Виробництво молока на ДГ «Комунар»

• Вступ 2
• 1. Проблеми виробництва молока: зміст та шляхи вирішення 4
• 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства 14
• 2.1 Природно-кліматичні умови, місце розташування та організаційна характеристика підприємства 14
• 2.2 Спеціалізація, концентрація та рівень інтенсифікації виробництва 16
• 2.3 Земельний фонд і ефективність його використання 19
• 2.4 Виробничі фонди і ефективність їх використання 22
• 2.5 Трудові ресурси і ефективність їх використання 34
• 2.6 Розвиток галузей рослинництва та тваринництва. 40
• 2.7 Економічна ефективність роботи підприємства 64
• 3. Економічна ефективність виробництва молока 73
• 3.1 Технологія виробництва молока 73
• 3.2 Організація, нормування і оплата праці при виробництві молока 75
• 3.3 Економічна ефективність виробництва молока 76
• 4. Маркетингова діяльність підприємства та аналіз виконання бізнес-планів 83
• 4.1 Маркетингова діяльність підприємства 83
• 4.2 Виконання бізнес-планів 84
• 5. Шляхи підвищення ефективності роботи галузі 89
• 5.1 Удосконалення організації виробництва молока 89
• 5.2 Резерви підвищення ефективності виробництва молока 91
• 5.3 Економічна ефективність галузі на перспективу 93
• Висновки та пропозиції 96
• Список використаної літератури 100

Вступ

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко, як і хліб, людство початок використовувати в їжу більш п’яти тисячоріч назад. Молоко — єдиний продукт харчування в перші місяці життя людини. Винятково важливе значення воно має й у харчуванні дорослого. Для старих, ослабілих і хворих людей молоко є незамінною їжею. «Молоко, — писав академік Й. П. Павлов, — це дивна їжа, приготовлена самою природою». Доведено ним, що цей продукт містить понад ста найцінніших компонентів. У нього входять усі необхідні для життєдіяльності організму речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни. Ці компоненти молока добре збалансовані, завдяки чому легко і цілком засвоюються. З давніх часів молоко використовується і як лікувальний засіб від багатьох хвороб: при лікуванні серця, бруньок і інших органів. Молочні продукти (кисляк, кумис, кефір і ін) є прекрасним лікувальним засобом для людей, що страждають шлунково-кишковими захворюваннями, туберкульозом; гарний ефект вони дають і при отруєннях.

Це актуально, особливо тепер, коли економічна ситуація в Україні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного сільськогосподарського підприємства і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого використання потенціалу галузі і підвищення її ролі в економіці господарства.

Метою дипломної роботи є вивчення кризового становища на ринку молока в Україні, аналіз економічної ефективності виробництва молока, визначення резервів підвищення ефективності виробництва молока, та заходи щодо виходу цієї галузі з кризового становища.

В дипломній роботі були використані наступні методи досліджень: економіко-статистичні і економіко-математичні методи, графічний метод, метод порівняння.

Об'єктом дослідження в дипломній роботі виступає ДГ «Комунар», яке знаходиться в Харківському районі Харківської області і спеціалізується на виробництві зернових та молока.

До джерел інформації належать: річні звіти за останні 3 роки, методична література та довідники, бізнес-плани за 2000;2002рр., статут підприємства, первинні бухгалтерські документи, поточна статистична звітність, загальні положення щодо оплати праці на підприємстві та деякі особисті спостереження.

1. Проблеми виробництва молока: зміст та шляхи вирішення

Виробництво молока в Україні належить до провідних галузей сільського господарства, що визвано сприятливими умовами для розвитку молочного скотарства та високою питомою вагою молока і молочних продуктів у структурі споживання харчових продуктів населення. За загальною чисельністю молочного стада і валовим виробництвом молока Україна в 1990 році займала відповідно 2 і 3 місце серед країн Європейського континенту. В розрахунку на душу населення було одержано за рік 472,3 кг молока, що значно більше у порівнянні з багатьма високорозвинутими країнами світу. Середньорічне споживання молока і молокопродуктів у перерахунку на молоко досягло 373,2 кг, впритул наблизивши цей показник до раціональних норм харчування.

