Энергия – річ?!

Энергия — вещь?!

Жанэ Азамат Давлетович, Консультант Правового управління Адміністрації Президента Республіки Адигея та складу Кабінету Міністрів Республіки Адыгея Вот вже в протязі багато років вирішення питання можливості або неможливості віднесення електроенергії до категорії речей викликає особливу гостроту у правовий науці. Позірна здавалося б схоластичність винесеною до обговорення проблеми тримає в насправді під собою досить вагому практичну підгрунтя. Приміром, вирішення питання цивилистическом розумінні енергії має важливе значення визначення можливості її участі використання їх у контексті таких договірних конструкцій як міна, дарування, збереження і інші. Визначеність у цій проблемі істотна й у кримінально-правовому аспекті. Це необхідно, зокрема, для кваліфікації злочинних дій, що з несанкціонованим підключенням до електричних мереж організацій корисною і споживанням електроенергії або штучним заниженням показників приладів обліку електричної енергії [1]. Наведу лише ті принципові погляди на суть аналізованої проблеми. Так, С.М. Корнєєв вважає, що «енергія, на відміну речей, є певне властивість матерії - здатність виробляти корисну роботу, забезпечувати виконання різних технологічних операцій, створювати необхідні умови для підприємницької і будь-яка іншої» [2].

М.М. Агарков зазначав, що «електрична енергія ні правом, ні річчю, отже, за договором на електропостачання електростанція зобов’язується зробити роботу, необхідну доставляння споживачеві енергії, а чи не передавати останньому якесь майно» [3].

Иного думки розв’язанні цієї проблеми дотримується І.В. Елисеев, який свідчить у тому, що «речі - суть матеріальні предмети зовнішнього стосовно людині навколишнього мира… С погляду чинного законодавства речами зізнаються як традиційні ужиткові речі, засоби виробництва, тощо., а й … різні види підвладній людині енергії (наприклад теплової, електричної, атомної та т.п.)» [4]. Сучасне правове розуміння енергії вченими Заходу висловив Р. Саватье, який вважає, що «юридично енергія має лише у формі зобов’язання. Це річ, певна завжди родовими ознаками, що виявляються лише у результатах її використання, і продають відповідність до одиницею виміру. Представляючи собою важливий об'єкт зобов’язання, їй ніколи може бути об'єктом права власності» [5].

Действительно, енергія має низку специфічних властивостей: 1) її неможливо зорово знайти як річ; 2) її неможливо нагромаджувати борги і зберігати в значних кількостях; 3) процес виробництва електроенергії зазвичай безперервний і нерозривно пов’язані з її транспортуванням і споживанням; 4) електроенергія при передачі споживається не може бути повернуто. Дані обставини визначають неможливість використання електроенергії у ролі речі в таких договірних конструкціях як оренда чи безоплатне користування; енергія може бути предметом віндикації. Разом про те, здається, що з рішенні питання про визнання або невизнання енергії як речі слід керуватися такими міркуваннями. З огляду на пункту 5 статті 454 ДК РФ енергопостачання віднесено про деяке договору продажу-купівлі. У цьому згідно з пунктом 1 зазначеної статті «за договором купівлі-продажу один бік (продавець) зобов’язується передати річ (товар) у власність боці (покупцю), а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити для неї певну суму (ціну)», що говорить про сприйнятті законодавцем електроенергії у ролі речі (товару). Слід звернути увагу до що з сенсу наведеної норми ДК РФ ототожнення законодавцем у межах договірних відносин з купівлі-продажу таких категорій як «річ» і «товар».

Правовое розуміння електроенергії у ролі речі (товару) сприйнято та у статті 3 Федерального закону від 26 березня 2003 року № 35-ФЗ «Про електроенергетику», яка віднесла електричну енергію до «особливому товару», отже й до різновиду речей. З вищевикладеного слід укласти, що з цивільно-правової погляду енергію варто відносити до категорії речей (так званому «безтілесному майну»), які мають поруч специфічних властивостей, які використовувати їх у цивільному обороті у повній мері.

[1] До цього часу відсутнє визначеність щодо можливості кваліфікації даних дій як крадіжки електроенергії.

[2] Див.: З. М. Корнєєв. Юридична природа договору енергопостачання // Закон, 1995, № 7, з. 118, а т.ж. С.М. Корнєєв. Договір постачанні електроенергією між соціалістичними організаціями. М., 1956.

[3] Див.: М. М. Агарков Поспіль (і коментар до статей 220 — 235 ДК РФ). М., 1924. З. 13 — 14.

[4] Див.: Громадянське право. Том 1. Підручник. Видання друге, перероблене і доповнене / Під редакцією А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. М.: «Проспекта», 1999. С. 219.

[5] Див.: Саватье Р. Теорія зобов’язань. М.: Прогрес, 1972. З. 86.