Складові та об"єкти логістики

Міністерство освіти на науки України Національний університет харчових технологій Кафедра маркетингу Контрольна робота з дисципліни «Логістика»

Варіант № 54

Виконала студентка Ф-ту Економіки та менеджменту С-ті «Менеджмент організації»

ІV курсу 1 групи (ЗФН) Номер залікової книжки __________

Банацька Світлана Миколаївна Київ 2007

Варіант № 54

Вступ Основні складові, що формують логістику і необхідні для реалізації її концепції

1. Графічне вирішення моделі управління запасами.

Задача № 1.2

2. Задача № 2.2.

Список використаної літератури

Вступ

Логістика (англ. logistics) — галузь бізнесу або функція в корпорації, функцією якої є забезпечення переміщення та зберігання продукції та сировини для забезпечення виробництва та продажу. В більш широкому сенсі логістикою називають будь-які процеси пов’язані з транспортуванням, зберіганням та обробкою будь-яких предметів.

Термін логістика був вперше застосований у військових операціях і стосувався насамперед процесів забезпечення армійских підрозділів. Останніми роками, однак, термін набув широкого вжитку у бізнесі і тепер асоціюється саме з корпоративною лексикою.

Сучасне уявлення про логістику сильно відрізняється від оригінального. Якщо раніше термін описував фізичний рух сировини і товарів, то тепер він включає планування, закупки, транспортування та зберігання. Подальшим розвитком логістики є термін управління ланцюгом поставок (Supply Chain Management), що є свідоцтвом зростаючого розуміння компаніями важливости координації всіх функцій і бізнес процесів.

У дев’яності роки став активно використовуватися розширений підхід до логістики та об'єкту її вивчення. У сферу логістики потрапили не тільки інформаційні і фінансові потоки, які є супутніми матеріальному, але і потік сервісу (послуг). Згідно одному з поглядів, об'єктом дослідження та управління у логістиці може бути будь-який економічний потік, наприклад, потік трудових ресурсів.

Таким чином, на даному етапі об'єктами дослідження логістики являються матеріальний, інформаційний, ф.інансовий та сервісний потоки, а також потік трудових ресурсів.

Основними видами логістики різні автори називають такі - закупівельна логістика, виробнича логістика, збутова (маркетингова) логістика, транспортна логістика (являється складовою частиною 3-х перших), інформаційна (комп'ютерна) логістика.

Серед найважливіших задач логістики можна виділити такі:

розробка обґрунтованих пропозицій, що сприяють досягненню найбільшої ефективності підприємства, зростання його ринкової частки й одержанню переваг перед конкурентами;

створення інтегрованої ефективної системи регулювання і контролю матеріальних і інформаційних потоків;

забезпечення механізму розробки завдань і стратегій в області управління виробництвом і розподілом продукції;

взаємна відповідність матеріальних і інформаційних потоків;

контроль над матеріальним потоком і передача інформаційних і фінансових даних про нього в єдиний центр;

розробка засобів управління операціями руху товарів;

встановлення норм стандартизації напівфабрикатів, упаковки і визначення обсягів виробництва, транспортування і складування.

1. Основні складові, що формують логістику і необхідні для

реалізації її концепції.

Логістика як комплексне управління матеріальними та інформаційними потоками в межах системи має ґрунтуватись на таких принципах:

1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача в якості єдиного матеріального потоку, що передбачає виконання таких процесів, як транспортування, завантаження, розвантаження, переміщення, складування і зберігання матеріалів.

2. Впровадження організаційно-управлінських механізмів координації дій спеціалістів різних служб, що беруть участь в управлінні матеріальним потоком. Результат залежить від того, наскільки успішно вдається зв’язати в систему здійснення комплексу заходів щодо раціоналізації тари, уніфікування вантажних одиниць, удосконалення складування, оптимізації розміру замовлень і рівня запасів, вибору найвигідніших маршрутів переміщення матеріалів тощо.

Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які надходять від постачальників у вигляді предметів праці до виробничих підрозділів і, перетворюючись там на готові продукти праці, через канали розподілу надходять до споживачів. Циркуляція матеріальних ресурсів охоплює переміщення їх на склад підприємства, в цехи транспортування продукції незавершеного виробництва в межах цеху, між цехами і, нарешті, переміщення товарів завершеного виробництва за межі підприємства у сферу їх споживання. Розгляд цих формально різнорідних, а за змістом єдиних процесів як цілісного комплексу має важливе значення. Очевидно, функції, пов’язані з формуванням матеріального потоку промислового підприємства, технологічно зв’язані, а витрати на їх виконання економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів діяльності впливають на інші, а намагання знизити окремі витрати без урахування інших можуть зумовити зростання сукупних витрат.

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно позначитись на функціонуванні виробничо-диспетчерського відділу, спричинити перебої в його роботі, а отже, дезорганізувати діяльність служби збуту. Оптимізація функціонування виробничих підрозділів може призвести до перевантаження складів одними видами продукції та нестачі інших. Зниження витрат на транспортування за рахунок зменшення швидкості та надійності постачання або відмови від спеціального коштовного пакування, може дорого коштувати для підприємства і, зокрема, спричинити зростання витрат на зберігання запасів. Чим більший розмір партії деталей, котрі запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналагодження устаткування, проте витрати на зберігання продукції незавершеного виробництва збільшуються. І навпаки, із зменшенням розміру партії витрати на зберігання знижуються, а на переналагодження устаткування — зростають. Від розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю залежать транспортні витрати.

Ще кілька років тому основними для творців логістичних систем були проблеми стосовно фізичних потоків товарів і сировини. Під інформаційним забезпеченням фізичного логістичного процесу руху товарів від постачальника до споживача розуміли лише супроводжувальну інформацію. У міру розвитку й поширення логістичних систем на підприємствах і фірмах дедалі більшою відчувалась потреба в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в єдине ціле всі логістичні субсистеми.

Формування інформаційної системи — складний і багатоплановий процес, у якому використовуються всі досягнення сучасної інформаційної технології, новітні комп’ютерні системи, кожна з яких робить можливим успішне керівництво виробничими процесами через використання адекватної інформаційної техніки, методів та форм інформаційного забезпечення логістичної системи в цілому. Нові завдання, що ставляться перед організаторами та керівниками виробництв щодо впровадження логістичних принципів, вимагають від них створення такої інформаційної інфраструктури, яка б давала змогу збирати, організовувати і передавати інформацію відповідно до встановлених завдань.

Успішний процес функціонування виробництва неможливий без ідентифікації, стандартизації джерел інформації, її обробки та передачі, тобто без створення комп’ютерної мережі виробництва. Про можливості такої мережі свідчать досягнення комунікаційних мереж західноєвропейських філіалів ІВМ. Наприклад, усі виробничі підрозділи фірми ІВМ в Німеччині об'єднані для інформаційного забезпечення через комп’ютерну мережу, що є основою комунікаційної системи PR OFS. Ця система дає змогу кожному, хто підключився до неї, зв’язатися з будь-яким підрозділом фірми. Сьогодні в цю систему об'єднані більш ніж 26 з 30 тис. робітників німецького філіалу ІВМ. Виробнича мережа поряд із системою PR OFS створює інфраструктуру для всього інформаційного потоку фірми. Крім того, ця мережа є інтегральною основою для іншої перспективної мережі, що об'єднує понад 300 тис. працівників ІВМ у Західній Європі. Інформаційне забезпечення логістики потребує і відповідного програмного її забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи з субсистем, працювала б як єдине ціле. Головним при цьому є об'єднання усіх підрозділів через створену інфраструктуру (комунікаційну та інформаційну системи). Це дасть змогу кожному суб'єктові загального виробничого процесу зв’язатися з будь-яким його іншим суб'єктом. Комунікаційна система має охоплювати усіх постачальників і замовників даного підприємства.

Інформаційна логістика дає нові можливості для організації необхідної інформації відповідно до принципів, розроблених логістикою, в чітку систему, основна функція якої — одержання, обробка та передача інформації згідно з поставленими перед цією системою завданнями. На думку авторитетних спеціалістів деяких західних компаній, інформаційна інфраструктура, що створюється як у межах окремих виробничих одиниць, так і в усій фірмі на базі сучасних швидкодіючих ЕОМ, відповідного програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) чинника на самостійну виробничу силу, яка може, на відміну від інших чинників, постійно та за короткий час підвищувати продуктивність праці й мінімізувати витрати виробництва. Проте, незважаючи на вже доведену на практиці ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної логістичної системи, і успішне її функціонування можливе лише в разі переходу всього виробництва на логістичні принципи. У свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування, складування, виробництва, збуту та розподілу абсолютно неможливий без інформаційної системи.

Основними положеннями комерційної логістики є:

1. Реалізація принципу системного підходу, тобто оптимізація матеріального потоку у межах як підприємства, так і його підрозділів. Однак максимальний ефект можливий тільки при оптимізації або сукупного матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача, або окремих значних його ділянок. При цьому всі ланки матеріального ланцюга, тобто всі елементи макрота мікрологістичних систем повинні працювати як єдиний злагоджений механізм.

2. Відмова від випуску універсального технологічного та підйомно-транспортного обладнання, використання обладнання, яке б відповідало конкретним умовам. Оптимізація потоків за рахунок використання обладнання, що відповідає конкретним умовам роботи, можлива лише у разі випуску і масового використання широкої номенклатури різних засобів виробництва. Тобто застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками можливе лише за високого рівня науково-технічного розвитку.

3. Гуманізація технологічних процесів, забезпечення сучасних умов праці. Одним з елементів логістичних систем є кадри, тобто персонал, який відповідально виконує свої функції. Логістичний підхід зміцнює суспільне значення діяльності у сфері управління матеріальними потоками, створює об'єктивні передумови для залучення в галузь кадрів з більш високим потенціалом праці. При цьому адекватно мають вдосконалюватись умови праці.

4. Облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Одним з основних завдань логістики є мінімізація витрат на доведення матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача. Вирішення цього завдання можливе лише за умов, коли система обліку витрат виробництва та обігу дає змогу виокремити витрати на логістику.

Отже, виникає важливий критерій відбору оптимального варіанта логістичної системи — мінімум сукупних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

5. Розвиток послуг сервісу на сучасному рівні. Сьогодні можливості різко підвищити якість продукції об'єктивно обмежені. Тому збільшується кількість підприємств, які вдаються до логістичного сервісу як до засобу підвищення конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників однакового товару однієї якості, переваги матиме той з них, котрий в процесі постачання зможе забезпечити вищий рівень сервісу.

6. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. Поява великої кількості різноманітних товарів та послуг призводить до невизначеності попиту на них, зумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик матеріальних потоків, що проходять через логістичні системи. В цих умовах спроможність логістичних систем адаптуватись до змін зовнішнього оточення є важливим чинником стійкого становища на ринку.

Кінцева мета діяльності в галузі логістики виражається «шістьома правилами логістики»:

1) вантаж (потрібний товар);

2) якість (необхідної якості);

3) кількість (в необхідній кількості);

4) час (доставка в належний час);

5) місце (в потрібне місце);

6) витрати (з мінімальними витратами).

Зрозуміло, що мета логістичної діяльності досягається тоді, коли ці 6 правил виконуються, тобто потрібний товар необхідної якості в належній кількості і в потрібний час доставлений у потрібне місце з мінімальними витратами.

Концепція комерційної логістики передбачає такі її напрями:

— формування господарських зв’язків визначення потреби в об'ємах і напрямах перевезень продукції;

— визначення послідовності проходження продукції через пункти складування; оперативне регулювання поставок та перевезень;

— формування і управління залишками товарів;

— розвиток складського господарства;

— надання комерційних і транспортно-експедиційних послуг.

Окремі елементи логістики (методи вирішення транспортна задачі, визначення оптимального розміру запасів) добре відомі економічній теорії і використовувалися на практиці. Однак логістика розглядає їх у взаємозв'язку та залежності, тобто логістику є не чим іншим, як застосуванням теорії систем в галузі формування оптимальних матеріальних потоків. На мал. 1 показано елементи концепції логістики. Стрілками позначено процеси експедитування, що включають транспортування, планування, документальне оформлення вантажів.

2. Графічне вирішення моделі управління запасами.

Запаси — це певна кiлькiсть матерiалу, чи ресурсу, яка використовується органiзацiєю для задоволення запитiв клiєнтiв.

Управлiння запасами — основоположна функцiя логiстики, довкола якої формується вся структура ланцюга постачання.

Побудова логістичних моделей починається з аналізу маркетингової інформації. Спеціалісти з логістики за даними про потреби клієнтів (бажаного часу та періодичності поставок, розмірів партій, виду пакування та ін.) розробляють оптимальний графік розподілу та доставки готової продукції, схему проміжного її зберігання. У маркетинг-логістиці має бути досягнуто оптимального співвідношення в задоволенні суперечливих вимог (відділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів). Наприклад, принципи маркетингу передбачають високу ритмічність, надійність та регулярність постачання мінімально необхідної клієнтам кількості товарів кожного виду. Оперативно-виробниче планування ґрунтується на принципі зниження витрат при збільшенні розмірів партій виробів, зменшенні кількості переналагоджень у технологічному процесі. Управління транспортом вимагає якомога більшого обсягу разових поставок вантажів, при цьому знижується ритм постачань, збільшуються розміри складських запасів і в постачальників, і в їхніх клієнтів. Мінімізація витрат на складування готової продукції пов’язана зі зменшенням запасів (водночас знижується ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають великі втрати, погіршуються конкурентні позиції фірми). На мал. 19 показано різноспрямовані тенденції залежності витрат на виробництво та зберігання від збільшення розміру партії виробів.

Графік на мал. 1 показує можливості встановлення оптимального співвідношення інтересів виробничих підрозділів та служб із зберігання готової продукції і мінімалізації завдяки цьому витрат на рівні k. У більш складних моделях враховуються ще й інші вимоги, вирішуються зазначені вище суперечності. При цьому враховуються особливості вироблюваної продукції, тип підприємства, заплановані стратегія і тактика. На мал. 2 показано приблизні залежності витрат на розміщення товару (транспортування, зберігання), починаючи від поставок, тобто від терміновості при транзитній та складській формах зберігання. Згідно з графіком для забезпечення мінімального часу поставок доцільно здійснювати їх через мережу проміжних складів, де для цього є необхідні запаси. При складській формі поставок витрати знижуються до певного моменту у зв’язку зі збільшенням часу поставок, а потім практично не змінюються з подовженням їх циклу. Транзитній формі поставок притаманний більш тісний зв’язок витрат з можливим часом поставок. До визначеного моменту більш ефективною є складська, а при нетермінових чи ритмічних поставках — транзитна форма. На відміну від прийнятої у нас квартальної системи планування постачань за кордоном застосовують для масових видів продукції - добу. Максимальний термін виконання індивідуальних замовлень не перевищує 6 тижнів, урахуванням цих обмежень та залежностей окремих параметрів моделі маркетинг-логістики даного підприємства розробляє схему диспозиції готової продукції від моменту завершення виробництва до здачі продукції клієнту. У цій схемі в момент закінчення процесів транспортування мають бути визначені місце зберігання, площа, об'єм та умови, які відповідають вимогам матеріального об'єкта (температурний режим, вологість тощо). Визначають також моменти подання транспортних засобів, маршрути їх руху, необхідні засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт.

3. Задача № 1.2.

Заводи деякої автомобільної фірми розміщено у містах А, В, С та D. Основні центри розподілення продукції сконцентровано у містах 1, 2, 3 та 4. Обсяги виробництва заводів наведено у таблиці 1, так само як величини квартального попиту у центрах розподілення. Вартість перевезення автомобілів залізницею по кожному із маршрутів наведено у таблиці.

Побудуйте математичну модель, яка дозволить визначити кількість автомобілів, що перевозиться з кожного заводу у кожен розподільчий центр, та оптимальний план перевезень таким чином, щоб загальні транспортні витрати були мінімальними.

Розв’язання Для того, щоб скласти нульовий план для розвязку задачі є два способи: північно-західний кут та найменший елемент матриці, з яких буде видно мінімальні затрати. Отже, спочатку зробимо способом північно-західного кута:

F = 50*1100+70*100+60*800+40*300+80*1200+40*200+130*1000 = 226 000 т-$

Тепер зробимо іншим способом:

F = 50*1100+90*100+40*1100+80*200+40*1200+50*900+55*100 = 222 500 т-$

Як бачимо, що способом найменшого числа сумарні витрати на 3500 т-$ менше, ніж способом північно-західного кута, тобто далі рішення задачі буде вестись згідно отриманих даних другим способом.

Далі визначаємо оптимізацію нульового плану, що проводиться з використанням методу потенціалів. Позначимо:

Ui — потенціали рядків;

Vj — потенціали стовпчиків;

Cij — показники критерію оптимальності у зайнятих клітинках.

Рівняння потенціалів має такий вигляд:

Cij = Ui + Vj > Ui = Cij — Vj; Vj = Cij — Ui

Знайдемо потенціали рядків та стовпчиків зайнятих клітинок для нульового плану:

U1 + V1 = 50 U2 + V3 = 40 U3 + V4 = 40 U4 + V3 = 55

U1 + V3 = 90 U3 + V3 = 80 U4 + V2 = 50

Отримана система має сім нерівностей та вісім невідомих.

Щоб вирішити, приймемо довільно потенціал першого рядка, тоді стає можливим вирішити систему і знайти невідомі:

U1 = 0 V1 = 50

U2 = -50 V2 = 85

U3 = -10 V3 = 90

U4 = -35 V4 = 50

Знайдені потенціали помістимо в таблицю:

Тепер розраховуємо характеристики незайнятих клітинок по формулі:

Еij = Cij — (Ui + Vj)

А2 = 70 — (0 + 85) = -15

А4 = 100 — (0 + 50) = 50

В1 = 80 — (-50 + 50) = 80

В2 = 60 — (-50 + 85) = 25

В4 = 80 — (-50 + 50) = 80

С1 = 50 — (-10 + 50) = 10

С2 = 60 — (-10 + 85) = -15

D1 = 80 — (-35 + 50) = 65

D4 = 130 — (-35 + 50) = 115

З усіх незайнятих клітинок є дві від'ємні - А2 та С2. Отже, нам треба перенести поставки з якихось інших клітин.

Малюємо приближений переносу поставок у від'ємних клітинах.

Другу від'ємну клітину визначаємо з даними, котрі вийшли з переносом поставок першої від'ємної клітини.

Отримані дані заносимо у таблицю:

F=50*1100+70*100+40*1100+60*100+80*100+40*1200+50*700+55*300=17 000 т-$

У результаті заповнення вільної клітини отриманий план є меншим, ніж попередній на 52 500 т-$.

4. Задача № 2.2.

У реабілітаційному центрі може лікуватися одночасно X чоловік. Для проходження процедур необхідно 2 системи крапельниць в день на кожного хворого. Вартість доставки партії систем C_p грн. Зберігання 1 системи коштує C_u грн. на рік. Реабілітаційний центр приймає хворих на 24 дні Y змін на рік. Час доставляння замовлення N днів. Яку партію вигідно завозити, якщо системи реалізовуються упаковками по 1000 штук? А якщо по 1500? Коли потрібно робити замовлення?

Розв’язання:

Спочатку знайдемо період часу зміни:

Т = 24 * 10 = 240 днів

Розрахуємо загальний обсяг поставок у періоді, що планується:

Z = 180 * 2 * 240 = 86 400

Тепер розрахуємо оптимальний розмір партії поставки та найменші сумарні витрати за формулою Уілсона:

шт.

грн.

Вирішимо, яку партію вигідно завозити, якщо системи реалізуються упаковками по 1500 штук чи 2000 штук:

Якщо q1 = 1500шт., то

F1 = = = 9510 грн.

Якщо q2 = 2000шт., то

F2 == 9320 грн.

Як видно із розрахунків, більш вигідним буде потавка систем упаковками по 2000 штук.

Точка замовлення визначає той залишок запасу товару або сировини, при досягненні якого слід робити наступне замовлення:

шт.

Останній розрахунок, який потрібно виконати — частота поставок:

днів

Список використаної літератури

1. Замков О. О., Черемних Ю. А., Толстопятенко А. В. Математические методы в экономике. — М.: Дело и Сервис", 1999.

2. Кальченко А. Г. Основи логістики. К.: Знання. 1999.

3. Логістика: Метод. вказівки до вивчення дисципліни та викон. контрольної роботи для всіх форм навчання / Укл. Т.А.Репіч — К.: НУХТ, 2007.