За 12-річний період ринкової трансформації в молочному скотарстві України відбувся катастрофічний занепад. Співставлення показників розвитку молочного скотарства сільськогосподарських підприємств дозволяє стверджувати, що за вказаний період, починаючи з 1990 року, поголів'я корів у зазначених підприємствах знизилось з 6,19 до 1,8 млн. голів, або в 3,35 рази, річний надій молока на одну корову — з 2941 до 1588 кг, або в 1,85 раза, а рівень споживання молока на душу населення — з 373 до 198 кг, або в 1,88 рази, і в 2000 році наблизився до критично небезпечної межі. Виробнича собівартість 1 ц цільного молока збільшилась з 32,26 руб до 58,64 грн., а комерційна — з 32,90 руб. до 57,98 грн. Значно зросли затрати праці на 1 ц молока з 6.99 до 15.77 люд. — год, що зумовлено прискоренням темпів зменшення поголів'я порівняно з темпами скорочення працівників галузі. Витрати кормів на 1 ц молока підвищились з 1,47 до 1,63 ц к. од., проте їх якісний склад дає змогу лише підтримувати життєздатність поголів'я, а не його продуктивність. Що до концентрованих кормів, то витрати на 1 ц молока зменшились з 0,34 до 0,20 ц к. од. Вихід телят від 100 корів зменшився від 88 до 68 голів, зростає падіж. Реалізаційна ціна 1 ц молока, яке пройшло промислову переробку, збільшилась з 27,81 до 51,82 грн., а собівартість відповідно з 31,45 до 69,45 грн. Рівень рентабельності виробництва молока в 1990 році становив 32,2%, а в 2000 році - мінус 6%.

Отже, до кінця 1999 року відбувався процес згортання галузі в сільськогосподарських підприємствах, проте з 2000 року намітились деякі позитивні зрушення. Зокрема, почало збільшуватись поголів'я корів, дещо підвищились надої молока на корову, збільшився середньодобовий приріст молодняку, збільшилось виробництво свинини і яєць. За 2001 рік в цілому галузь спрацювала рентабельне і одержала більше 747 млн. грн., прибутку.

Проте слід зазначити, що більшість причин, які зумовили сучасний стан молочного скотарства, лежать не в самій галузі, а в сфері міжгалузевих, насамперед, макроекономічних відносин. А це означає, що економічний механізм працює не на користь сільського товаровиробника, що зумовлює зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку. Стосується це в першу чергу цінової паритетності на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси, які поставляються різними галузями промисловості.

Заглиблення народного господарства в стихію ринку спонукає виробників молока до пошуку та впровадження додаткових заходів до зниження собівартості молока, тобто оптимізації затрат на виробництво продукції.

В умовах переходу до ринкової економіки всі вищезазначені доплати було скасовано. Зважаючи на складний стан у тваринництві, останнім часом Президентом України, Верховною Радою та Урядом України прийнято ряд важливих рішень, спрямованих на поліпшення ситуації в галузі. В останні роки створена необхідна нормативно-правова база. Прийнято Закони України «Про племінну справу у тваринництві», «Про молоко і молочні продукти» та «Про м’ясо і м’ясні продукти». У лютому 2001 року видано спеціальний Указ Президента України «Про заходи щодо стабілізації ситуації на споживчому ринку та розвитку тваринництва у 2001;2002 роках». У липні 2001 року прийнята відповідна постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено програму розвитку тваринництва і птахівництва на 2001;2004 роки.

На Україні діє механізм державної підтримки, який введено у дію у 1998р. Це, зокрема, дотація на молоко і м’ясо, які продають сільськогосптоваровиробники переробним підприємствам. У 2003р. держава заплатила дотації понад 400 млн. грн., або в 1,7 рази більше порівняно з 2001р.

У 2003р. держава компенсувала селянам країни 647 млн. грн. за здане молоко та м’ясо, або по 14 копійок на кожний кілограм продукції, це не так багато, проте є вагомою державною підтримкою. Уряд зберіг до 1 січня 2004р. діючий порядок виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, забезпечуватиметься механізм пільгового кредитування і фінансування за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Не дивлячись на всі ці заходи виробництво молока залишається збитковим. Звичайно ніколи не буде рентабельним виробництво, якщо доїти від корови 2,5 тис. літрів молока. При такій продуктивності ніякі закупівельні ціни і дотації не врятують.

Розвиток молокопереробної промисловості тісно пов’язаний із ситуацією в молочному скотарстві. Протягом 1991;2000 років відбулося різке скорочення поголів'я всіх видів худоби, знизилися його продуктивність та обсяги виробництва продукції. На кінець 2000 року порівняно з 1990 поголів'я великої рогатої худоби усіх категоріях господарів зменшилось в 2,6 рази, в тому числі у сільськогосподарські підприємствах — у 4,3 рази; поголів'я корів — відповідно в 1,7 і 3,4 рази.

У тваринництві її найважливішим пріоритетом є зупинення зменшення поголів'я в усіх категоріях господарств та інтенсифікація введення тваринницьких галузей підвищення ефективності виробництва м’яса, молока й інших видів продукції. Господарства населення та ферми залишаються основними товаровиробниками молока, що пов’язано з трансформаційними перетвореннями у сільському господарстві. Питома вага господарств населення в 2003 році становила 75,5% загального обсягу молока, виробленого усіма категоріями господарств, що на 2,6 вище, ніж за попередній період (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Виробництво молока в Україні за роками, тис. т

Обсяги пропозиції в господарствах населення постійно збільшуються. У 2003 році порівняно з 2001;м виробництво молока господарствами населення збільшилося і становило 8,8%, тоді як у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності його обсяг скоротився на 1,7%, що зумовлено скороченням поголів'я корів та їхньою низькою продуктивністю.

