Назначение і виробництво экспертизы

Міністерство загального характеру і професійного образования.

Російської Федерации.

Оренбургский Державний Университет.

Факультет заочный.

Кафедра кримінального правничий та процесса.

КУРСОВА РАБОТА.

По кримінальному процесу тема: Призначення і виробництво экспертиз.

Виконав: студент 3 курсу групи 98 ЮР-2.

Прищепо Ю.А.

Проверил:

2001 г.

I. Запровадження II. Основна часть.

1. Загальні положения.

2. порядок призначення експертизи правничий та обов’язки эксперта.

3. Виробництво экспертизы.

Упорядкування укладання эксперта.

Комісійна экспертиза.

Комплексна экспертиза.

Додаткова экспертиза.

Повторна экспертиза.

Підстави це про людське експерта III. Укладання IV.

Список литературы

.

I.

Введение

.

Дослідження речові докази здійснюється з допомогою різних слідчих дій. Найбільш складної формою дослідження речові докази є експертиза. Експертним шляхом встановлюються властивості предметів, потребують для свого виявлення спеціальних знань і, зазвичай, складного устаткування (серед яких ультрафіолетові освітлювачі, застосовувані щоб виявити слідів біологічного походження та інших латентних слідів; мікроскопи; електронні оптичні перетворювачі, фотоі відеотехніка, автоматизовані пошукові системи, побудовані на сучасних високопродуктивних комп’ютерах, та інших.). Щоб правильно запровадити у необхідних випадках експерт повинен мати спеціальними познаниями.

Експертиза нерідко виступає як ефективним засобом встановлення обставин справи. Вона дозволяє вживати у процесі розслідування і судового розгляду справ весь арсенал сучасних науково-технічних засобів і є основним каналом запровадження у судебно-следственную практику досягнень науково-технічної революции.

II. Більшість 1. Загальні положения.

Укладання експерта — це її письмове повідомлення про перебіг і результатах проведеного дослідження та про його висновках по поставленим проти нього вопросам.

Експертиза призначається у разі, коли задля встановлення обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні пізнання (ст. 78 КПК). Спеціальними є знання, котрі виступають поза рамки загальноосвітньої підготовки, життєвого досвіду і потребують особливої підготовки, професійних навичок. Спеціальні пізнання можуть ставитися до будь-якої сфері людської діяльності: науці, техніці, мистецтву, ремесла. Виняток становлять правові пізнання, якими мають в достатній мірі мати самі слідчі і судді. Поняття спеціальних пізнань, зазначених в ст. 78, каже як про спеціалізації особи, приглашаемого у процес в ролі експерта, а й тому, що це спеціальні пізнання є неюридическими. Саме цим пояснюється і розпорядження ст. 78: слідчому (та інших особам, назначающим експертизу) не ставити перед експертом питання, котрі виступають поза межі його спеціальних пізнань, експерту — при дослідженні і дачі укладання грунтуватися лише з своїх спеціальних пізнаннях. Тому вирішення правових питань (наприклад, щодо винності чи невинності, про кваліфікацію злочину) утворює виняткову компетенцію органів попереднього розслідування та суду. Експерт не вправі говорити про вирішення питань правового характеру (наприклад, мало місце вбивство чи самогубство, чи є недостача результатом розкрадання чи халатності та т.п.), навіть якщо вони проти нього поставлені, і якщо він створив їх все-таки вирішував, його відповіді що неспроможні мати будь-якого доказательственного значення. Експерт вправі вирішувати лише питання спеціального характеру, наприклад, заподіяно дане поранення власної чи сторонньої рукою, стало воно причина смерті тощо., а питання, мало чи місце вбивство чи самогубство, з урахуванням висновків експерта та сукупності інших зібраних у справі доказів вирішують органи розслідування і суд. Вимога, що належить до дотриманню кордонів професійних знань експерта, належить як до забороні його вторгнення область права, але й інших, неюридичних областей знань, не які стосуються компетенції експерта. Наслідками порушення експертом кордонів його професійній компетенції є: при вторгненні в область права — неприйняття укладання експерта як джерела доказів та призначення повторної експертизи (ст. 81 КПК), або неприйняття частини укладання, що належить до правовим вопросам.

