Податки у США

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Податки у США (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Запровадження 3.

Загальна характеристика податків, стягнутих біля США 6.

Федеральні податки 6.

Податки штатів 13.

Податки органів місцевого самоврядування 17.

Податкові реформи, у США 23.

Система федерального контролю над сплатою податків 28.

Укладання 34.

Список літератури 39.

Оподаткування США одна із найважливіших інструментів державного регулювання підприємницької діяльності. Разом про те американська систему оподаткування з права належить до найскладніших в капіталістичний світ. Її відмітними рисами є розмаїтість видів тварин і рівнів стягування податків, частий перегляд положень податкового законодавства, наявність величезної кількості податкових знижок й відповідних пільг, відкривають простір усіляким маневрів.

Одне з авторів Декларації незалежності США Б. Франклін (1706—1790) колись вимовив таку фразу: у житті нічого неминучого, крім смерті Леніна і податків. З того часу податкову систему США удосконалювалася, приставала на всі більш розгалужений характер, розвитку ринкових відносин. Вона відповідає завданням непросто фіскальним — забезпечити доходами федеральний бюджет, бюджети штатів і місцевих бюджетів. Податкові системи розвинених ринкових держав крім фіскальної функції наповнення бюджету успішно виконують функції регулювання економічного та розвитку і зовнішньоекономічних зв’язків. Останньому сприяють мита, акцизи, податку додану вартість. Формування й рух бюджетних коштів займає центральне місце у реалізації економічної політики американського держави.

Система податків є зазвичай трирівневої. Основним ланкою у фінансовому системі США є бюджетний механізм федерального уряду, т. е. загальнодержавні податки грають провідної ролі, а місцеві податки — допоміжну роль. Хоч і значення і співвідношення за кордоном дуже різна. Податки, дають найбільші та підтримувати стабільні надходження, направляють у федеральний бюджет. На її частку припадає приблизно 70% прибутків і витрат. Загальнодержавними зазвичай виступають не прямі податки, серед яких головними є прибутковий податок з фізичних осіб податку доходи корпораций.

Але й місцевих органів управління мають значними власними джерелами фінансових ресурсів, насамперед з допомогою місцевим податкам. Причому останні 10—15 років у США, як, до речі, в більшості західноєвропейських країн, спостерігається швидке зростання обсягу фінансів місцевих органів управління, збільшення його частки загалом фонді мобилизуемых через фінансову систему коштів.

Регіональні податків і місцеві податки — переважно непрямі: податку додану вартість, продажі, акцизи. Місцеві керівні органи мають у своєму вигляді основних власних джерел доходів поимущественное і поземельное оподаткування, промислові податки. Законодавство у сфері оподаткування, зокрема місцевим податкам, зберігає в руках государство.

Одночасно у місцеві фінанси перекладається значна частина витрат. У багатьох галузей виробничу краще й соціальної інфраструктури фінанси штатів і місцевих органів влади виступають основне джерело фінансових ресурсів. Так було в фінансуванні з допомогою держави соціального забезпечення, освіти, охорони здоров’я, будівництва, змісту поліцейського апарату їх питома вага становить від 70 до 90%; в охорони навколишнього природного довкілля, збереженні природних ресурсів, цивільному і житлове будівництво — близько 40%.

За всієї множинності оподаткування уряду розвинених рвуться до мінімізації податків чи, точніше, до оптимізації їх. Такі, по крайнього заходу, основні тенденції у другій половині 80-х — початку 90-х годов.

Обрана мною проблема є досить актуальною, і це випадково. Це було пов’язано, передусім, про те, що США є нині одній з розвинених передових країн, яку орієнтуються свого розвитку багато країн світу. У процесі податкових реформ у Росії необхідно вивчення податкових систем інших країнах, і особливо їх позитивного. На погляд, досвід навіть розвинених західноєвропейських держав цілком застосуємо у сучасних умовах Росії, якщо їх сліпо копіювати, а переймати краще, застосовуючи до конкретних особливостям економіки Російської Федерации.

Метою написання курсової роботи є підставою вивчення основних видів податків, стягнутих біля США. З даної цільової установки, в курсової роботі вирішуються такі задачи:

* розгляд видів податків, стягнутих на федеральному, регіональному і місцевому уровнях;

* вивчення особливостей стягування налогов;

* аналіз засад податкових реформ у 1920;ті, 60-ті і 80-ті роки та його результатов;

* вивчення системи контролю над сплатою податків, органів, входять до неї, і основних методів і прийомів роботи з налогоплательщиками.

Загальна характеристика податків, стягнутих біля США.

Федеральні налоги.

У податки з економічно активного населення становлять собою головне джерело фінансові надходження до федерального бюджету і водночас, найважливіший канал контрольованого федеральним урядом перерозподілу національного доходу. Податкова система США складається з трьох рівнів, відповідних трьом рівням влади:

* верхнього, де збираються федеральні податки, які у федеральний бюджет;

* середнього, де збираються податки та збори, запроваджувані законами штатів, які у бюджети штатів;

* нижнього, де збираються податки, запроваджувані органами місцевого самоврядування, які у місцеві бюджеты.

Законодавчі органи штатів можуть вводити лише податки, суперечливі федеральному податкового законодавства, а органи місцевого самоврядування вправі стягувати податки, дозволені їм законодавствами штатів. Види податків, стягнуті кожному рівні, представлені у таблиці 1.

Повна класифікація американських податків включає вісім позицій:

1) індивідуальні прибуткові податки;

2) податки з прибутків корпорацій;

3) податки до соціальних фондів соціального обеспечения;

4) податки на спадщини і дарування;

5) акцизні збори;

6) митні пошлины;

7) податки з роздрібного продажу споживчих товаров;

8) податки на рухому і нерухому собственность.

Перші п’ять видів податків стягуються у різних пропорціях всіх рівнях, мита роблять лише до федерального бюджету, а податки двох категорій стягуються податковими службами штатів та місцевими органами власти.

Нині федеральні податки США виконують три основні функції:

а) служать головним джерелом формування бюджетних коштів на фінансування видаткових статей;

б) є потужним і гнучким засобом державного економічного регулювання й закони використовують для стимулювання економічного зростання;

в) служать ефективним інструментом перерозподілу національного доходу на цілях зменшення нерівності обсягом одержуваних доходів населення і наявних багатств різних верств американського населения.

Розглянемо принципи стягування різних видів федеральних налогов.

Федеральний прибутковий податок з населення основну частину доходів федерального бюджету. Він стягується з фізичних осіб, ні з індивідуальних підприємств і партнерств, які мають статус юридичної особи. Кожен платник податків — фізична особа, має власний податковий статус. Залежно від приналежність до тій чи іншій групі платник податків має право податкові льготы.

Умовно підрахунок доходів виконується у трьох этапа:

1. Підраховується валовий дохід, котрі можуть складатися з: зарплати, ануїтету, пенсії, аліментів, доходів по цінних паперів, винагород, бонусів, ренти і роялті, фермерського доходу, соціальної допомоги і допомоги безробітним, стипендій, доходів від трастових операцій та нерухомості тощо. д.

2. Валовий дохід коригується з допомогою відрахувань потім із нього дозволених витрат й відповідних пільг. До них належать: торгові чи виробничі витрати, втрати від продажу чи обмінних операцій із цінними паперами, пенсійні внески осіб, сплачені аліменти, авансові податкові внески тощо. д.

