Банківське обслуговування та облік зовнішньоекономічних операцій

Курсова робота

Банківське обслуговування та облік зовнішньоекономічних операцій

Анотація

У даному курсовому проекті проведений огляд літературних джерел з метою виявлення основних характеристик формування і реалізації комерційним банком рішення стосовно доцільності пролонгації за кредитом.

Також було проаналізовано законодавчу базу згідно даної проблеми. Подано аналіз сучасного стану досліджуваного об'єкту, та зроблені обґрунтовані висновки.

В останньому розділі роботи відображено особливості обліку операцій на підприємстві, яке займається зовнішньоекономічною діяльність.

Annotation

In this course project reviewed the literature to identify the main characteristics of the formation and implementation of commercial bank decisions regarding appropriate extension of the loan. There have been analyzed according to the legal framework of this problem. Filed analysis of the current state of an object, and made?? reasonable conclusions.

The last section of the display characteristics of operations on an enterprise which is engaged in foreign economic activity.

банк пролонгація кредит зовнішньоекономічний

Вступ

Банківський кредит виступає одним із джерел поповнення обігових коштів позичальника і відіграє важливу роль у розвитку економіки держави. Банківський кредит відображає економічні взаємозв'язки між суб'єктами господарювання: кредитором-банком, який видає кредит, і позичальником-суб'єктом кредитування, який отримує цей кредит у тимчасове користування.

Кредитування пройшло довгий шлях розвитку. Еволюція кредитної діяльності починалася ще з давніх часів. Від початку незалежності України до сучасного етапу розвитку банківської справи, спостерігається значний розвиток кредитної діяльності банківських і небанківських фінансово-кредитних установ. У структурі банківських кредитів за видами діяльності відбуваються помітні зрушення.

Хоча найбільшими позичальниками банківських кредитів є суб'єкти роздрібної і гуртової торгівлі, їх частка у загальному обсязі в економіку знижується. Разом з тим значними темпами зростає обсяг банківських кредитів фізичним особам, деякі з них, на жаль, потім стають проблемними. Саме уникнення проблемних кредитів, пролонгація їх в умовах кризи і визначають актуальність досліджуваної теми.

1. Теоретичні та правові основи об'єкта дослідження

Таблиця 1

Досліджувана проблема у працях вітчизняних та зарубіжних науковців

Таблиця 2

Правове забезпечення лізингової діяльності

Банківський кредит виступає одним із джерел поповнення обігових коштів позичальника і відіграє важливу роль у розвитку економіки держави. Банківський кредит відображає економічні взаємозв'язки між суб'єктами господарювання: кредитором-банком, який видає кредит, і позичальником-суб'єктом кредитування, який отримує цей кредит у тимчасове користування.

Кредитування пройшло довгий шлях розвитку. Еволюція кредитної діяльності починалася ще з давніх часів. Від початку незалежності України до сучасного етапу розвитку банківської справи, спостерігається значний розвиток кредитної діяльності банківських і небанківських фінансово-кредитних установ. У структурі банківських кредитів за видами діяльності відбуваються помітні зрушення. Хоча найбільшими позичальниками банківських кредитів є суб'єкти роздрібної і гуртової торгівлі, їх частка у загальному обсязі в економіку знижується. Разом з тим значними темпами зростає обсяг банківських кредитів фізичним особам, деякі з них, на жаль, потім стають проблемними. Саме уникнення проблемних кредитів, реструктуризація їх в умовах кризи і визначають актуальність досліджуваної теми.

Відстрочений (пролонгований) — це кредит чи його частина, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату. Відстрочка погашення кредиту оформлюється додатковою угодою до основного кредитного договору та супроводжується, як правило, встановленням більш високої процентної ставки. До відстрочених кредитів відносяться пролонговані кредити.

На сьогодні пролонговані кредити банки враховують при класифікації кредитів у групи ризику з метою розрахунку резерву під кредитні ризики як якість обслуговування боргу. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».

Проте, зазначена класифікація кредитів знаходить відображення не у фінансовій, а статистичній формі звітності № 604 «Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями», яка доступна лише Національному банку. Всі ж клієнти, потенційні контрагенти банку не мають доступу до цієї інформації і відповідно не володіють інформацією про наявні його ризики.