Разом про те визнається правомірним призначення експертизи про забезпечення будь-яких технічних чи інших спеціальних правил, оскільки з їхньою трактування нерідко не потребує спеціальної підготовки й практичних навичок, наприклад будівельних правил, правил бухгалтерського обліку, деяких найбільш складних правил дорожнього руху (зокрема, правил обгону) і др.

Щодо того, хто то, можливо експертом, питання на ст. 78 КПК вирішується так: ним бути будь-яка особа, що має спеціальними пізнаннями у сфері людських знань, які необхідні розв’язання існуючих у процесі розслідування і судового розгляду питань, поставлені перед експертом. Разом про те кілька умов, яким має відповідати обличчя, приглашаемое в ролі експерта. Вказівка те що, що експертизу виробляється експертами відповідних установ, свідчить про певний перевагу проводити експертизи саме у установах. Слід додати, йдеться про державних, муніципальних. Цю норму відбиває стан і багаторічну практику виробництва судових експертиз у Росії, де вже створені і відповідні системи установ цих цілей. Існують системи експертних установ для судово-медичних, судово-психіатричних, криміналістичних та інших експертиз. Перевагу установі (зазвичай науково-дослідні інститути, центри, лабораторії) пов’язано з певними гарантіями у випадках відносно високій кваліфікації експертів, розробленість у тому установі нових методик, оснащеності його новітньої аппаратурой.

Оцінюючи доказательственного значення експертизи треба враховувати розбіжності у процесуальної природі експертизи як джерело доказу і участі спеціаліста у слідчих і судових діях (див. ст. 1331, 253, 2751 КПК), оскільки з їхньою об'єднує наявність в них спеціальних пізнань (нерідко тримають у одному й тому сфери) і потребу них же в розслідуванні і судового розгляду. Розмежування з-поміж них закон пов’язує саме зі своїми різним процесуальним статусом, що з доказами по справі: висновок експерта — джерело доказів, проведене їм дослідження формує це джерело; діяльність фахівця, хоча закон визначив її як досить активну під час проведення слідчих і судових дій, тим щонайменше є допоміжної, спрямованої для подання науково-технічної допомоги у розслідуванні і судового розгляду. Джерелом доказів вона является.

Є різноманітні види й пологи експертиз. Найпоширенішими стають різні види криміналістичної експертизи (дактилоскопічна, балістична, трасологическая, почерковедческая, судебно-техническая експертиза документів), судово-медична, судово-психіатрична, судебно-экономическая, судебно-автотехническая та інших. 2. Порядок призначення экспертизы.

Відбитий в ст. 78 КПК процесуальний порядок проведення експертизи стосується підготовки, призначення, і навіть оцінки ходу і результатів експертизи. Експертиза завжди призначається постановою особи, котра здійснює дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою, постановою судді. У Постанові (визначенні) відбиваються: підстави призначення експертизи, вказівку призначення конкретного експерта й його спеціальність, необхідна, на думку осіб, назначающих експертизу, для проведення дослідження та формулювання висновку по поставленим питанням; самі сформульовані запитання; необхідних дослідження речові докази декларативності й порівняльні матеріали. Під час підготовки матеріалів для експертизи, формулюванні питань експерту припустимі попередні консультації особи, призначає експертизу, з працівниками і керівником установи, куди підуть ці матеріали разом із постановою про призначенні. Обговорення ж обличчям, призначив експертизу, і експертом ходу дослідження категорично не рекомендується з метою забезпечення об'єктивної оцінки експертизи. Виняток становлять випадки, коли в експерта виникає у ході дослідження потреба у отримання додаткових матеріалів для порівняльного дослідження. Вони на прохання експерта збирає обличчя, назначившее експертизу, проте необхідних цілей дослідження умови їхнього отримання пояснює експерт. Найчастіше експертиза проводиться в спеціальних експертних установах (системи Мін'юсту, МВС, Мінздоров'я), але може бути доручено будь-якому іншому знаючому особі, котрий є працівником такої установи («приватному експерту»). За деякими видами експертиз (наприклад, мистецтвознавчій) нині експертних установ ще нет.

У ст. 78 та інших статтях КПК, де йдеться про призначення експертизи, невизначений момент, від якого її призначення вважатиметься процесуально допустимим (крім фактичної потреби використання таких спеціальних пізнань). Питання це необхідно вирішувати, виходячи з таких міркувань: а) виробництво експертизи перестав бути невідкладним слідчим дією; б) для експертизи необхідні певні докази, що стосуються обставин, які входять у предмет доведення, і навіть зібрані за визначеною методиці порівняльні матеріали на дослідження; в) все такі дії можливі й припустимі тільки після порушення кримінальної справи, ухвалення її до виробництва правомочним за КПК лицем і дивитися початку расследования.

Отже, Питання про призначення експертизи вирішується слідчим чи судом у кожному окремому разі, з конкретної історичної ситуації у справі. Разом про те закон передбачає ряд випадків, коли виробництво експертизи залежить від розсуду слідчого чи суду, а є обов’язковим. Так, відповідно до ст. 79 КПК, проведення експертизи обязательно:

1) задля встановлення причин смерті" й характеру тілесних ушкоджень; 2) визначення психічного стану звинувачуваного чи підозрюваного у випадках, коли виникла підозра щодо її осудності чи здатність до моменту провадження у справі віддавати усвідомлювали у діях чи керувати ними; 3) визначення психічного й фізичного стану свідка чи потерпілого у разі, коли виникла підозра у тому здібності правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і навіть про неї правильні показання; 4) задля встановлення віку обвинувачуваного, підозрюваного й потерпілого, коли це має значення для справи, документи ж про віці отсутствуют.

Перелічені види експертиз, віднесені до обов’язкових, є тими, без яких, т. е. не залучаючи необхідні цього спеціальних пізнань, неможливо встановлення обставин, мають важливе значення для правильного дозволу справи та що в предмет доведення: подія злочину (час, місце, спосіб життя і інші обставини скоєння злочину); винність якого у скоєнні злочини і мотиви злочину; обставини, що впливають ступінь і характеру відповідальності обвинувачуваного, і навіть інші обставини, що характеризують особистість обвинувачуваного; характері і розмір шкоди, заподіяної злочином; причини умови, які сприяли здійсненню преступления[1]. Підставою віднесення до обов’язкових вказаних у ст. 79 видів експертизи є особливе значення обставин справи і ознак особистості, які підлягають експертизі, які мають досліджуватися з допомогою спеціальних пізнань у сфері медицини і психіатрії, причому у особливо складних аспектах функціонування людського організму, включаючи його фізичну цілісність і здоров’я. Обов’язковість проведення експертизи, враховуючи особливу складність досліджень, і висновків із них, пояснюється такою, що з експертизою пов’язується певною мірою доля особи, вчинила злочин чи суспільно небезпечне діяння, який досяг віку кримінальної відповідальності (год. 1, 2 ст. 20 КК) або яке сягнуло його, але з ознаками особистості який звільняли від кримінальної відповідальності (год. 3 ст. 20 КК) тощо. д.

Судової практикою підтримується думка (поділюване й у літературі) про тому, що перелік видів експертизи, обов’язкових щодо, не закритий. Можна додати, що сучасний стан злочинності в Росії, поява нових видів злочинів, підвищення громадської небезпеки старих (тероризм, організована злочинність) неминуче зараховують до обов’язкових експертизи, пов’язані з впровадження придатності вогнепальної зброї до стрільбі, походження і способу виготовлення нестандартних боєприпасів і вибухових пристроїв; забезпечення і походження радіоактивних і наркотичних веществ[2].

Права й обов’язки эксперта.

Обов’язки і право експерта, перелічені в ст. 82 КПК, стосуються початку будівництва і завершення його процесуальної роботи і поділяються на дві групи: які стосуються процесуальної боці своєї діяльності; що стосуються до змісту і якістю проведеного ним исследования.

