Сложение давньоєгипетських мистецтва (4 тисячоліття е.)

Сложение давньоєгипетських мистецтва (4 тисячоліття до н.э.)

М.Матье.

Следы людської діяльність у долині Ніла сягають найдавнішим часів. Порівняно незбиране уявлення про слагавшемся тут суспільстві пам’ятники дають починаючи з п’ятьма тисячоліття е. Вони свідчать про первіснообщинному характері суспільства, заснованого на примітивному землеробстві і скотарстві, рибальство і полювання ще грали також великій ролі. Родючість грунту, що виникла з наносного мулу, забезпечувало їжею, попри примітивність знарядь праці, велика кількість людей. У окремих громадах початок з’являтися землеробство, заснований на штучному зрошенні, і застосовувався працю рабів, спочатку ще нечисленних. Розвиток майнового нерівності всередині громади призвело до зародковим формам структурі державної влади як апарату гноблення, створеного інтересах нарождавшегося класу рабовласників. Постійні междуобщинные війні через земель, каналів і рабів завершилися у середині 4 тисячоліття освітою двох великих державних об'єднань — північного і південного. Їхнє майбутнє об'єднання, досягнуте перемогою Півдня над Північчю близько 3200 р. до зв. е-) стало освітою єдиного Єгипетського держави.

Древнейшими оселями людини у долині Ніла були ями і печери, з натягнутих на тичинах шкур і плетінок влаштовувалися навіси і наметах. Поступово з’явилися очеретяні хижки, обмазані глиною. З утворенням класового суспільства на таких хатинах в протягом тисячоліть жила й надалі найбідніше населення рабовласницького Єгипту. Житла вождів племен виділялися спочатку лише своїми розмірами, святилища також влаштовували у великих хатинах, причому за показ такої хижці в її огорожі зміцнювали фетиш почитавшегося духу. Поступово будівництва жител почали виготовляти кирпич-сырец. Перед житлом влаштовували двір, обнесений огорожею, а пізніше стіною. Найдавніший вид житла — яма — послужив взірцем і для поховань, які мали форму овальної ями і було вистелені цыновками. Таким чином, початкові види жител, святилищ і гробниць сягають первісного житла людини, які й мислилися саме житлами людей, духів, мертвих. Загальні риси у плануванні і оформленні вдома, палацу, храму й гробниці зберігалися і у архітектурі рабовласницького Єгипту. З винаходом цегли могили стали робитися прямокутними і обкладатися цеглою. Такі гробниці з’явилися в найбільш забезпеченої верхівки суспільства — рядові общинники як і раніше погребались в овальних ямах. Розвиток майнового нерівності в громаді, що зумовила розбіжність у формі жител, відбилося й на відмінності поховань. Особлива увага зверталася оформлення могили вождя громади, оскільки вважалося, що «вічне» існування його духу забезпечувало благоденство всієї громаді. У Иераконполе було знайдено гробниця такого вождя, стіни якому було вже вкриті розписом. Задля більшої посмертного існування померлого, що видавалося продовженням земного, рідні наводили за могилу судини з їжею і питвом і предмети. Ці речі є важливим джерелом вивчення життя жінок у долині Ніла до освіти класового суспільства, як й у вивчення витоків єгипетського мистецтва. Вони показують поступове розвиток техніки у важкій боротьбі первісної людини з дикою природою, зміни у життя громади, осмислення людиною явищ навколишнього його світу. Відсутність знання справжньої зв’язку явищ додало фантастичного характеру уявленням про мир. Сформовані вже у період вірування і обряди визначили характер художніх виробів, находимых в найдавніших гробницях.

.

Глиняный посудину з росписью Самыми ранніми є глиняні судини, розписані нескладними білими візерунками по червоному фону глини. З часом форми судин ставали різноманітніший, змінювався і тип розписів та його техніка. Вжиті червоною фарбою на жовтуватою поверхні судини, дуже спрощені, іноді прийдешні до геометричному орнаменту малюнки відбивали найдавніші заупокійні і хліборобські обряди. Приміром, часто-густо у яких зображуються які пливли по Нілу тури, прикрашені гілками, з людьми, які здійснюють культові дії, причому головну роль грають жіночі постаті, що пов’язані з висхідній ще до матріархату провідною роллю жінки. Схожі уявлення відбивають і грубо схематичні жіночі статуетки з глини й кістки, явно які стосуються культам родючості. Близька до росписям на посудинах й згадане вище стінна розпис з гробниці вождя в Иераконполе, яка зображує, очевидно, загробне мандрування душі померлого, частину цієї розписи пов’язана з мисливськими обрядами, причому у деяких випадках постаті покупців, безліч тварин розкидані на площині стіни зволікається без жодної композиційною зв’язку друг з одним. Відлуння древніх мисливських обрядів знайшли вираз й у платівках з сіро-зеленого шиферу, мають форму риб, страусів, бегемотів тощо. п. і призначених для розтирання фарб, які застосовувались під час обрядів.

Образы покупців, безліч в розписах й у примітивних скульптурах охарактеризовані лише самої загальної площі і умовної формі, передаються лише риси, особливо суттєві для змісту даного зображення. Прагнення найбільшої наочності привело первісних художників до зображення різних частин одному й тому ж, постаті з різних точок зору. Наприклад, в иераконпольской розписи тіла тварин дано у профіль, а роги то профіль, то фас — залежно від цього, як більше чітко то, можливо зображено та чи інша форма рогів: у антилопи і гірського цапа — вигляд збоку, у бика чи буйвола — в фас (так продовжували зображати роги тварин і звинувачують мистецтво рабовласницького Єгипту), тій самій розписи люди зустрічаються різні поєднання фасных і профільних зображень різних частин тіла при незмінно профільному малюнку ступнів ніг.

В подібних зображеннях художник малював предмети ні з натури, негаразд, як і чи бачив їх в момент, з одного певної точки зрения, а умовно відтворюючи найважливіші ознаки кожного знайомого йому істоти чи предмета, насамперед зображуючи лише доступне головним для даної сцени, — зброя терористів-камікадзе і руки для бою та сидіти полювання, ноги для бігу чи танці. Передача правильних пропорцій постатей вони мали значення, взаємовідносини дійових осіб передавалися також вкрай примітивно, так, центральна роль жриці чи богині виражалася просто великими розмірами постаті.

Постепенно, проте, пам’ятники починають засвідчувати зміні художніх вимог, що з’явилися наслідком нової щаблі розвитку суспільства, культури, світосприймання. Образи передаються чіткіше, частіше дотримуються пропорції, композиції набувають відому організованість. Прикладами нового Етапу, у розвитку мистецтва є рельєфні зображення тих битв між громадами, які призвели до утворення великих об'єднань Півдні і півночі Єгипту. Характерною рисою цих рельєфів є виділення ролі ватажка об'єднання: він змальовується як лева чи бика, який уражує ворогів.

В таких пам’ятниках вже намічався певний відбір образів і прийомів, які потім, повторюючись в аналогічних творах, поступово ставали обов’язковими. Цьому сприяв культово-официальный характер подібних пам’яток, призначених для увічнення перемог України й до того ж час для закріплення результатів перемог релігійними обрядами.

Постепенное посилення такого відбору робиться поруч із появою та розвитком нових тим гаслам і нових художніх коштів найважливішої особливістю наступного етапу розвитку єгипетського мистецтва. Загалом процес становлення класового нашого суспільства та створення єдиного рабовласницького держави Мистецтву стали інші завдання, визначили його роль при новому громадському ладі, як і роль релігії, яка відбором вірувань, місць і предметів культу, складанням ритуалу і тлумаченням міфів стала ідейним зброєю верхівки рабовласницького держави та її глави — фараона. Такий шлях минуло й мистецтво, покликане відтепер насамперед створювати пам’ятники, славлять царів і чути рабовласницької деспотії. Такі твори вже з самому своєму призначенню мали виконуватися за правилами. Саме через такі твори сприяли освіті канонів, про котрий розпочався додаванні які йшлося вище.

Первым пам’ятником, показывающим сформовані нових форм мистецтва, є шиферна плита фараона Нармера (заввишки 64 див), зроблена пам’ять перемоги південного Єгипту над північним й об'єднання долини Ніла у єдину державу (илл. 36, 37). Рельєфи двома сторони плити представляють п’ять сцен, із яких 4 розповідають про перемозі царя Півдня над жителями півночі. Цар в короні південного Єгипту вбиває жителя Півночі, внизу — убегающие жителі півночі, з другого боку нагорі — торжество із нагоди перемоги: цар в короні переможеного Півночі йде з наближеними оцінювати обезглавлені трупи ворогів, а внизу — цар образ бика, руйнівної ворожу міцність і топчущего ворога, середня частину цієї боку зайнята символічною культової сценою незрозумілого змісту.

Памятник відрізняється новими рисами. Кожна сцена є закінченим цілим й те ж час частиною загального задуму пам’ятника. Сцени розташовані поясами, одна над інший — позаяк у подальшому вирішуватимуться все стінні розписи й рельєфи. Основні риси майбутніх канонів на плиті Нармера вже є, причому ясний та шлях їх складання, З одного боку, тут позначилися нові завоювання шляху до більш високому майстерності зображення дійсності: пропорції постатей майже правильні, намічені м’язи, громадське становище кожної людини ясно охарактеризоване відмінностями одягу, головних уборів, атрибутів. І водночас закріплені художні прийоми, що йдуть з й далекого минулого: передача соціального відмінності дійових осіб різницею розмірах їхніх постатей, зображення різних частин тіла людини, тварин і птахів із різних точок зору (як і із різних точок зору дано хід царя і розкладені рядами ворожі тіла). Але складывающееся постійне застосування канону під час зображення людей навряд чи поширюється на плиті Нармера двома людина, тримають фантастичних звірів на середньої сцені зворотному боку плити і що зображують, певне, полонених северян-рабов: надалі мистецтво рабовласницького Єгипту відступ від канонів найлегше робилося саме у зображеннях людей, які належали до нижчим верствам населення.

Значение плити Нармера історія єгипетського мистецтва не обмежується тим, що вона свідчить про складання основних канонів цього мистецтва, дуже важливо, що вона показує та її сформований класовий характер, явно виражений у ній прагненням ідеалізувати образ царя всіма засобами — непомірним збільшенням масштабів його, збереженням пережитків древніх тотемистических вистав об зображенні царя як потужного бика, підкресленням тієї допомоги, що йому надає божество. Так було в головною сцені над головою убиваемого царем полоненого дано символічне зображення перемоги Нармера: бог Гор як сокола простягає царю мотузку, прив’язану до голови жителя Півночі, виступає з пророщеної болотистими рослинами землі — дельти Ніла.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.