Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Аналіз планів, анкет, бесід з вихователями показав, що педагоги мало приділяють уваги до розвитку довільної уваги дітей дошкільного віку, більшою мірою займаючись аспектами морального, естетичного, екологічного, фізичного, виховання. Розвиток уваги як і взагалі інтелектуального розвитку, на їх думку, відбувається в ході будь-яких ігор, занять з художньої праці, котрі комплексно вирішують проблему… Читати ще >

Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Курсова робота

" Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку"

ЗМІСТ

  • ВСТУП
  • Розділ 1. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УВАГИ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ
  • 1.1 Поняття про увагу у наукових психологічних дослідженнях
  • 1.2 Вікові особливості розвитку уваги у дитинстві
  • Висновки до розділу І
  • Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ДОВІЛЬНОЇ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКІВ
  • 2.1 Організація та проведення констатуючого експерименту з визначення довільної уваги дошкільників
  • 2.2 Рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей п’ятого року життя
  • Висновки до розділу ІІ
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  • ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу. Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», державними національними програмами «Освіта» («Україна ХХІ століття») та «Діти України» визначено, що особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з дошкільного дитинства. Це сприятиме формуванню у дитини стійких суспільнозначущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної і моральної зрілості. При цьому одним із напрямків виховного процесу вважається інтелектуальний розвиток дошкільників. У свою чергу цей розвиток неможливий без формування високих параметрів для такого когнітивного процесу як увага.

Діти, які вже розпочали навчання в школі, зазвичай потерпають через неуважність або через недостатній розвиток своєї уваги. Розвивати й удосконалювати увагу так само важливо, як і вчити письму, рахуванню, читанню. Особливо важливим видом уваги є довільна увага, яка дозволяє дитині ефективно і продуктивно діяти тривалий час, виконувати навчальні завдання. Саме той час, коли психіка дошкільника «дозріває» і починає характеризуватися довільністю когнітивних процесів (уваги, пам’яті), вважається, що дитина готова до навчання в школі і може успішно опановувати учбовий матеріал. Тому дошкільний період, і, головним чином, старше дошкільництво, є найважливішим періодом у житті дитини.

Психічний розвиток дитини, формування її когнітивних здібностей неодноразово знаходили своє відображення у психолого-педагогічній літературі. Віковим аспектам розвитку дошкільників присвятили свої праці І.С. Булах, Л. В. Долинська, Т.М. Зелінська О. Л. Кононко, В.С. Мухіна, Л. Ф. Обухова, М. В. Савчин, О. В. Скрипченко та ін. Питаннями розвитку уваги займалися такі науковці як: І.Л. Баскакова, П.Я. Гальперін, Ю.Б. Гіпенрейтер, М.Ф.Добринін, Ю.Б. Дормашєв, С.С. Левітіна, О.М. Леонтьєв, К. К. Платонов, Ю. П. Поваренков, В. Я. Романов, С.Л. Рубінштейн, В.І. Страхов та ін.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань розвитку уваги свідчить про те, що в роботах науковців недостатньо приділено уваги розгляду проблемі розвитку довільної уваги дітей дошкільного віку, а особливо умов, для її ефективного розвитку. Це обумовило тему даного дослідження — «Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку» .

Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей дошкільного віку Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови формування і розвитку довільної уваги старших дошкільників Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку.

На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:

1. Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку.

2. Виявити рівні розвитку довільної уваги у дітей 5-го року життя.

3. Скласти рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей 5-го року життя.

Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи: а) загально наукові - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження; б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології - бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент, тестування — методика «Знайди і викресли» .

Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.

Розділ 1. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УВАГИ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ

1.1 Поняття про увагу у наукових психологічних дослідженнях

У найзагальнішому вигляді, увага — це «форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення» [20; с. 365]. Згідно з словником, увага — це «процес впорядковування поступаючої ззовні інформації в аспекті пріоритетності задач, що стоять перед суб'єктом» [24; с. 719]. Існують й інші визначення, загальна сутність також яких зводиться до того, що увага пояснюється як певна психічна властивість людини, яка забезпечує для неї вибіркове поступлення інформації.

Увага — один з тих пізнавальних процесів людини, відносно суті і права на самостійний розгляд яких серед психологів дотепер немає згоди, не дивлячись на те, що її дослідження ведуться вже багато століть. Одні учені стверджують, що як особливого, незалежного процесу уваги не існує, що вона виступає лише як сторона або момент будь-якого іншого психічного процесу або діяльності людини. Інші вважають, що увага є цілком незалежним психічним станом людини, специфічним внутрішнім процесом, що має свої особливості, що не зводяться до характеристик інших пізнавальних процесів.

Одними з перших увагу як певний психічний процес, притаманній людині, почали досліджувати представники англійської емпіричної психології ХІХ ст. — асоціаністи (Дж. Гартлі, Т. Браун, Дж. Міль, І.-Г. Гербарт та ін.). Однак при цьому вони не включали увагу в систему психології, для них не існувало ні особистості, ні об'єкту, а лише уявлення та їх асоціації; тому для них не існувало й уваги.

У кінці XIX і початку XX ст. поняття уваги починає грати все більшої ролі. Воно служило для характеристики активності свідомості і використовувалося як коректив до асоціативної психології, що робило свідомість концептуально подібною до механічних зв’язків відчуттів і уявлень. Перша механістична спроба пояснити увагу, намічена в руховій теорії уваги Т. Рібо (1881) і розвинена у біхевіористів і рефлексологів, котрі зводили увагу до рефлекторних установок. Друга, пов’язана з теорією гештальтпсихології, зводило явище уваги до структури сенсорного поля (Е. Рубін, 1915).

Для обґрунтування своєї точки зору прихильники сенсорного поля вказували на те, що в мозку людини можна знайти і виділити особливого роду структури, пов’язані саме з увагою, анатомічно і фізіологічно відносно автономні від тих, які забезпечують функціонування решти пізнавальних процесів. Указувалося, зокрема, на роль ретикулярної формації в забезпеченні уваги, на орієнтовний рефлекс як його можливий природжений механізм.

Існує ще одна теорія, яка пов’язує увагу з поняттям установки. Цю теорію запропонував Д. Н. Узнадзе. Спочатку вона торкалась особливого роду настройки, яка під впливом досвіду виникає в організмі і визначає його реакції на наступні впливи. Установки, на думку Д. Н. Узнадзе, напряму пов’язана з увагою. На його думку, вона «внутрішнє обумовлює собою стан уваги людини» [26; с. 124].

Цікаву концепцію уваги запропонував П. Я Гальперін. Основним її положенням є те, що увага уявляє собою певний момент орієнтовано-зосередженої діяльності. Вона представляє собою психологічну дію, яка направлена на зміст образу, думки, іншого феномену, який є в даний момент в психіці людини. На думку П.Я. Гальперіна, увага за своєю функцією являє собою контроль за цим змістом. Також даний дослідник стверджує, що, на відміну від інших дій, які виробляють продукти діяльності, увага не має окремого, особливого результату [8; с. 132].

Для розуміння механізмів уваги дуже важливим є знання фізіологічних процесів, що лежать в її основі. В розробці фізіологічних причин уваги велику роль зіграли роботи видатних російських фізіологів І.П. Павлова і О. О. Ухтомського.

У висунутій І.П. Павловим гіпотезі про особливі реакції нервової системи — орієнтовні рефлекси — містилося припущення про рефлекторну природу мимовільної уваги [18; с. 187]. Подразники, сигнали, що надходять в мозок, викликають орієнтовно-дослідну реакцію. «Ми вдивляємось в образ, що виявляється, дослухаємось до виникаючих звуків, посилено втягуємо новий запах…» — писав І.П. Павлов. — Всі ці прояви забезпечують постійну готовність організму до несподіванок, готовність відповісти на будь-які обставини тією або іншою формою поведінки. Іншими словами, людина або тварина стає уважною ще до оцінки події, що настала" [18; с. 190].

На сьогоднішній день психофізіологи вивчили досить складні орієнтовні реакції. Вони складають собою цілий комплекс, зв’язаний з активністю значної частини організму. До нього входять зовнішні рухи (такі, як поворот очей і голови у напрямку подразника), а також зміни чутливості певних аналізаторів; зміни характеру обміну речовин; зміни дихання, серцево-судинні і шкіряно-гальванічні реакції, тобто вегетативні зміни; зміни електричної активності мозку.

Згідно з ідеями І.П. Павлова і О. О. Ухтомського явища уваги пов’язані з підвищенням збудливості певних мозкових структур в результаті взаємодії процесів збудження і гальмування. Концентрація психічної діяльності в певному напрямку і одночасне відволікання від усього іншого досягається завдяки «закону взаємної індукції» нервових процесів збудження і гальмування у корі великих півкуль головного мозку [18, 27].

На думку І.П. Павлова, в кожний момент часу в корі є якась дільниця, що характеризується найбільш сприятливими, оптимальними умовами для збудження. Ця дільниця (її називають «домінантою» за термінологією О.О. Ухтомського) виникає за законом індукції нервових процесів; при цьому нервові процеси, що концентруються в одній області кори мозку, викликають гальмування в інших її областях (і навпаки). Так забезпечуються оптимальні умови для сприймання того, на що спрямована увага.

Як стверджує І.Л. Баскакова, існують три причини виникнення уваги, вони ж характеризують і три її види уваги.

1. Увагу приваблює сильний, незвичайний, різкий подразник — ці подразники захоплюють місце вогнища збудження у дітей.

2. Зосередження на чомусь може бути викликано бажанням самої людини.

3. Третім джерелом уваги є інтерес [2; с. 14].

Як стверджує дана дослідниця, слід орієнтуватися на третій вид уваги, який підтримується інтересом — на післядовільну увагу [2; с. 21]. Відносно цього, можна згадати слова В. О. Сухомлинського, який неодноразово підкреслював, що «досвідчений педагогічний працівник робить усе для того, аби в дітей виникли запитання, і вони б могли запитати про це. Якщо вам вдалося цього досягти, маєте половину успіху» [16, с. 121].

На думку Р.С. Нємова, «в системі психологічних феноменів увага займає особливе положення. Воно включене у всю решту психічних процесів, виступає як їх необхідний момент, і відділяти її від них, виділяти і вивчати в „чистому“ вигляді не представляється можливим» [14; с. 125]. За твердженням даного науковця, з явищами уваги ми маємо справу лише тоді, коли розглядається динаміка пізнавальних процесів і особливості різних психічних станів людини. Всякий раз, коли ми намагаємося виділити «матерію» уваги, відволікаючись від всієї решти змісту психічних феноменів, вона як би «зникає» [14; с. 126].

Р.С. Нємов вказує, що при цьому не можна не бачити і особливостей уваги, від якої залежать всі інші психічні явища, де вона виявляється, різних видів діяльності, що не зводяться до моментів, в які включена людина. Це — наявність в увазі деяких динамічних, спостережуваних і вимірних характеристик, таких як об'єм, концентрація, перемикання і ряд інших, котрі безпосередньо до пізнавальних процесів типу відчуттів, сприйняття, пам’яті і мислення не відносяться.

Правильне рішення обговорюваної проблеми, скоріш за усе, полягає в тому, щоб спробувати з'єднати і врахувати обидві точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне від них. Це значить встати на точку зору, згідно якої увага як окремий психічний процес не існує, але є цілком особливим станом, що характеризує всі ці процеси в цілому. Дана позиція підтверджується відомими анатомо-фізіологічними даними, основні з яких наступні:

1. Механізм домінанти як фізіологічний корелят уваги можна спостерігати на всій поверхні кори головного мозку, незалежно від того, проекційні зони яких конкретних аналізаторів в них локалізуються.,

2. Ретикулярна формація, робота якої зв’язується з явищами уваги, знаходиться на шляху нервових імпульсів, що стосуються практично всіх пізнавальних процесів.

3. Нейрони уваги — клітки-детектори новизни — можна зустріти практично на всій поверхні і в деяких внутрішніх структурах головного мозку.

4. Разом з тим всі три названі анатомо-фізіологічні чинники в центральній нервовій системі існують автономно і незалежно від окремих сенсорних аналізаторів, що говорить про те, що увага все ж таки є особливим феноменом, що не зводиться до всіх інших [13; с. 68].

Отже, увагу можна визначити як психофізіологічний процес, стан, що характеризує динамічні особливості пізнавальної діяльності. Вони виражаються в її зосередженості на порівняно вузькій ділянці зовнішньої або внутрішньої дійсності, які на даний момент часу стають усвідомлюваними і концентрують на собі психічні і фізичні сили людини протягом певного періоду часу. О. В. Скрипченко, підтверджуючи цю думку пише: «Увага — це процес свідомого або несвідомого (напівсвідомого) відбору однієї інформації, що поступає через органи чуття, і ігнорування іншої» [23; с. 211].