Основною особливістю сьогоднішньої кризи у банківській системі є суттєвий вплив недостатньої ліквідності, яка є в свою чергу наслідком розривів між термінами повернення пасивів (депозити фізичних та юридичних осіб)) та термінами отримання платежів навіть за строковими кредитами (прострочені і сумнівні до повернення недоцільно враховувати, оскільки вони в момент виникнення вже впливають на стан ліквідності). Тому на порядок денний різко постає актуальне питання — правильність, об'єктивність та повнота обліку строкових кредитів, які скрито впливали і впливають на ліквідність банку та можливість її оцінки різними юридичними і фізичними особами.

Найсуттєвішою проблемою ми бачимо те, що питома вага пролонгованих кредитів суттєво фактично за економічним змістом операцій зростає, а в бухгалтерському обліку такий стан активів не знаходить відображення, оскільки операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів відображаються у бухгалтерському обліку за такими ж відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану рахунків банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення. Тобто у обліку пролонговані кредити відображаються як строкові, тим самим збільшений потенційний ризик неповернення кредитів скритий від користувачів, які бажають проаналізувати звітність банку і отримати інформацію про його кредитний ризик.

Пролонгація кредиту проводиться в випадках. Якщо у позичальника виникли труднощі з реалізацією продукції, товарів, наданню послуг, знизилися обсяги реалізації та з інших об'єктивних причин, а також вжиті заходи по своєчасному погашенню позички виявились безрезультатними за письмовими клопотанням позичальника банком може бути розглянуто питання про надання відстрочки погашення основного боргу або процентів за діючим у банку порядком. При цьому необхідно враховувати, що надання відстрочки на тривалий час збільшує ступінь ризику, в зв’язку з чим виникає необхідність додатково формувати резерви на можливі втрати.

Якщо конкретні строки часткових платежів за позичкою визначалися кредитним договором, то внесення таких змін до графіку оформлюється додатковою угодою до кредитного договору. При цьому повинні враховуватися можливості позичальника мобілізувати кошти для повернення боргу в нові строки. Одночасно з клопотанням позичальник подає до банку заходи щодо погашення позички із зазначенням конкретних сум та термінів погашення позички та сплати процентів, розрахунки грошового потоку коштів на час пролонгації, уточнений бізнес-план (техніко-економічне обґрунтування) та всі підтвердження надходження коштів по проекту, фінансові та бухгалтерські звіти на останню звітну дату та додатки до них. Терміни погашення пролонгованої позички встановлюються відповідно до уточненого бізнес-плану. Клопотання та документи повинні бути подані на розгляд як найменше за 15 днів до терміну погашення позички по договору.

Кредитний фахівець, протягом 3-х днів аналізує надані позичальником документи та визначає реальність заходів щодо погашення боргів, тенденцій у фінансовому стані позичальника. Крім того, надає дані щодо пролонгації позичок та доручення:

а) службі безпеки банку для проведення останньою перевірки документів та достовірності інформації позичальника, виявлення фактів відкриття додаткових рахунків, залучення додаткових кредитних коштів, можливих змін у складі засновників, акціонерів тощо;

б) юридичній службі для проведення експертизи;

в) підрозділам, які займаються оцінкою та супроводженням застави про проведення перевірки наявності, стану збереження майна та у разі необхідності, переоцінки майна, що знаходиться у банку в забезпеченні та проведення з позичальником переговорів щодо надання додаткової застави або заміни існуючої на більш ліквідну.

Вказані вище служби протягом 5 днів проводять відповідні заходи та подають свої висновки та пропозиції щодо кредитування до кредитного підрозділу для узагальнення.

Після опрацювання наданих підрозділами банку висновків, кредитний фахівець, який займається обслуговуванням кредиту, готує висновки та пропозиції щодо можливості та умов пролонгації заборгованості по кредиту та рівня процентних ставок. При підготовці висновків проводиться розрахунок процентів за користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору, необхідності - пролонгації кредитних ресурсів, переходу заборгованості по кредиту до іншої групи, згідно з класифікацією НБУ, та необхідністю створення резервів на можливі втрати банку тощо.

Пролонгація позичок здійснюється лише з дозволу Головного банку. Установи банку мають право самостійно приймати рішення про пролонгацію кредитних договорів лише у випадках, якщо сума заборгованості по кредиту не перевищує встановлені їм граничні розміри на право прийняття самостійного рішення та термін пролонгації не перевищує одного місяця; зміни графіку погашення позички, процентів без зміни остаточних термінів погашення позички.

Комерційний банк надсилає не пізніше, ніж за 5 днів до настання строку погашення позички, інформацію щодо стану виконання позичальником умов кредитного договору, стану заставленого майна, розрахунок процентів за пролонгованою позички тощо.

Кредитним комітетом (комісією) на підставі наданих висновків та пропозицій приймається рішення про пролонгацію позички (процентів) або про необхідність розпочати претензійно-позовну роботу. У разі прийняття рішення про відмову у пролонгації позички, кредитний фахівець повідомляє позичальника протягом 3-х днів шляхом надсилання претензійного листа. Після отримання позитивного рішення стосовно пролонгації, укладається додаткова угода до кредитного договору та додаткова угода до договору застави, поруки, у випадках заміни майна на більш ліквідне або прийняття в забезпечення додаткового майна договори переоформлюються. Пролонгація (переоформлення) договорів по забезпеченню позички повинні бути проведені у встановленому порядку одночасно з підписанням додаткової угоди про відстрочку погашення позички.

Пролонгація кредиту може відбуватися як з ініціативи позичальника, так і кредитора за таких умов:

— позичальник зазнає тимчасових фінансових труднощів, що будуть у подальшому ліквідовані, та не має можливості погасити заборгованість за кредитом в строк;

— позичальник своєчасно сплачує проценти, фінансовий стан стабільний, але у даний час економічно недоцільно відволікати кошти з обігу.

При цьому вартості забезпечення за актом переоцінки достатньо для погашення всіх зобов’язань позичальника перед Банком.

Якщо позичальник не має можливості погасити заборгованість в строк, передбачений кредитним договором, він має право до настання строку повернення кредиту звернутися до банку з листом-клопотанням про пролонгацію, де має вказати: причини, через які він не в змозі повернути заборгованість за кредитом в строк; термін, необхідний для повернення кредиту, та розробити економічне обґрунтування пролонгації з зазначенням джерел погашення в майбутньому.

При пролонгації може встановлюватися графік погашення основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом.

Для прийняття рішення Банком про пролонгацію строку дії кредитного договору, відповідні служби банку (кредитна, підрозділ з оцінки забезпечення, у випадку необхідності — служба безпеки) повинні здійснити перевірку стану заставленого майна та переглянути його вартість.

У випадку зменшення ліквідності або недостатності заставленого майна для покриття можливих ризиків банку, пролонгація кредиту здійснюється за умови його заміни або надання додаткової ліквідної застави чи іншого ліквідного забезпечення. За бланковими кредитами — бажано при пролонгації кредитних договорів оформити відповідне забезпечення.

Умови пролонгації строку дії кредитного договору повинні бути погоджені з третіми особами, що гарантують погашення заборгованості (заставодавці — майнові поручителі, поручителі, гаранти).

За договорами застави, поруки, страхування гарантійними листами Банком переглядаються умови їх дій та, у разі необхідності, вносяться зміни шляхом підписання додаткових угод. Для вирішення питання щодо пролонгації, працівник кредитної служби готує службову записку на розгляд Кредитного комітету, в якій відображаються результати проведеного комплексного аналізу, я також чіткий висновок про доцільність або недоцільність пролонгації даного кредиту. При необхідності кредитна справа може бути передана на розгляд до юридичної служби та служби безпеки, які надають свої висновки та рекомендації відносно подальшої роботи з позичальником.

Рішення про пролонгацію кредитів, наданих відділеннями в межах «лімітів повноважень приймаються відділеннями самостійно, у випадку, якщо загальний строк пролонгації не перевищує 30 днів, а їх кількість — трьох (копія рішення кредитного комітету надсилається засобами факсимільного зв’язку і Управління кредитування корпоративних клієнтів).

Пролонгація кредиту оформлюється додатковою угодою до кредитного договору Пролонгація можлива або на початкових умовах надання кредиту, або зі змінами до них (в тому числі щодо надання додаткового забезпечення, підписання графіку погашення заборгованості, зміни відсоткової ставки, тощо). До позичальників можуть застосовуватись фінансові санкції у вигляді підвищення відсоткової ставки.

Після прийняття рішення про пролонгацію та при наявності відповідно оформленого протоколу Кредитного комітету, з позичальником підписується додаткова угода.

У разі, якщо позичальник не має можливості погасити заборгованість в строк, передбачений кредитним договором, та своєчасно, до настання строку погашення кредиту, не вирішив питання відносно його пролонгації (в т.ч. у випадку відмови кредитного комітету у пролонгації кредиту), заборгованість з кредитом виноситься бек-офісом на рахунки простроченої заборгованості Порядок обліку простроченої заборгованості регламентується нормативними актами НБУ та Банку.

