Кровотечі з носу, горла, стравоходу, гортані, трахеї

Реферат на тему:

Кровотечі з носу, горла, стравоходу, гортані, трахеї

Носові кровотечі

Етіологія носових кровотеч різна. Насамперед кровотечі зумовлені місцевими порушеннями в судинній системі носової порожнини, коагуляційними властивостями крові, запальними та пухлинними процесами. У дітей найчастіше кровотеча виникає із передньо-нижньої ділянки носової перегородки, так званої Кісельбахової зони, де міститься судинне сплетіння, в якому відсутні капіляри і яке утворене кінцевими гілками передньої решітчастої, носопіднебінної і верхньогубної артерій. У цьому місці в слизовій оболонці відсутній підслизовий шар, вона тонка і щільно з'єднується з охрястям.

Симптоматичні носові кровотечі виникають унаслідок найрізноманітніших причин нетравматичного походження. Ці причини поділяються на місцеві та загальні. До останніх належать захворювання крові (гемофілія А, В, С, лейкоз, хвороби Верльгофа, Валленбранда, Рендю-Ослера, Шенлейна-Геноха, різні форми анемії, тромбоцитопенія тощо), гіпертонія, інфекційні хвороби, зокрема грип та ГРЗ, нейровегетативна та ендокринна вазопатія та вазодистонія, соматичні захворювання (нефрит, цироз печінки тощо). Тривале перебування на сонці, а також в умовах зниженого атмосферного тиску, фізичні та психічні перенапруження можуть спричинити носові кровотечі.

До місцевих причин можна віднести патологічні процеси в носовій порожнині та носогорлінаявність сторонніх тіл, травм, пухлин, запальних процесів слизової оболонки носової порожнини та приносових пазух, розширення судин у передньо-нижньому квадранті носової перегородки, аномалії розвитку судинної системи носа тощо.

Клініка характеризується появою носової кровотечі. У разі великої гострої втрати крові з’являються порушення загального стану дитини.

Діагноз носової кровотечі поставити не важко. Під час передньої риноскопії часто видно місце кровотечі в різних ділянках носової порожнини, найчпстіше в кровоточивій зоні (Кісельбаха).

Лікування полягає в такому. Насамперед хворому створюють відповідні умови: постільний режим, голову нахиляють допереду, а не дозаду, заспокоюють його. Якщо носові кровотечі з передньо-нижньої ділянки носової перегородки невеликі, достатньо притиснути крило носа до перегородки або увести турунду з вати чи марлі, щоб зупинити кровотечу. Турунду ліпше змочити 3% розчином перекисю водню, розчином амінокапронової кислоти, гемофобіном, 5−10% розчином антипірину, судинозвужуючими речовинами і увести в присінок носа. З метою рефлекторної дії на судини носової порожнини призначають холод на спинку носа або потилицю. Рефлекторно скорочуються кровоносні судини під час глибокого вдиху і видиху. При цьому знижується тиск в яремних венах і грудній клітці, що сприяє кращому відтоку крові від голови. Наш досвід показує, що під час кровотечі припікати кровоточиве місце трихлороцтовою кислотою або іншими подібними речовинами недоцільно.

Якщо кровотеча триває, необхідно здійснити передню тампонаду марлевими тампонами, просоченими вищезгаданими лікарськими речовинами або стерильним вазеліном, на 12−24 годин. Часто цим і обмежуються. Проте інколи носова кровотеча триває, що потребує задньої тампонади на 1, рідше 2−3 доби і призначення антибіотиків.

Для підвищення коагуляційної здатності крові застосовують 10% розчин хлористого кальцію, аскорутин, вітаміни С, Р, 5% розчин амінокапронової кислоти, вікасол, кверцитин та інші засоби рослинного походження (кропива дводомна, грицики звичайні, лагохілус) всередину.

При рецидивних кровотечах із кровоточивої зони носової перегородки слизову оболонку навколо розширених судин змащують трихлороцтовою кислотою, 2—3- % розчином азотно-кислого срібла, ваготолом один раз на тиждень. На курс 3−4 сеанси. За відсутності ефективності для стиснення судин із наступним склерозуванням уводять різні склерозуючі речовини під слизову оболонку або під надхрястя кровоточивої зони. Можна застосувати 0,5% розчин новокаїну з 0,1% розчином адреналіну гідрохлориду, 5% розчин амінокапронової кислоти, тромбофорт (суміш прокаїну з вікасолом), 5% або 16,6% розчин солянокислого хініну тощо. Проте в подальшому нерідко розвиваються субатрофічні або атрофічні процеси в слизовій оболонці носової перегородки, що призводить до виникнення переднього сухого риніту. Для запобігання цьому ускладненню проводять ангіотомію зміненої судини під контролем операційного мікроскопа.

Кровотечі з горла і стравоходу

Кровотеча з горла і стравоходу виникає внаслідок травми, в тому числі і оперативного втручання (наприклад, аденотомії, тонзилектомії). Причиною кровотечі можуть бути живі сторонні тіла в горлі та довготривалі сторонні тіла в стравоході, які спричиняють ерозію судин, зокрема аорти. Остання може бути пошкоджена гострим стороннім тілом. Інколи причиною кровотеч є пухлини та варикозно розширені вени.

Характерною ознакою кровотеч з горла і стравоходу є домішки слини в крові. Кров із шлунка має коричневий (кавовий) колір без пухирців повітря. Кров, що виділяється з легенів, має світло-червоний колір, піниста, довго не зсідається. У дитячому віці найчастішою причиною кровотечі з горла є аденотомія і тонзилектомія. Після тонзилектомії видно травмовану судину, з якої витікає кров. Кровотеча після аденотомії пов’язана з неповним видаленням аденоїдних вегетацій, які провокують кровотечу. У післяопераційний період кровотеча виникає внаслідок порушення лікарняного режиму, приєднання інфекції.

За невеликих кровотеч рекомендується постільний режим, спокій, застосування холоду та призначення кровоспинних засобів.

Для зупинки кровотечі з носової частини горла після аденотомії необхідно виконати повторну аденектомію і в разі неефективності застосувати задню тампонаду.

Кровотеча після тонзилектомії зупиняється шляхом тампонади ніш мигдаликів різними кровоспинними препаратами, які ефективні за паренхіматозних кровотеч. На кровоточиву судину накладають затискач і перев’язують її. Якщо це не дає бажаного ефекту, то проводять зшивання піднебінних дужок над тампоном, який змочують перекисом водню, 5% розчином таніну, розчином тромбіну, плазмою, амінокапроновою кислотою або іншими кровоспинними препаратами. Якщо цього зробити не вдається, то беруть тампон відповідних розмірів і щільно тампонують ним нішу мигдалика за допомогою різних інструментів. З метою гемостазу за показаннями проводять переливання одногрупної крові та кровозамінних препаратів. Інколи показана перев’язка зовнішньої сонної артерії, якщо кровотеча загрожує смертю.

Кровотеча з гортані і трахеї

Кровотечі з трахеї найчастіше виникають під час трахеостомії та в післяопераційний період, коли трахеотомічна трубка підібрана неправильно. У такому разі трахеотомічна трубка тисне на стінки трахеї, спричиняючи пролежні, грануляції та ушкодження судин.

Кровотечі з гортані і трахеї, як правило, незначні, вони спричиняють кашель, який активізує кровотечу. Під час значних кровотеч із ерозивних кровоносних судин кров потрапляє в бронхи, спричиняючи асфіксію різного ступеня.

Діагностика кровотечі з гортані і трахеї не складна. Проте визначити місце кровотечі не просто. Для цього застосовують прямі методи дослідження гортані і трахеї. Треба мати на увазі, що кров із носової порожнини, горла може стікати в нижні дихальні шляхи.

Для зупинки кровотечі насамперед потрібно усунути причину її виникнення. Звичайно призначають постільний режим, кровоспинні препарати, холод на шию. За наявності гемангіоми методом вибору є кріовплив. У разі масивних кровотеч показана інтубація або трахеостомія. Після трахеостомії в трахею уводять подовжену трахеотомічну трубку, яку обгортають марлевими смужками, просоченими кровоспинними препаратами. За невеликих кровотеч проводять вишкрібання грануляцій з трахеї за допомогою гострих ложок із наступним уведенням подовженої трахеотомічної трубки.