Майже усі дослідники відмічають, що увага має свої певні характеристики або властивості. Як правило, виокремлюють, що увага людини володіє п’ятьма основними властивостями: стійкістю, зосередженістю, перемиканням, розподілом і об'ємом.

Стійкість уваги виявляється в здатності протягом довгого часу зберігати стан уваги на якому-небудь об'єкті, предметі діяльності, не відволікаючись і не ослабляючи увагу.

Зосередженість уваги (протилежна якість — неуважність) виявляється у відмінностях, які є в ступені сконцентрованості уваги на одних об'єктах і її відверненні від інших.

Перемикання уваги розуміється як його перенесення з одного об'єкту на інший, або з одного виду діяльності на інший. Дана характеристика людської уваги виявляється в швидкості, з якою вона може переміщувати свою увагу з одного об'єкту на інший, причому таке переміщення може бути як мимовільним, так і довільним. У першому випадку індивід мимовільно переводить свою увагу на що-небудь таке, що його випадково зацікавило, а в другому — свідомо, зусиллям волі примушує себе зосередитися на якому-небудь, навіть не дуже цікавому самому по собі об'єкті.

Розподіл уваги — полягає в здатності поширити увагу на значному просторі, паралельно виконувати декілька видів діяльності або скоювати декілька різних дій.

Об'єм уваги — це така його характеристика, яка визначається кількістю інформації, що одночасно здатна зберігатися у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини. Чисельна характеристика середнього об'єму уваги людей — 5−7 одиниць інформації [23; с. 218]. Вона звичайно встановлюється в ході практики (дослідів), в ході якого людині на дуже короткий час пред’являється велика кількість інформації. Те, що вона за цей час встигає помітити, і характеризує її об'єм уваги. Оскільки експериментальне визначення об'єму уваги пов’язане з короткочасним запам’ятовуванням, то його нерідко ототожнюють з об'ємом короткочасної пам’яті.

Сучасні дослідники, вивчаючи увагу виокремлюють наступні її види (див. рис. 1.1), які умовно можна розподілити на пари, що взаємовиключають одна одну за своїми сутнісними характеристиками.

У лівій колонці розташовані такі види уваги, котрі, можна вважати, не потребують від людини додаткових зусиль або якоїсь спроби врегулювання. У правій колонці зібрані види, що вимагають від людини вольової регуляції, свідомого зосередження на об'єкті. Вони залежать від інтелектуального (розумового) і соціального розвитку людини і є показником повноцінного формування психічних властивостей індивіда, і навіть його соціальної зрілості. Це дозволило науковцям назвати їх вищими формами уваги, на відміну від нижчих (ліва колонка).

Особливий інтерес для педагогічної діяльності має довільна увага, яка є основним видом уваги в ході навчання і виховання. Довільна увага на відміну від мимовільної звичайно пов’язана з боротьбою мотивів або внутрішніх спонукань, наявністю сильних, протилежно направлених і конкуруючих один з одним інтересів, кожний з яких сам по собі здатний привернути і утримувати увагу. Людина ж в такому випадку здійснює свідомий вибір мети і зусиллям волі пригнічує один з інтересів, направляючи всю свою увагу на задоволення іншого. Дані наявних досліджень спрямовують на подальше уточнення характеристик властивостей уваги, виявлення індивідуальних відмінностей і з’ясування їх впливу на засвоєння. Тут постає два завдання: з’ясування того, як впливає розвитокдовільної уваги на засвоєння, формування умінь і навичок, з одного боку, і вивчення впливу конкретного фактора на розвиток такої уваги з іншого.

Рис. 1.1. Види уваги Крім цього, виокремлюють зовнішню і внутрішню увагу. Зовнішня увага — спрямована на предмети і явища навколишнього світу, на дії інших людей. Внутрішня увага — направлена на власні думки і переживання.

Отже, розглядаючи явище уваги, слід визнати, що цей психічний процес грає велике значення у житті людини, сприяє поступленню і обробці інформації про оточуюче середовище, являється певним показником спрямованості, зосередженості людини на елементах предметного або чутливого світу.

1.2. Вікові особливості розвитку уваги у дитинстві

Увага як одна із когнітивних властивостей індивіда проходить певний шлях свого розвитку. Здібність до виявлення уваги виникає у людини з перших тижнів її життя, а у період молодшого шкільного дитинства відбувається основний розвиток і становлення довільної уваги, як її вищої форми. Р.С. Нємов пропонує наступну періодизацію розвитку уваги у дитини (див. рис. 1.2).

Рис. 1.2. Етапи розвитку уваги дитини за Р.С. Нємовим Л. С. Виготський пропонує свою періодизацію вікового розвитку дитини, де кожен із етапів має свої особливості для виникнення і формування видів уваги [6; с. 78]. Проаналізуємо їх більш докладно.

Вік немовляти (від народження до 1 року). Важливими подіями в психічному житті дитини цього віку, що стосуються уваги, є виникнення слухового і зорового зосередження. Дослідниця О.І. Турєвська стверджує, що слухове зосередження у немовлят з’являється на 2−3 тижні. Вона пише: «Різкий звук, наприклад, дверей, що хлопнули, викликає припинення рухів, дитина завмирає і замовкає» [25; с. 16]. Пізніше, на 3−4 тижні, така ж реакція виникає на голос людини. В цей час дитина не тільки зосереджується на звуці, але і повертає голову у бік його джерела. Зорове зосередження, що з’являється на 3−5 тижні, зовні виявляється так само: дитина завмирає і затримує погляд (зрозуміло, недовго) на яскравому предметі.

На другому місяці життя з’являється «комплекс пожвавлення» — реакція немовляти на появу матері (зосередження погляду на її обличчі, швидкі рухи ніг та рук, посмішка, «гукання»).

Т.В. Алейнікова додержується думки, що у дітей такого віку поступово вдосконалюється зорове зосередження, яке досягає до 3-місячного віку 7−8 хвилин, виникає реакція стеження за рухами предметів. До 2−3-місячного віку у немовляти з’являється реакція на новизну. У 4-місячному віці дитина вже не просто бачить, а «активно дивиться» [1; с. 62].

Ж. Піаже, підсумовуючи дані про пізнавальний розвиток дітей першого року життя, виокремив такі стадії розвитку уваги в системі структур взаємодії немовляти з предметами й оточуючими людьми:

а) операційна консолідація (1−4 місяці). Увага дитини проявляється в тому, що вона своїми рухами намагається відновити попередні відчуття (наприклад, рух очей у бік об'єкта своєї уваги). Це говорить про те, що вона здатна сприймати і помічати деякі об'єкти, зосередивши на них увагу. Наприкінці цієї стадії дитина зауважує зміни звичної для неї поведінки матері й робить певні зусилля, щоб викликати її звичну реакцію;

б) операційна координація (4−8 місяців). Зауваживши цікавий рух будь-чого, немовля майже миттєво схоплює його, відтворює, спостерігаючи з інтересом за реакцією дорослого. Дитина вдається до навмисних дій, щоб привернути увагу матері чи іншої дорослої людини (тягне маму за волосся, простягає руки до неї та ін.);

в) біфокальна (одночасна сфокусованість дитини на власній дії та реакціях дорослого) координація (8−12 місяців). На цій стадії структури взаємодії з неживими об'єктами координуються зі структурами взаємодії з людьми (гра з дорослим, іграшками). Увага дитини одночасно зосереджується і на людині, і на неживому об'єкті (іграшці);

г) удосконалена координація (8−12 місяців). Немовля виявляє здатність здійснювати рухи з об'єктами в різних напрямках. На цій стадії з’являється імітація дитиною рухів і дій, здійснених іншими людьми, ведеться активний пошук цікавих об'єктів, щоб продемонструвати їх іншому.

М.В. Савчин стверджує, що діти такого віку «не обов’язково чекають від дорослих стимулів до моторної і перцептивної діяльності, вони самі активно шукають інформацію, зосереджують і утримують увагу на предметах, які їх цікавлять найбільш усього». Привертають і утримують увагу немовлят здебільшого переміщення предметів, кольорові (наприклад, чорно-білі) контрасти, різні за гучністю, протяжністю та висотою тону звуки. Діти до одного року приділяють більше уваги зображенням концентричної форми, із зігнутих елементів, ніж із прямолінійних, цікавляться переходом прямої лінії у криву. Контраст для них привабливіший, ніж однотонне поле" [22; с. 112].

Ранній вік (від 1 до 3-х років). У цьому віці, можна вважати, що увага за своєю загальною характеристикою не сильно відрізняється від свого розвитку на попередньому етапі. Дитина впевнено зосереджує увагу на тих предметах, які її зацікавили, однак при цьому вона не здатна утримувати увагу тривалий час, концентрувати її довільним чином. Основною характеристикою уваги є її нетривалість, наражання сильному впливу зовнішніх подразників, велике мимовільне перемикання.

Головною особливістю даного періоду є те, що для дитини розширюється коло її спілкування з оточуючим світом і, головним чином, з предметами, на які вона активно зосереджує увагу. Л. Ф. Обухова пише: «У цьому віці дитина цілком поглинена предметом. Це виявляється, наприклад, в тому, як дитина сідає на стільчик або возить за собою машину — дитина весь час дивиться на цей предмет. Правда, за предметом дитина ще не бачить дорослу людину, проте, без дорослого вона не може оволодіти людськими способами вживання предметів» [17; с. 221].

У цьому віці увага дитини розвивається паралельно з опануванням мовлення. Л. С. Виготський вказує, що разом з поступовим оволодінням активним мовленням дитина починає управляти і первинним процесом власної уваги, причому спочатку — відносно інших людей, орієнтуючи власну увагу на їх звернення до них словом, а потім — і відносно самого себе. Загальна послідовність культурного розвитку уваги по Л. С. Виготському полягає в наступному: «Спочатку люди діють по відношенню до дитини, потім вона сама вступає у взаємодію з оточуючими, і нарешті, починає діяти на інших і лише в кінці починає діяти на себе… Спочатку дорослий направляє її увагу словами на оточуючі її речі і виробляє, таким чином, із слів могутні стимули-вказівки; потім дитина починає брати активну участь в цій вказівці і сама починає користуватися словом і звуком як засобом вказівки, тобто звертати увагу дорослих на той предмет, що цікавить її» [6; с. 118].

Л.С.Виготський, говорячи про особливості розвитку уваги в цей період, стверджує, що з найперших днів життя дитини розвиток її уваги відбувається в середовищі, що включає так званий «подвійний ряд стимулів, що викликають увагу». Перший ряд — це самі навколишні предмети, які своїми яскравими, незвичайними властивостями приковують увагу дитини. З другого боку, це мова дорослої людини, слова, що вона вимовляє, які спочатку виступають в ролі стимулів-вказівок, що спрямовують мимовільну увагу дитини. Таким чином, з перших днів життя дитини її увага в значній своїй частині направляється за допомогою слів-стимулів.

Слово, яким користується дорослий, звертаючись до дитини, з’являється спочатку в ролі покажчика, що виділяє для дитини ті або інші ознаки в предметі, звертає її увагу на ці ознаки. При навчанні слово все більш і більш прямує у бік виділення абстрактних відносин і приводить до утворення абстрактних понять. Л. С. Виготський вважав, що вживання мови як засобу спрямування уваги і поклику до утворення уявлень має для педагогіки величезне значення, оскільки за допомогою слів дитина виходить у сферу міжіндивідуального спілкування, де відкривається простір для особистісного розвитку" [6; с. 131].

Молодший і середній дошкільний вік. У дошкільному віці дитина починає спрямовувати свою психічну діяльність на предмети і явища, які мають для неї важливе значення, цікавлять її. Це є свідченням певного рівня розвитку її уваги — спрямованості і зосередженості свідомості на певному предметі, явищі тощо. Увага як процес і етап налаштування дитини на сприйняття значущої інформації і виконання поставлених завдань у дошкільному віці відображає її інтерес до навколишніх предметів і дій, які вона виконує. Молодший дошкільник поки що зосереджений тільки до тих пір, поки не згас його інтерес. З появою, наприклад, нового предмета увага переключається на нього. Тому діти такого віку рідко тривалий час займаються однією справою.

У цей час появляються перші ознаки довільної уваги. Вона, на думку Л. С. Виготського, виникає з того, що оточуючі дитину люди «починають за допомогою ряду стимулів і засобів направляти увагу дитини, керувати її увагою, підпорядковувати її своїй владі. Тим самим вони дають в руки дитини ті засоби, за допомогою яких вона згодом сама починає опановувати своєю увагою». [6; с. 133]. Розвиток уваги, на думку даного дослідника, полягає у тому, що за допомогою дорослого дитина засвоює ряд штучних стимулів-засобів (знаків), за допомогою яких вона надалі спрямовую свою власну поведінку і увагу.

Старший дошкільний вік. У старшому дошкільному дитинстві з’являються перші форми самостійної довільної уваги. Тепер дитина може зосереджуватися не тільки на сторонній зовнішній подразник і не за вказівкою дорослого, а самостійно визначаючи об'єкт своєї уваги.

Упродовж дошкільного віку у зв’язку з ускладненням діяльності дітей та їх прогресом у загальному розвитку увага стає більш зосередженою і стійкою. Якщо молодші дошкільнята можуть грати в одну гру 30−50 хв., то в 5−6 років тривалість її збільшується до 2-х год. Це зумовлене тим, що в їхній грі відтворюються складніші дії і взаємини людей, інтерес до неї підтримується постійною появою нових ситуацій.

Основна зміна у процесі розвитку уваги дошкільнят полягає в тому, що вони вперше починають керувати нею, свідомо спрямовувати її на предмети та явища. Витоки довільної уваги (уваги, яка свідомо спрямовується і підтримується) лежать поза особистістю дитини. Це означає, що сам по собі розвиток мимовільної уваги (виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів) не спричинює виникнення довільної уваги. Вона формується завдяки включенню дорослими дошкільника у нові види діяльності, спрямуванню й організовуванню його уваги, в результаті чого дитина пізнає способи, використовуючи які, вона надалі починає сама керувати своєю увагою.

Первинно процеси довільної уваги, що спрямовуються вказівками дорослого, є для дитини швидше процесами її зовнішнього дисциплінування, ніж саморегуляції. Поступово, вживаючи той же самий засіб оволодіння увагою по відношенню до самої себе, дитина переходить до самоврядування поведінкою, тобто до довільної уваги.

Формування довільної уваги у дошкільному віці пов’язане також із загальним зростанням ролі мови в регуляції поведінки малюків. Плануюча функція мови допомагає й заздалегідь зосереджувати свою увагу на потрібній діяльності, словесно формулювати завдання, на які слід орієнтуватися. Хоч у дошкільників і починає розвиватися довільна увага, мимовільна увага переважає протягом усього дошкільного дитинства.

Процес вікового розвитку уваги відповідно до концепції Л. С. Виготського представив О.М.Леонтьєв (див. рис. 1.3). З графіка, зображеного на цьому малюнку, видно, що з віком довільна увага дитини поліпшується (пунктирна лінія), проте розвиток зовні опосередкованої уваги йде набагато швидше, ніж її розвиток в цілому, тим більше натуральної уваги. При цьому в шкільному віці наступає перелом в розвитку, який характеризується тим, що спочатку зовні опосередкована увага поступово перетворюється на внутрішньо опосередковану, і з часом ця остання форма уваги займає, ймовірно, основне місце серед всіх її видів. Відмінності в характеристиках довільної і мимовільної уваги зростають починаючи з дошкільного віку і досягають максимуму в шкільному віці, а потім знов знаходять тенденцію до зрівнювання. Ця тенденція якраз і пов’язана з тим, що в процесі свого розвитку система дій, котрі забезпечують довільну увагу, із зовнішньої поступово перетворюються у внутрішню.

Рис. 1.3. Розвиток уваги за О.М. Леонтьєвим увага дитинство психологічний зосередженість Увага продовжує розвиватися і в ранньому, і в середньому дитинстві - протягом всього дошкільного віку. Але серйозний прогрес в цій психічній функції, як стверджує Л. Ф. Обухова, досягається в молодшому шкільному віці (7−11 років). У цьому віці з’являється здатність довільно концентрувати увагу на нецікавих речах, хоча все ще домінує мимовільна увага, а зовнішні враження є сильним відволікаючим чинником, особливо при зосередженні на складному матеріалі. У цей період увага характеризується невеликим об'ємом і малою стійкістю (до 10−20 хвилин, а у підлітків і старшокласників — відповідно до 40−45 і 45−50 хвилин). Крім того, в молодшому шкільному віці утруднене довільне перемикання уваги і його адекватний розподіл [17; с. 221].

Висновки до розділу І

Як показує аналіз психологічної літератури, явище уваги має декілька столітній досвід вивчення. Особливого характеру дослідження уваги набуває з кінця ХІХ — початку ХХ століття, що пов’язане з розробкою рефлексологічних концепцій в психології, котрі описували увагу як відповідь на подразник, сигнал зовнішнього середовища, на якій реагує індивід.

У цілому можна сказати, що у дослідженнях психологів поняття «увага» не набуло одностайного визначення, а в працях окремих науковців увага взагалі не визначається як окремий психічний процес. Такі дослідники трактують увагу або як вид внутрішньої діяльності людини, або як вид вольових зусиль. Однак, практично усі психологи дотримуються положення про те, увага є необхідним елементом психічного життя людини, без якого були б неможливе функціонування усіх інших когнітивних процесів — пам’яті, сприймання, уявлення, мислення, а також мовлення.

З іншого боку увага визначається, як окремий психічний процес, форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

Увага — один з головних психологічних процесів, від характеристики якого залежить оцінка пізнавальної сфери дошкільників. Основним змістом розвитку уваги в дитинстві є її перехід від мимовільної форми до довільної, а також збільшення концентрації уваги, її стійкості та обсягу.

В психологічній літературі є дані, які характеризують загальні особливості уваги дошкільнят. Дослідники відзначають, що процес формування і розвитку уваги дітей дошкільного віку відрізняється певною нерівномірністю. Вона проявляється в постійному зростанні зосередженості уваги, але характеризується нестійкістю, значним зниженням її концентрації. Пояснюється це бурхливою активністю та імпульсивністю дошкільнят.

Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ДОВІЛЬНОЇ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКІВ

2.1 Організація та проведення констатуючого експерименту з визначення довільної уваги дошкільників

Метою нашої роботи було визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку. Для реалізації мети було організовано констатуючий експеримент, у якому взяли участь 20 дітей дошкільного навчального закладу № 375 «Журавушка» м. Дніпропетровська (вул. Тополя 2, буд. 41). Експеримент проводився з 25.11.2009 по 30.01.2010 року. Вік дітей — 5 років. На етапі констатувального експерименту вирішувалися наступні завдання:

1) вивчити стан досліджуваної проблеми з розвитку довільної уваги в практиці роботи дошкільного навчального закладу № 375 «Журавушка» .

2) Виявити рівні розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку.

Аналіз планів, анкет, бесід з вихователями показав, що педагоги мало приділяють уваги до розвитку довільної уваги дітей дошкільного віку, більшою мірою займаючись аспектами морального, естетичного, екологічного, фізичного, виховання. Розвиток уваги як і взагалі інтелектуального розвитку, на їх думку, відбувається в ході будь-яких ігор, занять з художньої праці, котрі комплексно вирішують проблему всебічного розвитку дитини. З бесід із вихователями виявлено, що вони додержуються концепції, стосовно якої будь-яка діяльність вихованця безумовно пов’язана з процесом зосередження уваги, її концентрації на тому чи іншому предметі оточуючої дійсності. Проводячи з дітьми заняття зі співу або, наприклад, з фізкультури, читання, так чи інакше педагоги активізують увагу дитини, змушують зосереджувати її на певний об'єкт, а це і є тренуванням у розвитку довільної уваги. У планах проведення занять вихователів груп не виявлено жодних запланованих заходів з психодіагностики та розвитку уваги. У календарних планах такі заняття також не плануються. Психолог дошкільного навчального закладу Назарець Ольга Анатоліївна планує психодіагностичні заходи з визначення рівня уваги тільки за поданням вихователів у випадку, якщо якась окрема дитина значним чином відстає у розвитку, показує незадовільні результати у навчанні. Тобто спеціальними вправами з діагностики і розвитку уваги дітей не охоплена значна частина вихованців. Для отримання вихідних даних стосовно розвитку довільної уваги дошкільників середньої групи була застосована методика «Знайди і викресли», що описана Р.С. Нємовим у книзі «Психодіагностика» [15; с. 79]. Відповідно до умов виконання цієї методики для дошкільників 4−5-річного віку, необхідно було знайти заздалегідь визначені малюнки на матриці. Завдання, що містяться в цій методиці, служать для визначення продуктивності і стійкості уваги. Дитині показують матрицю, в якій у випадковому порядку дані зображення простих фігур: кілечок, зірочок, трикутників, прямокутників, прапорців, півкілечок. У цій методиці дитина працює 2,5 хв., протягом яких п’ять разів підряд (через кожні 30 с) їй говорять слова «стоп» і «починай», щоб перервати роботу і відмітити місце, де вона зупинилася у своєму пошуку. Експериментатор в цій методиці дає дитині завдання шукати і різними способами закреслювати які-небудь два різні предмети, наприклад зірочку перекреслювати вертикальною лінією, а будиночок — горизонтальною. Експериментатор сам відзначає на малюнку дитини ті місця, де даються відповідні команди. При обробці і оцінці результатів визначається кількість предметів на малюнку, переглянутих дитиною протягом 2,5 хв., тобто за весь час виконання завдання, а також окремо за кожен 30-секундний інтервал. Одержані дані вносяться у формулу, по якій визначається загальний показник рівня розвиненості у дитини одночасно двох властивостей уваги: продуктивності і стійкості:

де S — показник продуктивності і стійкості уваги обстеженої дитини; N — кількість зображень предметів, переглянутих дитиною за час роботи; t — час роботи (в секундах); n — кількість помилок, допущених за час роботи. Помилками вважаються пропущені потрібні або закреслювані непотрібні зображення.

Проведення констатуючого експерименту здійснювалося з кожною дитиною окремо. У результаті кількісної обробки психодіагностичних даних, що визначалися за формулою 1, обчислювалися шість показників, один — для всього часу роботи над методикою (2,5 хв.), а інші - для кожного 30-секундного інтервалу (відповідно, змінна tв приймала значення 150с і 30с). Результати були узагальнені у таблиці.

Таблиця 2.1 Результати методики «Знайди і викресли»

Ім'я

N1

n1

S1

N2

n2

S2

N3

n3

S3

N4

n4

S4

N5

n5

S5

Sоб

1.

Антон.

0,41

0,39

0,23

0,31

0,36

0,34

2.

Віра

0,14

0,05

0,18

0,24

0,33

0,19

3.

Віталій

0,31

0,32

0,34

0,36

0,5

0,37

4.

Ганна

0,28

0,18

0,2

0,37

0,28

0,26

5.

Дмитро

0,32

0,25

0,28

0,3

0,41

0,31

6.

Ігор К.

0,23

0,28

0,3

0,3

0,35

0,29

7.

Ігор Ш.

0,27

0,18

0,09

0,27

0,37

0,24

8.

Інна

0,35

0,26

0,2

0,21

0,14

0,23

9.

Катя

0,48

0,53

0,49

0,58

0,57

0,53

10.

Лариса

0,41

0,39

0,39

0,28

0,41

0,37

11.

Леонід

0,39

0,42

0,44

0,48

0,42

0,43

12.

Микола З.

0,4

0,43

0,5

0,58

0,58

0,5

13.

Микола Р.

0,21

0,23

0,31

0,34

0,47

0,31

14.

Надія

0,8

0,82

0,65

0,8

0,7

0,75

15.

Ольга

0,33

0,4

0,41

0,42

0,44

0,4

16.

Роман

0,77

0,46

0,58

0,58

0,23

0,53

17.

Тетяна А.

0,38

0,16

0,57

0,54

0,15

0,36

18.

Тетяна К.

0,37

0,62

0,16

0,3

0,58

0,41

19.

Тарас

0,32

0,34

0,44

0,53

0,48

0,42

20.

Яна

0,28

0,39

0,41

0,33

0,26

0,33

Рівень уваги дітей визначався за критеріями, що представлені у методиці «Знайди і викресли» [15; с. 82].

показник Sоб вищий, ніж 1,25 бали, — увага дуже високопродуктивна;

показник Sоб в межах від 1,00 до 1,25 балів — увага високопродуктивна;

показник Sоб з в межах від 0,50 до 0,99 балів — увага середня;

показник Sоб в межах від 0,25 до 0,49 балів — увага низькопродуктивна;

показник Sоб в межах від 0,00 до 0,24 — увага дуже низькопродуктивна.