Молочне скотарство у минулі роки розвивалося на пріоритетах концентрації та спеціалізації, широкого залучення інвестицій у тваринницькі комплекси, формування міжгосподарських підприємств. Ці проекти втілювалися у капітальні приміщення, громіздке обладнання на принципах промислових технологій. Більшість комплексів промислового типу не досягла проектного рівня, ускладнила екологічну ситуацію, а зростання енергота капіталоємності приміщень не сприяли поліпшенню утримання худоби. Велика концентрація поголів'я в приміщеннях, незадовільний мікроклімат та багато інших негараздів призвели до погіршення фізіологічного стану худоби, збільшення її вибракування, зниження відтворювальних функцій і молочної продуктивності.

Економіка галузі дотується, але ці дотації не допомагають виправити становище, оскільки багато сільгосппідприємств працювали збитково. Сума збитку вдвічі перевищувала виручку від реалізації молочної сировини заводам. Така ситуація є результатом тінізації економіки, яка проявляється через низьку товарність виробництва. У віддалених підприємствах молоко немає можливості відправляти на переробку, а тому це роблять на місці.

Молочне скотарство, яке займає одне з провідних місць в агропромисловому комплексі, має різні вектори динаміки. В суспільному секторі спостерігається тенденція скорочення поголів'я корів і виробництва молока, а в приватному селянському — до зростання. Але процеси, які відбуваються стихійно, не є однозначно позитивними для розвитку галузевого ринку молока і молочних продуктів [6,7].

Таблиця 1.2

Динаміка середньорічного удою молока від однієї корови, кг

Переважна більшість сільськогосподарських підприємств характеризується низькою продуктивністю корів (табл.1.2). Це є наслідком недогодівлі та хвороб тварин, недоліків в організації виробництва та селекційно-племінній справі тощо. Для ряду областей дана проблема є чи не однією з основних, бо надій на корову, наприклад, в Закарпатській області становив 1324 кг, Волинській — 1363, Рівненській — 1357, Житомирській — 1457, Чернігівській — 1464 кг і продовжує знижуватися. Незважаючи на те, що за 1999;2000 рр. надій молока від 1 фуражної корови в господарствах суспільного сектора зріс на 4,2%, він залишається надзвичайно низьким і до рівня 1990 р. склав лише 58,3%. Продуктивність корів у приватному секторі в 1,7 рази вища, ніж у суспільному, мас чітку тенденцію до зростання. Зміни у власності на землю дозволили удосконалити годівлю худоби в особистих господарствах населення, що вплинуло на збільшення там продуктивності корів. В останні роки значно знижена репродуктивна здатність корів, почастішали аборти, висока яловість. Замість 90 телят на 100 корів одержують лише 70−73. В розрізі областей цей показник коливається від 64 (Тернопільська область) до 81 теляти (Запорізька область). Значна кількість поголів'я худоби (здебільшого молодняка) використовується для розрахунків за паливно-мастильні матеріали та інші матеріально-технічні ресурси, для виплати заробітної плати тощо. Як наслідок, відбулися небажані зрушення в структурі поголів'я великої рогатої худоби; питома вага корів у загальному стаді в 2000 р. зросла до 51%, а в приватному секторі - до 74, 7%. У Волинській, Житомирській, Київській, Полтавській та Рівненській областях вона коливалася в межах 81−82,3%, в Чернігівській і Сумській — сягнула понад 90% (90,3−90,4%). Середній світовий показник у 2000 р. становив 17,1%, у тому числі у США і Канаді 9,1−9,4%, Великобританії - 21,3, Франції - 22,5, Швеції - 26,3, Німеччині та Фінляндії - 33−34,4 відсотка [3,5]. Це означає, що на сучасному етапі економічного розвитку господарства нашої країни не мають можливостей забезпечити власне відтворення стада корів. У зв’язку з реформуванням в аграрному секторі економіки і створенні на селі нових організаційно-правових форм господарювання, яке ще не завершилось, малоймовірно, щоб ситуація у молочному скотарстві в найближчі роки суттєво змінилась на краще.

Сільське господарство перебуває в тяжкому стані, особливо тваринництво. Скорочуються обсяги виробництва, зменшується поголів'я тварин, знижується їх продуктивність. До 2001 р. у тваринництві господарств Харківської області продовжувався спад виробництва майже всіх основних видів продукції. Більш високими темпами скорочувалося виробництво продуктів тваринництва в господарствах суспільного сектору (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Виробництво молока в Харківській області за роками, тис. ц

В 2003 р. порівняно з 2002 р. показники по виробництву молока покращились.

За 2003 р. усіма категоріями господарств області вироблено і реалізовано 585,6 тис. тонн молока, що на 8,7% більше, ніж у 2002р.

У господарствах населення, якими вироблено 49% молока, збільшилися обсяги виробництва молока на 11,3%.

Сільськогосподарські підприємства виробництво молока збільшили на 5,9%.

Станом на 1 січня 2004 р. в області налічувалось 484,3 тис. голів великої рогатої худоби (103,9% до січня 2003 р), у тому числі 224,8 тис. голів корів (103,5%).

Продовжується перерозподіл худоби в бік його збільшення в господарствах населення: на кінець 2003 р. у них утримувалось майже третина загальнообласної чисельності великої рогатої худоби (у 2002 р. — 27%, у 1990 р. — 6%).

У сільськогосподарських підприємствах Харківської області в 2003 р. поліпшилися показники продуктивності худоби: проти 2002 р. середній надій молока від однієї корови збільшився на 542 кг і склав 2233 кг, середньодобові прирости на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби збільшилися на 52 г і становили 85 г.

Перевага по виробництву продукції тваринництва в Харківській області залишається за великими підприємствами. Спад виробництва в господарствах суспільного сектору — це тимчасове явище, зумовлене перехідним періодом від планово-розподільної системи до ринкової системи господарювання. Колективні господарства через ціновий диспаритет, низькі ціни на сільськогосподарську продукцію та інші фактори втратили значну частину виробничого потенціалу.

Однією з основних причин недостатніх темпів зростання поголів'я тварин та ефективності виробництва продукції є: істотні недоліки в організації кормової бази, в першу чергу, недосконалість виробничих зв’язків з комбікормовою промисловістю; грубі порушення номенклатури та рецептури кормів.

Важливими резервами збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва та підвищення ефективності галузі є: збільшення використання виробничих потужностей, покращення селекційної роботи, модернізація і придбання обладнання для переробки продукції тваринництва, впровадження методів маркетингової діяльності з метою вивчення ринку споживачів, продукції, конкурентів, створення умов для залучення інвестицій, підготовка висококваліфікованих кадрів нової формації, формування механізму праці на основі удосконалення її організації та оплати й поліпшення умов праці.

Ситуація в тваринництві складна, адже тваринництво — це така галузь, де проблеми не вирішуються впродовж одного року. Щодо чинників, які спричинили таку ситуацію, то їх можна поділити на такі основні групи. Перша — це економічно об'єктивні, які склалися в попередні роки. До них, насамперед, належить неврегульованість у цілому в народногосподарському комплексі економічних взаємовідносин: диспаритет цін, несприятлива податкова та кредитна система. Це зумовило ускладнення ситуації у попередні роки.

Відокремлюємо й іншу групу чинників суб'єктивно-господарських, які діють на рівні кожного конкретного господарства, кожного власника. Насамперед, порушені технології, спрощений підхід до селекційно-племінної роботи тощо.

Склалася парадоксальна ситуація: відбулася значна лібералізація цін на тваринницьку продукцію, значно зменшено податки, у бюджеті виділені кошти для здешевлення відсотків за користування кредитом, а ситуація в тваринництві не поліпшилась.

У проекті Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999;2010 роки передбачається збільшити виробництво молока в 2010 році з 13,7 до 20 млн. тонн та споживання молока і молокопродуктів з 213 до 330 кг на душу населення. Таких показників планується досягнути за рахунок збільшення поголів'я та підвищення продуктивності корів до 4000 кг молока на рік, поліпшення маточного поголів'я та формування спеціалізованого високопродуктивного молочного стада, організації годівлі за науково обґрунтованими нормами та впровадження енергоі ресурсозберігаючих технологій. Закупівлю молока планується збільшити за рахунок розширення заготівельної інфраструктури переробної промисловості з одночасним створенням механізмів максимального досягнення еквівалентності економічних відносин різних галузей, удосконалення та розширення державної підтримки цін і доходів на молоко з урахуванням кон’юнктури ринку.

На сьогодні головною перешкодою розвитку виробництва молочних продуктів є зменшення обсягів виробництва молокосировини. Диспаритет цін на сільсько-господарську та промислову продукцію призведе до того, що колективне молочне тваринництво може взагалі зникнути як таке. І якщо молокопереробні підприємства не змінять свого ставлення до сільськогосподарського виробника, то у недалекому майбутньому у них виникнуть серйозні проблеми з завантаженням своїх виробничих потужностей.

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.1 Природно-кліматичні умови, місце розташування та організаційна характеристика підприємства

ДГ «Комунар'' знаходиться в північно-західній частині Харківської області в приміській зоні м. Харкова Харківського району Харківської області.

Колишня експериментальна база «Комунар» УНДІГА імені О. Н. Соколовського у відповідності з наказом № 292 від 3.12. 1991 р. по УААН експериментальну базу переіменовано в Дослідне господарство «Комунар». Центральна садиба цього підприємства знаходиться в селищі Коротич Харківської області. Найближча залізно-дорожня колія знаходиться в 1,5 км. За 1 км від господарства пролягає траса Харків-Київ.