Після винесення кредиту на рахунок прострочених кредитів, відповідальний працівник кредитами служби банку спільно з усіма відповідними службами банку проводить роботу з забезпечення належного погашення позичальником (гарантом або поручителем) заборгованості за кредитним договором (втому числі шляхом ведення претензійно-позовної роботи та реалізації заставленого майна).

Для виявлення причин винесення кредиту на рахунки простроченої заборгованості та з метою виправлення недоліків у роботі банку кредитною службою проводиться кредитне розслідування причин виникнення проблемної заборгованості. У випадку виявлення порушень та недоліків у кредитній роботі працівників банку вносяться відповідні пропозиції керівництву установи банку.

У разі несвоєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування Кредитор має право застосувати до позичальника штрафні санкції у розмірах, передбачених кредитним договором.

Уразі несвоєчасного погашення кредиту або процентів за його користування банк має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання, якщо це передбачено кредитним договором.

Заборгованість за кредитом може бути визнана сумнівною до повернення якщо після проведення оцінки фінансового стану клієнту виявлено значне погіршення основних показників діяльності: зниження оборотів по рахунках, наявність (збільшення) збитків, зниження ліквідності заставленого майна, та інше, позичальник не виконує основних вимог кредитного договору, кредитним працівником готується службова записка на Кредитний комітет Банку про визнання заборгованості за кредитом сумнівною.

Після визнання заборгованості за кредитом сумнівною, заборгованість за кредитом та процентами переноситься на відповідні балансові рахунки для обліку сумнівної заборгованості.

2. Дослідження сучасних тенденцій об'єкта дослідження

Кожен з етапів банківського кредитування важливий, але сутність основного етапу проявляється в розробці умов кредитного договору, прийняття рішення щодо видачі клієнту кредиту, враховуючи пропозиції і зауваження всіх служб банку. На мою думку, беручи до уваги сучасний стан розвитку суб'єктів господарювання для банку, важливо на заключному етапі здійснювати контроль за цільовим використанням кредитних коштів, умовами зберігання заставного майна, періодично оцінювати фінансовий стан позичальника. Усе це робиться для того, щоб застрахувати банк від можливих втрат, щоб виданий кредит не перетворився в проблемний.

Сучасний стан банківського кредитування пов’язаний з економічною кризою і у світі, і в Україні. Особливо проблемними є банківські кредити, які видані позичальникам у валюті, непогашення цих кредитів припиняється позичальниками. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є проведення реструктуризації кредитів, наданих в іноземних валютах.

В Україні ця ситуація ускладнюється, з одного боку, стрімким знеціненням гривні відносно провідних світових валют, а це, відповідно, стрімке збільшення реальної вартості кредитів, а з іншого — значним обсягом кредитування в іноземних валютах. Після різкої девальвації національної валюти, що спостерігалася наприкінці 2008 року, для позичальників, які здебільшого отримують доходи в національній валюті, істотно зросла вартість валютних кредитів у гривневому еквіваленті. У свою чергу, нездатність позичальників виконувати свої зобов’язання спричиняє суттєве погіршення якості банківських активів.

У докризовий період в Україні ринок банківських кредитів мав позитивну динаміку. Така динаміка кредитування приватного сектору є результатом нормального й очікуваного розвитку фінансового ринку України в умовах її інтеграції до євроспільноти. З позиції попиту позитивна динаміка кредитування підкріплювалася очікуваннями вищих доходів, а з позиції пропозиції — стрімким збільшенням обсягів, кредитування, чому останні два роки сприяли українські банки з іноземним капіталом (його частка в статутному капіталі вітчизняних банків на 01.01.2011 р. становила 36.7%).

Якщо характеризувати кількісну структуру вітчизняних банків, то на 01.01.2011 в Україні працюють 185 банків, з них 53 — банки з іноземним капіталом і 18 з них — із 100% іноземним капіталом. Усі банки проводили як депозитні, так і кредитні операції. Останнім часом кредити в Україні фінансувалися не лише за рахунок депозитів, а й за рахунок інших видів зобов’язань, залучених на зовнішніх ринках. Істотне збільшення обсягів кредитування в іноземних валютах, у свою чергу, зумовлювало посилення впливу валютних ризиків.

Суттєве збільшення обсягів кредитування саме в іноземних валютах, з точки зору банків, певною мірою було зумовлене наявністю в Україні фактичної прив’язки курсу гривні до долара США, нижчою вартістю ресурсів на зовнішніх ринках, а також помірним рівнем вимог відносно формування резервів під певні операції.