Вимоги до спочатку перебувають у його обов’язки з’явитися по виклику особи, котра здійснює дізнання, слідчого, прокурора та суду. Ця обов’язок експерта не відрізняється від відповідної обов’язки що викликаються свідка і потерпілого. Відмінності стосуються цілей виклику. У експерта вона відрізняється від свідка і потерпілого, оскільки експерт необхідний формулювання висновку з питань, які вимагають спеціальних пізнань, а свідок і потерпілий дано самим фактом злочини і від нього слідчий, прокурор, суд хочуть отримати відомості, які стосуються злочину. Свідок і потерпілий у справі незамінні, і тоді замість них інші особи дати будь-які свідчення що неспроможні. Експерт ж замінимо. Інколи справа, коли з поважним причин вона може з’явитися на зухвалому його обличчю і дати висновок, замість нього висновок щодо справі може дати інший эксперт.

Юридичній обов’язком експерта є дача об'єктивного укладання по поставленим йому питанням. Питання явку експерта щоб зробити укладання вирішується дещо інакше, коли постанову про призначення експертизи разом з усіма матеріалами, необхідні її виробництва, направляються з ім'ям керівника експертної установи, який передає їх експерту, що його деяких випадках сама і вибирає. Тут обов’язки експерта складаються до прийняття експертизи до виробництва й заборону відмовитися від нього без поважних причин.

Поважними причинами вважаються загальні, що стосуються особистості самого експерта. У розділі ст. 73 та інші статті КПК не передбачають переліку конкретних причин, які можна поважними, тому слідча і судова практика враховує найбільш загальні, типові причини, створюють суттєві перешкоди, які залежать від самої експерта чи що носять об'єктивний характер: власна хворобу і серйозна хвороба близьких, спільно які проживають з нею, або тих, те що що їх здійснює експерт; службова відрядження, інші подібні обстоятельства.

Поняття «об'єктивний висновок» означает:

> неупередженість експерта, т. е. його незацікавленість у справі, його фіналі, зокрема (або тільки) незацікавленість в кінцевих результатах своєї экспертизы;

> проведення експертизи й дача укладання відповідно до своїх спеціальних пізнань, без порушення їх кордонів, з урахуванням доброякісного порівняльного матеріалу і з допомогою сучасної методичної та програмах технічної базы.

Що стосується неможливості для експерта по поважним причин дати об'єктивний висновок їм складається акт про усунення формулювання висновку з докладним поясненням причин отказа.

Права експерта, надані йому відповідно до ст. 82 КПК (п. 1—3), дає можливість індивідуалізувати це дослідження, поліпшити його якість і різко підняти відповідний професійний рівень. У пропонованих трьох пунктах чітко визначено межі участі експерта розслідування і судовий розгляд з урахуванням застосування спеціальних познаний:

> може ознайомитися з матеріалами справи, які належать до предмета экспертизы;

> він з дозволу органу розслідування бути присутнім на допитах та інших слідчих, і навіть судових діях, запитувати допитуваним, які стосуються предмета экспертизы;

> він може заявляти клопотання про надання їй додаткових матеріалів, необхідні экспертизы.

При відмову чи ухилянні від виконання своїх зобов’язань без поважних причин або за дачі їм свідомо неправильного висновку відповідальність настає за правилами ст. 75 КПК («Обов'язки свідка»). Відповідно і щодо експерта повинна бути про кримінальної відповідальності по ст. 307 і 308 КК. 3. Виробництво экспертизы.

Упорядкування висновок эксперта.

За результатами проведеного експертом складається укладання встановленої формі. Кожна сторінка укладання підписується экспертом.

Укладання експерта складається з трьох часток: ввідна, дослідницької і висновків. У ввідна частини указываются:

> номер й час складання заключения;

> посаду експерта, найменування експертно-криміналістичного підрозділи, прізвище, ім'я, по батькові експерта, освіту, спеціальність, стаж експертної работы;

> підстави для експертизи (постанову слідчого, особи, котра здійснює дізнання, прокурора чи визначення суда).

> номер кримінальної справи або справи про адміністративне правопорушення, стисле вищенаведене викладення обставин злочину чи адміністративного проступку, які стосуються предмета экспертизы.

> Вигляд экспертизы;

> Перелік об'єктів, представлених на экспертизу;

> Перелік питань, поставлених перед експертом. Під час повторної експертизі в водної частини додатково вказуються відомостей про експерті, проводившем первинну експертизу, висновки первинної експертизи, і навіть мотиви призначення повторної экспертизы.

У дослідницької частини викладається процес исследования:

> Короткий опис досліджуваних объектов.

> Застосовані для дослідження криміналістичні кошти, методи лікування й отримані результаты.

Проведені експерименти (мета, зміст, умови, кількість, стійкість отриманих результатів, використані їхнього фіксації кошти й методы).

> Виявлені внаслідок дослідження суттєві ознаки й поліпшуючи властивості объектов.

> Способи і прийоми порівняльного дослідження виявлених ознак, результати оцінки встановлених з-поміж них збігів і различий.

> Процес дослідження з рішенню кожного питання, поставленого перед експертом, викладається в окремому розділі. За позитивного рішення двох чи більше пов’язаних між собою питань чи дослідженні однорідних объектов.

(при многообъектных експертизи) процес і результати до-слідження описуються щодо одного розділі. При многообъектных експертизи піт розділ то, можливо викладено із застосуванням таблиць та інших уніфікованих форм, які забезпечують повноту описи процессa исследования.

Висновки експерта формулюються з урахуванням всебічного, глибокого і об'єктивного аналізу та синтезу результатів, отриманих для дослідження речові докази. При обгрунтуванні позитивних висновків ідентифікаційних експертиз відзначають і наявності наявних відмінностей, а також є пояснення причин існування. У висновках стисло, чіткої, не допускає різних тлумачень формі викладаються відповіді поставлені перед експертом питання. Висновки може бути: категоричні (позитивні чи негативні, ймовірні (позитивні чи негативні), Про неможливості вирішення питання. Якщо експерт дає ймовірний висновок чи дійшов висновку про неможливість подолання питання, то дослідницької частини укладання він викласти причини, якими не вдалося вирішити питання на категоричній формі або довелося відмовитися від рішення вопроса.

Якщо за виробництві повторної експертизи експерт чи група експертів дійшов протилежному висновку, у висновку викладаються причини виступати проти висновком первинної экспертизы.

До висновку експерта додаються що залишилися після дослідження речові докази, зразки, і навіть фототаблиці, схеми, графіки і інші ілюстративні матеріали, що підтверджують висновки експерта. У тексті дослідницької частини укладання ними робляться посилання. Кожне додаток супроводжується пояснювальними написами і підписується экспертом.

Укладання експерта немає ніяких переваг над іншими доказами і підлягає обов’язкової оцінці слідчим і судом. На яких би точних наукових даних був би грунтується експертний висновок, вона може вважатися обов’язковим для слідчого чи суду. У кримінально-процесуальному законі спеціально обумовлено, що висновок експерта перестав бути обов’язковим для слідчого та суду (ст. 80 КПК). Вказівки на неприпустимість некритичного ставлення до висновку експерта та необхідність її ретельної і всебічної оцінки на відповідність до загальними правилами оцінки доказів містяться у багато рішень вищих судових інстанцій. Незгода слідчого та судна з укладанням експерта має бути мотивовано у відповідній постанові, визначенні, приговоре.

Оцінка укладання експерта включає у собі передусім встановлення його допустимості як докази. Необхідною умовою допустимості укладання експерта є дотримання процесуального порядки призначення і проведення експертизи. Має бути перевірено також компетентність експерта й його незацікавленість у результаті справи. Треба мати у вигляді, що експертному дослідженню можуть бути піддані лише об'єкти, які належно своїх процесуально оформлені. Що стосується істотних порушень, манливих їх неприпустимість, висновок експерта також втрачає доказову силу. І, насамкінець, слідчим і судом мали бути зацікавленими перевірені правильність оформлення укладання експерта, наявність у ньому всіх необхідних реквизитов.

Оцінюючи относимости укладання експерта треба мати у вигляді, що вона залежить від относимости об'єктів, які досліджувалися експертом. Якщо цього относимость не підтверджується, то автоматично втрачає це властивість і висновок эксперта.

Найскладнішим компонентом оцінки слідчим, судом укладання експерта є визначення її достовірності (правильності, обгрунтованості). Оцінка включає у собі визначення надійності застосованої експертом методики, достатності що був експерту матеріалу і правильності вихідних даних, повноти проведеного експертом дослідження (наприклад, чи всі три порожнини відкривали для дослідження трупа) і др.

Крім звичайної експертизи існують її особливі процесуальні види: комісійна, комплексна, додаткова і повторная.

Комісійна експертиза — це експертиза, проведена кількома експертами однієї спеціальності (чи вузької спеціальності). Зазвичай виробництво експертизи доручається кільком експертам у її особливої складності, трудомісткості чи значимості у справі. Відповідно до відомчим нормативних актів Мінздоров'я комісійно проводяться все судебнопсихіатричні експертизи й деяких видів судово-медичних експертиз. У інших випадках питання комісійному характері експертизи то, можливо вирішене слідчим чи судом, призначив експертизу, або керівником експертного учреждения.

За виробництва комісійної експертизи експерти, члени комісії до формулювання висновку вправі радитись між собою (ст. 80 КПК). З-поміж членів комісії керівником експертної установи призначається відповідальний за проведення експертизи (провідний експерт). Він виконує різні організаційні функції (координація діяльності членів комісії, розробку спільного плану досліджень, керівництво нарадою експертів і ін.), але ніякими перевагами під час вирішення питань стосовно суті не пользуется.

Якщо члени комісії дійдуть загальному висновку, вони є єдине висновок. Що стосується розбіжностей експерти, не згодні коїться з іншими думками, дають окреме заключение.

Комплексна експертиза — це експертиза, у якої беруть участь кілька експертів різного фаху чи вузьких спеціалізацій (профилей).

У чинному кримінально-процесуальному законодавстві виробництво комплексної експертизи не передбачено. Попри це виробництво комплексних експертиз отримує всі ширше поширення. Це пояснюється високою ефективністю такої експертизи, широкі можливості сукупного, синтезованого застосування знань із різних галузей науки і техники.

Найчастіше проводяться комплексні медико-криминалистические експертизи, зокрема медико-баллистические для встановлення механізму пострілу (напрям і дальність пострілу, взаємне розташування стрільця і потерпілого та інших.), медико-трасологические для встановлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень (наприклад, ножового ранения).

Отримують дедалі більшого поширення транспортно-трасологические експертизи для встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди шляхом дослідження на транспортних засобах та інших об'єктах автотехниками і трасологами (інколи з участю медиків, якщо досліджуються також ушкодження на тілі человека).

Комплексна експертиза має низку особливостей, відмінностей. Насамперед їх числа те що її виробництві беруть участь кілька експертів різного фаху (спеціалізацій), і випливає звідси поділ функцій з-поміж них у процесі досліджень. На відміну від звичної (однорідної) експертизи, де всі експерти приймають однакову що у процесі досліджень, тут кожен експерт може досліджувати лише ті об'єкти, які належать до її відання, і застосовувати ті методи, яким він владеет.

Звідси випливає інша особливість комплексної експертизи — загальний висновок дається за результатами, отриманим різними експертами. Причому формулюванні цієї спільної (кінцевого) виведення можуть брати участь в усіх експерти, які проводили дослідження, лише ті, які компетентні в загальному предметі дослідження. Вузькі фахівці (особливо фахівці з методам) можуть брати участь у цьому, їх роль може обмежуватися констатацією проміжного виведення за підсумками особисто проведеного исследования.

У зв’язку з зазначеними особливостями на комплексну експертизу неспроможна бути поширене вимога дачі експертом укладання лише з підставі особисто вироблених досліджень, що є обов’язковим для звичайній, «класичної», експертизи. Навпаки, тут експерт формулює висновок з урахуванням досліджень, проведених як особисто їм, а й іншими експертами, мають іншу спеціалізацію. Тому, за комплексної експертизі інакше вирішується й питання особисту відповідальність експерта за дане їм висновок. Кожен експерт несе особисту відповідальність на тому частина досліджень, яку, і поза отримані результати (проміжні висновки). При формулюванні ж загальних (кінцевих) висновків має місце свого роду умовна відповідальність експерта: він відпо-відає правильність виведення, у формулюванні якого брав участь, за умови що використані їм результати досліджень, проведені іншими експертами, теж верны.

