Особливості педагогічної діяльності учителя трудового навчання

Тема реферату

«Особливості педагогічної діяльності учителя трудового навчання»

План

Роль учителя у навчальному процесі.

Система підготовки й підвищення кваліфікації вчителів трудового навчання.

Навчально-методична література для спеціалістів трудової підготовки.

Зміст роботи вчителя у процесі планування та підготовки до занять.

1. Роль учителя у навчальному процесі

Можна визначити як істину твердження, що педагог є ключовою фігурою, яка формує основи наукового світогляду підростаючого покоління, керує його діями в пізнанні оточуючого світу.

Для вчителя трудового навчання таке твердження може видатися дивним. Адже при засвоєнні цього предмета близько 70% навчального часу припадає на самостійні практичні роботи учнів, що можуть виконуватись без прямого втручання педагога. Та досвід показує, що керівна його роль полягає у продуманій і спланованій підготовці до самостійної роботи школярів. Учитель визначає зміст техніко-технологічних відомостей та підбирає методичний інструментарій передавання їх учням. Він відбирає об'єкт праці з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхнього досвіду, фізичного розвитку та інших чинників. учитель планує хід заняття, чітко визначаючи місце кожного конструктивного елементу для досягнення дидактичних цілей. Йому належить правильно організувати учнів до роботи, що допоможе згуртувати дитячий виробничий колектив та сприятиме налагодженню справжніх ділових і товариських стосунків.

Як і в інших навчальних предметах, у трудовому навчанні за вчителем зберігаються функції контролю засвоєння навчальної інформації та формування трудових умінь і навиків.

У народі кажуть, що педагогом потрібно народитися і особливо це стосується вчителя трудового навчання. Бути ним без покликання і таланту неможливо. Робота в школі дає багато радощів, творчого задоволення, проте вона неможлива без терпіння, доброзичливості, поваги та любові до вихованців. Тому однією з найважливіших рис вчителя повинна бути любов до своєї професії.

Пріоритетною рисою вчителя трудового навчання має бути висока фахова кваліфікація. Вона закладена в основу кваліфікаційної характеристики, де зазначено, що повинен знати та вміти вчитель праці. Грунтовні та міцні знання спеціаліста з основ матеріалознавства, машинознавства, сучасного виробництва зможуть задовольнити цікавість кожного учня. Вчитель також повинен володіти навиками обробки найпоширеніших матеріалів. Це і є основою справжнього та надійного авторитету педагога.

Кваліфікований спеціаліст повинен мати добротну психолого-педагогічну підготовку. Часто буває так, що вчитель володіє глибокими знаннями з основ наук, має достатні практичні вміння, але не може їх належним чином передати учням. Це можна пояснити тим, що педагог не знає закономірностей навчального процесу; йому важко до відповідних техніко-технологічних відомостей підібрати педагогічний інструментарій; виникають проблеми у відборі об'єктів праці для учнів та в організації їх до роботи тощо. Учителеві трудового навчання необхідно добре засвоїти основні положення дидактики, психічні закономірності розвитку особистості, на яких грунтується навчальний процес.

2. Система підготовки й підвищення кваліфікації вчителів трудового навчання

Разом із впровадженням в загальноосвітніх школах Російської імперії навчального предмета «Ручна праця» постало питання про розробку методики його викладання, створення спеціальних майстерень та підготовку вчителів відповідного профілю. Педагоги того часу як у Росії, так і за рубежем розуміли, що для проведення занять ручної праці у школі потрібні фахівці із спеціальною освітою, бо цей предмет на можуть викладати ремісники, якої б високої кваліфікації вони не були. Надзвичайну роль у підготовці вчителя праці відіграв К.Ю. Ціруль, народний учитель із Курляндської губернії, який після закінчення Петербургського учительського інституту залишився працювати там викладачем праці та її методики, тобто вперше почав готувати спеціалістів для трудового навчання. Його твори «Ручна праця у загальноосвітній школі», «Пам'ятна записка про введення та викладання ручної праці у С-Пб учительському інституті», а також виступи і відповіді на різноманітних з'їздах є оригінальними роботами з питань трудового виховання та його методики. Так, зокрема у творі «Ручна праця у загальноосвітній школі» автор висунув положення, які досить актуальні у наш час. Він писав: «Коли визнано, що ручна праця повинна мати виховний вплив, що вона — один із педагогічних засобів розвитку (дитини — прим. наша), право на його використання має лише вчитель. В іншому випадку, цим заняттям не місце у школі. Якщо ручній праці міг би навчати будь який учень ремісника, то читанню, письму, арифметиці та інших шкільних предметів також міг би навчити кожний, хто сам уміє лише читати, писати, рахувати і таке ін., і ми повернулись би до того стану, коли вчителем міг бути кожний відставний солдат. Та можливо, викладачем ручної праці повинен бути окремий, спеціальний з цього предмета вчитель» (Цируль К. Ю. Ручной труд).

Шляхи забезпечення навчального процесу у трудовій підготовці відповідними спеціалістами були різними. Так, наприклад, у м. Нессе, що поблизу Гетеборгу (Швеція), після введення ручної праці у школах для спеціалістів із столярного ремесла відкривались однорічні педагогічні курси. Ремісникам намагалися привити широкі керівні принципи викладання. Через рік, після першого випуску курсів стало зрозумілим, що ремісник до справи навчання ставиться як і раніше, тобто як справжній ремісник своєї справи і не більше. Досвід показав, що такий шлях підготовки вчителя праці не підходить. Потрібно діяти саме навпаки, тобто давати додаткове ремісниче навчання вчителям за покликанням, педагогам, які вже мають досвід роботи у школі.

У Парижі, в XVIII ст., де на той час ручна праця викладалася відразу в 80 школах, шлях навчання учнів був дещо іншим; педагогів прикріпляли до викладачів спеціалістів. Але й це виявилося недоцільним. Стало зрозумілим, що виховне значення ручна праця набуває лише в руках справжнього вихователя. Саме тому почали відкриватися та діяли спеціальні вчительські семінарії, а також відповідні факультети вчительських інститутів.

На теперішній час в Україні вчителів трудового навчання готують вищі навчальні заклади (ВНЗ) різних рівнів акредитації. ВНЗ І та ІІ рівнів акредитації (педучилища, педтехнікуми, педколеджі), зокрема Бродівське педучилище, Кременецький педагогічний коледж, готують вчителів трудового навчання та креслення для основної школи (1−9 класи). Вищі навчальні заклади ІІІ та IV рівнів акредитації (педагогічні інститути та університети) випускають спеціалістів трудового і професійного навчання для повної середньої школи. Всього ВНЗ ІІІ та IV рівнів акредитації в Україні налічується біля 30. У західному регіоні це — Волинський, Тернопільський, Рівненський, а також Дрогобицький педагогічний університет ім. І.Франка.

Досить розгалужена система підготовки вчителів трудового навчання в Українській державі, а також їх перепідготовки та підвищення кваліфікації свідчить про те, що спеціалістові цього профілю відводиться особливе місце. Правда, чомусь воно не відповідає його становищу в соціальній ієрархії суспільства серед почесних професій взагалі та в загальноосвітній школі зокрема. Будемо сподіватись, що таке явище тимчасове. Із покращенням економічного стану держави роль учителя нашого профілю (і не тільки його) в суспільстві значно зросте.

3. Навчально-методична література для спеціалістів трудової підготовки

За допомогою навчально-методичної літератури вчитель має можливість підвищувати свій професійний рівень, бути в курсі досягнень наукової думки, постійно займатися самопідготовкою та самовдосконаленням. Адже педагог живе доти, поки він вчиться. На теперішній час можливість навчатися для вчителів трудового навчання значно знижена через слабке матеріально-технічне, в тому числі й поліграфічне, забезпечення системи освіти. Ми вважаємо це явище тимчасовим. А такі видавництва, як «Освіта», «Вища школа» та інші зможуть забезпечувати в майбутньому вчителів трудового навчання необхідною навчально-методичною літературою у достатній кількості.

Для роботи сьогодні доцільно рекомендувати літературу, яка була видана в попередні роки як в Україні, так і за рубежем, а також сучасні джерела.

Методична література для вчителів праці має різноманітне спрямування і поділяється на три основні групи.

У першу групу входять підручники, посібники та довідники з трудового навчання. Вони містять основний фактичний матеріал, що подається для вивчення. Сюди також можна віднести книги з столярної, слюсарної, токарної справи, основ матеріалознавства, машинознавства, сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва та інші. Фактичний матеріал у цих книгах висвітлюється значно глибше і ширше, ніж це відображено в підручниках та посібниках для школярів. Працюючи з такою літературою, вчитель має можливість оволодіти інформацією з основ наукових знань, що виходить за межі шкільної програми.

Прикладом може бути книга: Основи технології обробки матеріалів і елементи електротехніки / За ред. Л. О .Пивоварова. — К.: Рад. школа, 1997.

Крім вищеназваної літератури, що висвітлює різноманітні питання техніки і технології, до першої групи можна віднести також спеціальні журнали. У попередні роки одним із основних був журнал «Школа і природознавство» (у теперішній час він видається в Росії). Для вчителів трудового навчання України, а також для майбутніх спеціалістів праці з 1995 року почав виходити щоквартальний журнал «Трудова підготовка в закладах освіти».

У спеціальних журналах вчитель може знайти матеріали про досягнення в галузі науки і техніки та використати їх у підготовці до занять.

Як приклад, наведемо деякі статті із журналу «Школа и производство»: Симонов В. С. Усовершенствование к станку ФПШ //Шк. и произв. -1990. -№ 11.-С.15; Мороз П. А. Малогабаритная техника на пришкольных участках. //Шк. и произв. -1989. -№ 7. -С.25−28; Куделин В. И. Для разрезания пенопласта //Шк. и произв. -1990. -№ 9. -С.16; Гречко О. Г. Тренажер для обучения токарным работам //Шк. и произв. -1990. -№ 9. -С.27.

Другу групу становить література, в якій подані поради щодо проведення занять. Такі поради можуть бути як у вигляді навчально-методичних посібників, розробок планів занять або як методичні рекомендації, що стосуються навчальних розділів і тем, передбачених шкільною програмою. У попередні роки видавництво «Радянська школа» видала чимало методичних посібників у вигляді поурочних розробок. Ці посібники характерні тим, що розкривають зміст занять з різних розділів програми, допомагають учителеві у виборі форм і методів роботи тощо.

Часто можна почути думку, що видавати поурочні методичні розробки недоцільно, бо вони сильно регламентують дії спеціаліста, тримають його в певних рамках, де немає місця для творчості. Вважаємо таку думку не зовсім правильною. Адже тільки не кваліфікований та безініціативний учитель може використовувати методичні посібники догматично, як обов’язкові. Якщо педагог має добру підготовку, то він самостійно проаналізує подані в посібниках рекомендації і буде використовувати лише ті, які вважає доцільним для конкретних умов.

За програмою трудового навчання можна рекомендувати такі посібники: Заняття з технічної праці в 7 класі /За ред. Д. О. Тхоржевського. -К.:Радянська школа, 1979; Заняття з технічної праці в 6 класі /За ред. Д. О. Тхоржевського. -К.:Радянська школа, 1984; Занятия по трудовому обучению в 5 классе /Под ред. Н. Г. Чумака, В. О. Матрохина. — К.: Радянська школа, 1989; Занятия в мастерских (5 класс) /Под ред. Д. А. Тхоржевского. -М.: Просвещение, 1989; Занятия в мастерских (6, 7 класс) / Под ред. Д. А. Тхоржевского. -М.: Просвещение, 1990.

Як приклад навчально-методичної літератури, де висвітлено практичні поради щодо викладання програмового матеріалу у загальних рисах, можна рекомендувати книгу: Методика практических занятий в мастерских / Под ред. А. Г. Дубова. — М.: Просвещение, 1966.

Найбільш чисельною є третя група методичної літератури, в якій розглядаються окремі завдання трудової підготовки учнів. Вони відображені у самих назвах книг. Зокрема це: Тхоржевский Д. А., Гетта В. Г. Проблемное обучение на уроках труда. Минск: Нар. асвета, 1986; Сасова И. А., Аменд А. Ф. Экономическое воспитание школьников в процессе трудовой подготовки. — М.: Просвещение, 1988; Захаров Н. Н., Симоненко В. Д. Профессиональная ориентация школьников. — М.: Просвещение, 1989 та інші.

4. Зміст роботи вчителя у процесі планування та підготовки до занять

Передбачаючи ознайомлення учнів з певними техніко-технологічними відомостями та залучення їх до виконання практичних робіт, програма трудового навчання, зокрема для 5−7 класів, не розкриває об'єктивно, які конкретно, скільки і в якій послідовності необхідно виконувати ті чи інші завдання. Це питання розв’язується шляхом організованого планування навчального процесу. Планування трудового (а також і професійного) навчання — завдання дидактико-виробниче. Воно вимагає від учителя праці глибоких техніко-технологічних знань та психолого-педагогічних основ трудової діяльності.

Доцільно зазначити такі функції планування:

Дає можливість створити передумови для своєчасного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу. Це дуже важливо, оскільки основою трудового навчання є участь школярів у практичній діяльності.

Розкриває можливості для виявлення та реалізації міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків. Це дозволяє усувати дублювання у формулюванні (формуванні) одних і тих же понять у процесі вивчення різних предметів, тобто усунути таке явище, коли двічі-тричі про одне і теж поняття у різних предметах йде мова без додання чого-небудь нового у його зміст.

Дозволяє досягти узгодженої дії усіх структурних підрозділів, що беруть участь у трудовій підготовці (наприклад, між деревота металообробними майстернями, кабінетами технічної та обслуговуючої праці тощо). Цим досягається наступність та безперервність у формуванні техніко-технологічних знань і практичних умінь і навиків.

Воно допомагає вчителеві перевірити, що виконано, а що ні, і внести корективи в свою діяльність.

Дозволяє здійснювати контроль за реалізацією навчально-виховного процесу у шкільних майстернях з боку дирекції школи (внутрішній) і з боку органів освіти (зовнішній) без додаткових ускладнень.

Підготовка вчителя до здійснення навчально-виховного процесу передбачає такі етапи: а) попередню підготовку та планування роботи; б) підготовку до навчальної теми; в) безпосередню підготовку до проведення занять.

Попередня підготовка та планування роботи. Іншими словами — це підготовка вчителя до навчального року, що розпочинається зразу після завершення поточного. Вчителеві трудового навчання необхідно перевірити верстати, різноманітне обладнання та інструменти з метою виявлення потенційних можливостей їх використання у наступному навчальному році. Прості поломки та невеликі дефекти можуть бути усунені силами учнів та педагога; всі інші несправності, що потребують значних фінансових та матеріальних витрат, усуваються силами відповідних організацій.

Попередня підготовка вчителя передбачає також ознайомлення із програмним матеріалом предмета, який висвітлений у навчальних підручниках та посібниках для учнів відповідних класів. Це дозволяє визначити основні блоки навчальної інформації, виділити головні поняття для засвоєння школярами. Крім літератури із своєї дисципліни, вчителеві необхідно переглянути програми, основні підручники та посібники з інших дисциплін, що сприяє узгодженню за часом вивчення окремих тем, при якому кожний навчальний предмет опирається на попередню понятійну базу і готує учнів до засвоєння понять наступного предмета.

Після вивчення програмного матеріалу і конкретизації його змісту, визначення міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків учитель планує об'єкти продуктивної праці, тобто вироби для учнів. Вибір об'єктів праці є дуже відповідальним етапом у підготовці до навчально-виховного процесу, оскільки вони повинні відповідати певним умовам, які передбачають дидактичні, психологічні, фізіологічні та суспільно-економічні аспекти. Визначимо основні умови (вимоги) до учнівських виробів:

Об'єкти практичної діяльності можуть включати лише ті операції, які школярі вже попередньо засвоїли згідно з навчальною програмою. Винятки можуть становити комбіновані вироби, що приготовляються спільно учнями різних класів (наприклад 5 і 6, 6 і 7 та ін.).

Педагогові не рекомендується планувати більше двох однакових виробів, через те, що діти втрачають інтерес до роботи.

Виріб повинен бути посильним для учнів конкретної вікової категорії щодо: а) фізичного навантаження дітей; б) точності обробки; в) норми часу.

Ця вимога накладає велику відповідальність на педагога. Якщо вироби виготовляються не на замовлення базового підприємства, вчителеві самому доводиться розробляти технологічну документацію; він також установлює норми часу, а деколи і визначає точність обробки поверхонь. У таких випадках спеціаліст повинен знати умови, в яких вироби будуть експлуатуватися, та вимоги до їх точності. Слід зазначити, що часто доводиться знижувати вимоги до точності виготовлення того чи іншого виробу або збільшувати час на виконання практичного завдання у шкільних майстернях. Це відповідно вимагає зміни конструкції виробів та удосконалення технологічного процесу. Учитель повинен передбачувати такі ситуації при плануванні своєї роботи.

За призначенням і конструкцією виріб повинен бути зрозумілим для школярів. Ця вимога є суттєвою у тих випадках, коли учні виготовляють різноманітні моделі чи макети. Підбирати об'єкти для моделювання треба так, щоб їх принцип дії був зрозумілий для школярів, тобто грунтувався на теоретичних відомостях, які діти вже набули у процесі трудової підготовки чи при вивченні інших навчальних предметів.

Виготовлення виробу повинно бути рентабельним.

Це вимога економічності до об'єктів праці, яка стає особливо актуальною у наш час. Часто вчителі трудового навчання, щоб забезпечити учнів роботою, підбирають самостійно або отримують на замовлення підприємств чи організацій вироби, які передбачають виконання багатьох технологічних операцій, зокрема вручну, що не зовсім сприяє розвитку творчих здібностей, а також формуванню умінь і навичок школярів. Виготовлення таких складних об'єктів праці вимагає монотонної роботи учнів протягом кількох тижнів чи місяців у навчальних майстернях, і може займати лише годину-дві на сучасному обладнанні підприємства. Тому передбачувана вигода при виконанні цих виробів повертається витратами електричної енергії, матеріалу, інших ресурсів для школи, а також фізичним перевантаженням та моральним незадоволенням для учнів школи. Учителеві слід це також врахувати при виборі об'єктів праці.

Виріб повинен мати товарний вигляд, тобто виступати товаром.

Якщо виріб виготовляється на замовлення базових підприємств, він є об'єктом продуктивної праці, і автоматично стає товаром. У більшості випадків основна увага звертається на навчально-технічні та навчально-технологічні вимоги, і менше на гарний естетичний вигляд. Але часто доводиться об'єктами праці вибирати предмети побутового призначення. Якщо не звертати уваги на зовнішній вигляд таких речей, вони не матимуть попиту у населення і їх не можливо буде продати. Не викликатимуть такі захоплення такі вироби і в учнів. Тому при плануванні предметів побутового (декоративно-ужиткового) призначення учителю слід основну увагу звертати на їх гарний зовнішній вигляд і художнє оздоблення.

Вище вказані вимоги до об'єктів праці школярів необхідно ставити в комплексі; це складне завдання, але успішне його розв’язання сприяє підвищенню ролі трудової підготовки в очах учнів, їх батьків, а також зростанню авторитету педагога.

Підібравши об'єкти праці слід переходити до планування навчально-виховної роботи. Це найвідповідальніший етап у діяльності педагога. Вчителеві праці необхідно на основі зведених тематичних планів, що подані у навчальних програмах для кожного класу, визначити понятійно-смислові блоки теоретичного матеріалу з конкретних тем, щоб вони були пов’язані із виконанням учнями практичних завдань. Це забезпечить систематичне і послідовне формування знань, умінь і навичок.