У ході дослідження встановлено, що на 01.01.2011 кредити, надані депозитними корпораціями, становили 59.5%, а в сегменті фізичних осіб — 71.9%.

Економічна криза в Україні, яка розпочалася на початку 2008 року, погіршилася з девальвацією гривні. Усе це призвело до нестабільності обмінного курсу. Гривня знецінилася на 50% з початку року і майже на 70% відносно найвищого рівня протягом року. За цей період вартість наданих фізичним та юридичним особам кредитів зросла в гривневому еквіваленті майже на 34.6% — до 391.6 млрд. грн., попри скорочення вартості кредитів у доларовому еквіваленті.

Реструктуризації підлягають кредити, за якими співвідношення боргу і доходів позичальника перевищує 40%.

3. Особливості обліку зовнішньоекономічних операцій

Підприємство розмитнило і оприбуткувало товар та сплатило мито. На суму зобов’язань по ПДВ видано простий податковий вексель, який погашено достроково. В цьому ж податковому періоді куплено валюту на МВРУ. Комісія банку відома. Оплата постачальника здійснена в день зарахування іноземної валюти на валютний рахунок за курсом.

Таблиця 3

Вхідні дані згідно варіанту

Таблиця 4

Журнал реєстрації господарський операцій

Висновки

Результати курсової роботи доводять, що головною проблемою українських банків, окрім проблемних кредитів, є і те, що вже зараз всім банкам необхідно пропонувати клієнтам нові фінансові інструменти, чого, на жаль, не роблять наші банки. Поряд з тим, дуже важливим є також нормальне функціонування бюро кредитних історій. Попри складність формування бази даних про позичальників, на нашу думку, такі дані могли б суттєво доповнити анкету позичальника, таким чином банк може уникнути проблемного клієнта.

Підбиваючи підсумки, наголосимо, що для успішного розвитку банківського кредитування, спрощення доступу до кредитних ресурсів, зменшення процентних ставок за користування кредитами комерційним банкам слід ефективніше проводити роботу з позичальником на всіх етапах кредитного циклу.

Назріла необхідність формування принципово нового порядку видачі кредитів. Необхідно виходити з кризи, адже вона вічною не буде. Пролонгація банківських кредитів — це один із способів погашення проблемних кредитів і досвід провідних країн світу нам вкрай необхідний, проте його не треба копіювати, а використовувати тільки ті елементи, які найбільш придатні до наших складних умов.

Список використаної літератури

1. «Основні показники діяльності банків України на 01.01.2009 року» // Вісн. нац. банку України. — 2009. — № 2. — С. 19.

2. Бех М. С., Бех Н. М. — Проблеми погашення кредитів в українських банках //Вісник Запорізького національного університету № 3(7), 2010;

3. Богдан І.О. — Удосконалення механізмів кредитних операцій комерційних банків// «Управління розвитком, 3(100), 2011

4. Міщенко В. Реструктуризація кредитів в умовах кризи: світовий досвід і можливості застосування в Україні / В. Міщенко, В. Крилова, М. Ніконова // Вісник НБУ. — № 5. — 2009. — С. 12.

5. Тиркало Р.І. — Банківська справа: Навчальний посібник Тернопіль, 2001, 314 c.

6. Владичин У. В. Банківське кредитування: навч. посіб. / У. В. Владичин; [за ред. д-ра екон. наук, проф. С.К. Ревергуна]. — К.: Атака, 2008. — 648 с.,

7. Вовчак О. Д., Рущишин Н. М., Андрейків Т. Я //Кредит і банківська справа: Підручник. — К.: Знання, 2008. — 564 с.

8. Дмитренко М. Т. Кредитування і контроль: [навч.-метод. посіб. у схемах і коментарях] /М.Т Дмитренко, В. С. Потлатюк. — К.: Кондор, 2009. — 296 с.,

9. Закон України «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III зі змінами вiд 16.10.2011 на пiдставi 3795−17,

10. Постанова Правління НБУ «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» вiд 06.08.2009 № 461,

11. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» вiд 06.07.2000 № 279, остання редакцiя вiд 29.07.2011 на пiдставi z0895−11,

12. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від вiд 12.12.2008 № 661-VI,

13. Закон України «Про Національний банк України» вiд 20.05.1999 № 679-XIV, поточна редакцiя вiд 16.06.2011 на пiдставi 3024−17.