Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукове значення роботи. Окреслюються предмет, об'єкт дослідження, хронологічні та географічні межі дисертації, сформульовані її мета та завдання, визначена новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Вказано на апробацію зроблених висновків.

Розділ 1 — «Методологічні основи дослідження, джерельна база та історіографія проблеми» — присвячено аналізу наукових робіт із проблематики дослідження та використаних джерел, розкриттю основних методів, що дозволили вирішити поставлені у дисертації завдання. У підрозділі 1.1. — «Методологічні основи дослідження» — наголошується, що дисертація є історико-біографічною розвідкою, яка спрямована на вивчення раніше недосліджених процесів соціально-економічного, наукового, культурного, повсякденного життя Півдня України у 30-ті - на початку 60-х рр. XIX ст. шляхом аналізу діяльності видатного адміністратора, мецената, краєзнавця А. Я. Фабра. Вона має комплексний міждисциплінарний характер. Її концептуальні засади базуються на основах таких традиційних наук, як історія, історіографія, біографіка. У роботі було використано як загальнонаукові (об'єктивності, системності, аналізу, синтезу), так і спеціально-історичні (історичний і логічний принципи, ретроспективний, синхронний, історико-порівняльний методи, методи індукції, дедукції) методи та принципи.

Використання ретроспективного методу історичного дослідження дозволило здійснити вивчення елементів минулого, які збереглися у подальших інтервалах часу. Особливе місце в методологічній системі дисертаційного дослідження займає біографічний метод. Він надав можливість дослідити значення діяльності окремої історичної постаті у економічному, соціальному, культурному розвитку регіону, виявити причинно-наслідкові зв’язки тих чи інших вчинків, рішень А. Я. Фабра. Також було застосовано метод біоісторіографічного дослідження, який дозволив здійснити об'єктивну оцінку рукописної та друкованої спадщини краєзнавця.

У підрозділі 1.2. — «Історіографія проблеми» — визначено рівень науково-теоретичного опанування проблеми в історичній літературі, проаналізована історіографічна спадщина з досліджуваної теми, встановлено відсутність належного відображення більшості напрямків адміністративної та культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра на Півдні України. У розробці проблеми дисертаційного дослідження хронологічно виділяються три основні етапи: дорадянський, радянський і сучасний.

Перші публікації за проблематикою дисертаційного дослідження були присвячені огляду історії створення та початку діяльності сирітського будинку в Сімферополі, який було засновано на кошти А. Я. Фабра (Ф. М. Домбровський, М. Кашкадамов, П. Аверкієв).

У дорадянський період найбільш якісний нарис життя та творчості А. Я. Фабра був створений авторитетним кримським істориком А. І. Маркевичем, який стисло висвітлив найважливіші віхи його біографії. Стаття про А. Я. Фабра на сторінках «Русского биографического словаря» містила значну кількість грубих помилок, які надалі перейшли у більш ґрунтовні історичні дослідження.

У працях дорадянської епохи знайшла відображення історія містобудівних перетворень, які були ініційовані А. Я. Фабром у Катеринославі в середині XIX ст. (Д. І. Яворницький), а також проблеми соціально-економічної історії Півдня України. Це були перші спроби дослідити результати адміністративної діяльності губернатора. Вони носили уривчастий характер. У працях дорадянського періоду не було зроблено ґрунтовних висновків за всіма галузями роботи видатного адміністратора, краєзнавця, подвижника науки та мецената.

Радянські історики підготували низку праць, які цікаві з погляду вирішення завдань, що поставлені у дисертаційному дослідженні. А. І. Маркевич опублікував ґрунтовний нарис життя А. Я. Фабра. Ця робота була оприлюднена у 1930 р., але ще носила відбиток дорадянської історіографічної традиції. Історія соціально-економічного розвитку та класової боротьби у Новоросійському краї в першій половині XIX ст. одержала достатньо глибоке висвітлення у монографіях О. І. Дружиніної та О. І. Полканова. При цьому радянські автори практично не приділяли уваги ролі видатних постатей у історичних процесах. фабра громадський біографічний музей Поступовий відхід історичної науки від класових позицій наприкінці 80-х рр. ХХ ст. став важливим поштовхом до повернення на минулі позиції історії дворянства XIX ст. В межах цього процесу відбулося відродження інтересу до постаті А. Я. Фабра. Наприкінці ХХ — на початку XXI ст. вийшла серія науково-популярних публікацій, які висвітлювали найбільш яскраві епізоди його біографії (Г. Бурейко, В. Лазебник, А. Марчук, В. Мороз, В. Петров, В. Рижков, А. Скріцький, М. Чабан, В. Широков). Авторами цих робіт найчастіше були вітчизняні краєзнавці, які за головну мету ставили популяризацію знань про видатного урядовця минулого. Це зумовило їх поверхневий характер.

Сучасними українськими істориками було зроблено декілька спроб реконструювати біографію А. Я. Фабра. Аналіз репрезентативності документів, які зберігаються у особовому фонді А. Я. Фабра Держархіву в Автономній Республіці Крим зробили Є. А. Чернов і А. В. Огородник. Окремі етапи життя адміністратора та мецената за матеріалами цього ж архіву відтворив С. О. Андросов.

Діяльність А. Я. Фабра привернула увагу й авторів видань, які були присвячені історії Дніпропетровська (Катеринослава). Параграф «Губернатор Фабр» став складовою частиною книги «Дніпропетровськ: Минуле і сучасне». Досягнення губернатора у галузі містобудування були досліджені В. Старостіним, а також у колективній праці А. Г. Болебруха, І. Ф. Ковальової та І. С. Стороженко. Роль А. Я. Фабра у долі Катеринославщини була висвітлена у працях Г. К. Швидько, В. В. Іваненка, М. Е. Кавуна.

Дослідженню економічного життя Півдня України в останній чверті XVIII — першій чверті XIX ст., розвитку міст та процесу формування катеринославського та херсонського дворянства були присвячені дисертаційні дослідження українських істориків А. В. Бойка, Т. Г. Гончарука, Н. М. Діанової, Д. Г. Каюка. Ретельний огляд структури канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора, функціональних обов’язків її службовців було подано у працях В. С. Шандри та Л. О. Щербини. Місце губернатора в державному механізмі Російської імперії розглянуто в історико-правовому дослідженні В. М. Грицака.

Стійкий інтерес у сучасних дослідників викликає вивчення головних напрямків історико-краєзнавчої діяльності А. Я. Фабра. Окремі аспекти регіонознавчих ініціатив кримознавця були розглянуті в ґрунтовних студіях вітчизняних науковців А. А. Непомнящого, В. М. Хмарського, та російської дослідниці І. В. Тункіної.

Аналіз праць із проблематики дисертаційного дослідження виявив фрагментарне вивчення основних напрямків адміністративної та культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра на Півдні України в 30-ті - на початку 60-х рр. XIX ст. До цих пір не було подано комплексного дослідження з цього питання.

У підрозділі 1.3. - «Джерельна база дослідження» — відображені результати архівної евристики, міститься аналіз опублікованих джерел та документів, які були виявлені дисертанткою у 30 фондах 10 державних та відомчих архівів і музеїв України та Російської Федерації.

До найбільш репрезентативних джерел відносяться праці А. Я. Фабра, записки мандрівників, мемуари, некрологи, протоколи та журнали засідань, звіти наукових товариств, у роботі яких брав участь А. Я. Фабр, матеріали особового походження (епістолярій, рукописи), відомчі документи (накази, відношення, рапорти, доповіді), справочинні матеріали (звіти, формулярні списки, анкети, посвідчення).

Автором широко застосовувались відомості, що були опубліковані сучасниками А. Я. Фабра у формі фіксації результатів його праць (Я. Д. Грахов, М. Н. Мурзакевич). Цінні відомості дають мемуари сучасників (М. І. Браїлко, А. М. Достоєвський та ін).

Важливими видами історичних джерел, які було використано при написанні дисертаційної роботи, є матеріали газетних оголошень, відомості опублікованих у періодичній пресі протоколів засідань вчених товариств Одеси (Одеське товариство історії та старожитностей, Товариство сільського господарства Південної Росії). Вони висвітлюють участь А. Я. Фабра у роботі цих авторитетних наукових організацій.

Архівні фонди, у яких збереглись матеріали, що висвітлюють окремі напрямки діяльності А. Я. Фабра, умовно можна розділити на кілька груп. Пріоритетне значення мають фонди місцевих державних установ. Серед них, насамперед, виділяються фонди Таврійських дворянських депутатських зборів (ф. 49), Таврійського губернського прокурора (ф. 13), Таврійського цивільного губернатора (ф. 26), Таврійського губернського правління (ф. 27), Таврійського обер-форшмейстера (ф. 82), Феодосійського повітового форшмейстера (ф. 94), Таврійського губернського з селянських справ присутствія (ф. 44) у Державному архіві в Автономній Республіці Крим. Ці матеріали дозволяють, насамперед, детально відтворити «службову біографію» А. Я. Фабра. Відомості щодо його діяльності на посаді правителя канцелярії М. С. Воронцова нам надають документи, які відклалися в фонді канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора Держархіву Одеської області (ф. 1).

Значний обсяг матеріалів з теми дисертаційної роботи зберігся у фондах центральних державних установ Російського державного історичного архіву (Комітет міністрів (ф. 1263), Міністерство юстиції (ф. 1405), Міністерство внутрішніх справ (ф. 1286)), фонді Товариства сільського господарства Південної Росії Державного архіву Одеської області (ф. 22), Одеського товариства історії та старожитностей Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ф. 5), архіві Російського географічного товариства, а також особових фондах А. Я. Фабра і П. І. Кьоппена.

В цілому джерельна база дослідження є достатньою для отримання необхідної сукупності історичних фактів як емпіричної основи вивчення основних напрямків соціально-політичної і культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра на Півдні України у 30-ті - 60-ті рр. XIX ст. Вона достатньо ґрунтовна та репрезентативна для виконання завдань, які визначені у дисертаційній роботі.

Розділ 2 — «А. Я Фабр в роботі органів управління Півдня України в першій половині XIX століття» — присвячено розгляду основаних напрямків діяльності урядовця на першому етапі кар'єри. Особлива увага приділяється його роботі під керівництвом Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора М. С. Воронцова. У підрозділі 2.1. — «Особливості адміністративного устрою, соціально-економічного і культурного розвитку Півдня України в першій половині XIX століття» — наголошується на соціально-економічних, адміністративних перетвореннях, які відбувались на Півдні України у першій половині XIX ст., аналізу тенденцій у розвитку сільського господарства, промисловості, торгівлі.

У першій половині XIX ст. у Новоросійському краї спостерігалося стрімке зростання чисельності міського населення. Однак темпи цього процесу були неоднакові у різних областях регіону. Більшість населення Півдня України в етнічному відношенні була представлена українцями. Серед жителів міст Катеринославської губернії, які сповідували християнство, їх кількість в середньому складала 75%. У Херсонській губернії - 62%, у Південній Бессарабії - 31%.

Крім сільського господарства, важливою статтею доходів також була внутрішня і зовнішня торгівля. Внутрішня торгівля у першій половині XIX ст. розвивалася, головним чином, за рахунок численних ярмарків. На розвиток торгових відносин у Таврійській і Херсонській губерніях значний вплив мала наявність морських портів, через які за кордон йшла велика кількість товарів, що були в обігу на ярмарках. Головною гаванню регіону традиційно була столиця генерал-губернаторства — Одеса, яка за обсягами торгових обігів значно випереджала решту міст.

Впродовж багатьох років Новоросійський край залишався територією, яка була мало вивчена з наукової точки зору. У зв’язку з цим важливим завданням адміністрації також було його наукове освоєння і виявлення природних багатств, які сприяли б розвитку всього Півдня України.

У підрозділі 2.2. — «Початок службової кар'єри А. Я. Фабра» — розглянуто його соціальне походження, наведено відомості про батьків, досліджено початковий етап служби.

Андрій Якович Фабр народився 20 серпня 1789 р. в селі Суук-Су Феодосійського повіту Таврійської губернії у небагатій дворянській родині. У ранньому віці він залишився без батька. Вже 25 травня 1804 р. А. Я. Фабр почав працювати канцеляристом у Таврійській казенній експедиції. У 1809 р. його було переведено на штатну посаду форшмейстера Феодосійського повіту.

Перші службові кроки ним були зроблені у складних, часто небезпечних умовах. Проте це сприяло накопиченню безцінного досвіду, який зіграв важливу роль у становленні особистості майбутнього адміністратора. Так, у 1812 р. молодий службовець брав участь у заходах із припинення епідемії чуми на Керченському півострові. Під час служби на посаді форшмейстера він суворо слідкував за збереженням лісів Південно-Західного Криму. У 1817 р. він склав унікальні «Предположения о разведении лесов в Таврической губернии», у яких виклав своє бачення майбутнього лісового господарства на півострові.

15 серпня 1818 р. А. Я. Фабр був зарахований до відомства таврійського цивільного губернатора, а з 11 січня 1819 р. працював при ньому чиновником для ведення слідчих справ. З 1823 р. він займав посаду радника виконавчої експедиції Таврійського губернського правління. Служба на цій посаді стала логічним завершенням першого етапу кар'єри чиновника.

Підрозділ 2.3. — «Діяльність А. Я. Фабра на посадах таврійського губернського прокурора і правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора (1825 — 1847 рр.)» — присвячений розгляду ролі видатного адміністратора у роботі органів влади Південної України. Його призначення на посаду таврійського губернського прокурора у 1825 р. стало ключовим етапом у розвитку кар'єри. Залучення А. Я. Фабра до цієї роботи багато в чому було можливим завдяки тому, що він вже мав службовий досвід, одержаний у результаті перебування на посадах чиновника з особливих доручень при таврійських губернаторах О. М. Баранові, М. І. Перовському і Д. В. Наришкіні. Завдяки цьому чиновник був чудово обізнаний про найбільш проблемні аспекти своєї нової діяльності.

Виконання нових обов’язків супроводжувалось старанною роботою з переборення головних проблем прокурорської служби, які насамперед полягали у безладному веденні документації у повітових і земських судах, міській поліції, волосних правліннях, протиправних діях земських справників і засідателів земських судів, порушенні процедури обрання волосних голів, хабарництві чиновників. Період перебування його на посаді таврійського губернського прокурора був позначений одним з найбільших антиурядових виступів у Таврійській губернії в XIX столітті - чумним бунтом у Севастополі 1830 р., у придушенні якого він брав участь.

Кардинальні зміни у подальшій службі А. Я. Фабра відбулися 1833 р., коли його було запрошено на посаду правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора М. С. Воронцова. Ця посада була однією з ключових у системі влади Новоросійського краю. До безпосередніх обов’язків А. Я. Фабра входило спостереження за правильністю виконання справ і загальним порядком на місцях. Про виявлені порушення правитель був зобов’язаний особисто докладати генерал-губернатору. Також він займався всією кореспонденцією генерал-губернатора, особисто одержував листи і проглядав всю вхідну документацію по канцелярії. Він безпосередньо контролював роботу начальників відділень.

У період перебування за кордоном, М. С. Воронцов ставав інформаційно залежним від начальника своєї канцелярії. Під час відсутності генерал-губернатора до правителя канцелярії стікалися відомості з різних областей регіону, й практично з усіх питань управління краєм. А. Я. Фабр увійшов до історії адміністративних органів Новоросійського краю як один з найуспішніших представників чиновницького апарату. Через десятиліття після його смерті, в народній пам’яті збереглися історії, що оповідали про чесність та професіоналізм начальника канцелярії.

У розділі 3 — «Адміністративно-господарська діяльність А. Я. Фабра на Півдні України (1847−1863 рр.)» — розглянута його діяльність на посаді катеринославського губернатора та робота у Таврійському з селянських справ присутствії. Підрозділ 3.1. — «А. Я. Фабр на посаді катеринославського губернатора (1847−1857 рр.)» — присвячено розгляду основних напрямків роботи урядовця у Катеринославській губернії. Посаду губернатора А. Я. Фабр займав протягом 10 років (1847−1857 рр.).

У 1848−1849 рр., коли селянам великої шкоди завдали посухи та епідемії, А. Я. Фабр вжив низку важливих заходів, спрямованих на полегшення становища населення губернії. У Катеринославі було влаштовано обідні столи, селянам надавались безвідсоткові займи для придбання зерна на посів, натуральний податок за ініціативою губернатора було замінено відробітками тощо. Комплекс цих заходів дозволив максимально скоротити збитки, яких зазнала губернія.

Величезний обсяг робіт виконав А. Я. Фабр під час Кримської війни. Ці заходи допомогли губернії пережити важкі воєнні роки. Він особисто керував збором провіанту для відправки на фронт, слідкував за своєчасним виконанням доручень керівництва. Губернатор мав міцний авторитет, який зіграв визначну роль під час заспокоєння селянських заворушень, що мали місце у Катеринославській губернії у 50-ті рр. XIX ст.

Проведений аналіз розвитку основних галузей економіки Катеринославщини підтвердив припущення щодо ефективності заходів, які було вжито А. Я. Фабром у 1847−1857 рр.

У підрозділі 3.2. — «Діяльність А. Я. Фабра у сфері містобудування та організації роботи міських служб Катеринослава» — головна увага зосереджена на дослідженні дій адміністратора щодо розвитку інфраструктури губернського міста, вивченні шляхів залучення капіталу задля розширення обсягів будівельних робіт. Встановлено, що вже у 1848 р. А. Я. Фабр почав реалізовувати план, головною метою якого було залучення інвестицій до економіки Катеринослава, розширення його господарських можливостей. Один із головних засобів зміцнення економічної привабливості міста губернатор бачив у розгортанні робіт із облаштування міста. Наприкінці 40-х — на початку 50-х рр. XIX ст. у Катеринославі було прокладено головний міський проспект, влаштовано кілька садів та бульварів, збудовано десятки кам’яних споруд, підвищено рівень санітарного контролю.

А. Я. Фабр зробив удосконалення в роботі поліційної та пожежної служб, здійснив низку перспективних заходів у сфері організації діяльності благодійних установ. Він направляв зусилля на підтримку роботи місцевої лікарні, будинку божевільних, богодільні. Послугами благодійних закладів користувалася значна кількість мешканців як губернського міста, так і найближчих районів.

У підрозділі 3.3. — «Участь А. Я. Фабра у проведенні селянської реформи в Таврійській губернії (1861−1863 рр.)» — розглядається діяльність чиновника під час його членства у Таврійському губернському з селянських справ присутствії.

На початку 60-х рр. XIX ст. він взяв безпосередню участь у здійсненні селянської реформи у Таврійській губернії. Діяльність А. Я. Фабра залишила помітний слід у соціально-економічній історії регіону. З його ініціативи члени присутствія звернули увагу на суттєві проблеми, які виникали під час реформування. Він спрямував увагу адміністрації на питання, які були пов’язані зі зловживаннями поміщиків у дореформений період по відношенню до кріпаків. Досвідчений керівник зосередився на соціальному захисті селян. За його ініціативи було встановлено десятки правопорушень. Також А. Я. Фабр розробив проект правил про наймання сільських працівників. Він докладно вивчив це питання і представив рекомендації щодо виявлених ним різночитань і протиріч. Усі без винятку ініціативи та пропозиції досвідченого урядовця були схвалені адміністрацією і прийняті до уваги при подальшому здійсненні реформи.

У розділі 4 — «Культурно-просвітницька та благодійна діяльність А. Я. Фабра» — розкриті основні напрямки історико-краєзнавчої, пам’яткоохоронної та благодійної роботи видатного дослідника та мецената Півдня України. У підрозділі 4.1. — «Історико-краєзнавча та пам’яткоохоронна діяльність А. Я. Фабра» — доведено, що паралельно із сумлінним виконанням службових обов’язків він активно займався науково-дослідницькою діяльністю. Ще під час служби феодосійським форшмейстером А. Я. Фабр почав захоплюватись садівництвом і колекціонуванням рідкісних порід кримських дерев. Багато уваги приділяв вивченню праць стародавніх авторів про Кримський півострів. Вже у першій половині 20-х рр. XIX ст. він увійшов до лав краєзнавчого руху. Досліджено листування кримознавця з корифеєм кримської ботаніки Х. Х. Стевеном, істориком академіком П. І. Кьоппеном, видатним археологом І. П. Бларамбергом.

А. Я. Фабр активно займався пам’яткоохоронною діяльністю. У 1822 р. він брав участь у огляді об'єктів старовини Криму з метою організації робіт щодо їх збереження. Під час перебування на посаді правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, він забезпечив надходження саме до його відомства інформації про всі випадкові знахідки історичних пам’яток. За часів його знаходження на посаді катеринославського губернатора було проведено роботи із збереження «скіфських баб», які знищувались селянами Півдня України.

У 1838 р. правитель канцелярії генерал-губернатора став одним із членів-засновників Одеського товариства історії та старожитностей. У 30-ті рр. XIX ст. він брав активну участь у роботі Товариства сільського господарства Південної Росії, у 50-ті рр. — Російського географічного товариства. Із 1834 р. був членом-кореспондентом Центрального статистичного комітету.

А. Я. Фабр написав низку спеціальних статей, присвячених вивченню археологічних пам’яток, здійснив переклад із французької твору грецького автора Арріана. Крім того, у рукописному вигляді збереглося декілька його студій, які вперше включено до наукового обігу автором дисертації.

У підрозділі 4.2. — «А. Я. Фабр — організатор перших музеїв Новоросійського краю» — розглянуто його діяльність із створення двох музейних колекцій у Одесі та Катеринославі - відповідно Дендромінералогічного кабінету і Громадського музеуму.

Створення Дендромінералогічного кабінету в Одесі відноситься до другої половини 30-х рр. XIX ст. Першою була сформована колекція порід деревини — лісографічний кабінет, потім — мінералогічна. Як ініціатор створення музею природи в Одесі, А. Я. Фабр докладав значних зусиль для забезпечення регулярного поповнення його фондів. Із цією метою він встановив тісні контакти з керівниками усіх південноукраїнських областей. Було виявлено листи А. Я. Фабра щодо цієї справи до катеринославських губернаторів Н. М. Лонгінова й А. О. Пеутлінга, інспектора Керченського карантину Л. Л. Качоні, таврійського губернатора О. І. Казначеєва. Станом на 1860 р. музей нараховував 4.364 одиниці збереження. У ньому були представлені зразки деревних порід Херсонської (78), Катеринославської (54), Таврійської (176) губерній, Бессарабської (99) і Кавказької (116) областей. За особистим переконанням засновника колекція мала звернути увагу громадськості на необхідність поглибленого вивчення природних багатств Новоросійського краю. Діяльність у сфері створення музеїв знайшла своє логічне продовження після переїзду А. Я. Фабра до Катеринослава, де в лютому 1849 р. за його ініціативи і при безпосередній підтримці був створений «Громадський музеум», що став одним з перших музеїв Подніпров'я.

Підрозділ 4.3. — «Створення та діяльність Сирітського будинку таємного радника Фабра» — присвячено дослідженню історії організації та діяльності заснованого на кошти видатного адміністратора сирітського притулку в Сімферополі - одного з найбільших на Півдні України.

Цей благодійний заклад було відкрито у березні 1864 р. відповідно до заповіту А. Я. Фабра. До Сирітського будинку приймалися хлопчики не молодші 4 і не старші 11 років. У притулку діти знаходилися до тринадцятилітнього віку. З 8−10 років вони навчалися початкам Закону Божого, російській і церковнослов’янській мовам, азам арифметики, церковному співу. По досягненні 10 років сироти автоматично одержували право відвідувати міське училище. Надалі найбільш обдаровані діти могли продовжити навчання — їм надавалася можливість вступу до гімназії. Сироти, що закінчили гімназію з відзнакою, направлялися до університету. До притулку приймалися діти, що походили з різних станів. З 1890 р. при сирітському домі існувала школа ремісників, яка обслуговувала виключно вихованців притулку. Сирітський притулок таємного радника Фабра функціонував до встановлення Радянської влади. Найпізніший документ, що підтверджував його діяльність датовано груднем 1920 р.

Висновки узагальнюють авторські інтерпретації й містять стислий виклад результатів дослідження, основний зміст яких виноситься на захист:

• 1. Демократизація суспільно-політичного життя дозволила визначити місце і роль видатних історичних постатей у розвитку нашої держави, оцінити заслуги кожного з них перед історією для того, щоб успішно застосовувати досвід минулого на сучасному етапі. Історіографічний аналіз існуючої літератури показав, що проблема дисертаційного дослідження не була предметом спеціальних наукових студій. Репрезентативний корпус архівних документів і опублікованих джерел дозволив об'єктивно висвітлити основні напрямки і результати адміністративної та культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра на Півдні України в 30-ті - на початку 60-х рр. XIX ст.
• 2. Новоросійський край у першій половині XIX ст. залишався самобутнім регіоном Російської імперії. Займаючи зручне геостратегічне положення, він знаходився під пильною увагою влади, яка була зацікавлена у зміцненні державних кордонів. Разом із тим, строкатість етнічного складу населення, специфічний адміністративно-територіальний устрій, особливості господарських і земельних відносин, орієнтованість торгівлі на закордонні ринки, слабка вивченість земель щодо їх господарського використання вимагали від місцевої адміністрації зважених рішень, ухвалення яких повинне було проводитися виключно з урахуванням місцевих реалій.
• 3. Видатним представником культурно-просвітницької еліти держави, адміністратором, який ґрунтовно підходив до вирішення найбільш гострих економічних та соціальних проблем Півдня України у 30-ті - на початку 60-х рр. XIX ст., був правитель канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора (1833−1847 рр.), надалі - катеринославський цивільний губернатор (1847−1857 рр.) А. Я. Фабр. Його діяльність залишила глибокий слід в соціально-економічному, культурно-просвітницькому, науковому житті регіону.
• 4. Основні етапи службової діяльності А. Я. Фабра пройшли під керівництвом видатного адміністратора Півдня України першої половини XIХ ст. Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора М. С. Воронцова. Підтримка М. С. Воронцова багато в чому допомагала стрімкому кар'єрному злету вихідця з бідної дворянської родини. У 1825 р., завдяки протекції М. С. Воронцова його було призначено на посаду таврійського губернського прокурора, у 1833 р. його перевели до Одеси на посаду правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора. У 1847 р. саме М. С. Воронцов знайшов для нього місце катеринославського цивільного губернатора. При цьому кожне з призначень було закономірним результатом професіоналізму, що проявив чиновник при виконанні своїх обов’язків. Перехід на службу до Одеси став наслідком успішної діяльності під час розслідування причин чумного бунту в Севастополі (1830 р.). У 1833−1847 рр. у руках А. Я. Фабра було сконцентровано значний обсяг повноважень. Від його професійних та послідовних рішень багато в чому залежало вирішення найбільш гострих проблем у житті регіону.
• 5. А. Я. Фабром було розроблено та реалізовано комплексну програму розвитку Катеринославської губернії. За головну мету він ставив підйом добробуту мешканців регіону. До програми було включено удосконалення системи шляхів сполучення, підвищення економічної привабливості міст, здійснення заходів щодо перегляду адміністративно-територіального устрою губернії, підвищення рівня соціального захисту населення тощо.
• 6. Вміння А. Я. Фабра приймати обґрунтовані рішення, вдале керування у важких умовах воєнного часу дозволили Катеринославській губернії за часів його керування зберегти та посилити темпи розвитку сільського господарства, торгівлі, ремісництва тощо. Показовими у цьому сенсі є такі офіційні відомості: засів зерновими у 1856 р. збільшився на 58.506 чвертей у порівнянні з 1846 р.; станом на 1856 р. на 9.409 збільшилось поголів'я коней у порівнянні із 1846 р. (і це з урахуванням значних поставок тяглової сили на фронт). Навіть за відсутності коштів у міському бюджеті, А. Я. Фабру вдалося здійснити свої наміри у сфері облаштування столиці губернії - Катеринослава. У губернії реалізувалося значне дорожнє будівництво: було порушене питання щодо прокладення поштового тракту від Бахмута до Бердянська і Маріуполя, у 1851−1854 рр. було налагоджено сполучення між Катеринославом та станцією Підгородньою. Під особливим наглядом губернатора знаходилися роботи із заміни та укріплення мостів. В умовах епідемій та неврожаїв 1848—1849 рр. здійснювалася підтримка сільськогосподарських виробників шляхом надання безвідсоткових запозичень та введення гнучкої системи оподаткування. Постійно проводилася робота із залучення до міст економічно активної частини населення губернії. Підсумком цього стало поступальне зростання економічних показників Катеринославської губернії.
• 7. Методи адміністративної роботи А. Я. Фабра поєднували у собі лібералізм із достатньо жорстким підходом до вирішення проблем у економічному та суспільно-політичному житті губернії. Боротьба з хабарництвом, варварським відношенням до державної і громадської власності стала для нього найважливішим завданням, від реалізації якого залежала ефективність роботи провінційної адміністрації. Багато в чому, саме завдяки неординарності методів управління, ім'я А. Я. Фабра увійшло до численних історичних анекдотів, що відклалися в народній пам’яті.
• 8. Визначне місце в історії розвитку історичної науки в Україні займає друкована та рукописна історико-краєзнавча спадщина А. Я. Фабра. Умовно її можна розділити на дві основні групи. Перша, що представлена ранніми дослідженнями краєзнавця, була результатом безпосереднього обстеження об'єктів археології. Друга, яка складалася із праць, написаних у 50-ті рр. XIX ст., мала кабінетний характер. Комплексний аналіз рукописних і друкованих праць дослідника дозволяє зробити висновок про їх високу інформаційну насиченість і фактографічну обґрунтованість. Краєзнавець зробив низку цікавих узагальнень щодо археологічної спадщини Кримського півострова. Він вперше звернув увагу на недостатню вивченість багатьох пам’яток старовини Новоросійського краю.
• 9. Протягом всієї служби А. Я. Фабр особисто брав участь або ж усіляко підтримував пам’яткоохоронні заходи у Таврійській, Херсонській, Катеринославській губерніях. Керована ним канцелярія генерал-губернатора пильно фіксувала всі випадки виявлення предметів, які мали археологічний інтерес. Завдяки його турботі були значно поповнені фонди музею Одеського товариства історії та старожитностей, одним з членів-засновників якого він був. Вагомий внесок у розвиток музейної справи на Півдні України зробила діяльність А. Я. Фабра з організації першої дендромінералогічної колекції Новоросійського краю в Одесі (30-ті - початок 40-х рр. XIX ст.), а також першої комплексної історико-краєзнавчої колекції на Катеринославщині - Громадського музеуму (кінець 40-х — початок 50-х рр. XIX ст.). Створення перших музейних колекцій мало значний вплив на становлення традицій у сфері музейництва, звернуло увагу громадськості на необхідність збереження і вивчення природних та історичних багатств Півдня України.
• 10. Життєвий і службовий досвід А. Я. Фабра позначився в період його роботи у якості члена Таврійського губернського у селянських справах присутствія. Здійснення селянської реформи 1861 р. у Таврійській губернії мало деякі специфічні риси, без урахування яких безболісний перехід до нових форм взаємин у аграрній та соціальній сферах був неможливий. Ним було підготовлено низку ґрунтовних документів, що вказували на найбільш істотні недоробки, які мали місце в управлінні процесом реформування. Завдяки вдалим пропозиціям досвідченого урядовця були зроблені конкретні заходи, що позитивно вплинули на долю сотень селян Таврійської губернії.
• 11. Діяльність А. Я. Фабра залишила помітний слід в історії добродійності на Півдні України. Протягом всієї служби він надавав всебічну підтримку установам, що спеціалізувалися на піклуванні про дітей-сиріт, знедолених, хворих. Вінцем його добродійної діяльності став заповіт усього свого майна для утворення притулку для хлопчиків-сиріт у Сімферополі (1864 р.), що у другій половині XIX — на початку ХХ ст. був одним із найбільших закладів такого типу в Новоросійському краї.

Багатий досвід А. Я. Фабра у сфері організації ефективного функціонування місцевої адміністрації, реалізації перспективних програм з вивчення природних і історичних особливостей краю не втратив свого практичного значення і є корисним на сучасному етапі.