Порядок виробництва комплексної експертизи той самий, як комісійної: експерти заслуговують до формулювання висновку радитись між собою, експерти, не згодні коїться з іншими, становлять окреме висновок, керує групою провідний експерт, який має лише організаційними полномочиями.

Додаткова експертиза призначається на випадок низької ясності чи повноти укладання (ст. 81 КПК). Неясність експертного висновку може висловитися в нечіткості формулювань, їх розпливчастості, невизначеності та т.п. Зазвичай цей недолік усувається шляхом допиту експерта, оскільки при цьому непотрібен проведення додаткових досліджень. Неповнота експертного висновку має місце, коли експерт залишив без дозволу що з поставлених проти нього питань, звузив їх обсяг, досліджував не всі подані йому об'єкти і т.п.

Повторна експертиза проводиться у разі необгрунтованості укладання експерта чи сумнівів у його правильності (ст. 81 КПК). Обгрунтованість укладання експерта — це її аргументованість, переконливість. Необгрунтованим висновок експерта може бути визнаний, якщо викликає сумніви застосована експертом методика, недостатній обсяг проведених експертом досліджень, висновки експерта не випливають із результатів досліджень чи суперечать їм та інших цьому випадку. Сумніви в правильності укладання експерта виникатимуть, наприклад, у разі невідповідності його висновків інших матеріалів справи, за чиєї активної заперечуванні цих висновків обвинувачуваним чи інші учасники процесу. Отже, необгрунтованість експертного висновку визначається, зазвичай, при оцінці її самої — виходячи з її забезпечення і внутрішньої структури, сумніви у правильності часто виникають і при співставленні висновків експерта коїться з іншими зібраними у справі доказательствами.

Основне різниця між додаткової і повторної експертизами полягає у цьому, що з додаткової експертизі вирішуються питання, які раніше не було розв’язано, а при повторної — наново досліджуються (перепроверяются) вже дозволені питання. Тому різний і процесуальний порядок цих видів експертиз. Додаткова експертиза доручається до того ж чи іншому експерту, а повторна — іншому експерту або інших експертів (ст. 81 УПК)[3].

Для роз’яснення чи доповнення укладання може відбутися допит експерта. Підстави його проведення — таку ж, як і за призначенні додаткової експертизи — неясність чи неповнота укладання. Розмежування з-поміж них проходить за наступному ознакою. Якщо роз’яснення чи доповнення укладання необхідно проведення додаткових досліджень, призначається додаткова експертиза. Якщо експерт може дати необхідні роз’яснення без виробництва додаткових досліджень, проводиться його допрос.

Протокол допиту експерта складається по загальними правилами (ст. 191 УПК).

Останніми роками дедалі більшого поширення отримує несудебная експертиза, тобто. дослідження, проведене над процесуальної формі, часто взагалі у зв’язку з виробництвом у справі. Деякі види таких досліджень регламентовані законодавчо чи відомчими нормативними актами[4]. Укладання (акти) таких експертиз часто є підставою для порушення кримінальної справи або інакше втягуються у орбіту кримінального судочинства (наприклад, нині багато державні експертні установи проводять на договірній основі дослідження з заявками громадських організацій і громадян, які потім нерідко представляють отримані укладання слідчому чи суд). Такі укладання є різновидом інших (непроцесуальних) документів, про які йшлося піде нижче, і оцінюються по загальними правилами. За умов їх оцінці потрібно враховувати також, що методичному відношенні можуть (а ідеалі і дружина мають) бути на тому рівні, як і укладання судових експертів, тільки містять відповідних процесуальних гарантій (попередження експерта про відповідальності держави і ін.). У разі потреби у справі може бути за тими самими питанням судова експертиза. Якщо ж висновок несудебной експертизи сумнівів бракує, може бути належить основою вироку чи іншого рішення без проведення судової експертизи (зрозуміло, за винятком випадків, коли така обов’язкова по закону).

Основания для гедзів эксперта.

Оскільки висновок експерта є доказом у кримінальній справі, його доброякісність в чому залежить від об'єктивності, неупередженості і сумлінності експерта. Окрім спільних підстав, вказаних у ст. 59 КПК, це про людське експерта закон подає шерег додаткових підстав: некомпетентність, службова чи інша залежність, попередня у справі як фахівця крім: що у проведенні попередньої порушення кримінальної справи ревизии.

Незамінність свідка у процесі виключає випадки запрошення до ролі експерта особи, що може бути зумовлене допитано як свідка в карному делу[5]. Наявність підстав щодо відводу експерта, зокрема та її компетентність, будуть перевіряти при призначенні експертизи. Під некомпетентністю експерта слід розуміти відсутність чи недостатність в нього спеціальних знань для відповіді поставлених постанові виробництві експертизи вопросы.

Питання відведення експерта вирішується під час виробництва дізнання чи попереднього слідства відповідно обличчям, виробляють дізнання, слідчим чи прокурором, а суді - судом, що розглядає дело.

III.

Заключение

.

Експертиза призначається у разі, коли задля встановлення обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні пізнання (ст. 78 КПК). Спеціальними є знання, котрі виступають поза рамки загальноосвітньої підготовки, життєвого досвіду і потребують особливої підготовки, професійних навыков.

Вимога, стосується дотриманню кордонів професійних знань експерта, належить як до забороні його вторгнення область права, але також інших, неюридичних сфер знання, не які стосуються компетенції эксперта.

Укладання експерта немає ніяких переваг над іншими доказами і підлягає обов’язкової оцінці слідчим і судом. На яких би точних наукових даних був би грунтується експертний висновок, вона може вважатися обов’язковим для слідчого чи суда.

4. Коментар до кримінально-процесуальному кодексу РСФСР/под ред. И.Л.

Петрухіна. Видання друге, перероблене і дополненное.-М.: ПБОЮЛ.

Грачов С.М., 2000. 672 с.

5. Наказ МВС РФ № 261 від 1.06.93 «Про підвищення ефективності експертнокриміналістичного забезпечення діяльності ОВС РФ».

6. Кримінально-процесуальне право Російської Федерації: Підручник / Відп. ред. П. О. Лупинская. — 3-тє вид., перераб. і доп. — М.: Юристъ, 2000.

— 696 з. ———————————- [1] Див. ст. 68, 69 КПК [2] Див. Збірник постанов Пленуму Верховного Судна РФ, 1961—1993. З. 322.

[3] Прикладом призначення повторної експертизи може бути визначення Судової колегії але кримінальних справ Верховного Судна РФ але справі Мухутдінова, засудженого Верховним Судом Республіки Татарстан по год. 2 ст. 218 і з п. «6» ст. 102 КК РРФСР. Скасувавши вирок і направивши справу на додаткове розслідування, Судова колегія зазначила у своїй визначенні таке. Як вбачається з акту стаціонарної судебно-психнатрической експертизи, у розпорядження експертів не подана історія хвороби обстежуваного, і навіть їм було відомо про стан брата засудженого, який, відповідно до довідки Республіканського психоневрологічного диспансеру р. Душанбе, страждає психічним захворюванням і є інвалідом II групи. При такі обставини висновки експертів, проводили судовопсихіатричну експертизу, про необхідності визнання Мухутдінова щодо інкримінованого йому діяння які закидають неможливо знайти визнані заснованими на всебічному, повному обсязі й об'єктивному дослідженні даних про її особистість. Органам попереднього розслідування при новому справи слід зажадати історію хвороби Мухутдінова, призначити щодо його повторну стаціонарну судовопсихіатричну експертизу й з урахуванням її висновків вирішити питання його осудності (БВС РФ. 1997. № 4. З. 4).

[4] Див., наприклад, ФЗ від 23 листопада 1995 р. № 174-ФЗ «Про екологічну експертизі» // РГ. 1995. 30 нояб.; постанову Ради Міністрів — Уряди Російської Федерації від 20 червня 1993 р. № 585 «Про державну експертизу містобудівної і проектно-кошторисної документації і абсолютному утвердженні проектів будівництва» / /РГ. 1993. 16 липня. [5] Бюлетень ЗС РФ. 1989. № 10. З. 10.