В управлінській конторі ДГ «Комунар» розташовані бухгалтерія, економічний відділ, агрономічна служба, інженерна служба, диспетчерська, керівник підприємства. Форма власності на підприємстві - державна. Загальна земельна площа підприємства у 2002 році склала 2478 га, це нижче ніж в середньому по Україні. Площа с/г угідь складає 2174 га або 87,7% від загальної.

Клімат району, в якому знаходиться підприємство, сприяє розвитку сільського господарства, помірно-континентальний, зима м’яка, триває близько 125 днів. Морози чергуються з відлигами, хоча в окремі роки зима буває суворою, з достатком снігу, і більш тривалою, ніж звичайно. Літо переважно жарке, тривалість його до 140 днів. Часто дують вітри: влітку і восени — західні, узимку і навесні - південно-східні і східні. Осінь, як правило, тепла, суха, з великою кількістю сонячних днів. Середньорічна кількість опадів становить 500 мм, випаровування становить також 500 мм. Таким чином, район відноситься до зони недостатнього зволоження, запас вологи в грунті не завжди достатній для зростання сільськогосподарських культур. В окремі роки тривала відсутність опадів у сполученні з високою температурою повітря, відносно низькою вологістю і вітром створюють умови для посушливих і суховійних явищ. Зрідка спостерігаються пильні бурі. Самий дощовий місяць — червень. Що стосується ґрунтів, то переважають могутні українські чорноземи і сірі опідзолені лесові ґрунти. Потужність ґрунтового покриву як правило 110−120 см. Зверху до глибини 40−50 см розташовується гумусовий шар з кількістю гумусу до 8%.

Розмір підприємства визначається розмірами виробничих ресурсів (площею сільськогосподарських угідь, ріллі, засобами виробництва, працівниками) і розмірами виробництва (валовою продукцією, прибутком). Розміри ДГ «Комунар» показані в таблиці 2.1.1

Таблиця 2.1 1

Показники розміру і відтворення сільськогосподарського підприємства

Аналізуючи дані таблиці 2.1 1 можна зробити висновок, що на підприємстві присутні ознаки звернутого типу відтворення: у 2002р. обсяг валової продукції склав 483,9 тис. грн., це нижчій показник ніж у попередньому 2001р. на 9,1%. Аналізуючи забезпеченість господарства земельними ресурсами, ми бачимо, що у 2002 р. загальна земельна площа склала 2478 га. Площа сільськогосподарських угідь залишилась незмінною в порівнянні з 2001р.. Середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів у 2002р. склала 9792 тис. грн., це на 0,8% менше ніж у 2001 р. Показник кількості робітників на підприємстві у 2002р. найменший за останні 3 роки — 192 чоловік, це на 8,1% менше, ніж у 2001р. та на 16,67% менше, ніж у 2000р. .

2.2 Спеціалізація, концентрація та рівень інтенсифікації виробництва

Далі необхідно визначити спеціалізацію підприємства. Спеціалізація складається в тому, що кожне сільськогосподарське підприємство використовує свої ресурси на виробництво певного виду продукції, у найбільшому ступені відповідного конкретним природним і економічним умовам. При цьому важливими факторами являються площа угідь, якість ґрунту і рельєф місцевості розташування по відношенню до місця збуту або переробному підприємству, забезпеченість трудовими ресурсами і основними фондами. Вірна внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва — запорука отримання максимальної кількості продукції з одиниці площі при мінімальних витратах.

Основним показником спеціалізації підприємства є структура товарної продукції. Об'єм і структуру товарної продукції ДГ «Комунар» розглянемо в таблиці 2.2.1

Аналізуючи табл.2.2.1 ми бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції досліджуваного підприємства як в 2001 так і в 2002 роках займає молоко, відповідно 42,5 і 38,3%, друге місце займає в 2001р і в 2002р.. зернові і зернобобові - 30,3% і 36,2%, третє в обидва вивчаємі роки займало м’ясо ВРХ: в 2001р. — 12,7%, в 2002р. — 12,2%. Отже, робимо висновок, що підприємство в 2001р. і в 2002р. мало молочно-зерно-м'ясну направленість.

Таблиця 2.2.1

ОБ`ЄМ І СТРУКТУРА ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Розрахуємо коефіцієнт спеціалізації за формулою:

Кс = 100/? Рі * (2*і-1)

Для 2001 року коефіцієнт спеціалізації складає:

Кс2001 = 100 / 317,47 = 0,314

Для 2002 року коефіцієнт спеціалізації складає:

Кс2002 = 100 / 317,56 = 0,315

Розрахувавши коефіццієнти, робимо висновки, що в господарстві середній рівень спеціалізації.

