Возникновение Південного і Північного товариств

Возникновение Південного і Північного обществ Подполковник Комаров повернулося на Тульчин раніше Бурцева і перший повідомив південної управі Союзу благоденства про постанові з'їзду.

Квартира Пестеля в Тульчині побувала в центрі, куди сходилися незадоволені постановою з'їзду.

Бурцев приїхав до березні. Після його було скликано збори всіх членів Тульчинской управи. Кабінет Пестеля, стіни якого було всуціль заставлені книжковими полками, став у цей березневий вечір місцем народження Південного товариства декабристів. На зборах були присутні Бурцев, Комаров, Пестель, Юшневский, Барятинський, Вольф, Аврамов, Ивашев і брати Крюковы. Барятинський був найближчим іншому Пестеля і ревним членом суспільства; доктор Вольф був відомий ще Союзі благоденства рішучістю своїх політичних думок: він «єдиний не висловлював застережень з приводу майбутніх народних повстань, крові й міжусобиць, грозивших повторенням «жахів французької революції»; полковник Аврамов не користувався більшу довіру: його вважали нерішучим людиною; жила тоді на квартирі у Пестеля і ще зовсім отямився від декабрист Ивашев був близьким ще й однодумцем Пестеля. Друзями і переконаними прибічниками Пестеля були брати Крюковы, Микола і Олександр Самсонович, люди, добре інформовані у політичному й філософської літературі свого времени.

Председательствовал Пестель, пропозиції якої були палко підтримані більшістю. Він виступив з заявою, що Московський з'їзд ні вправі ліквідувати суспільство; члени бурхливо виражали своє обурення щодо привезеного постанови. Бурцов і Комаров наполягали на рішенні з'їзду і демонстративно залишили розпаленіле збори. Але по них наслідував ніхто. Лінія Пестеля победила.

После переходу Пестель вимовив жагучу політичну і «захопив всіх силою своїх міркувань». Він характеризував любові до Батьківщині, про високих зобов’язання, узвичаєних себе членами суспільства, закликав заснувати нове таємне суспільство. Його пропозицію було захоплено прийнято, все голосно висловлювали свою згоду, знизували одне одному правиці. Пестель продовжував своє мовлення, зосередившись на програмних питаннях. Передусім він зупинився на питанні республіці, підкресливши необхідність продовжувати лінію наради 1820 р., одноголосно прийняв республіканське решение.

Таким чином, першою ж своєму установчому засіданні Південне суспільство підтвердило вимога республіки і підкреслило, що таємне суспільство не знищено, дії його тривають: «…цим нова мета вводилася, але стара, вже прийнята, тривала». Разом про те вкотре було підтверджено вимога звільнення селян від кріпацтва. Пестель поставив запитання і тактиці військової революції — «про революційному способі дії», про «рішучу ударі у вигляді військ». Усе було прийнято единогласно.

На цих зборах Пестель висунув і висунув вимогу царевбивства. Він знаходив необхідної страту колишнього монарха закріплення республіки. Цар, залишений живими, представляв б, на його думку, постійну загрозу існуванню республіканського режиму, був би центром, який притягував б монархічних змовників, плекав б плани реставрації. Присутні з Пестелем. По ньому слово взяв Юшневский і зробив гарячу мова із закликом вимагати залишитися у суспільстві тільки тим, хто згоден із революційним способом діянь П. Лазаренка та хто зупиниться перед ніж. Хто незгодний, нехай залишить суспільство. Ніхто не заявив про своє звільнення, всі вирішили залишитися. Так виникло Південне суспільство декабристов.

Сейчас слідом за першим засіданням було скликано друге, переважно присвячене організаційних питань. Пестель обраний був головою, Юшневский — охоронцем суспільства. Обидва обиралися й у директорію суспільства. Третім членом директорії був обраний Микита Муравйов, радикальне республіканське виступ що його торік (1820) з'їзд Корінний управи Союзу було всім пам’ятний. Але головне було того, що Південне суспільство, прийнявши революційний спосіб дії «у вигляді військ», вважало початок військових дій у Києві основним вимогою успіху. Влада можна було захопити лише столиці, зламавши опір царату, скинувши його. Це було зрозуміло саме собою. Зокрема, це посвідчило і іспанської революції: розпочавшись околицями, військове повстання з Риего і Квирога на чолі, незважаючи на невеликі розміри країни, чинився безсилим до того часу, доки спалахнуло підтримувало їх військове повстання на столиці Іспанії — Мадриді. Саме столичне повстання й визначив успіх справи. У такій величезної країні, як Україна, починати дії околицями було б безглуздо. Отже, в останній момент зародження Південного товариства декабристів вже було принципово вирішене питання про необхідність виникнення Північного суспільства. «Без Петербурга нічого не можна зробити», — коротко показав декабрист Василь Львович Давидов на слідстві. Починати треба була пов’язана з центру, зі столиці: успіх столичного виступи вирішував дело.

Основным питанням, дозволеним другою засіданні суспільства, було питання диктаторською влади обраних начальників. Щонайсуворіша дисципліна, безумовне і негайне послух обраної директорії було прийнято беззастережно. Особливо було зазначено кожного директора, в окремішності брати участь у разі невідкладної необхідності рішення від імені всієї директории.

В зв’язку з прийняттям тактики військової революції рішуче змінювалися, і умова вступу у союзну спілку нових членів. Вже й не йшлося про залученні представниками різних станів. Цивільний член організації не була потрібний момент військового перевороту; потрібен був військовим, і взагалі військовий, а найбільше той, хто командує окремої військової частиною. Новий член, природно, був тією цінніший, чим більший кількість військ перебував під його командою. «Суспільство мало бажання максимально начальників військ звернути зі своєю мети і прийняти у свої стосунки, особливо полкових командирів, надаючи кожному з них діяти у своєму полку, як сам щонайкраще знайде. Бажала ще й інших начальників у суспільстві придбати, генералів, штаб-офіцерів, ротних командиров»,—показывал Пестель.

После обрання директорів Південне суспільство розділилося на управи. Спочатку їх було дві, пізніше утворилися три управи. Центральної була Тульчинская управа під начальством Пестеля. Центральне значення Тульчина в життя Південного товариства пояснюється тим, що в ній перебував штаб II армії, сюди по службовим справам, постійно приїжджали командири, — приїзд військового — у Тульчин нікого було здивувати і викликав жодних підозр. Пізніше була створена управа у цьому місті, та був — третя управа в Кам’янці. Начальниками Васильківській управи стали Сергій Муравйов-Апостол і його товариш Михайло Бестужев-Рюмін. Обидва були переведені у армію з повсталого в 1820 р. і розформованого Семеновського полку. На чолі Каменської управи стояли декабристи Волконський і Давидов. Для планів військової революції є надзвичайно характерним, що Васильковская управа носила військове назва «управи лівого флангу», а Каменська — «управи правого флангу». Правими і лівими флангами вони були, на відношення до лінії наступу на Петербург.

Ближайшим справою Південного товариства був прийом нових членів. Суспільство стало швидко зростати чисельно, приймалися до нього виключно військові. Зустрічалися у ньому і відставні військові, наприклад полковник Давидов, герой 1812 р., добре відомий у армії; але такі члени зазвичай було прийнято ще у колишньому Союзі благоденства, до рішення про тактику військової революції. Після перетворення суспільства деякі відставні військові було збережено у його складі: досвідчені воєначальники, відомі солдатам, їм було запропоновано відіграти значну роль майбутньому перевороті. Цивільних членів на Південне суспільство не приймали зовсім, окремі винятки (прийом Рынкевича, наприклад) пояснюються випадковим збігом обстоятельств.

В той час у суспільстві йшла поглиблена робота над програмою і тактикою, сполучена із теоретичного политико-самообразовательной роботою. Як звільнити селян, як вирішити аграрний питання, як організувати центральну влада і міська влада на місцях, як зробити самий переворот — усе це були нагальні питання, котрі піддавалися постійному обговоренню. Питання ході військового перевороту мав особливу конкретність для декабристів — людей військових, які до деталізації оперативних планів.

Александр I ставився до Пестелю насторожено і недоброзичливо: підозрюючи їх у політичному вільнодумстві, він гальмував його виробництво полковники. А отримання Пестелем полку було необходимейшим умовою військового виступи, і голова Південного товариства з усіх сил домагався призначення полковим командиром. Після блискуче виконаного Пестелем доручення з секретного збору даних про грецькому повстанні Олек-сандр І затвердив призначення. Таким чином, з погляду планів військової революції 1 листопада 1821 р. у житті таємного товариства сталося важлива подія: Пестель було зроблено в полковники і крізь два тижні, 15 листопада 1821 р., призначений командиром Вятського піхотного полку. Під начальством члена таємного товариства виявилися реальні військові сили. У той самий час отримали безпосередні командні пости і інші члени таємного товариства. Не встигли отримати під свою команду військові частини посилено клопоталися про неї. Друг Пестеля Барятинський, що був при штабі, наполегливо просив, щоб доручили створення навчального кавалерійського эскадрона.

Организацию Північного суспільства спочатку затримав наказ 1821 р. виведення гвардії з Петербурга на зимівлю «до Литви» (точніше, в Минскую і Вітебську губернії). Це знеструмили одну з «запобіжних заходів уряду» боротьби з недостатнім розвитком «вільного духу» в гвардії. Треба було провітрити голови вільнодумців після семеновских заворушень. Олек-сандр І, мабуть, припускав, що вільний дух цей повивітрюється за умов далекого походу, підвищених вимог дисципліни, розриву звичних столичних зв’язків і похідної жизни.

Никита Муравйов — тоді поручик Гвардійського генерального штабу — з осені 1821 р. був у гвардійському поході. Після Московського з'їзду і по «походу Литву» він встиг переговорити з онуком Миколою Тургенєв в Петербурзі про створення нової таємного товариства. Знав Микита Муравйов про те, що Південне суспільство вибрала його до складу директорії. Відбулося і кілька «нарад» про «улаштуванні общества»,—очевидно, у березні — квітні 1821 г.

Северное суспільство виникло на початковому етапі як двох співіснують груп: перша — група Микити Муравйова, який написав проект програми розвитку й статуту нового таємного товариства на кшталт більш радикальному, ніж постанови Московського з'їзду 1821 р., — подав би тут руку південної, тульчинской, організації з Пестелем на чолі; другий була група Миколи Тургенєва, опиравшегося на членів товариства в Ізмайловському полку, у неї солідарною з програмою Московського съезда.

Но незабаром раптові події потрясли всіх членів таємного товариства і півдні, і півночі. Наступного, 1822 р. урядові репресії піддали однією з найбільш активних управ Союзу благоденства — на Кишинівське відділення таємного товариства, очолене Михайлом Орловим. Стався перший арешт члена таємницею организации.

Мы пам’ятаємо, що Орлов оголосив на Московському з'їзді 1821 р., що виходить із таємного товариства, оскільки з'їзд прийняв його проекту негайного початку революційних дій. Але він незабаром ж повернувся попередити таємне суспільство у тому, що його відкрито уряд і що й про хіба що закрывшемся Московському з'їзді вже донесено владі. Прощальний розмова його з Якушкиным все-таки відродив надії, що Орлов повернеться організацію. Але тепер над Кишинівській управою нависла пряма небезпека. Михайло Орлов виявився під ударом. Був заарештувавши член таємницею організації Володимир Раєвський, найактивніший член таємного товариства, друг й навіть перший помічник Михайла Орлова.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.