Определение рейтингу конкурентоспроможності країни

Определение рейтингу конкурентоспроможності страны

Современная конкуренція як невід'ємний атрибут світового р ынка як і форма ринкових процесів характеризується небаченої раніше масштабністю, динамізмом і остротой.

Масштабность конкуренції

Масштабность конкуренції обумовлена повсюдним зростанням кількості учасників зовнішньоторговельних операцій, тих, хто у міжнародний обмін під впливом МРТ, міжнародної спеціалізації і кооперації, у найрізноманітніших галузях. Інтернаціоналізація господарському житті розширює базу конкуренції. Поруч із монополиями-гигантами в ринкову боротьбу вступають середні, дрібні й навіть дрібні фірми. До суперництву країн із традиційно розвиненим експортом приєднуються нові (в основному у складі «нових індустріальних країн »), предпринимающие рішучі спроби зміни ситуації на світовому ринку свою користь. Нормою стало активна урядів підтримка національних експортерів та формування зовнішньоторговельних операцій. Широке поширення конкуренції прискорює перебіг властивих їй процесів йде швидке відновлення її форм і методів, посилюється пошуку нових конкурентоспроможних товарів, нових ринків сбыта.

Определяется на основі багатофакторних моделей, у яких близько 400 показників згрупованих основу 8 факторов:

открытость (політична, економічна, технологічна, информационная) правительство (рівень держ. Втручання на що компетентність, розміри уряду, податкова і фіскальна політика, ступінь політ тиску, ефективність витрат правительства) Финансы (кредитно-фінансова система, стабільність нац. Валюти, залежність від іноземного капіталу, частка валових заощаджень в ВВП, темпи зростання, частка валових инвестиций) технология (умови розвитку НДДКР, рівень НДІ, чисельність учених й інженерів, зростання числа терміналів Інтернету, захист интел-й власності, запозичення іноземних технологий) инфраструктура (транспорт, зв’язок, освіту, профнавчання, житлові условия) менеджмент труд (розміри трудових ресурсів, їх освітній рівень, рівень оплати праці, кваліфікація і продуктивність, використання жінок і людей, ефективність соціальних програм, посібник безробітним і з впливом геть оплату праці, рівень впливу на трудове законодательство институциональная середовище (ступінь надійності правових і соціальних общ-х інститутів, гарантії наповнюваності законів та цивільного захисту прав Каждому показнику присуджується певну кількість балів, сума цих балів показує рівень розвитку та здатність країни гнучка реагувати зміни світової економіки. Показники зіставляє і ранжируют країни з рівню конкурентоспособности.

Круг країн і кількості чинників постійно розширюється тоді як 96 р- 49, то 2000 — 53 країни. Там доводиться 95% світового виробництва, торгівлі, і нових кап. Вложений.

В 1997 р. був вперше включений новий чинник — інформаційні технології, є стратегічної енергоємної галуззю, впливає на конкурентність і економ зростання страны.

99 — Сінгапур 1-е місце, США — друге місце, Швейцарія 6-те місце, Японія — 14- місце.

Стабильно перших місць займають малі країни. Європа між 9−21, Латинська Америка -30−40 место Традиционно високої конкурентоспроможністю мають США, Японія, Німеччина, та Швейцарія. При цьому експертів зазначають як потужний загальноекономічний базис конкурентоспроможності цих країн, який досить повно характеризується наведеними вище чинниками, але й менш важливий структурний аспект їх конкурентоспроможності. Йдеться ступеня адаптації економіки до еволюції світового попиту, щодо точної виборі національної спеціалізації, відповідної внутрішнім можливостям, про умінні уникнути гостру й безглуздою конкуренції, переключившись на випуск нових товарів чи часом з’являтимуться нові ринків. У цьому вся глибоке розуміння глобальної структури світового попиту, у спроможності динамічно нею реагувати, одночасно активно формуючи їх у потрібному напрямі, і полягає секрет успіху провідних світових экспортеров.

Природно-ресурсный потенціал світового господарства

Функционирование економік всієї світової господарства виходить з економічних ресурсах (чинниках виробництва) — природних, трудових, капітальних (як реального капіталу, тобто. у вигляді коштів виробництва, і фінансового, тобто. в грошової форми), підприємницьких, і навіть наукових (науково-технічних, інформаційних знань). Спільно економічні ресурси утворюють потенціал національної економіки чи регіону світу, чи всією світової экономики. Природно-ресурсный потенціал (природні ресурси) світового господарства сповнений багатоманітністю. Він охоплює енергетичні, земельні і грунтові, водні, лісові, біологічні (рослинний і тваринний світ), мінеральні (корисні копалини), кліматичні і рекреаційні ресурсы.

Природные ресурси є необхідним (але з обов’язковим) умовою розвитку. Досягнення науково-технічного прогресу ведуть до того що, що вплив природно-ресурсного чинника на економіку розвинутих країн помітно слабшає. У останні десятиліття швидко розвивалися країни, де відсутні необхідні корисні копалини (Японія, Південну Корею, Сінгапур). Але у інших рівних умовах наявність багатих і багатьох природних ресурсів дає країнам — їх власникам додаткові преимущества.

Использование всіх природних ресурсів тісно переплетено. Так, земельні ресурси (сільськогосподарські угіддя) зазвичай дають більший обсяг продукції, якщо вони возделываются технікою, наведеній в рух пальним (мінеральними ресурсами), ні з застосуванням штучних добрив (виготовлених з урахуванням також мінеральних ресурсов).

Наиболее часто природно-сырьевые ресурси ототожнюються з мінеральними ресурсами (такими на корисні копалини, як вугілля, нафту, природного газу, металеві руди, неметаллическое сировину — фосфати, калійні солі, азбест тощо.). Нерідко з особливу значущість палива використовують поєднання «мінеральну сировину й топливо».

Геологические запаси з корисними копалинами мають різну ступінь вивченості. За рівнем достовірності визначення запасів їх поділяють на категорії. У Росії її розрізняють чотири категорії запасів: А, У, С1 і С2. До категорії А ставляться детально розвідані родовища точнісінько визначеними межами залягання, У — розвідані родовища з приблизно визначеними межами залягання, С1 — розвідані загалом родовища з запасами, подсчитанными з урахуванням екстраполяції даних про добре відомих покладах, С2 — попередньо оцінені запаси. Існує й категорія прогнозних геологічних запасів, оцінюваних як возможные.

В зарубіжних країнах застосовується інша класифікація запасів: розвідані (кінцеві добувані), тобто. ті, які доведені геологорозвідувальними роботами, достовірні (добувані при рівні розвитку техніки), прогнозні, чи геологічні (наявність що у надрах Землі передбачається l з урахуванням наукових прогнозів і гіпотез).

Роль природних ресурсів у світової экономике

Неравномерность розміщення мінеральних ресурсів у надрах Землі, і навіть різна забезпеченість країн земельними і лісовими ресурсами сприяють розвитку міжнародного поділу праці та цій основі — міжнародних економічних відносин. На початку 1990;х рр. каналами експорту реалізовувалося, % видобутку чи виробництва: олова — 97, залізної руди — близько 70, марганцевої руди — понад 60, нафти — понад 50 відсотків, алюмінію — близько 50, вугілля й газу —11, пиломатеріалів — 34, кави — 83, зерна — 11.

В результаті зниження ресурсіі матеріаломісткості господарства розвинутих країн та розвитку власного видобутку з корисними копалинами деякі з них (США, Канада, Австралія, Норвегія) сталося значне ослаблення залежності країн Заходу від імпорту із держав. У той самий час індустріалізація низки країн (нові індустріальні країни Південно-Східної Азії вже, Індія, Пакистан) веде до збільшення споживання сировини й палива, а отже, до зменшення сировинного експорту з цих країн і збільшення імпорту цих товаров.

Сокращение частки паливно-сировинних товарів у торгівлі зумовлено зниженням матеріаліі енергоємності виробництва, у розвинених країн. Причому поруч із відносним зменшенням вивезення неопрацьованого сировини отримує переважне розвиток експорт спеціально підготовленого сировини підвищеного якості (наприклад, котунів замість залізної руди) і полуфабрикатов.

Сокращение експорту продовольства пояснюється підвищенням рівня самозабезпеченості низки найбільших регіонів і більш (Західна Європа, Китай, Індія), раніше що імпортували зерно, у результаті запровадження щодо розвитку сільського господарства, зокрема шляхом «зеленої революції». Зниження у світовій експорті частки сировини рослинного походження пов’язані з впровадженням синтетичних матеріалів, волокон і пластмасс.

В цілому експорт мінерального сировини, палива й продовольства має особливе значення по перевазі для країн, тому що ці товарні групи становлять основну частину їхніх экспорта.

Выводы

1. Світові запаси мінерального палива великі (геологічних запасів має вистачити на тисячу років нинішнього рівня споживання). Забезпеченість різними видами ресурсів неоднакова: доведені запаси вугілля достатні на 400 років, природного газу — на 70 років, нафти — на 45 років. У той самий час обсяг споживання людьми природних ресурсів щорічно поповнюється 5%.

2. Можливості екстенсивного приросту використовуваних людиною земельних, водних і лісових ресурсів близькі до вичерпаності. Підвищення ефективність використання цих ресурсів можна тільки з урахуванням енергозберігаючих технологий.

3. У світовій економіці склалися значні різницю між наявними окремими країнах людськими природними ресурсами та обсягами споживання мінерального сировини й палива на різних країнах. Більшість мінеральних ресурсів споживається в промислово розвинених країн, які володіють всього 40% їх запасов.

4. Через війну зниження ресурсіі матеріаломісткості господарства високорозвинених країн, і навіть збільшення власного видобутку з корисними копалинами сталося значне ослаблення залежності індустріальних країн Заходу від імпорту мінерального сировини й палива із государств.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.