Далі розглянемо показники рівня і ефективності інтенсифікації господарства, табл.2.2.2

Таблиця 2.2.2

ПОКАЗНИКИ РІВНЯ І ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

ВИРОБНИЦТВА

Аналізуючи дані табл.2.2.2 можна зробити висновки, що показники рівня інтенсифікації виробництва і показники ефективності інтенсифікації виробництва в 2002р. значно зменшились в порівнянні з 2000р., лише збільшилась кількість валової продукції в розрахунку на 100 грн. матеріальних витрат на 21,4% і на 100 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів — на 2,1%, а також прямих витрат праці - на 21,5%.

2.3 Земельний фонд і ефективність його використання

Земля — це головний засіб виробництва в сільському господарстві. Вона служить тою основою сільського господарства, в якій відбувається переплетення економічних процесів виробництва і відтворення з натуральними. На відміну від інших засобів виробництва, які по мірі використання зношуються і в кінці кінців виходять із строю, земля може постійно покращуватись, отримувати нові якості, підвищувати свою родючість, але лише при правильному її використанні. Всі особливості землі необхідно враховувати комплексно, головну увагу слід приділяти покращенню землі та її родючості.

Склад і структуру земельного фонду ДГ «Комунар» розглянемо в таблиці 2.3.1

Таблиця 2.3.1

СКЛАД І СТРУКТУРА ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ

Аналізуючи таблицю 2.3.1 ми бачимо, що загальна земельна площа підприємства за останні 3 роки не змінювалась. Вона складає2478. Також не змінювались і площі усіх сільськогосподарських угідь, площа лісу, ставків та водоймищ.. Питома вага сільськогосподарських угідь із загальної земельної площі становить 87,7%, рілля — 66,3%. ДГ «Комунар» не є великим підприємством, так як його земельна площа нижча за середню по Україні.

Структура земельних угідь визначається як відношення окремих видів земельних угідь до загальної площі.

Метою ефективного використання землі є досягнення високих результатів при мінімальних затратах на одиницю продукції та постійному підвищенні родючості грунтів.

Основними показниками використання землі є структурні, натуральні та вартісні показники.

Показники ефективності використання земель розглянемо в таблиці 2.3.2 До структурних показників відносять:

рівень освоєності земель, який визначається як відношення сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі. Рівень освоєності земель за 3 роки не змінився і становив 87,7%;

рівень розораності сільськогосподарських угідь, який визначається як відношення площі ріллі до сільськогосподарських угідь. Рівень розораності в господарстві становить 75,5%.

До натуральних показників відносять:

виробництво молока на 100 га с/г угідь. Цей показник на підприємстві в 2002 році зменшився на 6,3%; виробництво приросту живої маси усіх видів тварин. Даний показник за вивчаємий період зменшився на 20,4%;

урожайність зернових культур зменшилась на 34,6%; соняшника — навпаки, зменшилась на 45,8%.

До вартісних показників відносять:

Виробництво на 100 га угідь:

валової продукції (у співставних цінах 1996 р). У господарстві цей показник зменшився на 9,4%.

валового доходу;

прибутку. В нашому випадку це — збиток, який в 2001 році склав (-) 1,74 тис. грн., а в 2002 р. — (-) 9,7 тис. грн.

Таблиця 2.3.2

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

2.4 Виробничі фонди і ефективність їх використання

Основні засоби — це засоби праці, які багаторазово, протягом тривалого часу (більш 365 днів), беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому натуральну форму і поступово переносять свою вартість на готовий продукт.

Таблиця 2.4 1

ПОКАЗНИКИ РОЗМІРУ, РУХУ І СТАНУ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Показники розміру, руху і стану основних фондів на підприємстві розглянемо в таблиці 2.4.1 З даних цієї таблиці ми бачимо, що починаючи з 2001 року вартість основних фондів на підприємстві знижується, це пов’язане з тим, що в останні роки показник вводу в дію основних фондів нижчий, ніж показник вибуття основних фондів. Також можна відмітити, що в 2002 році в зрівнянні з 2001 роком трохи знизились такі показники, як коефіцієнт росту основних фондів показники придатності на початок і на кінець року. Підвищились такі показники, як вибуття та зносу на початок року.

Однією з найважливіших характеристик економіки будь-якого підприємства є забезпеченість його основними фондами, а також ефективність їхнього використання.

До показників забезпеченості підприємства основними фондами відносяться фондозабезпеченість і фондоозброєність.

Фондозабезпеченість — це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільгоспугідь.

Фондовоозброєність — середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 1 середньорічного працівника.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників, основні з який фондовіддача і фондоємкість. Фондовіддача може бути визначена по валовій продукції, по валовому доходу і прибутку. У першому випадку вона обчислюється відношенням основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до вартості валової продукції, у другому — відношенням до неї валового доходу, у третьому — прибутку.

Фондоємкість продукції представляє середньорічну вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 1 грн валової продукції.

Показники забезпеченості і ефективності використання розглянемо в таблиці 2.4.2

Аналізуючи дані таблиці 2.4.2 ми бачимо, що середньорічна вартість основних виробничих фондів на підприємстві з кожним роком зменшується, так у 2000 році вона складала 9912,8 тис. грн, у 2001р. — 9821,4 тис. грн., у 2002р. — 9792 тис. грн. Розглядаючи інші показники, ми бачимо, що показник фондозабезпеченості зменшується, а ось показник фондоозброєності на протязі останніх трьох років постійно підвищується, це відбувається по причині постійного зменшення кількості робітників на підприємстві. Показник фондовіддачі на підприємстві у 2000р. становив 0,064, у 2001р — 0,054, в 2002 — 0,049. Що стосується показника фондомісткості, то в 2002 році він був на рівні 20,24, це на 9,6% більше ніж у 2001 році. Також необхідно відмітити, що у 2000 і в 2001 роках на 1 гривню припадало основних виробничих фондів 0,032 та 0,014 гривні доходу відповідно, а у 2002р. — 0,011 грн. збитку.

Таблиця 2.4 2

ПОКАЗНИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ І ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

Оборотні засоби — це предмети праці, що цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють свою натуральну форму та повністю переносять свою вартість на вироблений продукт. Оборотні засоби здійснюють безперервний кругообіг. В ньому розрізняють такі стадії:

Оборотні засоби змінюють грошову форму і переходять у виробничі запаси.

В процесі виробництва матеріальні оборотні засоби набувають форми готової продукції.

Продукція реалізується і товарна форма знову набуває грошової.

Структура оборотних засобів — це питома вага окремих видів засобів у загальній вартості оборотних засобів.

В таблиці 2.4 3 наведено розмір та структуру оборотних засобів

підприємства ДГ «Комунар» за 2000;2002 роки.

Таблиця 2.4 3

РОЗМІР І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

Як видно з таблиці 2.4 3, оборотні засоби за вивчаємий період збільшилися на 15,1%. В структурі оборотних найбільшу питому вагу займають оборотні наступні засоби: в 2000р. — 90,85%, в 2001р. — 91,81%, а в 2002р. — 91,86%.

Показники забезпеченості підприємства тракторами розглянемо у таблиці 2.4.4

Аналізуючи дані таблиці 2.4.4 видно, що у підприємства до 2002 року в наявності було 23 автомобілі, а в2002 році їх кількість зменшилась до 18.

Головний критерій оцінки використання тракторів — своєчасність та якість виконання сільськогосподарських та транспортних робіт з мінімальними затратами на 1 умовний еталонний гектар або тонно-км.

Таблиця 2.4.4

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТРАКТОРНОГО ПАРКУ

Загальний об'єм виконаних робіт тракторами у 2002 році склав 15 390 ум. ет. га., це на 1682 ум. ет. га менше ніж у 2001 році і на 4618 ет. га менше ніж у 2000 році. Кількість відроблених тракторами машино-днів і машино-змін у 2002 році не змінилась порівняно з 2001 роком і склала 3740 та зменшилась на 68 у порівнянні з 2000 роком, коли тракторами було відроблено 3808 машино-днів і машино-змін відповідно. Далі по даним таблиці 2.4.4 розрахуємо забезпеченість і ефективність використання тракторного парку.

Тракторозабезпеченість — це відношення середньорічної кількості умовних еталонних тракторів до площі ріллі в розрахунку на 100га. В 2000 році на 100 га ріллі припадало 1,46 ум. ет. тр., в 2001 році - 1,40 ум. ет. тр., а в 2002 році цей показник зменшився до 1,22 ум. ет. тр. .

Виробка на 1 фізичний трактор за зміну (за день, за рік) — це відношення загального річного об'єму виконаних робіт до кількості відроблених тракторами за рік машино-днів (машино-змін, середньорічне число фізичних тракторів). На протязі вивчаємого періоду виробка на 1 фізичний трактор за зміну і за день зменшились, а за рік — збільшилась.

Коефіцієнт змінності розраховується як відношення кількості відпрацьованих машино-змін до машино-днів. На протязі 2000;2002 років коефіцієнт змінності становив 1,0.

Коефіцієнт використання робочого часу визначається як відношення кількості днів, відроблених одним умовним трактором за рік до кількості днів у році (365) днів. У 2002 році цей показник збільшився на 13,3% відносно 2001 року і на 10,9% проти 2000 року.

Собівартість 1 ум. ет. га у 2002 році зросла порівняно з 2000 роком на 8,55 грн і склала 18,10 грн.

В таблиці 2.4.5 розраховано забезпеченість і ефективність використання комбайнів на підприємстві за 2000;2002 роки.

Таблиця 2.4.5

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ

КОМБАЙНІВ

Що стосується автомобілів, то їх кількість у господарстві з роками скорочується. Так за 2 роки їх стало менше на 2 шт., всього -21 шт. Автомобіле-дні перебування у господарстві за вивчаємий період зменшили свою кількість у2002 році на 14,4% у порівнянні з 2000 роком і на 6,4% проти 2001 року. Зменшилась у тому числі кількість перебування в роботі: у 2000 році становила 7.5 тис. автомобіле-днів, а у 2002 році цей показник склав 3,6 тис. автомобіле-днів. У 2002 р. значно знизився показник автомобіле-днів перебування в ремонті, у 2000 р. він складав 2,21 тис. автомобіле-днів, а у 2002р — 1,35. Також зменшився загальний пробіг автомобілів з вантажем, з 140,1 тис. км у 2000 р., до 97 тис. км у 2002 р. Вантажооборот у 2002 році склав 384,5 тис. ткм, це на 8,9% менше, ніж у 2000 р. і на 6,1% більше ніж у 2001 р. .

Щодо показників інтенсивності, то про коефіцієнт використання автопарку можна сказати, що він за 2000;2002 роки зменшився майже вдвічі (на 43,4%), хоча коефіцієнти технічної готовності і коефіцієнт використання робочого часу зросли у 2002 р. проти 2000 р. на 9,3% і 21,5% відповідно. Показники продуктивності теж знизились, окрім собівартості 1 т-км, яка у 2002 р. відносно до 2000 р. зросла на 20,5%, а також зросли витрати пального в розрахунку на 100 км пробігу 2,7% (таблиця 2.4 6).

Таблиця 2.4.6

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ АВТОПАРКУ

Основою комплексної механізації сільського господарства є енергетичні ресурси, які являють собою потужності механічних, електродвигуни, електрообладнання та чисельність робочої худоби в перерахунку на механічну силу. Енергетична ефективність виробництва продукції показує кінцевий корисний ефект від використання енергії. При розрахунку енергетичної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції визначають слідуючі види енергії, які використовуються у технологічних процесах:

енергію виробничих потужностей (енергетичні потужності), к. с.

енергію використовуємих ресурсів (енергетичні ресурси);

енергію сукупних затрат на виробництво продукції.

Розглядаючи дані таблиці 2.4.7., бачимо, що енергетичні потужності тракторних двигунів за 2000;2002 роки зменшились на 39,3%, а саме на 815 к. с.; двигунів комбайнів — на 15,9% (192 к. с); двигунів автомобілів — на 14,7% (539 к. с); електродвигунів і електроустаткування зменшились на 32,9% (327 к. с); інших механічних двигунів — 60,5% (130 к. с). Усього енергетичних потужностей в 2000 р. було 8148 к. с., а в 2002 р. стало на 24,6% менше — 6145 к. с.. Знизились такі показники як енергопотужнозабезпеченість (на 24,6%) і енергопотужноозброєність (на 12,1%), і лише завдяки зменшенню середньорічної кількості працівників збільшилась електроозброєність підприємства (на 6,4%).

Таблиця 2.4.7

РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

2.5 Трудові ресурси і ефективність їх використання

Трудові ресурси підприємства — це сукупність робітників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його спискового складу.

До трудових ресурсів належать чоловіки віком 16−59 років і жінки віком 16−54 років, за винятком інвалідів І і ІІ груп цього віку, трактористи-машиністи віком 55−59, доярки і свинарки віком 50−54 років, учасники аварії на Чорнобильській АЕС, що мають пільгові умови виходу на пенсію.

Трудові ресурси підприємства мають кількісну, якісну та структурну характеристики.

Кількісна характеристика вимірюється показниками списочної, явочної і середньосписочної чисельністю робітників.

Якісна характеристика визначається розподіленням робітників з статтю, віком, стажем роботи, освітою та кваліфікацією.

Структурна характеристика трудових ресурсів визначається співвідношенням окремих категорій робітників підприємства.

Показники кількісної і структурної характеристики трудових ресурсів підприємства розглянемо в таблиці 2.5 1.

Аналізуючи таблицю 2.5 1, ми бачимо, що кількість робітників, зайнятих в сільському господарстві з кожним роком зменшується, у 2000 р. цей показник складав 195 чоловік, а у 2002р. він склав 173 чоловік. Слід відмітити, що зменшення кількості робітників, зайнятих в сільському господарстві відбувалось, як за рахунок зменшення постійних, так і за рахунок зменшення сезонних робітників, лише в 2002 році цей показник змінився за рахунок зменшення постійних робітників. Також можна відмітити, що показники по іншим категоріям робітників на протязі останніх трьох років теж змінювались, та найбільш помітно зменшились категорії робітників, які зайняті у підсобному промисловому виробництві - на 47,9%, тобто на 8 чоловік та робітники торгівлі і громадського харчування — на 50,0%. Що стосується загальної кількості робітників на підприємстві, то вона з 224 чоловік у 2000 р. знизилась до 192 чоловік у 2002 р. .

Таблиця 2.5 1

ПОКАЗНИКИ КІЛЬКІСНОЇ І СТРУКТУРНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА