Анализ вірші Буніна Змея

Твір — миниатюра.

Аналіз вірші Буніна «Змея».

«Я сивий, сухий, худий, але ще ядовит».

І.А. Бунін, 1941 г.

І.А. Бунін — співак російської природи. Всі його творчість висловлює захоплення красою фізичного світу, потужної силою природи. Світ у поета завжди прекрасний, а часом він жорсткий до людини чи навіть равнодушен.

У вірші «Змія» звучать теми самотності, несподіваною розлуки чи зустрічі, проблема долі й випадковості. Цей вірш несе велике емоційне напряжение.

У вірші «Змія» діє абстрактне «я». У ньому показаний внутрішній світ людини, як самотньою «змеи».

У поезії Буніна є кілька віршів про змій: «Змія», «Нічна змія», новела «Ночь».

Бунін відчував «невтримний» жах змій. Гадаю, що поета не полишала «вічна» тема смерті. Бунін хотілося б навіть заперечувати смерть, її неминучість: «Не-ві-рю, що помру, устану, що назавжди у землі засну, — немає, — упоєний щастям життя, я лише до сонця відпочину!». Звісно, це могло б не позначитися на життя поета. Бунін був нещадним, шаленим і непримиренним спорщиком, в повсякденному спілкуванні часто отпугивал різкістю, жовчністю, або навіть озлобленістю: «Я сивий, сухий, худий, але ще уїдливий», 1941 г.

Вірш «Змія» таке живе, що його похмурість викликає не лише скорбота, а й гордість за людський дух, не зломлений тяжкими обставинами, одиночеством…