Відповідно до цих критеріїв групу дітей, що прийняли участь у констатуючому експерименті можна розділити на наступні категорії:

а) з дуже високопродуктивною увагою — 0 чол. (0%);

б) з високопродуктивною увагою — 0 чол. (0%);

в) з середньопродуктивною увагою — 4 чол. (20%);

г) з низькопродуктивною увагою — 13 чол. (65%);

д) з дуже низькопродуктивною увагою — 3 чол (15%).

Окрім цього, за отриманими результатами було визначено стійкість уваги. Для цього на кожну дитину будувався графік (див. рис. 2.2). Потім за критеріями Р. Нємова, визначався характер кривої, її розташування в координатному полі, степінь «зламаності» (в межах декількох зон) та здійснювалася оцінка стійкості у балах:

10 балів — всі точки графіка не виходять за межі однієї зони продуктивності;

8−9 балів — всі точки графіка розташовані в двох зонах;

6−7 балів — всі точки графіка розташовуються в трьох зонах;

4−5 балів — всі точки графіка розташовуються в чотирьох різних зонах;

3 бали — всі точки графіка розташовуються в п’яти зонах.

Відповідно до цього, було визначено для кожного респондента характер стійкості уваги, її кількісний вираз у балах. При наданні балів враховувалося накреслення кривих графіка. Результати були узагальнені у таблиці 2.2. Відповідно до результатів тестування діти, в основному характеризуються як особи зі стійкою увагою (70%), однак при цьому продуктивність їх уваги є низькою і дуже низькою. 55% респондентів мають стійку увагу і низьку або дуже низьку продуктивність; ще 20% респондентів мають середнє стійку увагу і низьку продуктивність; 10% мають низько стійку увагу і низьку продуктивність; 10% мають стійку увагу і середню продуктивність; 5% - середнє стійку увагу і середню продуктивність.

Рис. 2.2. Графіки стійкості і продуктивності уваги дошкільників, опитаних за методикою «Знайди і викресли»

Таблиця 2.2 Характеристика стійкості і продуктивності уваги опитаних дошкільників

Ім'я

Стійкість уваги

Продуктивність уваги

Бали

Характеристика

Бали

Характеристика

1.

Антон

Середнє стійка

Низько продуктивна

2.

Віра

Стійка

Дуже низько продуктивна

3.

Віталій

Стійка

Низько продуктивна

4.

Ганна

Стійка

Низько продуктивна

5.

Дмитро

Стійка

Низько продуктивна

6.

Ігор К.

Стійка

Низько продуктивна

7.

Ігор Ш.

Середнє стійка

Дуже низько продуктивна

8.

Інна

Стійка

Дуже низько продуктивна

9.

Катя

Стійка

Середнепродуктивна

10.

Лариса

Стійка

Низько продуктивна

11.

Леонід

Стійка

Середнепродуктивна

12.

Микола З.

Стійка

Низько продуктивна

13.

Микола Р.

Стійка

Низько продуктивна

14.

Надія

Стійка

Середнепродуктивна

15.

Ольга

Стійка

Низько продуктивна

16.

Роман

Середнє стійка

Середнепродуктивна

17.

Тетяна А.

Низько стійка

Низько продуктивна

18.

Тетяна К.

Низько стійка

Низько продуктивна

19.

Тарас

Стійка

Низько продуктивна

20.

Яна

Середнє стійка

Низько продуктивна

Отже, можна вважати, що тільки 15% дітей мають нормальні показники уваги (середні і вище за середні). Решта дітей або мають низько продуктивну увагу або низько стійку увагу, або обидва цих показника є низькими. Реально ніхто з дітей не показав високо продуктивної уваги і високої її стійкості.

Інтерпретація результатів

Низькі показники уваги дошкільників, що прийняли участь у експерименті, можна пояснити як ознаку нерозвиненості когнітивних процесів дітей 5-річного віку, що має своє пояснення у віковій психології. Як було простежено у теоретичній частині даної роботи, у цьому віці не у всіх дітей виникає довільність когнітивних процесів — уваги і пам’яті. Появу здібності дітей до зосередження на предметах, які для них є нецікавими, дослідники, в основному відносять до 6-річного віку, і тому даний експеримент можна б було вважати підтвердженням даної концепції.

З іншого боку, стан справ у ДНЗ з проведенням спеціальних занять з розвитку уваги, наштовхує на думку стосовно того, що головною причиною низької уваги вихованців даного дошкільного закладу, є як раз відсутність таких занять. Крім того, практично ніхто з дітей не показав високих результатів продуктивності уваги, а навпаки — 70% з них виявили низьку продуктивність, що, в цілому, не зовсім сприймається, виходячи з власного досвіду. Скоріш було б вірним, якщо б більше половини дітей мали середній і високий рівень продуктивності уваги, що може бути більш притаманним п’ятирічному віку, який практично наближається до періоду «дозрівання» і безпосередньої підготовки до шкільних занять.

Можна було б припустити, що в ході спеціального розвитку уваги дітей, показники у п’ятирічних вихованців у даному експерименті були б набагато ліпшими. Ігрові заняття дітей, на які посилаються вихователі з приводу того, що вони достатньо розвивають увагу, все ж такі не формують довільну увагу і не можуть слугувати знаряддям її ефективного розвитку. У ході ігри дитина більшою мірою використовую природну (мимовільну) увагу як реакцію на дії дітей, що разом граються або на зміну обстановки.

Заняття з інших предметів, котрі, як правило, з дошкільниками середньої групи проводяться також у ігровій формі, мало чим відрізняються від ігор. На таких заняттях дітям завжди цікаво, вони не прикладають достатніх зусиль для концентрації і зосередження на предметі навчання. Дисципліна на таких заняттях є дуже малою, і діти замість уважного прослуховування пояснення відволікаються, займаються тими справами, які для них цікаві. Тобто такі заняття також не можуть слугувати добрим знаряддям для розвитку довільної уваги. Найбільш ефективним засобом спонукання до появи довільності уваги слід все ж такі вважати спеціальні заняття, котрі можна проводити або в невеликих групах дошкільників або в індивідуальній формі.

2.2 Рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей п’ятого року життя

Проведене дослідження показало, що в умовах даного дошкільного навчального закладу необхідно проведення комплексу занять з розвитку усіх властивостей уваги. У ході експерименту встановлено, що повсякденна ігрова практика і навчальні заняття з інших предметів мало сприяють формуванню довільності уваги, що проявило себе у деякому відставанні дітей середньої дошкільної групи. Це надало можливість зробити висновок про недостатні психолого-педагогічні умови для розвитку уваги в даному ДНЗ і запропонувати наступні рекомендації для їх покращення.

При організації навчання дітей п’яти років важливо враховувати вікові особливості стійкості уваги. Встановлено, що п’ятирічні діти здатні активно і продуктивно займатися однією і тією ж справою не більш 10−20 хвилин. Тому оптимально, якщо урок у шестирічних дітей буде тривати 20 хвилин, а перерви не менше 20 хвилин. У тиждень у п’ятирічних дітей може бути не більш 15 уроків. З них 6 уроків слід відводити на предмети естетичного і трудового циклу. У середині тижня або в його кінці рекомендується «полегшений день»: один урок (заняття), що вимагає великої напруги уваги, два інших — трохи легше (музика і спів, ознайомлення з навколишнім світом, фізкультура, образотворче мистецтво). Четвер можна зробити взагалі вільним від занять, присвятивши його іграм, спортивним розвагам.

При проведенні занять педагоги повинні спрямовувати свої зусилля на формування трьох основних аттенційних умінь (умінь уважності):.

1. Дитина повинна навчитися приймати інструкції на виконання ігрових (навчальних) дій, що поступово ускладнюються.

Вихователь повинен розчленовувати завдання на окремі задачі, даючи інструкції по виконанню кожного етапу. При цьому, пояснюючи, як виконувати ту або іншу дію, дорослий поступово збільшує складність і об'єм дій, які дитина повинна виконати. Вихователь повинен дохідливо довести словесну інструкцію, переконатися, що дитина звернула на неї увагу та готова виконувати вказівку.

2. Дитина повинна уміти утримувати інструкцію впродовж всього заняття.

Дитині потрібно пам’ятати інструкцію і контролювати її реалізацію. Для цього інструкція неодноразово промовляється вихователем в ході виконання завдання; проводиться додатковий інструктаж на окремих етапах роботи; повторення інструкції здійснюється в плані практичної дії; вітається надання дитиною допомоги товаришам, що також вимагає ясного представлення задачі.

3. Дитина повинна набути навички самоконтролю.

В ході виконання завдання необхідно підтримувати дітей, котрі прагнуть перевіряти себе, розказуючи собі або іншим, що потрібно зробити. Наприклад, при малюванні узорів вони шляхом порівняння свого малюнка з малюнками інших дітей знаходять помилки і виправляють їх. Діти, що працюють безпомилково або ті, що самостійно знаходять і виправляють помилки, повинні заохочуватися вихователем, чим вводиться елемент змагання. Самоконтроль використовується і для оцінки результатів роботи.

Вихователям даного ДНЗ рекомендується планувати й організовувати спеціальні заняття і вправи для розвитку довільної уваги. Такі заняття можуть проходити у складі всієї групи (рухлива гра для розвитку уважності «Дій за командою»), у складі невеликої групи дітей або індивідуально. Найбільш ефективним для розвитку довільної уваги слід вважати заняття в індивідуальній формі, у ході яких дитина виконує різні вправи:

1) Гра по малюнкам — «Що переплутав художник?», «Знайди відмінності між двома малюнками», «Знайди на малюнку предмети», «Відшукай на малюнку два однакових предмети», «Лабіринт» («Допоможи зайчику дібратися до дому» та ін.).

2) Дидактичні ігри: а) визначити предмети, зображені на малюнку, які з них відсутні на наступному зображенні; б) визначити які предмети зникли після показу; в) визначити, що переплутав художник при малюванні тварин; г) робота з парними малюнками; д) «Знайди і розфарбуй цифри» .

Для тренування перемикання і розподілу уваги можна використовувати вправу «Знайди і викресли», котра була використана у якості психодіагностичної методики в даній роботі. Слід підготувати аркуш із рядками, що складаються з різних фігур, які розташовані упереміж: круги, квадрати, прямокутники, трапеції, овали та ін. Завданням дитини стає закреслювати фігури у відповідності з заздалегідь визначеним завданням: наприклад, круг закреслювати вертикальною рискою, а іншу фігуру підкреслювати горизонтальною рискою, всю решту фігур пропускати.

На нашу думку, ця справа найбільш сприяє розвитку довільної уваги. Це викликано тим, що хоч вона і проводиться у ігровій формі, однак має елементи примусу, тобто деякої нецікавості для дитини, що змушує її відноситися до неї як до заняття, підготовлює до майбутньої навчальної діяльності, що вимагає значного розвитку довільності.

Для розвитку концентрації уваги дітей може бути використана така вправа. Необхідно разом з дитиною розучувати який-небудь вірш при включеному радіо або телевізорі. Перший чотиривірш вивчати при дуже слабкому звуці. Запам’ятовуючи другий чотиривірш, дещо збільшити гучність. Останній чотиривірш розучувати при достатньо гучному звуці.

Для розвитку аттенційних здібностей дошкільникам можна давати такі завдання.

— Закрий очі і опиши, в що одягнені діти, з якими ти граєш.

— Не повертаючись, назви всі предмети, які знаходяться у тебе за спиною, опиши їх форму, розміри, колір.

— Сидячи із закритими очима протягом двох хвилин, перераховуй всі звуки, які ти чутимеш.

Педагоги дошкільного заходу можуть запропонувати батькам дітей, що мають найгірші показники уважності проводити вдома заняття з розвитку уваги в ігровій формі. Для цього можна використовувати дитячі журнали, книжки з завданнями «Знайди відмінності у малюнках», «Переплутані лінії», «Як вибратися з лабіринту» .

Висновки до розділу ІІ

Проведене дослідження показало, що розвиток уваги має свої особливості в ході вікового розвитку індивіда. Дошкільники п’ятирічного віку в основній своїй масі ще не мають значної степені вираженості довільності уваги. У ході констатуючого експерименту було виявлено, що довільність уваги більшості дошкільників п’ятирічного віку характеризується низьким і дуже низьким рівнем розвитку (70%).

Разом з тим, дані, що були отримані в ході експерименту, показали, що такій рівень низької уважності дітей може бути викликаний неефективністю і малою продуктивністю психолого-педагогічних дій вихователів. Оцінка продуктів діяльності педагогів ДНЗ (планів, конспектів) показав, що саме спеціально організованому розвитку довільної уваги дітей в процесі педагогічної практики майже не надається уваги.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою