. Історичне тло середньовіччя Середньовіччя — період європейської історії від 5 століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації (кінець 15 століття — початок 16 століття).

Термін «середньовіччя» виник в Італії в XIV—XVI ст. у колі істориків і літераторів, передових людей свого часу. Вони схилялися перед культурою Древньої Греції і Древнього Риму, старалися відродити її. «Середніми віками» вони назвали час між античністю і своєю епохою. Надалі в науці закріпився розподіл історії на древню, середньовічну і нову. Середньовіччя в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплює час від краху Західної Римської імперії в V ст. до епохи Великих географічних відкриттів (рубіж XV—XVI століть), причому повне панування саме середньовічного типу культури в Європі зв’язують не з усім періодом, а з V—XIII ст. Потім в Італії зароджується перехідна культурна епоха — Відродження, що охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу.

Оцінка середніх віків в науці мінялася. Гуманісти епохи Відродження (саме ввели термін) і просвітники XVIII ст. (Дідро, Вольтер, Монтеск'є) називали їх «темними віками», писали про глибокий занепад культури. На противагу їм романтики XIX ст. у наукових і, особливо, в художніх творах ідеалізували середньовіччя, були схильні бачити в ньому втілення вищої моралі. Сучасні вчені переважно уникають крайнощів. Визнається, що в порівнянні з античністю, загубились багато які досягнення культури, але водночас у сферу культурного розвитку було залучено нові народи, зародилися національні культури.

Формування середньовічного типу культури на території колишньої Римської імперії відбувалося різними шляхами. Східна Римська імперія зберегла свою державність і єдність. Візантія протягом всього середньовіччя залишалася великою і впливовою державою, візантійська культура стала прямим продовженням античної. Але в 1453 після завоювання турками-османами її історія перервалася.

Соціально-економічний лад середньовіччя в Західній Європі схематично можна змалювати таким чином. На розвалині Західної Римської імперії виник ряд часом дуже великих (як, наприклад, імперія франків часів Карла Великого), але неміцних ранніх феодальних монархій. Основа економіки — сільське господарство. Спочатку всі землі належали королю. Він розподіляв їх між своїми васалами — феодалами (феод — назва наділу), які служили в його війську. Феодали, в свою чергу, наділяли землею селян, що виконували повинності (панщина, оброк). Встановлювалися складні взаємовідносини між кріпосними селянами і панами, і всередині класу феодалів (принцип «васал мого васала — не мій васал»). Кожний феодал хотів розширити свої володіння, війни велися практично безперервно. У результаті королівська влада втрачала свої позиції, що вело до роздрібненості. Селяни, яких пригноблювали, не припиняли боротьби в різних формах — від втечі в міста до великих селянських воїн і повстань. Виникають самостійні міські комуни, вони стають опорою королівської влади. З’являється новий клас — міська буржуазія (власне саме слово «буржуа» утворене від німецького «бург» — місто). Відповідно, виділяють і основні періоди:

* раннє середньовіччя (кінець V ст. — середина XI ст.);

* феодальна роздрібненість (XI—XII ст.);

* централізація держав під королівською владою (XIII—XV ст.).

2. Розвиток культури в Ірландії

Найчисельнішою з народностей, що мешкали у Західній Європі в середині І тис до н.е., були кельти, які спочатку жили на території нинішньої Франції, а в ІV-ІІІ ст. до н.е. залишилися на території Іспанії, посіли панівне місце у Британії, Північній Італії, Північній Німеччині, Чехії, частково Угорщині й Трансільванії. У ІІІ ст. до н.е. розпочали невдалий похід до Македонії та Греції, Малої Азії, де частково осіли і стали відомі пізніше під назвою галлів (Сучасна Франція довго називалась Галлією). (1; 30)Інша частина кельтів була витіснена в Ірландію та гірську Шотландію або змішалось з завойовниками Британських островів (англи, сакси, юти). Основним центром кельтської культури в середні віки була Ірландія. (2; 15)

На культуру кельтів частково впливали риси племен, які мешкали на завойованих кельтами територіях, а також нормани, які робили набіги на кельтів. Втім зовнішній тип і загальний характер найдавніших ірландських саг настільки своєрідні, що важко знайти в інших європейських народів епічний жанр, їм подібний. Найближче стоять до них ісландські саги (Цим виправдовується застосування скандинавського терміну «сага» до ірландських сказань, які самі ірландці називають просто «повістями» (scela)). Спільними для тих і інших рисами є прозова форма, стислість і реалізм. (3; 549) Християнство, натомість мало значно менший вплив, ніж на інші народи Європи. Тут воно було прийнято у V ст. і проповідниками лише спершу були чужинці. Дуже швидко ними стали місцеві жерці, які не були проти поганських звичаїв і вірувань в міфічні створіння. Так, наприклад, у кельтів збереглось вірування, що неживі предмети мають свою душу.

Перші записи ірландських саг були зроблені у VІІ - VІІ століттях монахами. Останні трохи їх християнізували, втім лиш частково. Опускались лише особливо яскраві риси язичного культу, та іноді додавалась кінцівка у християнському дусі. Проте, як правило, переписувачі зберігали всі згадки про чаклунство, закляття, зіткнення чи любовні стосунки людей з сідами.

Через все це ірландський епос багатіше за всі інші європейські епоси наповнений пережитками вірувань та уявлень родової доби. (6)

Кельтський епос складається зі скел (або кельтських саг). Відомо близько 280 саг. Зароджувались вони протягом ІІ-VІІ ст. Рукописи, що збереглися, належать до ХІ-ХІІ ст. У сагах відбились як особливості доби їх виникнення, так і тієї доби, коли вони були записані. (2; 16)

Виділяють чотири цикли кельтського епосу:

Міфологічний Уланський (від назви племені уладів, що мешкали на території сучасного Ольстера), або північний, ольстерський.

Цикл Фінна (названий іменем напівлегендарного вожака феніїв — особливої військової організації, не залежної від королівської влади, яка діяла на всій території Ірландії, крім Ольстера), або південний. (1; 31)

Історичний У сагах так званого міфологічного циклу всі головні персонажі належать до Tuatha De Danann, «Племен богині Дану», легендарному народу, який, як прийнято вважати, переміг фоморів і заселив Ірландію перед тим, як туди припливли сини Міля, предки ірландців, що витіснили Племена богині Дану.

Саги Уладского циклу (циклу «Червоної гілки») присвячені головним чином війнам короля Конхобара з Ульстера (Уладу), і, в першу чергу, життя і діянь самого знаменитого з них — Кухуліна.

Саги пов’язані з циклом Фінна, оповідають про героя Фіппс Мак Кумале і його воїнів (феніїв). Цей цикл називають іноді Циклом Оссіана, так як більшість назв поетичних текстів традиційно приписується синові Фінна Ойсин, або Оссиану (під цим ім'ям він відомий завдяки «Пісням Оссіана» Джеймса Макферсона).

Так званий Історичний цикл — самий строкатий, в нього входять розрізнені саги, що групуються навколо окремих верховних або місцевих королів Ірландії. При цьому в кожному з чотирьох названих циклів міститься епічний матеріал, висхідний до загального индоевропейскому спадщини і імовірно був компонентом духовної традиції кельтських народів в епоху до переселення на ці острови. Однак у працях середньовічних ірландських ченців-істориків головні персонажі епічних переказів збудовані в єдину хронологічну ланцюг — від часів потопу до початку вторгнення в Ірландію вікінгів. Правління короля Конхобара в Ульстера відносять до першого століття до н.е.; Фінн і його воїни жили і боролися за часів короля Кормака Мак Арту, який був верховним королем Ірландії, ймовірно, в III в. н. е.; перекази ж пов’язані з Історичного циклу, групуються навколо королів, які правили Ірландією в II — VIII ст. н. е. (8)

Поділяються вони на:

героїчні

фантастичні (або романтичні)

В героїчних сагах головну увагу зосереджено на зображені військової доблесті героя, розповідається переважно про битви, походи, змагання.

Фантастичні саги не позбавлені героїки, але переважає в них фантастика. Герої цих саг частіше спілкуються з істотами потойбічними; зображуються почуття (часто кохання), які зумовлюють глибоко трагічні ситуації% значне місце посідає в них тема мореплавства, що відкриває простір для фантастики. Виникли фантастичні саги пізніше від героїчних, про що свідчить наявність в їх сюжеті біблійних мотивів та елементів книжної античної вченості («Смерть Муйрхертаха, сина Ерк»)

3. Саги героїчні

Кожна із саг циклу сприймається як завершене ціле, але водночас вони становлять єдність, розгортаючи на фоні родового побуту фантастично-яскраву і по-людяному складну долю богатиря Кухуліна. Втім спочатку центральним героєм уланського циклу кельтських скел був напівлегендарний король Конхобар, який начебто керував Північною Ірландією у першій половині І ст. до н.е. і був дядьком Кухуліна. За цією ознакою науковці мають змогу хронологічно систематизувати ірландські саги.

Кухулін — син Дехтіре і бога світла Луга — з дитинства вражав своєю силою: п’ятирічним хлопцем він легко перемагав 50 однолітків, а у шестирічному віці вбив страшного собаку коваля Кула, якого не міг подолати цілий загін озброєних воїнів. (1; 31) Герой наділений надзвичайною вродою: «Жінки Уладу дуже любили Кухуліна за героїчність у подвигах, за спритність у стрибках, за перевагу розуму його, за солодкість мови, за красу обличчя, за красу погляду його. Сім зіниць було в королівських очах його, чотири в одному оці і три в іншому. По семи пальців було на кожній руці його, по семи на кожній нозі. Багато дарів мав він: перш за все — дар мудрості (поки не опановував їм бойовий запал), далі - даром подвигів, даром гри в різні ігри на дошці, даром рахунків, даром пророцтва, даром проникливості. Три недоліка було в Кухуліна: те, що він був занадто молодий, те, що він був занадто сміливий, і те, що він був занадто прекрасний.», «Дві блакитно-білі, як кров червоні щоки, надуваючи, метають іскри і язики полум’я. Промінь любові горить в очах його. Немов хвиля перлин — в устах його. Чорні, як вугілля, брови його.» («Сватання до Емер»).

Взагалі ж вся особистість і доля Кухуліна, починаючи з зачаття його сестрою Конхобара від бога Луга (див. «Народження Кухуліна»), оповиті міфічними елементами. Якщо Конхобар метафорично іменується «земним богом» Уладу, то Кухулін — справжній напівбог. Жоден з інших героїв не володіє такими чудовими властивостями і здібностями, як Кухулін. Коли він приходить в бойову лють, він виростає і весь перетворюється, він майже має здатність літати повітрям і т. п. («Сватання до Емер»). Саме в образі Кухуліна давня Ірландія втілила свій ідеал доблесті та моральної досконалості, свого роду первісного лицарства.

3.1 Хвороба уладів За своїм характером сага ця, позбавлена власне героїчного елемента, могла б бути включена в розділ саг фантастичних. Проте А. А. Смирнов вирішив триматися ірландської традиції, що включає її в уладський цикл за місцем дії і за зв’язками її з оповідями про Кухуліна.

Тема її - любов неземної жінки до смертного, яка може тривати лише до тих пір, поки він зберігає таємницю цього кохання.

Дана сага, відповідно до звичайних прийомів ірландських оповідей, має своїм завданням пояснити походження імені Емайн-Махи, столиці уладів. Про глибоку її давнину це свідчить ще в більшій мірі, ніж відсутність у ній Кухуліна. Другий мотив її - осягає уладів дивна хвороба, яка, безсумнівно, є відображенням якогось давнього магічного обряду.

Найдавніша версія саги записана в XII столітті. Так як вона містить ряд спотворень, А. А. Смирнов вибрав для перекладу іншу версію, більш пізню за часом запису (XIV-XV ст.).

3.2 Повість про кабана Мак-Дато

Глибока давнина цієї саги доводиться тим, що в ній, як і в попередніх, ще не фігурує Кухулін. Замість нього роль першого героя уладів грає інший племінник Конхобара, Конан Переможний. Тема саги — давній звичай, загальний для всіх кельтських. Так, ще в I столітті до н. е., за свідченням Посідонія, галли на бенкетах затівали нерідко побоїща з приводу, кому надати право на кращу долю страв.

Сага дає загальну картину звичаїв і політичних відносин в Архан ської Ірландії. Вона містить цікавий «огляд» героїв, і проісше ності її зачіпають найбільшу частину території Ірландії.

3.3 Народження Кухуліна

Група сказань про Кухуліна відкривається сагою про його народження. Повість ця виникла у вельми стародавню епоху, про що свідчить первісність зображуваних у ній звичаїв. На жаль, всі версії, що дійшли до нас містять пізніші спотворення. Саме в них можна виявити штучне злиття щонайменше трьох спочатку різних уявлень: 1) батько Кухуліна — бог Луг, що ввійшов в Дехтире у вигляді комахи з ковтком води (досить поширений мотив в оповідях про «чудесне зачаття»), 2) якийсь бог, Луг чи інший, викрав Дехтире, а потім зі своїми помічниками, прийнявши вигляд птахів, заманив Конхобара в свій примарний будинок до моменту народження дитини, щоб передати його земним родичам на виховання; народжує жінка — Дехтире, а немовля і є сам Кухулін, 3) Кухулін — син Дехтире від земного чоловіка, улада Суалтама, тим часом як Луг — лише його «духовний батько» і покровитель (це, звичайно, пізніша раціоналізація). Нарешті, є сліди і четвертої версії, ймовірно, найдавнішої, згідно з якою Кухулін, як і багато легендарних героїв, — плід кровозмішання: він син Дехтире від її брата (за одним варіантом — батька Конхобара).

3.4 Сватання до Емер

Сага ця служить ключем до розуміння багатьох інших подій з життя Кухуліна (наприклад, «Бою Кухулина з Фердіадом»). Тема зі значно ширшим змістом, ніж у заголовку. Поряд з самим сватанням вона оповідає про перші подвиги юного Кухуліна. Зазвичай в переказах такого типу про сватання, батько дівчини, ворожий до нареченого, ставить умовою виконання низки небезпечних доручень, в яких той повинен загинути. Оповідач використав цей момент, щоб дати картину «військового навчання» Кухуліна. Характерна роль навчальних його войовниць, в образі яких можна бачити слід стародавнього матріархату.

До нас ця сага дійшла в двох редакціях. Найдавніша з них, на жаль, сильно зіпсована, і, крім того, втрачено її початок, тому А. А. Смирнов змушений був обрати для перекладу іншу, пізнішу, що склалася вже після появи скандинавів в Ірландії (в IX-X ст.). Стиль її, просторовий і нерівний, місцями вже збивається на казковий. Багато мотиви її, як, наприклад, звір, що схожий на лева, який допомагає герою. Звіра, також швидше казкового, ніж власне епічного характеру.

3.5 З саги «Викрадення бика з Куалнге»

А.А. Смирнов дає два уривки з епопеї «Викрадення бика з Куалнге»: «Розмова перед відходом до сну» — введення, що малює вихідну ситуацію, і «Бій Кухуліна з Фердіадом» — один з найяскравіших епізодів боротьби, яку Кухулін веде з Коннахт, який вторгається в улад ву той час як всі інші уладці були вражені магічною хворобою (див. «Хвороба уладів»).

Обидва уривки написані піднесеним, особливо прикрашеним стилем. Другий з них спочатку розповідався самостійно і лише пізніше був включений в епопею.

3.6 Хвороба Кухуліна

Серед сказань про Кухуліна ця сага займає чільне місце, бо вона збагачує його поетичну біографію двома важливими рисами. З одного боку, вищий подвиг для епічного героя — проникнути в «потойбічний світ» і з честю витримати випробування, що випали йому на долю. Подібно Гильгамешу, Вейнемейнену, Одіссею і багатьом іншим героям, Кухулін також відвідує «той світ», але, на відміну від них, він отримує туди запрошення від самих божественних істот, які не можуть обійтися без допомоги земного героя. Як Діомед в «Іліаді», який виступає проти Арея і ранить Афродіту, Кухулін б'ється з безсмертними і перемагає їх. З іншого боку, цей героїчний мотив пов’язаний тут з мотивами палкого кохання. Саме на найбільшого ірландського героя також поширений мотив любові між смертним і феєю-сідою, настільки улюблений в ірландському епосі (див. саги «Смерть Муйрхертаха» і «Зникнення Кондла»). З цього приводу в нашу сагу вставлені великі віршовані описи чудес «нетутешніх країн», дуже схожі на такі ж в «Плавання Брана».

3.7 Смерть Кухуліна

середньовіччя ірландія переказ сага З усіх саг про Кухуліна сага про його смерть — чи не найкраща як за героїчним пафосом, так і по стислій силі вираження. Трагізм тут двоякий: Кухулін гине жертвою почасти лежать на ньому фатальних «зарікань», які він змушений порушити, почасти — від свого власного благородства.

Сага ця дійшла до нас у двох варіантах: стародавньому, але, на жаль, неповну, виданому за рукописом близько 1100 року У. Стоксом в «Revue celtique», 1882, т. III, і в іншому, повному, але більш пізньому. Незважаючи на те, що в древньому варіанті бракує початку, А. А. Смирнов все ж зупинив свій вибір на ньому. Для розуміння початку необхідно дати нарис попередніх подій, викладених у пізній, більш докладній версії.

Своїми подвигами Кухулін придбав безліч ворогів, які вирішили, нарешті, його знищити з'єднаними зусиллями. На чолі стає коннахтська королева Медб, що обрала момент, коли весь Улад, за винятком одного Кухуліна, уражені магічною хворобою (див. «Хвороба уладів»), і не в стані були битися. Таким чином, Кухулін в якості захисника країни повинен один прийняти бій з ворогами. Але, передчуваючи, що битва ця буде для нього останньою, уладці намагаються утримати Кухуліна. Він, однак, не в силах бачити розорення рідного краю, зроблене ворожим військом. Після деяких вагань він вирішує покластися на раду Ніамей, дружину Конала Переможного. Тоді вороги вдаються до допомоги чарівництва: з той час як Ніамей відлучилася з дому, вони створюють привид її, який переконує Кухуліна виїхати на бій. Збережений текст починається з опису коливань Кухуліна чи виступати йому проти ворогів.

4. Саги фантастичні

4.1 Зникнення Кондла Прекрасного, сина Конда Ста Битв З улюбленим в ірландській поезії мотивом плавання смертного в «Країну блаженства» (див. «Плавання Брана») у цій сазі з'єднався настільки ж поширений у кельтів мотив любові феї-сіди до смертного. При цьому відбулося характерне для казкової фантазії змішування: житло фей — чарівні пагорби Ірландії («сіди») і в той же час — заморська Країна юності. Більш докладно остання зображена в «Плаванні Брана». Однак дана сага містить два важливих додаткових образи: 1) скляний човен (скло часто пов’язано з образом «того світу»; потойбічний чарівний острів у легендах про короля Артура зветься «Скляним островом») і 2) чудесне яблуко, що відповідає срібній гілці в «Плаванні Брана «. (Острів Авалон, куди фея Моргана забирає для зцілення і блаженного життя тяжко пораненого короля Артура, означає «Острів яблук»; згадуються також яблука чудесного саду Гесперид на краю землі.)

Міфічна тема саги штучно приурочена до історії королів Конда і Арта, що жили в II столітті. Останній християнський редактор чи переписувач саги вклав в уста феї-сіди вірші, в яких вона передбачає, що скоро на зміну релігії друїдів прийде нова віра. Вірші ці, спотворюють сенс саги, А. А. Смирнов опустив в перекладі, зазначивши цей пропуск трикрапкою.

4.2 Плавання Брана, сина Фебала

Сага ця представляє собою один з численних варіантів ірландської легенди про плавання в чудову потойбічне країну. В основі її лежить давнє язичницьке уявлення кельтів про «той світ», ускладнене деякими рисами, запозиченими з християнських сказань про «земний рай», а також, можливо, з античних міфів.

Композиція її - дуже вільна. У середину її вставлений епізод про морського бога, який пророкує своє майбутнє втілення на землі. Понад те, монах-переписувач абсолютно механічно вніс кілька строф чисто християнського змісту. Ці останні, нічим з іншим не пов’язані рядки, А. А. Смирнов опустив перекладі. Виразність саги, сюжетно є дуже блідою, зосереджена в ліричних описах.

4.3 Повість про Байла Доброї Слави

Час виникнення цієї саги насилу піддається визначенню. Вона склалася, безперечно, ще в середні століття, по пізніше здебільшого інших, зібраних нами тут саг. Крім іншого, про це свідчить відсутність в ній первісно-суворих, героїчних рис. Характерне прізвисько Байло, буквально означає «той, про якого всі добре говорять», а також висновок, у якому поет немов озирається на сиву давнину. Взагалі це вже перехід від епосу до казки.

4.4 Любов до Етайн Ця сага, яка містить вже знайомий нам мотив любові між смертним і сідою може бути віднесена як до історичного, так і до міфологічного циклу. Вона є частиною сказань про Етайн, які можна відновити лише за збереженими уривками. З них ми дізнаємося, що Етайн була колись дружиною бога Мідер, але що їх розлучила заздрість іншої сіди, на ім'я Фуамнах. Перетворена чарами останньої на комаху, Етайн сім років носилася в повітрі, поки не потрапила в кубок з напоєм, який випила дружина одного уладского воїна, що зачала від цього і відродитися Етайн в людському образі. Верховний король Ірландії Еохайда Айрем (жив, згідно до хронік, у II ст.) Обрав Етайн собі в дружини за виняткову красу її, якою вона була зобов’язана своїй надлюдській природі. Ставши земною жінкою, вона зберегла чарівну здатність викликати до себе надзвичайну любов, як і показує дана сага. В епілозі до неї, що зберігся лише в переказах, повідомляється, що Мідер, невтішний після зникнення Етайн, розшукав її нарешті і отримав назад від короля, її чоловіка, шляхом хитрості. З’явившись до нього в людському образі, він запропонував йому зіграти партію в шахи на будь-яку ставку і, вигравши, забрав із собою Етайн.

4.5 Смерть Муйрхертаха, сина Ерк В основі цієї саги лежить переказ про історичну подію — трагічну смерть короля Муйрхертаха, який правив у VI столітті. Епічний переказ, що склався, без сумніву, незабаром після смерті короля, рано піддався ряду видозмін. Спочатку він забарвився рисами язичницької, казкової фантастики шляхом введення образу феї-сіди, чарівниці Сін. Потім, потрапивши в руки ченців, він піддався впливу християнізації, з привнесенням відповідної моралі. Зокрема, кінець саги, що спотворює її первісний зміст і забавний своєю наївною штучністю, явно до придуманий ченцями. Спроба розрізнити ці послідовні нашарування та визначити історичне ядро?? оповіді, так само як і первісну його форму, зроблена мною в статті (* Ірландська сага про смерть короля Муйрхертаха, сина Ерк «в «Записках Неофілологічного суспільства», вип. VIII. СПб., 1914).

Повість ця — одна з характерних прикладів кельтських «легенд любові і смерті» з їх живописною фантастикою і захоплюючим трагізмом. Збереглася її версія, яка міститься в рукописі XIV-XV століть, але, судячи з мови, вона склалася вже в XI столітті.

4.6 Пригоди Кормака в Обітованої країні

Ця сага — також один з варіантів оповіді про відвідини смертним «блаженної країни». Мешканці її, сіди, заманюють до себе героя хитрістю, щоб потім відпустити назад, нагородивши цінними, чудесними дарами. На відміну від «Плавання Брала», «Хвороби Кухуліна», тут майже зовсім не дано самого опису чудесної країни. Весь інтерес саги заснований на психологічному драматизмі, на ефекті зміни скорботи радістю, жорстокого позбавлення — прекрасною нагородою.

4.7 Плавання Майл-Дуйля

У цій сазі докладно розроблена та ж тема плавання в чудову країну, що і в «Плавання Брана». Але склад її - дуже складного походження. Ясно проступають християнські елементи, як, наприклад, міркування про гріх (гл. VI), образи анахоретів (гл. IX і X), мораль прощення ворогам (гл. XI) і т. д. Однак все це, безсумнівно, пізніші нашарування, основа ж оповіді - древньоязична, як видно з того, як кілька разів зустрічаються образи блаженної країни або острова жінок (особливо в гл. VIII). Так само нашаруваннями є риси, запозичені з античності, наприклад, Циклоп (гл. VII) або птах Фенікс (гл. IX).

Але було ще одне джерело фантастики в цій сазі. Ірландські відлюдники VII-VIII століть у пошуках незаселених земель робили в своїх тендітних Кураха далекі плавання по океану на захід, добираючись до берегів Америки, і враження від дивних людей і незвичайної фауни, які зустрічаюлися ними, могли відбитися в цих оповіданнях.

Автор цієї ускладненої версії, назвав наприкінці своє ім'я Айд Світлий, мудрий поет Ірландії, виявив тут велику начитаність: він двічі цитує Вергілія, запозичує дещо з латинської легенди «Плавання Брендана» і т. п. Він склав (вірніше, переробив) цю сагу в X столітті. Але більш проста і, без сумніву, менш християнізована версія її існувала, за деякими даними, вже в VII столітті, якщо не раніше. Композиція саги — дуже вільна: епізоди, то контрастують, то доповнюють один одного, рясніють повтореннями. Але в цій незв’язності розповіді є своя принадність: вона чудово передає почуття безпорадності подорожніх, які носяться долею по хвилях безмежного і моторошного, повного чудасій океану.

4.8 Переслідування Діармайда і Грайне

Сага ця, що належить до числа найбільш популярних в Ірландії, відома лише в списках не старіше XVII століття, але містить в собі набагато більш древні частини, відносяться ще до X століття. Вона, однак, виявилася рано захопленою процесом розкладання в богатирську, а частково побутову казку, зруйнували як її героїчний, так і піднесено-сентиментальний елемент заради чистої авантюрності ігри химерної фантазії.

Особливий інтерес саги визначається тим, що, на думку багатьох дослідників, вона є першоджерелом знаменитого середньовічного сказання про трагічну кохання Трістана та Ізольди, з яким вона дійсно представляє багато разючих аналогій.

Висновки Отож древній кельтський епос є унікальним джерелом фольклорних переказів Ірландського народу. Вони допомагають нам скласти уявлення про тогочасний побут і вірування ірландців, тому є цінним історичним скарбом.

У образах величних королів та сміливих героїв народ втілив свої моральні, соціальні та фізичні критерії краси та багатства духу. Створюючи подібні образи, як Кухулін, чи Конхобар, ірландський народ наділяє гіперболічними якостями своїх вождів, що властиве міфічній дійсності.

САГА (сканд. saga) — оригінальний або перекладний прозовий твір, особливо розвинений в Ірландії та Ісландії в 8−13 ст. У С. зображена людина родового ладу в період його розпаду і зіткнення з феодальним суспільством, що лише зароджувалось. Іноді С. включали і віршований текст. Автори С. невідомі. Ранні С. зазнали впливу усних традицій, пізніші С. розглядаються як книжкові твори. Ірландські C. — Стародавні оповіді древньоірландською мовою — створені багато століть назад філідами, знавцями давніх законів, народної мудрості, які розповідати народні перекази при дворі короля. З часом ці розповіді стали надбанням народу. Найбільш поширені теми С: військові подвиги, викрадення худоби, сватання, плавання в чудову країну. Існувало кілька варіантів однієї С. (5)

Значно більший вплив на культуру Європейського народу мали Ісландські саги, втім і до Ірландських саг часто звертались письменники у пошуках джерел творчості. Переважно це були нащадки Ірландії (Еоган Руа О’Салліван, Майкл Комін — «Оссіан в країні юності», Джонатан Свіфт, Олівер Голдсміт, Річард Брінслі Шерідан)

Джерела Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби відродження. Київ Центро учбової літератури 2007

Шаповалова М.С. Історія зарубіжної літератури середні віки та відродження Видавниче обєднання Вища школа видавництво при львівському державному університеті Львів 1973

Смирнов А. А. Библиотека всемирной литературы. Серия первая. Том 8. Исландские саги. Ирландский эпос. Издательство «Художественная литература» Москва 1973

http://mifolog.ru/books/item/f00/s00/z0000012/index.shtml

http://litena.ru/literaturovedenie/index.shtml

http://www.grinchuk.lviv.ua/referat/422/422.html

Шкунаев. C.В. ГЕРОИ И ХРАНИТЕЛИ ИРЛАНДСКИХ ПРЕДАНИЙ Предисловие к книге «Предания и мифы средневековой Ирландии»

http://www.mtvn.ru/show.html?id=1228