3. З суми скоригованого валового доходу виключаються класифіковані, чи стандартні, відрахування. Отримана величина є налогооблагаемым доходом.

Характерна риса податкової політики США у тому, що зовсім в повному обсязі американці повинні повністю платити встановлені податки на фізичних осіб. Паралельно зі основними податковими ставками країни існує складна система податкових винятків й відповідних пільг, яка частково чи цілком звільняє мільйони сімей від податкові платежі. Найпоширеніші такі види податкових пільг:

* неоподатковуваний мінімум доходів на платника і кожного утриманці;

* податкові скидки;

* вилучення з оподаткування певних видів доходів, наприклад, зарплати до праці співробітників американських фірм там чи грошового забезпечення військовиків у періоди ведення бойових дій в;

* відрахування від суми податків у формі податковий кредит, наприклад, у разі покриття з допомогою що надходить доходу збитків минулих років;

* повне звільнення окремих осіб від деяких налогов;

* додаткові знижки особам старших 65-літнього віку років і инвалидов;

* витрати на переїзду на місце жительства;

* пов’язані на підвищення кваліфікації командировочные;

* благодійні внески і др.

Зазначені відрахування можуть виготовлятися у вигляді трохи більше 50% скоригованого валового доходу, а решта 50% може бути відняті з доходів у протягом 5 лет.

Ставки прибуткового податку, запроваджене відповідність до планом президента США Б. Клінтона, представлені у таблиці 2. Залежно від рівня отриманого оподаткованого доходу застосовують ставки податку 15 до 33%. Прибутковий податок стягується «у джерела «під час отримання заробітної платы.

Сучасну систему Сполучених Штатів загалом характеризують сім відмінностей:

1) прогресивний характер оподаткування;

2) дискретність податкових нарахувань — кожна є більш висока ставка застосовна тільки в чітко визначеної частини оподатковуваного суммы;

3) регулярне зміна у законодавчому порядку діючих ставок оподаткування;

4) універсальність оподаткування — за однакової кількості сум доходу зазвичай діють однакові податкові ставки;

5) наявність великої кількості цільових знижок, пільг і исключений;

6) відособленість від податкових зборів фонди соціального забезпечення;

7) фіксований мінімальний рівень індивідуальних доходів, не підлягає налогообложению.

Податок на прибутку корпорацій зазнав істотних змін у результаті податкових реформ 80— 90-х. Хоча фіскальна роль даного податку менш значна проти прибутковим податком, він являє собою важливий фінансовий інструмент, який уряд використовує впливу на співвідношення і пропорції економіки з метою забезпечення стабільних темпів його розвитку.

Основною підставою для оподаткування корпорацій є стягування податку з чистою прибутку, тобто. валового доходу крім дозволених пільг. Законодавством встановлені ставки прибуток корпорацій наведені у таблиці 3. Таке побудова податкової шкали передбачає знижені ставки для середніх і малих фірм, які зараз є динамічним елементом приватного підприємництва і граючих істотну роль створенні великих інновацій, розширення виробництва і збільшенні занятости.

Розрахунок оподаткованого доходу ввозяться кілька етапів.

1. Визначається валовий дохід, тобто. підсумовується прибуток від реалізації товарів та послуг (за мінусом витрат), рентні платежі, роялті, прибуток від приросту капіталу й інші доходи.

2. З валового доходу віднімаються вести працівників, Витрати ремонт, безнадійні борги, рентні платежі, сплачені податки (місцеві і штатні), відсотки кредит, амортизація (в обробній промисловості), знижки на виснаження природних ресурсів (в видобувних галузях) від 5 до 22%, але з понад 50% оподаткованого доходу, Витрати рекламу, внесок у пенсійні фонди, втрати від стихійних лих (сплату податку можна перенести у майбутнє — до 15 років і перелічити податки минулих трьох років), благодійні внески (до 10% оподаткованого доходу) і др.

3. Віднімаються чисті операційні збитки, до 30% отриманих дивідендів, деякі організаційні витрати (для компаній, які нові робочі місця, — по 2,4 тис. дол. на місце), Витрати НДДКР, Витрати перегляд (до 10% інвестицій) і «реставрацію будинків, мають історичну цінність (до 20%).

Податок з доходів корпорацій має кількість пільг. З чистого доходу віднімаються штатні і місцеві податки з доходів, 100% дивідендів від що у повної власності місцевих дочірніх компаній, 70—80% дивідендів, отримані від оподатковуваних податком місцевих корпорацій, відсотки за цінних паперів місцевої влади й штатів, внесок у благодійні фонди. Застосовуються податкові пільги у межах системи прискореного відшкодування вартості основний капітал (амортизації), пільга на інвестиції, на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Діють податкові знижки, стимулюючі використання альтернативних видів енергії. Компаніям надається «до податкового кредиту» у вигляді 50% вартості обладнання, котрий використовує сонячної енергії чи енергію вітру у ході виробничого процесса.

Для підтримки галузей видобувної промисловості, у 80-ті роки було запроваджено податкова знижка на виснаження надр, що дозволяє знижувати податку з прибутку корпорацій, що працюють у даних галузях. Ця знижка має зменшувати податок понад 50%.

Не входить у доходи подорожчання вартості активів, якщо вона реалізується шляхом продажу.

Величезні пільги мають фермерські господарства. Завдяки цих пільгах компанії зводять податкову базу нанівець.

Використовуючи податки, уряд США може лише регулювати надходження до бюджету, а й вирішуватиме різні соціально-економічні завдання. Залежно від поставленої мети підвищенню податків супроводжує розширення податкових пільг і, навпаки, зниження податків відповідає ліквідація податкових преференций.

Доходи, забезпечувані надходженнями внесків на соціальне страхування, постійно зростають. Їх сплачують підприємці і застраховані за однаковими ставками: 6,2% як відрахувань на соціального забезпечення (перевищують 27% податкових надходжень федерального бюджету) і 1,45% — безкоштовну медичної допомоги (більш 7% всіх податкових надходжень). Отже, комбінована ставка для найманих працівників і європейських роботодавців становить 15,3%. З іншого боку, з підприємців стягуються відрахування отримувати допомогу безробітним у вигляді 0,8% фонду зарплати (із перших 7 млн. дол. на рік), що становить понад 2% загального обсягу податків федерального бюджету.

Система нарахування цих податкових зборів носить суворо адресний характер наступного цільового розподілу зібраних средств.

Роль акцизів, навпаки, постійно знижується. Такий стан пояснюється поступової скасуванням деяких акцизів чи зниженням їх розміру, наприклад, на поштові марки, сірники і др.

Ставки акцизів можуть встановлюватися у двох видах: у відсотках ціні товарів та послуг й у доларах (центах) стосовно певній кількості, вазі, обсягу товарів, і навіть до високій вартості послуг. Федеральні акцизи встановлено з товарів — на алкогольні і тютюнові вироби, з послуг — на шляхи і повітряні перевезення, на паливну продукцію — бензин, дизельне паливо, авіаційний гас, на промислові вироби — автомобільними шинами, спорядження для спортивного рибальства і можливого полювання, медичні вакцини й активні препарати. До особливої групі акцизних зборів ставляться транспортні і комунікаційні податки, і навіть природоохоронні збори, включаемые до вартості реалізації різної товарної продукції, до складу якої входять хімічні активні речовини, які б прискореному руйнації захисного озонового шару земної атмосферы.

Податки з спадщини і дарувань фізичні особи платять за ставкою від 18 до 55%, якщо вартість майна перевищує 600 тис. дол. Їх частка у загальному обсязі федеральних податкових надходжень невисока (1−2%) і має тенденцію до їх зниження рахунок підвищення значимості цього податку місцевому уровне.

Мита дають незначну частину доходів федерального бюджету. Їх частка мало змінюється протягом тривалого часу. З 1970 по 1993 р. вона залишалася приблизно лише на рівні 1,6%.

Податки штатов.

Сполучені Штати Америки складаються з 50-ти штатів, кожен із яких має власний бюджет. Владні органи штатів проводять незалежну податково-бюджетну політику й вправі самостійно вводити податки та збори у своїй території. Власні надходження становлять приблизно 80% доходів бюджету, а решта 20% — федеральні субсидії (гранты).

На першому місці прибутків бюджетів штагів займає продажі, частка що його обсязі надходжень перевищує 40%, Його сплачують споживачі для придбання різних товарів. Розмір податкових ставок істотно варіюється залежно від штату. Серед штатів, де цього податку відсутня, штати Аляска, Дэлавер, Нью-Джерсі. У більшості інших ставка коливається, оскільки встановлюється урядами самих штатів. Найбільш низька вона у Колорадо і Вайомінгу — 3%, в Алабамі, Луїзіані, Мічигані, Джорджії, в Південній Дакоті, Айові - 4, найвища — у Каліфорнії — 7,25, Іллінойсі — 8, Нью-Йорку — 8,25%.

Відповідно до американськими законами загальним податком з продажу оподатковується як валовий виторг від з кожної стадії звернення товару, і оборот наданих населенню послуг. Об'єктами оподаткування в спосіб є бензин, тютюнові вироби, алкогольні напитки.

Другим за значимістю до бюджетів штатів є прибутковий податок з населення. Він просто складає понад 34% у загальному обсягу надходжень штатів. Цей податок стягується майже переважають у всіх штатах (в 44 з 50-ти). У деяких штатах, де прибуткового податку не стягується, такими правами наділені органи місцевого самоврядування.

Оподаткування доходів населення в всіх штатах здійснюється за загальним принципам, проте різними є розмір ставок й розмір наданих за цим податком пільг. Мінімальна ставка дорівнює 2%, максимальна — 10%. Але із єдиною метою уніфікації і зручності використання більшість штатів обчислюють свої ставки як відсоток базового, федерального, податку. В усіх життєвих штатах кожного платника надається неоподатковуваний мінімум. якщо платник податків є главою сімейства, то неоподатковуваний мінімум збільшується вдвічі. Така пільга надається ще й кожного утриманці.

У кожному штаті можуть бути різні об'єкти оподаткування даним податком. У одних штатах це доходи що у них громадян, отримані не більше цих штатів, за іншими — прибутку, виниклі за межами даних штатів. Є штати, у яких прибутковим податком оподатковуються всі доходи платників податків, які проживають чи їхніх працівників, незалежно від місця їх отримання. Важливо, що суми прибуткового податку, сплаченого платником податків у бюджети штатів, віднімаються щодо його зобов’язань по федеральному подоходному налогу.

Ще однією джерелом доходів бюджету штату є податку з прибутку корпорацій. Його у загальному обсягу податкових надходжень штатів становить приблизно 7%. Цей податок нині не стільки фіскальним важелем штату, скільки інструментом, з якого уряд штату може впливати з його економічну ситуацію, розвиток найвигідніших для цій території напрямів виробництва товарів та послуг. Податок з прибутку стягується майже переважають у всіх штатах. Більшість штатів використовують пропорційні ставки даного податку (таблиця 4).

Багато штати надають компаніям податкові пільги. Насамперед, такі преференції передбачаються тим корпорацій, які інвестують свої кошти цій території. Значні знижки мають значення і звісно ж, діяльність яких необхідна для штату.

Практично в усіх штатах стягується податку майно. Його сплачують як фізичні, і юридичних осіб. Ставки податку різняться і варіюються у розмірі від 0,5 до 5%. Частка даного податку загальному обсязі податкових надходжень бюджету штату становить приблизно 2%.

У різних штатах надаються різноманітні пільги з податку майно. У деяких штатах повністю звільняються й від оподаткування даним податком компанії, вперше зареєстровані у цьому штаті. Преференції також передбачаються для певних видів виробництв, розвиток яких залежить необхідне конкретної місцевості. У багатьох штатів повністю звільняються й від податку майно і цим користуються правом прискореної амортизації корпорації щодо обладнання, використовуваному очищення відходів виробництва та запобігання забруднення навколишнього среды.

Штатами стягується і податок із спадщини. Його у загальному обсягу доходів штату становить приблизно 1%. У багатьох штатів податком оподатковуються доходи спадкоємця. Ставки податку диференційовані залежно від рівня кревності спадкоємця і спадкодавця, і навіть від розміру спадщини. Разом про те рівень податкових ставок різниться і з штатам.

По податку з спадщини є певні пільги. Насамперед, йдеться про необлагаемом мінімумі, исключаемом з оподаткування, величина котрого також варіюється по штатам. У деяких штатах цей податок не сплачується, якщо одержувачем спадщини є супруг (а) померлого спадкодавця.

На рівні штатів стягуються різноманітні акцизи. Їх сплачують споживачі різноманітні ставками, розмір яких залежить від виду товарів чи послуг. Усі штати стягують податку різновиди палива за своїми власними ставками. Їх встановлюють в центах з галони (1 американський галон = 3,78 л) палива. Ставки даного податку мають тенденцію до повышению.

Штатами збираються акцизи на спиртні напої. У одних ці податки встановлюються у відсотках від обсягу оптової чи роздрібного продажу, за іншими — ставки виражені у доларах з галони цього і різняться залежно з його фортеці.

Акцизними є також податки, сплачувані корпораціями із видобутку природних копалин: нафти, газу, вугілля, лісу. У деяких штатах замість поимущественного податку встановлено податку добуті корисні копалини. Його платять власники цих ресурсів. Розмір ставок становить від 3 до 5%. Такий податок стягується штатами як компенсація за розробку мінеральних ресурсів з їхньої території. Частка даного податку загальному обсязі податкових надходжень бюджетів штатів становить 2%.

Кожен штат стягує ліцензійні збори. Їх щорічно оплачують юридичних осіб за право займатися певними видами діяльності біля даного штату. Загалом обсязі податкових надходжень штатів їхня частка становить приблизно 6%.

Ще однією податком, уплачиваемым компаніями лише на рівні штату, є податку капітал, ставка якого дорівнює 0,75%.

Роботодавці виробляють обов’язкові відрахування на виплату допомоги безробітним. Ставки таких внесків варіюються по штатам й у межах від 2,7 до 7,5% зарплати (із перших 8 млн долл.).

Деякі штати, наприклад Каліфорнія, стягують податку ділову активність. Податок включає два елемента: оподаткування загального річного обороту підприємства у межах від 1 до 2,5%, податку фонд зарплати. У Каліфорнії останній становить 1,6%.

Податки органів місцевого самоуправления.

Поруч із штатами як адміністративних утворень США налічується майже 85 тис. районів, які підпадають під юрисдикцію місцевих органів влади. Майже всі штати розділені на графства, і над ними існує приблизно 20 тис. муніципалітетів. Графства, муніципалітети, тауншипы (специфічні територіальні освіти) мають керівні органи, є урядами загального призначення і надають свої послуг у межах цій території. Кожен орган може формувати свій власний бюджет, вводити податків і реалізовувати різні дії щодо надходжень у нього.

Органи місцевого самоврядування мають у своєму розпорядженні значно менше джерел надходжень, приносять до їх бюджетів основна частка коштів. Такими є: податку майно, прибутковий податок з фізичних осіб, продажі, ліцензійні збори, решту податків і поточні платежі; надходження з бюджетів вищих органів власти.

Найбільше значення серед місцевим податкам має поимущественный податок. Він не стягується на федеральному рівні, і є пріоритетом виключно органів місцевого самоврядування. Нині поимущественный податок наочно демонструє втілення принципу поділу податкових надходжень до бюджетів штатів і місцевих органів влади. Насправді цього податку включає у собі безліч окремих податків, оскільки майже всі території, які мають право вводити місцеві податки, стягують свої власні податки на имущество.

На середину 90-х частку поимущественного в середньому припадало близько 30% загальних доходів понад 75% податкових надходжень бюджетів органів місцевого самоврядування.

Податок стягується раз на рік, але в багатьох територіях платники можуть виплачувати його за частинам протягом усього року. Принципи оподаткування різняться територіями, проте є загальних положень, подібні переважають у всіх адміністративно-територіальних одиницях. Поимущественный податок стягується з фізичних юридичних осіб, володіють будь-якої власністю. Види власності чітко класифіковані у законодавстві. Виділяються дві основні її групи: нерухомість й особисте власність. Нерухомістю є земля і нерухомі пристосування, споруджені із її поліпшення. Особиста власність буває матеріальну годі й нематеріальної. Матеріальні власність — це машини та устаткування, матеріально-технічні запаси, меблі і коштовності, врожай й худобу; нематеріальна власність — це акції, облігації, кошти й т.п. У одних штатах особиста власність заборонена оподаткуванню, за іншими — податок стягується переважно з устаткування й матеріально-технічних запасов.

Базою визначення поимущественного є оцінна вартість власності. Її визначенням займається спеціальне офіційна особа — оцінювач. Він веде оціночний список — перелік об'єктів, які підлягають оподаткуванню, розташованих у межах юрисдикції конкретного органу місцевого самоврядування. Податок на майно завжди є певним відсотком від оцінної вартості. Середній рівень податкової ставки становить приблизно 2%.

Існують преференції за цим податком, виражені у звільненні певних видів майна від оподатковування. Це поширюється на власність, приналежну федеральному уряду, штатам та органів місцевого самоврядування, релігійною освітою й благодійним організаціям, і навіть некомерційним освітнім закладам. З іншого боку, у різних місцевостях звільняються й від сплати цього податку об'єднання ветеранів, трудові союзи, фермерські об'єднання, і навіть особисте майно, обумовлений у законодавстві. Преференції охоплюють домашнє майно, автомобілі, певні види сільськогосподарського устаткування й запасов.

Важливою особливістю поимущественного податку, отличающей його з інших податків, і те, що він стягується відповідно до економічним станом власності, а чи не з потоку надходження коштів. Через війну оподатковувана база з цього податку не в залежність від поточних операцій.

Поимущественный податок має ще однією перевагою, що з ідентифікацією податкової бази. Нерухомість важко приховати, а визначення її вартості із єдиною метою оподаткування відбувається незалежно від бажання власника. Штати надають особливої важливості підтримці цього податку як головного джерела надходжень у місцевих бюджетів. Уряд штату компенсує надання будь-якого виду пільг. Через війну таких грантів із боку штатів органи місцевого самоврядування мають можливість підвищувати податки без посилення податкового навантаження малозабезпеченої частини населения.

Майже о пів штатів стягується місцевий продажі, є доповненням до штатному податку з продажу. Доходи від прийняття цього податку збираються у штаті, та був повертаються тому органу місцевого самоврядування, біля яку вони були получены.

Місцеві органи вправі впроваджувати власні власні податки з роздрібного продажу, якщо це ним дозволено законодавством штату, біля якої вони перебувають. Ставки місцевим податкам зазвичай нижчі за ставки податків штатів і перевищують 2%.

Ще однією джерелом доходів місцевих бюджетів є поточні платежі. Вони стягуються з фізичних юридичних осіб поза певні товари та, надані органами місцевого самоврядування, наприклад послуги з водопостачання, каналізації, збору сміття тощо. Поточні платежів до на відміну від податків, сплачуваних залежно від певної платоспроможності, виробляються виходячи з одержуваної вигоди. Проте з багатьох видів послуг, наданих місцевою владою, важко сказати конкретного выгодополучателя громадських благ (наприклад, охорона суспільного ладу), Те ж саме адресувати його й надання початкового й середнього освіти, що найважливішою і дорогої послугою, наданої органами місцевого самоврядування. Тож подібних видів послуг податки є необхідною формою забезпечення финансирования.

Останніми роками простежується тенденція до зростання із поточних платежів прибутків до місцевих бюджетів. У певної міри це наслідок неможливості підвищення налогов.

Місцевими органами влади ліцензується право продуктів (окремо — молока), спиртних напоїв, тютюнових виробів, володіння ресторанами. Беруться ліцензії на право користування автомобілями, мотоциклами, на право змісту свійських тварин. Ліцензійні збори входять до системи місцевих налогов.

Місцеві податки США грають самостійну роль і на відміну від імені Росії, Німеччини, інших країн є основою дохідної частини бюджету до місцевих бюджетів. Проте, без великих урядових субсидій міста не обходяться. Навіть столиця США Вашингтон, що у ролі спеціального округу Колумбія прерогативи штату, може покривати свої видатки лише на 84%. Інші 16% становить федеральна субсидія. У Нью-Йорку субсидія дорівнює 32% бюджету города.

Специфіка податкових надходжень бюджетів міст відбиває загальні особливості, властиві загалом надходженням з податків до бюджетів органів місцевого самоврядування. Постійно увеличивающиеся витрати супроводжуються настільки ж швидким зростанням надходжень. Разом про те періодично відбувається відставання дохідної частини бюджету бюджетів від видаткової, тобто. дефіцит.

Міська влада, як й інші місцевих органів самоврядування, мають свою структуру податків. Розмаїття фіскальних систем пояснюється відмінностями бази оподаткування, і навіть соціальним і майновим чинниками. Тому бюджетів міст перебувають у різною залежність від власних податкових поступлений.

Аналіз структури та ставок місцевим податкам до й інших західні країни дозволяє класифікувати їх за чотирьом основним групам.

1. власні податки, які збираються лише з цій території. Сюди відносяться прямі й опосередковані податки. З прямих основними є поимущественные податки, промислові, поземельні, місцеві податки з спадщин і дарувань. Непряме оподаткування дуже різноманітно. Воно представлено як універсальним акцизом, тобто. податком з продажу, і специфічними акцизами.

2. надбавки до загальнодержавних податках, отчисляющиеся у певному відсоток до місцевого бюджету. По фінансової сутності ці надбавки від місцевим податкам лише формою мобілізації фінансових ресурсов.

3. податки на транспортні засоби, на видовища, готелю, комунальні збори тощо. Серед податків споживання США можна назвати такі, як на реєстрацію автомашин, податку паркування автомобіля, акциз на паливо, податку користування автострадами.

4. податки, які носять фіскального характеру, а визначають політику місцевих органів управління. Це насамперед, екологічні податки, створені задля захист навколишнього природного довкілля.

Всім країн характерно переважання податків, стягнутих центральна бюджет, і підлегле становище місцевим податкам. Але водночас розвиток урбанізації призводить до прискореного зростанню доходів міських бюджетів. Тому місцеві податки ростуть найшвидшими темпами. На відміну від державних податків місцеві податки характеризуються множинністю і регрессивностью. Їх ставки не враховують доходів налогоплательщиков.

Податкові реформи, у США.

Сучасна структура американської податкової системи склалася не відразу. У ХІХ в. федеральний бюджет США формувався головним чином із мит і зборів, акцизних платежів, і навіть доходів від продажу державних земель. Аж по початку громадянської війни 1861—1865 рр. федеральний бюджет забезпечено переважно збалансований і відчував серйозних напруг у ході формування дохідних статей. Серйозне перевищення витрат над бюджетними надходженнями, який виник у ході війни Півночі та Півдня, призвела до того, що з поповнення федеральної скарбниці розпочато використання тимчасового і надзвичайного федерального прибуткового податку, який було прийнято американськими платниками податків не відразу з великими труднощами. З часу першого застосування цієї податку до початку її сталого використання минуло понад 50 років. Тільки 1913 р. поруч із більшістю промислово розвинутих країн у той час остаточно запровадили дію єдиний федеральний прибутковий налог.

У XX столітті було проведено кілька великих податкових реформування і «податкових революцій «- в 1920;ті, 1960;ті і 80-ті роки. У результаті проведених змін податкового режиму пріоритет у функціях податкових складових федерального бюджету поперемінно віддавався або мобілізації фінансових коштів на задоволення потреб самого бюджету, пов’язаних, переважно, із необхідністю зменшення чи ліквідації його дефіцитів, або стимулюванню розвитку на засадах ослаблення податкової нагрузки.

У 20-ті роки, під час безроздільного панування «фіскального консерватизму », республіканські адміністрації послідовно проводили скорочення податків, прагнучи цим понизити частку федерального сектора економіки в американській економіці. Федеральні закони про бюджетних доходах 1921, 1924 і 1926 рр. знизили максимальну ставку індивідуальних прибуткових податків із 73 до 25%, на цьому низький рівень податкові ставки протрималися до біржового і фінансової кризи 1929 р. [3].

З огляду на нерівномірного економічного підйому початку 20-х це скорочення привело як до підвищення надходжень до бюджету від зборів індивідуальних прибуткових податків із 719 млн. дол. в 1921 р. до 1160 млн. дол. в 1928 р., тобто. понад 61%, до збалансованості федерального бюджету протягом усього цього періоду. [3].

Біржовий і фінансовий крах 1929 р. і проведена його «Велика Депресія «сприяли величезної незбалансованості федерального бюджету, викликаного над останню падінням життєвий рівень десятків мільйонів рядових платників податків, що у своє чергу обернулося різкого зниження абсолютних і відносних розмірів зборів прибуткових податків.

Через 10 років, наприкінці Другої світової війни до 1944 р. внаслідок стрімкого зростання економічного потенціалу з урахуванням розвитку військового виробництва та досягнення повної зайнятості працездатного населення питому вагу індивідуальних прибуткових податків досяг 45%, податки на прибутку корпорацій — 34%, акцизів — 11%, відрахувань до фонди соціального забезпечення — 8%. Сучасна податкову систему США, її пропорції й захопити основні структурні параметри остаточно сформувалися вже у повоєнні роки. Податкові реформи середини 60-х і першої половини 80-х не змінили сформованій структури федеральних доходів. Швидше, можна говорити, що вони кілька забарилися темпи зростання частки провідною дохідної статті - федеральних прибуткових налогов.

Успішний досвід податкових реформ 20-х було продовжено у роки при демократичних адміністраціях Дж. Кенеді та Л. Джонсона. Виступаючи на засіданні економічного клубу у Нью-Йорку у грудні 1962 р., президент Дж. Кеннеді виділив ключові принципи, які мають послужити основою наступної діяльності Національної комісії США з економічного зростання та збору податкової реформі. Найголовнішим був теза у тому, що «єдиний спосіб поліпшити податкові збори тривалу перспективу — це знизити податкові ставки саме сейчас».

Влітку 1964 р. було винесено нове податкового законодавства, у результаті якого максимальні ставки індивідуального прибуткового податку знизили з 91% в 1963 р. до70% до 1965 р. У результаті період між 1963 і 1966 рр. кошти від прибуткових податків у федеральний бюджет зросли більш ніж на 16%. Проте, приблизно двох років стимулюючий ефект від участі зниження податків зійшов нанівець. Ескалація бойових дій у В'єтнамі призвела до значної на той час бюджетної незбалансованості. Понад те, 1968;го р. в екстреному порядку Конгрес США досить вимушений був підвищити прибуткові податки на 10%, і лише цей захід дозволила домогтися збалансованості федерального бюджету 1969 фин. р. — востаннє протягом наступних 30 років. [1].

Зростанню опозиції «податковим експериментам «у період, можливо, сприяло й та обставина, що, передусім, зросла частка прибуткових податкових надходжень від найбільш забезпеченої частини населення. Обсяг податків, зібраних серед платників податків із розміром доходу понад 50 000 дол. на рік, з 1963 по 1966 р. становило 57%, тоді як податкові збори, які надійшли від сімей і з доходами нижче 50 000 дол. на рік, збільшилися лише з 11%. Через війну частка найзаможніших платників податків у загальному обсязі надходжень у федеральний бюджет від прибуткових податків за цей період зросла з 11,6% до 15,1%. [4].

На початку 80-х республіканська адміністрація Р. Рейгана спробувала відтворити податкові реформи А. Меллона за умов незбалансованого бюджету. З ініціативи президента Р. Рейгана США було винесено дві основні блоку податкового законодавства (в 1981 і 1986 рр.), які знизили максимальну ставку індивідуального прибуткового податку з 70% в 1980 р. до 28% до 1988 р. У табл. 5 показано динаміка доходів федерального бюджету США за 80-ті роки (не враховуючи позикових коштів). [8].

За даними таблиці простежується промисловий спад, який тривав в 1982—1984 рр. На середину 80-х він подолали. Податки на громадян, у цей період залишалися високими, зростали й відрахування на соціальне страхование.

Серед акцизних зборів найвищими темпами збільшувалися збори на шляхи і повітряне сполучення. Цікаво, що збір на духи за 10 років не виріс совсем.

Основною причиною зростання бюджетної незбалансованості США у роки коренилася у спільній втрати керованості системи федеральних фінансів, і натомість якої, зокрема, був різко (майже двічі не за п’ять років) збільшений військовий бюджет. Адміністрації Рейгана теж удалося скоротити в запланованих обсягах, і соціальні витрати. Через війну, через десять років тому після кумулятивного наростання відносних і абсолютних обсягів дефіцитного фінансування, адміністрація президента Дж. Буша влітку 1990 р. змушена була вдатися до підвищення як прибуткових податків, і податків на прибутку корпорацій, що у значною мірою сприяло виникненню та розвитку економічної рецесії 1990—1991 годов.

У 90-х роках, при адміністрації Президента Клінтона, США взяв гору принципово інший підхід до політики податкових реформ, суті якого зводилася до того, що тепер у місце було висунуто завдання досягнення бюджетної збалансованості, і тільки після його реалізації слід було визначатися з перспективами використання різних компонентів федерального бюджету, як-от профіцит, доходи і, взятих у комплексі, а чи не однієї зі всього набору які його складають, зокрема прибуткових податків. Тому, наприклад, підвищення прибуткових податків та підвищенням податків на прибутку корпорацій, проведене адміністрацією Клінтона влітку 1993 р, не мало великих негативних наслідків економічного зростання CIIIA 90-х років. Слід також пам’ятати і те, що федеральна податкову систему США є дуже складний механізм, у якого стимулюючі ефекти скорочення ставки прибуткових податків можуть перекриватися пропорційним характерів впливу надходжень від податкових внесків у фонди соціального забезпечення чи регрессивностью акцизних сборов.

Впродовж кількох останніх 20 років, починаючи з 1980 фин. р., структура федеральної податкової системи США відрізнялася певної стабільністю, коли він спостерігалися порівняно невеликі варіації і взаимозамещения окремих видів зборів. Наприкінці 1990;х років під впливом найтривалішого економічного підйому за весь післявоєнний період частка федеральних прибуткових податків практично повернулася до рівня початку 80-х, становлячи у 1999 фин. р. 46,3%. Ця обставина вкотре підкреслює те що, що це зване «податкове навантаження «є відносної категорією, повністю яка від поточної фази економічного циклу і особливості економічної кон’юнктури. Частка податків на прибутку корпорацій у роки перебування при владі адміністрації Клінтона також поступово піднялася до значень початку 80-х, що пояснювалося рішенням федерального уряду про підвищення цього виду податку, прийнятого раніше як частину економічної програми 1993 р.

Частка податкових внесків у фонди соціального забезпечення залишалась стабільною приблизно рівні 35%, що від показника 1980 р. Разом із цим у 90-ті роки адміністрація Клінтона зробила певні зусилля, аби запобігти підвищення цих податків на американську економіку, зокрема з допомогою збереження незмінними їх ставок впродовж усього терміну свого перебування в власти.

Протягом протягом останнього десятиліття порівняно стабільної залишалася і акцизних податків, хоча здебільшого наприкінці 1990;х років у неї менше, ніж на початку 80-х.

Система федерального контролю над сплатою налогов.

Прибутковий податок США проводить «добровільних засадах »: кожен платник податків — окремі фізичні особи, сім'ї, чи підприємства — самостійно заповнюють податкову декларацію встановленої форми, у якій вказують повну суму отриманих протягом року доходів, та був з урахуванням різних податкових пільг самі чи з допомогою податкових і юридичиних консультантів розраховують що підлягає виплаті суму. Заповнена податкова декларація разом із банківським платіжним чеком з цього суму іде поштою до місцевого чи федеральне податкове відомство. Крім разових одноразових платежів широко застосовуються періодичні утримання з зарплати й інші варіанти регулярних відрахувань. Усі боргу податкових платежах за рік повинні прагнути бути погашені пізніше 15 квітня наступного года.

Із одержаних податковим деклараціям періодично здійснюються вибіркові часткові й огрядні перевірки чи податковий аудит, основну роль проведенні якого грає федеральна Служба внутрішніх доходів (СВД), котра поєднує функції федеральної податкової служби й податкової поліції. Організаційна структура СВД включає центральний податковий комісаріат там, 7 великих регіональних управлінь і 62 місцевих податкових округу, що охоплюють всю територію США. Центральний комісаріат відпо-відає вироблення і податкових програм, у рамках діючої національної податкової політики, і навіть керує регіональні управління. Безпосередню відповідальність за збір бюджетних податкових надходжень несе персонал місцевих податкових округів, який контролює обсяг проведених платниками податків відрахувань, виявляє факти порушень податкового законодавства і призводить |всю поточну роботи з населенням. У безпосередньому підпорядкуванні центрального податкового комісаріату перебувають десять спеціалізованих сервісних центрів обробки податкових даних, які отримують всю звітну документацію, що надходить з регіональних округів, перевіряють її достовірність і зберігають великі комп’ютерні бази даних податкових зборів з всім зареєстрованим індивідуальним, груповим і корпоративним платникам податків страны.

Вважається, що повної та досконального податкову перевірку яка за всіма платежах кожен американець піддається 2−3 десь у життя. Результати всіх податкові платежі і перевірок записуються у спеціальні електронні і документальні досьє, складених кожного платника податків, є практично неуничтожимыми внаслідок багаторазового дублювання, охоплюють період їхнього життя і протягом багато часу по смерті фізичних осіб, або розформування предприятий.

За підсумками таких досьє спеціальними запитам у разі потреби можуть складатися кредитні виписки, що є найважливішими документами, які підтверджують фінансову благонадійність фізичних чи юридичних, й закони використовують усіма банківськими і кредитними установами в встановлених законом випадках. Будь-яке ухиляння від сплати податків вважається важким злочином і жорстко карається через суд знову до повної конфіскації майна України та багаторічного ув’язнення (при обтяжуючих обставин).

В усіх життєвих спірних випадках платник податків спочатку зобов’язаний повністю сплатити усі встановлені раніше податкові збори, включаючи штрафи, і потім уявити документальні докази можливості додаткових знижок, з яких разі підтвердження його правоти може надаватися наступна компенсація. З метою ведення податкових судових процесів над у країні діє федеральний податковий суд його місцеві відділення. До недавнього часу тягар юридичного докази можливих податкових помилок, і порушень лежало повністю за платників податків. У умовах все американські сім'ї, а про підприємців, ведуть ретельний облік всіх своїх платіжних рахунку також інших документів, підтверджують фінансові надходження, і будь-які, навіть найнезначніші повсякденні витрати і платежи.

Більш складною і трудомісткою є податкова звітність в корпоративному секторі. Щорічна фінансова звітність будь-який американської корпорації є кілька товстих томів на сотні сторінок, упорядкуванням яких скрупульозно займаються чи великі відділи власного бухгалтерського обліку, або залучені на контрактній основі спеціалізовані юридичні і консалтингові фирмы.

якщо платник податків не платить всі податки вчасно, то набирає чинності спеціальний процес податкового вилучення. У першому етапі СВД висилає рахунок на решту суми, і навіть перелік правий і обов’язків платника податків, встановлених законом. Якщо останній визнає своєї заборгованості і представить документальні обгрунтування поважних причин несплати, йому можуть бути надані різні можливості конкретних компромісних платіжних рішень: щомісячні істинні виплати, відстрочки за оплатою, зниження податкових виплат. якщо платник податків не реагує на вислані йому рахунки і сповіщення, і навіть ухиляється від зустрічах із податковими агентами за погодженням компромісних платіжних рішень, його випадок перетворюється на розряд правопорушень. У цих ситуаціях СВД проти неї виписати і просить передати до виконання до банку боржника ордер на право боргового утримання, і навіть конфіскувати і його рухоме і нерухомого майна. Насправді, через частих компромісних рішень, таке трапляється бувають досить редко.

Найважливішою функцією Служби внутрішніх доходів є здійснення її агентами податкового аудиту. Рішення початок такого процесу у відношенні конкретного юридичного чи фізичної особи приймаються з допомогою спеціальних методів вибіркового контролю. До до їх числа ставляться следующие:

* Комп’ютерне рейтингове сканування. Більшість що надійшли до СВД документів по податковим виплатах перевіряється з допомогою спеціальної комп’ютерної програми «ДИФ «(«система дискриминантных функцій »), з допомогою якої проводиться контроль параметрів всіх податкових декларацій фізичних осіб і окремих корпорацій. Залежно від величини вирахуваних сумарних відхилень відомі середніх статистичних показників по аналогічним групам платників податків програма привласнює просмотренным документам контрольні бали. Виявлена величина такого бала, що опинилася вище встановленого критичної позначки, дає можливість окреслити найбільш підозрілі податкові декларації з загального списку на подальше детальний розгляд податковими контролерами.

* Щорічний повний податковий аудит великих корпорацій. У межах програми «КЕП «(«програма координованої перевірки ») СВД становить періодично оновлює списки великих корпорацій, податковий аудит яких проводиться ежегодно.

* Виявлення фактичних розбіжностей даних звітних документів. У багатьох звітних форм податкових декларацій спеціально передбачається можливість проведення перехресних перевірок одним і тієї ж контрольних параметрів із джерел. Підставою щодо податкового аудиту може бути, наприклад, явне розбіжність декларованих індивідуальних доходів з цими роботодавців за виплаченою заробітної плати чи комерційних банків величину діючих дисконтних ставок.

* Взаємозалежні фінансові операції. Податкового аудиту піддаються все ділові партнери, які здійснювали будь-які пов’язані між собою види перекладних фінансових операцій — переклади коштів, цінних паперів, пересилки банківських платіжних документів, коли щодо однієї з них раніше виявлено підстави для податкової проверки.

* Місцеві програми вибіркового контролю. Службовці місцевих відділень СВД можуть проводити власні вибіркові перевірки за своїми планам контролю над фінансами конкретних осіб, підприємств чи сегментів місцевого ринку, проти яких були прецеденти доведеного ухиляння від сплати налогов.

Що стосується свого виступати проти результатами податкового аудиту платник податків проти неї в в місячний строк спрямувати у СВД апеляцію. Якщо апеляцію не надходить, то оформляється позов про податковому стягнення і порушнику надається ще одне відстрочка тривалістю 90 днів можливого оскарження рішення на податковому суді. У цьому ні окружної апеляційний суд, ні звичайні окружні суди не приймають до розгляду податкові апеляції до сплати спочатку встановленої суми податкових платежей.

Заключение

Податкова система США виходить основу свого побудови із загального економічного принципу лібералізації, сутність якого у максимально можливе використання об'єктивно діючих ринкових регуляторів економічного розвитку. З організаційної погляду дана систему оподаткування є трирівневої і включає федеральні податки, податки штатів і місцеві податки (графств, муніципалітетів, округів та інших державних територіальних образований).

З погляду використання економічного (стимулюючого) потенціалу системи інвестиційний потенціал податкової системи США реалізується через такі головні елементи:

* застосування норм прискореної амортизації основних фондів підприємств, дозволяють збільшувати частку витрат і знижувати частку цінується продукції та послуг, чим є форму пільги у частині прибуток, і навіть спосіб стимулювання інвестицій у розвиток господарюючих субъектов;

* масштабні пільги, що стосуються інвестицій у науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи до повного звільнення відповідних витрат і результатів більшості видів налогообложения;

* спеціальні податкові знижки використання альтернативних видів енергії в виробничо-господарської діяльності суб'єктів економіки, які можуть становити до 50% вартості відповідних видів устаткування, исключаемых з оподатковуваної базы.

Попри законодавчо встановлені широкі права територій, регіональний потенціал на оподаткуванні США — не використовують у значимої ступеня, оскільки близько 70% податкових надходжень проходить через федеральний бюджет та його частина перерозподіляється між регіонами (штатами) централізовано з об'єктивними негативними последствиями.

Однак у останнім часом сформувалася суттєва тенденція збільшення власних податкових надходжень штатів, наприклад, в сферах, як соціального забезпечення, охорону здоров’я, охорона суспільного ладу (зміст поліції), які забезпечують близько 90 відсотків % витрат. Проте, головним джерелом формування доходів регіональних бюджетів (понад 70 відсотків %) залишаються субсидії федерального бюджета.

Реалізацію галузевого потенціалу аналізованої податкової системи (з завваженої принципової особливості економіки США) теж не можна визнати істотною. Вона обмежена різними нормами прискореної амортизації для конкретних галузей, і навіть досить рідкісними (і котрі представляють собою фактично виняток із загального правила) податковими знижками, наприклад, наданими видобувним галузям як компенсацію за виснаження недр.

Конкурентний потенціал системи оподаткування США задіяним у дуже великою ступеня після двох основних инструмента:

* прогресивне оподаткування доходів корпорацій, яка передбачає збільшення ставок прибуток у разі зростання оподатковуваної базы;

* використання податків на надприбуток, тобто спеціальних ставок податку (що потенційно можуть досягати до 90%) у разі, якщо прибуток господарюючого суб'єкту значно вища среднеотраслевой.

Практична реалізація фіскальної функції у податковому системі США характеризується насамперед тим, що її основі лежить оподаткування фізичних осіб (населення). У цьому основними видами податків являются:

* прибуткового податку, завдяки якому формується понад 40 кримінальних % доходів федерального бюджету та взагалі майже така сама частка податкових надходжень штатов;

* відрахування на фонди соціального страхування, які у рівних частках роблять наймач (юридичне лицо-субъект господарювання) і створить робочі (цей платіж населення понад п’ятнадцять % доходів федерального бюджета).

Слід зазначити і те, що за умови перенесення основного податкового навантаження на населення представляється об'єктивно виправданою складна система обчислення відповідного оподаткованого доходу, куди входять можливість винятку (повного чи часткового) певних видів доходів, ковзний неоподатковуваний мінімум доходу, ряд індивідуальних (окремих тих категорій населення) податкових пільг, і навіть специфічна шкала ставок податку, три щаблі якої припускають їх подальше підвищення, а четверта (найбільш високих доходів) — зниження для запобігання ухиляння від сплати налогов.

У цьому оподаткування юридичних (суб'єктів господарювання) в аналізованої системі обмежена застосуванням таких податків, как:

* податку з прибутку корпорацій (близько 9% доходів федерального бюджету та у середньому трохи більше 5% доходів бюджетів штатов);

* податку прибутки від продажу та капітальних активов;

* податок штатів на ділову активність, котру визначаємо розмірами капіталу і оборотом.

Останні два податку немає істотного фінансового значення, а несуть регулюючу нагрузку.

Оподаткування власності (майна) в аналізованої системі переважно регіональний характер, причому об'єктом оподаткування є майно юридичних; особисте майно населення з метою власного вжитку податком не оподатковується. Федеральний податок (за ставкою до 50% вартості) застосовується у відношенні майна, переходить у порядку спадковості й дарения.

Важливою характерною рисою системи оподаткування США є незначна роль, що її відіграють у ній акцизи: федеральними акцизними зборами оподатковується обмежена кількість видів товарів та послуг, а ставки податку з продажу щодо окремих штатам коштує від 0 до 8%.

У межах вищесказаного можна надати такі рекомендації по оптимізації податкової системи США:

* Перекладення частини витрат з федерального на регіональні і місцевих бюджетів у зв’язку з зростанням фінансової бази последних;

* Збільшення ролі акцизів у формуванні бюджетів з допомогою зростання податків на товари не першої необходимости;

* Збільшення податків на ігорний бізнес, і розваги у містах з метою поповнення бюджетів городов;

* Прагнення усреднению ставок прибуток корпорацій у різних штатах щоб уникнути переміщення капіталу між ними;

* Питання стягування податків із особистих доходів громадян, тих, хто у містах чи штатах.

Оскільки нафтовидобувна галузь займає велику частку у економіці США (втім, як у Росії), слід зазначити ті перетворення на оподаткуванні, які дозволять галузі розвиватися інтенсивніше й тимчасово підвищити її ефективність. Слід планомірно переходити від оподатковування виробництва й переробки нафти до прийнятого у світі оподаткуванню роздрібної торгівлі. Це дозволить збільшити податкові збори і спростити податкове адміністрування, зробити гнучкішим оподаткування палива, покликаного забезпечити різних споживачів. З іншого боку, оскільки роздрібна торгівля перебуває «ближче» до до споживачів, підвищиться частка податкові платежі в грошової форме.

Крім акцизів бензоколонки мають оподатковуватися вмененным податком, який заміняє оподаткування прибутку, обігу субстандартні та, можливо, доданій вартості. Його слід визначати з фізичного обсягу реалізації різних видів палива на АЗС, вмененных закупівельних цін, і накинутого норми прибутку, диференційованої розміщенням АЗС і виду топлива.

1. Євстигнєєв Є. М. Основи оподаткування нафтопереробки і податкового права: Навчальний посібник. — М.: ИНФРА — М, 1999.

2. Податки і податкове право. Навчальний посібник / Під ред. А. У. Брызгалина. — М.: Аналітика — Пресс, 1998.

3. Податки і оподаткування. 2-ге вид./ Під. ред. М. В. Романовського, О. В. Врублевской — СПб: Пітер, 2001. — 544 с.

4. Податки і оподаткування: Учбов. посібник для вузів/ І.Г. Русакова, В. В. Кашин, А. В. Толкушкин та інших.; Під ред. І.Г. Русаковой, В. А. Кашина. — М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1998. — 495 с.

5. Податки: Учеб. Пособие/Под. ред. Д. Г. Чорниця. — 4-те вид., перераб. і доп. — М.: Фінанси і статистика, 2001. — 544 з.: ил.

6. Черник Д. Р., Починок О. П., Морозов У. П. Основи податкової системи: Навчальний посібник для вузів / Під ред. Д. Р. Чорниця. — М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1998.

7. Юткіна Т. Ф. Податки і оподаткування: Підручник. Вид. 2-ге, перераб. і доп. — М.: ИНФРА-М, 2001.

8. Гардаш С. В. Федеральна податкову систему США: сучасні особливості. // США. Канада. Економіка. Політика. Культура. — 2000. — № 8. — З. 18−36.

9. Журнал «Податковий вісник «лютий 2001.

10. Податок на власні доходи: досвід розвинутих країн. // Світова економіка та укладені міжнародні відносини. — 2001. — № 7. — З. 16−22.

Приложения.

Таблиця 1 — Склад і структура податкової системи США.

№ п/п.

Федеральні налоги.

Податки штатов.

Місцеві налоги.

Прибутковий налог.

Податок з прибутку корпораций.

Податок на соціальне страхование.

Акцизы.

Митні пошлины.

Податки на спадщину й дарения.

Податки на спадщину і її дарения.

Податок з продаж.

Поимущественные налоги.

Податки з власників автотранспорта.

Екологічні налоги.

Таблиця 2 — Ставки прибуткового налога.

Оподатковуваний дохід, долл.

податкові ставки, %.

подружня пара,.

спільні доходы.

подружжя, роздільні доходы.

самотній глава семьи.

самотній человек.

0−29 750.

0−14 875.

0−23 900.

0−17 850.

29 751−71 900.

14 876−35 950.

23 901−61 650.

17 851−43 150.

71 901;149250.

35 951−113 300.

61 651−123 790.

43 151—89 560.

Понад 149 250.

Понад 113 300.

Понад 123 790.

Понад 89 560.

Таблиця 3 — Поточні ставки федеральних податків на прибутку корпораций.

Розмір оподаткованого доходу, долл.

Податкові ставки, %.

Менш 50 000.

50 001 — 75 000.

75 001 — 100 000.

100 001 — 335 000.

335 001 — 10 000 000.

10 000 001 — 15 000 000.

15 000 001 — 18 333 333.

Більше 18 333 333.

Таблиця 4 — Ставки податку прибутку корпорацій у різних штатах США.

Штат.

Ставка податку, %.

Штат.

Ставка податку, %.

Айдахо.

Миссури.

Айова.

6−12.

Мичиган.

2,35.

Алабама.

Монтана.

6,75.

Аляска.

від 1 до 9,4.

Мэн.

від 3,5 до 8,93.

Аризона.

від 2,5 до 10,5.

Мэриленд.

Арканзас.

від 1 до 6.

Небраска.

від 4,75 до 6,65.

Вайоминг.

Невада.

Вашингтон.

Нью-Гэмпшир

Вермонт.

Від 6 до 9.

Нью-Джерси.

Виржиния.

Нью-Йорк.

Висконсин.

7,9.

Нью-Мексико.

від 4,8 до 7,6.

Гавайи.

від 4,4 до 6,4.

Огайо.

від 5,1 до 8,9.

Делавэр

Оклахома.

Джорджия.

Орегон.

6,6.

Західна Виржиния.

9,75.

Пенсильвания.

8,5.

Иллинойс.

Род-Айленд.

Индиана.

3,4.

Північна Дакота.

від З до 10,5.

Калифорния.

9,3.

Північна Каролина.

Канзас.

4,5.

Теннеси.

Кентукки.

від З до 7,25.

Тексас.

Колорадо.

Флорида.

5,5.

Коннектикут.

11,5.

Південна Дакота.

Луизиана.

від 4 до 8.

Південна Каролина.

Массачусетс.

8,33.

Юта.

Миннесота.

9,5.

Федеральний округ.

Колумбия.

Миссисипи.

від З до 5.

Таблиця 5 — Динаміка доходів федерального бюджету США у роки (млрд. долл.).

Статьи.

Темпи зростання кількості 1989 г. к 1980 р., %.

Прибутковий податку граждан.

244,1.

297,7.

334,5.

392,6.

425,2.

Відрахування на соціальне страхование.

157,8.

201,5.

265,2.

303,3.

363,9.

Податок з доходів корпораций.

64,6.

49,2.

61,3.

83,9.

Акцизні сборы.

24,3.

36,3.

36,0.

32,5.

34,0.

у цьому числе:

на алкоголь.

5,6.

5,4.

5,6.

6,0.

5,6.

на табак.

2,4.

2,5.

4,8.

4,5.

187,5.

на дороги.

6,6.

6,7.

13,0.

14,9.

на аеропорти і повітряний сообщение.

1,9.

0,1.

2,9.

3,1.

3,7.

на непередбачену прибыль.

6,9.

18,4.

6,3.

——;

разные.

0,9.

3,1.

3,4.

5,6.

5,3.

Податки на подарунки і завещания.

6,4.

8,0.

6,4.

7,5.

7,8.

Пошлины.

7,2.

8,9.

12,1.

15,1.

16,3.

Інші доходы.

12,7.

16,2.

18,5.

19,3.

21,4.

Усього власних доходов.

517,1.

617,8.

734,1.

854,1.

975,5.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою