Адаптаційні реакції серцево-судинної системи на фізичні навантаження за даними електрокардіографії
Виявлено, що атріовентрикулярна провідність, яка оцінюється за тривалістю інтервалу P-Q, знаходиться в межах норми — від 0,12 до 0,20 с і в середньому дорівнює 0,165 с. Тривалість комплексу QRS коливається від 0,07 до 0,10 с (в середньому 0,084 с), що є межею норми, і тільки в невеликої кількості спортсменів величина комплексу QRS складала 0,12 с. При цьому спостерігалися ознаки часткової блокади… Читати ще >
Адаптаційні реакції серцево-судинної системи на фізичні навантаження за даними електрокардіографії (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Електрокардіограму реєстрували у грудних відведеннях по Небу-Бутченко. Аналізувалися такі показники ЕКГ: інтервали фізичних навантажень. При цьому отримані дані порівнювалися з нормою.
Виявлено, що атріовентрикулярна провідність, яка оцінюється за тривалістю інтервалу P-Q, знаходиться в межах норми — від 0,12 до 0,20 с і в середньому дорівнює 0,165 с. Тривалість комплексу QRS коливається від 0,07 до 0,10 с (в середньому 0,084 с), що є межею норми, і тільки в невеликої кількості спортсменів величина комплексу QRS складала 0,12 с. При цьому спостерігалися ознаки часткової блокади правої ніжки Гіса. Аналогічні зміни, але без розширення комплексу QRS, спостерігали ще у 13,5% спортсменів веслувальників. Більшість авторів трактують дане явище у спортсменів як варіант норми.
Існує достовірна різниця між інтервалами R-R, всі інші показники ЕКГ (P-Q, Q-T, S-T та комплекс QRS) мають сталі значення. Адекватність чи неадекватність адаптації міокарду визначається величиною та тривалістю навантажень, а також індивідуальними особливостями функціонування серця.
Треба відмітити, що в період максимальних фізичних навантажень значно збільшується ризик розвитку патологічного стану, спостерігається гостре фізичне перенапруження, що проявляється різкою слабкістю, головокружінням, змінами ЕКГ (двофазні зубці Т у відведеннях V4, різке зниження амплітуди зубців Т у відведеннях V5−6), реєструються поодинокі політопні (шлуночкові та передсердні) екстрасистоли. Рання діагностика, використання медикаментозних засобів та корекція тренувального режиму дає можливість швидко ліквідувати передпатологічні зміни.
Наші дослідження показали скорочення електричної систоли (Q-T) у 14−15 річних спортсменів після фізичних навантажень та збільшення її тривалості у 16 та 19−22-річних до та після тренувальних навантажень. Можливо, що скорочення інтервалу електричної систоли (Q-T) у 14−15 річному віці пов’язано з недостатньою тренованістю і, очевидно, також з віковими особливостями функцій серця. Збільшення тривалості механічної і електромеханічної систоли виявлено у 14−15 річних спортсменів, що свідчить про помітні зміни в біоелектричній активності міокарду під впливом короткочасних швидкісних та силових навантажень.
При порівнянні тривалості інтервалу P-Q виявлені наступні зміни: у 14−15 річних спортсменів академічного веслування тривалість інтервалу збільшилася, що збігається з вираженою брадикардією і подовженням систоли, а у 16, 17, 19−22-річних спортсменів під впливом фізичних навантажень тривалість цього інтервалу суттєво не змінилася. Відносне подовження інтервалу P-Q та брадикардія розглядається як фізіологічна особливість серця тренованих осіб, що зумовлено підвищенням тонусу блукаючого нерва. В ході дослідження ми не виявили закономірного зв’язку між тривалістю інтервалу P-Q та тривалістю серцевого циклу.
На основі порівняльного аналізу зубців електрокардіограми (ЕКГ) виявлені наступні закономірності. До фізичних навантажень в спортсменів та в контрольної групи амплітуда зубця Р з віком майже не змінюється. Після навантаження амплітуда зубця Р виявляє тенденцію до підвищення у юних спортсменів 14−15 років, що, очевидно, пов’язано з характером та тривалістю фізичних навантажень. Амплітуда зубця R у підлітків контрольної групи з віком до 14−15 років дещо знижується, а з 16 років підвищується. Вищезгаданих закономірностей у юних спортсменів нами не виявлено. До фізичних навантажень у порівнянні з контрольною групою амплітуда зубця R у 14−15-річних дещо нижча; у 16−17-річних спортсменів амплітуда зубця R в порівнянні з контрольною групою майже не змінилася. Після фізичних навантажень амплітуда зубця R зростає, починаючи з 14−15 років. Отже, наші дані, як і дані літератури, свідчать про те, що зміни амплітуди зубця R залежать від характеру фізичних навантажень і вікових особливостей функцій серця.
За одержаними даними, у 16,17,18-річних спортсменів тривалість комплексу QRS змінюється незначно, а у 14−15-річних спостерігається його подовження (особливо в грудних відведеннях), що розглядається нами як варіант початкового впливу фізичних навантажень. Комплекс QRS змінюється у спортсменів високої кваліфікації в процесі регулярних фізичних навантажень.
Одержані дані дають підставу стверджувати, що тривалі фізичні навантаження — веслування, відбиваються на характері реагування серцево-судинної системи на тривалі фізичні навантаження у різних вікових групах і визначаються, очевидно, вихідним станом організму, індивідуальними особливостями функціонування серця. Кількісні значення змін інтенсивності серцевого компоненту у більшості піддослідних груп за час виконання фізичного навантаження були адекватними в залежності від сили та тривалості навантажень. У деяких осіб спостерігалися також відхилення від попереднього висновку, тобто були не адекватними. Дослідження продемонстрували той факт, що забезпечуючи енергетичну та динамічну діяльність, серцева функція є надзвичайно реактивною та інформативною до навантажень різної тривалості.